Ухвала

від 14.03.2024 по справі 461/9957/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/9957/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/286/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 8 лютого 2024 року про накладення арешту на майно,

з участю прокурора ОСОБА_8 ,

адвоката ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а :

вищезазначеною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління ГУНП у Львівській області майора поліції ОСОБА_9 про арешт майна.

Накладено арештна майно, якевилучене 06.02.2024 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «Samsung» чорного кольору IMEI 1) НОМЕР_1 IMEI 2) НОМЕР_2 , в якому знаходиться сім-карти мобільного оператора «Водафон» НОМЕР_3 ; жорсткий диск S/N : WMATV 797631; змінний жорсткий диск S/N : A 64688-1689 зі шнуром; змінний жорсткий диск S/N : F 85343-0135 зі шнуром; флеш-носій Transcend об`ємом 8 GB; флеш-носій goodram об`ємом 16 GB; флеш-носій Transcend об`ємом 4 GB; флеш-носій Kingston об`ємом 4 GB; банківська карта «Приватбанк» НОМЕР_4 ; банківська карта «Приватбанк» НОМЕР_5 ; банківська карта «Банк Південний» НОМЕР_6 ; банківська карта «Банк Південний» НОМЕР_7 ; банківська карта «Ощадбанк» НОМЕР_8 ; банківська карта «Monobank» НОМЕР_9 ; банківська карта «Monobank» НОМЕР_10 ; банківська карта «ПУМБ» НОМЕР_11 ; 4 купюри номіналом по 100 євро; 679 купюр номіналом по 50 євро; 5 купюр номіналом по 20 євро; 2 купюри номіналом по 5 євро; 15 купюр номіналом по 100 доларів США; 6 купюр номіналом по 50 доларів США; 5 купюр номіналом по 20 доларів США; 4 купюри номіналом по 1000 рублів; 1 купюра номіналом по 10 рублів.

Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 8 лютого 2024 року, якою накладено арешт на майно ОСОБА_7 в частині грошових коштів, зокрема: 4 купюри номіналом по 100 євро; 679 купюр номіналом по 50 євро; 5 купюр номіналом по 20 євро; 2 купюри номіналом по 5 євро; 15 купюр номіналом по 100 доларів США; 6 купюр номіналом по 50 доларів США; 5 купюр номіналом по 20 доларів США; 4 купюри номіналом по 1000 рублів; 1 купюра номіналом по 10 рублів, скасувати.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою, безпідставною та незаконною в частині арешту коштів. Зокрема, під час прийняття рішення слідчим суддею не взято до уваги, що ОСОБА_7 працює у ТзОВ «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя» на посаді начальника технічного відділу. Відповідно до посадової інструкції ОСОБА_7 відповідав за якість товарів, які поступали по контрактах, перекладом з англійської мови на українську, перекладом документації на товари, які відправлялись по контрактах іноземним компаніям. ОСОБА_7 у товаристві не мав повноважень і не займався поставками товарів по контрактах, в тому числі подвійного призначення, що підлягали державному експортному контролю.

Як зазначає захисник, вилучені під час обшуку у квартирі ОСОБА_7 кошти є сімейними, оскільки у нього 21-річний трудовий стаж; дружина, яка готується до народження дитини, а також матеріальна допомога батьків сім`ї. В клопотанні слідчого не наведено обставин та доказів, що грошові кошти ОСОБА_7 отримані злочинним шляхом. Наведене не взято до уваги слідчим суддею при винесенні рішення про їх арешт.

Вказані кошти також не можуть бути речовим доказом, оскільки вони не є знаряддям кримінального правопорушення, не несуть в собі відомостей, які можуть бути використані як доказ у правопорушенні, не можуть бути предметом протиправних дій чи здобуті кримінально-протиправним шляхом.

Вважає, що слідчим суддею клопотання слідчого задоволено безпідставно.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , подану апеляційну скаргу підтримав та просив таку задовольнити.

Прокурор ОСОБА_8 заперечила проти задоволення апеляційних вимог, зазначивши, що такі не ґрунтуються на вимогах закону.

Заслухавши доповідь судді, позицію учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений апелянтом з поважних причин та такий підлягає поновленню.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Вказаних вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею першої інстанції було дотримано в повному обсязі.

Так, згідно з клопотанням, у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження №42023140000000086 від 23 березня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 333 КК України, за фактами порушення встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному контролю; «штучного» заниження працівниками одного з підприємств кількості одиниць товарів подвійного призначення, як наслідок на виробництві утворюється обліковий залишок продукції, який фактично привласнюється та в подальшому реалізовується поза обліком.

Як слідує з матеріалів клопотання, 22 вересня 2023 року в СУ ГУ НП у Львівській області з УСБУ у Львівській області надійшла заява ОСОБА_10 , в якій він просить вжити заходів стосовно ОСОБА_11 та його невідомих спільників, які мають намір переправити за кордон України речі, які можливо відносяться до військових комплектуючих частин (авіаційна техніка).

Під час досудового розслідування було проведено огляд місця події, а саме гаражу № НОМЕР_12 автогаражного кооперативу «Автолюбитель-4», що на вул. Олесницького, 123 у м. Львові, в ході якого було виявлено та вилучено 5 коробок, в яких, згідно з висновком експерта ОСОБА_12 № 06/11-2023 від 6 листопада 2023 року, знаходились: «колесо КТ150Е.010 под шину 840?290», «колесо носовое КТ100-10 под шину 570?140», «Тормоз КТ100-30», які є товарами військового призначення та використовуються як складові частини у військових літаках типу «МиГ-29» різних модифікацій, входять до складу конструкції шасі та є спеціальними комплектувальними виробами для них та відносяться до позиції ML10.a «Списку товарів військового призначення міжнародні передачі, яких підлягають державному контролю», який є додатком до «Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення», затвердженого постановою КМУ від 20.11.2003 №1807». Загальна ринкова вартість об`єктів дослідження з врахуванням обмежень, без урахуванням ПДВ, станом на 15.09.2023 та 20.09.2023 складає: 1 537 144, 80 грн.

В ході досудового розслідування встановлено, що до зазначеної протиправної діяльності може бути причетний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та є співробітником ТОВ «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя».

6 лютого 2024 року в період часу з 07:09 до 09:46 год., на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 від 25 січня 2024 року було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме в квартирі АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено, у тому числі, грошові кошти, а саме: 4 купюри номіналом по 100 євро; 679 купюр номіналом по 50 євро; 5 купюр номіналом по 20 євро; 2 купюри номіналом по 5 євро; 15 купюр номіналом по 100 доларів США; 6 купюр номіналом по 50 доларів США; 5 купюр номіналом по 20 доларів США; 4 купюри номіналом по 1000 рублів; 1 купюра номіналом по 10 рублів.

Постановою старшого слідчого слідчого управління ГУ НП у Львівській області ОСОБА_9 від 6 лютого 2024 року вилучені речі та грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

6 лютого 2024 року старший слідчий слідчого управління ГУ НП у Львівській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Львівської обласної прокуратури ОСОБА_8 , звернулась до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту, в тому числі на грошові кошти, а саме: 4 купюри номіналом по 100 євро; 679 купюр номіналом по 50 євро; 5 купюр номіналом по 20 євро; 2 купюри номіналом по 5 євро; 15 купюр номіналом по 100 доларів США; 6 купюр номіналом по 50 доларів США; 5 купюр номіналом по 20 доларів США; 4 купюри номіналом по 1000 рублів; 1 купюра номіналом по 10 рублів, які належать ОСОБА_7 .

Задовольняючи це клопотання сторони обвинувачення, внесене в межах кримінального провадження №42023140000000086, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на майно у зв`язку з наявністю достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, при цьому слідчим суддею було враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просять накласти арешт, відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні старшого детектива.

Аргументи захисника про те, що накладений арешт є неправомірним втручанням у право власності ОСОБА_7 не знайшло свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки при накладенні такого враховано «справедливий баланс» між інтересом суспільства та вимогами щодо захисту фундаментальних прав особи.

Так, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, арешт майна з підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів.

Колегія суддів також враховує, що зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які, в свою чергу, чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України. Поряд з цим, власник або інший володілець майна, відповідно до вимог ст. 174 КПК України, має право звернутися із клопотанням про скасування накладеного арешту.

Доводи стосовно посадових обов`язків ОСОБА_7 не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, оскільки такі не підлягають оцінці в ході перегляду оскарженого рішення слідчого судді.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді у ході апеляційного розгляду не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржене рішення прийнято відповідно до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

поновити адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження.

Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 8 лютого 2024 року про накладення арешту на майно - залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4