Рішення

від 18.03.2024 по справі 711/4219/23

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4219/23

Провадження № 2/711/1577/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого: судді - Кондрацької Н.М.

за участі:

секретаря судового засідання - Мелещенко О.В.,

представників адвокатів Байда О.М., Трюхан В.Г.

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Байда Олександр Миколайович, до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 29», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління інспекційної діяльності у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, про скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, визнання звільнення незаконним та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Байда О.М. звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 29», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління інспекційної діяльності у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, про скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, визнання звільнення незаконним та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач ОСОБА_2 працював у відповідача на посаді сторожа з 02.04.2019 та жодних претензій щодо виконання ним його посадових обов`язків (якості та обсягу) до 19.05.2023 ніколи не було та керівниками ОСББ «Гагаріна, 29» йому не висловлювались. До грудня 2021 року в штаті ОСББ «Гагаріна, 29» перебувало 4 сторожа, а з грудня 2021 року по квітень 2023 року - лише 3 сторожа, які працювали 24 години на добу (з 08 год. одного дня до 08 год. іншого дня), а потім мали 2 доби відпочинку, при цьому отримуючи лише мінімальну заробітну плату. З початку 2023 року голова правління ОСББ «Гагаріна, 29» Кузнецова О.О. неодноразово особисто говорила позивачу у приватних розмовах про те, що було б добре якби він звільнився за власним бажанням, мотивуючи це тим, що її дуже добрий знайомий (сусід по житловому комплексу) хоче працевлаштуватися на його посаду сторожа, а позивачу з огляду на пенсійний вік вже можна й відпочити. У відповідь позивач вказав голові правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 про тривалу невиплату компенсації за час понаднормової роботи упродовж майже 1,5 року, оскільки фактично замість 8-ми чи 12-ти годинного робочого дня він був 24-годинний, тобто в режимі «доба на роботі - дві дома» (таким чином фактично відпрацьований час щонайменше становив 216 годин за місяць - у лютому, який має 28 календарних днів, та максимально 264 відпрацьованих годин за місяць у місяці, які мають 31 календарний день), хоча вона неодноразово в усному порядку обіцяла вирішити це питання. Так як позивач відмовлявся від «пропозиції» голови правління ОСББ «Гагаріна, 29» Кузнєцової О.О. звільнення за власним бажанням, що зумовлено як невеликим розміром пенсії та необхідністю отримання додаткових джерел доходів для проживання його сім`ї, так і неотриманням компенсації за час понаднормової роботи, голова правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 почала штучно створювати конфліктні ситуації з позивачем, щоб створити у мешканців ОСББ «Гагаріна, 29», у тому числі в членів правління ОСББ «Гагаріна, 29» негативну думку про нього, погрожуючи йому в особистих розмовах, що все одно звільнить його, бо саме вона є головою правління даного ОСББ та вирішує хто буде працювати, а хто ні. У подальшому, голова правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 вже навіть пропонувала позивачу так званий «компроміс» - грошові кошти в розмірі 100 доларів США за те, що він напише заяву про звільнення за власним бажанням, однак позивач в черговий раз, обурившись такою її поведінкою, відповів відмовою. З огляду на постійне емоційне напруження під час робочого часу, який продовжував тривати 24 години (з 08 год. ранку до 08 год. ранку наступного дня), та зумовлений психологічним тиском з боку голови правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 , у позивача погіршилось самопочуття та почали виникати проблеми зі здоров`ям, у зв`язку з чим він неодноразово звертався за медичною допомогою, а лікар відкривав йому лікарняний лист та для необхідності продовження лікування позивача офіційно продовжував його. У квітні 2023 року, голова правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 все ж таки працевлаштувала його на посаду сторожа в ОСББ «Гагаріна, 29», та, побоюючись розголосу та його звернення до контролюючих та правоохоронних органів щодо понаднормової роботи сторожів, яка не оплачувалась майже 1,5 року, змінила графік їх роботи - з 08.00 год. ранку до 20.00 год. вечора того ж дня один сторож, а з 20.00 год. вечора до 08.00 год. ранку наступного дня» інший сторож. Незадовго до закінчення робочої зміни позивача, 19.05.2023 голова правління ОСББ «Гагаріна, 29» Кузнецова О.О. усно повідомила його про те, що 19.05.2023 після 20 год. відбуватиметься засідання правління з приводу «його питання» та запропонувала бути присутнім на ньому для надання пояснень. У подальшому, на засіданні правління 19.05.2023 голова правління ОСББ «Гагаріна, 29» Кузнецова О.О. почала звинувачувати позивача у невиконанні посадових обов`язків та її особистих вказівок, на що він надав свої усні пояснення про безпідставність таких звинувачень, а потім залишив засідання правління ОСББ «Гагаріна, 29», оскільки його робоча зміна чергування (з 08 год. до 20 год.) вже закінчилась, та необхідно було їхати в особистих справах, які були заздалегідь заплановані. Через деякий час голова правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 зателефонувала позивачу та в грубій формі повідомила, що він може вже не приходити на роботу, оскільки його звільнено, а наказ про це він отримає поштою. Також в межах короткого проміжку часу після цього позивачу на телефон о 21 год. 50 хв. прийшли смс-повідомлення в додатку «Приват24» про зарахування на рахунок грошових коштів спочатку в розмірі у розмірі 496 грн. (з поміткою «Заробітна плата»), а через 30 хвилин ще 5 416,04 грн. (з поміткою «Відпускні»), як зрозумів позивач, це були кошти, виплачені як розрахунок при звільненні. Наступного дня, 20.05.2023, позивач намагався дізнатися у голови правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 коли можна приїхати та особисто отримати копію наказу про звільнення, а також внести запис про звільнення в його трудову книжку, однак вона ще раз у вкрай грубій формі вказала, що позивач все отримає поштою, а потім взагалі почала ігнорувати його дзвінки. Упродовж декількох днів, не отримуючи нічого поштою, позивач 24.05.2023 особисто поїхав до ОСББ «Гагаріна, 29», та після декількох годин очікування голови правління ОСОБА_3 вимагав від неї видати йому хоча б копію наказу про його звільнення, оскільки навіть не знав підстав звільнення, та внести запис про таке звільнення у його трудову книжку. Отримавши 24.05.2023 наручно від голови правління ОСББ «Гагаріна, 29» Кузнєцової О.О. копію наказу про звільнення від 19.05.2023 № 10/2023 позивач побачив, що підставою його звільнення є систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього, що не лише не відповідає дійсності, а ще й в силу формулювання посягає на честь та гідність позивача. Оригінал наказу про звільнення від 19.05.2023 № 10/2023 позивач отримав 25.05.2023 поштовим відправленням № 1800701724127, після отримання у Vider скріншоту повідомлення від небайдужих до свавілля та протиправних дій голови правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 . Звернувшись за правничою допомогою з метою захисту та поновлення своїх порушених трудових прав позивач максимально детально та тривало описував вищевказані обставини справи, у зв`язку з чим 01.06.2023 на ім`я голови правління ОСББ «Гагаріна, 29» Кузнєцової О.О. надіслано адвокатський запит про надання належним чином завірених документів, що стали підставою для звільнення позивача, належним чином копії графіків роботи та посадових інструкцій, з якими було ознайомлено позивача за період його роботи в ОСББ «Гагаріна, 29». Головою правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 09.06.2023 надано відповідь, яку отримано 12.06.2023 про надання копій запитуваних документів (12 арк.), за змістом якої, крім іншого, вказано, що графіки на ОСОБА_1 відсутні. Водночас надані в копіях документи, не були належним чином завірені головою правління ОСББ «Гагаріна, 29» Кузнєцовою О.О., а саме: робоча інструкція сторожа, затверджена 30.06.2020; наказ від 18.04.2023 № 07/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 »; акт від 18.04.2023 року № 1 про відмову від підпису; акт від 18.04.2023 року № 1 про відмову від надання пояснень; розпорядження від 19.05.2023 року №1; акт від 19.05.2023 № 2 про відмову від підпису; акт від 19.05.2023 № 2 про відмову від надання пояснень; наказ від 19.05.2023 № 09-1/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 »; акт від 19.05.2023 № 3 про відмову від підпису; акт від 19.05.2023 № 3 про відмову від надання пояснень; наказ від 19.05.2023 № 10/2023 «Про звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 »; акт від 19.05.2023 № 4 про відмову від підпису.

Ознайомившись із вказаними документами позивач вказав, що раніше йому не було відомо про факти притягнення його 18.04.2023 та 19.05.2023 до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган, жодних документів з даного приводу він до цього не бачив та не отримував, ніхто його не лише не ознайомлював з наказами від 18.04.2023 № 07/2023, від 19.05.2023 № 09-1/2023, та не вручав їх копій, а й навіть не намагався це зробити, ні особисто, ні шляхом відправлення поштою. Крім того, позивач вказав, що не ознайомлювався з робочою інструкцією сторожа, яка затверджена 30.06.2020, а рукописний текст на ній «ознайомлений 30.06.2020 ОСОБА_1 » та підпис виконаний від його імені, ним не виконувались. Про факти складення актів від 18.04.2023 та від 19.05.2023 про відмову від підпису та надання пояснень позивачу також нічого не було відомо, до отримання відповіді на адвокатський запит від 01.06.2023. Більш того вбачається, що ці всі акти складені виключно з метою створення доказів «правомірності дій» голови правління ОСББ «Гагаріна, 29» Кузнєцової О.О. щодо звільнення позивача, та мають штучний характер, оскільки не зважаючи на їх різні дати, очевидно, що вони складені та підписані одним і тим же днем, за участі одних й тих самих осіб. Крім того, звертає увагу, що вперше розпорядження про необхідність надання позивачем письмових пояснень голові правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 складено нею ж лише 19.05.2023 та містить порядковий № 1, а акт від 19.05.2023 про відмову від надання пояснень, як і акт про відмову від підпису вже з порядковим № 2. При цьому, акт від 18.04.2023 про відмову від надання пояснень позивачем має порядковий № 1, а будь-якого доказу щодо того, що такі пояснення вимагались від позивача до винесення оскаржуваного наказу від 18.04.2023 № 07/2023 головою правління ОСББ «Гагаріна, 29» Кузнєцовою О.О. на адвокатський запит не надано. При цьому, вимога про надання позивачем пояснень щодо допущених порушень міститься у самому оскаржуваному наказі від 18.04.2023 № 07/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », тобто фактично голова правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 сама задокументувала» той факт, що не мала навіть наміру отримати будь-які пояснення від позивача щодо реальності ймовірних претензій до виконання його посадових обов`язків, встановити ймовірну поважність причин цього, натомість нашвидкоруч видала наказ про накладення дисциплінарного стягнення, усвідомлюючи його штучність. При цьому, позивач вважає, що такий наказ реально видано не 18.04.2023, а значно пізніше з метою створення його негативного образу як сторожа та надання його звільненню на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України ознак законності. Також звертає увагу суду на нумерацію оскаржуваного наказу від 19.05.2023 № 09-1/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », що свідчить про те, що його нумерацію даного наказу проведено вже після того як було видано оскаржуваний наказ від 19.05.2023 року № 10/2023 «Про звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 ». Очевидно, що голова правління ОСББ «Гагаріна, 29» Кузнецова О.О. після отримання адвокатського запиту від 01.06.2023 додатково намагалася створити максимальну видимість законних підстав для звільнення позивача. Намагання голови правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 штучно створити докази нібито неналежного виконання своїх посадових обов`язків позивачем та тривалість таких дій є очевидними, оскільки за більш ніж 4 роки роботи до позивача не було жодних претензій ні з боку голови правління ОСББ «Гагаріна, 29», ні з боку його мешканців, а тут фактично за один місяць позивач, який в силу віку та стану свого здоров`я цінує свою роботу та стабільний щомісячний заробіток, який отримує, раптово почав грубити мешканцям ОСББ «Гагаріна, 29», умисно щонайменше двічі підряд перестав виконувати свої обов`язки, при цьому усвідомлюючи, що вже з початку 2023 року голова правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 вишукує підстави та розглядає різні варіанти його звільнення, оскільки її вмовляння звільнитись за власний рахунок не дали бажаного результату.

Щодо незаконності оскаржуваного наказу від 18.04.2023 № 07/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », то за його змістом позивачу оголошено догану за порушення, вчиненні при виконанні трудових обов`язків, систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, а саме: грубе спілкування з мешканцями житлового комплексу; не повідомлення Голові правління про пошкодження майна співвласників під час робочого часу (пошкодження датчика, який стоїть на стовпчику біля воріт 29/5 та відповідає за те, щоб ворота відчинялись); замовчування явних аварійних ситуацій чи несправностей (протікання насосного обладнання, що призводить до підтоплення технічного приміщення, виходу з ладу самих насосів); не одноразове не повідомлення голові правління про відкриття лікарняного та його продовження. Про існування цього наказу позивач вперше дізнався лиш після отримання його копії на адвокатський запит від 01.06.2023. Вважає цей наказ незаконним, оскільки він не містить ні відомостей про дати вчинення таких порушень, ні про жодні документи, які стали підставою для його винесення, та підтверджували викладені у ньому підстави, факти порушення трудових обов`язків позивачем. Також оскаржуваний наказ від 18.04.2023 року № 07/2023 навіть не містить посилання на документ, який би надавав право голові правління «ОСББ Гагаріна, 29» одноособово вирішувати питання про накладення на позивача дисциплінарного стягнення. Таким чином, позивач вважає, що оскаржуваний наказ від 18.04.2023 № 07/2023 має формальний характер та має бути визнаний судом незаконним та скасований в силу безпідставності його винесення.

Щодо незаконності оскаржуваного наказу від 19.05.2023 року № 09-1/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », з яким позивач ознайомився лише після отримання його копії на адвокатський запит від 01.06.2023, зазначає наступне. За змістом цього наказу позивачу оголошено догану за порушення, вчиненні при виконанні трудових обов`язків, систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, а саме: не виконання вказівок керівника, пов`язаних з виконанням посадових обов`язків; неодноразова відмова щодо надання письмових пояснень стосовно неналежного виконання службових обов`язків сторожа. Позивач вважає, що оскаржуваний наказ від 19.05.2023 № 09-1/2023, як і наказ від 18.04.2023 № 07/2023, є незаконним та підлягає скасуванню судом, оскільки містить нечіткі формулювання, є загальним та не конкретизованим. Зазначена підстава для дисциплінарної відповідальності - «неодноразова відмова щодо надання письмових пояснень стосовно неналежного виконання службових обов`язків сторожа» є незаконною, тому що надання письмових пояснень щодо допущених порушень за умови їх реальної наявності є правом працівника, а не його обов`язком, тим більше, таким що пов`язаний з виконанням посадових обов`язків. Крім того, як вже було вказано вище, дивною та непослідовною виглядає нумерація оскаржуваного наказу від 19.05.2023 року № 09-1/2023, що цілком вірогідно свідчить про те, що його нумерацію проведено вже після того як було видано оскаржуваний наказ від 19.05.2023 № 10/2023 «Про звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 ».

Щодо незаконності оскаржуваного наказу від 19.05.2023 № 10/2023 «Про звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 » вказує, що за змістом цього наказу, копію якого позивач отримав лише 24.05.2023, сторожа ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 20.05.2023 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього. Також доручено головному бухгалтеру провести з ОСОБА_1 повний розрахунок відповідно до чинного законодавства. Оскаржуваний наказ від 19.05.2023 № 10/2023 на відміну від оскаржуваних наказів від 18.04.2023 № 07/2023, від 19.05.2023 № 09-1/2023, наказ про звільнення позивача, як різновид дисциплінарного стягнення, не містить посилання на жодні обставини, які б підтверджували систематичне невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на нього, обсяг яких був би чітко визначеним. Тож, з огляду на вказане, вважає наказ від 19.05.2023 № 10/2023 безпідставним, оскільки позбавлений жодної вмотивованості, та є прямим свідченням того, як головою правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 19.05.2023 двічі притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани (наказом № 09-1/2023) та у вигляді звільнення (наказ № 10/2023) за одні й ті ж надумані нею порушення (фактично жодне з них неконкретизоване), які ним не вчинялись. При цьому, відповідно до змісту ст.ст. 147, 149 КЗпП України передбачено, що за кожне порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення. До того ж, вказаний наказ від 19.05.2023 № 10/2023 взагалі не містить жодного посилання на раніше винесені відносно позивача накази від 18.04.2023 №07/2023 та 19.05.2023 № 09-1/2023, законність яких також оскаржується, та про існування яких позивачу стало відомо лише з матеріалів отриманих на адвокатський запит від 01.06.2023. Відповідно до ст. 31 КЗпП України роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, тож відмова працівника від виконання роботи, що не входить до кола його обов`язків, не є порушенням трудової дисципліни і, відповідно, такі дії не дають підстав для його звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Однак у порушення вимог трудового законодавства ні головою правління ОСББ «Гагаріна, 29» Кузнєцовою О.О., ні головним бухгалтером ОСББ «Гагаріна, 29» Петуховою Ю.О., письмово не повідомлено позивача про нараховану суму, належну до йому сплати при звільненні, а проведено розрахунок 19.05.2023 вже після закінчення банківського дня, що свідчить про те, що головний бухгалтер уже була заздалегідь поінформована про необхідність підготовки розрахунку ОСОБА_1 , задовго до фактичного винесення оскаржуваного наказу від 19.05.2023 № 10/2023. Крім того, позивачу довелося фактично вимагати, щоб голова правління ОСББ «Гагаріна, 29» внесла відомості про його звільнення до трудової книжки, оскільки вона всіляко уникала цього, при цьому цей запис про звільнення позивача головою ОСОБА_3 зроблено не фактичною датою внесення, а зазначено 19.05.2023. При цьому, відмітки про дату внесення запису про звільнення позивача голова правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 не вказала. До того ж, про неможливість внесення головою правління ОСББ «Гагаріна, 29» Кузнєцовою О.О. саме 19.05.2023 запису в трудову книжку позивача про його звільнення свідчить ряд фактів:1) після досягнення 60-річного віку, 14.04.2023 позивач отримав у головного бухгалтера ОСББ «Гагаріна, 29» трудову книжку для звернення до територіального управління Пенсійного фонду України з питань обрахування розміру пенсії, та в подальшому не повертав її, оскільки перебував на лікарняному; 2) позивач залишив територію ОСББ «Гагаріна, 29» 19.05.2023 після надання усних пояснень за засіданні правління ОСББ «Гагаріна, 29»; 3) зазначено, що позивач нібито відмовився від підпису про ознайомлення з наказом від 19.05.2023 № 10/23, але забрав свою трудову книжку із записом про звільнення 19.05.2023; 4) позивачу рекомендованим листом № 1800701724127 від 20.05.2023 надіслано оскаржуваний наказ від 19.05.2023 № 10/2023, але ні трудова книжка, ні вимога про необхідність явки для її особистого отримання, не надсилалась.

Відповідно до постанови КМУ від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи. Жодних підписів у журналах обліку трудових книжок позивач не ставив, оскільки фактично трудова книжка зберігалась у нього та він самостійно ініціював питання, щоб голова правління ОСББ «Гагаріна, 29» Кузнєцова О.О. внесла до неї запис про звільнення. Більш того, з огляду на зміст даного наказу від 19.05.2023 № 10/2023 «звільнити сторожа ОСОБА_1 з займаної посади з 20.05.2023 року» вбачається, що датою звільнення позивача є саме 20.05.2023, а не 19.05.2023 року, як вказано в трудовій книжці. Тож вказане свідчить про те, що наказ від 19.05.2023 був виданий нашвидкоруч та формально, з порушеннями вимог трудового законодавства.

Щодо поновлення на посаді у позовній заяві вказано, що позивачем за час роботи на посаді сторожа ОСББ «Гагаріна, 29» жодних порушень трудової дисципліни не допускалось, тим більше відсутній факт системності таких дій, як наслідок наказ про звільнення позивача від 19.05.2023 № 10/2023 є незаконним.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Тож з урахуванням того, що позивача незаконно звільнено з посади сторожа ОСББ «Гагаріна, 29», одночасно з вирішенням питання про скасування оскаржуваних наказів, поновлення його на роботі, суду слід вирішити питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати фактичного незаконного звільнення з 20.05.2023. Позивач на даний час позбавлений можливості надати суду графіки своїх чергувань, оскільки у відповіді на адвокатський запит від 01.06.2023 про надання, крім іншого, копій графіків роботи ОСОБА_1 , головою правління ОСББ «Гагаріна, 29» Кузнєцовою О.О. вказано, що графіки на ОСОБА_1 відсутні. Вказане безсумнівно свідчить про недобросовісність позиції голови правління ОСББ «Гагаріна, 29» Кузнєцової О.О., оскільки нею, на власний розсуд, штучно звузивши своє розуміння щодо суті запитуваної інформації, яка зафіксована в документах, інтерпретувала це у відповіді - «графіки на ОСОБА_1 відсутні». Вважає абсурдним те, що в ОСББ «Гагаріна, 29» відсутній графік роботи сторожів, оскільки такі працівники мають не п`ятиденний чи шестиденний робочий тиждень, відповідно до ст. 52 КЗпП України, а працюють позмінно, як це визначено ст. 58 КЗпП України. У зв`язку з цим в ОСББ «Гагаріна, 29» щонайменше кожного місяця має його керівником має затверджуватися такий графік та в розумний строк доводити його до відому осіб, яких він стосується, а також вести облік відпрацьованого ними часу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці». Свідоме ненадання головою правління ОСББ «Гагаріна, 29» Кузнєцовою О.О. графіків роботи позивача свідчить про те, що вони складались з порушенням вимог трудового законодавства. Також ненадання головою правління ОСББ «Гагаріна, 29» Кузнєцовою О.О. графіків роботи позивача створює перешкоди позивачу в можливості обрахування середньоденної (годинної) заробітної плати та надані суду доказів щодо правильності такого обрахунку. При тому, що позивач щомісячно отримував мінімальну заробітну плату, то для вірного обрахунку середньоденної (годинної) заробітної плати згідно Порядку № 100, необхідно мати відомості про фактично відпрацьовані робочі дні (години).

Щодо стягнення моральної шкоди у зв`язку з безпідставним притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності, що призвело до незаконного його звільнення, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, позивач з того часу, як дізнався про причину звільнення пережив вкрай сильне моральне потрясіння та стрес, внаслідок цього підвищився рівень тривожності, суттєво погіршились психоемоційний стан та сон. Душевні (моральні) страждання позивача, який має інвалідність 3 групи, викликані незаконним звільненням, це фактично емоції позивача, також полягають:у тривозі за майбутнє своєї та своєї сім`ї, у зв`язку з втратою джерела доходу, у розчаруванні, оскільки позивач упродовж багатьох років завжди, не зважаючи на свою інвалідність та наявність в нього обмежень щодо роботи, виконував прохання голови правління ОСББ «Гагаріна, 29» щодо виконання робіт, які не охоплювалися його трудовими обов`язками в силу посади сторожа, як наслідок, вона мала можливість привласнювати кошти ОСББ «Гагаріна, 29», які нібито сплатила третім особам, за такі роботи; у відчутті несправедливості, оскільки за весь багаторічний час роботи на різних посадах та в різних установах, підприємствах, організаціях позивач жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності, а тому таке звільнення за дисциплінарні стягнення, з надуманих підстав, у формі доган та звільнення, сприйняв вкрай болісно; у тривалій невизначеності щодо подальшого офіційного працевлаштування, оскільки має інвалідність 3 групи та обмеження в зв`язку з цим щодо умов праці, з урахуванням тривалості воєнного стану та досягненням ним 60-річного віку, зробити це буде досить важко. Незаконне звільнення також порушило звичайний спосіб життя позивача, оскільки він, маючи інвалідність 3 групи та встановлені в зв`язку з цим обмеження в працевлаштуванні, втратив постійне упродовж останніх 4 років місце роботи та в зв`язку з цим джерело доходу, а підстава звільнення «систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього» зумовило необхідність виправдовуватися перед членами своєї сім`ї, а також пояснювати іншим знайомим особам, у тому числі мешканцям ОСББ «Гагаріна, 29» з якими товаришував, яким стало відомо про підстави звільнення, обставини взаємовідносин з головою правління ОСББ «Гагаріна, 29» Кузнєцовою О.О. та протиправність такого звільнення. Після незаконного звільнення у позивача також суттєво погіршився психоемоційний стан, він став дратівливим, оскільки перебуває в стані постійного емоційного напруження та живе з «внутрішнім» відчуттям осуду його членами сім`ї, оскільки він втратив роботу та стабільне щомісячне джерело доходу (незважаючи хоч і на мінімальний розмір заробітної плати, але становила вона суттєву частину щомісячного сімейного бюджету позивача) в цей складний час. Через незаконне звільнення позивача частково втрачено нормальні життєві зв`язки, оскільки він тепер здебільшого постійно перебуває за місцем проживання, та, як наслідок, фактично припинено спілкування з суттєвим колом осіб, оскільки під час перебування на робочій зміні на території ОСББ «Гагаріна, 29» він мав можливість спілкуватися з приємними, досвідченими, фаховими людьми, які проживають в ОСББ «Гагаріна, 29», у їх вільний час, обмінюватися з ними думками щодо актуальних подій, а інколи і досвідом, зокрема в сфері рибальства, будівництва, бджільництва тощо. На даний час таке «інтелектуально якісне» спілкування фактично втрачене, оскільки воно відбувалось у вільний для людей час, коли вони поверталися з роботи додому чи відпочивали на території ОСББ «Гагаріна, 29», зокрема, й на дитячому майданчику разом зі своїми дітьми/онуками. Більш того, зараз позивачу соромно навіть приїхати на територію ОСББ «Гагаріна, 29», оскільки голова правління ОСОБА_3 створила у максимально широкого невизначеного кола осіб, які проживають у комплексі «Сімейний» (ОСББ «Гагаріна, 29») максимально негативний образ позивача, який незважаючи на воєнний стан протиправно вимагав з ОСББ «Гагаріна, 29» «компенсацію» за понаднормову роботу за значний період часу, а також систематично порушував свої трудові обов`язки та не виконував їх, без поважних на те причин. З огляду на викладене вище, позивач вимушений вживати додаткових зусиль для організації свого життя, забезпечення підтримання більш менш достатнього матеріального стану своєї сім`ї, у тому числі шляхом «жорсткої економії» на витратах, які ще до його безпідставного та за надуманих підстав незаконного звільнення, міг собі дозволити. Тож, вказане в сукупності призводить до втрати позивачем інтересу до життя, хоча йому лиш виповнилось 60 років. З огляду на вищевказані обставини, норми законодавства та сталий підхід Верховного Суду позивач оцінює розмір своєї моральної шкоди, завданої незаконним накладенням дисциплінарних стягнень та незаконним звільненням, в розмірі 20 000 грн., які слід стягнути з відповідача на його користь.

Таким чином на підставі викладеного, просить суд визнати незаконним та скасувати наказ від 18.04.2023 № 07/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 »; визнати незаконним та скасувати наказ від 19.05.2023 № 09-1/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 »; визнати незаконним та скасувати наказ від 19.05.2023 № 10/2023 «Про звільнення на підставі п. З ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 »; визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з займаної посади та поновити його на посаді сторожа ОСББ «Гагаріна, 29»; стягнути з ОСББ «Гагаріна, 29» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період часу з 20.05.2023 по час ухвалення рішення у справі та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. А також стягнути з ОСББ «Гагаріна, 29» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати. При цьому зазначає, що орієнтовний розмір судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить близько 60 000-85 000 грн., з яких: на професійну правничу допомогу - від 45 000 грн. до 60 000 грн. (залежно від кількості судових засідань у справі, в яких представник позивача прийматиме участь), на оплату вартості судово-почеркознавчих та судово-психологічних експертиз у справі від 35 000 грн. до 50 000 грн. (орієнтовно).

Ухвалою суду від 04.07.2023 позовну заяву залишено без руху та надано термін для усунення недоліків, вказаних в ухвалі, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали.

Ухвалою суду від 26.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Представником відповідача адвокатом Трюхан В.Г. 21.08.2023 до суду подано відзив у якому вважають, що позовна заява є не обґрунтованою та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, не містить належних доказів на підтвердження позовних вимог, виходячи з наступного. Представником позивача адвокатом Байдою О.М. в позовній заяві зазначено, що позивача, ОСОБА_1 , який працював на посаді сторожа не було ознайомлено з робочою інструкцією, яка затверджена 30.06.2020, а також вказано, що підпис під даною інструкцією виконано не ним, і як наслідок виникає необхідність подальшого проведення судової почеркознавчої експертизи. Вищезазначена інформація не є правдивою і направлена на введення суду в оману та затягування розгляду справи. Напис в графі «З робочою інструкцією» «ознайомлений» та підпис під нею виконаний особисто ОСОБА_1 . Стосовно обґрунтування позовних вимог, щодо незаконності наказу від 18.04.2023 № 07/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » та наказу від 19.05.2023 № 09-1/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » слід зазначити, що позивача було ознайомлено з робочою інструкцією, яка затверджена 30.06.2020. Вищезазначена інструкція сторожа відповідно до п. 2 «Завдання та обов`язки» містить перелік обов`язків, які позивачем було проігноровано під час виконання своїх посадових обов`язків і як наслідок до нього були застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді доган та видані вищезазначені накази у відповідності до норм чинного законодавства України. Стосовно обґрунтування позовних вимог, щодо незаконності наказу від 19.05.2023 № 10/2023 «Про звільнення на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 » слід зазначити, що вищезазначений наказ видано в передбаченому законом порядку, так як попередньо до позивача відповідно до наказів від 18.04.2023 № 07/2023 та від 19.05.2023 № 09-1/2023 застосовувались дисциплінарні стягнення. Вищенаведене свідчить, що позовна заява не обґрунтована та не підлягає задоволенню. При цьому, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складає 30000 гривень. А тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Судові витрати стягнути з позивача.

У подальшому, під час розгляду справи, у судовому засіданні 21.09.2023 представником відповідача адвокатом Трюхан В.Г. до суду подано заяву про визнання позову за підписом керівника ОСББ «Гагаріна, 29» Кузнєцової О.О., у якій повністю визнає заявлені позивачем позовні вимоги і не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позову.

Крім того, 22.09.2023 представником позивача адвокатом Байдою О.М. до суду подано клопотання, у якому просить під час ухвалення рішення у справі врахувати, що станом на 21.09.2023 розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, внаслідок незаконного звільнення становить 27458, 75 грн.

Разом з тим, 09.10.2023 представником позивача адвокатом Байдою О.М. до суду подано клопотання, у якому просить стягнути з ОСББ «Гагаріна, 29» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 49500 грн., які на його думку є співмірними зі складністю справи, позовними вимогами та обсягом виконаних адвокатом робіт та витраченим ним часом.

В свою чергу, 12.10.2023 до суду за підписом керівника ОСББ «Гагаріна 29» Кузнєцової О.О. надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У вказаному клопотанні зазначено, що на підготовчому судовому засіданні 09.12.2023 у представником позивача до суду подано клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 49500,00 гривень. На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до клопотання було долучено копію договору про надання правничої допомоги від 01.06.2023 року з додатками № 1, № 2 та Акт наданих послуг з правничої допомоги від 06.10.2023. З вищезазначеними доказами понесених витрат на правничу допомогу, а також з сумою відповідач не погоджується та вважає її необґрунтованою, неспівмірною, значно завищеною та такою, що не відповідає принципам справедливості, пропорційності та верховенством права. Вважає, що підготовка позову до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу правової й технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, а написання представником позивача позовної заяви на 35 аркушах, на які, як він вказав, було витрачено 12 годин, є навмисним недоречним збільшенням обсягу затраченого часу та направлене на подальше стягнення коштів з відповідача з цієї причини. Щодо часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт зазначає, що відповідно до Акту наданих послуг з правничої допомоги від 06.10.2023 року в № п/п 2,5,6,7,8,9, тривалість витраченого часу (у годинах) зазначений прочерк, замість вказання годин, а тому витрати за даними пунктами не повинні бути враховані судом. У загальному розрахунку після визнання позовних вимог відповідачем ціна позову разом з моральної шкодою склала орієнтовно 42000,00 грн. (22000,00 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та 20000,00 моральної шкоди), а тому 49500,00 грн. витрат на правничу допомогу не можуть бути співмірними. До клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 49500,00 гривень не було долучено квитанцій чи платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом. Тож, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Розмір заявлених в клопотанні понесених адвокатських витрат позивачем в сумі 49500,00 грн., що в дійсності склало лише консультації клієнта, написання позовної заяви та участь в одному засіданні по справі в суді, не відповідає принципам справедливості, пропорційності та верховенством права, і є необґрунтованим, неспівмірним та значно завищеним. Таким чином, просить зменшити розмір витрат понесених позивачем ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до розміру 6000,00 грн.

20.10.2023 представником позивача адвокатом Байдою О.М. до суду подано заперечення на клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, у яких категорично не погоджується з доводами викладеними стороною відповідача у клопотанні про зменшення витрат на правову допомогу.

Також, 23.10.2023 керівником ОСББ «Гагаріна, 29» Кузнєцовою О.О. до суду подано заяву про часткове визнання позовних вимог, у якій зазначає, що визнає заявлені позивачем позовні вимоги, але щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат визнає частково лише у сумі 6000,00 грн.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 24.10.2023 закрито підготовче судове засідання у справі та призначено до розгляду у судовому засідання по суті.

У судове засідання позивач та його представник адвокат Байда О.М. не з`явилися, до початку адвокатом подано клопотання від 07.12.2023, у якому просить розгляд справи проводити без його участі .

У судовому засіданні представник відповідача ОСББ «Гагаріна, 29» голова правління Кузнєцова О.О. та адвокат Трюхан В.Г. позовні вимоги по суті спору визнали повністю, Вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу просили зменшити до 6000 грн., про що у матеріалах справи під час розгляду справи було подано відповідне клопотання. При вирішенні питання про стягнення судового збору за всі позовні вимоги адвокат Трюхан В.Г. просив врахувати відповідну норму законодавства, у зв`язку із визнанням ними позовних вимог по суті спору.

У судове засідання представник третьої особи Управління інспекційної діяльності у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці не з`явився, у матеріалах справи міститься лист від 29.11.2023, у якому вказують, що вони є структурним підрозділом Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та не є окремою юридичною особою, тож не може брати участь у розгляді справи у якості третьої особи.

Враховуючи думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як визначено в статті 55 Конституції України та статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

За змістом статті 12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Ч. 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення. У силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Під час розгляду справи встановлено, що згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 вбачається, що 02.04.2019 ОСОБА_1 на підставі наказу № 9 від 02.04.2019 був прийнятий на роботу до ОСББ «Гагаріна, 29» на посаду охоронця (запис № 16) та звільнений із займаної посади 19.05.2023 згідно п.3 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу № 10 від 19.05.2023 (запис № 17).

Згідно довідки серії 6 ЧК № 0011376 від 08.01.2009 ОСОБА_1 з 01.09.2008 є особою з інвалідністю третьої групи, при цьому зазначено висновок про умови та характер праці, зокрема, останній може працювати черговим, диспетчером, сторожем.

Позивачем при зверненні до суду додано копії документів, що стали підставою для звільнення ОСОБА_1 та копію його робочої (посадової) інструкції, які були надані 09.06.2023 відповідачем ОСББ «Гагаріна, 29» адвокату позивача ОСОБА_4 на його адвокатський запит від 01.06.2023. При цьому зазначено, що графіки на ОСОБА_1 відсутні.

Так, наказом № 07/2023 від 18.04.2023 про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 , оголошено догану сторожу ОСОБА_1 за порушення, вчиненні при виконанні трудових обов`язків, систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, а саме: грубе спілкування з мешканцями житлового комплексу; не повідомлення Голові правління про пошкодження майна співвласників під час робочого часу (пошкодження датчика, який стоїть на стовпчику біля воріт 29/5 та відповідає за те, щоб ворота відчинялись); замовчування явних аварійних ситуацій чи несправностей (протікання насосного обладнання, що призводить до підтоплення технічного приміщення, виходу з ладу самих насосів); неодноразове не повідомлення голові правління про відкриття лікарняного та його продовження.

Крім того, цим наказом зобов`язано ОСОБА_1 надати письмове пояснення щодо неналежного виконання ним його службових обов`язків.

Разом з тим, головою правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 18.04.2023 складено акт № 1, згідно якого сторож ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення 18.04.2023 по факту систематичного невиконання посадових обов`язків згідно Наказу № 07/2023 від 18.04.2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_8 »

Відмітка про ознайомлення з наказом ОСОБА_1 відсутня, натомість складено акт від 18.04.2023 № 1 про відмову від підпису, згідно якого сторож ОСОБА_1 відмовився підписувати наказ № 07/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення», акт про відмову від надання пояснень від 18.04.2023.

У подальшому, головою правління ОСББ «Гагаріна, 29» Кузнєцовою О.О. було винесено розпорядження № 1, надати письмове пояснення сторожу ОСОБА_1 щодо виконання посадових обов`язків під час робочого часу 19.05.2023, відмітка про ознайомлення з яким останнім на ньому відсутня.

Натомість 19.05.2023 складено акт № 2 про відмову ОСОБА_1 надавати пояснення 19.05.2023 на розпорядження № 1 від 19.05.2023 та акт № 2 про відмову ОСОБА_1 підписувати зазначені розпорядження та акт № 2 від 19.05.2023 про відмову від пояснень.

За результатами указаного вище, 19.05.2023 відповідачем видано наказ № 09-1/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », яким останньому оголошено догану за порушення, вчиненні при виконанні трудових обов`язків, систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, а саме: не виконання вказівок керівника, пов`язаних з виконанням посадових обов`язків; неодноразова відмова щодо надання письмових пояснень стосовно неналежного виконання службових обов`язків сторожа.

З цим наказом позивач також не був ознайомлений, про що уповноваженими особами відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 складено акт № 3 від 19.05.2023 про відмову ОСОБА_1 підписувати наказ № 09-1/2023 від 19.05.2023. та акт № 3 від 19.05.2023 про відмову від надання пояснень щодо виданого наказу № 09-1/2023 від 19.05.2023.

На підставі наказу № 10/2023 від 19.05.2023, за підписом голови правління ОСББ «Гагаріна, 29» Кузнєцової О.О., сторожа ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 20.05.2023 на підставі п. 3. ст.. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків покладених на нього. При цьому, зазначена вказівка головному бухгалтеру провести з ОСОБА_1 повний розрахунок відповідно до чинного законодавства.

Суд звертає увагу, що відмітка про ознайомлення з цим наказом ОСОБА_1 на ньому відсутня та складено акт № 4 про відмову ОСОБА_1 підписувати наказ № 10/2023 від 19.05.20232 про своє звільнення.

Окрім цього, до суду надано робочу інструкцію сторожа затверджену головою правління ОСББ «Гагаріна,29» ОСОБА_3 30.06.2020, з якою цього ж числа ознайомлений ОСОБА_1 під підпис, доказів які б спростовували таке ознайомлення до матеріалів справи не додано.

Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 3 КЗпП, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Особливості праці членів кооперативів та їх об`єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП).

За встановленими обставинами по справі, вбачається, що між сторонами по справі склалися трудові відносини, ОСОБА_1 працював на посаді сторожа ОСББ «Гагаріна, 29», виконував свої обов`язки та отримував заробітну плату, і був звільнений наказом від 19.05.2023 за п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Одним із видів юридичної відповідальності є дисциплінарна відповідальність. У сфері використання найманої праці вона полягає в обов`язку працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, давати звіт перед роботодавцем за свої протиправні винні дії та понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права.

Під вчиненням дисциплінарного проступку мається на увазі невиконання чи неналежне виконання працівником з його вини обов`язків, покладених на нього законодавством, колективним договором, трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо за ці діяння не передбачається кримінальна відповідальність.

Заходи дисциплінарного стягнення, що застосовуються до деяких працівників, які несумлінно виконують свої трудові обов`язки, зазначено у статті 147 КЗпП, відповідно до якої за порушеннятрудової дисциплінидо працівникаможе бутизастосовано тількиодин зтаких заходівстягнення: 1)догана; 2)звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Догана є дисциплінарним заходом особистого немайнового характеру. Це стягнення полягає у негативній оцінці і засудженні поведінки працівника в трудовому колективі. Такий моральний осуд покликаний спонукати працівника надалі належно виконувати свої трудові обов`язки.

Тобто догана це захід дисциплінарного впливу морально-психологічного характеру, що містить негативну оцінку конкретних дій працівника і виконує оцінювальний, попереджувальний і мотиваційний вплив на нього.

Догана, на відміну від інших видів дисциплінарного стягнення, зокрема звільнення, є найбільш універсальним і може застосовуватися до будь-якої категорії працівників.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника (ст. 147-1 КЗпП).

Відповідно до ч. 1 ст. 148 цього Кодексу дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Згідно з ч.1 ст.151 КЗпП України, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не було піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (ст. 150 КЗпП).

Застосування догани вимагає від роботодавця чіткого дотримання загального порядку застосування дисциплінарних стягнень, встановленого законодавством.

Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, зокрема: КЗпП, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин.

Трудові обов`язки працівника можуть визначатися законодавством, колективним, трудовим договором, іншими локальними та індивідуальними актами, в т.ч. у посадових інструкціях, документах, які визначають порядок виконаної роботи.

Перед тим як ухвалювати рішення про застосування до працівника догани, роботодавець має провести розслідування та зібрати достатньо доказів, які б свідчили про факт вчинення працівником дисциплінарного проступку.

Догана оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. В наказі обов`язково має бути посилання на відповідний документ, який порушив працівник, зокрема, - пункт, розділ, статтю відповідного акту, інструкції.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є зокрема: розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (статті 40, 41).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення (п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України).

Роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. (ч.1 ст. 47 КЗпП).

Положення статті 235 КЗпП України, встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (Порядок).

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП в редакції, чинній на час виниклих спірних правовідносин, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Абзацом другим пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 вказаного Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Пунктом п`ятим розділу IV цього Порядку передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом восьмого розділу IV Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

У судовому засіданні встановлено, що робочі зміни позивача ОСОБА_1 визначались виключно графіком чергувань, затверджених головою ОСББ «Гагаріна. 29», а тому, враховуючи вказаний вище Порядок № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, має проводитись шляхом множення середньоденного заробітку на число календарних днів, які мають бути оплачені а середнім заробітком.

Тож, середньоденний заробіток у такому випадку має визначатися шляхом ділення подвійного (за два місяці) посадового окладу, який для сторожів ОСББ «Гагаріна, 29» встановлено на рівні мінімальної заробітної плати, на число календарних днів за останні два місяці, що передували звільненню.

Розмір посадового окладу сторожа ОСББ «Гагаріна, 29»був встановлений на рівні мінімальної заробітної плати, що не оспорюється стороною відповідача.

Так як, звільнення ОСОБА_1 відбулося 19.05.2023, то першим днем вимушеного прогулу слід вважати 20.05.2023, тож станом 21.09.2023 розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 27458, 75 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь та вказана сума визнається відповідачем у повному обсязі..

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

3а змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, крім іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, та у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно змісту ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Суд звертає увагу, що під час розгляду справи стороною відповідача було визнано у повному обсязі позовні вимоги в частині визнання незаконними та скасування наказів від 18.04.2023 № 07/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 »; від 19.05.2023 № 09-1/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 »; від 19.05.2023 № 10/2023 «Про звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 »; визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 з займаної посади та поновлення його на посаді сторожа ОСББ «Гагаріна, 29»; стягнення з ОСББ «Гагаріна, 29» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку у розмірі 27458,75 грн. та моральної шкоди у розмірі 20 000 грн., про що було подано відповідну заяву від 21.09.2023 та 23.10.2023.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Суд прийняв визнання відповідачем позову і встановив, що таке визнання не суперечить вимогам законодавства України і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому є підстави для ухвалення рішення про задоволення позову.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Статтею 141 ЦПК України та Законом України «Про судовий збір» визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

За положеннями ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання ухвали суду від 04.07.2023 щодо усунення недоліків позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір за три позовні вимоги у загальному розмірі 3220,80 грн. по 1073,60 грн. за кожну, за позовні вимоги про скасування наказів «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » № 07/2023 від 18.04.2023 та № 09-01/2023 від 19.05.2023 та за відшкодування моральної шкоди.

Оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до частини 1 статті 142 ЦПК України та вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним за позовні вимоги у розмірі 1610,40 грн., а інші 50 відсотків (1610,40 грн.) стягнути з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Тож, з огляду на вказане, до стягнення з ОСББ «Гагаріна, 29» в дохід держави підлягає судовий збір за позовні вимоги про скасування наказу про звільнення № 10/2023 від 19.05.2023 та поновлення ОСОБА_1 на посаді сторожа ОСББ «Гагаріна, 29» у розмірі 2147,20 грн.(1073,60+1073,60).

Разом з тим, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного суду від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19, позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях за пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України.

Отже, оскільки позивач від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу звільнений, враховуючи визнання позову відповідачем, тож з ОСББ «Гагаріна, 29» слід стягнути у дохід держави 50 відсотків судового збору у розмірі 536,80 грн., а інші 50 відсотків (536,80 грн.) віднести за рахунок держави.

Окрім цього, за змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути Згідно положень ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу обґрунтованим та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України).

Частиною 6 ст. 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на правову допомогу адвоката під час розгляду даної справи, представником позивача до суду надано: ордер серії АО № 1093544, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; договір № 01/06/2023 про надання правничої допомоги від 01.06.2023, укладений між адвокатом Байда О.М. та Осадчим В.О.; додаток №1 до договору про надання правничої допомоги від 01.06.2023 із зазначенням тарифів на обчислення вартості послуг правничої допомоги; додаток №2 до договору про надання правничої допомоги від 01.06.2023 - акт наданих послуг з правничої допомоги від 01.06.2023, у якому сторони погодили форму за якою узгоджуватиметься обсяг наданих послуг з правничої допомоги на загальну суму гонорару; акт наданих послуг з правничої допомоги від 06.10.2023 на загальну суму 49500,00 грн., з яких: первісна консультація клієнта 1,5 год на загальну суму 3000,00 грн., складення адвокатського запиту від 01.06.2023 вартістю 1500,00 грн., повторна консультація клієнта тривалістю 2 год. на суму 3000, 00 грн., складення позовної заяви 12 год. на загальну суму 30 000,00 грн., складення клопотання про витребування доказів 2000,00 грн., складення заяви про усунення недоліків на ухвалу від 04.07.2023 2000,00 грн., складення адвокатського запиту від 15.09.2023 - 1500,00 грн., складення клопотання у справі на підготовче судове засідання 21.09.2023 вартістю 2000, 00 грн. та на підготовче судове засідання від 22.09.2023 вартістю 2000,00 грн., представництво та захист інтересів клієнта у суді першої інстанції шляхом безпосередньої участі адвоката у судовому засіданні від 21.09.2023 вартістю 2500,00 грн. Підписанням цього акту клієнт підтверджує факт належного отримання послуг за договором про надання правничої допомоги від 01.06.2023.

Також, договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежується.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 757/60277/18-ц.

У своємуклопотанні прозменшення витратна правовудопомогу сторонавідповідача вважаєрозмір витратна оплатупослуг адвокатає надтозавищеним тане співмірниміз складністюсправи тавиконаних адвокатомробіт,часом,витраченим адвокатомна виконанняробіт знадання послуг,а томусторона відповідачатакі витратине визнає.Зазначає,про те що підготовка позову до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу правової й технічної роботи, адже дана справа не є складною, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, а написання представником позивача позовної заяви на 35 аркушах, на які було витрачено 12 годин, є навмисним недоречним збільшенням обсягу затраченого часу та направлене на подальше стягнення коштів з відповідача з цієї причини. Крім того, звертає увагу, що у загальному розрахунку після визнання позовних вимог відповідачем ціна позову разом з моральної шкодою є меншою аніж розмір витрат на правничу допомогу, а тому 49500,00 грн. не можуть бути співмірними із ціною позову. Тож, розмір заявлених в клопотанні понесених адвокатських витрат позивачем в сумі 49500,00 грн., що в дійсності склало лише консультації клієнта, написання позовної заяви та участь в одному засіданні по справі в суді, нам думку відповідача, не відповідає принципам справедливості, пропорційності та верховенством права, і є необґрунтованим, неспівмірним та значно завищеним та складають 6000,00 грн.

Як зазначалося вище, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Отже, сторона відповідача скористалася своїм процесуальним правом на звернення до суду із запереченнями щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, які можуть бути стягнуті.

Враховуючи, що позовні вимоги були визнані відповідачем до початку розгляду справи по суті, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, заперечення відповідача в контексті положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд вважає, що заявлена позивачем сума є необґрунтованою, не співмірною та не відповідає критеріям розумності та справедливості, коли розмір позовних вимог менший, ніж витрати на правову допомогу, які просить стягнути адвокат на свою користь з відповідача.

Визначаючи остаточну суму витрат на оплату послуг адвоката, суд погоджується з доводами сторони відповідача, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є не співмірним з ціною позову, складністю справи, виконаним адвокатом обсягом робіт та часом, витраченим на виконання такої роботи. Таким чином, заявлена позивачем сума витрат у розмірі 49500, 00 грн. підлягає частковому задоволенню - зменшенню до 10 000,00 грн., така сума буде обґрунтованою, співмірною зі складністю справи, відповідати принципу розумності, наданим адвокатом послугам у суді та витраченим ним часом.

До того ж, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014 року, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 142, 259, 263-265, 268, 279, 353 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Байда Олександр Миколайович, до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 29», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління інспекційної діяльності у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, про скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, визнання звільнення незаконним та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати накази від 18.04.2023 № 07/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », від 19.05.2023 № 09-1/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », від 19.05.2023 № 10/2023 «Про звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗ Пп України ОСОБА_1 ».

Поновити на посаді сторожа ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_1 з 19.05.2023.

Стягнути з ОСББ «Гагаріна, 29» (ЄДРПОУ 41072993) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 27458, 75 грн, моральну шкоду у розмірі 20000 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. та 1610,40 грн. за сплату судового збору, а всього 59069,15 грн.

Стягнути з з ОСББ «Гагаріна, 29» (ЄДРПОУ 41072993) на користь держави 2684 грн судового збору.

Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) з Державного бюджету України - 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Байда Олександр Миколайович, до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 29», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління інспекційної діяльності у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, про скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, визнання звільнення незаконним та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, а саме 1610, 40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст буде виготовлений 18.12.2023.

Головуючий: Н. М. Кондрацька