Постанова

від 18.03.2024 по справі 363/115/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Дьоміна О.П.

Єдиний унікальний номер справи № 363/115/24

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8083/2024

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мережко М.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської областіна ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 23 січня 2024 року про повернення позовної заяви у справі за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації до Димерської селищної ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про усунення перешкод у здійснення права користування та розпорядження земельною ділянкою лісового фонду,

встановив:

У січні 2024 року керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації звернувся до суду із позовом у якому просив:

- усунути перешкоди у здійсненні Вишгородською районною державною адміністрацією права користування, та розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами: 3221888301:16:118:0706, 3221888301:16:118:0151, 3221888301:16:118:0702, шляхом визнання недійсним рішення Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області від 09.09.2006 року за №23 в частині:

1) затвердження рішення виконавчого комітету Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області від 28.12.19989 року за №43 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок» в частині надання у власність земельної ділянки ОСОБА_1 ,

2) рішення виконавчого комітету Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області від 07.10.2003 року за №53 «Про передачу у власність земельних ділянок», в частині надання у власність земельної ділянки ОСОБА_2 ,

3) рішення виконавчого комітету Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області від 29.12.2003 року за №71 «Про надання та вилучення земельних ділянок», в частині надання земельної ділянки ОСОБА_3 ;

- усунути перешкоди у здійсненні Вишгородською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення: з кадастровим номером 3221888301:16:118:0706, площею 0,2352 га шляхом її повернення на користь держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 , з кадастровим номером 3221888301:16:118:0702, площею 0,1260 га шляхом її повернення на користь держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_2 та з кадастровим номером 3221888301:16:118:0702, площею 0,1811 га шляхом її повернення на користь держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_3 .

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 11 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху і надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали суду.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 22 січня 2024 року позивачу продовжено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали суду

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 23 січня 2024 року позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 23 січня 2024 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року відкрито провадження у справі.

За правилами ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 11 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю позову вимогам ч. 3 ст. 185 ЦПК України, а саме - відсутністю доказів на підтвердження зазначеної позивачем ціни позову та судового збору не у повному розмірі.

У вказаній ухвалі суд звернув увагу, що керівником окружної прокуратури було зазначено в позові його ціну 23 197 грн та додано до позову платіжну інструкцію за №4100 від 21 грудня 2023 року про сплату судового збору в розмірі 5 368 грн.

При цьому, з поданого прокурором позову вбачається, що він має одночасно майновий і немайновий характер. Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач визначив ціну позову - 23 197 грн, вказавши, що згідно довідника показників нормативної грошової оцінки угідь в Україні, що розміщений на Єдиному порталі державних послуг «Дія», вартість 1 га багаторічних насаджень на території Київської області складає 42 775,60 грн, а тому вартість спірних ділянок площею 0,5423 га складає 23 197 грн. При цьому, позивачем не було долучено до позову зазначеного довідника показників нормативної грошової оцінки угідь в Україні, що розміщений на Єдиному порталі державних послуг «Дія», на який останній посилається при визначенні ціни позову, що позбавляло суд встановити правильність визначення ціни позову та, відповідно, сплати судового збору за вимогу майнового характеру.

В п. 10, 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року за №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.

Звертаючись до суду з позовом, позивач в прохальній частині позову виділив одну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру. При цьому, позивачем було залучено до участі в справі, як відповідачів чотирьох осіб, трьом з яких видано державні акти на право власності на спірні земельні ділянки, про що зазначено в позовній заяві.

Згідно з ч .4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 року у справі за №758/5118/21 (провадження №61-5554сво23) - з точки зору забезпечення правової визначеності для осіб, що опинилися в аналогічних правових ситуаціях, доцільно виходити зі сталості підходів та вважати самостійними вимоги щодо кожного із відповідачів. Можливість пред`явлення кількох окремих позовів є одним з аргументів, який дозволяє виснувати, що у цій справі має місце не одна вимога, а кілька вимог щодо різних відповідачів. Водночас, ані ЦПК України, ані Закон України «Про судовий збір» не містять норм, які б дозволяли зробити висновок, що законодавець хоче встановити більш сприятливі наслідки у вигляді сплати судового збору у меншому розмірі для випадків, коли позивач об`єднує вимоги до кількох відповідачів в одному позові. Навпаки, підкреслюється, що судовий збір має бути сплачений за кожну немайнову вимогу окремо, якщо заявлено декілька немайнових вимог (абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»). Поряд із цим, національне законодавство не містить жодних інших випадків, коли б пільги щодо сплати судового збору пов`язувалися б із об`єднанням або роз`єднанням позовних вимог. Таким чином, при тлумаченні поняття «вимога» у цьому випадку має враховуватися, крім предмета та підстави позову, також суб`єктний склад правовідносин (кількість співвідповідачів). Відтак, навіть за умови пред`явлення однорідних вимог немайнового характеру, пов`язаних між собою однією і тією ж підставою виникнення та поданими доказами, судовий збір щодо кожного відповідача має обраховуватись окремо.

