Рішення

від 14.03.2024 по справі 537/5353/23

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2/537/282/2024

Справа № 537/5353/23

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.03.2024 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді Маханькова О.В.,

за участі секретаря судового засідання Поколоти О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Гнатенко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до акціонерного товариства Кременчуцький сталеливарний завод, третя особа Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як орган опіки та піклування, про усунення перешкоди у користуванні кімнатою у гуртожитку, шляхом вселення та зустрічним позовом акціонерного товариства Кременчуцький сталеливарний завод до ОСОБА_1 та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 про розірвання договору найму жилого приміщення; визнання особи такої, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності понад встановлені строки (шість місяців); виселення з гуртожитку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, відповідно до якої прохає суд ухвалити рішення, яким усунути перешкоди у користуванні кімнатою АДРЕСА_1 , шляхом вселення до неї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Свої вимоги обгрунтовує тим, що згідно ордеру № 79 від 17.04.1995 її разом з синами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було заселено до гуртожитку по АДРЕСА_2 . 17 липня 2023 року позивачка повернулася до свого місця проживання та дізналася від коменданта, що вона знята з місця проживання та не може користуватися кімнатою. На дверях кімнати № 45 змінені замки та встановлені металеві решітки. Вважає, що оскільки вона разом з дітьми вселилася у спірну квартиру, тривалий час там проживала, не має іншого житла, то їй чиняться перешкоди в користуванні спірним житловим приміщенням, зокрема щодо доступу до кімнати. Просить усунути перешкоди у користуванні кімнатою АДРЕСА_1 , шляхом вселення її до та доньки ОСОБА_2 до цієї кімнати.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

28.12.2023 від представника відповідача надійшла заява про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.

12.01.2024 від відповідача Акціонерного товариства Кременчуцький сталеливарний завод надійшла зустрічна позовна заява, в якій просять розірвати договір найму жилого приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Кременчуцький сталеливарний завод. Визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності понад встановлені строки (шість місяців). Виселити ОСОБА_1 з гуртожитку власності Акціонерного товариства Кременчуцький сталеливарний завод.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.01.2024 заяву представника відповідача- адвоката Гнатенка С.І. про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву - задоволено. Продовжено строк на подання відзиву на позовну заяву. Прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства Кременчуцький сталеливарний завод. Прийнято розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

02.02.2024 від представника Акціонерного товариства Кременчуцький сталеливарний завод надійшла заява про виклик свідків.

05.02.2024 від представника третьої особи Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області - Таценко С.П. надійшла заява про розгляд справи без участі представника третьої особи. У прийнятті рішення по справі покладаються на розсуд суду.

Ухвалою Крюківського районного суд м. Кременчука Полтавської області від 06.02.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з викладених у позові підстав.

Представник відповідача - адвокат Гнатенко С.І. позовні вимоги позивача за первісним позовом не визнав, просив відмовити в повному обсязі. Просив задовільнити зустрічний позов.

Представник третьої особи Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області - Таценко С.П. у судове засідання не з`явилася, надала заяву в якій просила розгляд справ проводити без участі представника.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що працює заступником директора управління соціальної сфери, розпоряджається житловим фондом. Знає громадянку ОСОБА_1 . В гуртожитку не проживає з донькою більше п`яти років. Має заборгованість за комунальні послуги. Повідомив, що складались акти про непроживання. Власником гуртожитку у АДРЕСА_3 є акціонерне товариство Кременчуцький сталеливарний завод. На кімнату № НОМЕР_1 у гуртожитку укладено договір оренди з ОСОБА_6 у складі сім`ї 4 особи.

ОСОБА_1 договору оренди кімнати у гуртожитку з підприємством не має. ОСОБА_1 та її діти були зняти за адресою АДРЕСА_2 . Сини ОСОБА_1 постійно порушували правила проживання у гуртожитку, зловживали алкоголем. ОСОБА_1 намагалася проникнути у житло, про що внесені дані в ЄРДР. Позивачка не має підстав на проживання у гуртожитку. Не зверталася до адміністрації підприємства щодо укладення договору оренди приміщення. У трудових відносинах з підприємством не перебуває. З 2022 року у даній кімнаті проживає інша особа.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що працевлаштувався на підприємство 26.09.2022. З 04 жовтня 2022 року йому надано житлове приміщення у гуртожитку на чотири особи, дві кімнати. Був складений акт приймання приміщення. За адресою АДРЕСА_2 проживає з сім`єю. На підприємстві працює начальником бюро технічного догляду. Особисто з ОСОБА_1 не знайомий. Чужих речей у кімнаті не має.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

17 квітня 1995 року ОСОБА_1 видано ордер на жилу площу в гуртожитку № 79, відповідно до якого вона має право на заняття з сім`єю у чисельності три особи, зайняти кімнату АДРЕСА_1 , як така що працює в ДК 26 (виховетель).

Членами сім`ї позивачки, згідно ордеру зазначені ОСОБА_3 , 1986 року народження та ОСОБА_4 , 1987 року народження.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 03 липня 2021 року, ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно наявної в матеріалах справи копії довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 44 від 01.02.2021 у кімнаті АДРЕСА_1 було зареєстровано четверо осіб ОСОБА_1 -наймач, ОСОБА_3 - син, ОСОБА_4 - син, ОСОБА_2 - донька.

В матеріалах справи наявна відповідь Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надано відповідь № 4788/01-27 від 15.08.2023, відповідно до якої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зняти з реєстрації місця проживання за заявою власника житла 12.05.2023.

ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зняті із зареєстрованого місця проживання за адресою АДРЕСА_2 з 12.05.2023 на підставі заяви власника житла. (повідомлення № 163 про зняття з реєстрації місця проживання за заявою власника від 12.05.2023).

Відповідно до Витягу з реєстру Кременчуцької територіальної громади № 2023/006150680 від 08.08.2023 ОСОБА_4 , знятий з реєстрації місця проживання з 12.05.2023.

Як встановлено у судовому засіданні у власності Акціонерного товариства Кременчуцький сталеливарний завод перебуває гуртожиток по АДРЕСА_3 , загальною площею 6445,3 м2 для проживання робітників, які працюють на даному підприємстві, відповідно до рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради депутатів трудящих № 667 від 26.11.1975 та № 869 від 03.10.1977.

Відповідно достатті 127 ЖК Українидля проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті ради.

Згідно з ч. 2ст. 128 ЖК України,жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

Статтею 129 ЖК Українипередбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Позивачу, ОСОБА_1 , яка працювала у дитячому садочку № 26 вихователем, на склад сім`ї: син - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_4 , на підставі розпорядження КСЗ № 11 від 17.04.1995, був виданий ордер № 79 від 17.04.1995 на право заняття жилого приміщення площею 17,8 м2 в гуртожитку по АДРЕСА_2 .

Договір про користування жилою площею у гуртожитку між позивачем ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Кременчуцький сталеливарний завод не укладався.

ОСОБА_1 та її неповнолітня донька ОСОБА_2 в гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 не проживає з 2020 року, про що були складені відповідні акти про не проживання від 24.07.2020, 01.12.2020, 25.01.2021 та досліджені у справі № 537/536/21 про визнання визнання осіб, такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Відповідно до змісту повідомлення АТ Кременчуцького сталеливарного заводу № 40-35/12 від 19.09.2022 між ОСОБА_4 та Акціонерним товариством Кременчуцький сталеливарний завод 01.08.2022 було укладено договір найму житла в гуртожитку № 71-2022.

Пунктом 2.2.6 договору найму житла у гуртожитку передбачено обов`язок вносити плату за користування житловою площею, комунальні послуги, енергоносії через бухгалтерію Наймодавця, шляхом утримання грошових засобів із заробітної плати згідно витрат на утримання гуртожитку за наданою заявою Наймача. У випадку об`єктивних причин, що не дають можливості проводити відрахування із заробітної плати, вносити зазначені платежі в касу Наймодавця на протязі 10 днів місяця, наступного за звітним. Станом на 19.09.2022 заборгованість за комунальні послуги складає 13 214,70 грн.

Договір найму житла в гуртожитку № 71/2022 від 01.08.2022 було розірвано в односторонньому порядку, у зв`язку з порушенням умов договору.

04.10.2022 між ОСОБА_6 та Акціонерним товариством Кременчуцький сталеливарний завод укладено договір найму житла в гуртожитку № 88-2022.

Відповідно до п.1.1. договору, наймодавець надає наймачу у користування житлову площу загальною площею 29,4 м2 , а саме кімнату № 45 корпус Б площею 17,8 м2 та кімнату № 46 корпус Б площею 11,6 м2 у гуртожитку, який розташований за адресою АДРЕСА_3 .

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 по сьогодні проживає у кімнатах АДРЕСА_4 , 46 гуртожитку.

Згідно зі ст.ст.130,131 ЖК Українипорядок користування жилою площею в гуртожитках визначається Примірним положенням про гуртожитки.

Примірним положення про користування гуртожитками, затвердженого затвердженого постановою КМУ від 20.06.2018 № 498, встановлено порядок надання жилої площі в гуртожитках, вселення на надану жилу площу, користування цією жилою площею та виселення з гуртожитків.

При цьому, згідно пунктів 4-6 Примірного положення, для одержання в користування жилої площі в гуртожитку особа подає заяву на ім`я керівника підприємства, установи, організації, органу місцевого самоврядування.

Адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання особі жилої площі в гуртожитку.

У рішенні зазначаються прізвище, ім`я, по батькові особи, якій надається жила площа в гуртожитку, склад сім`ї та адреса гуртожитку, в якому надається жила площа.

На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає особі ордер за формою згідно з додатком, який є єдиним документом, що підтверджує право вселення на надану жилу площу в гуртожитку. Під час одержання ордера пред`являються документи, що посвідчують особу наймача та всіх членів сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, - свідоцтва про народження), включених до ордера.

Відповідно до пункту 8 Примірного положення, особа яка вселяється до гуртожитку повинна укласти договір найму (оренди) з адміністрацією підприємства, установи, організації.

Тобто, за змістомстатті 58 ЖК Україниєдиною підставою для вселення в жиле приміщення є ордер, який у будинках державного та громадського фонду видається на підставі рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування на вільне жиле приміщення.

Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється за договором найму жилого приміщення, який укладається на підставі ордера на жиле приміщення (стаття 61 ЖК України).

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Кременчуцький сталеливарний завод з заявою про укладення договору оренди приміщення у гуртожитку по АДРЕСА_3 не зверталася.

Наймачі,які користуютьсяжилою площеюв гуртожитку,зобов`язані втому числі,своєчасно сплачуватиза проживанняв гуртожиткуу строки,встановлені договоромабо законом (пункт 11 Примірного положення).

Плата запроживання угуртожитку включає витратина оплатужитлово-комунальнихпослуг (послугиз управліннягуртожитком,послуги зпостачання тепловоїенергії,гарячої води,централізованого водопостачання,централізованого водовідведення,постачання тарозподілу природногогазу,електричної енергії,послуги зповодження зпобутовими відходами); інші витрати, необхідні для забезпечення створення належних умов для проживання (утримання майна гуртожитку, зазначеного вабзаці першомупункту 14 цього Положення) та організації побуту (заміна, прання, дезінфекція постільних речей тощо у разі їх видачі).

Відповідно до ст. 7 ЗУ Про житлово-комунальні послуги, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Положеннями ст. 815 ЦК України передбачено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за найм житла. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги,якщо інше не встановлено договором найму.

Відповідно до ст. 132 ЖК України, сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв`язку з роботою чи навчанням.

Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв`язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.

В матеріалах справи наявний витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до якого до реєстру внесено інформацію про кримінальне правопорушення за № 12023175530000277 від 04.08.2023 вчинене ОСОБА_1 .

Відповідно даних з витягу, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_7 нанесли збитки Акціонерному товариству Кременчуцький сталеливарний завод, шляхом незаконного проникнення зі зломом у секцію № 2,4 поверху корпусу Б гуртожитку Акціонерного товариства Кременчуцький сталеливарний завод, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .

Абзацом 2 пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України № 2 від 12.04.85 року визначено, що якщо гуртожиток надано у зв`язку з роботою, слід з`ясовувати вид трудового договору, укладеного між позивачем і відповідачем, і за яких підстав він був припинений, маючи наувазі, що згідно зі ст. 132 ЖК України без надання іншого жилого приміщення можуть бути виселені сезонні, тимчасові працівники, які припинили роботу, особи, які працюють за строковим трудовим договором, а також інші працівники, які звільнилися за власним бажанням без поважних причин, або звільнені за порушення трудової дисципліни чи вчинення злочину.

Так, житло є невід`ємною складовою особистого життя людини, яка має природне право жити так, як бажає, бути захищеною від оприлюднення фактів особистого життя. Але це неможливо без поваги до її житла, де значною частиною проходить це особисте життя, і тому людина має таке ж природне право не тільки на саме житло, а й на недоторканність його.

Саме тому міжнародні правові акти декларують право людини на недоторканність її житла. Зокрема, статтею 12 Загальної декларації прав людини, яка прийнята і проголошена резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, передбачено: Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла... Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.

Аналогічна вимога міститься в статті 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, прийнятого Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року, який набув чинності для України 23 березня 1976 року.

Виходячи з цих міжнародно-правових актів, Україна в статті 47 Конституції України закріпила право кожного громадянина України на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року) закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном і закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Держава гарантує не лише свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини та ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ неодноразово висловлювався щодо можливості виселення особи з житлового приміщення. Так, у рішенні від 02 грудня 2010 року у справі Кривіцька та Кривіцький проти України (Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine, заява № 19009/04, § 41).

З моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування житлом особою, яка володіє таким приміщенням незаконно, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом виселення.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року № 14-181 цс18 (справа № 653/1096/16-ц).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування).

Відповідно до п. 1 Порядку, цей Порядок визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.

Підпунктом 5 пункта 50 Порядку, встановлено, що однією з підстав для зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) є заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно здодатком 6.

Так, за заявою власника гуртожитку по АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 разом з дітьми була знята із зареєстрованого місця проживання з 12.05.2023, про що свідчить лист Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 13151/01-27 від 05.03.2024.

Відповідно до ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Правовідносини, що виникають у зв`язку з наймом житла регулюєтьсяЖитловим кодексомта іншими актами житлового законодавства (ч.1ст.3 ЖК України).

Згідно зіст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності без поважних причин наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а тому може бути усунуто перешкоди у користуванні власністю з цих підстав, якщо особа, що порушує права власника не проживає у житловому приміщенні більш ніж шість місяців, або вибула на інше постійне місце проживання (стаття 107 ЖК України).

Власник (наймач), за наявності для того законних підстав, має право вимагати усунення порушень свого права на житлове приміщення будь яким шляхом, зокрема як шляхом виселення осіб, що проживають у цьому приміщенні так і шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування цим приміщенням, якщо такі особи не проживають, а також шляхом зняття їх з реєстрації у цьому приміщенні.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном у випадку, коли особа не проживає у спірному житловому приміщенні, власник (наймач) має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, пред`явивши вимогу про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.

Судом встановлено, що позивач за первісним позовом разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_2 у спірному житлі не проживає з 2020 року, особистих її речей у кімнаті немає.

Вказана обставина визнається учасниками справи, а тому, відповідно до ч. 1ст.82 ЦПК України, не підлягає доказуванню.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється згідно із законом та не може розглядатись як необхідне в демократичному суспільстві (рішення у справі Савіни проти України від 18 грудня 2008 року).

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення Європейського суду з прав людини у справі МакКенн проти Сполученого Королівства від 13 травня 2008 року пункт 50, Кривіцька та Кривіцький проти України від 02 грудня 2010 року).

Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з цим правові наслідки (статті71,72 ЖК України) необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи в житловому приміщенні у зв`язку з її вибуттям на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК України).

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставіст. 71 ЖК України, предметом доказування є причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресування кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Звертаючись до суду з зустрічним позовом акціонерне товариство Кременчуцький сталеливарний завод, посилається на те що ОСОБА_1 разом з неповнолітньої донькою ОСОБА_2 тривалий час не проживає у гуртожитку у кімнаті АДРЕСА_1 , їх особистих речей у кімнаті не залишилося, не приймає участі в утриманні майна та не сплачує комунальні послуги.

Верховний Суд у справі № 496/4525/17, зазначив, що неповнолітні діти набувають прав на користування житлом лише у разі набуття такого права їхніми батьками або законними представниками. У разі втрати цього права батьками або законними представниками правові наслідки поширюються і на неповнолітніх дітей.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_2 у 2020 році свідомо залишила помешкання - кімнату АДРЕСА_1 , та вибула на постійне місце проживання за іншою адресою, особистих речей у спірному помешканні не має, за комунальні послуги не сплачує, не приймає участі в утриманні житла, поточному ремонті тощо. Така свідома поведінка ОСОБА_1 , на думку суду, свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Як було встановлено судом, гуртожиток за адресою АДРЕСА_3 , перебуває у власності Акціонерного товариства Кременчуцький сталеливарний завод , ОСОБА_1 довгий час не працює на підприємстві, не зверталася до керівництва підприємства з заявою про укладення договору оренди кімнати, тому відсутні підстави для вселення її з донькою у гуртожиток.

Відповідно дост. 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з ч. 1 ст.15, ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд зазначає, що при вирішенні справ суди відповідно до пункту 1статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"повинні застосовувати Конвенцію та практику цього Суду як джерело права.

Отже, при вирішенні справи, передбачених законом підстав для виселення особи, чи визнавання такою, що втратила право користування, що по суті буде мати наслідком виселення, виходячи із принципу верховенства права, суд повинен у кожній конкретній справі провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, але й необхідним у демократичному суспільстві. Інакше кажучи, воно має відповідати нагальній суспільній необхідності, зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою.

Що стосується зустрічних позовних вимог Акціонерного товариства Кременчуцький сталеливарний завод про визнання договору найму житлового приміщення та виселення з гуртожитку, не є належним способом захисту порушеного права Акціонерного товариства Кременчуцький сталеливарний завод , оскільки ОСОБА_1 з донькою тривалий час не проживає у гуртожитку, договір оренди (найму) житлового приміщення у гуртожитку не укладала, а тому за встановлених фактичних обставин справи зустрічний позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силуст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно норми ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст.ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15,16, 317,319, 321, 391, 815 ЦК України, ст. ст. 4,5,10-13, 76-83, 263-266, 282 ЦПК України, ст. ст. 58, 71,72, 127-132 Житлового кодексу України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до акціонерного товариства Кременчуцький сталеливарний завод, третя особа Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як орган опіки та піклування, про усунення перешкоди у користуванні кімнатою у гуртожитку, шляхом вселення відмовити в повному обсязі.

Зустрічну позовну заяву акціонерного товариства Кременчуцький сталеливарний завод до ОСОБА_1 та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 про розірвання договору найму жилого приміщення; визнання особи такої, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності понад встановлені строки (шість місяців); виселення з гуртожитку - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням за адресою АДРЕСА_2 , внаслідок відсутності понад встановлені строки (шість місяців).

В задоволенні інших вимог зустрічної позовної заяви - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 18 березня 2024 року.

Суддя Маханьков О.В.