Постанова

від 26.06.2024 по справі 711/4219/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року

Справа № 711/4219/23Провадження № 22-ц/821/925/24Категорія: 311000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л.І.,

суддів: Новікова О.М., Карпенко О.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Байда Олександр Миколайович,

відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 29»,

представник відповідача - адвокат Тарасенко Андрій Юрійович,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління інспекційної діяльності у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці,

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Байди Олександра Миколайовича на рішення Придніпровського районного суду Черкаської області від 07 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Байда Олександр Миколайович, до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 29», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління інспекційної діяльності у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, про скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, визнання звільнення незаконним та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Адвокат Байда О.М. звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСББ «Гагаріна 29», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління інспекційної діяльності у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, про скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, визнання звільнення незаконним та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що ОСОБА_2 працював у відповідача на посаді сторожа з 02.04.2019 та жодних претензій щодо виконання ним його посадових обов`язків до 19.05.2023 не було.

До грудня 2021 року в штаті ОСББ «Гагаріна, 29» перебувало 4 сторожа, а з грудня 2021 року по квітень 2023 року - 3 сторожа, які працювали 24 години на добу (з 08 год. одного дня до 08 год. іншого дня), а потім мали 2 доби відпочинку, отримуючи мінімальну заробітну плату.

З початку 2023 року голова правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 неодноразово говорила позивачу про те, що було б добре якби він звільнився за власним бажанням, мотивуючи це тим, що її дуже добрий знайомий хоче працевлаштуватися на посаду сторожа, а позивачу з огляду на пенсійний вік вже можна й відпочити.

Позивач вказав голові правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 про тривалу невиплату компенсації за час понаднормової роботи упродовж майже 1,5 року, оскільки фактично замість 8-ми чи 12-ти годинного робочого дня він був 24-годинний, тобто в режимі «доба на роботі - дві дома» (таким чином фактично відпрацьований час щонайменше становив 216 годин за місяць - у лютому, який має 28 календарних днів, та максимально 264 відпрацьованих годин за місяць у місяці, які мають 31 календарний день), хоча вона неодноразово в усному порядку обіцяла вирішити це питання.

Оскільки позивач відмовлявся від «пропозиції» голови правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 звільнення за власним бажанням, що зумовлено як невеликим розміром пенсії та необхідністю отримання додаткових джерел доходів для проживання його сім`ї, так і неотриманням компенсації за час понаднормової роботи, голова правління почала штучно створювати конфліктні ситуації з позивачем, щоб створити у мешканців ОСББ «Гагаріна, 29», у тому числі в членів правління негативну думку про нього, погрожуючи йому в особистих розмовах, що все одно звільнить його.

Голова правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 пропонувала позивачу грошові кошти в розмірі 100 доларів США за те, що він напише заяву про звільнення за власним бажанням, однак позивач відповів відмовою.

З огляду на постійне емоційне напруження під час робочого часу, який продовжував тривати 24 години та зумовлений психологічним тиском з боку голови правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 , у позивача погіршилось самопочуття та почали виникати проблеми зі здоров`ям, у зв`язку з чим він неодноразово звертався за медичною допомогою, а лікар відкривав йому лікарняний лист та для необхідності продовження лікування позивача офіційно продовжував його.

У квітні 2023 року, голова правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 працевлаштувала його на посаду сторожа в ОСББ «Гагаріна, 29», та, побоюючись розголосу та його звернення до контролюючих та правоохоронних органів щодо понаднормової роботи сторожів, яка не оплачувалась майже 1,5 року, змінила графік їх роботи - з 08.00 год. ранку до 20.00 год. вечора того ж дня один сторож, а з 20.00 год. вечора до 08.00 год. ранку наступного дня» інший сторож.

Незадовго до закінчення робочої зміни позивача, 19.05.2023 голова правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3. усно повідомила його про те, що 19.05.2023 після 20 год. відбуватиметься засідання правління з приводу «його питання» та запропонувала бути присутнім на ньому для надання пояснень. На засіданні правління 19.05.2023 голова правління почала звинувачувати позивача у невиконанні посадових обов`язків та її особистих вказівок, на що він надав свої усні пояснення про безпідставність таких звинувачень, а потім залишив засідання правління ОСББ «Гагаріна, 29», оскільки його робоча зміна чергування вже закінчилась, та необхідно було їхати в особистих справах.

Через деякий час голова правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 зателефонувала позивачу та в грубій формі повідомила, що він може вже не приходити на роботу, оскільки його звільнено, а наказ про це він отримає поштою. В межах короткого проміжку часу після цього позивачу на телефон о 21 год. 50 хв. прийшли смс-повідомлення в додатку «Приват24» про зарахування на рахунок грошових коштів спочатку в розмірі 496 грн. (з поміткою «Заробітна плата»), а через 30 хвилин ще 5 416,04 грн. (з поміткою «Відпускні»), як зрозумів позивач, це були кошти, виплачені як розрахунок при звільненні. Наступного дня, 20.05.2023, позивач намагався дізнатися у голови правління ОСОБА_3 коли можна приїхати та особисто отримати копію наказу про звільнення, а також внести запис про звільнення в його трудову книжку, однак вона вказала, що позивач все отримає поштою, а потім взагалі почала ігнорувати його дзвінки.

Упродовж декількох днів, не отримуючи нічого поштою, позивач 24.05.2023 особисто поїхав до ОСББ «Гагаріна, 29», та після декількох годин очікування голови правління ОСОБА_3 вимагав від неї видати йому хоча б копію наказу про його звільнення, оскільки навіть не знав підстав звільнення, та внести запис про таке звільнення у його трудову книжку. Отримавши 24.05.2023 наручно від голови правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3. копію наказу про звільнення від 19.05.2023 № 10/2023 позивач з`ясував, що підставою його звільнення є систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього, що не лише не відповідає дійсності, а ще й в силу формулювання посягає на його честь та гідність. Оригінал наказу про звільнення від 19.05.2023 № 10/2023 позивач отримав 25.05.2023 поштовим відправленням № 1800701724127, після отримання у Vider скріншоту повідомлення від небайдужих до свавілля та протиправних дій голови правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3.

Звернувшись за правничою допомогою з метою захисту та поновлення своїх порушених трудових прав, позивач максимально детально описував обставини справи, у зв`язку з чим 01.06.2023 на ім`я голови правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 надіслано адвокатський запит про надання належним чином завірених документів, що стали підставою для звільнення позивача, належним чином копії графіків роботи та посадових інструкцій, з якими було ознайомлено позивача за період його роботи в ОСББ «Гагаріна, 29».

Головою правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 09.06.2023 надано відповідь, яку отримано 12.06.2023 про надання копій запитуваних документів (12 арк.), за змістом якої, крім іншого, вказано, що графіки на ОСОБА_1 відсутні. Водночас надані в копіях документи, не були належним чином завірені головою правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 , а саме: робоча інструкція сторожа, затверджена 30.06.2020; наказ від 18.04.2023 № 07/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 »; акт від 18.04.2023 року № 1 про відмову від підпису; акт від 18.04.2023 року № 1 про відмову від надання пояснень; розпорядження від 19.05.2023 року №1; акт від 19.05.2023 № 2 про відмову від підпису; акт від 19.05.2023 № 2 про відмову від надання пояснень; наказ від 19.05.2023 № 09-1/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 »; акт від 19.05.2023 № 3 про відмову від підпису; акт від 19.05.2023 № 3 про відмову від надання пояснень; наказ від 19.05.2023 № 10/2023 «Про звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 »; акт від 19.05.2023 № 4 про відмову від підпису.

Ознайомившись із вказаними документами, позивач вказав, що раніше йому не було відомо про факти притягнення його 18.04.2023 та 19.05.2023 до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган, жодних документів з даного приводу він до цього не бачив та не отримував, ніхто його не лише не ознайомлював з наказами від 18.04.2023 № 07/2023, від 19.05.2023 № 09-1/2023, та не вручав їх копій, а й навіть не намагався це зробити, ні особисто, ні шляхом відправлення поштою.

Крім того, позивач вказав, що не ознайомлювався з робочою інструкцією сторожа, яка затверджена 30.06.2020, а рукописний текст на ній «ознайомлений 30.06.2020 ОСОБА_1 » та підпис виконаний від його імені, ним не виконувались.

Про факти складення актів від 18.04.2023 та від 19.05.2023 про відмову від підпису та надання пояснень позивачу також нічого не було відомо, до отримання відповіді на адвокатський запит від 01.06.2023. Більш того вбачається, що ці всі акти складені виключно з метою створення доказів «правомірності дій» голови правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3. щодо звільнення позивача, та мають штучний характер, оскільки не зважаючи на їх різні дати, очевидно, що вони складені та підписані одним і тим же днем, за участі одних й тих самих осіб.

Крім того, звертає увагу, що вперше розпорядження про необхідність надання позивачем письмових пояснень голові правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 складено нею ж лише 19.05.2023 та містить порядковий № 1, а акт від 19.05.2023 про відмову від надання пояснень, як і акт про відмову від підпису вже з порядковим № 2. При цьому, акт від 18.04.2023 про відмову від надання пояснень позивачем має порядковий № 1, а будь-якого доказу щодо того, що такі пояснення вимагались від позивача до винесення оскаржуваного наказу від 18.04.2023 № 07/2023 головою правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 на адвокатський запит не надано. При цьому, вимога про надання позивачем пояснень щодо допущених порушень міститься у самому оскаржуваному наказі від 18.04.2023 № 07/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », тобто фактично голова правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 сама задокументувала» той факт, що не мала навіть наміру отримати будь-які пояснення від позивача щодо реальності ймовірних претензій до виконання його посадових обов`язків, встановити ймовірну поважність причин цього, натомість нашвидкоруч видала наказ про накладення дисциплінарного стягнення, усвідомлюючи його штучність. При цьому, позивач вважає, що такий наказ видано не 18.04.2023, а значно пізніше з метою створення його негативного образу як сторожа та надання його звільненню на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України ознак законності.

Також звертає увагу суду на нумерацію оскаржуваного наказу від 19.05.2023 № 09-1/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », що свідчить про те, що його нумерацію даного наказу проведено вже після того як було видано оскаржуваний наказ від 19.05.2023 № 10/2023 «Про звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 ». Очевидно, що голова правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3. після отримання адвокатського запиту від 01.06.2023 додатково намагалася створити максимальну видимість законних підстав для звільнення позивача.

Намагання голови правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 штучно створити докази нібито неналежного виконання своїх посадових обов`язків позивачем та тривалість таких дій є очевидними, оскільки за більш ніж 4 роки роботи до позивача не було жодних претензій ні з боку голови правління ОСББ «Гагаріна, 29», ні з боку його мешканців, а фактично за один місяць позивач, який в силу віку та стану свого здоров`я цінує свою роботу та стабільний щомісячний заробіток, який отримує, раптово почав грубити мешканцям ОСББ «Гагаріна, 29», умисно щонайменше двічі підряд перестав виконувати свої обов`язки, при цьому усвідомлюючи, що вже з початку 2023 року голова правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3. вишукує підстави та розглядає різні варіанти його звільнення, оскільки її вмовляння звільнитись за власний рахунок не дали бажаного результату.

Щодо незаконності оскаржуваного наказу від 18.04.2023 № 07/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », то за його змістом позивачу оголошено догану за порушення, вчиненні при виконанні трудових обов`язків, систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, а саме: грубе спілкування з мешканцями житлового комплексу; не повідомлення Голові правління про пошкодження майна співвласників під час робочого часу (пошкодження датчика, який стоїть на стовпчику біля воріт 29/5 та відповідає за те, щоб ворота відчинялись); замовчування явних аварійних ситуацій чи несправностей (протікання насосного обладнання, що призводить до підтоплення технічного приміщення, виходу з ладу самих насосів); не одноразове не повідомлення голові правління про відкриття лікарняного та його продовження.

Про існування цього наказу позивач вперше дізнався лиш після отримання його копії на адвокатський запит від 01.06.2023. Вважає цей наказ незаконним, оскільки він не містить ні відомостей про дати вчинення таких порушень, ні про жодні документи, які стали підставою для його винесення, та підтверджували викладені у ньому підстави, факти порушення трудових обов`язків позивачем. Також оскаржуваний наказ від 18.04.2023 № 07/2023 навіть не містить посилання на документ, який би надавав право голові правління «ОСББ Гагаріна, 29» одноособово вирішувати питання про накладення на позивача дисциплінарного стягнення. Таким чином, позивач вважає, що оскаржуваний наказ від 18.04.2023 № 07/2023 має формальний характер та має бути визнаний судом незаконним та скасований в силу безпідставності його винесення.

Щодо незаконності оскаржуваного наказу від 19.05.2023 року № 09-1/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », з яким позивач ознайомився лише після отримання його копії на адвокатський запит від 01.06.2023, зазначає наступне. За змістом цього наказу позивачу оголошено догану за порушення, вчиненні при виконанні трудових обов`язків, систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, а саме: не виконання вказівок керівника, пов`язаних з виконанням посадових обов`язків; неодноразова відмова щодо надання письмових пояснень стосовно неналежного виконання службових обов`язків сторожа.

Позивач вважає, що оскаржуваний наказ від 19.05.2023 № 09-1/2023, як і наказ від 18.04.2023 № 07/2023, є незаконним та підлягає скасуванню судом, оскільки містить нечіткі формулювання, є загальним та не конкретизованим. Зазначена підстава для дисциплінарної відповідальності - «неодноразова відмова щодо надання письмових пояснень стосовно неналежного виконання службових обов`язків сторожа» є незаконною, тому що надання письмових пояснень щодо допущених порушень за умови їх реальної наявності є правом працівника, а не його обов`язком, тим більше, таким що пов`язаний з виконанням посадових обов`язків. Крім того, дивною та непослідовною виглядає нумерація оскаржуваного наказу від 19.05.2023 № 09-1/2023, що цілком вірогідно свідчить про те, що його нумерацію проведено вже після того як було видано оскаржуваний наказ від 19.05.2023 № 10/2023 «Про звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 ».

Щодо незаконності оскаржуваного наказу від 19.05.2023 № 10/2023 «Про звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 » вказує, що за змістом цього наказу, копію якого позивач отримав лише 24.05.2023, сторожа ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 20.05.2023 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього. Також доручено головному бухгалтеру провести з ОСОБА_1 повний розрахунок відповідно до чинного законодавства. Оскаржуваний наказ від 19.05.2023 № 10/2023 на відміну від оскаржуваних наказів від 18.04.2023 № 07/2023, від 19.05.2023 № 09-1/2023, наказ про звільнення позивача, як різновид дисциплінарного стягнення, не містить посилання на жодні обставини, які б підтверджували систематичне невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на нього, обсяг яких був би чітко визначеним. Тож, з огляду на вказане, вважає наказ від 19.05.2023 № 10/2023 безпідставним, оскільки позбавлений жодної вмотивованості, та є прямим свідченням того, як головою правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 19.05.2023 двічі притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани (наказом № 09-1/2023) та у вигляді звільнення (наказ № 10/2023) за одні й ті ж надумані нею порушення (фактично жодне з них неконкретизоване), які ним не вчинялись.

При цьому, відповідно до змісту ст. ст. 147, 149 КЗпП України передбачено, що за кожне порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення. До того ж, вказаний наказ від 19.05.2023 № 10/2023 взагалі не містить жодного посилання на раніше винесені відносно позивача накази від 18.04.2023 №07/2023 та 19.05.2023 № 09-1/2023, законність яких також оскаржується, та про існування яких позивачу стало відомо лише з матеріалів отриманих на адвокатський запит від 01.06.2023. Відповідно до ст. 31 КЗпП України роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, тож відмова працівника від виконання роботи, що не входить до кола його обов`язків, не є порушенням трудової дисципліни і, відповідно, такі дії не дають підстав для його звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

У порушення вимог трудового законодавства ні головою правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 , ні головним бухгалтером ОСББ «Гагаріна, 29» Петуховою Ю.О. , письмово не повідомлено позивача про нараховану суму, належну йому до сплати при звільненні, а проведено розрахунок 19.05.2023 вже після закінчення банківського дня, що свідчить про те, що головний бухгалтер уже була заздалегідь поінформована про необхідність підготовки розрахунку ОСОБА_1 , задовго до фактичного винесення оскаржуваного наказу від 19.05.2023 № 10/2023.

Крім того, позивачу довелося фактично вимагати, щоб голова правління ОСББ «Гагаріна, 29» внесла відомості про його звільнення до трудової книжки, оскільки вона всіляко уникала цього, при цьому цей запис про звільнення позивача головою ОСОБА_3 зроблено не фактичною датою внесення, а зазначено 19.05.2023. При цьому, відмітки про дату внесення запису про звільнення позивача голова правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 не вказала. Про неможливість внесення головою правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 саме 19.05.2023 запису в трудову книжку позивача про його звільнення свідчить ряд фактів:1) після досягнення 60-річного віку, 14.04.2023 позивач отримав у головного бухгалтера ОСББ «Гагаріна, 29» трудову книжку для звернення до територіального управління Пенсійного фонду України з питань обрахування розміру пенсії, та в подальшому не повертав її, оскільки перебував на лікарняному; 2) позивач залишив територію ОСББ «Гагаріна, 29» 19.05.2023 після надання усних пояснень на засіданні правління ОСББ «Гагаріна, 29»; 3) зазначено, що позивач нібито відмовився від підпису про ознайомлення з наказом від 19.05.2023 № 10/23, але забрав свою трудову книжку із записом про звільнення 19.05.2023; 4) позивачу рекомендованим листом № 1800701724127 від 20.05.2023 надіслано оскаржуваний наказ від 19.05.2023 № 10/2023, але ні трудова книжка, ні вимога про необхідність явки для її особистого отримання, не надсилалась.

Відповідно до постанови КМУ від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи. Жодних підписів у журналах обліку трудових книжок позивач не ставив, оскільки фактично трудова книжка зберігалась у нього та він самостійно ініціював питання, щоб голова правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 внесла до неї запис про звільнення. Більш того, з огляду на зміст даного наказу від 19.05.2023 № 10/2023 «звільнити сторожа ОСОБА_1 з займаної посади з 20.05.2023 року» вбачається, що датою звільнення позивача є саме 20.05.2023, а не 19.05.2023 року, як вказано в трудовій книжці.

Щодо поновлення на посаді, то позивачем за час роботи на посаді сторожа ОСББ «Гагаріна, 29» жодних порушень трудової дисципліни не допускалось, тим більше відсутній факт системності таких дій, як наслідок наказ про звільнення позивача від 19.05.2023 № 10/2023 є незаконним.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Тож з урахуванням того, що позивача незаконно звільнено з посади сторожа ОСББ «Гагаріна, 29», одночасно з вирішенням питання про скасування оскаржуваних наказів, поновлення його на роботі, суду слід вирішити питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати фактичного незаконного звільнення з 20.05.2023. Позивач на даний час позбавлений можливості надати суду графіки своїх чергувань, оскільки у відповіді на адвокатський запит від 01.06.2023 про надання, крім іншого, копій графіків роботи ОСОБА_1 , головою правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 вказано, що графіки на ОСОБА_1 відсутні. Вказане безсумнівно свідчить про недобросовісність позиції голови правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 , оскільки нею, на власний розсуд, штучно звузивши своє розуміння щодо суті запитуваної інформації, яка зафіксована в документах, інтерпретувала це у відповіді - «графіки на ОСОБА_1 відсутні». Вважає абсурдним те, що в ОСББ «Гагаріна, 29» відсутній графік роботи сторожів, оскільки такі працівники мають не п`ятиденний чи шестиденний робочий тиждень, відповідно до ст. 52 КЗпП України, а працюють позмінно, як це визначено ст. 58 КЗпП України. У зв`язку з цим в ОСББ «Гагаріна, 29» щонайменше кожного місяця керівником має затверджуватися такий графік та в розумний строк доводити його до відому осіб, яких він стосується, а також вести облік відпрацьованого ними часу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці». Свідоме ненадання головою правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 графіків роботи позивача свідчить про те, що вони складались з порушенням вимог трудового законодавства. Також ненадання головою правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 графіків роботи позивача створює перешкоди позивачу в можливості обрахування середньоденної (годинної) заробітної плати та надані суду доказів щодо правильності такого обрахунку. При тому, що позивач щомісячно отримував мінімальну заробітну плату, то для вірного обрахунку середньоденної (годинної) заробітної плати згідно Порядку № 100, необхідно мати відомості про фактично відпрацьовані робочі дні (години).

Щодо стягнення моральної шкоди у зв`язку з безпідставним притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності, що призвело до незаконного його звільнення, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, позивач з того часу, як дізнався про причину звільнення пережив вкрай сильне моральне потрясіння та стрес, внаслідок цього підвищився рівень тривожності, суттєво погіршились психоемоційний стан та сон. Душевні (моральні) страждання позивача, який має інвалідність 3 групи, викликані незаконним звільненням, це фактично емоції позивача, також полягають:у тривозі за майбутнє своє та своєї сім`ї, у зв`язку з втратою джерела доходу, у розчаруванні, оскільки позивач упродовж багатьох років завжди, не зважаючи на свою інвалідність та наявність в нього обмежень щодо роботи, виконував прохання голови правління ОСББ «Гагаріна, 29» щодо виконання робіт, які не охоплювалися його трудовими обов`язками в силу посади сторожа, як наслідок, вона мала можливість привласнювати кошти ОСББ «Гагаріна, 29», які нібито сплатила третім особам, за такі роботи; у відчутті несправедливості, оскільки за весь багаторічний час роботи на різних посадах та в різних установах, підприємствах, організаціях позивач жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності, а тому таке звільнення за дисциплінарні стягнення, з надуманих підстав, у формі доган та звільнення, сприйняв вкрай болісно; у тривалій невизначеності щодо подальшого офіційного працевлаштування, оскільки має інвалідність 3 групи та обмеження в зв`язку з цим щодо умов праці, з урахуванням тривалості воєнного стану та досягненням ним 60-річного віку, зробити це буде досить важко. Незаконне звільнення також порушило звичайний спосіб життя позивача, оскільки він, маючи інвалідність 3 групи та встановлені в зв`язку з цим обмеження в працевлаштуванні, втратив постійне упродовж останніх 4 років місце роботи та в зв`язку з цим джерело доходу, а підстава звільнення «систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього» зумовило необхідність виправдовуватися перед членами своєї сім`ї, а також пояснювати іншим знайомим особам, у тому числі мешканцям ОСББ «Гагаріна, 29» з якими товаришував, яким стало відомо про підстави звільнення, обставини взаємовідносин з головою правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 та протиправність такого звільнення. Після незаконного звільнення у позивача також суттєво погіршився психоемоційний стан, він став дратівливим, оскільки перебуває в стані постійного емоційного напруження та живе з «внутрішнім» відчуттям осуду його членами сім`ї, оскільки він втратив роботу та стабільне щомісячне джерело доходу (незважаючи хоч і на мінімальний розмір заробітної плати, але становила вона суттєву частину щомісячного сімейного бюджету позивача) в цей складний час. Через незаконне звільнення позивача частково втрачено нормальні життєві зв`язки, оскільки він тепер здебільшого постійно перебуває за місцем проживання, та, як наслідок, фактично припинено спілкування з суттєвим колом осіб, оскільки під час перебування на робочій зміні на території ОСББ «Гагаріна, 29» він мав можливість спілкуватися з приємними, досвідченими, фаховими людьми, які проживають в ОСББ «Гагаріна, 29», у їх вільний час, обмінюватися з ними думками щодо актуальних подій, а інколи і досвідом, зокрема в сфері рибальства, будівництва, бджільництва тощо. На даний час таке «інтелектуально якісне» спілкування фактично втрачене, оскільки воно відбувалось у вільний для людей час, коли вони поверталися з роботи додому чи відпочивали на території ОСББ «Гагаріна, 29», зокрема, й на дитячому майданчику разом зі своїми дітьми/онуками. Більш того, зараз позивачу соромно навіть приїхати на територію ОСББ «Гагаріна, 29», оскільки голова правління ОСОБА_3 створила у максимально широкого невизначеного кола осіб, які проживають у комплексі «Сімейний» (ОСББ «Гагаріна, 29») максимально негативний образ позивача, який незважаючи на воєнний стан протиправно вимагав з ОСББ «Гагаріна, 29» «компенсацію» за понаднормову роботу за значний період часу, а також систематично порушував свої трудові обов`язки та не виконував їх, без поважних на те причин. З огляду на викладене вище, позивач вимушений вживати додаткових зусиль для організації свого життя, забезпечення підтримання більш менш достатнього матеріального стану своєї сім`ї, у тому числі шляхом «жорсткої економії» на витратах, які ще до його безпідставного та за надуманих підстав незаконного звільнення, міг собі дозволити. Тож, вказане в сукупності призводить до втрати позивачем інтересу до життя, хоча йому лиш виповнилось 60 років. З огляду на вищевказані обставини, позивач оцінює розмір своєї моральної шкоди, завданої незаконним накладенням дисциплінарних стягнень та незаконним звільненням, в розмірі 20 000 грн., які слід стягнути з відповідача на його користь.

На підставі викладеного, просить суд визнати незаконним та скасувати наказ від 18.04.2023 № 07/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 »; визнати незаконним та скасувати наказ від 19.05.2023 № 09-1/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 »; визнати незаконним та скасувати наказ від 19.05.2023 № 10/2023 «Про звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 »; визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з займаної посади та поновити його на посаді сторожа ОСББ «Гагаріна, 29»; стягнути з ОСББ «Гагаріна, 29» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період часу з 20.05.2023 по час ухвалення рішення у справі та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. А також стягнути з ОСББ «Гагаріна, 29» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати. При цьому зазначає, що орієнтовний розмір судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить близько 60 000 - 85 000 грн., з яких: на професійну правничу допомогу - від 45 000 грн. до 60 000 грн. (залежно від кількості судових засідань у справі, в яких представник позивача прийматиме участь), на оплату вартості судово-почеркознавчих та судово-психологічних експертиз у справі від 35 000 грн. до 50 000 грн. (орієнтовно).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано накази від 18.04.2023 № 07/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », від 19.05.2023 № 09-1/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », від 19.05.2023 № 10/2023 «Про звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 ».

Поновлено на посаді сторожа ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_1 з 19.05.2023.

Стягнуто з ОСББ «Гагаріна, 29» (ЄДРПОУ 41072993) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 27 458,75 грн., моральну шкоду у розмірі 20 000 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. та 1 610,40 грн. за сплату судового збору, а всього 59 069,15 грн.

Стягнуто з ОСББ «Гагаріна, 29» (ЄДРПОУ 41072993) на користь держави 2 684 грн. судового збору.

Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України - 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, а саме 1610, 40 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що під час розгляду справи стороною відповідача було визнано у повному обсязі позовні вимоги в частині визнання незаконними та скасування наказів від 18.04.2023 № 07/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 »; від 19.05.2023 № 09-1/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 »; від 19.05.2023 № 10/2023 «Про звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 »; визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 з займаної посади та поновлення його на посаді сторожа ОСББ «Гагаріна, 29»; стягнення з ОСББ «Гагаріна, 29» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку у розмірі 27 458,75 грн. та моральної шкоди у розмірі 20 000 грн., про що було подано відповідну заяву від 21.09.2023 та 23.10.2023.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Суд прийняв визнання відповідачем позову і встановив, що таке визнання не суперечить вимогам законодавства України і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому є підстави для ухвалення рішення про задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Байда О.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом 1 інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, просить змінити мотивувальну та резолютивну частини рішення суду 1 інстанції в частині: зазначення про повне, а не часткове задоволення судом 1 інстанції позовних вимог ОСОБА_1 ; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 20.05.2023 по дату винесення судом апеляційної інстанції постанови за результатами розгляду даної апеляційної скарги, з розрахунку середньоденного заробітку ОСОБА_1 в розмірі 219,67 грн.; стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 49500,00 грн. Вирішити питання судових витрат.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Байди О.М. мотивована тим, що судом 1 інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення безпідставно вказано про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, оскільки з урахуванням позиції представника відповідача в справі, яким визнано позовні вимоги в повному обсязі, та за відсутності ухвали суду про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову, фактично позовні вимоги як майнового, так і не майнового характеру, судом задоволено в повному обсязі.

Водночас, суд 1 інстанції протиправно зменшив заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу з 49 500,00 грн. до 10 000,00 грн., помилково та безпідставно ототожнив поняття «судових витрат» та «позовних вимог», що не може бути виправлено шляхом постановлення ухвали про виправлення описки, оскільки змінює суть судового рішення щодо заявлених позовних вимог.

Вважає, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом першої інстанції обрахований невірно, внаслідок чого його слід розраховувати з 20.05.2023 по дату винесення судом апеляційної інстанції постанови за результатами розгляду даної апеляційної скарги.

Вказує, що судом 1 інстанції в порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України не допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 як незаконно звільненого працівника, як наслідок, вказане не забезпечило негайного поновлення його порушених трудових прав, як наслідок збільшився час вимушеного прогулу ОСОБА_1 тож, на даний час лише постанова, яка набере законної сили, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду 1 інстанції може бути законною правовою підставою для поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Зазначає, що висновки суду 1 інстанції про те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є не співмірними з ціною позову, складністю справи, виконаним адвокатом обсягом робіт та часом, витраченим на виконання такої роботи, жодним чином не вмотивовані, як і поза будь яким розумінням залишається логіка щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу майже вп`ятеро з 49 500,00 грн. саме до 10 000,00 грн., оскільки судом 1 інстанції не наведено жодних розрахунків щодо цього.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У травні 2024 року представник ОСББ «ЖК Сімейний» - адвокат Тарасенко А.Ю. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що ані сама позовна заява, ані документи, долучені до неї, не містять обґрунтувань щодо складності справи та виконаних адвокатом робіт, обсягу наданих послуг у межах всієї справи. Має місце необґрунтоване суттєве завищення вартості наданих послуг, поєднане як з кількісними та якісними невідповідностями наданих послуг реальним потребам справи.

Звертає увагу, що матеріали справи свідчать про те, що гр. ОСОБА_1 в межах даної справи було укладено чотири різні договори про надання правової допомоги як адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, так і адвокатським об`єднанням «Вовк та партнери».

Вказує, що з метою не затягування вирішення спірного питання, відповідач в особі голови Правління ОСББ кілька разів намагався зв`язатися з позивачем телефоном задля виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу у погодженому розмірі, відшкодування моральної шкоди та поновлення його на роботі. Стверджує, що відповідач не може виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодувати спричинену йому моральну шкоду, адже останній не виходить на зв`язок, ігнорує дзвінки, електронні повідомлення та поштові відправлення.

Крім того, представник відповідача зазначив, що орієнтований (попередній) розрахунок судових витрат, які поніс та планує понести відповідач під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції складається з витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

22 квітня 2024 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Байди О.М. на рішення Придніпровського районного суду Черкаської області від 07 грудня 2023 року у даній справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 квітня 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Василенко Л.І., судді Бородійчук В.Г., Карпенко О.В.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 02 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 травня 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Василенко Л.І., судді Новіков О.М., Карпенко О.В.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 10 червня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи в судове засідання.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 вбачається, що 02.04.2019 ОСОБА_1 на підставі наказу № 9 від 02.04.2019 був прийнятий на роботу до ОСББ «Гагаріна, 29» на посаду охоронця (запис № 16) та звільнений із займаної посади 19.05.2023 згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу № 10 від 19.05.2023 (запис № 17).

У відповідності до довідки серії 6 ЧК № 0011376 від 08.01.2009 ОСОБА_1 з 01.09.2008 є особою з інвалідністю третьої групи, при цьому зазначено висновок про умови та характер праці, зокрема, останній може працювати черговим, диспетчером, сторожем.

Позивачем при зверненні до суду додано копії документів, що стали підставою для звільнення ОСОБА_1 та копію його робочої (посадової) інструкції, які були надані 09.06.2023 відповідачем ОСББ «Гагаріна, 29» адвокату позивача Байді О.М. на його адвокатський запит від 01.06.2023. При цьому зазначено, що графіки на ОСОБА_1 відсутні.

Наказом № 07/2023 від 18.04.2023 про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 , оголошено догану сторожу ОСОБА_1 за порушення, вчиненні при виконанні трудових обов`язків, систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, а саме: грубе спілкування з мешканцями житлового комплексу; не повідомлення голові правління про пошкодження майна співвласників під час робочого часу (пошкодження датчика, який стоїть на стовпчику біля воріт 29/5 та відповідає за те, щоб ворота відчинялись); замовчування явних аварійних ситуацій чи несправностей (протікання насосного обладнання, що призводить до підтоплення технічного приміщення, виходу з ладу самих насосів); неодноразове не повідомлення голові правління про відкриття лікарняного та його продовження.

Крім того, цим наказом зобов`язано ОСОБА_1 надати письмове пояснення щодо неналежного виконання ним його службових обов`язків.

Головою правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 18.04.2023 складено акт № 1, згідно якого сторож ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення 18.04.2023 по факту систематичного невиконання посадових обов`язків згідно Наказу № 07/2023 від 18.04.2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 »

Відмітка про ознайомлення з наказом ОСОБА_1 відсутня, натомість складено акт від 18.04.2023 № 1 про відмову від підпису, згідно якого сторож ОСОБА_1 відмовився підписувати наказ № 07/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення», акт про відмову від надання пояснень від 18.04.2023.

Головою правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 було винесено розпорядження № 1, надати письмове пояснення сторожу ОСОБА_1 щодо виконання посадових обов`язків під час робочого часу 19.05.2023, відмітка про ознайомлення з яким останнім на ньому відсутня.

19.05.2023 складено акт № 2 про відмову ОСОБА_1 надавати пояснення 19.05.2023 на розпорядження № 1 від 19.05.2023 та акт № 2 про відмову ОСОБА_1 підписувати зазначені розпорядження та акт № 2 від 19.05.2023 про відмову від пояснень.

19.05.2023 відповідачем видано наказ № 09-1/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », яким останньому оголошено догану за порушення, вчиненні при виконанні трудових обов`язків, систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, а саме: не виконання вказівок керівника, пов`язаних з виконанням посадових обов`язків; неодноразова відмова щодо надання письмових пояснень стосовно неналежного виконання службових обов`язків сторожа.

З цим наказом позивач також не був ознайомлений, про що уповноваженими особами відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 складено акт № 3 від 19.05.2023 про відмову ОСОБА_1 підписувати наказ № 09-1/2023 від 19.05.2023. та акт № 3 від 19.05.2023 про відмову від надання пояснень щодо виданого наказу № 09-1/2023 від 19.05.2023.

На підставі наказу № 10/2023 від 19.05.2023, за підписом голови правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3., сторожа ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 20.05.2023 на підставі п. 3. ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків покладених на нього. При цьому, зазначена вказівка головному бухгалтеру провести з ОСОБА_1 повний розрахунок відповідно до чинного законодавства.

Водночас відмітка про ознайомлення з цим наказом ОСОБА_1 на наказі відсутня та складено акт № 4 про відмову ОСОБА_1 підписувати наказ № 10/2023 від 19.05.20232 про своє звільнення.

До суду надано робочу інструкцію сторожа затверджену головою правління ОСББ «Гагаріна,29» ОСОБА_3 30.06.2020, з якою цього ж числа ознайомлений ОСОБА_1 під підпис, доказів які б спростовували таке ознайомлення до матеріалів справи не додано.

Судом встановлено, що робочі зміни позивача ОСОБА_1 визначались виключно графіком чергувань, затверджених головою ОСББ «Гагаріна, 29».

Розмір посадового окладу сторожа ОСББ «Гагаріна, 29» був встановлений на рівні мінімальної заробітної плати, що не оспорюється стороною відповідача.

21.09.2023 ОСББ «Гагаріна, 29» було подано заяву про визнання позову.

22.09.2023 адвокат Байда О.М. подав клопотання в якому, з посиланням на визнання відповідачем у підготовчому засіданні заявлених позовних вимог, просив суд під час ухвалення рішення врахувати, що станом на 21.09.2023 розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 27458,75 грн., у разі не надання стороною відповідача іншого вмотивованого розрахунку.

09.10.2023 адвокат Байда О.М. подав клопотання щодо стягнення понесених судових витрат в розмірі 49 500 грн.

13.10.2023 ОСББ «Гагаріна, 29» подало клопотання про зменшення розміру судових витрат.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Байди О.М. не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції відповідає.

Частинами 1 та 2 статті 3 КЗпП визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Особливості праці членів кооперативів та їх об`єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП).

Заходи дисциплінарного стягнення, що застосовуються до деяких працівників, які несумлінно виконують свої трудові обов`язки, зазначено у статті 147 КЗпП, відповідно до якої за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Догана є дисциплінарним заходом особистого немайнового характеру. Це стягнення полягає у негативній оцінці і засудженні поведінки працівника в трудовому колективі. Такий моральний осуд покликаний спонукати працівника надалі належно виконувати свої трудові обов`язки.

Тобто догана це захід дисциплінарного впливу морально-психологічного характеру, що містить негативну оцінку конкретних дій працівника і виконує оцінювальний, попереджувальний і мотиваційний вплив на нього.

Догана, на відміну від інших видів дисциплінарного стягнення, зокрема звільнення, є найбільш універсальним і може застосовуватися до будь-якої категорії працівників.

Згідно статті 147-1 КЗпП дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Частини 1 статті 148 КЗпП визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності.

Згідно частини 1 статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

У відповідності до частини 1 статті 151 КЗпП України, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не було піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Згідно статті 150 КЗпП дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством.

Застосування догани вимагає від роботодавця чіткого дотримання загального порядку застосування дисциплінарних стягнень, встановленого законодавством.

Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, зокрема: КЗпП, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин.

Трудові обов`язки працівника можуть визначатися законодавством, колективним, трудовим договором, іншими локальними та індивідуальними актами, в т.ч. у посадових інструкціях, документах, які визначають порядок виконаної роботи.

Перед тим як ухвалювати рішення про застосування до працівника догани, роботодавець має провести розслідування та зібрати достатньо доказів, які б свідчили про факт вчинення працівником дисциплінарного проступку.

Догана оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. В наказі обов`язково має бути посилання на відповідний документ, який порушив працівник, зокрема, - пункт, розділ, статтю відповідного акту, інструкції.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є зокрема: розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (статті 40, 41).

Пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (частини 1 статті 47 КЗпП).

Положення статті 235 КЗпП України, встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (Порядок).

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП в редакції, чинній на час виниклих спірних правовідносин, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Абзацом другим пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 вказаного Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Пунктом п`ятим розділу IV цього Порядку передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом восьмого розділу IV Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, крім іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, та у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно змісту ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Судом 1 інстанції встановлено, що 02.04.2019 ОСОБА_1 на підставі наказу № 9 від 02.04.2019 був прийнятий на роботу до ОСББ «Гагаріна, 29» на посаду охоронця (запис № 16) та звільнений із займаної посади 19.05.2023 згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу № 10 від 19.05.2023.

ОСОБА_1 з 01.09.2008 є особою з інвалідністю третьої групи, водночас може працювати черговим, диспетчером, сторожем.

Наказом № 07/2023 від 18.04.2023 про застосування дисциплінарного стягнення, оголошено догану сторожу ОСОБА_1 за порушення, вчиненні при виконанні трудових обов`язків, систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, а саме: грубе спілкування з мешканцями житлового комплексу; не повідомлення голові правління про пошкодження майна співвласників під час робочого часу (пошкодження датчика, який стоїть на стовпчику біля воріт 29/5 та відповідає за те, щоб ворота відчинялись); замовчування явних аварійних ситуацій чи несправностей (протікання насосного обладнання, що призводить до підтоплення технічного приміщення, виходу з ладу самих насосів); неодноразове не повідомлення голові правління про відкриття лікарняного та його продовження. Водночас цим наказом зобов`язано ОСОБА_1 надати письмове пояснення щодо неналежного виконання ним його службових обов`язків.

Головою правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 18.04.2023 складено акт № 1, згідно якого сторож ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення 18.04.2023 по факту систематичного невиконання посадових обов`язків згідно Наказу № 07/2023 від 18.04.2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 »

Відмітка про ознайомлення з наказом ОСОБА_1 відсутня, натомість складено акт від 18.04.2023 № 1 про відмову від підпису, згідно якого сторож ОСОБА_1 відмовився підписувати наказ № 07/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення», акт про відмову від надання пояснень від 18.04.2023.

У подальшому, головою правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3 було винесено розпорядження № 1, надати письмове пояснення сторожу ОСОБА_1 щодо виконання посадових обов`язків під час робочого часу 19.05.2023, відмітка про ознайомлення з яким останнім на ньому відсутня.

19.05.2023 складено акт № 2 про відмову ОСОБА_1 надавати пояснення 19.05.2023 на розпорядження № 1 від 19.05.2023 та акт № 2 про відмову ОСОБА_1 підписувати зазначені розпорядження та акт № 2 від 19.05.2023 про відмову від пояснень.

19.05.2023 відповідачем видано наказ № 09-1/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », яким останньому оголошено догану за порушення, вчиненні при виконанні трудових обов`язків, систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, а саме: не виконання вказівок керівника, пов`язаних з виконанням посадових обов`язків; неодноразова відмова щодо надання письмових пояснень стосовно неналежного виконання службових обов`язків сторожа.

З цим наказом позивач також не був ознайомлений, про що уповноваженими особами відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 складено акт № 3 від 19.05.2023 про відмову ОСОБА_1 підписувати наказ № 09-1/2023 від 19.05.2023. та акт № 3 від 19.05.2023 про відмову від надання пояснень щодо виданого наказу № 09-1/2023 від 19.05.2023.

На підставі наказу № 10/2023 від 19.05.2023, за підписом голови правління ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_3., сторожа ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 20.05.2023 на підставі п. 3. ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків покладених на нього. При цьому, зазначена вказівка головному бухгалтеру провести з ОСОБА_1 повний розрахунок відповідно до чинного законодавства.

Відмітка про ознайомлення з цим наказом ОСОБА_1 на ньому відсутня та складено акт № 4 про відмову ОСОБА_1 підписувати наказ № 10/2023 від 19.05.20232 про своє звільнення.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що між сторонами у справі склалися трудові відносини, ОСОБА_1 працював на посаді сторожа ОСББ «Гагаріна, 29», виконував свої обов`язки та отримував заробітну плату, і був звільнений наказом від 19.05.2023 за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Водночас судом встановлено, що робочі зміни ОСОБА_1 визначались виключно графіками чергувань, затверджених головою ОСББ «Гагаріна. 29», а тому, враховуючи Порядок № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, має проводитись шляхом множення середньоденного заробітку на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Тож, середньоденний заробіток у такому випадку має визначатися шляхом ділення подвійного (за два місяці) посадового окладу, який для сторожів ОСББ «Гагаріна, 29» встановлено на рівні мінімальної заробітної плати, на число календарних днів за останні два місяці, що передували звільненню.

Розмір посадового окладу сторожа ОСББ «Гагаріна, 29» був встановлений на рівні мінімальної заробітної плати, що не оспорювалось стороною відповідача.

Вирішуючи вимогу щодо розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом встановлено, що звільнення ОСОБА_1 відбулося 19.05.2023, то ж першим днем вимушеного прогулу є 20.05.2023.

У відповідності до матеріалів справи у судове засідання призначене ухвалою суду від 26.07.2023 на 31.07.2023 представник позивача - адвокат Байда О.М. не з`явився та просив його відкласти у зв`язку з перебуванням у відпустці з 24.07.2023 по 07.08.2023.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 21.09.2023 ОСББ «Гагаріна, 29» було подано заяву про визнання позову.

22.09.2023 представник позивача - адвокат Байда О.М. подав клопотання в якому, з посиланням на визнання відповідачем у підготовчому засіданні заявлених позовних вимог, просив суд під час ухвалення рішення врахувати, що станом на 21.09.2023 розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 27 458,75 грн., у разі не надання стороною відповідача іншого вмотивованого розрахунку. В даному клопотанні представник зазначив про те, що станом на 22.09.2023 не має можливості подати докази щодо розміру витрат, пов`язаних з розглядом справи, оскільки позивач не розраховував на визнання позовних вимог відповідачем фактично у першому судовому засіданні, та тимчасово в сімейних справах знаходиться поза межами м. Черкаси, та не може підписати акт щодо обсягу наданих послуг та їх вартості.

Водночас 09.10.2023 адвокат Байда О.М. подав клопотання щодо стягнення понесених судових витрат в розмірі 49 500 грн. з долученням відповідних доказів, зокрема і щодо направлення відповідачу 09.10.2023 о 09:42 копії клопотання.

13.10.2023 ОСББ «Гагаріна, 29» подало клопотання про зменшення розміру судових витрат з долученням доказів його направлення позивачу.

20.10.2023 представник позивача - адвокат Байда О.М. подав заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

23.10.2023 ОСББ «Гагаріна, 29» подало заяву про часткове визнання позовних вимог в частині понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн., в іншій частині позовні вимоги визнало повністю. До заяви долучено докази її направлення позивачу у справі.

24.10.2023 та 07.12.2023 представник позивача - адвокат Байда О.М. подав клопотання про розгляд справи без участі представника у зв`язку з поганим самопочуттям та у зв`язку з наявністю невідкладних сімейних обставин відповідно.

За викладеного суд першої інстанції, встановивши, що звільнення ОСОБА_1 відбулося 19.05.2023, отже першим днем вимушеного прогулу є 20.05.2023, тож станом 21.09.2023 розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 27 458,75 грн., яку згідно поданого клопотання позивач просив стягнути з відповідача на свою користь та вказана сума визнавалась відповідачем у повному обсязі, задовольнив позовні вимоги в приведеній частині саме в наведеному розмірі.

Будь-яких інших розрахунків представником позивача ні суду, ні відповідачу станом на час ухвалення оскаржуваного судового рішення не надавалось.

Крім того, врахуванню підлягає і те, що визнаючи позовні вимоги, ОСББ «Гагаріна, 29» 01.11.2023 направив ОСОБА_1 лист з пропозицією не чекати винесення рішення, а вже прибути в найближчий час до ОСББ і приступити до виконання обов`язків сторожа. Даний лист особисто був отриманий ОСОБА_1 10.11.2023.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини у справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків.

Суд 1 інстанції вірно вказав, що під час розгляду справи стороною відповідача було визнано у повному обсязі позовні вимоги в частині визнання незаконними та скасування наказів від 18.04.2023 № 07/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 »; від 19.05.2023 № 09-1/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 »; від 19.05.2023 № 10/2023 «Про звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 »; визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 з займаної посади та поновлення його на посаді сторожа ОСББ «Гагаріна, 29»; стягнення з ОСББ «Гагаріна, 29» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку у розмірі 27 458,75 грн. та моральної шкоди у розмірі 20 000 грн., про що було подано відповідну заяву від 21.09.2023 та 23.10.2023.

Таким чином, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України). Суд прийняв визнання відповідачем позову і встановив, що таке визнання не суперечить вимогам законодавства України і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому дійшов обґрунтовано висновку про задоволення позову.

Також, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що враховуючи, що позовні вимоги були визнані відповідачем до початку розгляду справи по суті, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, заперечення відповідача в контексті положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, заявлена позивачем сума є необґрунтованою, не співмірною та не відповідає критеріям розумності та справедливості, коли розмір позовних вимог менший, ніж витрати на правову допомогу, які просить стягнути адвокат на свою користь з відповідача.

Визначаючи остаточну суму витрат на оплату послуг адвоката, суд 1 інстанції вірно погодився з доводами сторони відповідача, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є не співмірним з ціною позову, складністю справи, виконаним адвокатом обсягом робіт та часом, витраченим на виконання такої роботи та заявлена позивачем сума витрат у розмірі 49 500,00 грн. підлягає частковому задоволенню - зменшенню до 10 000,00 грн., така сума є обґрунтованою, співмірною зі складністю справи, відповідає принципу розумності, наданим адвокатом послугам у суді та витраченому ним часу.

До того ж, суд 1 інстанції вірно врахував позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014 року, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Такі висновки суду 1 інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.

Доводи скаржника про те, що , що судом 1 інстанції в порушення вимог пункту 4 частини 1 статті 430 ЦПК України не допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 , як незаконно звільненого працівника, як наслідок, вказане не забезпечило негайного поновлення його порушених трудових прав, як наслідок збільшився час вимушеного прогулу, є помилковими. Оскільки, відповідно до статті 235 КЗпП, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у цивільній справі № 760/9521/15-ц дійшов висновку, що рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню відразу після його оголошення - стаття 235 КЗпП України. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Таким чином працівник, що був незаконно звільнений наступного дня після проголошення рішення суду, може звернутися напряму до роботодавця з вимогою виконати судове рішення або разом із виконавчим листом до відповідного виконавця (якщо виконання у добровільному порядку не відбулось).

Водночас, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника до роботи та можливості виконання своїх обов`язків.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що поновлення на роботі відбувається не з дати винесення судом відповідного рішення, а з дати звільнення працівника, яка згідно з цим рішенням визнається недійною.

З матеріалів справи та оскаржуваного судового рішення вбачається, що відповідачем позов в частині поновлення на роботі визнавався. Як вже зазначалось, листом від 01.11.2023 адресованим відповідачем позивачу запропоновано не чекати винесення рішення, а прибути до ОСББ та приступити до виконання обов`язків сторожа.

Разом з тим позивачем не надано доказів того, що він звертався до відповідача та останній в добровільному порядку не поновив його на роботі.

Водночас відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу також долучено лист від 20.12.2023 адресований позивачу з пропозицією з`явитись в ОСББ для виконання рішення та копію наказу від 19.01.2024 ОСББ «Гагаріна, 29» «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », яким на виконання рішення суду від 07.12.2023 скасовано накази: від 18.04.2023 № 07/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », від 19.05.2023 № 09-1/2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », від 19.05.2023 № 10/2023 «Про звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 ». Поновлено на посаді сторожа ОСББ «Гагаріна, 29» ОСОБА_1 з 19.05.2023.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом 1 інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки.

25 червня 2024 року до суду апеляційної інстанції представник відповідача - адвокат Тарасенко А.Ю. подав заяву про стягнення судових витрат, в якій просить здійснити розподіл судових витрат у справі №711/4219/23 (апеляційне провадження) та стягнути з гр. ОСОБА_1 на користь ОСББ «ЖК Сімейний» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. На підтвердження судових витрат представником відповідача надано копію договору надання правової допомоги від 14.05.2024, укладеного між ОСББ «ЖК Сімейний» та адвокатським об`єднанням «Правова Позиція», копію акту від 21 травня 2024 року наданих послуг до Договору про надання правової допомоги від 14.05.2024 року на загальну вартість послуг 10 000,00 грн., копію детального опису наданих послуг від 21 травня 2024 року до Договору про надання правової допомоги від 14.05.2024 року, копію рахунку від 21 травня 2024 року на загальну суму послуг 10 000,00 грн., інформаційне повідомлення про зарахування коштів №1970 від 23 травня 2024 року на суму 10 000,00 грн., призначення платежу: оплата за вивчення та надання правової оцінки, ознайомлення з матеріалами справи, підготовка та подання до Черкаського апеляційного суду відзив та апеляційну скаргу згідно рахунку б/н від 21.05.2024 року, без ПДВ, опис вкладення у цінний лист на ім`я ОСОБА_1 та накладна №1800212377651 від 25.06.2024 Укрпошти про відправлення, опис вкладення у цінний лист на ім`я Управління інспекційної діяльності у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та накладна №1800212377643 від 25.06.2024 Укрпошти про відправлення.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Однак, заява про стягнення судових витрат, яка надійшла до суду апеляційної інстанції 25 червня 2024 року з підтвердженням відправлення її копій іншим учасникам справи 25.06.2024, подана за день до засідання, оскільки судове засідання ухвалою Черкаського апеляційного суду від 10 червня 2024 року призначено на 26.06.2024 на 16.00 год. в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, що призвело до порушення принципів змагальності та рівності, чим позбавило позивача можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК та завадило стороні висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

У зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про стягнення судових витрат представника відповідача - адвоката Тарасенка А.Ю. та відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Байди Олександра Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду Черкаської області від 07 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Байда Олександр Миколайович, до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 29», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління інспекційної діяльності у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, про скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, визнання звільнення незаконним та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Текст постанови виготовлено 26 червня 2024 року.

Головуючий: Л.І. Василенко

Судді : О.М. Новіков

О.В. Карпенко