Постанова

від 13.03.2024 по справі 400/3099/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/3099/22

Перша інстанція: суддя Фульга А. П.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

при секретарі судового засідання Коблова А.О.,

за участі: представників відповідачів Кібця В.В., Гунька В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И Л А :

17 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 04.09.2022 року просив:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області №65 від 07.03.2022 року про притягнення, у тому числі, його до дисциплінарної відповідальності;

визнати протиправним та скасувати кадровий наказ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області №66 від 07.04.2022 року про його звільнення;

поновити його на посаді пожежний-рятувальник пожежно-рятувального відділення пожежно-рятувальної групи аварійно-рятувальної частини Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Миколаївській області;

стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_1 позов обґрунтовує тим, що 05.03.2022 року виїхав з м. Миколаєва для евакуації своїх рідних. Наступного дня, тобто 06.03.2022 року про свій від`їзд та намір повернутися подав рапорт безпосередньому начальнику, який надав свою згоду, однак 07.03.2022 року позивачу повідомили про звільнення.

Також позивач наголошував на порушені порядку призначення та проведення службового розслідування та невідповідності його висновків дійсним обставинам.

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області подало відзив на позовну заяву, у якому наголошує, що позивач самовільно покинув місце несення служби, жодних рапортів не подавав. Крім того, під час спілкування з позивачем з метою встановлення місця його перебування, запропоновано продовжити службу у підрозділах служби цивільного захисту за місцем тимчасового перебування, однак ОСОБА_1 відмовився. На підставі викладеного відповідач вважав безпідставними та необґрунтованими позовні вимоги, на підставі чого просив у позові відмовити.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Зокрема апелянт зазначає, що не був ознайомлений з наказом відповідача від 24.02.2022 року №109 «Про підвищення оперативної готовності», відповідно до якого підрозділ переведено на двозмінний режим несення служби. До прийняття відповідного наказу несення служби відбувалось у чотири зміни (доба несення служби чергувалась з трьома добами відпочинку) та позивач віднесений до 4-ої зміни. За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за невихід на службу 06.03.2022 року, оскільки не був ознайомлений з новим графіком чергувань.

Крім того, апелянт наголошує, що суд першої інстанції не врахував, що узгоджена з керівництвом тимчасова відсутність на службі не є тяжким проступком, навіть якщо не дотримано формальної дії щодо подання письмового рапорту.

Також в апеляційні скарзі вказано на допущені порушення процедури накладення дисциплінарного стягнення, а саме: на відсутності належного ознайомлення з прийнятими наказами та проведення службового розслідування у строк в один день, що фактично позбавило позивача можливості брати в ньому участь, надавати пояснення та користуватись іншими правами.

Окремим доводом апелянт зазначив, що мотивом його звільнення визначено систематичне невиконання вимог контракту. Систематичність, на переконання відповідачів, полягала у наявності діючого дисциплінарного стягнення, накладеного наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області №13 від 28.01.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді «зауваження», який він оскаржив в судовому порядку. До набрання чинності рішенням суду у такій справі неможливо стверджувати про наявність системності невиконання вимог контракту.

Відповідачі подали відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначили, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін в зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Зокрема наголошують, що позивач до 06.03.2022 року ніс службу відповідно до нового графіку чергувань, тобто через одну добу. Наведене спростовує позицію позивача про необізнаність про необхідність прибути на службу 06.03.2022 року.

Крім того, не відповідають дійсності твердження позивача про прибуття на службу 08.03.2022 року, оскільки ОСОБА_1 на службі не з`являвся, жодних рапортів про допуск до несення служби не подав, з оскаржуваними наказами не ознайомлювався.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022 року відкрито провадження за поданою апеляційною скаргою та витребувано матеріали даної справи від суду першої інстанції.

09.12.2022 року ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду за клопотанням апелянта зупинено провадження в даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №400/3837/22, в рамках якої ОСОБА_1 оскаржується наказ №13 від 28.01.2022 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді «зауваження».

31 січня 2024 року П`ятим апеляційним адміністративним судом по справі № 400/3837/22 винесено постанову, якою залишено в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 про відмову ОСОБА_1 у скасуванні наказу №13 від 28.01.2022 року.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.02.2024 року поновлено провадження та призначено справу до розгляду.

07.03.2024 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу № 189 від 01.07.2016 року ОСОБА_1 прийнято на службу до Державної служби України з надзвичайних ситуацій та призначено на посаду пожежного-рятувальника чергової зміни групи рятувальних робіт та пожежогасіння аварійно-рятувальної частини Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України в Миколаївській області (далі - АРЧ АРЗ СП ГУ ДСНС України в Миколаївській області) (т.1 а.с 20).

06.03.2022 року комісією у складі працівників АРЗ СП ГУ ДСНС ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 складено акт за фактом невиходу на службу 06.03.2022 року молодшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 та молодшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_5 (т.1 а.с.23).

06.03.2022 року начальником РВ АРЧ АРЗ СП ГУ ДСНС України в Миколаївській області на ім`я начальника АРЗ СП ГУ ДСНС Мокренка В. подана доповідна записка та акт про невихід на роботу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (т.1 а.с.22).

Наказом АРЗ СП ГУ ДСНС від 06.03.2022 року №105 призначено службове розслідування для з`ясування причин та обставин, які призвели до невиходу на службу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (т.1 а.с.24-25).

Комісією, у складі капітана служби цивільного захисту ОСОБА_2 (голова комісії), членів комісії - лейтенанта служби цивільного захисту ОСОБА_4 та молодшого лейтенанта служби цивільного захисту ОСОБА_3 складено акти від 06.03.2022 року про неможливість відібрання пояснень від ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та про неможливість їх ознайомлення з наказом №105 «Про признання службового розслідування» (т.1 а.с.27, 28).

За результатами проведеного службового розслідування 07.03.2022 року складено висновок, у якому зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 06.03.2022 року не прибули на службу. Цього ж дня молодший сержант ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_1 , який повідомив, що разом із ОСОБА_5 вони знаходяться в м. Вінниці. Покинули межі Миколаївського гарнізону самовільно, не повідомивши про це керівництво. В подальшому не змогли повернутися з м. Вінниці до м. Миколаєва, через що 06.03.2022 року не заступили на чергування. ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_1 та ОСОБА_5 тимчасово проходити службу у м. Вінниці або в іншому місці України, на що останні повідомили про небажання проходити службу в органах цивільного захисту взагалі. ОСОБА_3 у телефонній розмові повідомив про проведення службового розслідування відносно них та притягнення до дисциплінарної відповідальності з можливим звільненням зі служби.

За результатами службового розслідування комісією встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 06.03.2022 року не вийшли на службу без поважних причин, що є грубим дисциплінарним проступком, відповідно до п.п.1 п.58 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту. З урахуванням грубого порушення службової дисципліни під час воєнного стану комісією запропоновано накласти максимально суворе дисциплінарне стягнення.

Комісією у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 складено акт від 07.03.2022 року про неможливість ознайомлення позивача з висновками службового розслідування через перебування її на території Вінницької області (т.1 а.с.105).

Наказом ГУ ДСНС України в Миколаївській області від 07.03.2022 року №65 на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту, за невихід на службу без поважних причин, що, у свою чергу, є грубим дисциплінарним проступком та складено акт від 07.03.2022 року про неможливість ознайомлення позивача з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності через перебування його на території Вінницької області (т.1 а.с.107-109, 110).

Наказом ГУ ДСНС України в Миколаївській області від 07.03.2022 р. №66 ОСОБА_1 звільнено зі служби з виключенням з кадрів ДСНС у запас Збройних Сил України за п.176 п.п.6 (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу) у зв`язку з неприбуттям до місця служби під час введення воєнного стану, з 07 березня 2022 року (т.1 а.с.82).

Законність вказаних наказів є предметом спору у справі, що розглядається.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, не отримавши погодження від керівництва, самовільно залишив місце несення служби під час воєнного стану, а з урахуванням наявного попереднього стягнення, допустив систематичне невиконання умов контракту, у зв`язку з чим відповідач правомірно звільнив його зі служби.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу затверджено відповідною постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу» від 11 липня 2013 року №593 (далі - положення), яким визначено, що служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період.

За змістом цього положення особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі-особи рядового і начальницького складу) є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього положення спеціальні звання. Для осіб рядового і начальницького складу встановлюється п`ятиденний 40-годинний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для осіб рядового і начальницького складу, курсантів (слухачів) закладів освіти цивільного захисту - шестиденний робочий тиждень з одним днем відпочинку. Несення внутрішньої, гарнізонної та караульної служби особами рядового і начальницького складу може здійснюватися понад установлену тривалість робочого часу.

Особи рядового і начальницького складу користуються правами і виконують службові обов`язки відповідно до законодавства та цього положення. Особи рядового і начальницького складу можуть бути заохочені або притягнуті до дисциплінарної відповідальності у порядку, передбаченому Дисциплінарним статутом служби цивільного захисту. Звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту здійснюється: у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) - якщо звільнені особи не досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», і за станом здоров`я придатні до військової служби.

Пунктом 176 положення встановлено, що контракт про проходження служби цивільного захисту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту, про що особи рядового і начальницького складу попереджаються за два тижні; 2) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на службі, про що особи рядового і начальницького складу попереджаються за два тижні; 3) за станом здоров`я - на підставі висновку центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС про непридатність або обмежену придатність до служби; 4) у зв`язку із скороченням штатів - у разі неможливості використання на службі у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційно-штатних заходів, про що особи рядового і начальницького складу попереджаються за два місяці; 5) відповідно до заяви особи, яка звільняється у зв`язку із сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України; 6) у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу; 7) у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту; 8) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду; 10) у разі неможливості переведення на іншу посаду у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі; 10-1) у разі наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб; 10-2) через службову невідповідність; 10-3) у зв`язку із вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту; 10-4) за згодою сторін; 10-5) у зв`язку з переведенням у встановленому порядку на роботу (службу) до іншого органу державної влади; 11) у зв`язку з набуттям громадянства іноземної держави; 12) в інших випадках, передбачених законом.

Крім цього, пункт 182 положення передбачає, що контракт про проходження служби цивільного захисту може бути розірвано достроково з ініціативи ДСНС, яку представляє керівництво органу чи підрозділу цивільного захисту, і особу рядового чи начальницького складу може бути звільнено із служби цивільного захисту у випадках, передбачених підпунктами 2-4, 6 і 8, 10-10-4, 11 пункту 176 і абзацом першим пункту 178 цього Положення.

У частинах першій, другій і третій статті 101 Кодексу цивільного захисту України від 2 жовтня 2012 року №5403-VI (далі КЦС України) закріплено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

На рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту поширюється дія Дисциплінарного статуту, затвердженого законом.

Згідно з частиною першою статті 102 КЦС України на службу цивільного захисту приймаються на конкурсній та контрактній основі громадяни України з повною загальною середньою освітою, які відповідають кваліфікаційним вимогам і здатні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров`я виконувати свій службовий обов`язок.

Пунктом першим частини першої статті 103 КЦС України визначено, що про проходження служби цивільного захисту може бути укладено контракт про проходження служби цивільного захисту - з особою, яка призначається на посаду рядового або начальницького складу служби цивільного захисту.

За приписами ч.4 ст.103 КЦЗ України форма, порядок і правила укладання контракту, припинення (розірвання) контракту, а також наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.106 КЦЗ України контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту у зв`язку із вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту.

Відповідно до пункту 29 положення особи рядового і начальницького складу можуть бути заохочені або притягнуті до дисциплінарної відповідальності у порядку, передбаченому Дисциплінарним статутом служби цивільного захисту.

Законом України від 5 березня 2009 року №1068-V затверджено Дисциплінарний статут служби цивільного захисту (далі - Дисциплінарний статут).

За визначенням, наведеним у п.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - бездоганне та неухильне виконання особами рядового і начальницького складу службових обов`язків, установлених Кодексом цивільного захисту України, цим Статутом, іншими нормативно-правовими актами та контрактом про проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту (далі - контракт).

Службова дисципліна ґрунтується на усвідомленні особами рядового і начальницького складу своїх службових обов`язків та вірності Присязі, що складається особами рядового і начальницького складу відповідно до закону (далі - Присяга) (п.2 Дисциплінарного статуту).

Службова дисципліна в органах і підрозділах цивільного захисту зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу під час проходження служби: виконувати вимоги Присяги, контракту, накази начальників, додержуватися цього Статуту та інших нормативно-правових актів; захищати життя, здоров`я, права та власність громадян, територію, інтереси суспільства і держави у разі виникнення надзвичайних ситуацій; бути чесним, сумлінним і дисциплінованим; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані із службою, не шкодувати сил під час виконання поставлених завдань; постійно вдосконалювати професійну майстерність, підвищувати свій професійний рівень; додержуватися норм професійної та службової етики, не вчиняти дій, що можуть призвести до неналежного виконання службових обов`язків, бути вільним від впливу політичних партій і громадських організацій; поважати людську гідність і бути готовим у будь-який час надати допомогу людям; сприяти зміцненню службової дисципліни, виявляти повагу до начальників та старших за званням, бути ввічливим, додержуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; зберігати державну таємницю та іншу охоронювану законом інформацію; берегти та підтримувати в належному стані передані їй у користування майно і техніку (п. 3 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до пункту 57 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення накладаються на осіб рядового і начальницького складу за порушення ними службової дисципліни.

Згідно з пунктом 8 Дисциплінарного статуту порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння або бездіяльність особи рядового чи начальницького складу, спрямоване на недодержання вимог Присяги, зокрема на невиконання або неналежне виконання службових обов`язків, перевищення прав, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту, чи вчинення інших дій, що ганьблять або дискредитують особу як представника служби цивільного захисту.

При цьому грубим дисциплінарним проступком в розумінні пункту 58 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту вважається: факт грубого порушення службової дисципліни, а саме: невихід на службу без поважних причин; порушення встановленого керівником органу чи підрозділу цивільного захисту розпорядку дня; вживання алкогольних напоїв чи наркотичних засобів у службовий час, прибуття на службу в нетверезому стані чи стані наркотичного сп`яніння; порушення статутних правил несення служби; втрата службового посвідчення, службових документів; невиконання наказів та розпоряджень начальників, що призвело до неготовності до дій за призначенням та зриву виконання покладених на орган чи підрозділ цивільного захисту завдань; порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, що призвело до псування або втрати закріпленого майна, обладнання та техніки, інших матеріальних збитків, а також завдало шкоди здоров`ю особовому складу органу чи підрозділу цивільного захисту або іншим особам; самовільне відлучення курсантів (слухачів) з розташування навчального закладу; невиконання індивідуальних планів роботи науковим, науково-педагогічним, педагогічним складом, ад`юнктами, докторантами; вчинення інших дій чи бездіяльність, що полягає в порушенні службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні службових обов`язків, які підривають авторитет органів та підрозділів цивільного захисту, а також не сумісні з подальшим проходженням служби цивільного захисту.

Статтями 68, 69 Дисциплінарного статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення зі служби у зв`язку із вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту чи через службову невідповідність.

На осіб начальницького складу за порушення службової дисципліни, крім зазначених у пункті 68 цього Статуту, можуть накладатися дисциплінарні стягнення у вигляді: звільнення з посади; пониження у спеціальному званні на один ступінь.

Відповідно до пункту 83 Дисциплінарного статуту прийняттю начальником рішення про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення за суттєвий грубий дисциплінарний проступок може передувати службове розслідування, яке призначається виданим наказом начальника з метою з`ясування всіх обставин, а також уточнення причин і умов, що призвели до вчинення дисциплінарного правопорушення, встановлення ступеня тяжкості правопорушення та розміру заподіяної шкоди.

Порядок проведення службових розслідувань щодо порушень службової дисципліни, у тому числі вчинення дій, за які передбачено адміністративну чи кримінальну відповідальність (далі - порушення службової дисципліни), скоєних особою (особами) рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, у тому числі слухачами і курсантами навчальних закладів сфери управління ДСНС України (далі-особи рядового і начальницького складу), права й обов`язки посадових осіб при проведенні службового розслідування, оформлення його результатів та прийняття за ним рішення визначає інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах і підрозділах цивільного захисту, затверджена наказом МВС України від 05 травня 2015 року № 515 (надалі - інструкція).

Згідно з п.2 розділу І інструкції метою проведення службового розслідування є встановлення: обставин (часу, місця) і наслідків порушення службової дисципліни; осіб, винних у вчиненні порушення службової дисципліни, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали передумови для їх спричинення; наявності причинного зв`язку між порушенням службової дисципліни особи (осіб), щодо якої (яких) було призначено службове розслідування, та його наслідками; причин порушення службової дисципліни та умов, що йому сприяли; вимог чинного законодавства, які було порушено; ступеня провини кожної з осіб, причетних до порушення службової дисципліни, та мотивів протиправної поведінки особи (осіб) рядового чи начальницького складу, її (їх) ставлення до скоєного.

Відповідно до пункту 1 розділу VІІ інструкції, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

Якщо вину особи рядового або начальницького складу повністю доведено, за результатами службового розслідування начальник, який призначив службове розслідування, визначає вид дисциплінарного стягнення щодо порушника та доручає підготувати проект відповідного наказу щодо його накладення (пункту 2 розділу VІІІ інструкції).

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що недотримання працівником ДСНС службової дисципліни, неналежне виконання обов`язків, є наслідком вчинення ним дисциплінарного проступку та можливості подальшого притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності. При цьому, обставини дисциплінарного проступку мають встановлюватись під час службового розслідування. В той же час, вирішення питання про застосування того чи іншого виду дисциплінарного стягнення, необхідно виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №825/1203/17 та від 22 квітня 2020 року у справі №826/23872/15.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 712/6576/17, складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об`єктивну та суб`єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку.

Разом з тим, саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів вчинення працівником дисциплінарного проступку.

Судовим розглядом вірно встановлено, що позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за не вихід на службу під час воєнного стану.

В позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_1 заперечував ознайомлення з введеним з 24.02.2022 року новим графіком чергувань та зазначав про свою необізнаність про необхідність прибути на службу 06.03.2022 року.

В той же час, позивач самостійно зазначає суду, що 06.03.2022 року у телефонному режимі намагався подати рапорт про свою відсутність на службі у зв`язку з евакуацією рідних з м. Миколаєва, що вказує на його обізнаність з трудовим розпорядком.

Крім того, переведення аварійно-рятувального загону на двозмінний графік чергувань відбулось з 24.02.2022 року, тому в період до 06.03.2022 року позивач вже неодноразово чергував за оновленим графіком та, як наслідок, був обізнаним про необхідність прибути на зміну 06.03.2022 року.

Також матеріалами службового розслідування встановлено та самим позивачем підтверджено, що ним не було подано завчасно рапорт про відсутність на службі 06.03.2022 року, хоча виїзд за межі міста Миколаєва здійснено 05.03.2022 року.

В контексті доводів позивача про повідомлення керівництва про свою відсутність на службі 06.03.2022 року під час телефонної розмови, колегія суддів зауважує, що таке повідомлення не може носити декларативний характер та потребує обов`язкового попереднього погодження керівництвом.

Порядок подання заяв скарг і пропозицій регламентується розділом V Дисциплінарного статуту. Зокрема, рапорт - це письмове звернення особи рядового і начальницького складу, який може подаватись безпосередньому керівникові. З огляду на зазначене, рапорт не може бути поданий в усній формі по телефоном, більше того, в день чергування позивача.

У своєму поясненні, під час проведення службового розслідування, безпосередній керівник позивач ОСОБА_6 повідомив, що позивач в телефонному режимі сповістив, що в момент розмови перебуває у Вінницькій області, а далі прямує на захід України. На пропозицію заступити у наряд за місцем знаходження (м. Вінниця) позивач відмовив.

Також матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження доводів ОСОБА_1 про повернення 08.03.2022 року до м. Миколаєва та прибуття до гарнізону. Слід зазначити, що позивач, маючи дійсний намір продовжити службу чи реалізувати свої трудові права, після повернення до м. Миколаєва повинен був невідкладно звернутись до аварійно рятувального загону та ознайомитись з прийнятими наказами.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та з боку позивача не спростовується факт залишення служби без належного повідомлення керівництва в умовах війни.

Колегія суддів звертає увагу, що ухилення від проходження служби, невихід на службу, неприбуття до підрозділу в умовах введення воєнного стану в Україні, ненадання керівництву підрозділу термінової достовірної інформації щодо свого місцезнаходження та переміщення, є прямим порушенням службової дисципліни, в розумінні статті 8 Дисциплінарного статуту.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що в умовах військового стану позивач, займаючи відповідну посаду в органах ДСНС, повинен усвідомлювати підвищену відповідальність за свої дії та в разі неможливості виходу за місцем несення служби повідомити будь-яким чином в найкоротші строки керівництво про причини неприбуття, вжити заходів щодо якнайшвидшого повернення до місця служби. Однак жодних заходів, які свідчили б про добросовісну поведінку позивач не вчинив, оскільки плануючи виїзд за межі міста, свідомо не повідомив про свої наміри.

Крім того, позивач відмовився проходити службу в інших частинах ДСНС та не намагався виконувати свій службовий обов`язок. Особливого акценту такий обов`язок набуває в умовах воєнного стану, оскільки з початком повномасштабного вторгнення та постійними ракетними обстрілами була підвищена потреба в працівниках оперативно-рятувальних служб цивільного захисту по всій країні.

Наведене свідчить про безвідповідальне ставлення позивача до виконання службових обов`язків. В той же час, у позивача, у період з 24.02.2022 по 05.03.2022 року, були всі можливості врегулювати законним шляхом з керівництвом ГУ ДСНС свій виїзд за межі міста для евакуації рідних, але цього зроблено не було.

В противагу тверджень позивача про поважність причин невиходу на роботу суд апеляційної інстанції зазначає, що дійсно, запровадження воєнного стану, наявність бойових дій на території м. Миколаєва на початку березня 2022 року створювало реальну загрозу для життя та здоров`я людей. Разом з тим, позивач, погодившись проходити службу в ДСНС, добровільно прийняв усі ризики, пов`язані з проходженням такої служби, та взяв на себе зобов`язання мужньо і вправно служити народу України, проте залишив місце несення служби.

Отже, апеляційний суд доходить висновку, що вчинений позивачем дисциплінарний проступок є суттєвим, оскільки він полягає не лише у не виконанні, а і у самоусуненні від виконання службових обов`язків, невиході на службу, неможливості використання позивача на службі в умовах воєнного стану, коли існує велика потреба в працівниках ДСНС.

Стосовно процедурних порушень, на які посилається позивач, то колегія суддів зазначає, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формального порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 по справі №813/1790/18.

Посилання на процедурні порушення з боку відповідача зводяться до обмеження ОСОБА_1 приймати участь у дисциплінарному провадженні, що, на його переконання, мало вплив на кінцевий результат.

Відповідно до інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах і підрозділах цивільного захисту відмова особи рядового або начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, щодо якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку про результати службового розслідування.

Матеріали справи містять акти, відповідно до яких ОСОБА_7 та ОСОБА_3 07.03.2022 року мали телефонну розмову з позивачем, повідомили йому про порушення дисциплінарного провадження та можливі наслідки у вигляді звільнення.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено обізнаність ОСОБА_1 про відкрите відносно нього дисциплінарне провадження та всі подальші дії були свідомо обраним ним характером поведінки. Суд зауважує, що реалізація права брати участь у службовому розслідуванні та надавати пояснення напряму залежить від наміру особи ними скористатись, тому під час розгляду даної категорії справ перевірці підлягає виключно забезпечення роботодавцем працівнику можливості реалізувати наявні права та відсутність з боку роботодавця перепон у цьому.

В даному випадку, позивач покинув місце служби, що об`єктивно виключало можливість реалізації зазначених прав внаслідок дій самого ОСОБА_1 . В подальшому, коли позивач дізнався про початок проведення службового розслідування, він не вчинив жодних дій задля надання пояснень та отримання копій документів, пов`язаних з його проведенням.

Щодо доводів апелянта про те, що висновки службового розслідування не містять встановлених обставин систематичного невиконанням умов контракту під час служби, суд апеляційної інстанції зазначає про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді «зауваження» відповідно до наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області №13 від 28.01.2022 року.

Позивач посилався на оскарження зазначеного наказу до суду, однак рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року у справі № 400/3837/22, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року, ОСОБА_1 відмовлено у скасуванні наказу №13 від 28.01.2022 року.

Таким чином, на час винесення оскаржуваних наказів вбачається систематичне невиконанням умов контракту ОСОБА_1 , тому колегія суддів вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваних наказів про застосування дисциплінарного стягнення та про звільнення зі служби діяв у порядку та в межах чинного законодавства України, з урахуванням введенням в Україні воєнного стану.

З огляду на наведене вище, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що винність позивача у вчиненні дисциплінарного проступку доведена належно проведеним дисциплінарним провадженням та застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є правомірним та пропорційним заходом дисциплінарного стягнення.

Стосовно доводів апелянта про відмінності в датах наказів та датах їх погоджень, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначив представник Головного управління ДСНС України у Миколаївській області, в наказі про звільнення було допущено описку. В наказі Головного управління ДСНС України у Миколаївській області про №66 від 07.03.2022 року «Про кадрові питання» (яким звільнено ОСОБА_8 ) - замість дати наказу « 07 березня» зазначено « 07 квітня». Передував даному наказу №66 наказ №65 від 07.03.2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 », який було викладено без помилок з датою « 07 березня».

Оскільки відповідні накази мають послідовні номери, наведені пояснення відповідача є логічними та не спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги судова колегія звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 23 червня 2022 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний колегіє суддів 18 березня 2024 року.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:К.В.Кравченко