Постанова

від 18.03.2024 по справі 1-69/11

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року

м. Київ

справа № 1-69/11

провадження № 51-7411 ск 23

Суддя Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 розглянула касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 .

Суть питання та встановлені судом обставини

Вироком Городоцького районного суду Хмельницької області від 22 червня 2011 року ОСОБА_2 засуджено до покарання за: ч. 2 ст. 310 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки; ч. 3 ст. 307 КК України - у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією майна.

Обрано йому запобіжний захід у вигляді взяття під варту в залі суду. Зараховано ОСОБА_2 в строк відбуття покарання строк перебування його під вартою з 21 серпня 2010 року по 08 листопада 2010 року.

Вирішено питання щодо долі речових доказів, процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 29 червня 2023 року апеляцію засудженого ОСОБА_2 задоволено частково. Вирок місцевого суду змінено, постановлено перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч. 3 ст. 307 КК України на ч. 3 ст. 309 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді позбавлення волі на строк 6 років. Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 310 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Зараховано ОСОБА_2 в строк відбуття покарання строк перебування його під вартою з 21 серпня 2010 року по 08 листопада 2010 року та з 03 червня 2023 року по день набрання вироком законної сили, тобто по 29 червня 2023 року, із розрахунку один день попереднього ув'язнення дорівнює двом дням позбавлення волі.

У решті вирок суду залишено без зміни.

Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2023 року засудженому ОСОБА_2 було відмовлено у витребуванні справи щодо нього для перевірки у касаційному порядку на підставі статей 383, 388 КПК України (в редакції 1960 року) з урахуванням пункту 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України.

При цьому засудженому було вказано на те, що справу може бути витребувано для її перевірки в касаційному порядку лише за умови повторного звернення до касаційного суду з касаційною скаргою, складеною у відповідності до вимог КПК України (в редакції 1960 року), в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 цього Кодексу, або протягом місяця з дня отримання даної постанови (засудженим має бути підтверджено, що ним не пропущений цей місячний термін при повторному зверненні до суду).

На адресу Суду 28 лютого 2024 року від засудженого ОСОБА_2 надійшла нова касаційна скарга, в якій він не погоджується з постановленими щодо нього судовими рішеннями.

Мотиви суду

Суддя, перевіривши матеріали провадження за касаційною скаргою, дійшла висновку про те, що слід відмовити у витребуванні справи для перевірки в касаційному порядку з таких підстав.

Частиною 2 ст. 383 КПК України (в редакції 1960 року) визначено, що у касаційному порядку можуть бути перевірені в тому числі вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 КПК України (в редакції 1960 року) касаційні скарги на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 цього Кодексу, можуть бути подані протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили.

У разі подачі скарги з пропуском встановленого частинами першою і другою цієї статті строку і при відсутності клопотання про його відновлення скарга чи подання постановою судді визнається такою, що не підлягає розгляду. Цей строк може бути відновлений у випадках і в порядку, передбачених ст. 353 цього Кодексу.

Засуджений ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду 22 лютого 2024 року (зокрема, як видно з відбитку штемпеля на конверті), тобто після закінчення строку на оскарження зазначених судових рішень щодо нього, а також місячного строку з дня отримання постанови касаційного суду від 11 грудня 2023 року про відмову у витребуванні справи у касаційному порядку.

Відновлення строку на оскарження судових рішень не є компетенцією суду касаційної інстанції. Згідно зі ст. 353 КПК України (в редакції 1960 року) таке питання вирішується в судовому засіданні судом, який розглядав справу, чого, як вбачається з матеріалів провадження за касаційною скаргою, зроблено не було.

Пропущення строку на касаційне оскарження і невирішення у визначеному законом порядку питання про його відновлення перешкоджає витребуванню кримінальної справи.

Так, згідно з ч. 2 ст. 388 КПК України (в редакції 1960 року) касаційні скарги на судові рішення, зазначені в ч. 2 ст. 383 цього Кодексу, передаються судді касаційного суду, який протягом 15 діб з часу їх надходження вирішує питання про витребовування справи. Справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог ст. 350, ч. 2 ст. 383, ст. 384, ч. 2 ст. 386, ч. 1 ст. 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Таким чином, засуджений вправі звернутися з касаційною скаргою до Верховного Суду за правилами, встановленими КПК України (в редакції 1960 року), в разі відновлення відповідним судом строку на касаційне оскарження судових рішень та за умови долучення належної копії судового рішення про відновлення цього строку.

Засудженому також слід звернути увагу, що касаційна скарга повинна відповідати вимогам ст. 350 КПК України (в редакції 1960 року).

З огляду на викладене, керуючись статтями 383, 388 КПК України (в редакції 1960 року), пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, суддя вважає, що слід відмовити у витребуванні справи для перевірки в касаційному порядку.

З цих підстав суддя постановила:

Відмовити засудженому ОСОБА_2 у витребуванні справи щодо нього для перевірки в касаційному порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1