Справа № 214/9506/21
2/214/2072/24
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
27 лютого 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Прасолова В.М.
при секретарі Петренко К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка Меделіт» про витребування майна з чужого незаконного володіння, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Клініка Меделіт», ОСОБА_5 , приватний нотаріус Криворізького нотаріального округу Дніпропетровської області Січкар Богдана Валеріївна, про визнання недійсним договору про поділ спадкового майна, визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, припинення права власності на частину спільного майна, визнання права власності на частину спільного майна, за позовом третьої особи ОСОБА_5 з самостійними вимогами до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Клініка Меделіт», приватний нотаріус Криворізького нотаріального округу Дніпропетровської області Січкар Богдана Валеріївна, про визнання права власності, суд,
ВСТАНОВИВ:
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом, який в подальшому неодноразово уточнювали, в якому просять: витребувати у ОСОБА_3 - керівника ТОВ «Клініка Меделіт», ТОВ «Клініка Меделіт» та передати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне обладнання з усіма комплектуючими та агрегатами: Система ультразвукова діагностична MyLab 20 Plus, виробництва ESAOTE Europe B.V. (Нідерланди) (серійний номер SN: 40-08975) в комплекті: датчик LA 523 лінійний до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN: 156/24028; датчик конвексний СА 631 МНz до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN: 185/03919; датчик ЕС 1123 END-FIRE CAVITY до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер 11205201; аналізатор гематологічний автоматичний RT-7600, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co.,Ltd. (Китай). Серійний номер SN: 8012170092; центрифуга СМ-6М виробництва ELMI Ltd. (Латвія). Серійний номер SN: 11021104B1; інкубатор термостат RTA-19, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co./Ltd. (Китай), серійний номер SN: 581213064Е, які позивачки вважають належним їм на праві власності майном.
В обґрунтування пред`явлених вимог зазначили наступне. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є спадкоємцями майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_6 заснував в 2011 році ТОВ «Клініка Меделіт» в якій був єдиним засновником до 2016 року. До складу співвласників ТОВ «Клініка Меделіт» у 2016 році прийнято ОСОБА_3 , а у 2018 році - ОСОБА_5 . Крім того ОСОБА_1 був зареєстрований як Фізична особа-підприємець (далі - ФОП). В 2011 році ОСОБА_6 взяв грошовий кредит в банку ПАТ «ВТБ Банк» для придбання медичного діагностичного обладнання та лабораторного обладнання, реагентів та витратні матеріали на суму - 495 009,80 тис. грн. (62 200 USD), який оформив на ФОП ОСОБА_6 та сплачував кредитні зобов`язання перед банком ПАТ «ВТБ Банк» як ФОП. У власності ОСОБА_6 перебувало наступне майно: система ультразвукова діагностична MyLab 20 Plus, виробництва ESAOTE Europe B.V. (Нідерланди), в комплекті. Серійний номер SN: 40-08975 - 1 шт.; датчик LA 523 лінійний до системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN: 156/24028 - 1 шт.; датчик конвексний СА 631 MHz до системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN: 185/03919 - 1 шт.; датчик ЕС1123 END-FIRE CAVITY до системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN 11205201 - 1 шт.; аналізатор гематологічний автоматичний RT-7600, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co.,Ltd. (Китай). Серійний номер SN: 801217009EZY - 1 hit.; центрифуга CM-6M виробництва ELMI Ltd. (Латвія). Серійний номер SN: 11021104В1 - 1 шт.; інкубатор термостат RTA-19, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co., Ltd. (Китай). Серійний номер SN: 581213064E - 1 шт.; кольпоскоп KN-2200. Серійний номер 11041534 - 1 шт.; програмне забезпечення KN-2200-Ішт.; аналізатор полу автоматичний біохімічний RT 9600 - 1 шт.; імуноферментний аналізатор RT 2100 С - 1 шт.; біохімічний аналізатор RT 1904 С - 1 шт. Вказане майно є спадковим майном. Обладнання належало померлому на підставі Договору А2908 від 29.08.11, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІнтерМед» (код ЄДРПОУ 31169792) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 та Акту приймання - передачі товару від 03.10.2011 року. В подальшому ОСОБА_6 вищезазначене майно передав в оренду ТОВ «Клініка Меделіт», засновником та керівником якої він і був до останніх днів свого життя. Весь цей час вказане вище медичне обладнання перебувало в оренді ТОВ «Клініка Меделіт», яке щомісяця сплачувало кошти на ФОП ОСОБА_6 , на підставі договору оренди майна за користування даним майном. Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.07.2021 року №1416 ОСОБА_2 , дружині померлого ОСОБА_6 , належить 3/4 частки вищезазначеного спадкового майна. Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.07.2021 року №1417 ОСОБА_1 , донці померлого ОСОБА_6 , належить 1/4 частка вищезазначеного спадкового майна. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , донька померлого, ОСОБА_1 ,. прийняла спадщину після смерті батька, в тому числі і корпоративні права в ТОВ «Клініка Меделіт». Також, ОСОБА_1 звернулася з проханням вирішити питання участі останньої, як співзасновника, у складі ТОВ «Клініка Меделіт», а саме продажу її долі в ТОВ «Клініка Меделіт» та повернення медичного обладнання, яке належало на праві власності ФОП ОСОБА_6 , власником якого був її батько ОСОБА_6 . Зазначене вище медичне обладнання не належить ТОВ «Клініка Меделіт», що підтверджується тим, що на балансі товариства та основних засобах товариства дане обладнання не обліковується, статутний капітал товариства не збільшувався на суму вартості медичного обладнання. Так, статутний капітал товариства становить 1515,15грн, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 12.10.2021 р. На медичне обладнання, яке успадковане після смерті ОСОБА_6 , крім Свідоцтв про право на спадщину, Позивачі мають документи про його придбання саме ОСОБА_6 , а саме: договори купівлі - продажу обладнання, рахунок-фактура, акт прийому-передачі, опис товару (медичне обладнання), видаткові накладні, довідки банку про погашення кредиту. Також, відповідно до змісту акту прийому передачі від 03 жовтня 2011 року, покупець ФОП ОСОБА_6 прийняв від продавця Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерМед» товар, а саме медичне обладнання, згідно Додатків №1, 2 до договору №А2908 від 29 серпня 2011 року, в яких зазначені заводські номери обладнання. В подальшому, орендодавець ФОП ОСОБА_6 передав орендатору директору ТОВ «Клініка Меделіт» Бушанському В.М. в оренду вищезазначене майно, що підтверджується відповідною специфікацією, яка є додатком до договору №1 від 03 січня 2012 року. 24.11.2020 ОСОБА_3 призначений на посаду керівника ТОВ «Клініка Меделіт». На прохання повернути вищезазначене майно, Відповідач обладнання не повернув, погрожує його пошкодити, використовує вказане вище медичне обладнання у своїй діяльності, отримує прибутки, розподілення прибутку від провадження господарської діяльності з використанням медичного обладнання не відбувається, орендна плата не сплачується. Використання медичного обладнання призводить до зношення обладнання, знецінення, та як наслідок воно може вийти з ладу. За участю поліції був складений протокол огляду місця події від 31.05.2021 під час проведення якого виявлено: система ультразвукова діагностична MyLab 20 Plus; імуноферментний аналізатор RT 2100; аналізатор полу автоматичний біохімічний RT 9600; аналізатор гематологічний автоматичний RT-7600; центрифуга СМ-6М; кольпоскоп KN-2200, які передані на зберігання ОСОБА_3 , відповідно до розписки. Відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право: на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; витребування майна із чужого незаконного володіння з метою відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу. Відповідно до ст.ст. 316, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за є волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Пунктом 19 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності інших речових прав» застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити зтого,що власникмає правовитребувати своємайно відособи,яка незаконно,без відповідноїправової підставизаволоділа нимі вякої майнофактично знаходитьсята єіндивідуально визначеним.Пунктом 23цієї Постановивизначено,що відповіднодо статті387ЦК тачастини третьоїстатті 10ЦПК особа,яка звернуласядо судуз позовомпро витребуваннямайна ізчужого незаконноговолодіння,повинна довестисвоє правовласності намайно,що знаходитьсяу володіннівідповідача.Право власностіна рухомемайно доводитьсяза допомогоюбудь-якихпередбачених процесуальнимзаконодавством доказів,що підтверджуютьвиникнення такогоправа упозивача.В п.26Постанови наданороз`яснення,що відповіднодо положеньч.1ст.388ЦК Українивласник маєправо витребуватисвоє майноіз чужогонезаконного володіннянезалежно відзаперечення відповідачапро те,що вінє добросовіснимнабувачем,якщо доведефакт вибуттямайна зйого володіннячи володінняособи,якій вінпередав майно,не зїхньої волі.Відповідно дост.391ЦК Українивласник маєправо вимагатиусунення перешкоду здійсненніним правакористування тарозпоряджання своїммайном.Орієнтовний переліксудових витрат, які понесли Позивачі під час розгляду справи, становить: витрати, пов`язані зі сплати судового збору - 4950,10 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000грн, а саме: відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом. Так як даний спір є майновим, то ціною позову є вартість майна яка складає 495009,80 грн. При цьому судовий збір підлягає сплаті в розмірі 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. ОСОБА_1 понесла витрати на сплату судового збору в сумі 1237,52 грн. Позивач ОСОБА_2 понесла судові витрати на сплату судового збору в сумі 3712,58 грн.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 та третя особа з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_5 , подали до суду кожен окремо, відповідно ОСОБА_3 зустрічну позовну заяву, яку в подальшому уточнив збільшивши позовні вимоги, і ОСОБА_5 позовну заяву, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в яких просять: визнати право власності за ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , за кожним по 1/2 частині на наступне майно: система ультразвукова діагностична MyLab 20 Plus, виробництва ESAOTE Europe B. (Нідерланди) (серійний номер Ѕ: 40-08975) в комплекті: датчик LA 523 лінійний до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN: 156/24028; датчик конвексний СА 631 МН2 до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN: 185/03919; датчик ЕС 1123 END-FIRE CAVITY до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер 11205201; аналізатор гематологічний автоматичний RT-7600, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co.,Ltd. (Китай). Серійний номер SN: 801217009EZY; центрифуга СМ-6М виробництва ELMI Ltd. (Латвія). Серійний номер SN: 11021104B1; інкубатор термостат RTA-19, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co./Ltd. (Китай), одночасно припинивши право власності ОСОБА_1 на 1/12 частку та ОСОБА_2 на 1/4 частку у праві власності на наступне майно: система ультразвукова діагностична MyLab 20 Plus, виробництва ESAOTE Europe B.V. (Нідерланди) (серійний номер SN: 40-08975) в комплекті: датчик LA 523 лінійний до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN: 156/24028; датчик конвексний СА 631 МН2 до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN: 185/03919; датчик ЕС 1123 END-FIRE CAVITY до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер 11205201; аналізатор гематологічний автоматичний RT-7600, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co.,Ltd. (Китай). Серійний номер ЅN: 801217009EZY; центрифуга СМ-6М виробництва ELMI Ltd. (Латвія). Серійний номер SN: 1102110481; інкубатор термостат RTA-19, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co.Ltd. (Китай). Серійний номер SN: 581213064Е, та присудити їм грошову компенсацію в розмірі 1/12 частки ОСОБА_1 та частки ОСОБА_2 від ринкової вартості переліченого спірного майна; визнання недійсними посвідчених приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Січкар Б.В.: посвідченого приватнимнотаріусом Криворізькогонотаріального округуСічкар Б.В.Та зареєстрованийв реєстріза №712договір проподіл спадковогомайна міжспадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; свідоцтвапро правона спадщинуза закономвід 31.07.2021року №1416,згідно якого ОСОБА_2 ,дружині,померлого ОСОБА_6 ,належить 3/4частки спадковогомайна тасвідоцтво проправо наспадщину зазаконом від31.07.2021року №1417,згідно якого ОСОБА_1 ,донці померлого ОСОБА_6 ,належить 1/4частка спадковогомайна,яке складається з наступного: Система ультразвукова діагностична MyLab 20 Plus, виробництва ESAOTE Europe B.V. (Нідерланди) (серійний номер SN: 40-08975) в комплекті: датчик LA 523 лінійний до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN: 156/24028; датчик конвексний СА 631 МН2 до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер №: 185/03919; датчик EC 1123 END-FIRE CAVITY до Системи ультразвукової нагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер 11205201; аналізатор гематологічний автоматичний RT-7600, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co.,Ltd. (Китай). Серійний номер SN: 801217009EZY; центрифуга СМ-6М виробництва ELMI Ltd. (Латвія). Серійний номер SN: 11021104В1; інкубатор термостат RTA-19, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co./Ltd. (Китай). Серійний номер SN: 581213064Е, в частині визначення розміру часток у праві власності на спірне майно, визначивши розмір часток у праві власності на перелічене спірне майно: в розмірі 1/12 частки ОСОБА_1 та частки ОСОБА_2 ; посвідчене приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Січкар Б.В. свідоцтво про право на спадщину за законом від 16.04.2021 №716 ОСОБА_1 на частку у статутному капіталі ТОВ «Клініка Меделіт» ЄДРПОУ 37664935 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.07.2011, номер запису 1227102000012674.
В обґрунтування поданих позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зазначили наступне. ОСОБА_6 заснував в 2011 році ТОВ «Клініка Меделіт» в якій був єдиним засновником до 2016 року. Крім того ОСОБА_1 був зареєстрований як Фізична особа-підприємець (далі - ФОП). В 2011 році ОСОБА_6 взяв грошовий кредит в банку ПАТ «ВТБ Банк» для придбання медичного діагностичного обладнання та лабораторного обладнання, реагентів та витратні матеріали на суму - 495 009,80 тис. грн. (62 200 USD), який оформив на ФОП ОСОБА_6 та сплачував кредитні зобов`язання перед банком ПАТ «ВТБ Банк» як ФОП. Обладнання з усіма комплектуючими та агрегатами, а саме:Система ультразвукова діагностична MyLab 20 Plus, виробництва ESAOTE Europe B.V. (Нідерланди) (серійний номер SN: 40-08975) в комплекті: датчик LA 523 лінійний до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN: 156/24028; датчик конвексний СА 631 MHz до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN: 185/03919; датчик ЕС 1123 END-FIRE CAVITY до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер 11205201; аналізатор гематологічний автоматичний RT-7600, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co.,Ltd. (Китай). Серійний номер SN: 801217009EZY; центрифуга CM-6M виробництва ELMI Ltd. (Латвія). Серійний номер SN: 11021104В1; інкубатор термостат RTA-19, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co./Ltd. (Китай). Серійний номер SN: 581213064E, належало померлому спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі Договору А2908 від 29.08.11, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІнтерМед» (код ЄДРПОУ 31169792) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 та Акту приймання - передачі товару від 03.10.201. В подальшому ОСОБА_6 вищезазначене майно на підставі договору оренди №1 від 03.01.2012 передав в оренду ТОВ «Клініка Меделіт», засновником та керівником якої він і був до моменту смерті. Дія вказаного договору оренди відповідно до п. 1.4. припинилася 03.01.2014. Дія вказаного договору сторонами не продовжувалася і пролонгованим він не був, оскільки в договорі відсутні відповідні положення щодо автоматичної пролонгації договору. У 2016 році до складу співвласників ТОВ «Клініка Меделіт» прийнято ОСОБА_3 , а у 2018 році - ОСОБА_5 . Весь цей час до квітня 2018 року вказане вище медичне обладнання перебувало в фактичному володінні та користуванні ТОВ «Клініка Меделіт», яке щомісяця сплачувало кошти на ФОП ОСОБА_6 , за фактичне користування даним майном. В свою чергу ОСОБА_6 не вимагав від ТОВ «Клініка Меделіт» та його посадових осіб повернення майна, навіть після того, як товариство перестало здійснювати платежі за використання обладнання. Не все перелічене обладнання є спадковим майном, оскільки спадкодавець ОСОБА_6 ще за життя відмовився від права власності на 2/3 переліченого майна на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Тобто спадковим майном є лише 1/3 частина спірного майна. 16.04.2021 між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір про поділ спадкового майна між спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Січкар Б.В. та зареєстрований в реєстрі за №712. Відповідно до умов даного договору ОСОБА_1 на підставі ще не виданого свідоцтва про право на спадщину у власність із спірного майна перейде (тобто в майбутньому): право на невідомо яку частку у статутному капіталі ТОВ «Медєліт» (ідентифікаційний код 37664935), а також поділене інше майно, яке не є предметом спору у цій справі. У зазначеному договорі вказано, що він укладений на підставі ч. 5 ст. 1268 та 1278 ЦК України, котрі не передбачають та не регламентують порядок поділу спадкового майна, та не надають право на розпорядження майном до отримання свідоцтва про право на спадщину. При цьому положення ст. 1278 ЦК України передбачають лише можливість виділення частки спадщини в натурі за умови рівності часток спадкоємців. Нотаріус при видачі свідоцтв про право на спадщину та посвідченні договору про поділ спадкового майна безпідставно не виділила спадкоємиці ОСОБА_2 зі спадкової маси половину від 1/3 частини у статутному капіталі ТОВ «Медєліт» (ідентифікаційний код 37664935), оскільки вклад у статутний капітал був зроблений спадкодавцем ОСОБА_6 за рахунок спільних грошових коштів подружжя. Таким чином частка у статутному капіталі ТОВ «Медєліт» (ідентифікаційний код 37664935) яка є спадковим майном становить лише 1/9 від статутного капіталу. Враховуючи, що спадкоємці ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відмовилися від своєї частки на у спадковому майні на користь ОСОБА_2 , то частка у статутному капіталі, яку успадковує ОСОБА_9 становить лише 1/27 від статутного капіталу. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.07.2021 року №1416 ОСОБА_2 , згідно якого дружині померлого ОСОБА_6 , належить 3/4 частки вищезазначеного спадкового майна та свідоцтво про право на спадщину за законом від 31.07.2021 року №1417, згідно якого ОСОБА_1 , донці померлого ОСОБА_6 , належить частка вищезазначеного спадкового майна є недійсними, оскільки видані на майно 2/3 якого вже не належали спадкодавцю на момент смерті внаслідок добровільної відмови від права власності на 2/3 вище переліченого майна. Зазначене вище медичне обладнання на теперішній час не належить ТОВ «Клініка Меделіт», оскільки на балансі товариства та основних засобах товариства дане обладнання не обліковується, статутний капітал товариства не збільшувався на суму вартості медичного обладнання і становить 1515,15 грн., що підтверджується витягом з Єдиного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 12.10.2021 р. Медичне обладнання, яке успадковане після смерті ОСОБА_6 , придбане останнім згідно доданого до первинного позову договору купівлі-продажу обладнання, рахунку-фактури, акту прийому-передачі, опису товару, видаткових накладних, довідки банку про погашення кредиту. Відповідно до змісту акту прийому передачі від 03 жовтня 2011 року, покупець ФОП ОСОБА_6 прийняв від продавця ТОВ «ІнтерМед» товар, а саме медичне обладнання, згідно Додатків № 1, 2 до договору №А2908 від 29 серпня 2011 року, в яких зазначені заводські номери обладнання. В подальшому, орендодавець ФОП ОСОБА_6 передав орендатору директору ТОВ «Клініка Меделіт» Бушанському В.М. в оренду вищезазначене майно, що підтверджується відповідною специфікацією, яка є додатком до договору №1 від 03.01.2012. Надалі, згідно протоколу №1|2020 загальних зборів учасників ТОВ «Клініка Меделіт» від 29.02.2020 між ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було розподілене спірне майно без виділення його в натурі в розмірі по 1/3 частині цього майна кожному, оскільки спірне майно визначена як неподільна річ, оскільки при поділі втрачають цінність та функціональність. Вартість майна була визначена на підставі звіту про незалежну оцінку майна від 14.01.2020 проведеної ТОВ «Імона-Експерт» становить 215520 грн. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , донька померлого, ОСОБА_1 ,. прийняла спадщину у вигляді частки у статутному капіталі ТОВ «Клініка Меделіт» в розмірі 500 грн. згідно посвідченого приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Січкар Б.В. свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.04.2021 №716. Корпоративні права в ТОВ «Клініка Меделіт» вона не успадкувала, оскільки вказані права не підлягали спадкуванню згідно закону та статуту товариства в редакції від 01.06.2018 згідно протоколу №1. В свідоцтві про право на спадщину не зазначено, що ОСОБА_1 успадкувала і корпоративні права, зокрема право бути учасником товариства, оскільки такі права не входять до складу спадщини так як вони нероздільно пов`язані з особою спадкодавця, якщо інше не встановлено законом, або їх установчими документами. За приписами ст. 55 ЗУ «Про господарські товариства» при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмовіправонаступника (спадкоємця)від вступудо товаристваз обмеженоювідповідальністю абовідмові товариствау прийняттідо ньогоправонаступника (спадкоємця),йому видаєтьсяу грошовійабо натуральнійформі часткау майні,яка належалареорганізованій аболіквідованій юридичнійособі (спадкодавцю),вартість якоївизначається надень реорганізаціїабо ліквідації(смерті)учасника.У цихвипадках розмірстатутного капіталутовариства підлягаєзменшенню.Право участіу господарськомутоваристві неможе бутиуспадковане,а правона спадщинучастки устатутному капіталіне підлягаєдержавній реєстраціїу Єдиномудержавному реєстріюридичних осіб,фізичних осіб підприємцівта громадськихформувань.Тому вищевказане свідоцтвопро правона спадщинує недійсним.Крім того,позивачі успадкуваличастку устатутному капіталі померлоговнаслідок відмовивід прийняттяспадщини,та напідставі договорупро поділспадкового майна.У свідоцтвахпро правона спадщинуза закономвід 31.07.2021№1416та №1417 зазначено,що вказанісвідоцтва посвідченіу відповідностідо ст.1261та Договорупро поділспадкового майна,посвідченого приватнимнотаріусом Криворізькогонотаріального округуСічкар Б.В.16.04.2021та зареєстрованогов реєстріза №712.Вказаний договірє незаконним,оскільки непередбачений нормамичинного законодавстваУкраїни тасуперечить їм.Після отриманнясвідоцтва проправо наспадщину ОСОБА_1 зверталася вусній форміз проханнямвирішити питаннявиплати часткиТОВ «КлінікаМеделіт»,яка відповідаєвнеску їїбатька встатутний капіталтовариства,а самеотримання неюгрошової компенсаціїдолі їїбатька вТОВ «КлінікаМеделіт».Також останнявимагала поверненнямедичного обладнання,яке натой часвже неналежало повністюна правівласності ФОП ОСОБА_6 ,оскільки останнійдобровільно уписьмовому виглядівідмовився відсвого прававласності на2/3спірного майнана користь ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .24.11.2020 ОСОБА_3 призначений напосаду керівникаТОВ «КлінікаМеделіт».Останній пропонував ОСОБА_1 грошову компенсаціюв розмірі1/3від вартостіспірного майнана сьогоднішнійчас згіднооцінки,яка будепроведена.В літку2021року ОСОБА_1 звернулася доправоохоронних органівз заявоюпро незаконнена їїдумку заволодінняпосадовими особамиТОВ «КлінікаМеделіт» спірниммайном.На підставіїї заявиСВ КРУПГУНП вДніпропетровській областібуло розпочатокримінальне провадження№12021046750000206від 01.06.2021за ст.192ч.1КК України.Відповідно допротоколу оглядумісця подіївід 31.05.2021з додатками,під часогляду проведеногов межахкримінального провадженнявиявлено:система ультразвуковадіагностична MyLab20Plus;імуноферментний аналізаторRT2100;аналізатор полуавтоматичний біохімічнийRT9600;аналізатор гематологічнийавтоматичний RT-7600;центрифуга СМ-6М;кольпоскоп KN-2200,які переданіна зберігання ОСОБА_3 ,відповідно дорозписки.В зв`язкуз цимиобставинами між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виникли неприязністосунки,що робитьнеможливим спільневикористання спірногомедичного обладнання. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). За приписами ч. 3 цієї ж статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України). Договір про поділ спадкового майна суперечить вимогам ЦК України і не може бути укладеним лише на підставі ст. 6 та 627 ЦК України оскільки за своїм змістом такий договір є договором наслідком якого є розпорядження майном, котре у спадкоємців виникає лише після отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. 3 ст. 6 ЦК України). Відповідно достатті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Договір укладений без врахування вимог законодавства є недійсним оскільки не відповідає вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 203 ЦК України так як суперечить нормам ЦК України. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 2 ст. 319 ЦПК України). Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Згідно ч. 2 цієї ж статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України). Право власності на нерухоме майно у спадкоємців в повній мірі виникає лише після державної реєстрації такого права, оскільки за своїм змістом право власності передбачає наявність одночасно 3-х його складових: право користування, право розпорядження та право володіння. Так, за приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Положення ч. 5 ст. 1268 ЦК України щодо належності спадщини спадкоємцю з моменту відкриття спадщини слід застосовувати лише в поєднання з нормами ч. 1 ст. 317, та ч. 4 ст. 334 ЦК України. До аналогічних правових висновків прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 15.07.2020 у справі №355/340/17-ц. Верховний Суд зауважив, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Відповідно до правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12, у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. ВС наголосив, що відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. ВС зазначив, що з моменту прийняття спадщини відсутність реєстрації права власності на нерухоме майно зумовлює обмеження у праві розпорядження ним. До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд в постанові від 20.05.2020 у справі №303/6974/16. Наведені висновки зводяться до того, що без наявності свідоцтва про право власності на спадкове майно неможливо укласти будь-якій договір щодо цього майна окрім договору про зміну розміру часток у спадковому майні. Така позиція узгоджується з положеннями Глави 7 Розділу І, Глави 1 та 2 Розділу ІІ Положення про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Вказаним положенням не передбачена можливість посвідчення договору про поділ спадкового майна до отримання свідоцтва про право власності ті на таке майно в порядку спадкування. Тобто, з моменту відкриття спадщини у спадкоємців виникає не право власності на спадкове майно, а лише право володіти та користуватися спадковим майном, скільки право розпорядження спадковим майном є обмеженим до моменту отримання свідоцтва про право на спадщину. Відповідно до положень ст. 1278 ЦК України, спадкоємці можуть укласти договір про виділення в натурі частки у спадковому майні якщо таке майно буде відповідати розміру їх часток в грошовому еквіваленті, або з можливою компенсацією частини вартості майна у разі якщо таке майно не відповідає часткам, або укласти договір про зміну часток у спадщині. Згідно положень ч. 1 вказаної статті при спадкуванні за законом частки кожного зі спадкоємців є рівними. Тому виділ частки у спадщині в натурі є неможливим, якщо не буде забезпечена зазначена рівність часток. Тобто, згідно законодавства можливо не поділити спадщину, а виділити кожному зі спадкоємців окреме майно відповідно до їх часток у спадковій масі, що належать їм згідно закону чи заповіту, тобто при виділі спадкоємець отримує майно, рівне за вартістю його спадковій частці. Але за згодою спадкоємців виділ в натурі спадкового майна може бути проведений і не відповідно до спадкових часток, оскільки згідно із законом дозволено виділ майна зі спільного спадкового майна не відповідно до часток її учасників. Оскаржуваний договір поділу спадкового майна не відповідає цим вимогам законодавства. Крім того, у вказаному договорі про поділ спадкового майна зазначено про поділ нерухомого спадкового майна, вчинення будь-яких дій з яким є неможливим без державної реєстрації права власності на таке майно. В свою чергу, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (ч. 1 ст. 1301 ЦК України). За приписами ч. 1 ст. 345 ЦК України право власності припиняється окрім іншого у разі відмови власника від права власності. Особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності (ч. 1 ст. 347 ЦК України). З аналізу вказаної норми вбачається, що форма відмови від права власності законом не вимагається. Проте слід зазначити, що у вище вказаному протоколі зборів засновників товариства у письмовій формі зафіксована відмова ОСОБА_6 від права власності на спірного майна на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Тобто факт відмови зафіксований в належній формі враховуючи, що договір купівлі-продажу спірного мана ОСОБА_6 був укладений також в письмовій формі. Таким чином, на теперішній час спірне майно перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_3 (1/3 частка), ОСОБА_5 (1/3 частка), ОСОБА_1 (1/12 частини) та ОСОБА_2 (1/4 частини). Частка кожного з позивачів за первинним позовом у спірному майні є незначною, виділення її в натурі є неможливим, а спільне користування є неможливим. Позбавлення позивачів за первинним позовом права власності на їх частину у праві власності на спірне майно не завдасть їм будь-якої шкоди, оскільки вони не мають медичної освіти та не зможуть самостійно використовувати медичне обладнання, а без згоди інших співвласників не зможуть передати це майно будь-кому в оренду. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. З урахуванням положеньстатті 13,частини третьої статті 16,статті 319 ЦКу разі вчинення, зокрема, наведених дій суд може позбавити такого власника права власності на нерухоме майно за наявності підстав, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 365 ЦК України. Про наявність у суду такої можливості зазначено в абзаці 5 п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»: «Оскільки згідно з чинним законодавством суд вирішує спори співвласників щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової або іншої матеріальної компенсації за частку у спільній власності за наявності умов, передбаченихпунктами 1-4 частини першоїтачастини другої статті 365ЦК, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним». Згідно ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). За приписами ч. 2 цієї ж статті майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Відповідно до ч. 4 вказаної статті спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Нормами ч. 1 ст. 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Положеннями ч. 1 ст. 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Частиною 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч. 2 ст. 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ч. 3 цієї ж статті примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановленихчастиною другою статті 353цього Кодексу. Частиною 2 ст. 346 ЦК України визначено, що право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом. Такі підстави встановлені в нормах ч. 1 ст. 365 ЦК України, якою передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. За наявності перелічених підстав у відповідності до ч. 2 цієї ж статті суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Враховуючи наведені положення ст. 365 ЦК України припиняючи право власності на підставі вказаної норми, суд одночасно визнає право власності на таке майно за іншою особою з присудженням такій особі грошової компенсації за її частку у зазначеному майні. Орієнтовний перелік судових витрат, які поніс позивач ОСОБА_3 під час розгляду справи, становить: витрати, пов`язані зі сплати судового збору 2806,00 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 45000 грн., докази на підтвердження яких будуть надані перед судовими дебатами або після проголошення судового рішення у справі.
Представником позивачівза первіснимпозовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -адвокатом КурочкіноюІ.С.на позови ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були поданівідзиви,в якихзазначено наступне.Відповідно дост.1216ЦК України,спадкуванням єперехід правта обов`язків(спадщини)від фізичноїособи,яка померла(спадкодавця),до іншихосіб (спадкоємців).При цьому,за загальнимправилом,до складуспадщини входятьусі правата обов`язки,що належалиспадкодавцеві намомент відкриттяспадщини іне припинилисявнаслідок йогосмерті (ст.1218ЦК України). Відповіднодо ч.1ст.167Господарського кодексуУкраїни тап.14.1.90Податкового кодексуУкраїни,корпоративні права цеправа особи,частка якоївизначається устатутному капіталі(майні)господарської організації,які входятьдо складуспадщини тількиу випадках,прямо встановленихзаконом абоустановчими документамивідповідної юридичноїособи.Відповідно доч.1ст.23Закону України«Про товаристваз обмеженоюта додатковоювідповідальністю»,у разісмерті абоприпинення учасникатовариства йогочастка переходитьдо йогоспадкоємця чиправонаступника беззгоди учасниківтовариства.Для спадкуваннякорпоративних правТОВ спадкоємцімають протягомроку здня закінченнястроку дляприйняття спадщини,який зазагальним правиломскладає 6місяців,подати заявупро вступдо товариства.Державна реєстраціявступу доТОВ можебути здійсненанавіть безвідома іншихучасників,встановлюється напідставі пп.в п.3ч.5ст.17Закону України«Про державнуреєстрацію юридичнихосіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань»,який передбачає,що длядержавної реєстраціїзмін довідомостей пророзмір статутногокапіталу,розміри частоку статутномукапіталі чисклад учасниківтовариства зобмеженою відповідальністю,товариства здодатковою відповідальністюможе подаватисятільки заявапро вступдо товариства.Загальний аналізвказаних нормдозволяє зробитивисновок,що ЗУ«Про товаристваз обмеженоюта додатковоювідповідальністю» булазакріплена можливістьпереходу часткита правана участьу товариствідо спадкоємцяучасника товариства,оскільки ст.23Закону передбачаєсаме правоспадкоємців навступ дотовариства уякості йогоучасників.При цьомузгода іншихучасників ТОВна цене потрібна,а державнареєстрація спадкоємцівяк новихйого учасниківможлива навітьбез відомаінших учасниківтовариства відповіднодо пп.в п.3ч.5ст.17Закону України«Про державнуреєстрацію юридичнихосіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань»,якщо іншене передбаченостатутом ТОВ.Такі нормине суперечатьч.1ст.1219ЦК Українищодо того,що правона участьу товариствахне входятьдо складуспадщини,оскільки вонамістить виключення:якщо іншене встановленозаконом абоустановчими документамитовариства.Законом України«Про товаристваз обмеженоюта додатковоювідповідальністю» в2018р.було встановленоінше фактично дозволеноспадкувати вт.ч.й правона участьу ТОВ.16.04.2021 ОСОБА_1 подано заявупро вступдо складуучасників товаристваз обмеженоювідповідальністю «КлінікаМеделіт» з часткоюв статутномукапіталі номінальноювартістю 500(п`ятсот)гривень (зареєстрованов реєстріза №723).Твердження провідсутність вказівки встатуті наспадкування корпоративнихправ утому числіі правабути учасникомтовариства вважаєнеобґрунтованими татакими,які підлягаютьвідхиленню зогляду нанаступне.В пункті4.2Статуту ТОВ«Клініка Меделіт» (новаредакція 2018року)частка Учасникау Статутномукапіталі Товариствапереходить доспадкоємця фізичноїособи.Законом України«Про товаристваз обмеженоюта додатковоювідповідальністю» в2018р.було встановленоправо спадкоємцівна вступдо товариствау якостійого учасників,тобто фактичнодозволено спадкуватив т.ч.й правона участьу ТОВ.Відповідно доп.2Прикінцевих таперехідних положеньЗакону України"Протовариства зобмеженою тадодатковою відповідальністю"визнано таким,що втративчинність,Закон України"Прогосподарські товариства"(ВідомостіВерховної РадиУкраїни,1991р.,№49,ст.682із наступнимизмінами)у частині,що стосуєтьсятовариств зобмеженою відповідальністюта товариствз додатковоювідповідальністю.Згідно зп.3Прикінцевих таперехідних положеньЗакону України"Протовариства зобмеженою тадодатковою відповідальністю"протягом рокуз днянабрання чинностіцим Закономположення статутутовариства зобмеженою відповідальністю,товариства здодатковою відповідальністю,що невідповідають цьомуЗакону,є чиннимив частині,що відповідаєзаконодавству станомна деньнабрання чинностіцим Законом.Цей пунктне застосовуєтьсяпісля внесеннязмін достатуту товаристваз обмеженоювідповідальністю,товариства здодатковою відповідальністю.У постановіВерховного Судувід 11.09.2019у справі№922/3010/18зазначено проте,що наведенунорму потрібнотлумачити так,що протягомроку здня набраннячинності ЗакономУкраїни "Протовариства зобмеженою тадодатковою відповідальністю"товариства можутьздійснювати своюдіяльність напідставі положеньстатуту вредакції,яка дієна моментнабрання чинностіцим Законом,за умови,що положеннятакого статутувідповідають чинномуна тоймомент законодавству,зокрема,Закону України"Прогосподарські товариства".Якщо протягом"перехідногоперіоду"(одногороку здня набраннячинності законом)товариство вноситьзміни достатуту,така редакціястатуту товариствапісля внесеннязмін повиннавідповідати ЗаконуУкраїни "Протовариства зобмеженою тадодатковою відповідальністю".Якщо товариствоне внесевідповідні змінидо статутучерез рікпісля набраннячинності ЗакономУкраїни "Протовариства зобмеженою тадодатковою відповідальністю",то утакому разіположення статуту,які невідповідають цьомуЗакону,не застосовуються,натомість учасникитовариства повиннікеруватися нормамиЗакону України"Протовариства зобмеженою тадодатковою відповідальністю".Позивачі запервинним позовомвважають,що зурахуванням діючогозаконодавства України, ОСОБА_1 правомірно успадкованокорпоративні праваТОВ «КлінікаМеделіт»,в т.ч.й правона участьу ТОВ. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 взагалі неє спадкоємцямиспадкового майна ОСОБА_6 ані заЗаконом,ані зазаповітом,тому уостаннього відсутнєправо навизначення (оспорювання)часток спадкоємціву спадщині ОСОБА_6 . Статтею 1278 ЦК України встановлено право кожного зі спадкоємців на виділ його частки в натурі. Відповідно до статті 1267 ЦКУ частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Відповідно до статті 1268 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині за заповітом є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Оскільки, спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її на праві спільної сумісної власності, то при її поділі застосовуються правила ч. 4 ст.355, 356, 357, 364, 365, 367 ЦК України, які регулюють відносини спільної часткової власності. Будь яка домовленість являє собою договір. Його учасниками є спадкоємці. На такий договір поширюються всі вимоги чинності правочинів та порядку укладення договорів, їх форми. Якщо спадкоємці дійшли згоди про поділ спадщини, вони мають право укласти відповідний договір. Предметом договору є спадкове майно. До нього входять всі речі, права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті. Щодо форми, то такий договір має бути укладено письмово і нотаріально посвідчено. Сторонами в договорі будуть виступати спадкоємці. Право власності на рухоме майно, яке надходить спадкоємцям за договором про поділ спадщини відповідно ст.1278 ЦК України, складається в простій формі, набувається з моменту його укладення. Цим моментом є досягнення домовленості, утіленої в письмову форму (ч. 1 ст. 639, ст. 640 ЦК України). При цьому момент набуття права власності за цим договором не може пов`язуватися з переданням майна (ч. 1 ст.334 ЦК України) внаслідок відсутності одного з суб`єктів передання відчужувача, колишнього власника цього майна, який помер. Фактично цей договір не опосередковує передання майна, а набуття права власності пов`язується з досягненням домовленості між спадкоємцями про розподіл спадщини. З аналізу вище зазначеним норм права Договір про поділ спадкового майна від 16.04.2021 зареєстрований в реєстрі за №712, нотаріально посвідчений, є законним та не суперечить вимогам чинного законодавства. Згідно протоколу №1/2020 від 29.02.2020 загальних зборів учасників ТОВ «Клініка Меделіт» між ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було розподілене спірне майно без виділення його в натурі в розмірі 1/3 частини цього майна кожному. З даними твердженнями, Відповідачі за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не згодні, вважають, що дані твердження не доведені жодними належними доказами та спростовуються наступним. Спірне майно (медичне обладнання) належало померлому на підставі Договору А2908 від 29.08.11, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІнтерМед» (код ЄДРПОУ 31169792) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 та Акту приймання передачі товару від 03.10.2011року. Спірне медичне обладнання не належить ТОВ «Клініка Меделіт», на балансі товариства та основних засобах товариства дане обладнання не обліковувалось та не обліковується, статутний капітал товариства не збільшувався на суму вартості медичного обладнання. Дані факти не заперечуються та не спростовуються ОСОБА_3 в зустрічній позовній заяві. Тобто, дане майно не належало та не належить ТОВ «Клініка Меделіт». Відповідно до наданого ОСОБА_3 протоколу № 1/2020 від 29.02.2020 загальних зборів учасників ТОВ «Клініка Меделіт» на порядку денному вирішувалось питання щодо розподілу майна Товариства між учасниками. Спірне медичне обладнання Товариству з обмеженою відповідальністю не належить, тому не могло і не може бути розподілене між учасниками. Твердження Позивача про добровільну письмову відмову ОСОБА_6 від свого права власності на 2/3 частини спірного майна взагалі необґрунтовані та не підтверджені належними доказами. Оскільки, протокол № 1/2020 від 29.02.2020 загальних зборів учасників ТОВ «Клініка Меделіт» не містить відмову ОСОБА_1 від медичного обладнання. Протокол зборів учасників Товариства є організаційним документом, який фіксує перебіг загальних зборів учасників та прийняті рішення і жодним чином не посвідчує (не підтверджує) перехід права власності на майно. Чинним законодавством не передбачено перехід права власності на майно, яке належить фізичній особі підприємцю, Товариству шляхом складання протоколу учасників Товариства. Натомість, відповідно до пп. "ґ" ч. 5 ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю. Справжність підписів на документі, визначеному підпунктом "ґ" цієї частини, засвідчується нотаріально з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів. Протокол зборів учасників ТОВ (далі - Протокол) використовується для проведення чергових та позачергових зборів учасників ТОВ з метою прийняття рішень з важливих питань діяльності Товариства. Учасники ТОВ мають можливість включити до порядку денного будь-які питання, що віднесені Статутом ТОВ до компетенції загальних зборів учасників ТОВ або інших органів управління. Протокол в обов`язковому порядку прошивається, пронумеровується та підписується учасниками товариства, які взяли участь у загальних зборах учасників. Якщо Протокол стосується внесення змін до відомостей про ТОВ, що містяться в Єдиному державному реєстрі (до прикладу, зміна розміру статутного капіталу, зміна директора тощо), в такому випадку підписи учасників під таким рішенням мають бути нотаріально засвідчені (ст.15 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»). Законодавство передбачає окремі випадки, коли нотаріальне посвідчення підписів учасників вимагається для прийняття рішення з будь-якого питання порядку денного (навіть якщо воно не пов`язано із змінами до Статуту або змінами до Єдиного державного реєстру). З січня 2020 року стало можливим для учасника ТОВ встановити вимогу нотаріального засвідчення справжності власного підпису під час прийняття рішень з питань діяльності ТОВ та/або вимогу нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є частка такого учасника у статутному капіталі ТОВ шляхом подання відповідної заяви до державного реєстратора (така заява підлягає нотаріальному засвідченню). Рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству. Вважає, що протокол №1/2020 від 29.02.2020 загальних зборів учасників ТОВ «Клініка Меделіт» оформлений без дотримання норм чинного законодавства, тому не має юридичну силу та не може бути належним доказом по справі, який беззаперечно підтверджує право власності на спірне майно. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. ОСОБА_3 в позовній заяві зазначена сума витрат на правову допомогу в сумі 45000 грн., не наведено детального опису (розрахунку) роботи адвоката (наданих послуг). Як роз`яснено в п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 №10, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Стороною позивача за зустрічною позовною заявою сума витрат на правову допомогу необґрунтовано завищено, не надано суду жодних підтверджуючих доказів в частині розміру понесених судових витрат на правову допомогу із співвідношенням часового проміжку, у зв`язку з чим заявлені вимоги задоволенню не підлягають. Просять в задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, позбавлення права на частину у спільному майні та визнання права власності на частину спільного майна - відмовити у повному обсязі.
Третя особабез самостійнихвимог напредмет споруприватний нотаріусКриворізького районногонотаріального округуДніпропетровської областіСічкар Б.В.подала відзивина позовні заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ,в якихзазначила наступне.Позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є необґрунтованимита непідлягають задоволенню.29.10.2020року приватнимнотаріусом Криворізькогорайонного нотаріальногоокругу Дніпропетровськоїобласті СічкарБ.В.,було заведеноспадкову справудо майнапомерлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .Спадкоємцями єйого донька ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_2 .Відповідно достатті 1267ЦК Україничастки успадщині кожногоіз спадкоємцівза закономє рівними.Спадкоємці заусною угодоюміж собою,якщо цестосується рухомогомайна,можуть змінитирозмір часткиу спадщинікогось ізних.Спадкоємці записьмовою угодоюміж собою,посвідченою нотаріусом,якщо цестосується нерухомогомайна аботранспортних засобів,можуть змінитирозмір часткиу спадщинікогось ізних.Згідно частини2статті 1278ЦК Україникожен ізспадкоємців маєправо навиділ йогочастки внатурі.Частина 2статті 1279визначає,що спадкоємці,які разоміз спадкодавцембули співвласникамимайна,мають переважнеправо передіншими спадкоємцямина виділїм унатурі цьогомайна,у межахїхньої часткиу спадщині,якщо цене порушуєінтересів іншихспадкоємців,що маютьістотне значення.Відповідно доп.4.8.глави 10розділу IIПорядку вчиненнянотаріальних дійнотаріусами України,затвердженого наказомМіністерства юстиціїУкраїни №296/5від 22.02.2012(надалі-Порядок вчиненнянотаріальних дій)частки успадщині кожногоіз спадкоємцівє рівними.Спадкоємці можутьза усноюугодою міжсобою,якщо цестосується рухомогомайна,або занотаріально посвідченимдоговором,якщо цестосується нерухомогомайна аботранспортних засобів,змінити розмірчастки успадщині когосьіз них.Таким чином,домовленість міжспадкоємцями прозміну розміручасток успадщині тавиділ внатурі частки,що належитьспадкоємцю,за рахунокпевного конкретногомайна прямопередбачено ЦКУкраїни таПорядком вчиненнянотаріальних дій.Така угодаміж спадкоємцямимає назвудоговір проподіл спадщини(поділспадкового майна),який укладаєтьсяспадкоємцями довидачі свідоцтвапро правона спадщину,що прямопередбачено п.11.2Правил веденнянотаріального діловодствазатверджених наказомМіністерства юстиціїУкраїни №3252/5від 22.12.2010(надалі-Правила веденнянотаріального діловодства),відповідно доякого формуванняспадкової справипередбачає групуваннядокументів,на підставіяких буловідкрито спадковусправу тавидано свідоцтвопро правона спадщину.У спадковусправу формуютьсятакож архівніпримірники посвідченихнотаріусом підчас веденняспадкової справи,договорів проподіл спадщини,зміну черговостіта розміручасток успадщині.Відповідно достатті 1296ЦК Україниспадкоємець,який прийнявспадщину,може одержатисвідоцтво проправо наспадщину.Якщо спадщинуприйняло кількаспадкоємців,свідоцтво проправо наспадщину видаєтьсякожному зних ізвизначенням іменіта частоку спадщиніінших спадкоємців.Відповідно достатті 48Закону України«Про нотаріат»на підтвердженняправа наспадщину,права власності,підтвердження повноваженьвиконавця заповіту,посвідчення фактів,що фізичнаособа єживою,про перебуванняїї впевному місці,про прийняттяна зберіганнядокументів,про передачузаяви видаютьсявідповідні свідоцтва.Згідно п.6.1.Правил веденнянотаріального діловодстваскладання таоформлення нотаріальнихдокументів здійснюєтьсяу порядку,передбаченому чиннимзаконодавством.Відповідно доп.6.10Правил веденнянотаріального діловодствапри вчиненнінотаріальних дійнотаріуси застосовуютьпосвідчувальні написи,видають свідоцтваза нормами,встановленими цимиправилами (додаток25).У зазначеномудодатку законодавцемпередбачена Форма №15-2«Свідоцтво проправо наспадщину зазаконом,що видаєтьсяз урахуваннямукладеного спадкоємцямидоговору проподіл спадщини».Окрім тогопро підтвердженняможливості укладаннятакого видидоговору свідчитьі формаФорма №29додатку 25Правил веденнянотаріального діловодства«Посвідчувальний написна договорі,укладеному фізичнимиособами»,в якійзазначено,що зацією формоюробиться посвідчувальнийнапис надоговорах прозміну черговостіспадкування,про змінурозміру часткиу спадщині,поділ спадковогомайна,тощо.Вважає,що посиланняпозивачів узустрічній позовнійзаяві нач.1статті 203ЦК Українине відповідаєдійсності,оскільки укладенийдоговір проподіл спадковогомайна несуперечить ЦКУкраїни,іншим актамцивільного законодавства,а такожінтересам державиі суспільства,його моральнимзасадам.Також,вважає,що твердженняпозивачів узустрічній позовнійзаяві проте,що укладенийдоговір проподіл спадковогомайна єдоговором,наслідком якогоє розпорядженнямайном,котре успадкоємців виникаєлише післяотримання свідоцтвапро правовласності наспадкове майно,є хибним,оскільки відповіднодо п.3Договору проподіл спадковогомайна предметомдоговору єне розпорядженнямайном,а поділміж спадкоємцямиспадщини звиділом внатурі узв`язку знеобхідністю отриманнясвідоцтв проправо наспадщину зазаконом намайно,яке належалопомерлому,що прямопередбачено нормамиспадкового правата законодавствомУкраїни пронотаріат.Також вважаєне обґрунтованимипосилання позивачіву зустрічнійпозовній заявіна постановиВерховного СудуУкраїни від15.07.2020по справі№ 355/340/17, від 20.05.2020 по справі № 303/6974/16 та від 23.01.2013 по справі № 6-164цс12, оскільки зазначені рішення Верховного Суду України стосуються витребування майна з чужого незаконного володіння, а не порядку спадкування майна чи розподілу спадщини між спадкоємцями. Відповідно до ч. 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Сторонами укладеного Договору про поділ спадкового майна є спадкоємці померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 : ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Спір між сторонами щодо укладеного договору про поділ спадкового майна відсутній . Згідно п. 2 Договору про поділ спадкового майна між сторонами здійснювався розподіл наступного спадкового майна, яке належало померлому: 1/4 (однієї четвертої частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортного засобу марки HYUNDAI, моделі ACCENT, випуску 2011 року, реєстраційний номер - НОМЕР_1 ; права на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка Меделіт» (ідентифікаційний код - 37664935); переплати зі сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, які обліковуються на інтегрованих картках платника ITC (Податковий Блок) станом на 15 квітня 2021 року за ФОП ОСОБА_6 (реєстраційний номер - НОМЕР_2 ). Належність померлому ОСОБА_6 зазначеного у Договорі спадкового майна чи розміру частки такого майна, а також коло осіб, які закликались до спадкування, ОСОБА_5 не оскаржується. Відповідно до п. 6 Договору про поділ спадкового майна умови цього договору стосуються лише зазначеного в ньому спадкового майна. Згідно п. 14 Договору про поділ спадкового майна у випадках, не передбачених цим договором, сторони керуються чинним законодавством. Таким чином. Обладнання з усіма комплектуючими та агрегатами, яке належало померлому ОСОБА_6 , та через яке виник спір між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 і ОСОБА_3 , не є предметом договору про поділ спадкового майна. Свідоцтва про право на спадщину на зазначене обладнання з усіма комплектуючими та агрегатами видавалось за загальними нормами спадкування на законом без застосування Договору про поділ спадкового майна, а в свідоцтвах про право на спадщину за законом від 31.07.2021 № 1416 та № 1417 немає посилання на Договір про поділ спадкового майна. Враховуючи вищезазначене, вважає, що позивачі за зустрічним позовом не є заінтересованими особами, які можуть заперечувати дійсність Договору про поділ спадкового майна, оскільки зазначений договір не порушує права та законні інтереси ОСОБА_3 ОСОБА_5 . 16.04.2021 приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Січкар Б.В. видано свідоцтво на право на спадщину за законом за реєстровим №716, на ім`я ОСОБА_1 на частку у статутному капіталі ТОВ «Клініка Меделіт» (ідентифікаційний код - 37664935) (надалі - Свідоцтво про право на спадщину на частку у статутному капіталі), яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 TOB «Клініка Меделіт» (ідентифікаційний код - 37664935) є за організаційною формою - товариством з обмеженою відповідальністю, яке у своїй діяльності повинно керуватися вимогами Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII. Подальше правове обґрунтування своїх заперечень наведене третьою особою приватним нотаріусом Січкар Б.Н. є аналогічним до правового обґрунтування, наведеного у своєму відзові на зустрічний позов представником позивачів за первинним позовом. Щодо протоколу №1/2020 від 29.02.2020 вважає, що ОСОБА_6 жодних дій саме щодо відмови від права власності не вчиняв. Натомість, Протокол №1/2020 від 29.02.2020 містить інформацію начебто про розподіл між ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обладнання з усіма комплектуючими та агрегатами, у той час як ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_5 не були співвласниками спірного майна. Якщо в результаті певних дій, вчинених ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , вони стали співвласниками спірного майна, то відповідно до статті 626 ЦК України зазначені дії підпадають під визначення договору, тобто домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Жодних посилань та доказів про укладання будь-яких договорів щодо переходу права власності на частку спірного майна від ОСОБА_6 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 позивачем не надано. Відповідно до статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», якою визначається компетенція загальних зборів учасників, загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства. Перехід права власності на майно від однієї фізичної особи до іншої фізичної особи не входить до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю та не може підтверджуватися протоколом загальних зборів учасників товариства. Просить відмовити в задоволенні позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , в повному обсязі.
Під час розгляду справи заявлялися такі клопотання: про відкладення розгляду справи, які задоволені; про об`єднання в одне провадження первинного позову та зустрічних позовів, які задоволені; про призначення експертизи, яке задоволено.
Позивачами за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була подана заява про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Клініка Меделіт» використовувати перелічене в первинному позові обладнання, накладення арешту на це обладнання та передачі його на зберігання ОСОБА_1 15.11.2021 ухвалою суду вказана заява залишена без задоволення.
18.11.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі за первісним позовом за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 22.02.2022 прийнята до спільного розгляду з первісним позовом зустрічна позовна заява ОСОБА_3 та про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_5 .
Ухвалою суду 20.10.2022 закрито підготовче провадження у справі та долучено до справи позов третьої особи ОСОБА_5 .
Представником відповідачів за первісним позовом та позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 подано клопотання про направлення справи за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою суду від 23.10.2023 в задоволенні вказаного клопотання відмовлено, провадження у справі закрито.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09.01.2024 ухвала суду першої інстанції від 23.10.23 скасована, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження судового розгляду.
У судове засідання позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явилися, від їх представника ОСОБА_10 надійшла заява, згідно якої остання просить розглянути справу за їх відсутності, позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримала в повному обсязі, заперечувала проти задоволення зустрічного позову.
Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_3 , ТОВ «Клініка Меделіт» у судове засідання не з`явилися, від їх представника ОСОБА_11 , який є одночасно представником ОСОБА_5 , надійшла заява, згідно якої останній просить розглянути справу за його відсутності, у позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі. Зустрічний позов підтримав повністю, просив його задовольнити.
Третя особа - приватний нотаріус Криворізького нотаріального округу Дніпропетровської області Січкар Б.В. у судове засідання не з`явилася, про час а місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Судом безпосередньо досліджені наступні письмові докази: свідоцтво про смерть ОСОБА_6 (т.1., а.с. 16, т. 2, а.с. 9 зворот); свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.07.2021 року №1416 (т. 1, а.с. 17, 57); свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.07.2021 року №1417 (т. 1, а.с. 18, 58); договір А2908 від 29.08.11, укладений між ТОВ «ІнтерМед» (код ЄДРПОУ 31169792) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 19-23, 59-60, т. 2, а.с. 60-62); акт приймання - передачі товару від 03.10.2011 року (т. 1, а.с. 24, 61, т. 2, а.с. 64); додаток №1 вказаних договору та акту приймання-передачі (т. 1, а.с. 25, 62, т. 2, а.с. 64 зворот,); додаток №2 вказаних договору та акту приймання-передачі (т. 1, а.с. 26, т. 2, а.с. 65); видаткова накладна №РН-0000936 від 03.10.2011 (т. 1, а.с. 27, т. 2, а.с. 66 зворот); видаткова накладна №РН-0000934 від 03.10.2011 (т. 1, а.с. 28, т. 2, а.с. 65 зворот); видаткова накладна №РН-0000935 від 03.10.2011 (т. 1, а.с. 29, т. 2, а.с. 66); рахунок-фактура №СФ-А2908-1 від 29.08.2011 (т. 1, а.с. 30, т. 2, а.с. 68); рахунок-фактура №СФ-А2908 від 29.08.2011 (т. 1, а.с. 31, 32, т. 2, а.с. 67 зворот); специфікація додаток №1 до договору №А2908 (т. 1, а.с. 33, т. 2, а.с. 62 зворот); специфікація додаток №2 до договору №А2908 (т. 1, а.с. 34, т. 2, а.с. 62 зворот); специфікація додаток №3 до договору №А2908 (т. 1, а.с. 35, т. 2, а.с. 63); рахунок-фактура №СФ-А2908-2 від 29.08.2011 (т. 1, а.с. 36, т. 2, а.с. 67); довідка банка №25/207 від 19.04.2018 (т. 1, а.с. 37); договір застави обладнання від 04.10.2011 (т. 2, а.с. 69-71); договір №1 оренди майна від 03.01.2012 (т. 1, а.с. 38-39); акт приймання-передачі медичного обладнання до договору №1 від 03.01.2012 (т.1, а.с. 40); додаток №3 до договору №1 від 03.01.20212 Договірна вартість (т. 1, а.с. 41); довідка від 20.02.2015 про облік основних засобів ФОП ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 42), витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.10.2021 (т. 1, а.с. 43-46); виписка з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.04.2021 (т. 1, а.с. 47-48); свідоцтво про право на спадщину за законом від 21.07.2021 №1416 (т. 1, а.с. 58) та від 31.07.2021 №1417 (т. 1, а.с. 58); договір оренди майна від 03.01.2012 (т. 1, а.с. 59-60); акт приймання-передачі медичного обладнання від 03.01.2021 (т.1, а.с. 61); довідки про реєстрацію місця проживання особи (т. 1, а.с. 74, 79); протокол №1/2020 загальних зборів засновників ТОВ «Клініка Меделіт» (т. 1, а.с. 106); квитанції щодо сплати ОСОБА_3 судового збору та комісії банку за сплату судового збору (т. 1, а.с. 97, 101, 102, 103, 178, 178а), статут ТОВ «Клініка Меделіт» згідно протоколу від 01.06.2018 (т. 1, а.с. 146-152, 179-182, т. 2, а.с. 99 зворот 102); заява ОСОБА_1 про вступ до складу учасників товариства від 16.04.2021 реєстровий №723 (т. 1., а.с. 153, т. 2, а.с. 103); договір про поділ спадкового майна від 16.04.2021 реєстровий №712 (т. 1, а.с. 154-155, т. 2, а.с. 103 зворот - 104); звіт про незалежну оцінку майна (т. 1, а.с. 183-194); інформаційна довідка зі спадкового реєстру від 28.02.2022 (т. 2, а.с. 2-3); документи спадкової справи №70/2020: заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини (т. 2, а.с. 5); паспорт та РНОКПП ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 6-8); свідоцтво про народження ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 7 зворот); свідоцтво про смерть (т. 2, а.с. 9); інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 29.10.2020 №62260794 (т. 2, а.с. 10 зворот); витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 29.10.2020 №62260828 (т. 2, а.с. 11); інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 29.10.2020 №62260796 (т.2, а.с. 11зворот); заява ОСОБА_7 про відмову від прийняття спадщини (т. 2, а.с. 12); заява ОСОБА_8 про відмову від прийняття спадщини (т. 2, а.с. 12 зворот); повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_6 (т. 2, а.с. 13); довідка про зареєстрованих осіб від 29.10.2020 №33509 (т. 2, а.с. 14 зворот); заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 15.02.2021 про право власності на спадкове майно (т. 2, а.с. 16); паспорт та РНОКПП ОСОБА_2 (т. 2, а.с. 17-18); свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 07.07.1979 (т. 2, а.с. 19); довідка про право власності на квартиру (т. 2, а.с. 21); витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.04.2021 щодо ТОВ «Клініка Меделіт» (т. 2, а.с. 22); Повний витяг з Єдиного державного реєстру актів цивільного стану щодо реєстрації шлюбу та його припинення (т. 2, а.с. 23); повний витяг з Єдиного державного реєстру актів цивільного стану щодо народження ОСОБА_6 (т. 2, а.с. 24); повний витяг з Єдиного державного реєстру актів цивільного стану щодо народження ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 25); повний витяг з Єдиного державного реєстру актів цивільного стану щодо народження ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 26); повний витяг з Єдиного державного реєстру актів цивільного стану щодо реєстрації шлюбу ОСОБА_12 (т. 2, а.с. 27); Інформаційна довідка є Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів (т. 2, а.с. 28); свідоцтво про право власності на житло (т. 2, а.с. 39); технічний паспорт на квартиру (т. 2, а.с. 30-31); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (т. 2, а.с. 31 зворот); договір про поділ спадкового майна від 16.04.2021 реєстровий №712 (т. 2, а.с. 32-33); Банківські квитанції (т. 2, а.с. 34); договір про поділ спадкового майна від 16.04.2021 реєстровий №712 (т. 2, а.с. 29-30); Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру №64391223 від 16.04.2021 (т. 2, а.с. 35; Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру №64391233 від 16.04.2021 (т. 2, а.с. 35 зворот); Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого манй щодо суб`єкта (т. 2, а.с. 36, 37); Витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна №72052581 від 16.04.2021 (т. 2, а.с. 38-39); інформація з єдиного реєстру боржників (т. 2, а.с. 37); витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна (т. 2, а.с. 38-39); інформація з єдиного реєстру боржників (т. 2, а.с. 40); свідоцтво про право на спадщину за законом (т. 2, а.с. 41); витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі №64395606 від 16.04.2021 (т. 2, а.с. 42); свідоцтво про право на спадщину від 16.04.2021 реєстровий №716 (т. 2, а.с. 43); витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі №64396393 від 16.04.2021 (т. 2, а.с. 44); свідоцтво про право на спадщину від 16.04.2021 №718 (т. 2, а.с. 45); витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі (т. 2, а.с. 46); свідоцтво про право на спадщину від 16.04.2021 №720 (т. 2, а.с. 47); витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі (т. 2, а.с. 48); заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 31.07.2021 щодо визначення особистою власністю спадкового майна (т. 2, а.с. 49); довідки про залишок коштів на банківському рахунку (т. 2, а.с. 50 зворот, 51 зворот, 53); ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 31.07.2021 щодо спірного спадкового майна медичного обладнання (т. 2, а.с. 54); заява ОСОБА_2 від 31.07.2021 щодо спірного спадкового майна медичного обладнання (т. 2, а.с. 59 зворот); інформаційна довідка зі Спадкового реєстру №65827907 від 31.07.2021 (т. 2, а.с. 73-74); витяги з реєстру обтяжень рухомого майна №74083390 та №74083450 від 31.07.2021 (т. 2, а.с. 74 зворот, 75); інформаційні довідки з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних дій (т. 2, а.с. 75 зворот, 76); свідоцтво про право на спадщину від 31.07.2021 реєстровий №1416 (т. 2, а.с. 77); витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі №65828265 від 31.07.2021 (т. 2, а.с. 78); свідоцтво про право на спадщину від 31.07.2021 реєстровий №1417 (т. 2, а.с. 79); витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі №65828273 від 31.07.2021 (т. 2, а.с. 80); довіреність від 31.07.2021 реєстровий №1415 (т. 2, а.с. 81); інформаційна довідка є Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних дій №181478181 від 29.10.2021 (т. 2, а.с. 82); повний витяг з реєстру довіреностей №460083349 від 29.10.2021 (т. 2, а.с. 83); інформаційна довідка зі спадкового реєстру №67068300 від 29.10.2021 (т. 2, а.с. 84 зворот 85); інформаційна довідка зі Спадкового реєстру заповітів (т. 2, а.с. 86); витяги з реєстру обтяжень рухомого майна №75901138 та №75901155 від 29.10.2021 (т. 2, а.с. 86 зворот, 87); інформація з єдиного реєстру боржників від 29.10.2021 (т. 2, а.с. 87 зворот, 88); свідоцтво про право на спадщину від 29.10.2021 №2113 (т. 2, а.с. 89); витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі (т. 2, а.с. 90); свідоцтво на спадщину за законом від 29.10.2021 №2116 (т. 2, а.с. 91); витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі (т. 2, а.с. 92-93); запити нотаріуса (т. 2, а.с. 14, 15, 19 зворот, 20, 50, 51, 52, ); банківська квитанції зі сплати нотаріальних витрат (т. 2, а.с. 10, 55, 88 зворот); квитанції зі сплати ОСОБА_5 судового збору та комісії банку зя його сплату (т. 2, а.с. 143, 143а, 150); висновок експерта від 18.02.2022 №СЕ-19-21/30220-ПЧ (т. 2, а.с. 201-204), постанова про закриття кримінального провадження від 26.07.2022 (т. 2, а.с. 205-206).
Суд, керуючись вимогами ст.77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.
Суд вважає належним та допустимим доказом свідоцтво про смерть ОСОБА_6 (т.1., а.с. 16, т. 2, а.с. 9 зворот), так як цей доказ підтверджує факт існування обставини в зв`язку з якою у позивачів виникли майнові права щодо спірного майна та спірних майнових прав, які є предметом розгляду, та підтверджують заявлені вимоги за первинним позовом.
Суд вважає належними та допустимими доказами: свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.07.2021 року №1416 (т. 1, а.с. 17, 57); свідоцтво про право на спадщину за законом від 31.07.2021 року №1417 (т. 1, а.с. 18, 58), оскільки вказані докази підтверджують право позивачів за первинним позовом на звернення до суду та самі є оспорюваними правочинами за зустрічними позовами.
Суд вважає належними та допустимими доказами: договір А2908 від 29.08.11, укладений між ТОВ «ІнтерМед» (код ЄДРПОУ 31169792) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 19-23, 59-60, т. 2, а.с. 60-62); акт приймання - передачі товару від 03.10.2011 року (т. 1, а.с. 24, 61, т. 2, а.с. 64); додаток №1 вказаних договору та акту приймання-предачі (т. 1, а.с. 25, 62, т. 2, а.с. 64 зворот,); додаток №2 вказаних договору та акту приймання-предачі (т. 1, а.с. 26, т. 2, а.с. 65); видаткова накладна №РН-0000936 від 03.10.2011 (т. 1, а.с. 27, т. 2, а.с. 66 зворот); видаткова накладна №РН-0000934 від 03.10.2011 (т. 1, а.с. 28, т. 2, а.с. 65 зворот); видаткова накладна №РН-0000935 від 03.10.2011 (т. 1, а.с. 29, т. 2, а.с. 66); рахунок-фактура №СФ-А2908-1 від 29.08.2011 (т. 1, а.с. 30, т. 2, а.с. 68); рахунок-фактура №СФ-А2908 від 29.08.2011 (т. 1, а.с. 31, 32, т. 2, а.с. 67 зворот); специфікація додаток №1 до договору №А2908 (т. 1, а.с. 33, т. 2, а.с. 62 зворот); специфікація додаток №2 до договору №А2908 (т. 1, а.с. 34, т. 2, а.с. 62 зворот); специфікація додаток №3 до договору №А2908 (т. 1, а.с. 35, т. 2, а.с. 63); рахунок-фактура №СФ-А2908-2 від 29.08.2011 (т. 1, а.с. 36, т. 2, а.с. 67); довідка банка №25/207 від 19.04.2018 (т. 1, а.с. 37); договір застави обладнання від 04.10.2011 (т. 2, а.с. 69-71); договір №1 оренди майна від 03.01.2012 (т. 1, а.с. 38-39); акт приймання-передачі медичного обладнання до договору №1 від 03.01.2012 (т.1, а.с. 40); додаток №3 до договору №1 від 03.01.20212 Договірна вартість (т. 1, а.с. 41); довідка від 20.02.2015 про облік основних засобів ФОП ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 42), оскільки вказані первинні документи надані позивачами за первинним позовом на підтвердження позовних вимог щодо спірного майна, та на підтвердження факту перебування у власності спадкодавця спірного майна на яке претендують сторони справи.
Суд вважає належними та допустимими доказами: витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.10.2021 щодо ТОВ «Клініка Меделіт» (т. 1, а.с. 43-46), виписку з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.04.2021 (т. 1, а.с. 47-48), так як вказані докази підтверджують наявність вказаної юридичної особи, склад її співзасновників та дату зміну складу співзасновників.
Суд вважає належними та допустимими доказами: довідки про реєстрацію місця проживання особи (т. 1, а.с. 74, 79). Що має значення для вирішення питання про підсудність справи та належного повідомлення осіб про мусце та час судового розгляду.
Суд вважаєналежними тадопустимими доказами:протокол №1/2020від 29.02.2012загальних зборівзасновників ТОВ«Клініка Меделіт»(т.1,а.с.106),оскільки вказанийдоказ наданийпозивачами зазустрічним позовомна підтвердженнясвоїх позовнихвимог.Щодо запереченьпозивачів запервинним позовомпро недопустимістьвказаного доказу,суд зазначає,що вказанийдоказ поданийвідповідачами запервинним позовомне напідтвердження постановкина баланстовариства спірногомайна,оскільки позовнихстрони справине заперечують,що спрінемайно неперебувало тане перебуваєна балансіТОВ «КлінікаМеделіт».Предметом судовогорозгляду зазустрічним позовомє вимогапро визнанняправа власностіна спірнемайно,яке перебуваєу фактичномуволодінні такористуванні фізичнихосіб відповідачів запервинним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .Вказана вимогаобгрутована тим,що зазначенийпротокол єодним зписьмових доказіввідмови ОСОБА_6 від прававласності на2/3частини спірногомайна,а недоказом постановкимайна набаланс товариства.Оскільки законодавствомУкраїни невстановлена обов`язковаформа відмовивід прававласності нарухоме майно,то зогляду наположення ст.374ЦК Українисуд вважає,вказаний протоколписьмовим документом,в якомувиражена волявласника майна,щодо відмовивід свогоправа начастину цьогомайна іцей доказпідлягає оцінців поєднанніз іншимидоказами зогляду навстановлені судомобставини справи.Крім того,суд враховує,що згідновисновку експертасудової почеркознавчоїекспертизи від18.02.2022№СЕ-19-21/30220-ПЧ(т.2,а.с.201-206)вирішити питання:«Ким, ОСОБА_6 абоіншою особоювід імені ОСОБА_6 ,виконано підписв графі«Голова зборів»в протоколі№1/2020від 29.02.2020року «загальнихзборів учасниківтовариства зобмеженою відповідальністю«клініка меделіт» ЄДРПОУ37664935»-не виявилосяможливим,у зв`язкуз тим,що встановитистійкість виявленихрозбіжних ознакнеможливо,через відсутністьу розпорядженніексперта співставних зачасом вільнихзразків підпису ОСОБА_6 .При цьомув дослідницькийчастині експертомзазначено,що виявленірозбіжні ознакипідписів нечіслені,інформативна їхзначущість невелика,тому сукупністьїх недостатнянавіть дляймовірного висновку,а додатковоїзразки підписуна дослідженняза клопотаннямексперта наданіне були.Крім тогосуд приймаєдо увагипостанову дізнавачаСД ВП№4КРУП ГУНПв Дніпропетровськійобласті КовальВ.В.від 26.07.2022про закриття завідсутністю складузлочину,передбаченого ч.1ст.190КК України,кримінального провадження№12021046750000206відомості прояке буливнесені зазаявою ОСОБА_1 .Предметом досудовогорозслідування даногокримінального провадженнябула заява ОСОБА_1 про заволодінняспірним майномз використаннямпідробного документу протоколузборів засновниківТОВ «КлдінікаМеделіт» №1/2020від 2020в якомуна їїдумку підписїї батька ОСОБА_6 підроблений.Закриваючи кримінальнепровадження дізнавачприйшов довисновку,що фактзавдання шкодишляхом обмануабо зловживаннядовірою невстановлений таоб`єктивними данимине підтверджений.Зазначена постановадізнавача оскарженане була.На спростуваннявисновків експертата висновківдізнавача позивачамиза первиннимпозовом судудоказів ненадано.Тому,враховуючи встановленувисновком експертавід 18.02.2022№СЕ-19-21/30220-ПЧневелику значущістьвиявлених розбіжностейдосліджуваних підписівта висновокдізнавача провідсутність об`єктивнихданих напідтвердження підробленняпротоколу зборівзасновників товариства,суд приходитьдо висновкупро відсутністьпідстав вважати,що підписв протоколізборів засновниківТОВ «КлдінікаМеделіт» №1/2020від 2020виконаний не ОСОБА_6 ,а томувказаний протоколє належнимта допустимимдоказом.З наведенихпідстав судне приймаєдо увагитвердження позивачівза первиннимпозовом пронедопустимість вказаногопротоколу загальнихзборів Товариства.Крім тогосудом встановлено,що вказанийпротокол небув використанийдля внесеннязмін вреєстраційні чиустановчі документитовариства,постановки майнана балансТовариства,внесення йогодо статутногокапіталу Товариства,тощо врозумінні ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», на положення яких послалися позивачі за первинним позовом. Лише в такому випадку вказаний протокол може бути визнаний судом недійсним і лише в разі судового спору щодо використання для таких цілей. Оскільки протокол зборів не був використаний для вказаний цілей, на його підставі спірне майно не було поставлено на баланс підприємства чи внесене до статутного капіталу, відповідні позовні вимоги суду не заявлені, що не заперечується сторонами, суд відхиляє в цій частині доводи позивачів за первинним позом щодо недопустимості вказаного протоколу як доказу.
Суд вважає належними та допустимими доказами: квитанції щодо сплати ОСОБА_3 судового збору та комісії банку за сплату судового збору (т. 1, а.с. 97, 101, 102, 103, 178, 178а), та квитанції зі сплати ОСОБА_5 судового збору та комісії банку за його сплату (т. 2, а.с. 143, 143а, 150); оскільки ці документи є підтвердженнями судових витрат та є однією з умов відкриття провадження у справі.
Суд вважає належними та допустимими доказами: статут ТОВ «Клініка Меделіт» згідно протоколу від 01.06.2018 (т. 1, а.с. 146-152, 179-182), оскільки у вказаному документі відображені права та обов`язки товариства та його засновників, а також критерії взаємовідносин між ними.
Суд вважає належними та допустимими доказами: заява ОСОБА_1 про вступ до складу учасників товариства від 16.04.2021 реєстровий №723 (т. 1., а.с. 153), оскільки вказаний документ є однією з підстав реєстрації змін щодо складу учасників товариства при спадкуванні або правонаступництві.
Суд вважає належними та допустимими доказами: договір про поділ спадкового майна від 16.04.2021 реєстровий №712 (т. 1, а.с. 154-155), оскільки вказаний документ містить домовленості позивачів за первинним позовом щодо поділу між ними спадкового майна, право власності на частину з якого є предметом спору між сторонами справи.
Суд вважає належними та допустимими доказами: звіт про незалежну оцінку майна (т. 1, а.с. 183-194). Враховуючи, що: вартість майна, яке експлуатується та зношується з часом використання, не може збільшитися; сторони не оспорюють визначену вказаним звітом ціну спірного майна; вказаний звіт складений з дотриманням чинного законодавства, щодо оцінки вартості майна та майнових прав, у суду відсутні підстави вважати цей доказ недопустимим.
Суд вважає належними та допустимими доказами: інформаційна довідка зі спадкового реєстру від 28.02.2022 (т. 2, а.с. 2-3) оскільки вказана довідка містить відомості про видані позивачам за первинним позовом свідоцтва про право на спадщину за законом у тому числі і на спірні майно та майнові права.
Суд вважає належними та допустимими доказами: заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини (т. 2, а.с. 5); паспорт та РНОКПП ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 6-8); свідоцтво про народження ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 7 зворот); свідоцтво про смерть (т. 2, а.с. 9 зворот); витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 29.10.2020 №62260828 (т. 2, а.с. 11); повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_6 (т. 2, а.с. 13); довідка про зареєстрованих осіб від 29.10.2020 №33509 (т. 2, а.с. 14 зворот); заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 15.02.2021 про право власності на спадкове майно (т. 2, а.с. 16); праспорт та РНОКПП ОСОБА_2 (т. 2, а.с. 17-18, 55-57); свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 07.07.1979 (т. 2, а.с. 19); довідка про право власності на квартиру (т. 2, а.с. 21); витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.04.2021 щодо ТОВ «Клініка Меделіт» (т. 2, а.с. 22); Повний витяг з Єдиного державного реєстру актів цивільного стану щодо реєстрації шлюбу та його припинення ОСОБА_6 (т. 2, а.с. 23); повний витяг з Єдиного державного реєстру актів цивільного стану щодо народження ОСОБА_6 (т. 2, а.с. 24); повний витяг з Єдиного державного реєстру актів цивільного стану щодо народження ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 26); свідоцтво про право власності на житло (т. 2, а.с. 39); технічний паспорт на квартиру (т. 2, а.с. 30-31); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (т. 2, а.с. 31 зворот); договір про поділ спадкового майна від 16.04.2021 реєстровий №712 (т. 2, а.с. 32-33); свідоцтво про право на спадщину за законом (т. 2, а.с. 41); свідоцтво про право на спадщину від 16.04.2021 реєстровий №716 (т. 2, а.с. 43); свідоцтво про право на спадщину від 16.04.2021 №718 (т. 2, а.с. 45); свідоцтво про право на спадщину від 16.04.2021 №720 (т. 2, а.с. 47); витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі (т. 2, а.с. 48); заява заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 31.07.2021 щодо визначення особистою власністю спадкового майна (т. 2, а.с. 49); довідки про залишок коштів на банківському рахунку (т. 2, а.с. 50 зворот, 51 зворот, 53); заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 31.07.2021 щодо спірного спадкового майна медичного обладнання (т. 2, а.с. 54); заява ОСОБА_2 від 31.07.2021 щодо спірного спадкового майна медичного обладнання (т. 2, а.с. 59 зворот); свідоцтво про право на спадщину від 31.07.2021 реєстровий №1416 (т. 2, а.с. 77); свідоцтво про право на спадщину від 31.07.2021 реєстровий №1417 (т. 2, а.с. 79); довіреність від 31.07.2021 реєстровий №1415 (т. 2, а.с. 81); повний витяг з реєстру довіреностей №460083349 від 29.10.2021 (т. 2, а.с. 83). Перелічені докази надані сторонами на підтвердження своїх прав на спірне майно та майнові права, а також на вказані докази посилаються позивачі за зустрічним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги та заперечення проти задоволення первинного позову.
Суд вважає належними та допустимими доказами: висновок експерта від 18.02.2022 №СЕ-19-21/30220-ПЧ (т. 2, а.с. 201-204), постанова про закриття кримінального провадження від 26.07.2022 (т. 2, а.с. 205-206), оскільки в них зафіксовані обставини на які посилаються сторони для доведення своєї позицію перед судом.
Перелічені докази стосуються предмета доказування та слугують для підтвердження наявності чи відсутності обставин, якими сторони обґрунтовують свої позовні вимоги.
Суд зазначає, що в зустрічних позовах пред`явлені позовні вимоги, які обґрунтовані тим, що право на участь у товаристві з обмеженою відповідальністю не успадковується, що свідоцтво про права про право власності на частку в ТОВ «Клініка Меделіт» та свідоцтва на право власності на спірне медичне обладнання видані з порушенням принципу рівності часток спадкоємців та без врахування частки в спадковому майні, яке є спільним сумісним майном подружжя, окрім частки квартири, що договір про поділ спадкового майна та заяви спадкоємців при визначення статусу спадкового майна як особистої власності спадкодавця вчинені в супереч діючому законодавству України, а свідоцтва про право власності на спадкове майно видані з порушенням принципу рівності часток спадкоємців.
Сторони не оспорюють відсутність реєстрації нотаріальних дій у відповідних реєстрах та законність оспорюваних свідоцтв про прав на спадщину за законом, з інших, окрім наведених в позовних заявах та інших письмових заявах сторін, підстав. Тому суд вважає неналежними доказами, як такі, що не відносяться до предмета доказування та не слугують на підтвердження позицій сторін у справі, наступні докази: інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 29.10.2020 №62260794 (т. 2, а.с. 10 зворот); інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 29.10.2020 №62260796 (т.2, а.с. 11зворот); заява ОСОБА_7 про відмову від прийняття спадщини (т. 2, а.с. 12); заява ОСОБА_8 про відмову від прийняття спадщини (т. 2, а.с. 12 зворот); повний витяг з Єдиного державного реєстру актів цивільного стану щодо народження ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 25); повний витяг з Єдиного державного реєстру актів цивільного стану щодо реєстрації шлюбу ОСОБА_12 (т. 2, а.с. 27); Інформаційна довідка є Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів (т. 2, а.с. 28); Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру №64391223 від 16.04.2021 (т. 2, а.с. 35); Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру №64391233 від 16.04.2021 (т. 2, а.с. 35 зворот); Витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна №72052581 від 16.04.2021 (т. 2, а.с. 38-39); інформація з єдиного реєстру боржників (т. 2, а.с. 38); витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі №64395606 від 16.04.2021 (т. 2, а.с. 42); витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі №64396393 від 16.04.2021 (т. 2, а.с. 44); витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі (т. 2, а.с. 46); інформаційна довідка зі Спадкового реєстру №65827907 від 31.07.2021 (т. 2, а.с. 73-74); витяги з реєстру обтяжень рухомого майна №74083390 та №74083450 від 31.07.2021 (т. 2, а.с. 74 зворот, 75); витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі №65828265 від 31.07.2021 (т. 2, а.с. 78); витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі №65828273 від 31.07.2021 (т. 2, а.с. 80); інформаційна довідка є Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних дій №181478181 від 29.10.2021 (т. 2, а.с. 82); інформаційна довідка зі спадкового реєстру №67068300 від 29.10.2021 (т. 2, а.с. 84 зворот 85); витяги з реєстру обтяжень рухомого майна №75901138 та №75901155 від 29.10.2021 (т. 2, а.с. 86 зворот, 87); інформація з єдиного реєстру боржників від 29.10.2021 (т. 2, а.с. 87 зворот, 88); запити нотаріуса (т. 2, а.с. 14, 15, 19 зворот, 20, 50, 51, 52, ); банківська квитанції зі сплати нотаріальних витрат (т. 2, а.с. 10, 34, 55, 88 зворот).
Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази, які визнані допустимими та належними, є достовірними.
Керуючись вимогамист. 80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.
Суд також враховує положення ч. 1 ст. 82 ЦПК України, відповідно до якої обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За приписами ч. 3 ст. 82 ЦПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Сторонами не оспорюється та не заперечуються наступні фактичні обставини справи, тому суд визнає встановленим наступне.
07.07.1979 позивач ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (т. 2, а.с. 19).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_6 та ОСОБА_2 народилася донька ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (т.2 а.с.25).
ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_12 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 , що вбачається з свідоцтва про право власності на житло, технічного паспорту та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (т. 2, а.с. 29-31, 36, 37).
Вказана квартира зареєстрована в КП «Криворізьке БТІ» ДОР на ім`я ОСОБА_6 , що підтверджується довідкою (т. 2 , а.с. 21).
18.03.2009 ОСОБА_6 зареєстрований якфізична особа-підприємець,свідоцтво серії НОМЕР_4 ,видане Виконавчимкомітетом Криворізькоїміськради,що підтверджуєтьсяДоговором №1від 03.01.2012передання воренду ТОВ«Клініка Меделіт» медичногообладнання (т.1,а.с.38-39,59-60),договором купівлі-продажувказаного обладнання№А2809від 29.08.2011(т.2,а.с.60-62)та договоромзастави цьогож обладнання№74.41-3/11-ДЗ від 04.10.2011 (т. 2, а.с. 69-71).
16.07.2011 на ОСОБА_6 зареєстрований транспортний засіб автомобіль легковий-седан-В HYNDAI ACCENT VIN НОМЕР_5 2011 року випуску, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 . Підставою для державної реєстрації є вантажна митна декларація №125000042/1/124088 від 01.07.2011. Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про реєстрацію вказаного транспортного засобу (т. 2, а.с. 31 зворот).
ОСОБА_6 18.07.2011 заснував ТОВ «Клініка Меделіт», номер запису 122710020000012674, ідентифікаційний код юридичної особи 27664935, місце знаходження: 50036, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Філатова, будинок 10. 05.11.2016 до складу співвласників ТОВ «Клініка Меделіт» прийнято ОСОБА_3 02.06.2018 до складу співвласників ТОВ «Клініка Меделіт» прийнято ОСОБА_5 . 24.11.2020 ОСОБА_3 призначений на посаду керівника ТОВ «Клініка Меделіт». 19.04.2021 до складу співвласників ТОВ «Клініка Меделіт» увійшла ОСОБА_1 , реєстраційну дію вчинив приватний нотаріус ОСОБА_14 . Розмір статутного капіталу на Товариства станом на 16.04.2021 та на 12.10.2021 становить 1515 грн. 15 коп. Вказані обставини підтверджуються витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.04.2021 та на 12.10.2021 та Випискою з вказаного реєстру від 19.04.2021 щодо ТОВ «Клініка Меделіт» (т. 1, а.с. 43-46, 47 2, а.с. 22-23).
Придбання, за наведених у первісному позові обставин, спадкодавцем ОСОБА_6 спірного майна, підтверджується договором А2908 від 29.08.11, укладеним між ТОВ «ІнтерМед» (код ЄДРПОУ 31169792) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 19-23, 59-60, т. 2, а.с. 60-62), про купівлю останнім медичного обладнання, а саме: система ультразвукова діагностична MyLab 20 Plus, виробництва ESAOTE Europe B. (Нідерланди) (серійний номер Ѕ: 40-08975) в комплекті: датчик LA 523 лінійний до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN: 156/24028; датчик конвексний СА 631 МН2 до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN: 185/03919; датчик ЕС 1123 END-FIRE CAVITY до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер 11205201; аналізатор гематологічний автоматичний RT-7600, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co.,Ltd. (Китай). Серійний номер SN: 801217009EZY; центрифуга СМ-6М виробництва ELMI Ltd. (Латвія). Серійний номер SN: 11021104B1; інкубатор термостат RTA-19, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co./Ltd. (Китай).
Факт придбання переліченого майна підтверджена дослідженими під час судового розгляду доказами: договором А2908 від 29.08.11, укладеним між ТОВ «ІнтерМед» (код ЄДРПОУ 31169792) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 19-23, 59-60, т. 2, а.с. 60-62); акт приймання - передачі товару від 03.10.2011 року (т. 1, а.с. 24, 61, т. 2, а.с. 64); додаток №1 вказаних договору та акту приймання-передачі (т. 1, а.с. 25, 62, т. 2, а.с. 64 зворот,); додаток №2 вказаних договору та акту приймання-передачі (т. 1, а.с. 26, т. 2, а.с. 65); видаткова накладна №РН-0000936 від 03.10.2011 (т. 1, а.с. 27, т. 2, а.с. 66 зворот); видаткова накладна №РН-0000934 від 03.10.2011 (т. 1, а.с. 28, т. 2, а.с. 65 зворот); видаткова накладна №РН-0000935 від 03.10.2011 (т. 1, а.с. 29, т. 2, а.с. 66); рахунок-фактура №СФ-А2908-1 від 29.08.2011 (т. 1, а.с. 30, т. 2, а.с. 68); рахунок-фактура №СФ-А2908 від 29.08.2011 (т. 1, а.с. 31, 32, т. 2, а.с.67 зворот); специфікація додаток №1 до договору №А2908 (т. 1, а.с. 33, т. 2, а.с. 62 зворот); специфікація додаток №2 до договору №А2908 (т. 1, а.с. 34, т. 2, а.с. 62 зворот); специфікація додаток №3 до договору №А2908 (т. 1, а.с. 35, т. 2, а.с. 63); рахунок-фактура №СФ-А2908-2 від 29.08.2011 (т. 1, а.с. 36, т. 2, а.с. 67); довідка банка №25/207 від 19.04.2018 (т. 1, а.с. 37); договір застави обладнання від 04.10.2011 (т. 2, а.с. 69-71), довідка від 20.02.2015 про облік основних засобів ФОП ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 42).
Також сторони не оспорюють факт перебування на час розгляду справи переліченого майна у користуванні ТОВ «Клініка Меделіт», яке було передано за життя спадкодавцем ОСОБА_6 вказаному товариству за договором оренди договір №1 оренди майна від 03.01.2012 (т. 1, а.с. 38-39); акт приймання-передачі медичного обладнання до договору №1 від 03.01.2012 (т.1, а.с. 40); додаток №3 до договору №1 від 03.01.20212 Договірна вартість (т. 1, а.с. 41).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (т. 1, а.с. 16).
29.10.2020 ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Криворізького міського нотаріального округу заяву про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_6 (т. 2, а.с. 5).
29.10.2020 вказаним приватним нотаріусом була заведена спадкова справа №70/2020, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №62260828 від 29.10.2020 вказаної спадкової справи (т.2, а.с. 11).
Згідно заяв від 29.10.2020 №180 та №181 батько спадкодавця ОСОБА_7 та донька спадкодавця ОСОБА_15 відмовилися від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2 (т. 2, а.с. 12, 12 зворот).
Згідно матеріалів спадкової справи інші спадкоємці померлого ОСОБА_6 відсутні.
15.04.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали приватному нотаріусу Криворізького міського нотаріального округу Січкар Б.В. спільну заяву №72, в якій повідомили нотаріуса, що на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_6 залишилося спадкове майно, що складається з: частки квартира АДРЕСА_2 (т. 2, а.с. 29-31); автомобіль легковий-седан-В HYNDAI ACCENT VIN Z94CU41DBBR043042 2011 року випуску, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 . Права на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженої відповідальність «Клініка Меделіт» (ідентифікаційний код 37664935). Цією ж заявою вони визначили статус спадкового майна як такого, що є індивідуальною власністю спадкодавця (т. 2, а.с. 16).
16.04.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір про поділ спадкового майна, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу реєстровий №712. Згідно вказаного договору спадкоємці без визначення вартості спадкового майна поділили спадкове майно наступним чином: у власність дочки спадкодавця ОСОБА_1 : транспортний засіб марки HYNDAI моделі ACCENT реєстраційний номер НОМЕР_1 , права на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженої відповідальність «Клініка Меделіт» (ідентифікаційний код 37664935), переплати зі сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, які обліковуються на інтегрованих картках платника ІТС (Податковий Блок) станом на 15.04.2021 за ФОП ОСОБА_6 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ); у власність дружини спадкодавця ОСОБА_2 перейде: частка квартири АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 154-155, т. 2, а.с. 32-33).
Згідно свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 16.04.2021, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Січкар Б.В., зареєстровано в реєстрі під №714, ОСОБА_1 отримала право власності на транспортний засіб марки HYNDAI моделі ACCENT реєстраційний номер НОМЕР_1 (т. 2, а.с. 41).
Згідно свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 16.04.2021, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Січкар Б.В., зареєстровано в реєстрі під №716, ОСОБА_1 отримала право власності на частку номінальною вартістю 500 грн. в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка Меделіт» (надалі за текстом - Товариство), зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, та громадських формувань 18.07.2011, номер запису 122710020000012674, ідентифікаційний код юридичної особи 27664935, місце знаходження: 50036, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Філатова, будинок 10, розмір статутного капіталу Товариства становить 1515 грн. 15 коп. (т. 2, а.с. 43).
Відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 16.04.2021, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Січкар Б.В., зареєстровано в реєстрі під №718, ОСОБА_1 отримала право власності на переплати зі сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, які обліковуються на інтегрованих картках платника ІТС (Податковий Блок) станом на 15.04.2021 за ФОП ОСОБА_6 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ): по коду платежу №18050401 єдиний податок фізичних осіб 6784 грн. 87 копійок; по коду платежу №71010000 єдиний внесок, нарахований на суми: заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності 0 грн. 94 копійки; по коду платежу №11011000 військовий збір 130 грн. 60 копійок (т 2, а.с. 45).
Згідно свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 16.04.2021, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Січкар Б.В., зареєстровано в реєстрі під №720, ОСОБА_2 отримала право власності на частку квартири АДРЕСА_2 (т. 2, а.с. 47).
16.04.2021 ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Криворізького міського нотаріального округу Січкар Б.В. заяву реєстровий №723 про вступ до складу учасників ТОВ «Клініка Меделіт» (т. 1, а.с. 153, т. 2, а.с. ).
01.06.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали приватному нотаріусу Криворізького міського нотаріального округу Січкар Б.В. спільну заяву №114, в якій повідомили нотаріуса, що на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_6 залишилося спадкове майно, що складається з: грошових коштів з належними відсотками та усіма компенсаційними та індексаційними нарахуваннями, що зберігаються на рахунках у Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк»; грошових коштів з належними відсотками та усіма компенсаційними та індексаційними нарахуваннями, що зберігаються на рахунках у Акціонерному товаристві «Банк інвестицій та заощаджень»; грошових коштів з належними відсотками та усіма компенсаційними та індексаційними нарахуваннями, що зберігаються на рахунках у Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль». Цією ж заявою вони визначили статус спадкового майна як такого, що є індивідуальною власністю спадкодавця (т. 2, а.с. 49).
Згідно довідки Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» від 25.06.2021 №81-15-9/6485-БТ, у вказаному банку на ім`я ОСОБА_6 відкрито картковий рахунок № НОМЕР_6 (дата відкриття 06.11.207), залишок коштів на якому станом на 24.06.2021 складає 4895 грн. 25 коп. (т. 2, а.с. 50 зворот).
Згідно довідки Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» від 02.06.2021 №05-1//05/4206, у вказаному банку на ім`я ОСОБА_6 не було відкрито рахунків (т. 2, а.с. 51 зворот).
Згідно довідки Акціонерного товариства «ПриватБанк» від 01.06.2021 №29.1.0.0.0/7-210601/10514, у вказаному банку на ім`я ОСОБА_6 відкрито карткові рахунки: № НОМЕР_7 від 21.09.2017, на якому залишок коштів становить 26 грн. 46 коп.; №UA08305299000002620173956885 від 17.03.2017, на якому залишок коштів становить 46 грн. 87 коп.; №UA26305299000002620887410971 від 09.09.2019, на якому залишок коштів становить 102 грн. 00 коп. (т. 2, а.с. 53).
31.07.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали приватному нотаріусу Криворізького міського нотаріального округу Січкар Б.В. спільну заяву №153, в якій повідомили нотаріуса, що на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_6 залишилося спадкове майно, що складається з обладнання: система ультразвукова діагностична MyLab 20 Plus, виробництва ESAOTE Europe B.V. (Нідерланди) (серійний номер SN: 40-08975) в комплекті: датчик LA 523 лінійний до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN: 156/24028; датчик конвексний СА 631 МНz до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN: 185/03919; датчик ЕС 1123 END-FIRE CAVITY до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер 11205201; аналізатор гематологічний автоматичний RT-7600, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co.,Ltd. (Китай). Серійний номер SN: 8012170092; центрифуга СМ-6М виробництва ELMI Ltd. (Латвія). Серійний номер SN: 11021104B1; інкубатор термостат RTA-19, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co./Ltd. (Китай), серійний номер SN: 581213064Е. Цією ж заявою вони визначили статус спадкового майна як такого, що є індивідуальною власністю спадкодавця (т. 2, а.с. 54).
Згідно свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 31.07.2021, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Січкар Б.В., зареєстровано в реєстрі під №1416, ОСОБА_2 отримала право власності на частки переліченого вище обладнання (т. 1, а.с. 17, 57, т. 2, а.с. 77).
Згідно свідоцтвапро правовласності наспадщину зазаконом від31.07.2021,посвідченого приватнимнотаріусом Криворізькогоміського нотаріальногоокругу СічкарБ.В.,зареєстровано вреєстрі під№1417, ОСОБА_1 отримала правовласності на часткутого жмедичного обладнання (т. 1, а.с. 18, 58, т. 2, а.с. 79).
Довіреністю від 31.07.2021, посвідченою приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Січкар Б.В., зареєстровано в реєстрі під №1415, ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 здійснювати всі необхідні дії для оформлення спадкової справи, документів щодо права власності на спадкове майно та на розпорядження рухомим спадковим майном (т. 2, а.с. 81).
Відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 16.04.2021, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Січкар Б.В., зареєстровано в реєстрі під №2113, ОСОБА_1 отримала право власності на частку наступного спадкового майна: грошових коштів з належними відсотками та усіма компенсаційними та індексаційними нарахуваннями, що зберігаються на рахунках у Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль» на картковому рахунку № НОМЕР_6 , залишок коштів на якому складає 4895 грн. 25 копійок; у Акціонерному товаристві «ПриватБанк» на карткових рахунках: № НОМЕР_7 , на якому залишок коштів становить 20 грн. 46 копійок; № НОМЕР_8 на якому залишок коштів становить 46 грн. 87 копійок; №UA26305299000002620887410971 на якому залишок коштів становить 102 грн. 00 копійок; на рахунку «Бонус плюс» № НОМЕР_9 (т. 2, а.с. 89).
Відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 16.04.2021, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Січкар Б.В., зареєстровано в реєстрі під №2113, ОСОБА_2 отримала право власності на 3/4 частки вище вказаного спадкового майна (т. 2, а.с. 91).
В своїх письмових заявах у справі сторони не заперечують той факт, що спадкодавець ОСОБА_6 за життя не звертався з будь-якими вимогами чи скаргами до ТОВ «Клініка Меделіт», ОСОБА_5 та ОСОБА_3 щодо необхідності повернення йому переданого в оренду вказаному товариству спірного медичного обладнання. Докази таких звернень в справі відсутні.
Сторони не заперечують, що ними не оскаржувалися висновок експерта та постанова дізнавача про закриття кримінального провадження.
Враховуючи наведене, у суду немає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання сторонами.
Оскільки вказані обставини сторонами визнаються та не оспорюються, на підтвердження їх існування учасниками справи суду надані відповідні письмові належні та допустимі докази, суд вважає, що перелічені обставини є встановленими і доказуванню не підлягають.
Позивачі за первісним позовом не визнають та оспорюють факт відмови ОСОБА_6 від 2/3 у праві власності на спірне медичне обладнання, а позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_5 заявляють про своє право власності на 1/3 частину, кожен, зазначеного обладнання. Тому вказаний факт підлягає доказуванню. На підтвердження свого права власності позивачі за зустрічними позовами надали протокол №1/2020 від 29.02.2012 загальних зборів засновників ТОВ «Клініка Меделіт» (т. 1, а.с. 106), який оцінений судом як належний та допустимий доказ.
Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, що регулюються нормами ЦК України, СК України та ЗУ «Про господарські товариства», ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ЗУ «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.20012 №296/5, зареєстрований в МЮ України 22.02.2012 за №282/20595 (надалі за текстом Порядок ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду».
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
На рівні національного законодавства право на звернення до суду за захистом свої порушених, оспорюваних або не визнаних прав передбачено ст. 15 та 16 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 вказаної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, якими зокрема можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди .
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч. 2 цієї ж статті у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Сторони в належний спосіб звернулися до суду за захистом своїх прав, які вони вважають порушеними. Позовні заяви відповідають вимогам встановленим законом.
З позовних заяв вбачається що спір між сторонами виник щодо права власності на майно та майнові права, які не визнаються та оспорюють ся сторонами.
Предметом зустрічного позову ОСОБА_3 та позову ОСОБА_5 є оспорювання набуття в порядку спадкування позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «Клініка Меделіт», а також набуття нею та позивачем за первісним позовом ОСОБА_2 в порядку спадкування права власності на медичне обладнання, 2/3 частини якого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , вважають своїм.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).
Згідно ч. 2 цієї ж статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Тобто позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , як учасники ТОВ «Клініка Меделіт» мають право захищати своє майнове право на те, щоб до складу учасників товариства входили треті особи лише у відповідності до чинного законодавства і лише ті особи, які мають на це законне право. Оскільки підставою набуття права власності на корпоративні права позивач за первинним позовом ОСОБА_1 набула на підставі свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом, яке в свою чергу було видане, окрім іншого, на підставі оспорюваного договору про поділ спадкового майна, суд вважає, що вказаний договір та свідоцтва про право власності на спадкове майно, прямо впливають на право позивачів за первинним позовом на участь в належному їм товаристві лише тих осіб, які набули це право згідно з законом. Тому суд вважає, що вимагати
Отже позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , є належними позивачами та мають право на подання до суду позову про визнання недійсними договору про поділ спадкового майна та свідоцтв про право на спадщину, виданих на спірне майно та майнові права.
Щодо позовних ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , про визнання права власності на 2/3 спірного медичного обладнання, по 1/3 частині за кожним, суд зазначає наступне.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 2 ст. 319 ЦПК України).
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).
ФОП ОСОБА_6 передав орендатору директору ТОВ «Клініка Меделіт» Бушанському В.М. в оренду спірне медичне обладнання, що підтверджується відповідною специфікацією, яка є додатком до договору оренди №1 від 03.01.2012. При цьому суд зазначає, що згідно договору строк оренди сплинув 03.01.2014. Після закінчення строку дії договору оренди ОСОБА_6 не вчиняв жодних дій направлених на повергнення йому всього медичного обладнання.
Надалі, згідно протоколу №1/2020 загальних зборів учасників ТОВ «Клініка Меделіт» від 29.02.2020 між ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було розподілене спірне майно без виділення його в натурі в розмірі по 1/3 частині цього майна кожному, оскільки спірне майно визначена як неподільна річ, оскільки при поділі втрачають цінність та функціональність. Вартість майна була визначена на підставі звіту про незалежну оцінку майна від 14.01.2020 проведеної ТОВ «Імона-Експерт» становить 215520 грн.
Доказів продовження дії договору, та доказів здійснення ТОВ «Клініка Меделіт» оплати оренди обладнання сторонами суду не надано. Тому суд не приймає до уваги твердження позивачів за зустрічним позовом про оплату оренди, про перебування в оренді і в користуванні саме ТОВ «Клініка Меделіт» спірного медичного обладнання. Судом встановлено і не заперечується сторонами, що спірне медичне обладнання перебуває в приміщенні, за місцезнаходженням вказаного Товариства.
Після підписання вище вказаного протоколу ОСОБА_6 не вживав жодних дій щодо повернення свого майна, що не оспорюється сторонами, які не надали суду доказів протилежного. Зазначені обставини на думку суду свідчать про дійсну відмову ОСОБА_6 від права власності на 2/3 спірного медичного обладнання, так як його дії свідчать про відсутність у нього намірів продовжувати здійснювати своє майнове право щодо спірного медичного обладнання.
За приписами ч. 1 ст. 345 ЦК України право власності припиняється окрім іншого у разі відмови власника від права власності.
Особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності (ч. 1 ст. 347 ЦК України). З аналізу вказаної норми вбачається, що форма відмови від права власності законом не вимагається.
Суд зазначає, що у вище вказаному протоколі зборів засновників товариства у письмовій формі зафіксована відмова ОСОБА_6 від права власності на спірного майна на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Суд не приймає до уваги твердження позивачів про недійсність протоколу №1/2020 загальних зборів учасників ТОВ «Клініка Меделіт» від 29.02.2020 з підстав невідповідності його законодавству, яке регулює правовідносини між засновниками товариства та між Товариством і його засновником. У вказаному доказі зафіксована воля ОСОБА_6 і його згода з тим, що право власності розподілене між засновниками товариства фізичними особами, які реалізували своє право на прийняття у власність спірного медичного обладнання, але не реалізували належним чином своє право на внесення свого майна до статутного капіталу товариства. Суд зазначає, що предметом спору не є саме внесення майна до статутного капіталу. Тому, для підтвердження волевиявлення ОСОБА_6 щодо передачі права власності на 2/3 спірного медичного обладнання позивачам за зустрічним позовом ОСОБА_5 і ОСОБА_3 , та прийняття вказаного майна у власність останніми, достатньо простої письмової форми фіксації та підписів на засвідчення згоди учасників такого правочину.
Враховуючи наведене суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_16 про визнання за кожним з них права власності на 1/2 частину спірного медичного обладнання підлягають частковому задоволенню. Так, під час судового розгляду знайшло своє підтвердження виникнення права власності позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , на 1/3 частину спірного медичного обладнання за кожним з них, оскільки таке їх право ґрунтується на законі, підтверджене належними та допустимими доказами.
Отже, судом встановлено, що позивачам за первісним позовом на праві спільної часткової власності належить право лише на 1/3 спірного медичного обладнання. Вказане обладнання не стоїть на балансі ТОВ «Клініка Меделіт», не використовується вказаним Товариством у своїй господарській діяльності. Зазначене майно перебуває у користуванні співвласників цього майна фізичних осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , до яких, як до фізичних осіб за первинним позовом будь-які позовні вимоги не заявлені. Тому суд вважає, що факт порушення права власності позивачів за первісним позовом саме ТОВ «Клініка Меделіт» та ОСОБА_3 як її директором, під час судового розгляду свого підтвердження не знайшов.
Щодо позовних вимог про визначення розміру часток у праві власності на спірне майно спадкоємців, визначивши розмір часток у праві власності на перелічене спірне майно: в розмірі 1/12 частки ОСОБА_1 та частки ОСОБА_2 ; позбавлення позивачів за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на належну їм на праві спільної часткової власності 1/3 спірного обладнання як спадкового майна, з компенсацією їм вартості вказаної частки від вартості спірного майна, то суд приходить до висновку, що вказана позовна вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_6 залишилася 1/3 частка спірного медичного обладнання. Проте дійсна частка кожного з позивачів за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спірному медичному обладнанні та статутному капіталі ТОВ «Клніка Меделіт» судом не може бути визначена і сторонами справи суду не надано доказів вартості спірного майна (медичного обладнання) на момент розгляду справи судом. Так, суд приймає до уваги твердження позивачів за зустрічним позовом про те, що приватний нотаріус Січкар Б.В. при визначенні обсягу спадкового майна, не врахувала норми СК України та те, що все спадкове майно було набуте за час перебування у шлюбі ОСОБА_6 та ОСОБА_2 . В той же час, в разі визнання судом недійсними договору про поділ спадкового майна та свідоцтв про право на спадщину, таке рішення не позбавить позивачів за первинним позовом права в подальшому укласти у відповідності до закону новий договір про виділ кожному з них частки в спадковому майні, а також договір про зміну їх частки в спадковому майні. Тому суд під час цього судового розгляду не може визначити, якими будуть умови можливих домовленостей між спадкодавцями, що прямо впливає на визначення розміру компенсації в разі припинення їх права власності на спірне медичне обладнання з виплатою компенсації відповідно розміру частки в такому майні.
Щодо недійсності свідоцтв про право власності на спірне медичне обладнання та недійсності договору про поділ спадкового майна суд зазначає наступне.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.07.2021 року №1416 ОСОБА_2 , дружині померлого ОСОБА_6 , належить 3/4 частки медичного обладнання як спадкового майна.
Згідно досвідоцтва проправо наспадщину зазаконом від31.07.2021року №1417 ОСОБА_1 ,доньці померлого ОСОБА_6 ,належить 1/4 частка медичного обладнання як спадкового майна.
Проте судом встановлено, що до моменту відкриття спадщини 2/3 спірного обладнання перебували у спільній частковій власності позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_3 1/3 частка, ОСОБА_5 1/3 частка, у позивача за первісним позовом ОСОБА_2 1/6 частка та ОСОБА_6 1/6 частка, яку, з врахуванням відмови від права власності на спадщину ОСОБА_7 та ОСОБА_15 , успадкували ОСОБА_1 в розмірі 1/24 частки та ОСОБА_2 в розмірі по 1/8 частини. Загалом ОСОБА_2 на праві власності в порядку спадкування та на праві спільної сімейної власності подружжя на 7/24 частини спірного медичного обладнання, а саме 1/6 частка на підставі ст. 60 СК України і 3/24 в порядку спадкування.
Такий висновок суду ґрунтується на невідповідності вимогам законодавства України укладеного спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_17 договору про поділ спадкового майна, виданих на підставі вказаного договору та їх заяв про визначення правового статусу спадкового майна свідоцтв про право власності на спадкове майно.
Оцінюючи вказані правочини з точки зору їх відповідності правовим нормам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 372 ЦК України, які кореспондують зі ст.ст. 60, 61, 70 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Вказане право спільної власності подружжя презюмується і доказуванню в судовому порядку не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
За приписами ч. 3 вказаної статті визначено, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Положеннями ч. 4 цієї ж встановлено, що речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 68, ч.1 ст. 69 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Судом встановлено, що все спадкове майно, включно з майновими правами на частку в ТОВ «Клініка Меделіт», набуте ОСОБА_6 та ОСОБА_2 за час шлюбу, а тому, хоча вказане майно й зареєстроване на праві власності на ім`я ОСОБА_6 , а спірне медичне обладнання використовувалося спадкодавцем у його господарській діяльності, однак у відповідності до вимог ст. 60 СК України, є їх спільною сумісною власністю подружжя.
Оскільки частка у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 , була набута ОСОБА_6 відповідно до положень ст. 3 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» в редакції станом на 19.02.1999, тому згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 57 СК України є його індивідуальною власністю та увійшла до складу спадщини.
Згідно ч. 1ст. 70 СК України,у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Оскільки домовленості між сторонами щодо визначення часток та наявності шлюбного договору, яким узгоджене зазначене питання, судом не встановлено, суд приходить до висновку, що частки майна дружини та чоловіка ОСОБА_6 та ОСОБА_2 у придбаному ними за час шлюбу спільному майні є рівними та становлять по 1/2 частині у кожного.
Відповідно до вимог ст. 65 СК України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_2 в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень проти позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , не посилалася на те, що спадкодавець ОСОБА_6 вчиняв будь-які дії щодо спільного майна подружжя всупереч інтересам сім`ї. Тому суд приходить до висновку, що всі дії щодо вказаного майна ОСОБА_6 вчиняв в інтересах сім`ї та з відома другого з подружжя - ОСОБА_2 , зокрема щодо передання спірного медичного обладнання в оренду ТОВ «Клініка Меделіт» за договором №1 оренди майна від 03.01.2012 та щодо підписання протоколу зборів засновників ТОВ «Клініка Меделіт» №2/2020 від 29.02.2020 в частині розгляду за пропозицією ОСОБА_6 під головуванням останнього питання розподілу спірного медичного обладнання, загальна вартість якого на дату оцінки 14.01.2020, що проведена ТОВ «Імона-Експерт» складає 215520,00 грн. та належить на праві власності ФОП « ОСОБА_6 , між учасниками товариства. Згідно вказаного протоколу спірне медичне обладнання розподілене без виділення в натурі між ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , по 1/3 частині вказаного обладнання кожному.
Відповідно до вимог ст. 65 ч.2 СК України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. ОСОБА_2 не зверталася до суду з позовом про визнання недійсним протоколу зборів засновників ТОВ «Клініка Меделіт» №2/2020 від 29.02.2020, який фактично є письмовим договором між фізичними особами про розподіл часток у праві власності на спірне обладнання в розмірі по 1/3 частині кожному.
Відповідно дозвіту пронезалежну оцінкумайна складеногоТОВ «Імона-Експерт» на дату оцінки 14.01.2020 вартість медичного обладнання складає 215520,00 грн., а перелік оціненого майна відповідає переліку спірного медичного обладнання зазначеного в первинному та зустрічних позовах.
Позивачі за первісним позовом визначили вартість спірного майна виходячи з його первинної вартості на дату придбання його ОСОБА_6 у 29.08.2011 за кредитні грошові кошти в сумі 495009,80 грн., проте доказів вартості спірного майна на дату подання позову суду не надали. Суд враховує пояснення сторін про те, що вказане медичне обладнання весь час використовувалося в господарській діяльності спочатку ФОП « ОСОБА_6 », а потім іншими особами в приміщенні ТОВ «Клініка Меделіт», а отже майно має певний знос і не може мати початкову вартість нового обладнання, про що позивачі за первинним позовом прямо зазначили в своєму позові.
Позивачі за первісним позовом не оспорювали та не заперечували проти наданого позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 . Звіту пронезалежну оцінкумайна складеногоТОВ «Імона-Експерт», в якому на дату оцінки 14.01.2020, вартість медичного обладнання складає 215520,00 грн. Інших доказів щодо вартості майна на момент відкриття спадщини сторонами суду не надано. Тому суд приходить до висновку, що вартість спірного медичного обладнання станом на 14.01.2020 становить 215520,00 грн., а вартість 1/3 цього майна дорівнює 71840 грн.
Крім того, відповідно дост. 1226 ЦК Україничастка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. При цьому, співвласник має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Отже, суд приходить до висновку, що все спадкове майно, окрім зазначеної частки у праві власності на квартиру та 2/3 спірного медичного обладнання є спільним майном подружжя. При цьому лише частина вказаного спільного майна подружжя є спадковим майном.
Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги, як такі, що не ґрунтуються на Законі, твердження позивачів за первинним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що все спадкове майно є індивідуальною власністю спадкодавця ОСОБА_6 .
За таких обставин суд приходить до висновку, що розмір спадкового майна, яке було предметом укладення між спадкоємцями договору про його поділ та в оспоюваних свідоцтвах про право власності в порядку спадкування не відповідає дійсному розміру спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_6 .
За приписами п. 4.22. Глава 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із документа, що посвідчує право власності, вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з`ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на1/2частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя.
Вказане положення не містить приписів про обов`язок одного з подружжя, якому належить право власності на частину спільного майна, на яке відкрилася спадщина в обов`язковому або примусовому порядку отримати на таке майно свідоцтво про право власності. В свою чергу, положення вказаного пункту Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України свідчать про наявність обов`язку у нотаріуса визначити в спадковій масі частку, яка належить за законом на праві спільної власності другому з подружжя хто залишився живим. Суд наголошую, що згідно законодавства України нотаріус не вправі змінювати правовий режим майна, зокрема і вирішувати питання щодо належності права власності на майно, яке набуте у шлюбі, як такого, що належить лише одному з них.
Тому суд приходить до висновку, що в разі неподання відповідної заяви про видачу свідоцтва про право власності на зазначене майно, нотаріус повинен самостійно визначити розмір частки спадкового майна, на яке може бути видане свідоцтво про право власності в порядку спадкування, та за відповідними заявами видати відповідні нотаріальні свідоцтва про право власності в порядку спадкування та про право власності на часту у спільному майні подружжя. Вказаним Положенням та законодавством також не передбачене право спадкоємців змінювати правовий статус майна, яке залишилося після смерті спадкодавця, у тому числі будь-якими договорами чи заявами.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_6 , складається з: частки квартири АДРЕСА_2 ; 1/6 частки медичного обладнання система ультразвукова діагностична MyLab 20 Plus, виробництва ESAOTE Europe B.V. (Нідерланди) (серійний номер SN: 40-08975) в комплекті: датчик LA 523 лінійний до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN: 156/24028; датчик конвексний СА 631 МНz до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN: 185/03919; датчик ЕС 1123 END-FIRE CAVITY до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер 11205201; аналізатор гематологічний автоматичний RT-7600, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co.,Ltd. (Китай). Серійний номер SN: 8012170092; центрифуга СМ-6М виробництва ELMI Ltd. (Латвія). Серійний номер SN: 11021104B1; інкубатор термостат RTA-19, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co./Ltd. (Китай), серійний номер SN: 581213064Е, вартість якої становить 35920 грн.; частки грошових коштів з належними відсотками та усіма компенсаційними та ідксаційними нарахуваннями, що зберігаються на рахунках у Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль» на картковому рахунку № НОМЕР_6 , залишок коштів на якому складає 4895 грн. 25 копійок; у Акціонерному товаристві «ПриватБанк» на карткових рахунках: № НОМЕР_7 , на якому залишок коштів становить 20 грн. 46 копійок; № НОМЕР_8 на якому залишок коштів становить 46 грн. 87 копійок; №UA26305299000002620887410971 на якому залишок коштів становить 102 грн. 00 копійок; на рахунку «Бонус плюс» № НОМЕР_9 ; частки перепалати зі сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, які обліковуються на інтегрованих картках платника ІТС (Податковий Блок) станом на 15.04.2021 за ФОП ОСОБА_6 (реєстраційний номер 2112816818): по коду платежу №18050401 єдиний податок фізичних осіб 6784 грн. 87 копійок; по коду платежу №71010000 єдиний внесок, нарахований на суми: заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності 0 грн. 94 копійки; по коду платежу №11011000 військовий збір 130 грн. 60 копійок; частка номінальною вартістю 250 грн. в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка Меделіт» (надалі за текстом - Товариство), зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, та громадських формувань 18.07.2011, номер запису 122710020000012674, ідентифікаційний код юридичної особи 27664935, місце знаходження: 50036, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Філатова, будинок 10, розмір статутного капіталу Товариства становить 1515 грн. 15 копійок; частина транспортного засобу марки HYNDAI моделі ACCENT реєстраційний номер НОМЕР_1 . 1/6 частка медичного обладнання та частка іншого переліченого майна належить ОСОБА_2 в силу Закону як рівнозначна частка у спільному сумісному майні подружжя.
Судом встановлено, що відповідно до матеріалів спадкової справи №70/2020 від 29.10.2020, вартість спадкового майна не визначалася, сторонами суду доказів вартості спадкового майна не надано. Суд зазначає, що за наявності різного за своєю вартістю кожного з об`єктів спадкового майна, без визначення вартості кожного з об`єктів такого майне виділ в натурі частки в такому майні, а також зміна розмір часток є неможливим, оскільки встановити такі частки можливо лише при грошовому вираженні вартості спадкового майна.
Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається лише на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Положеннями ч. 2 вказаної статті визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Оскільки з закону прямо випливає наявність у ОСОБА_2 права власності на частку спадкового майна, окрім права власності на квартири, як у другого з подружжя, а у позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , наявне право власності на 2/3 спірного медичного обладнання, тому суд вважає, що право власності на спірне медичне обладнання та частку в статутному капіталі Товариства набуто позивачами за первинним позовом не правомірно. Тому оскаржувані за зустрічними позовами правочини підлягають визнанню судом недійсними в цілому. При цьому суд приймає до уваги, що часткове визнання недійсними оспорюваних правочинів є неможливим, оскільки для їх укладенню повинно передувати встановлення всієї наявної спадкової маси та дійсних часток у праві на нього спадкоємців.
За приписами ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадкове майно належить спадкоємцю з моменту відкриття спадщини. Тому суд погоджується, що позивачі за первинним позовом мають право на звернення до суду за захистом свого майнового права.
Одночасно суд зазначає, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України). Тобто право власності на нерухоме майно у спадкоємців в повній мірі виникає лише після державної реєстрації такого права, оскільки за своїм змістом право власності передбачає наявність одночасно 3-х його складових: право користування, право розпорядження та право володіння.
Натомість, зміст оспорюваного договору про поділ спадкового майна за своїм змістом є договором поділу спільного часткового майна, за яким сторони відмовляються на користь один одного від права власності на частину спадкового майна. Вказаний договір не містить посилань на те, яким часткам у спадковому майні відповідає майно, яке залишається у власності кожного зі спадкоємців.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 1278 ЦК України щодо спадкового майна не підлягають застосуванню положення ст. 367 ЦК України, оскільки положення вказаної статті передбачають поділ одного, або окремо кожного з об`єктів права спільної часткової власності в натурі. Тобто за таким договором частина такого об`єкт права власності залишаються у користуванні того зі співвласників, якому така частка виділена в натурі, на праві індивідуальної власності. При цьому припиняється лише право спільної часткової власності на цей об`єкт права власності у кожного зі співвласників, у яких залишається право індивідуальної власності на належні їм частини такого майна.
Натомість положення ст. 364ЦК України передбачають виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, що в свою чергу кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 1278 ЦК України, яка передбачає можливість лише виділення частки спадкового майна в натурі, а не поділу в натурі вказаного майна.
Частиною 1 ст. 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Згідно ч. 2 цієї ж статті, в разі, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Відповідно до ч. 3 ст. 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
За приписами ч. 4 вказаної статті договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Аналіз норм ст. 364 та 367 ЦК України дозволяє прийти суду до висновку, що застосування вказаних норм має різні правові наслідки.
Так, при поділі майна в натурі за правилами ст. 367 ЦК України припиняється лише право спільної часткової власності всіх співвласників (ч. 2).
Натомість, при застосуванні норм ст. 367 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Оскільки до складу спадщини входять у тому числі неподільні речі, тому, з врахуванням положень ч. 2 ст. 1278 ЦК України розподіл між спадкоємцями спадкового майна є можливим лише шляхом укладення договору про виділ окремих об`єктів зі складу спадщини кожному зі спадкоємців з дотриманням принципу відповідності такого виділеного майна відповідним часткам у праві власності на спадкове майно, або з одночасним укладенням договору про зміну розміру таких часток. При цьому слід враховувати, що відмова від частини спадкового майна не допускається (ст. 1273 ЦК України).
Тобто, при виділі в натурі частки спадкового майна при неможливості дотриматися принципу відповідності такого майна частці в спадковому майні такого спадкоємця, різниця часток (вартості) спадкового майна повинна бути компенсована грошима, або іншим спадковим майном.
Суд зазначає, що підзаконні акти, на які посилаються позивачі за первісним позовом та третя особа не можуть змінювати Закони і повинні застосовуватися у відповідності до нормативних актів, які мають вищу юридичну силу. Тому суд не приймає до уваги посилання позивачів за первинним позовом та третьої особи на те, що позивачі мали право укласти договір про поділ спадкового майна, оскільки можливість укладення такого договору випливає зі змісту Положення про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та правил діловодства в нотаріаті України.
Крім того, за приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном .
Тобто, положення ч. 5 ст. 1268 ЦК України щодо належності спадщини спадкоємцю з моменту відкриття спадщини слід застосовувати лише в поєднання з нормами ч. 1 ст. 317, ч. 4 ст. 334 ч. 2 ст. 1278 ЦК України. До аналогічних правових висновків прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 15.07.2020 у справі №355/340/17-ц.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12, у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
Позивачі за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у силу норм ЦК України стали власниками та частин спадкового майна відповідно, а відсутність реєстрації права власності на зазначену квартиру зумовлює обмеження у праві розпорядження нею. До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд в постанові від 20.05.2020 у справі №303/6974/16.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновків, що без наявності свідоцтва про право власності на спадкове майно неможливо укласти будь-якій договір щодо цього майна окрім договору про зміну розміру часток у спадковому майні або про виділ частки спадкового майна в натурі кожному зі спадкоємців.
Така позиція узгоджується з положеннями Глави 7 Розділу І, Глави 1, 2 та 10 Розділу ІІ Положення про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Окремо слід зазначити, що вказаним положенням не передбачена можливість посвідчення договору про поділ спадкового майна до отримання свідоцтва про право власності на таке майно в порядку спадкування.
Тобто, з моменту відкриття спадщини у спадкоємців виникає право володіти та користуватися спадковим майном, оскільки право розпорядження спадковим майном є обмеженим до моменту отримання свідоцтва про право на спадщину. Таким чином спадкоємці не можуть розпоряджатися спадковим майном до отримання свідоцтва про право на спадщину, а отже не мають права укладати будь-які договори щодо цього майна, які мають наслідком фактичне розпорядження таким майном, за яким право власності на певне майно переходить від однієї особи до іншої, окрім випадків прямо визначених Законом. Оскільки Положення про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України є підзаконним нормативним актом, який має нижчу юридичну силу, тому його положення повинні застосовуватися лише у відповідності до відповідних Законів.
Нормами ЦК України передбачена можливість укладення лише двох видів договорів між спадкоємцями до отримання свідоцтва про право на спадщину це укладення договору (угоди) про зміну часток у спадщині та виділ в натурі частки у спадковому майні.
Суд зазначає, що за відсутності договору про зміну розміру частки в спадковому майні між спадкодавцями, укладання договору про виділ частки в спадковому майні в натурі без визначення вартості спадкового майна є неможливим і буде порушувати принцип рівності (відповідності) часток в спадковому майні при спадкуванні за законом.
Так, згідно ч. 1 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.
Отже на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 частки всіх спадкоємців були рівними і становили по 1/4 частині кожному зі спадкоємців.
У відповідності до положень ст. 1274 ЦК України спадкоємці ОСОБА_6 , а саме його батько ОСОБА_7 та донька ОСОБА_15 відмовилися від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2 , частка якої збільшилася до частин спадкового майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 1278 ЦК України кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.
Згідно до положень ч. 1 ст. 1279 ЦК України, спадкоємці, які протягом не менш як одного року до часу відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім`єю, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить.
За приписами ч. 2 ст. 1279 ЦК України спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що спадкоємці мають право укласти між собою договір про виділ кожному з них частки спадкового майна в натурі і лише в межах його частки в спадковому майні. При цьому при поділі в натурі задля забезпечення відповідності розміру виділеного майна в натурі частці у праві на спадщину спадкоємця необхідно визначити вартість як окремо кожної складової спадкового майна так і загальну його вартість.
Спадкоємці можуть укласти договір про виділення в натурі частки у спадковому майні і в тому випадку, якщо таке майно буде відповідати розміру їх часток в грошовому еквіваленті, але в такому випадку складовою такого договору повинна бути угода між спадкоємцями про зміну розміру часток у спадщині.
Виділ (поділ) між спадкоємцями частки спадщини в натурі проводиться з огляду на сукупність об`єктів, що складають спадщину, їх вартість з урахуванням можливості виділу в натурі такої частки. Виділ часток (поділ) в спадковому майні, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину майна, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) без відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників неможливий, то поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), необхідно виділяти співвласнику частку у спадковому майні, яка відповідає розміру й вартості його частки. До схожих висновків дійшов Верховний Суд України в ухвалі від 15.10.2008 у справі № 6-8108св08, Верховний Суд в постанові від 25.05.2016 у справі №6-692цс16, в постанові від 24.06.2021 у справі №219/1337/17, Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16, у постанові від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13.
Отже у позивачів за первісним позовом є всі підстав вимагати визнання судом недійсності договору про поділ спадкового майна та свідоцтв про право на спадщину на спірне майно та майнові права.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
За приписами ч. 3 цієї ж статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Договір про поділ спадкового майна в натурі суперечить вимогам ЦК України і не може бути укладеним лише на підставі ст. 6 та 627 ЦК України оскільки за своїм змістом такий договір є договором наслідком якого є розпорядження майном, котре у спадкоємців виникає лише після отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно.
Так, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. 3 ст. 6 ЦК України).
Відповідно достатті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Тобто, договір укладений без врахування вимог законодавства є недійсним в разі невідповідності вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 203 ЦК України оскільки суперечить нормам ЦК України.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 2 ст. 319 ЦПК України).
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).
Суд не приймає до уваги твердження позивачів за зустрічним позовом про те, що договір про поділ спадкового майна, та свідоцтва про право власності на спірне медичне обладнання є недійсними з тих підстав, що майнове право на частку та участь в товаристві з обмеженою відповідальність не може бути успадковане. Одночасно суд погоджується з доводами позивачів за зустрічним позовом, що вказане майнове право може бути успадковане, з огляду на наступне.
Згідно п. 1 Глави VІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крімчастини другоїстатті 23 цього Закону, яка набирає чинності через один рік з дня набрання чинності цим Законом. Вказаний Закон набрав чинності 17.06.2012, а отже положення вказаної норми діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства. Для спадкування корпоративних прав ТОВ спадкоємці мають протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, який за загальним правилом складає 6 місяців, подати заяву про вступ до товариства.
Державна реєстрація вступу до ТОВ може бути здійснена навіть без відома інших учасників, встановлюється на підставі пп. в п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», який передбачає, що для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю може подаватися тільки заява про вступ до товариства.
Отже, загальний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» була закріплена можливість переходу частки та права на участь у товаристві до спадкоємця учасника товариства, оскільки ст. 23 Закону передбачає саме право спадкоємців на вступ до товариства у якості його учасників. При цьому згода інших учасників ТОВ на це не потрібна, а державна реєстрація спадкоємців як нових його учасників можлива навіть без відома інших учасників товариства (відповідно до пп. в п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо інше не передбачено статутом ТОВ). Такі норми не суперечать ч. 1 ст. 1219 ЦК України щодо того, що право на участь у товариствах не входять до складу спадщини, оскільки вона містить виключення: якщо інше не встановлено законом або установчими документами товариства.
Проте суд вважає такими, що заслуговують на увагу доводи позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , про те, що оспорювані правочини є недійсними, оскільки не відповідають положенням законодавства України щодо права спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуто у шлюбі, не відповідають вимогам законодавства щодо розподілу спадщини між спадкоємцями шляхом виділення спадкового майна в натурі, а також правочини вчинені щодо майна 2/3 частини якого, на праві спільної часткової власності належали іншим особам позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Як встановлено судом, спадковим майном є лише: частина квартири, 1/6 частина спірного медичного обладнання та частина іншого майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_6 .
Отже, предметом вчинення оспорюваних правочинів могла бути лише зазначена частина від майна, щодо якого були вчинені оспорювані правочини.
Згідно змісту оспорюваного договору про поділ спадкового майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовилися поділити спадщину з виділенням в натурі її частини кожному з спадкоємців. Тобто позивачі за первісним позовом поділили спадкове майно в порядку ст. 367 ЦК України без визначення розміру часток та без визначення вартості спадкового майна.
Проте, в даному випадку згідно ст. 364 та ч. 2 ст. 1278 ЦК України правомірним можна вважати лише укладення договору про виділ в натурі спадкового майна кожному зі спадкоємців у відповідності до частки кожного з них у праві власності на спадкове майно. При цьому, враховуючи наявну спадкову масу, є очевидним, що таке виділення є неможливим без встановлення вартості спадкового майна з метою встановлення грошового еквівалента, якому буде дорівнювати частка у спадковому майні кожного зі співвласників.
Враховуючи наведене, виділення в натурі спадкового майна кожному зі спадкоємців в розмір, який не відповідає розміру частки такого спадкоємця в спадковому майні у грошовому еквіваленті не відповідає вимогам законодавства України.
Отже, суд приходить до висновку, що ґрунтуються на законі та підтверджені належними та допустимими доказами твердження позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , щодо наявності підстав визнання недійсними:
- посвідчений приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Січкар Б.В. Та зареєстрований в реєстрі за №712 договір про поділ спадкового майна між спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- посвідчені приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Січкар Б.В. свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.07.2021 року № 1416 ОСОБА_2 , згідно якого дружині померлого ОСОБА_6 , належить 3/4 частки спадкового майна та свідоцтво про право на спадщину за законом від 31.07.2021 року №1417, згідно якого ОСОБА_1 , донці померлого ОСОБА_6 , належить частку спадкового майна, яке складається з: Система ультразвукова діагностична MyLab 20 Plus, виробництва ESAOTE Europe B.V. (Нідерланди) (серійний номер SN: 40-08975) в комплекті: датчик LA 523 лінійний до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN: 156/24028; датчик конвексний СА 631 MHz до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN: 185/03919; датчик ЕС 1123 END-FIRE CAVITY до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер 11205201; аналізатор гематологічний автоматичний RT-7600, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co.,Ltd. (Китай). Серійний номер SN: 801217009EZY; центрифуга CM-6M виробництва ELMI Ltd. (Латвія). Серійний номер SN: 11021104В1; інкубатор термостат RTA-19, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co./Ltd. (Китай). Серійний номер SN: 581213064E;
- посвідчене приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Січкар Б.В. свідоцтво про право на спадщину за законом від 16.04.2021 №716 ОСОБА_1 на частку у статутному капіталі ТОВ «Клініка Меделіт» ЄДРПОУ 37664935 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.07.2011, номер запису 1227102000012674.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зіст. 13 ЦПК України,суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів, поданими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а також в межах заявлених позивачем вимог.
Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 12 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, та ст. 13 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом, суд вважає, що позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягає в повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_3 та позов ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню.
Також суд враховує, що відмова у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 та позову ОСОБА_5 , буде відповідати такому, передбаченому ст. 2 ЦПК України завданню цивільного судочинства, як справедливе вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожної окремо в рівних частках, на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у сумі по 1900 грн. 40 коп. та на користь ОСОБА_5 витрати посплаті судовогозбору усумі по 454грн.00коп. В стягненні витрат на правничу допомогу суд вважає за необхідне відмовити, оскільки доказів понесення таких витрат ОСОБА_3 та ОСОБА_5 суду не надали.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57, 60, 61, 63, 65, 68-71 СК України, 360, 364,367, 368, 372, 1226, 1278, 1279 ЦК України, ст.23Закону України«Про товаристваз обмеженоюта додатковоювідповідальністю», ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_11 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_12 , АДРЕСА_4 , ТОВ «Клініка Меделіт» , ЄДРПОУ 37664935, м. Кривий Ріг, вул. Філатова, 10, - відмовити в повному обсязі.
Зустрічний позов ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_12 , АДРЕСА_4 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,треті особи:Товариство зобмеженою відповідальністю«Клініка Меделіт», ОСОБА_5 ,приватний нотаріусКриворізького нотаріальногоокругу Дніпропетровськоїобласті СічкарБогдана Валеріївна - задовольнити частково.
Визнати недійсними:
- договір про поділ спадкового майна між спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Січкар Б.В. Та зареєстрований в реєстрі за №712;
-свідоцтво про право на спадщину за законом від 31.07.2021 року № 1416, посвідчене приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Січкар Б.В., видане ОСОБА_2 , згідно якого дружині померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_2 , належить 3/4 частки спадкового майна, яке складається з: Система ультразвукова діагностична MyLab 20 Plus, виробництва ESAOTE Europe B.V. (Нідерланди) (серійний номер SN: 40-08975) в комплекті: датчик LA 523 лінійний до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN: 156/24028; датчик конвексний СА 631 MHz до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN: 185/03919; датчик ЕС 1123 END-FIRE CAVITY до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер 11205201; аналізатор гематологічний автоматичний RT-7600, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co.,Ltd. (Китай). Серійний номер SN: 801217009EZY; центрифуга CM-6M виробництва ELMI Ltd. (Латвія). Серійний номер SN: 11021104В1; інкубатор термостат RTA-19, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co./Ltd. (Китай). Серійний номер SN: 581213064E;
-свідоцтво проправо наспадщину зазаконом від31.07.2021року №1417,посвідчене приватнимнотаріусом Криворізькогонотаріального округуСічкар Б.В.,видане ОСОБА_1 ,згідно якогодонці померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_1 ,належить 1/4 частка спадкового майна, яке складається з: Система ультразвукова діагностична MyLab 20 Plus, виробництва ESAOTE Europe B.V. (Нідерланди) (серійний номер SN: 40-08975) в комплекті: датчик LA 523 лінійний до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN: 156/24028; датчик конвексний СА 631 MHz до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN: 185/03919; датчик ЕС 1123 END-FIRE CAVITY до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер 11205201; аналізатор гематологічний автоматичний RT-7600, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co.,Ltd. (Китай). Серійний номер SN: 801217009EZY; центрифуга CM-6M виробництва ELMI Ltd. (Латвія). Серійний номер SN: 11021104В1; інкубатор термостат RTA-19, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co./Ltd. (Китай). Серійний номер SN: 581213064E;
- свідоцтво про право на спадщину за законом від 16.04.2021 №716, посвідчене приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Січкар Б.В., видане ОСОБА_1 на частку у статутному капіталі ТОВ «Клініка Меделіт», ЄДРПОУ 37664935, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.07.2011, номер запису 1227102000012674.
Визнати за ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_12 , АДРЕСА_5 , право власності на 1/3 частку : системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus, виробництва ESAOTE Europe B.V. (Нідерланди) (серійний номер SN: 40-08975) в комплекті: датчик LA 523 лінійний до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN: 156/24028; датчик конвексний СА 631 MHz до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN: 185/03919; датчик ЕС 1123 END-FIRE CAVITY до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер 11205201; аналізатор гематологічний автоматичний RT-7600, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co.,Ltd. (Китай). Серійний номер SN: 801217009EZY; центрифуга CM-6M виробництва ELMI Ltd. (Латвія). Серійний номер SN: 11021104В1; інкубатор термостат RTA-19, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co./Ltd. (Китай).
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.
Позов ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_13 , зареєстрований АДРЕСА_6 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи:Товариство зобмеженою відповідальністю«Клініка Меделіт»,приватний нотаріусКриворізького нотаріальногоокругу Дніпропетровськоїобласті СічкарБогдана Валеріївна,- задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_13 , АДРЕСА_7 , право власності на 1/3 частку на: систему ультразвукову діагностичну MyLab 20 Plus, виробництва ESAOTE Europe B.V. (Нідерланди) (серійний номер SN: 40-08975) в комплекті: датчик LA 523 лінійний до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN: 156/24028; датчик конвексний СА 631 MHz до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер SN: 185/03919; датчик ЕС 1123 END-FIRE CAVITY до Системи ультразвукової діагностичної MyLab 20 Plus. Серійний номер 11205201; аналізатор гематологічний автоматичний RT-7600, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co.,Ltd. (Китай). Серійний номер SN: 801217009EZY; центрифуга CM-6M виробництва ELMI Ltd. (Латвія). Серійний номер SN: 11021104В1; інкубатор термостат RTA-19, виробництва Rayto Life and Analytical Science Co./Ltd. (Китай).
В іншій частині позову ОСОБА_5 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_11 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 , з кожної окремо в рівних частках, на користь ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_12 , АДРЕСА_5 , витрати по сплаті судового збору в сумі по 1900 грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_11 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 , з кожної окремо в рівних частках, на користь ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_13 , АДРЕСА_7 , витрати по сплаті судового збору в сумі по 454 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати підписання шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 8 березня 2024 року.
Головуючий суддя: В.М. Прасолов
Суд | Саксаганський районний суд м.Кривого Рогу |
Дата ухвалення рішення | 27.02.2024 |
Оприлюднено | 20.03.2024 |
Номер документу | 117738806 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: витребування майна із чужого незаконного володіння |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні