Ухвала

від 12.03.2024 по справі 461/9957/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/9957/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/294/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 08 лютого 2024 року про накладення арешту на майно,

з участю представника власника майна - адвоката ОСОБА_6

в с т а н о в и л а :

вищевказаною ухвалою накладено арештна майно, якевилучене 06.02.2024 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі АДРЕСА_1 , а саме:

-мобільний телефон марки Nokia 108 ІМЕІ НОМЕР_1 ІМЕІ НОМЕР_2 із сім карткою за номером НОМЕР_3 ;

-мобільний телефон марки Samsung Galaxy м 51 з IMEI НОМЕР_4 та ІМЕІ НОМЕР_5 з сім карткою № НОМЕР_6 .

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просять оскаржувану ухвалу про накладення арешту на майно скасувати та винести нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчої.

Вважає, що слідчий суддя приймаючи рішення про накладення арешту на майно ОСОБА_7 мав встановити наявність розумних підстав вважати, що мало місце кримінальне правопорушення, а також, що арештоване майно, і в даному випадку, враховуючи характер арештованого майна означає, що ОСОБА_7 має відношення до вчинення злочину.

Звертає увагу на те, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 не оголошено про підозру у вчиненні злочину та навіть не допитано в якості свідка.

Також зазначає, що в матеріалах доданих до клопотання про арешт майна, немає жодних даних, з якого саме підприємства, яке виготовляє, привласнюється майно подвійного призначення, яке це майно і на яку суму його розкрадено, тобто за майже рік розслідування злочину, не надано жодного доказу вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

Заслухавши доповідь судді, виступ адвоката на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Так, згідно з клопотанням, слідчим управлінням ГУ Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023140000000086 від 23.03.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 333 КК України.

Постановою старшої слідчої відділу розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_8 від 06.02.2024 вказані мобільні телефони були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №№ 42023140000000086 від 23.03.2023.

Також з клопотання слідчого про арешт майна вбачається, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК Україниі може мати доказове значення у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.2 ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про його арешт.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч. ч. 2, 4ст. 173 КПК Українитаст. 172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді відповідає вимогам ч. 5ст. 173 КПК України.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просить накласти арешт слідча, відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні слідчого.

Окрім того, зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які, в свою чергу, чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України. Поряд з цим, власник або інший володілець майна, відповідно до вимог ст. 174 КПК України, має право звернутися із клопотанням про скасування накладеного арешту.

Твердження, що ОСОБА_7 не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні, не береться до уваги, оскільки, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, доводи, на які покликаються в апеляційній скарзі адвокат висновків слідчого судді щодо доцільності накладення арешту на майно, не спростовують та не дають підстав для скасування ухвали слідчого судді.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді у ході апеляційного розгляду не встановлено.

За таких обставин ухвалу слідчого судді слід вважати такою, що відповідає вимогам ст.173 КПК України і підстав для її скасування з мотивів вказаних в апеляційній скарзі апелянтом, на думку колегії суддів, немає.

Керуючись ст. ст. 376,405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 08 лютого 2024 року про накладення арешту на майно без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді