Рішення

від 07.03.2024 по справі 916/3559/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3559/22Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Богатир В.К.,

від позивача: Дубчак Д.В.,

від відповідача 1: не з`явився,

від відповідача 2: Срібна Я.І.,

від відповідача 3: Сабліна Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідачів: Державного підприємства Міністерства оборони України ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД, Товариства з обмеженою відповідальністю БАСКО та Приватного підприємства АТЛАНТ про визнання договору недійсним та витребування майна,

зазначає наступне:

Керівник Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (далі Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі Міністерство, Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Державного підприємства Міністерства оборони України ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД (далі ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД», Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю БАСКО (далі ТОВ БАСКО, Відповідач 2) та Приватного підприємства АТЛАНТ (далі ПП АТЛАНТ, Відповідач 3), в якій, з урахуванням заяви про виправлення технічної помилки, просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель складу прирейкового загальною площею 1150,3 кв.м., а саме будівлі контори літ. А, КПП літ. А1, склади літ. Б, В, Д, вагову літ. Б1, будівлі складу № 2 літ. Д1, рампи літ. І (В1), під`їзного шляху II, огорожі 1-9, мостіння IIІ-ІV, які розташовані на земельній ділянці площею 11214 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, буд. 37/2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 7920683), укладений 24.11.2004 р. між ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД» та ТОВ БАСКО;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу 736/1000 частки нежитлових будівель складу прирейкового загальною площею 846,2 кв.м., а саме: літ. В приміщення складу 1,2,3,4; навіса літ. В, рампи, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, буд. 37/2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1084739651101), укладений 10.11.2008 р. між ТОВ БАСКО та засновником ПП АТЛАНТ ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , громадянка Російської Федерації, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 );

-скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Одеської області Стукаленко Лариси Савеліївни про державну реєстрацію права власності від 24.11.2004 за № 4138 з одночасним припиненням 264/1000 частки права власності ТОВ БАСКО на нежитлові будівлі складу прирейкового площею 304,1 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ;

-скасувати рішення державного реєстратора Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта Самодурової Наталії Валеріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 32369091 від 15.11.2016 р. з одночасним припиненням 736/1000 частки права власності ПП АТЛАНТ на нежитлові будівлі складу прирейкового площею 846,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ;

-витребувати з незаконного володіння ТОВ БАСКО та ПП АТЛАНТ на користь держави в особі Міністерства оборони України нежитлові будівлі складу прирейкового, а саме будівлю контори літ. А, КПП літ. А1, склади літ. Б, В, Д, вагову літ. Б 1, будівлю складу № 2 літ. Д1, рампу літ. І (В1), під`їзний шлях II, огорожу 1-9, мостіння ІІІ-ІV, загальною площею 1150,3 кв.м., розташовані на земельній ділянці площею 11214 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 37/2 (реєстраційні номери майна: 1084739651101 та 7920683) шляхом повернення за актами приймання-передачі вказаного майна Міністерству оборони України.

Обґрунтовуючи звернення з позовом до господарського суду Прокурор посилається на те, що станом на дату укладання оспорюваного договору купівлі-продажу дозвіл на відчуження майна державних підприємств, виданий від імені Міністерства Ісаєнком Д.М., який діяв на підставі довіреності Міністерства від 17.08.2004 р. серії ВКК № 951832, скасовано (що встановлено постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2010 р. № 30/257), відтак укладений договір купівлі-продажу суперечить приписам законодавства України, а відчужене на підставі договору майно має бути витребувано з чужого незаконного володіння із скасуванням відповідних рішень про державу реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2022 р. позовній заяві Прокурора присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/3559/22 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2022 р. прийнято позовну заяву Прокурора до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3559/22, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.01.2023 р.

Відповідно до залишеної відмітки представник ТОВ БАСКО ознайомився з матеріалами справи 12.01.2023 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.01.2023 р. задоволено усне клопотання представника ТОВ БАСКО про продовження строку на подачу відзиву на позовну заяву, на підставі статей 119,165 ГПК України з метою дотримання принципів рівності учасників судового процесу перед законом та судом, диспозитивності та змагальності продовжено строк ТОВ БАСКО для подачі відзиву на позовну заяву до 27.01.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.01.2023 р. відкладено підготовче засідання на 14.02.2023 р.

Відповідно до залишеної відмітки представник ПП АТЛАНТ ознайомився з матеріалами справи 03.02.2023 р.

Надіслана ПП АТЛАНТ на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу копія ухвали про відкриття провадження у справі повернулась неврученою.

14.02.2023 р. ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД» звернулось до господарського суду із заявами про визнання позовних вимог та проведення розгляду справи за відсутності представника.

14.02.2023 р. ПП АТЛАНТ звернулось до господарського суду із заявою про застосування строку позовної давності, посилаючись на акт Контрольно-ревізійного департаменту від 21.11.2008 р. та проведену ревізію ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД», тобто Міністерство оборони мало можливість дізнатись про укладення 24.11.2004 р. оспорюваного договору не пізніше проведеної ревізії. Доводить до відома суду звернення Прокурора із аналогічним позовом до суду справа № 916/658/19.

14.02.2023 р. ПП АТЛАНТ звернулось до господарського суду із заявою про поновлення строку та витребування доказів у справі, а саме просить перевірити на сайті АТ «УКРПОШТА» шлях цінного листа, мотивуючи неотримання надісланої Прокурором позовної заяви; заявою про витребування матеріалів справи № 916/658/19.

14.02.2023 р. ТОВ БАСКО звернулось до господарського суду із клопотанням про залишення позовної заяви без руху, в якій посилається серед іншого на те, що позовна заява містить 4 вимоги немайнового та 1 вимогу майнового (про витребування майна з чужого незаконного володіння) характеру, у той же час не погоджується із способом визначення Прокурором розміру судового збору за позовну вимогу майнового характеру; Прокурором проігноровано необхідність зазначення у позовній заяві про звернення із аналогічним позовом справа № 916/658/19; додані до позовної заяви докази завірено неналежним чином (без дотримання вимог ДСТУ 4163:2020).

14.02.2023 р. ПП АТЛАНТ реалізовано право на подачу відзиву на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову посилається на те, що дозвіл від Міністерства підписано уповноваженою особою, оскільки довіреність від 17.08.2004 р. серії ВКК № 951832 була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстровано в реєстрі за № 2369, у той же час, станом на 24.11.2004 р. у відповідному реєстрі були відсутні відомості про скасування довіреності від 17.08.2004 р., окрім того повіреного не було повідомлено про скасування довіреності, тобто укладаючи 24.11.2004 р. оспорюваний правочин сторони не могли бути обізнаними про скасування довіреності; позов Прокурора порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки націлений на втручання в права Відповідачів на мирне володіння майном; в процесі розгляду справи № 30/257 не підіймалось питання законності скасування нотаріально посвідченої довіреності, окрім того приписи статті 75 ГПК України передбачають можливість спростування встановлених обставин, особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини встановлені; пропуск строку позовної давності, посилаючись на акт Контрольно-ревізійного департаменту від 21.11.2008 р. та проведену ревізію ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД», тобто Міністерство оборони мало можливість дізнатись про укладення 24.11.2004 р. договору ще у 2008 р.

Додатково просить витребувати матеріали справи № 916/658/19 у Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2023 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 07.03.2023 р.

27.02.2023 р. ТОВ БАСКО звернулось до господарського суду із клопотанням про поновлення строку на подачу відзиву на позовну заяву.

27.02.2023 р. ТОВ БАСКО звернулось до господарського суду із клопотанням про витребування оригіналів доданих до позовної заяви доказів; про поновлення строку для подачі відзиву на позовну заяву, мотивуючи не отриманням матеріалів позовної заяви, ознайомленням з матеріалами справи 12.01.2023 р., однак тривалий час представник перебувала у пологовому будинку після народження дитини.

27.02.2023 р. ТОВ БАСКО представлено до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати для ухвалення рішення у справі, посилається на те, що дозвіл від Міністерства підписано уповноваженою особою, оскільки довіреність від 17.08.2004 р. серії ВКК № 951832 була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстровано в реєстрі за № 2369, у той же час, станом на 24.11.2004 р. у відповідному реєстрі були відсутні відомості про скасування довіреності від 17.08.2004 р., окрім того повіреного не було повідомлено про скасування довіреності, тобто укладаючи 24.11.2004 р. оспорюваний правочин сторони не могли бути обізнаними про скасування довіреності; розпорядження від 02.10.2004 р. № 6828/з не скасовувало дію довіреності, у той же час приписи статті 249 ЦК України передбачають негайне повідомлення повіреного про скасування довіреності; запис про скасування довіреності внесено до єдиного реєстру довіреностей значно пізніше скасування самої довіреності; позов Прокурора порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки націлений на вручення в права Відповідачів на мирне володіння майном; в процесі розгляду справи № 30/257 не підіймалось питання законності скасування нотаріально посвідченої довіреності, окрім того приписи статті 75 ГПК України передбачають можливість спростування встановлених обставин, особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини встановлені.

27.02.2023 р. ТОВ БАСКО звернулось із клопотаннями про письмові опитування Прокурора, Міністерства та ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД».

27.02.2023 р. ТОВ БАСКО представлено до господарського суду заяву про застосування строку позовної давності, посилаючись, серед іншого на акт Контрольно-ревізійного департаменту від 21.11.2008 р. та проведену ревізію ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД», тобто Міністерство мало можливість дізнатись про укладення 24.11.2004 р. договору ще у 2008 р.; на те, що Міністерство зобов`язано контролювати використання ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД» майна.

28.02.2023 р. ТОВ БАСКО звернулось до господарського суду із клопотанням про залишення позовної заяви без руху у зв`язку із тим, що Прокурором не обґрунтовано порушення інтересів держави, за захистом якого він звернувся із позовом до суду; прокуратура як орган державної влади здійснює втручання в господарські взаємовідносини без обґрунтування причин.

07.03.2023 р. Прокурором представлено заперечення проти клопотання ТОВ БАСКО про залишення позовної заяви без розгляду, мотивуючи наявність правових підстав представництва інтересів Міністерства в суді.

07.03.2023 р. Прокурором представлено заперечення проти клопотання ТОВ БАСКО про залишення позовної заяви без розгляду, посилаючись на висновки викладені Верховним Судом у постанові від 21.12.2022 р. у справі № 918/569/20 та зазначаючи, що чинним процесуальним законодавством не зобов`язано проводити актуалізацію ринкової вартості майна, що є предметом позову на стадії подання позовної заяви; відсутню обов`язкових та однакових складових у справах № 916/658/19 та 916/3559/22 для залишення позовної заяви в рамках останньої без руху.

В процесі призначеного на 07.03.2023 р. підготовчого засідання системою цивільної оборони в місті Одесі та Одеській області оголошено повітряну тривогу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.03.2023 р. призначено розгляд справи на 21.03.2023 р.

08.03.2023 р. Прокурором представлено заперечення проти клопотання ПП АТЛАНТ про застосування строку позовної давності.

08.03.2023 р. Прокурором представлено відповідь на відзив ПП АТЛАНТ, в якій, серед іншого, що зазначає Міністр оборони України розпорядження від 02.10.2004 р. № 6828/з скасував довіреність від 17.08.2004 р. за реєстровим номером № 2369, внесення 10.04.2006 р. відомостей до єдиного державного реєстру довіреностей про її скасування, не спростовує факт скасування та припинення її дії ще 02.10.2004 р.; Відповідачами не вірно тлумачяться приписи статті 75 ГПК України в контексті встановлених у справі № 30/257 обставин щодо скасування виданої на ім`я Ісаєнко Д.В. довіреності.

16.03.2023 р. Міністерством представлено відповідь на відзиви Відповідачів, в яких підтримує позицію Прокурора. Додаткового повідомляє, що дізналось про порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів з листів Прокурора від 20.10.2022 р. та 30.11.2022 р.

21.03.2023 р. ТОВ БАСКО звернулось до господарського суду із клопотанням про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 р. призначено у справі № 916/3559/22 оціночно-будівельну експертизу, зупинено провадження у справі до одержання результатів призначеної експертизи.

18.04.2023 р. Прокурор звернувся до господарського суду із листом, в якому повідомляє, що Одеською спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону змінено назву на Одеську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону.

22.05.2023 р. Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України звернувся до господарського суду із клопотанням, в якому просить погодити виконання експертизи у справі № 916/3559/22 у 4 кварталі 2023 р. та надати додаткові матеріали, необхідні для проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.06.2023 р. поновлено провадження у справі № 916/3559/22 та призначено підготовче засідання на 15.06.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.06.2023 р. відкладено підготовче засідання на 22.06.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 р. погоджено строк проведення експертизи у 4 кварталі 2023 р., зупинено провадження у справі № 916/3559/22 до одержання результатів призначеної експертизи.

27.07.2023 р. до Господарського суду Одеської області надійшов лист Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, в якому повідомляє, що станом на 21.07.2023 р. відповідний рахунок на сплачено, у зв`язку з чим, на підставі пункту 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень ухвала від 21.03.2023 р. залишається без виконання.

05.10.2023 р. від експертної установи до господарського суду надійшов лист стосовно повернення матеріалів справи № 916/3559/22.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 р. поновлено провадження у справі № 916/3559/22 та призначено підготовче засідання на 31.10.2023 р.

Однак, у зв`язку із оголошенням системою цивільною оборони в місті Одесі та Одеській області повітряної тривоги, призначене на 31.10.2023 р. судове засіданні не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.10.2023 р. призначено підготовче засідання на 09.11.2023 р.

Протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 09.11.2023 р. на підставі статей 119,165 ГПК України з метою дотримання принципів рівності учасників судового процесу перед законом та судом, диспозитивності та змагальності задоволено клопотанням ПП АТЛАНТ та ТОВ БАСКО про поновлення строку для подачі відзивів, поновлено строк, долучено відзиви ПП АТЛАНТ та ТОВ БАСКО до матеріалів справи та прийнято їх до розгляду; відмовлено у задоволенні клопотань про витребування матеріалів справи № 916/658/19, оскільки як ПП АТЛАНТ, так і ТОВ БАСКО були учасники відповідного судового провадження та мають можливість ознайомитись з матеріалами справи № 916/658/19 та представити відповідні копії, окрім того приписи Закону України «Про судовий збір» передбачають можливість отримання учасниками справи копій документів, долучених до матеріалів справи; відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ БАСКО про залишення позовної заяви без руху (зареєстрована 14.02.2023 р. за вх. № 4587/23), оскільки позовні заяви у справах № 916/658/19 та 916/3559/22 мають різний суб`єктний склад, у справі № 916/658/19 позов пред`явлено заступником військового прокурора Південного регіону України, у той час як у справі № 916/3559/22 - керівником Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону; Великою Палатою Верховного Суду у справі № 233/4365/18 сформовано позицію стосовно того, що вимоги до процесуальних документів і додатків до них визначає процесуальний закон; пред`являючи позовну заяву Прокурором використано визначену в оспорюваному договорі вартість майна для визначення необхідної суми судового збору; запропоновано Прокурору, Міністерству та ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД» надати відповідь на письмове опитування ТОВ БАСКО; відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ БАСКО про залишення позовної заяви без руху (зареєстровано 28.02.2023 р. за вх. № 6226/23), з підстав які будуть викладені у мотивувальній частині рішення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.11.2023 р. відкладено підготовче засідання на 16.11.2023 р.

16.11.2023 р. від ПП АТЛАНТ до господарського суду надійшло клопотання про відвід судді від розгляду справи № 916/3559/22.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 р. поновлено ПП АТЛАНТ строк для звернення із клопотанням про відвід судді; визнано клопотання ПП АТЛАНТ про відвід судді Гута С.Ф. від розгляду справи № 916/3559/22 необґрунтованим; вирішено питання про відвід судді Гута С.Ф. від розгляду справи № 916/3559/22 передати на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 32 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.11.2023 р. (суддя Бездоля Ю.С.) відмовлено ПП АТЛАНТ у задоволенні клопотання про відвід судді Гута С.Ф. від розгляду справи № 916/3559/22.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.11.2023 р. призначено підготовче засідання на 05.12.2023 р.

Однак у період з 30.11.2023 р. по 07.12.2023 р. у зв`язку із несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих) комунікаційних мереж та ресурсів суду призупинено роботу автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області, внаслідок чого призначене на 05.12.2023 р. судове засідання не відбулось.

08.12.2023 р. ТОВ БАСКО звернулось до господарського суду із клопотанням про залишення позовної заяви без руху, мотивуючи тим, що Прокурором не вірно визначено та сплачено судовий збір за вимогу майнового характеру, оскільки станом на дату подання позовної заяви ринкова вартість майна складає 9686585,00 грн, згідно із звітом про незалежну оцінку майна нежитлових будівель складу прирейкового загальною площею 1150,3 кв.м., розташованих на земельній ділянці площею 11214 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, буд. 37/2, станом на 21.12.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2023 р. призначено підготовче засідання на 26.12.2023 р.

18.12.2023 р. від Прокурора надійшли заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без руху у зв`язку із тим, що при зверненні із позовом вартість майна визначено на підставі укладеного 24.11.2004 р. договору, додаткового посилається на те, що аналогічний розрахунок судового збору від вартості майна використано Верховним Судом у постанові від 21.12.2022 р. у справі № 916/596/20; повідомляє, що приписи законодавства не передбачають залишення позовної заяви без руху в такому випадку; посилається на приписи Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України», які передбачать, що оцінка майна передбачає визначення вартості на дату оцінки, у той час, як ТОВ БАСКО представлено звіт від 01.12.2023 р. із оцінкою станом на 21.12.2022 р.

Призначене на 26.12.2023 р. підготовче засідання не відбулось у зв`язку із оголошенням системою цивільної оборони у місті Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2023 р. призначено підготовче засідання на 09.01.2024 р.

09.01.2024 р. ТОВ БАСКО представлено доповнення до клопотання про залишення позовної заяви без руху.

В процесі призначеного на 09.01.2024 р. підготовчого засідання системою цивільної оборони у місті Одесі та Одеській області оголошено повітряну тривогу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2024 р. призначено підготовче засідання на 18.01.2024 р.

Призначене на 18.01.2024 р. підготовче засідання не відбулось у зв`язку із оголошенням системою цивільної оборони у місті Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 р. призначено підготовче засідання на 25.01.2024 р.

Протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 р. відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ БАСКО про витребування доказів (зареєстроване 27.02.2023 р. за вх. № 6216/23) з підстав недоведеності в контексті висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 233/4365/18 посвідчення документів неналежним чином; відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ БАСКО про витребування доказів (зареєстроване 21.03.2023 р. за вх. № 8953/23), оскільки запропоновані для витребування докази не мають відношення для розгляду справи; відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ БАСКО про залишення позовної заяви без руху, оскільки приписи ГПК України не передбачають можливості залишення позовної заяви без руху у випадку виникнення спору стосовно вартості спірного майна; Верховним Судом у постанові від 21.12.2022 р. у справі № 918/569/20 викладено позицію про можливість використання вартості майна за оспорюваним договором купівлі-продажу для визначення суми судового збору, яка підлягає сплаті при зверненні із позовом про витребування майна (1,5% від вартості майна за оспорюваним договором купівлі-продажу).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.02.2024 р.

08.02.2024 р. ПП АТЛАНТ звернулось до господарського суду із заявою про поновлення строку на подання доказів у справі.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 р. відмовлено у задоволенні клопотання ПП АТЛАНТ про поновлення строку на подання доказів, оскільки заявником не представлено поважних причин пропуску строку для подачі доказів, у той же час, підготовче провадження у справі тривало значний проміжок часу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 р. відкладено розгляд справи на 22.02.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.02.2024 р. відкладено розгляд справи на 07.03.2024 р.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Проніна проти України), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності, рівності учасників сторін перед законом та судом, а також з метою надання можливості учасниками справи реалізувати права на викладення позиції у справі, представлення клопотань та заяв, виступу зі вступними словами, важливість справи для сторін та з огляду на об`єктивні чинники, які позбавляли можливості проводити засідання суду, господарським судом здійснювався розгляд справи в межах розумного строку.

У призначене на 07.03.2024 р. судове засідання представник ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД» не з`явився, підстав неявки представника суду не повідомлено.

Відповідно до сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронного кабінету ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД» доставлено відповідні ухвали суду.

Господарським судом забезпечено право участі представника ТОВ БАСКО у засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду після звернення із відповідним клопотанням.

В процесі розгляд справи Прокурор підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні, представник Міністерства підтримував позицію Прокурора, представники ПП АТЛАНТ та ТОВ БАСКО натомість заперечували проти заявлених позовних вимог та наполягали на відмові у задоволенні позову.

07.03.2024 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

Наказом Міністра оборони України від 29.01.1998 р. № 27 вирішено на базі розформованих військових частин та організацій будівельно-квартирного комплексу організувати створення відокремлених структурних підрозділів державних підприємств Міністерства оборони України, серед яких «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД»; затвердити статут державних підприємств Міністерства оборони України.

Статутом ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД», затвердженого наказом Міністра оборони України від 29.01.1998 р. та зареєстрованого Одеським міськвиконкомом 10.03.1998 р. за реєстраційним № 1534, встановлено, що ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД» (Підприємство), засновано на майні Збройних Сил України, яке є загальнодержавною власністю. Засновником Підприємства є Міністерство оборони України Орган управління майном або Засновник.

Підприємство створене з метою виконання програми житлового і військового будівництва для Міністерства оборони України, структур Збройних Сил України та інших замовників юридичних та фізичних осіб України та інших держав незалежно від форм власності (пункт 2.1).

Підприємство є юридичною особою. Права і обов`язки юридичної особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб (пункт 3.1).

Підприємство здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту, який затверджується Органом управління майном (пункт 3.3).

Підприємство веде самостійний баланс, має розрахунковий рахунок та інші рахунки в установах банків, печатку з своїм найменуванням (пункт 3.5).

Підприємство має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов`язки, бути позивачем та відповідачем в суді, арбітражному суді та третейському суді (пункт 3.7).

Майно Підприємства є державною власністю закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту (пункт 4.2).

Відчуження засобів виробництва, шо є державною власністю і закріплені за Підприємством, здійснюється за погодженням з Органом управління майном у порядку, що встановлені чинним законодавством. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти спрямовуються виключно на інвестиції Підприємства і є державною власністю (пункт 4.4).

Підприємство здійснює бухгалтерський, оперативний облік та веде статистичну звітність згідно з чинним законодавством. Керівник Підприємства та головний бухгалтер несуть персональну відповідальність за додержання порядку ведення і достовірності обліку та статистичної звітності (пункт 5.3).

Функції по управлінню майном, що є загальнодержавною власністю, здійснює Орган управління майном (пункт 6.1).

Орган управління майном відповідно до покладених на нього повноважень здійснює контроль за ефективністю використання, збереженням закріпленого за Підприємством державного майна (пункт 6.1.4).

Аудит фінансової діяльності Підприємства здійснюється згідно з чинним законодавством України (пункт 7.8).

01.09.1998 р. між Військовою частиною НОМЕР_2 та ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД» складено акти приймання-передачі, за якими останнім прийнято складові об`єкту.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нежилі будівлі складу прирейкового від 10.01.2003 р. № 023519, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, розташованого в місті Одесі, вул. Промислова, 37/2, об`єкт, що складається з будівлі контори літ. А, КПП літ. А1, склади літ. Б, В, Д, загальною площею 1150,3 кв.м., вагову літ. Б1, будівлі складу № 2 літ. Д1, рампи літ. І (В1), відображених у технічному паспорті від 17.10.2002 р., перебуває у державній власності та належить державі в особі Міністерства.

Аналогічне відображено у витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.10.2004 р. № 5079251.

Розпорядженням від 05.12.2002 р. № 1073 «Про присвоєння поштової адреси об`єктам ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД» присвоєно поштову адресу складу прирейковому з рампою вул. Промислова, 37/2.

04.03.2003 р. Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості видано технічний паспорт на виробничий будинок, який перебуває у власності держави в особі Міністерства оборони України, свідоцтво право власності від 10.01.2003 р. № 023519.

17.08.2004 р. Міністром оборони України Марчуком Є.К. відповідно до положення про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних сил України, видано довіреність, якою уповноважено начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України Ісаєнко Д.В. укладати будь-які договори (угоди, контракти, попередні договори) підряду, в.ч. підряду на капітальне будівництво та капітальний ремонт, пайової участі в будівництві, інвестування будівництва житла, купівлі-продажу квартир та іншого нерухомого майна, його міни, оренда земельних ділянок, оцінка майна, передачі в заставу рухомого та в іпотеку нерухомого майна на користь Міністерства оборони України та третіх осіб, купівлі паливно-енергетичних ресурсів, матеріалів і технічних засобів, сумісної діяльності, оренди державного майна та прийому-передачі матеріальних цінностей, представляти і захищати інтереси Міністерства оборони України з усіх питань, пов`язаних з укладанням та виконанням зазначених договорів (угод, контрактів), в органах бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно на всій території України, у відповідних управліннях земельних ресурсів з правом підписання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками та в усіх інших підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Для виконання цих повноважень Ісаєнку Д.В. надано право формувати перелік майна та матеріальних активів, що підлягають передачі, підписувати платіжні документи, акти прийому-передачі майна та матеріальних активів, перевірки якості, кількості майна та матеріальних активів, що постачаються, комерційні акти; надавати дозвіл на відчуження майна державних підприємств, госпрозрахункових організацій та установ, що функціонально підпорядковані начальнику Центрального управління Міністерства оборони України; уповноважувати здійснювати функції замовника будівництва державні підприємства, госпрозрахункові установи та організації, що функціонально підпорядковані начальнику Центрального управління Міністерства оборони України.

Довіреність видана з правом передовіри та є безстроковою до моменту її припинення.

Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрована в реєстрі за № 2369.

02.10.2004 р. Міністром оборони України видано розпорядження № 6828/з, яким визнано вважати недійсними довіреності на право укладання договорів (угод, контрактів), виданих до 01.10.2004 р. та термін дії яких не закінчився.

23.11.2004 р. начальником Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України Ісаєнко Д.В. видано дозвіл № 10/2399 в.о. керівнику ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД» Ященку Г.В., відповідно до якого Міністерство оборони України, як центральний орган виконавчої влади, уповноважений, згідно з пунктом 1 Декрету Кабінету Міністрів України Про управління майном, що є у загальнодержавній власності, здійснювати функції управління майном, що є загальнодержавною власністю і закріпленого за Міністерством оборони України, в особі начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України Ісаєнка Дмитра Валерійовича, що діє на підставі довіреності Міністерства оборони України від 17 серпня 2004 року серії ВКК № 951832, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. (реєстраційний номер 2369), на виконання вимог частини 2 статті 75 Господарського кодексу України, дозволяє державному підприємству Міністерства оборони України ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД, в особі виконуючого обов`язки керівника цього державного підприємства Ященка Г.В. здійснити, згідно з чинним законодавством, відчуження майна (нерухомого), яке віднесено до основних фондів (засобів виробництва пункт 4.4 Статуту ДП МО України Південьвійськбуд) і перебуває на балансі цього підприємства та знаходиться за адресою - м. Одеса, вул. Промислова, 37/2, Товариству з обмеженою відповідальністю Баско (код ЄДРПОУ 20971740)…

Загальна площа земельної ділянки, що безпосередньо прилягає до зазначених об`єктів нерухомості, становить 4600 кв.м і підлягає вилученню з фондів земель Міністерства оборони після проведення відчуження зазначеного нерухомого майна.

Державному підприємству Міністерства оборони України ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД кошти, одержані від продажу нерухомого майна зазначеного у цьому дозволі, спрямувати на інвестування виробничої діяльності.

24.11.2004 р. між Міністерством, в особі керівника ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД» Ященко Г.В. (Продавець) та ТОВ БАСКО (Покупець) укладено договір купівлі-продажу (Договір), за умовами пункту 1.1 якого Продавець продав, а Покупець купив належне державі нерухоме майно нежилі будівлі складу прирейкового, розташовані по вул. Промисловій, 37/2 в місті Одесі. Нерухоме майно, що відчужується, належить Державі на підставі свідоцтва про право власності на нежилі будівлі ділянки малої механізації, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради 10.01.2003 р. № 023519…, які складаються в цілому з будівлі контори літ. А, КПП літ. А1, склади літ. Б, В, Д, вагової літ. Б1, будівлі складу № 2 літ. Д1, рампи літ. І (В1), під`їзного шляху ІІ, огорожі 1-9, мостіння ІІІ-ІV, загальною площею 1150,3 кв.м.

Продаж вищевказаних нежилих будівель вчиняється за 697808,40 (шістсот дев`яносто сім тисяч вісімсот вісім грн, 40 коп.), в т.ч. ПДВ 116301,40 гривень, які Покупець зобов`язується перерахувати на рахунок Продавця № НОМЕР_3 в АКБ ІМЕКСБАНК в м. Одесі до 31 грудня 2004 року (пункт 2).

Право власності на відчужувану нерухомість, виникає у Покупця з моменту державної реєстрації даного договору (пункт 4).

Договір підписано представника Продавця та Покупця, скріплено печатками контрагентів, а також посвідчено 24.11.2004 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Стукаленко Л.С. та зареєстровано в реєстрі за № 4138. Відповідно до залишеної відмітки 29.11.2004 р. зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

14.12.2004 р. ТОВ БАСКО перераховано «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД» 100000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 5385, 20.12.2004 р. 100000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 5422, 21.12.2004 р. 100000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 5428, 22.12.2004 р. 100000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 5445, 29.12.2004 р. 100000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 5502, 30.12.2004 р. 107808,40 грн відповідно до платіжного доручення № 5511. Перелічені платіжні доручення мають призначення платежу «за пр майна зг рах 271 від 01.12.04 дог куп від 24.12.04».

В.о. керівника ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД» Ященко Г.В. видано заяву, відповідно до якої підтверджує факт зарахування коштів розміром 697808,40 грн, в т.ч. 116301,40 грн ПДВ, як розрахунок за продані нежитлові будівлі складу прирейкового, розташовані по вул. Промисловій, 37/2. Підпис Ященка Г.В. на заяві засвідчено 14.01.2005 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Стукаленко Л.С.

Відповідно до залишеної відмітки 04.04.2006 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. отримано заяву підписану директором Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства Ісаєнко Д.В. від 01.04.2006 р., відповідно до якої за дорученням Міністра оборони України просить скасувати дію довіреностей виданих на здійснення від імені Міністерства дії, серед яких довіреність від 17.08.2004 р. № 2369.

10.11.2008 р. між ТОВ БАСКО (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами пункту 1.1. якого ТОВ БАСКО продало, а громадянка ОСОБА_2 купила 736/1000 частин нежилих будівель складу прирейкового, що знаходиться в АДРЕСА_2 та складаються в цілому з будівлі контори літ. А, КПП літ. А1, склади літ. Б, В, Д, вагової літ. Б1, будівлі складу № 2 літ. Д1, рампи літ. І (В1), під`їзного шляху ІІ, огорожі 1-9, мостіння ІІІ-ІV, загальною площею 1150,3 кв.м.

У власність покупця переходить: склад літ. В, приміщення складу 1,2,3,4; навіс літ. «В», рампа, загальною площею 846,2 кв.м., що складає 736/1000 частин нежилих приміщень будівельного складу прирейкового.

10.11.2008 р. між ТОВ БАСКО як Продавцем та ОСОБА_2 як Покупцем підписано акт приймання-передачі майна.

Аналогічне відображено у витягу з Державного реєстру правочинів від 10.11.2008 р № 6727763.

21.11.2008 р. контрольно-ревізійним департаментом Міністерства складено акт документальної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД» за період з 01.10.06 р. по 18.11.08., при цьому розділ 5 акту містить посилання на те, що остання інвентаризація проведена на підставі наказу директора ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД» від 24.09.07 р. № 23.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2010 р. у справі № 30/257 встановлено, що розпорядженням Міністра оборони України від 02.10.2004 р. № 6828/з довіреності на право укладання договорів, видані до 02.10.2004 р. та термін яких не закінчився, - скасовані.

28.10.2015 р. складено акт прийому-передачі в статутний фонд ПП АТЛАНТ нежилих будівель складу прирейкового, а саме склад літ. В, приміщення складу 1,2,3,4; навіс літ. «В», рампа, загальною площею 846,2 кв.м., що складає 736/1000 частин нежилих приміщень будівельного складу прирейкового, що знаходяться в місті Одеса по вул. Промислова під номером 37/2.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру довіреності від 10.04.2019 р. № 38996434, параметри запиту ВВК 951838, дія довіреності, посвідчена приватним нотаріусом Шевчук З.М., від 17.08.2004 р. № 2369 припинена на підставі листа від 01.04.2006 р., запис про припинення довіреності вчинено 10.04.2006 р.

20.10.2022 р. Прокурор звернувся до ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД» із листом в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому повідомляє, що згідно моніторингу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що права власності 264/1000 на нежитлові будівлі складу прирейкового загальною площею 1150,3 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за ТОВ БАСКО, у той час як 736/1000 за ПП АТЛАНТ. При цьому на балансовому обліку ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД» перебували вказані приміщення, право власності на які належало Міністерству відповідно до свідоцтва про право власності від 10.01.2003 р.

Доводить до відома про укладання 24.11.2004 р. договору між ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД» та ТОВ БАСКО, у той же час довіреність, видана ОСОБА_3 . Міністром оборони України, на відчуження майна державних підприємств скасована розпорядженням Міністра оборони України від 02.10.2004 р. № 6828/з (встановлено ВГСУ у постанові від 13.07.2010 р. у справі № 30/257).

Просить надати документи за переліком в строк до 28.10.2022 р. та інформацію про вжиття заходів з метою витребування майна з чужого незаконного володіння.

20.10.2022 р. Прокурор звернувся до Міністерства із листом в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому повідомляє, що згідно моніторингу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що права власності 264/1000 на нежитлові будівлі складу прирейкового загальною площею 1150,3 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за ТОВ БАСКО, у той час як 736/1000 за ПП АТЛАНТ. При цьому на балансовому обліку ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД» перебували вказані приміщення, право власності на які належало Міністерству відповідно до свідоцтва про право власності від 10.01.2003 р.

Доводить до відома про укладання 24.11.2004 р. договору між ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД» та ТОВ БАСКО, у той же час довіреність, видана ОСОБА_3 . Міністром оборони України, на відчуження майна державних підприємств скасована розпорядженням Міністра оборони України від 02.10.2004 р. № 6828/з (встановлено ВГСУ у постанові від 13.07.2010 р. у справі № 30/257).

Просить надати в строк до 28.10.2022 р. інформацію про вжиття (запланованих) Міністерством заходів з метою витребування з чужого незаконного володіння військового нерухомого майна.

29.10.2022 р. ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД» надано відповідь на звернення Прокурора, повідомляє про вжиття передбачених законодавством заходів, про надання відповідних клопотань разом із доказами Військовій прокуратури Південного регіону України, при цьому представник підприємства особисто приймав участь у судових засіданнях. Представляє документи, про які клопотав Прокурор.

14.11.2022 р. Міністерством надано відповідь на звернення Прокурора, в якому повідомляє, що відповідні клопотання про порушення підприємством законодавства подавались до Військової прокуратури Південного регіону України з 2018 р.

30.11.2022 р. Прокурором складено до Міністерства повідомлення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому посилається на обставини, аналогічні викладеним в листі від 20.10.2022 р., пропонує в строк до 08.12.2022 р. надати інформацію про вжиття заходів позовного характеру з метою витребування з чужого незаконного володіння (ТОВ БАСКО та ПП АТЛАНТ) військового нерухомого майна, а саме: складу прирейкового, розташованих за адресою АДРЕСА_2 .

Міністерством надано відповідь на звернення Прокурора від 30.11.2022 р., в якому повідомляє, що заходи позовного характеру з метою витребування відповідного військового майна у продовж 2021-2022 р. не вживались.

Відповідно до представленої інформаційної довідки від 16.12.2022 р. № 317944325 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (нежитлові будівлі складу прирейкового, розташовані за адресою АДРЕСА_2 ) 14.11.2008 р. внесено записи про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (громадянка російської федерації) на праві приватної спільної часткової власності (736/1000) та за ТОВ БАСКО на праві приватної спільної часткової власності (264/1000).

Відповідно до представленої інформаційної довідки від 16.12.2022 р. № 317944390 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 15.11.2016 р. державним реєстратором Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта Самодуровою Н.В. 15.11.2016 р. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 32369091 на підставі акт приймання-передачі нерухомого майна від 28.10.2015 р., виданого ПП АТЛАНТ; та зареєстровано право спільної часткової власності 736/1000 ПП АТЛАНТ на склад літ. В, приміщення складу 1,2,3,4; навіс літ. «В», рампа, загальною площею 846,2 кв.м.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом частин 1,3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 р. у справі № 924/1237/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43).

Враховуючи викладене, господарським судом встановлено, що Прокурором надано розумний строк для звернення Міністерства до суду з метою захисту порушеного права, проте Міністерством на вчинено спрямованих на захист порушених інтересів дій, відтак Прокурором підтверджено наявність підстав для представництва інтересів Міністерства.

Стосовно клопотання ТОВ БАСКО про залишення позовної заяви без руху господарський суд зазначає, що Прокурором дотримано приписи ст.23 Закону України «Про прокуратуру» в контексті висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 в частині надання Міністерству розумного строку після отримання повідомлення самостійно звернутися до суду, відтак доведено наявність підстав для представництва інтересів Міністерства в суді.

Як вбачається з Статуту ДП МОУ ,,ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД, затвердженого наказом Міністра оборони України від 29.01.1998 р. № 27 та зареєстрованого Одеським міськвиконкомом 10.03.1998 р. за реєстраційним № 1534, підприємство засноване на майні Збройних Сил України, яке є загальнодержавною власністю. Засновником підприємства являється Міністерство оборони України орган управління майном.

Згідно з пунктом 4.2 цього статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту.

Відповідно до частини 2 статті 75 ГК України, в редакції чинній на момент укладання спірного договору, державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об`єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.

Наявний в матеріалах справи дозвіл від 23.11.2004 р. № 10/2399 за підписом начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства Ісаєнка Д.В., яким дозволено ДП МОУ ,,ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД в особі виконуючого обов`язки керівника Ященка Г.В. здійснити відчуження майна, яке віднесено до основних фондів (засобів виробництва пункт 4.4 Статуту) та перебуває на балансі цього підприємства та знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Промислова, 37/2, ТОВ БАСКО, не є належним доказом надання такої згоди органу управління, оскільки видана Ісаєнку Д.В. довіреність від 17.08.2004 р., якою останній був наділений повноваженнями щодо надання дозволів на відчуження майна державних підприємств, розпорядженням Міністра оборони України від 02.10.2004 р. № 6828/з скасована.

Вказана обставина встановлена у постанові Вищого господарського суду України від 13.07.2010 р. у справі № 30/257, і вказана обставина має преюдиціальне значення під час розгляду даної справи згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України, адже в обох справах приймає участь Міністерство, стосовно якого встановлено зазначену обставину.

Окрім того, господарський суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 1 декрету Кабінетів Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» від 15.12.1992 № 8-92, в редакції чинній на момент укладання спірного договору, вирішено покласти на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України.

Приписи статті 2 Закону України «Про Збройні Сили України», в редакції чинній на момент укладання спірного договору, передбачають, що правовою основою діяльності Збройних Сил України є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", статути Збройних Сил України, інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері.

Стаття 3 Закону України «Про Збройні Сили України» визначає, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. При цьому Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України як основний орган військового управління; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; об`єднання, з`єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, об`єднань, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

При цьому стаття 14 Закону України «Про Збройні Сили України» визначає, що особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

Приписи статті 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», в редакції чинній на момент укладання спірного договору, встановлюють, що військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Частина 2 статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» встановлює, що Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

При цьому частина 2 статті 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» встановлює, що з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

У той же час, приписи статті 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» встановлюють, що відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті (частина 1). Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України (частина 2).

На виконання приписів статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Кабінетом Міністрів України прийнята 28.12.2000 р. постанова № 1919, якою затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, яким, зокрема, передбачено, що повноваження на реалізацію військового майна а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України. Рішення про відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна. Реалізація військового майна проводиться уповноваженими підприємствами (організаціями) за ринковими цінами, які склалися на відповідний період (пункти 3, 6 та 12).

Разом з тим, належних доказів які б свідчили про те, що Міністерством, як органом, до сфери управління якого входить ДП МОУ ,,ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД, надавалася згода на укладання спірного договору від 24.11.2004 р., в результаті якого відбулося відчуження державного нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 37/2, сторонами до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 7 статті 179 ГК України, в редакції, чинній на момент укладення спірного договору, визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписи статті 204 ЦК України визначають, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє (частина 3 статті 207 ГК України).

Статтею 215 ЦК України, в редакції, чинній на момент укладення спірного договору, визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1 статті 203 ЦК України).

Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним (частина 1 статті 227 ЦК України).

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення.

Вчинення дій по відчуженню військового майна у іншому, ніж передбачено законодавством порядку, не може вважатись законним та породжувати правових наслідків.

Здійснивши аналіз положень статуту ДП МОУ ,,ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД, встановлену частиною 5 статті 75 ГПК України заборону відчуження належного йому державного майна без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно входить, та встановивши відсутність такої згоди, суд вважає, що зміст оспорюваного правочину суперечить приписами частини 5 статті 75 ГК України.

Враховуючи викладене, закріплену законодавством (чинним на момент укладення спірного договору) заборону щодо відчуження спірного державного майна без попередньої згоди органу управління таким майном, та, що за спірним договором ДП МОУ ,,ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД без згоди Міністерства та Кабінету Міністрів України було відчужено державне військове майно, закріплене за ним на праві господарського відання, суд доходить до висновку, що такий договір від 24.11.2004 р. купівлі-продажу, укладений між ДП МОУ ,,ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД та ТОВ БАСКО, суперечить вимогам чинного законодавства і підлягає визнанню недійсним згідно з статтями 215, 203 ЦК України.

Відтак, ТОВ БАСКО укладаючи 10.11.2008 р. із ОСОБА_2 договір купівлі-продажу 736/1000 частки нежитлових приміщень будівель складу прирейкового загальною площею 846,2 кв.м, яку в подальшому внесено до статутного фонду ПП АТЛАНТ, діяло за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо вказаного майна.

Приписи частини 1 статті 216 ЦК України визначають, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом (частина 2 статті 208 ГК України).

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачами ТОВ БАСКО та ПП АТЛАНТ які є власниками майна подавались заяви про застосування позовної давності.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Водночас, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (аналогічна правова позиція викладена у п. 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 р. у справі № 911/1437/17).

Загальна позовна давність установлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз змісту термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Вказана правова позиція напрацьована усталеною судовою практикою як Верховного Суду України в постановах від 17.02.2016 р. у справі № 6-2407цс15, від 01.07.2015 р. у справі № 6-178гс15, так і Верховного Суду, зокрема в постановах від 15.05.2018 р. у справі № 911/3210/17, від 08.05.2018 р. у справі № 911/2534/17.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Частиною 2 статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, тому зміна уповноваженого органу щодо розпорядження спірним майном і здійснення контролю за нею не змінює порядку перебігу позовної давності.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 р. у справі № 359/2012/15-ц, від 20.11.2018 р. у справі № 907/50/16.

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (постанова Верховного Суду України від 12.04.2017 р. у справі № 6-1852цс16, постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 р. в справі № 369/6892/15-ц, від 22.05.2018 р. в справі № 469/1203/15-ц, від 04.12.2018 року в справі № 910/18560/16).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина 1 статті 8 Основного Закону України).

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто укладені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом", зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванні таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Враховуючи викладене, а також правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 р. у справі № 369/6892/15-ц, які суд бере до уваги в силу частини 4 статті 236 ГПК України, позовна давність у даному випадку розпочинається з моменту коли про порушене право дізналася або могла дізнатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний позивач або прокурор.

Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у даному спорі, слід враховувати, коли про порушене право дізналася або могла дізнатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний позивач або прокурор. Наведе відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України у справах № 3-932гс17 від 18.10.2017 р., № 3-869гс17 від 16.08.2017 р., № 3-455гс17 від 07.06.2017 р., № 3-1486гс16 від 22.03.2017 р., № 916/2122/13 від 22.04.2015 р., № 11/163/2011/5003 від 25.03.2015 р. та підтримується усталеною судовою практикою Верховного Суду, зокрема у постановах від 24.01.2018 р. у справі № 914/801/17, від 19.06.2018 р. у справі № 922/2756/17.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 р. у справі № 6-68цс15 зазначено, що держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Прокурор звернувся з позовом до суду у грудні 2022 року. Уповноважений орган, в інтересах якого прокурором подано даний позов Міністерство.

Суд наголошує, що безпосередньо на Позивача покладено обов`язок з управління та обліку державного майна. Отже, Позивач, як розпорядник державного майна, зобов`язаний здійснювати постійний контроль та моніторинг за ввіреним йому майном державної власності.

При цьому, суд враховує, що пунктом 6.1.4 Статуту ДП МОУ ,,ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД, затвердженого наказом Міністра оборони України від 29.01.1998р. № 27, передбачено здійснення контролю органом управління майном, тобто Міністерством, за ефективністю використання, збереженням закріпленого за Підприємством державного майна, у той же час пункт 7.8 Статуту чітко передбачає, що аудит фінансової діяльності Підприємства здійснюється згідно з чинним законодавством України.

Поряд із цим приписи статті 5 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», в редакції, чинній на момент укладення спірного договору, визначають, що для забезпечення постійного державного контролю за наявністю, якісним станом і ефективністю використання військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил України, щорічно проводиться його інвентаризація згідно з Положенням про інвентаризацію військового майна, яке затверджується Кабінетом Міністрів України. Інформацію про результати інвентаризації за минулий рік Міністерство оборони України надсилає до Кабінету Міністрів України у першому кварталі поточного року.

Указом Президента України від 21.08.1997 р. № 888/97 затверджено Положення про Міністерство оборони України, яким, серед іншого визначено, що Міністерство оборони України (Міноборони України) є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України (далі - Збройні Сили). У той же час, Міноборони України відповідно до покладених на нього завдань як орган військового управління під час здійснення адміністративного (повсякденного) управління Збройними Силами здійснює управління військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, і надає Кабінету Міністрів України інформацію про результати інвентаризації військового майна Збройних Сил за минулий рік; (пункт 1 та положення підпункту 3 пункту 4 в редакції чинній на момент укладання спірного договору).

На виконання приписів статей 5 і 8 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Кабінетом Міністрів України 03.05.2000 р. прийнята постанова, якою затверджено Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах, якою зокрема встановлено, що планова інвентаризація інших видів військового майна проводиться один раз на рік (станом на 1 січня) (пункт 7 в редакції чинній на момент укладання спірного договору).

Окрім того, пунктом 7.8 Статуту ДП МОУ ,,ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД встановлено, що аудит фінансової діяльності Підприємства здійснюється згідно з чинним законодавством України.

Згідно із статтею 6 Закону України ,,Про управління об`єктами державної власності, який набрав чинності 18.10.2006 р., до повноважень органів управління віднесено затвердження статутів (положення) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, і господарських структур та здійснення контролю за їх дотриманням (пункт 3 частини 1 статті 6); забезпечення проведення щорічних аудиторських перевірок окремо визначених державних підприємств і господарських структур (пункт 8 частини 1 статті 6); здійснення контролю за діяльністю господарських структур (пункт 10 частини 1 статті 6); ведення обліку об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснення контролю за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів (пункт 11 частини 1 статті 6).

Судом встановлено, що відповідно до представленої інформаційної довідки від 16.12.2022 р. № 317944325 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (нежитлові будівлі складу прирейкового, розташовані за адресою м. Одеса, вул. Промислова, буд. 37/2) 14.11.2008 р. внесено записи про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (громадянка російської федерації) на праві приватної спільної часткової власності (736/1000) та за ТОВ БАСКО на праві приватної спільної часткової власності (264/1000).

Відтак, ще в 2008 році шляхом отримання відомостей із загальнодоступного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (як зазначено у позовній заяві, після моніторингу яких Прокурору стало відомо про реєстрацію права власності на нежитлові будівлі складу прирейкового загальною площею 1150,3 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , за ТОВ БАСКО, яким пізніше частку складу у розмірі 736/1000 відчужено ОСОБА_2 ) Позивач міг дізнатися про незаконне відчуження на підставі спірного договору на користь ТОВ БАСКО нежитлових будівель за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 37/2, в результаті чого обсяг власності держави зменшився.

Натомість такі дії, спрямовані на перевірку як документального оформлення прав власності на державне нерухоме майно, так і фактичного ним користування ДП МОУ ,,ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД або іншими особами, в ході якої було б виявлено відкрите володіння нерухомістю з 2004 року ТОВ БАСКО, Позивачем внаслідок неправомірної бездіяльності не вчинялися, всупереч закріпленому в статті 5 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», приписів Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах та Положення про Міністерство оборони України, а також в пунктах 6.1.4 та 7.8 Статуту ДП МОУ ,,ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД обов`язку, зокрема, вести облік майна, контролювати ефективне його використання, здійснення аудиту фінансової діяльності тощо.

Водночас, в ході проведення документальної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД», оформленої актом контрольно-ревізійного департаменту Міністерства від 21.11.2008 р., Позивач також міг довідатися про укладання спірного правочину між ДП МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД» та ТОВ БАСКО.

У контексті вищевказаного суд, керується практикою Європейського суду з прав людини в рішенні від 09.10.2018 р. у справі "Фонд "Батьківська турбота" проти України", предметом розгляду якого були правовідносини стосовно державного майна колишнього РСР, яке було зареєстровано за профспілковими організаціями та у подальшому витребувано у приватної особи на підставі судового рішення за позовом прокурора у власність держави. У вказаній справі Судом констатовано порушення Державою Україна статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на мирне володіння майном.

Зокрема, Суд вказав на непослідовність дій держави, яка спочатку через свої уповноважені органи здійснювала реєстрацію права власності за профспілками на майно, після чого за спливом тривалого проміжку часу через органи прокуратури заявляла своє право власності на це майно. Суд звернув увагу на те, що однією з причин виникнення такої ситуації є відсутність в Україні закону, який би регулював правовий статус майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Радянського Союзу, розташованого на території України, та передбачав інвентаризацію цього майна. Одночасно Суд наголосив, що прорахунки та помилки державних органів повинні слугувати на користь потерпілих, тобто допущені державою помилки не можна виправляти за рахунок приватних осіб. Суд також зазначив, що не розуміє, чому держава чекала так довго, щоб відновити своє право власності (у цій справі мова йшла про період у 9 років).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п.51 рішення від 22.10.1996 р. за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; п.570 рішення від 20.09.2011 р. за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Позовна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за змістом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Враховуючи викладене та приписи пункту 4 статті 267 ЦК України, суд вважає, що пропуск Прокурором строку позовної давності допущений без поважних причин, а тому порушене право держави не підлягає захисту.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 р. у справі № 916/1326/17.

Враховуючи викладене, суд господарський суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із спливом позовної давності.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідачів: Державного підприємства Міністерства оборони України ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД, Товариства з обмеженою відповідальністю БАСКО та Приватного підприємства АТЛАНТ про визнання договору недійсним та витребування майна відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви покласти на Прокуратуру.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 18 березня 2024 р.

Суддя С.Ф. Гут