Постанова

від 08.05.2009 по справі 2-а-1059/09

АМВРОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-1059/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2009 року. Амвросіївський районний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Ладе В.Р.

при секретарі Бачуріній MB.

представника відповідача М»ясникова A.M.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залу суду м. Амвросіївка адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та зобов»язання нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги «дітям війни»,

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2008 року позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов»язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії «дітям війни». На обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-6 від 18.11.2004 року вона, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до дітей війни і має право на одержання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком щомісячно, але відповідач не виплачує цю допомогу, порушуючи його права.

Законами України «Про державний бюджет України на 2006 та 2007 роки» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Але рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22 травня 2008 року ці положення Законів України «Про державний бюджет України» визнані неконституційними, оскільки відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно правовими актами. Згідно з ч. 2 ст. 19 та ч.3 ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Тому, вважає позивач, невиплата їй соціальної допомоги за період з 09 липня 2007 року по теперішній час в сумі 2 501 гр. 86 коп., яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України. Зважаючи на прожитковий мінімум, затверджений Законами України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, позивач просить зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09 липня 2007 року по теперішній час.

Відповідно до ст.ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особі встановлюється строк, який обчислюється із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав, свобод і інтересів.

Позивач вважає, що її права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, законами України. Крім того, їй не було повідомлено про належні їй, як дитині війни, виплати, тому про факт порушення прав позивачеві стало відомо лише після висвітлення зазначених вище подій у пресі в зв»язку з ухваленням відповідних рішень Конституційного Суду України.

Отже, про грубе порушення прав позивача остання довідалася тільки в 2008 році. Просить визнати причину пропуску строку для звернення до суду поважною і поновити його.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні, просить зобов»язати відповідача здійснити нарахування їй щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 9 липня 2007 року по цей час.

Також позивачка доповнила свої позовні вимоги, вказуючи, що відповідно до ст. ст. 99 та 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється строк, який обчислюється із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав, свобод і інтересів. За захистом своїх прав вона звернулася до адміністративного суду 05 грудня 2008 року.

Позивач вважає, що її права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, законами України. Крім того, їй не було повідомлено, як дитині війни, про належні їй виплати, тому про факт порушення прав позивачці стало відомо лише після висвітлення зазначених вище подій у пресі в зв»язку з ухваленням рішень Констітуційного Суду України.

Отже, про грубе порушення прав позивачки вона довідалася тільки в 2008 році. Просить визнати причину пропуску строку для звернення до суду поважною, враховуючи її вік, освіту та юридичну необізнаність, і поновити його.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказуючи, що жодним нормативно-правовим актом не встановлений обов»язок органів Пенсійного фонду України здійснювати виплату соціальної допомоги дітям війни. Згідно п. 5 ст. 18 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або Накопичувального фонду, і не можуть використовуватися не цілі, не передбачені цим законом. До того ж відсутні кошти і джерела здійснення виплат та порядок обчислення такого підвищення до пенсії.

Представник відповідача також зауважив, що законодавством не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка визнана неконституційною.

Проти поновлення строку для звернення до суду представник відповідача заперечує, вказуючи, що позивачем пропущений передбачений законом річний строк для звернення до суду без поважної причини, оскільки юридична необізнаність не може бути поважною причиною для пропуску строку, всі закони в нашій країні оприлюднюються.

Просить відмовити позивачеві в її позові.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. До цього висновку суд дійшов з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 відноситься до категорії «діти війни», це підтверджується довідкою Амвросіївського управління праці та соціального захисту населення.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 - IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Дію цієї статті було зупинено на 2006 рік згідно із законом № 3235 - IV від 20 грудня 2005 року. Зупинення цієї норми не було визнано неконституційним.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена на 2007 рік. Але рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції, серед інших і положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Відповідно до вимог ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР у разі, якщо ці акти або окремі їх положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто, за період з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 року позивач мала право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод і інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Разом з тим, позивач, звертаючись з вимогою про поновлення строку для звернення до суду, не навела поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що причиною пропущення вказаного строку є юридична необізнаність, а про порушення своїх прав дізналася після висвітлення питань про виплати дітям війни у пресі тільки в 2008 році. Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку для звернення до суду, оскільки відповідно до вимог ст. 57 Конституції України всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов»язків громадян обов»язково підлягають оприлюдненню.

В зв»язку з тим, що позивачем пропущений строк звернення до суду, вона звернулася тільки 05 грудня 2008 року з вимогами про виплату підвищення до пенсії, як дитині війни за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про виплату підвищення пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 05 грудня 2007 року.

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначені основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватися як пенсія або її складова частина. Тобто йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, статтею 6 цього Закону після внесення змін передбачалося, що «дітям війни» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10 - рп/2008 від 22 травня 2008 року положення п. 28 розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Таким чином, вимоги позивача щодо зобов»язання управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області здійснити перерахунок виплат підвищення до пенсії «дитині війни» у 2008 році підлягають задоволенню лише з 22 травня 2008 року.

Суд не приймає посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року № 530 з огляду на положення принципу законності, визначених пунктами 2 - 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд не може погодитися з посиланням відповідача на те, що органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати зазначене підвищення, оскільки це спростовується їхніми функціями та повноваженнями, а також тим, що виплата підвищення здійснюється саме до пенсії позивача, а не окремим видом виплат.

Визначення мінімального розміру пенсій за віком встановлено ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». Суд не приймає посилання відповідача про те, що на законодавчому рівні не визначено, яким чином обчислюється розмір 30 % виплати дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком, визначений законом України «про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», застосовується лише при визначенні

розміру пенсій, призначених за цим законом. З огляду на принцип законності, закріплений ст. 9 КАС України, де ч. 7 вказує, що в разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, саме в частині зобов»язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням фактично виплачених сум підвищення за період з 22 травня 2008 року по цей час.

Решту позовних вимог залишити без задоволення через їх необґрунтованість.

На підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року, керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87, 99, 100, 158, 159. 160, 161, 162, 163, 167 та 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області про поновлення строку для звернення до суду та зобов»язання здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги як дитині війни з 09 липня 2007 року по теперішній час задовольнити частково.

Зобов »язати управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області здійснити ОСОБА_1 з 05 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по цей час нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням фактично виплачених сум підвищення.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Постанова набирає чинності після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Амвросіївський районний суд.

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів після її проголошення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.