Ухвала

від 12.03.2024 по справі 910/10312/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

про передачу справи за виключною підсудністю

м. Київ

12.03.2024Справа № 910/10312/21

За первісним позовом: Приватного акціонерного товариства "Укрбудтрансгаз" (Суздальська,13,Київ 61,03061)

До: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (пров. Берестейський, 14,м. Київ,01135)

третя особа Державне підприємство "ЧорноморНДІпроект"

Про: стягнення 2 288 583,27 грн.

За зустрічним позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

До Приватного акціонерного товариства "Укрбудтрансгаз"

Про розірвання договору та стягнення 1040809,37 грн.

Суддя Г.П. Бондаренко-Легких

При секретарі с/з В.В. Конон

За участі представників сторін:

Від позивача не прибув

Від відповідача Андреєв А.Е. (в залі суду) - самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ;

Шалгінська І.Е. (в залі суду) - самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ.

Від третьої особи не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Укрбудтрансгаз" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (далі - Підприємство) про стягнення 2 288 583,27 грн боргу, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 2073-В-ОДФ-17 від 11.09.2017

У липні 2021 року Підприємство подало до суду зустрічну позовну заяву про розірвання договору №2073-В-ОДФ-17 від 11.09.2017 та стягнення з Товариства суми непогашеного авансу в розмірі 1 040 809,37 грн.

Звертаючись з відповідним позовом до суду, Товариство мотивувало свої вимоги тим, що Замовник (Підприємство) безпідставно відмовився від підписання відповідного акту виконаних робіт за серпень 2018 року, не надав жодних доказів наявності дефектів у роботах, а також не склав відповідний дефектний акт за участю підрядної організації. Враховуючи відсутність мотивованих та належним чином підтверджених зауважень про наявність дефектів, позивач (за первісним позовом) вважав роботи за вказаним актом виконаними та прийнятими, відтак просив стягнути з Підприємства кошти у розмірі 2 288 583,27 грн.

У свою чергу, Підприємством (позивач за зустрічним позовом) на адресу Товариства було направлено лист - вимогу від 06.07.2021 №1878/19-01-06/Вих щодо відмови від Договору на підставі пункту 6.2.3 цього Договору, у зв`язку з невиконанням та неналежним виконанням зобов`язань Товариством, та щодо припинення (розірвання) Договору, а також повернення (невикористаного) авансу в розмірі 1 040 809,37 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2023 у справі №910/10312/21:

- позовні вимоги за первісним позовом задоволено в повному обсязі; стягнуто з Підприємства на користь Товариства заборгованість в розмірі 2 288 583, 27 грн та судовий збір в розмірі 34 328, 75 грн;

- позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено; розірвано Договір; стягнуто з Товариства на користь Підприємства суму непогашеного авансу в розмірі 1 040 809,37 грн та судовий збір в розмірі 17 991,14 грн.

Рішення суду в частині задоволення первісного позову, з посиланням на приписи статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 525, 526, 626, 628, 629, 837, 849, 853, 875, 882 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), мотивовано таким: "оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню".

В іншій частині (щодо задоволення зустрічного позову) судове рішення, з посиланням на норми статей 598, 611, 612, 615, 837, 846, 849, 875 ЦК України та умови абзацу 3 пункту 6.2.3 Договору, обґрунтоване тим, що з матеріалів справи вбачається, що сума непогашеного авансу становить 1 040 809,37 грн, відтак, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення зустрічних позовних вимог.

Не погодившись частково з прийнятим рішенням, Підприємство подало до апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, у якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2023 у справі №910/10312/21 в частині задоволення позовних вимог Товариства скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог відмовити.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 апеляційну скаргу Підприємства залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2023 у справі № 910/10312/21 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована виключно тим, що місцевий господарський суд законно і обґрунтовано задовольнив в повному обсязі позовні вимоги за первісним позовом та стягнув з Підприємства на користь Товариства заборгованість в розмірі 2 288 583,27 грн та судовий збір в розмірі 34 328,75 грн.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції законно і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги Підприємства за зустрічним позовом, розірвав Договір та стягнув з Товариства на користь Підприємства суму непогашеного авансу в розмірі 1 040809,37 грн та судовий збір в сумі 17991,14 грн.

Підприємство подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2023 (в частині задоволення первісного позову) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі № 910/10312/21 скасувати; ухвалити нове рішення в частині первісного позову, яким у задоволенні вказаного позову відмовити.

Постановою Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 13.12.2023 року у даній справі касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2023 (в частині задоволення первісного позову) у справі № 910/10312/21 скасовано, а справу № 910/10312/21 в скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Мотиви прийнятої Верховним судом постанови від 13.12.2023 року, якою справу в частині первісного позову направлено на новий розгляд зводяться до того, що Верховний Суд вважає, що оскільки в процесі розгляду справи № 910/10312/21 (стороною в якій є Товариство) вона стала підсудною господарському суду, у провадженні якого перебувала справа № 910/5244/22 про банкрутство цього Товариства, то закінчення розгляду справи позовного провадження мало відбутись у межах вказаної справи про банкрутство із дотриманням принципу визначення виключної підсудності.

Верховним судом при розгляді даної справи у постанові від 13.12.2023 року зроблено наступні висновки:

- справа № 910/10312/21 прийнята місцевим господарським судом до провадження з додержанням правил підсудності, оскільки на дату прийняття позовних заяв провадження у справі про банкрутство Товариство не існувало (було відкрито значно пізніше 21.12.2022). Однак, розгляд цієї справи (спору) по суті 17.03.2023 відбувся із порушенням правил підсудності, що пояснюється таким.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (частина третя статті 31 ГПК України).

Згідно з частиною другою статті 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

За правилами юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина дев`ята статті 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.

Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, незалежно від моменту виникнення таких вимог, серед іншого справ за позовами з грошовими вимогами до боржника, позовне провадження у яких відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача.

З цими правилами кореспондуються приписи статті 7 КУзПБ, що визначає основні засади розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

У контексті наведеного колегія суддів Верховного суду зважає на обґрунтованість доводів скаржника про порушення підсудності розгляду цієї справи судом першої інстанції, однак направляє справу на новий розгляд в частині первісних позовних вимог для усунення судом порушень норм процесуального права.

Верховний суд зробив висновок, що зважаючи на допущені судами порушення норм процесуального права щодо виключної підсудності справи та ураховуючи обґрунтованість заявлених скаржником підстав касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень (у відповідній частині) з направленням матеріалів цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

25.12.2023 року матеріали справи № 910/10312/21 були повернуті до Господарського суду міста Києва та протоколом автоматизованого розподілу судової справи було призначено склад суду для розгляду даної справи на новому розгляді в частині первісних позовних вимог у складі головуючого судді Бондаренко-Легких Г.П.

Ухвалою суду від 22.01.2024 року справу № 910/10312/21 прийнято до провадження судді Бонадренко-Легких Г.П. в частині первісних позовних вимог, які були направлені на новий розгляд, підготовче судове засідання у справі призначено на 12.03.2024 року (сторони у справі отримали дану ухвалу в електронному кабінеті 23.01.2024).

11.03.2024 року від відповідача у справі надійшли письмові пояснення, в яких він вказує, що відповідно до вимог статті 7 Кодексу України з питань банкрутства, п. 8 ч. 1 статті 20 та частини 13 статті 30 ГПК України, а також керівних вказівок постанови ВС від 13.12.2023 року у даній справі дана справу підлягає передачі для розгляду в межах провадження у справі про банкрутство позивача (справа № 910/5244/22).

В судове засідання, призначене на 12.03.2024 року прибули представники відповідача, представники позивача не прибули, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд вирішив направити справу за виключною підсудністю в рамках провадження у справі про банкрутство АВТ "Укрбудтрансгаз" № 910/5244/22, виходячи з наступного.

У червні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Укрбудтрансгаз" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (далі - Підприємство) про стягнення 2 288 583,27 грн боргу, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 2073-В-ОДФ-17 від 11.09.2017.

В подальшому відповідачем було заявлено зустрічних позов до товариства про розірвання договору та стягнення суми сплаченого авансу.

Предметом первісного позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за договором будівельного підряду, а зустрічного вимога про розірвання такого договору у зв`язку з неналежним виконанням його умов та стягнення авансу.

З матеріалів справи суди встановили, що між Підприємством (Замовник) та Товариством (Виконавець) було укладено Договір № 2073-В-ОДФ-17 від 11.09.2017 (далі - Договір), відповідно до умов якого:

- Замовник доручає, а Виконавець забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання робіт з будівництва об`єкту: ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 Будівництво об`єкту "Реконструкція об`єктів пасажирського комплексу ОФ ДП "АМПУ" з улаштуванням фасаду на будівлі концертно-демонстраційного залу інв. №079599, та на будівлі Морського вокзалу "Паскомплекс" ОФ ДП "АМПУ" інв. №073000 створення нової "зони митного оформлення" (код ДК 021:2015 45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт) (далі Роботи), зазначені в Технічних вимогах (Додаток № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною) в обсязі Договірної ціни/Кошторисної документації (Додаток №2 до Договору, який є його невід`ємною частиною) у порядку та на умовах, визначених Договором, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити такі роботи (пункт 1.1 Договору);

- найменування робіт: ДСТУ Б Д.1.1.-2013 Будівництво об`єкту "Реконструкція об`єктів пасажирського комплексу ОФ ДП "АМПУ" з улаштуванням фасаду на будівлі концертно-демонстраційного залу інв. №079599, та на будівлі Морського вокзалу "Паскомплекс" ОФ ДП "АМПУ" інв. №073000 створення нової "зони митного оформлення" Кількісні характеристики виконуваних за цим Договором робіт відображаються в Технічних вимогах (Додаток № 1 до Договору) та підтверджуються обсягом Договірної ціни/Кошторисної документації (Додаток № 2 до Договору) (пункт 1.2 Договору).