Таким чином, дані вимоги позивача є самостійними вимогами до різних відповідачів, а тому судовий збір за позовну вимогу до кожного з відповідачів мав би сплачуватись окремо, як за самостійну вимогу немайнового характеру. З урахуванням наведеного, позивач при зверненні до суду мав би сплатити судовий збір за три вимоги немайнового характеру.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" - судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частина 3 ст. 6 цього закону України зазначає, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить - 2 684 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн) та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (939 400 грн). З огляду на це, позивачу, при зверненні до суду з позовом, необхідно було надати докази щодо ціни позову та сплатити відповідний судовий збір за вимогу майнового характеру.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн). З огляду на це, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачу, при зверненні до суду з позовом, необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 2 684 грн за кожну вимогу немайнового характеру, яких в прохальній частині заявлено три.

Як видно із матеріалів справи, 19 січня 2024 року на адресу суду від керівника Вишгородської окружної прокуратури надійшло клопотання про продовження процесуального строку для усунення зазначених недоліків. При цьому, зі змісту клопотання вбачається, що з метою усунення вказаних судом недоліків Вишгородською окружною прокуратурою 17 січня 2024 року було скеровано до Київської обласної прокуратури рапорт на сплату коштів. З причин введення на території України воєнного стану, надходження коштів до бюджетних установ відбувається з затримками, що призвело до відсутності коштів на рахунку Київської обласної прокуратури на сплату судового збору.

До зазначеного клопотання, в якості доказу додано лист керівника Вишгородської окружної прокуратури на ім`я начальника управління представництва інтересів держави в суді Київської обласної прокуратури, яким було направлено рапорт для сплати судового збору.

Ухвалою суду від 22 січня 2024 року зазначене клопотання було задоволено частково та продовжено строк на усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 11 січня 2024 року, на 10 днів з моменту отримання копії даної ухвали.

В цей же день, 22 січня 2024 року, від керівника Вишгородської окружної прокуратури до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої було додано Довідник показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні станом на 01 січня 2023 року.

Враховуючи те, що керівник Вишгородської окружної прокуратури не усунув у повному обсязі недоліки своєї позовної заяви у встановлений строк, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неподаною та повернув його позовну заяву.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на хибному розумінні норм чинного законодавства, що регулюють сплату судового збору, зводяться до незгоди керівника Вишгородської окружної прокуратури із постановленням ухвали про повернення йому позовної заяви та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд звертає увагу, що, як видно зі змісту позовних вимог, позивач міг заявити окремі позови до кожного із трьох відповідачів - фізичних осіб щодо кожної із трьох спірних земельних ділянок. Об`єднання таких позовних вимог у одній позовній заяві є правом позивача. Разом з тим, норми ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» не містять норм, які б дозволяли зробити висновок, що законодавець хоче встановити більш сприятливі наслідки у вигляді сплати судового збору у меншому розмірі для випадків, коли позивач об`єднує вимоги до кількох відповідачів в одному позові.

Посилання апелянта на те, що Вишгородський районний суд Київської області відкрив провадження у іншій цивільній справі за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури за аналогічних обставин оцінюється судом критично, оскільки процесуальні рішення суду під час розгляду будь-яких інших цивільних справ не стосуються предмету перегляду в межах данного апеляційного провадження.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції продовжував керівнику Вишгородської окружної прокуратури строк для усунення недоліків позовної заяви, тобто, надав позивачу можливість відреагувати на вимогу суду про сплату судового збору та реалізувати своє право на доступ до правосуддя.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказана ухвала є законною та обґрунтованою, ухваленою на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської областізалишити без задоволення.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 23 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.В. Мережко

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова