Постанова

від 24.04.2009 по справі 2-а-1059/09

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №2-а-1059/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24 квітня 2009 року  Оболонський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді                  Поліщук Н.В.

при секретарі                        Ковалевській А.П..

за участю позивача               ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва про поновлення пропущеного строку та стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2009 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову зазначив , що він народився в 1931 році та відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року є дитиною війни. Згідно ст. 6 зазначеного Закону з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Проте, з 01.01.2006 року нарахування відповідно до Закону їй не проводились, а з січня 2008 року проводяться не в повному обсязі. Відповідач на її звернення надав відповідь, що до січня 2008 року виплата цих сум не була передбачена Законом "Про Державний бюджет", а надалі розмір було встановлено Постановою Кабінету Міністрів України з 22.05.2008 року - 48,1 грн., з 01.07.2008 року - 48.2 грн., з 01.10.2008 року -49,8 грн.

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як нещодавно стало відомо позивачу із засобів масової інформації, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано неконституційним положення Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" в частині, якою зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Зокрема, у п. 5 рішення зазначено, що " Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупинити їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об"єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними, мають використовуватись окремі закони.

Таким чином вважає, що відповідач зобов'язаний був здійснювати виплату належної їй допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 2006 року.

Посилаючись на зазначене, просив поновити пропущений строк позовної давності та зобов"язати відповідача нарахувати та виплатити надбавку, як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року в сумі 3891 грн. 90 коп., проіндексувавши її з урахуванням інфляції, що мала місце протягом вказаного періоду. Загальну суму просить стягнути 5112,25 грн.

В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Зазначив також, що про порушення свого права дізнався нещодавно ( на початку 2009 року ) із засобів масової інформації, в зв"язку з чим і звернувся до суду.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, надав письмові заперечення та просив розглянути справу у відсутності представника відповідача. В запереченнях зазначив, що наполягає на відмови в задоволенні позову в зв"язку з пропущенням строку позовної давності. Крім того, вважає, що частиною 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, які призначаються за цим Законом, а для перерахунків або підвищення пенсій ця норма Закону не застосовується. Також вказує, що управління Пенсійного фонду керується Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян". Просив ухвалити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Статтею 6 зазначеного Закону передбачено виплату щомісячної соціальної державної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідач до 01.01.2008 року нарахування виплат позивачці, встановлених для дітей війни, не проводив, а надалі виплачував ці доплати в такому розмірі : з 01.01.2008 року в розмірі 47 грн., з 01.04.2008 року - 48,10 грн., з 01.07.2008 року - 48,20 грн., з 01.10.2008 року - 49,80 грн., оскільки в таких розмірах виплати були передбачені ч.2 ст. 41 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а надалі п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 "деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка набрала чинності з 22.05.2008 року.

Відповідно до ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" в редакції Закону №3367-ІУ від 19.01.2006 року пільги, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі , в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, дане положення неконституційним не визнавалося, а тому підстави для нарахування підвищення як дитині війні в 2006 році були відсутні.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено та ст. 111 передбачено, що підвищення дітям війни виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за №6-рп/2007 року дані положення визнані неконституційними.

Відповідно до розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року текст ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в новій редакції Закону №2939-ІУ від 05.10.2005 року підвищення учасникам війни складає 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року положення даного розділу Закону також визнані неконституційними.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Позивач не є інвалідом, тому в період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року відповідно до ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" права на отримання підвищення як дитині війні не мав.

Таким чином, відповідач повинен був нараховувати позивачу підвищення як дитині війні з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року в розмірі, встановленому для ветеранів війни, а саме 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та з 22.05.2008 року знову в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

В період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року відповідач проводив нарахування та виплату даної надбавки в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що відповідає чинному на той час законодавству.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" встановлені доплати дітям війни у твердій грошовій сумі : з 22.05.2008 року - 48,1 грн., з 01.07.2008 року - 48,2 грн., з 01.10.2008 року - 49,8 грн. Постанова набрала чинності з 22.05.2008 року та відповідач з цього часу проводить нарахування підвищення як дитині війни у розмірах, визначених даною постановою.

Проте, дана постанова суперечить Закону України " Про соціальний захист дітей війни".

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом , не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку пенсії позивачки застосуванню підлягає підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а не у сумах, визначених постановою №530.

Враховуючи наведене, а також те, що Закон України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, суд вважає за можливе застосувати ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що, на думку суду, не суперечить вимогам ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов"язати Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва здійснити перерахунок пенсії позивачці з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та провести відповідні виплати.

Разом з тим, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача конкретної суми недоплачених коштів щомісячної допомоги як дитині війни не можуть бути задоволені, оскільки відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається відповідними управліннями Пенсійного фонду України. За таких обставин, суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено такі повноваження.

Крім того, оскільки державна соціальна допомога , передбачена ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", має на меті надання соціальної підтримки саме дітям війні, носить цільовий характер, а тому у відповідності до ст. 2 закону України "Про індексацію грошових доходів населення" не є об"єктом індексації, і позовні вимоги в частині застосування індексації задоволенню не підлягають.

Із змісту позовної заяви вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва щодо не нарахування та нарахування не в повному обсязі зазначеного підвищення до пенсії.

Згідно ч.2 ст. 11 КАС України з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне визнати бездіяльність даного управління протиправною.

Суд також вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності, оскільки про порушене право йому стало відомо із засобів масової інформації в січні 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9,11,159,160-163 КАС України, ст.ст. 1,6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" , Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" , Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік", суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва протиправною.

Зобов"язати Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та провести відповідні виплати.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена повністю або частково до Адміністративного апеляційного суду м.Києва через Оболонський районний суд м.Києва. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня складання її в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.