Суди встановили, що на виконання умов пункту 4.1 Договору, було сплачено аванс в розмірі 3 885 000,00 грн, у т.ч. податок на додану вартість (далі - ПДВ).

27.06.2018 Замовником було перераховано аванс в розмірі 1 040 809,37 грн.

Виконавцем було надано на розгляд та підписання акти виконаних робіт в 3-ох примірниках на загальну вартість 3 329 392,64 грн з ПДВ (лист № 28/03 від 28.03.2019).

Замовник направив лист від 02.04.2019 вих.№ 539/19-02-09/Вих/10, в якому відмовився підписати акт на 3 329 392,64 грн та зазначив, що роботи фактично не виконані, або виконані з недоліками.

Товариство зазначило, що роботи були виконанні відповідно до умов Договору та проектних рішень, з дотриманням усіх норм та в присутності відповідальних осіб з обох сторін. Також неодноразово наголошувало на перегляді проектних рішень, щодо кріплень гранітних панелей, які б забезпечили надійну експлуатацію.

Виконавець зарахував аванс в розмірі 1 040 809,37 грн за виконанні роботи в серпні 2018 року на суму 3 329 392,64 грн.

Звертаючись з відповідним позовом до суду, Товариство мотивувало свої вимоги тим, що Замовник (Підприємство) безпідставно відмовився від підписання відповідного акту виконаних робіт за серпень 2018 року, не надав жодних доказів наявності дефектів у роботах, а також не склав відповідний дефектний акт за участю підрядної організації. Враховуючи відсутність мотивованих та належним чином підтверджених зауважень про наявність дефектів, позивач (за первісним позовом) вважав роботи за вказаним актом виконаними та прийнятими, відтак просив стягнути з Підприємства кошти у розмірі 2288 583,27 грн.

вбачається, що провадження у справі про банкрутство Товариства (справа №910/5244/22 згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень) було відкрито ухвалою від 21.12.2022, тоді як з первісною позовною заявою у цій справі № 910/10312/21 Товариство звернулось у червні 2021 року, а із зустрічною Підприємство звернулось у липні того ж року, при чому розгляд по суті цього спору відбувся 17.03.2023, за результатом чого ухвалено відповідне рішення.

Отже, справа № 910/10312/21 прийнята місцевим господарським судом до провадження з додержанням правил підсудності, оскільки на дату прийняття позовних заяв провадження у справі про банкрутство Товариство не існувало (було відкрито значно пізніше 21.12.2022). Однак, розгляд цієї справи (спору) по суті 17.03.2023 відбувся із порушенням правил підсудності, що пояснюється таким.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (частина третя статті 31 ГПК України).

Згідно з частиною другою статті 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

За правилами юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина дев`ята статті 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.

Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, незалежно від моменту виникнення таких вимог, серед іншого справ за позовами з грошовими вимогами до боржника, позовне провадження у яких відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача.

З цими правилами кореспондуються приписи статті 7 КУзПБ, що визначає основні засади розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, стаття 7 КУзПБ у сукупності із зазначеними нормами ГПК щодо предметної та виключної підсудності втілюють принцип концентрації справ з метою підвищення ефективності господарського процесу.

Механізм реалізації приписів пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 КУзПБ законодавець конкретизував у частині третій цієї статті КУзПБ, установивши, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Зі змісту наведених норм убачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який здійснює провадження у справі про банкрутство відповідача.

Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Отже, імперативний припис частини третьої статті 7 КУзПБ про передачу справи, стороною якої є боржник, до суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, підлягає реалізації в порядку статті 31 ГПК України невідкладно, після отримання судом, що розглядає справу позовного провадження, інформації про відкриття провадження у справі про банкрутство сторони у спорі (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.04.2022 у справі № 925/162/20 (711/6697/19)).

Ураховуючи зазначені висновки та процесуальні норми, Верховний Суд вважає, що оскільки в процесі розгляду справи № 910/10312/21 (стороною в якій є Товариство) вона стала підсудною господарському суду, у провадженні якого перебувала справа № 910/5244/22 про банкрутство цього Товариства, то закінчення розгляду справи позовного провадження мало відбутись у межах вказаної справи про банкрутство із дотриманням принципу визначення виключної підсудності.

Враховуючи викладене, суд, керуючись нормами статті 7 КУзПБ, статтями , 20, 30, 31 ГПК України -

УХВАЛИВ:

1. Передати справу № 910 10312/21 за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Укрбудтрансгаз" (Суздальська,13,Київ 61,03061) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (пров. Берестейський, 14,м. Київ,01135), третя особа - Державне підприємство "ЧорноморНДІпроект" про стягнення 2 288 583,27 грн. та за зустрічним позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Приватного акціонерного товариства "Укрбудтрансгаз" про розірвання договору та стягнення 1040809,37 грн для розгляду в рамках виключної підсудності в рамках розгляду справи № 910/5244/22 про банкруттво ПАТ ПАТ "Укрбудтрансгаз".

2. Дана ухвала підлягає оскарженню в порядку статей 254-259 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 18.03.2024

Суддя Г.П. Бондаренко-Легких