Рішення

від 29.02.2024 по справі 357/14157/21

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/14157/21

Провадження № 2/357/360/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя - Цукуров В. П.,

секретар судового засідання - Чайка О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Короля П.В., представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Кардаша М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Біла Церква Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКИ» імені О.П. Сем`янівського», про визнання недійсними державних актів про право приватної власності на земельну ділянку, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Узинської міської ради, про визнання недійсним державного акта про право власності на землю, -

В С Т А Н О В И В :

1. Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі «Позивач») звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі «Відповідачі»), про визнання недійсними державних актів про право приватної власності на земельну ділянку, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (т.1 а.с. 1-10).

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на такі обставини.

05.01.1999 року Позивач влаштувався працювати водієм у Закрите акціонерне товариство «МАКИ» ім. О.П. Сем`янівського», с. Макіївка, Білоцерківського району, Київської області, що підтверджується відомостями із трудової книжки колгоспника за № НОМЕР_1 .

26.05.1999 року Позивач був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил, із якої звільнився 26.10.2000 року на підставі наказу Міністерства оборони України № 262 від 26.10.2000 року.

27.03.2001 року на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Макіївської сільської ради депутатів за № 98 від 21.02.2001 року Позивачу надано у приватну власність земельну ділянку розміром 2,900 га, за № 435, в межах адміністративних одиниць Макіївської сільської ради, Білоцерківського району Київської області, що засвідчується державним актом на право приватної власності на землю серії IV - КВ № 003971, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 486. Цільове призначення обумовленої земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказане рішення органу місцевого самоврядування прийнято на виконання Указу Президента від 08.08.1995 року за № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Позивач особисто вищезазначеного державного акту не отримував та про його існування не здогадувався, оскільки у цей час постійно проживав та працював на території м. Біла Церква. Батьки останнього також його не сповіщали про відповідне рішення сільської ради, на підставі якого він тепер володіє земельною ділянкою у межах села Макіївка.

Із наявністю вказаного документу останній був ознайомлений лише в 2018 році, розбираючи особисті речі свого померлого батька, серед яких і знаходився вищевказаний державний акт на земельну ділянку. Маючи на меті встановити справжність та актуальність документу, Позивач звернувся до Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області із відповідним запитом, яка у відповідь надала йому довідку за № 34 від 12.03.2018 року, у якій зазначається про те, що згідно зі схемою розпаювання, земельна частка (пай) за № 435, загальною площею 2,900 га належить ОСОБА_1 . Додатково останньому було надано викопіювання з плану формування земель Макіївської сільської ради, в якій повторно відображена інформація про те, що земельна ділянка за вказаним номером дійсно належить Позивачу.

Водночас, в усній формі Позивачу в органах землеустрою було повідомлено, що належною йому на праві власності земельною ділянкою володіють інші особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Однак будь - яких підтверджуючих документів йому надати не змогли, у зв`язку з чим разом із розробленням технічної документацію на земельну ділянку, Позивач почав вчиняти дії, направлені на збирання інформації стосовно того, чи дійсно вказані особи володіють належним йому майном.

У листі Головного управління держгеокадастру у Київській області за № 29-10-0.331-6144/2-21 від 06.07.2021 року зазначається, що в архіві Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві наявні другі (архівні) примірники державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 407732 від 30.11.2009 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 , на земельну ділянку із кадастровим номером 3220482900:03:008:0012, площею 1,14499 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області та серії ЯИ № 407733 від 30.11.2009 року, виданий на ім`я ОСОБА_3 , на земельну ділянку із кадастровим номером 3220482900:03:008:0013, площею 1.4500 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на Макіївської сільської ради Білоцерківського району, Київської області.

Однак, надати копії вказаних державних актів Головне управління держгеокадастру у Київській області не має змоги, тому що на такий вид документів поширюється дія Закону України «Про захист персональних даних».

06.07.2021 року цей державний орган надав йому листа за № 29-10-0.331-7926/2-21 в якому зазначив, що правовою передумовою для надання Відповідачам названих правовстановлюючих документів, стало розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складення державних актів на право власності на земельні ділянки 43-м громадянам, власникам земельних часток (паїв) в адміністративних межах Макіївської сільської ради, Білоцерківського району Київської області від 28.01.2009 року за № 62».

21.07.2021 року за вих. № 06-23/1193 Білоцерківська районна державна адміністрація надала копію вказаного розпорядження, а також відповідний витяг із списку громадян, яким надається в власність земельні ділянки (паї) в межах Макіївської сільської ради Білоцерківського району, що є невід`ємним додатком до раніше вказаного рішення, в якому зазначаються особи, що є Відповідачами по справі, яка розглядається.

Додатково Позивач звертався до Управління держгеокадастру у Київській області з метою отримання копії технічної документації із землеустрою щодо складення державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 407732 від 30.11.2009 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 та серії ЯИ № 407733 від 30.11.2009 року, виданий на ім`я ОСОБА_3 . У відповідь отримав лист №29-10-0.333-9535/2-21 від 13.08.2021 року з якого вбачається, що за інформацією Відділу №1 Управління у Білоцерківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області запитувана документація у місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель відсутня.

09.11.2021 року державним кадастровим реєстратором сектору № 2 Управління у Білоцерківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Ковальчук І.М., на підставі розглянутої заяви Позивача, про внесення відомостей до Державного земельного кадастру (присвоєння кадастрового номеру), винесено рішення № РВ-4800987382021 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру.

Причина: перетин ділянок з ділянкою 3220482900:03:008:0013, площа співпадає на 50. Перетин ділянок з ділянкою 3220482900:03:008:0012, співпадає на 49,9971.

Отже, із вищенаведеного документу вбачається остаточна та вичерпна інформація, що земельні ділянки Відповідачів на 99,9971 накладаються на земельну ділянку Позивача. Обставинами справи та матеріалами підтверджується беззаперечний факт отримання Позивачем, у спосіб передбачений законодавством, земельної ділянки (паю), як колишнім працівником сільськогосподарського підприємства ЗАТ «МАКИ» ім. О.П. Сем`янівського». Державний акт на право приватної власності на землю серії IV - КВ № 003971, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 486, на підставі якого Позивач володіє земельною ділянкою, що розташована у межах адміністративних одиниць с. Макіївка Білоцерківського району Київської області, станом на сьогодні, відповідно до Прикінцевих положень та Перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», є дійсним. Його законність та правомірність не спростовується. Тобто право власності Позивача порушене і може бути захищене виключно в судовому порядку шляхом визнання недійсним правовстановлюючих документів на землю Відповідачів та скасування відповідної реєстрації права власності.

Посилаючись на приписи ст. ст. 15, 16, 391 ЦК України, ст. ст. 79-1, 152 ЗК України, ст. ст. 2, 93, 174, 175 ЦПК України, Позивач просив суд:

визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ № 407732 від 30.11.2009 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220482900:03:008:0012, площею 1,4499 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області;

визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ № 407733 від 30.11.2009 року, виданий на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220482900:03:008:0013, площею 1,4500 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29069663 від 01.04.2016 року, прийняте приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу Дуб Наталією Миколаївною, про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220482900:03:008:0012, площею 1,4499 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 892173532204, номер запису про право власності 13990317, що розташована на території Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 27493444 від 24.12.2015 року, прийняте приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу Дуб Наталією Миколаївною, про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220482900:03:008:0013, площею 1,4500 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 817691132204, номер запису про право власності 12744072, що розташована на території Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

У липні 2022 року Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю (т.1 а.с. 142-148).

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилались на наступні обставини.

ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 407732 від 30.11.2009 року, належить земельна ділянка площею 1,4499 га, кадастровий номер 3220482900:03:008:0012, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

ОСОБА_3 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 407733 від 30.11.2009 року, належить земельна ділянка площею 1,4500 га, кадастровий номер 3220482900:03:008:0013, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Зазначені земельні ділянки, до видачі позивачам за зустрічним позовом державних актів на право власності на земельну ділянку, складались з однієї земельної ділянки (земельної частки (паю) площею 3,16 га в умовних кадастрових гектарах, яка належала їхній матері ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0067356, виданого Білоцерківською районною державною адміністрацією 1997 року та зареєстрованого 20.03.1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за № 352.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, а після її смерті відкрилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності закритого акціонерного товариства «Маки» ім. Сем`янівського Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, розміром 3,16 в умовних кадастрових гектарах.

19.08.2000 року державним нотаріусом Узинської державної нотаріальної контори Пашкевич Л.Г., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як спадкоємцям майна ОСОБА_4 , було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ЗАТ «МАКИ» ім. Сем`янівського» Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, розміром 3,16 в умовних кадастрових гектарах, яка належала померлій ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0067356, виданого Білоцерківською районною державною адміністрацією 1997 року та зареєстрованого 20.03.1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за № 352.

Згідно з Указами Президента України від 10.11.1994 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» та від 08.08.1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», земельна частка (пай) - умовна частка землі, визначена у результаті поділу земель, переданих у колективну власність, серед членів сільськогосподарського підприємства.

Як убачається зі змісту первісного позову, земельна ділянка розміром 2,900 га в межах адміністративних одиниць Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, була надана ОСОБА_1 на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Макіївської сільської ради народних депутатів № 98 від 21.02.2001 року.

27.03.2001 року на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Макіївської сільської ради народних депутатів № 98 від 21.02.2001 року, ОСОБА_1 було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІУ-КВ № 003971, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 486, який, як стверджує сам позивач за первісним позовом, він не отримував і дізнався про існування такого акту випадково після смерті батька.

При цьому, як убачається з доданої до первісного позову трудової книжки колгоспника, ОСОБА_1 працював в 1999 році водієм ЗАТ «Маки» ім. Сем`янівського.

Таким чином, ОСОБА_4 , ще в 1997 році як член ЗАТ «МАКИ» ім. Сем`янівського», перша набула право на земельну ділянку (пай) розміром 3,16 га в умовних кадастрових гектарах у результаті поділу земель, переданих у колективну власність серед членів сільськогосподарського підприємства на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0067356, виданого Білоцерківською районною державною адміністрацією 1997 року та зареєстрованого 20.03.1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за № 352, яке в порядку спадкування в рівних частинах на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.08.2000 року, після смерті матері отримали позивачі за зустрічним позовом.

Позивачі за зустрічним позовом вважають відсутність підстав для набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 2,900 га в межах адміністративних одиниць Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зазначають, що право на одержання земельної частки (паю) мали лише особи, як входили до складу КСП на момент паювання землі і яких було внесено до списку, що додавався до Державного акта на право колективної власності на землю. Якщо трудові відносини особи з колективом виникли на підставі трудового договору, а не членства в цьому колективі, то такі відносини не передбачають права на одержання у власність земельної частки (паю).

Однак, матеріалами справи не підтверджено членство ОСОБА_1 в ЗАТ «МАКИ» ім. Сем`янівського» на момент паювання землі в 1997 році. Надана ОСОБА_1 копія трудової книжки колгоспника може підтверджувати лише наявність трудових відносин між ним та ЗАТ. При цьому, з наданої копії неможливо встановити точну дату прийняття ОСОБА_1 на роботу та звільнення його з роботи.

Підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Однак, як вбачається з доданої до зустрічного позову архівної довідки від 27.06.2022 року № 07-01-45/112, по документах архівного фонду № 455 «Макіївська сільська рада та її виконавчий комітет с. Макіївка» в протоколі 14 сесії 23 скликання в рішенні від 21.02.2001 року № 14-98 «Про надання дозволу на відведення земельних ділянок в приватну власність власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) ЗАТ «МАКИ», інформація щодо передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 2,9 га не значиться. За таких обставин, Позивачі за зустрічним позовом вважають державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-КВ № 003971 від 27.03.2001 року, зареєстрованим в Книзі записів державних актів па право приватної власності на землю за № 486, виданий ОСОБА_1 на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Макіївської сільської ради народних депутатів від 21.02.2001 року № 98, є незаконним та підлягає визнанню недійсним.

Посилаючись на п.2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» №720/95 від 08.08.1995 року, п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», п. 1.4 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. ст. 16,316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 3,5, 175-177, 193, 194 ЦПК України, Позивачі за зустрічним позовом просили суд:

визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії IV-КВ №003971 від 27.03.2001 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Макіївської сільської ради народних депутатів №98 від 21.02.2001 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №486; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 понесені судові витрати.

Історія справи. Заяви та клопотання, позиції учасників справи.

19.11.2021 року ухвалою суду було постановлено заяву Позивача про забезпечення позову задовольнити, накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3220482900:03:008:0013, площею 1,4500 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належну ОСОБА_3 та на земельну ділянку з кадастровим номером 3220482900:03:008:0012, площею 1,4499 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належну ОСОБА_2 (т.1 а.с. 86-88).

28.12.2021 року ухвалою суду у даній справі було постановлено позовну заяву Позивача залишити без руху, надати Позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (т.1 а.с. 94-95).

25.01.2022 року до канцелярії суду від Позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви та долучення до матеріалів справи фіскальний чек про доплату судового збору (т.1 а.с. 98-99).

02.02.2022 року судом було направлено засобами поштового зв`язку запити про надання відомостей про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т.1 а.с. 102-103)

12.05.2022 року судом було направлено засобами поштового зв`язку запит про надання відомостей про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 (т.1 а.с. 104).

02.06.2022 року ухвалою суду у даній справі було відкрито провадження у справі та постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження (т.1 а.с. 111-112).

29.06.2022 року до канцелярії суду від представника Відповідачів надійшло клопотання про продовження Відповідачам строку для подачі відзиву, зустрічного позову, доказів та клопотань у даній справі (т.1 а.с. 123).

29.06.2022 року розгляд справи відкладено за клопотанням представника Відповідачів (т.1 а.с. 129).

25.07.2022 року до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від Позивача надійшло клопотання про залучення у якості співвідповідача Білоцерківську районну державну адміністрацію, підготовче засідання відкласти на іншу дату (т.1 а.с. 138-139).

25.07.2022 року до канцелярії суду від представника Відповідачів надійшла зустрічна позовна заява, у якій останні просили прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, вимоги по зустрічному позову об`єднати в одне провадження з первісним позовом, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий на ім`я ОСОБА_1 , стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 понесені судові витрати (т.1 а.с. 142-148).

25.07.2022 року до канцелярії суду від представника Відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, у якому останні просили відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що Позивач не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог, та на відсутність підстав для набуття Позивачем права власності на земельну ділянку (т.1 а.с. 159-164).

03.08.2022 року у судовому засіданні задоволено клопотання Позивача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Білоцерківську районну державну адміністрацію, прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним державного акту виданого на ім`я ОСОБА_1 , за клопотанням представника Відповідачів залучено до участі у розгляді справи у якості співвідповідача за зустрічним позовом Узинську міську раду. Суд оголосив перерву до 20.09.2022 року.

03.08.2022 року до канцелярії суду від представника Відповідачів за первісним позовом надійшло клопотання про призначення експертизи (т.1 а.с. 197-199)

11.08.2022 року до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від представника Відповідача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив, у якому останній просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 за первісним позовом. Зазначив, що земельні ділянки якими володіють ОСОБА_3 , ОСОБА_2 мають однакові межі з його земельною ділянкою, відомості у місцевому фонді з землеустрою щодо технічної документації на земельні ділянки відсутні. Доказів про те, що земельні ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_2 були отримані шляхом отримання в спадщину майнових прав на земельні ділянки у вигляді сертифікату за встановленою формою та процедурою не долучено. (т.1 а.с. 200-206).

22.08.2022 року до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від представника Відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі. Зазначив, що земельні ділянки якими володіють ОСОБА_3 , ОСОБА_2 мають однакові межі з його земельною ділянкою, відомості у місцевому фонді з землеустрою щодо технічної документації на земельні ділянки відсутні. Доказів про те, що земельні ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_2 були отримані шляхом отримання в спадщину майнових прав на земельні ділянки у вигляді сертифікату за встановленою формою та процедурою не долучено. (т.1 а.с. 200-206).

20.09.2022 року у судовому засіданні задоволено клопотання представника Відповідачів та винесена ухвала про призначення судової земельно-технічної експертизи та постановлено призначити по справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України. До закінчення експертизи провадження по справі зупинено (т.1 а.с. 231-232).

28.12.2022 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла дана справа із висновком експерта за № СЕ-19/111-22/45672-ЗТ від 07.12.2022 року (т.2 а.с. 1-10).

29.12.2022 року ухвалою суду провадження у даній справі поновлено, проведення судового засідання призначено на 07.02.2023 року (т.2 а.с. 12).

07.02.2023 року судове засідання було відкладено за клопотаннями представника Відповідачів (т.2 а.с. 21, 23).

07.03.2023 року ухвалою суду підготовче провадження у даній справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 11.04.2023 року (т.2 а.с. 40-41).

У судових засіданнях представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Надав пояснення аналогічні за змістом позовній заяві та відповіді на відзив. Заперечував проти задоволення зустрічного позову.

У судових засіданнях представник Відповідачів позовні вимоги не визнав. Просив у їх задоволенні відмовити. Надав пояснення аналогічні за змістом відзиву на позовну заяву. Наполягав на задоволенні зустрічного позову.

04.05.2023 року представник Відповідача за первісним позовом - Білоцерківської районної державної адміністрації з`явився, утім дане засідання було відкладено у зв`язку з відсутністю у матеріалах справи доказів належного повідомлення третьої особи ЗАТ «МАКИ» ім. О.П. Сем`янівського» (т.1 а.с. 79). У подальшому представник вказаного Відповідача в судові засідання не з`явився, відзиву на позов або інших заяв по суті від нього суду не надходило, 19.07.2023 року подав суду клопотання про розгляд даної справи без його участі (т. 1 а.с. 112).

19.07.2023 року в судовому засіданні представник третьої особи за первісним позовом - ЗАТ «МАКИ» ім. О.П. Сем`янівського» заперечував проти задоволення первісного позову, вважав його необґрунтованим, зустрічний позов підтримав, просив його задовольнити (т.1 а.с. 118). У подальшому у судові засідання не з`явився, будь-яких заяв або клопотань від нього суду не надходило.

Представник Відповідача за зустрічним позовом Узинської міської ради, у судові засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзиву, будь-яких заяв або клопотань від нього суду не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлені наступні обставини та зміст спірних правовідносин.

У Позивача ОСОБА_1 наявний державний акт на право приватної власності на землю серії IV - КВ № 003971, який виданий на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Макіївської сільської ради депутатів за № 98 від 21.02.2001 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 486 на земельну ділянку розміром 2,900 га, за № 435, в межах адміністративних одиниць Макіївської сільської ради, Білоцерківського району Київської області, що засвідчується. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с. 15).

Відповідно до листа від 20.10.2023 року №28-01-45/539 Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області рішення від 21 лютого за №14-99 про надання дозволу на відведення земельних ділянок в приватну власність власникам сертифікатів на право на земельну частку/пай закритого акціонерного товариства «Маки» в протоколі 14 сесії 23 скликання від 21.01.2001 року Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області не значиться (т.3 а.с. 207).

Згідно з копією рішення 14 сесії 23 скликання від 21.02.2001 року №14-98 Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області питання надання дозволу на відведення земельної ділянки в приватну власність ОСОБА_1 не розглядалося (т.3 а.с. 208-219).

09.11.2021 року державним кадастровим реєстратором сектору № 2 Управління у Білоцерківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Ковальчук І.М., на підставі розглянутої заяви Позивача ОСОБА_1 , про внесення відомостей до Державного земельного кадастру (присвоєння кадастрового номеру), винесено рішення № РВ-4800987382021 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру. Причина: перетин ділянок з ділянкою 3220482900:03:008:0013, площа співпадає на 50. Перетин ділянок з ділянкою 3220482900:03:008:0012, співпадає на 49,9971 (т.1 а.с. 16-17).

Відповідачу за первісним позовом та позивачу по зустрічному позову ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 407732 від 30.11.2009 року, належить земельна ділянка площею 1,4499 га, кадастровий номер 3220482900:03:008:0012, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області (т.1 а.с. 151-152).

Відповідачу за первісним позовом та позивачу по зустрічному позову ОСОБА_3 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 407733 від 30.11.2009 року, належить земельна ділянка площею 1,4500 га, кадастровий номер 3220482900:03:008:0013, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області (т.1 а.с. 153-154).

Зазначені земельні ділянки, до видачі позивачам за зустрічним позовом державних актів на право власності на земельну ділянку, складались з однієї земельної ділянки (земельної частки (паю) площею 3,16 га в умовних кадастрових гектарах, яка належала їхній матері ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0067356, виданого Білоцерківською районною державною адміністрацією 1997 року та зареєстрованого 20.03.1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за № 352 (т.1 а.с. 25, 26, 27).

19.08.2000 року державним нотаріусом Узинської державної нотаріальної контори Пашкевич Л.Г., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як спадкоємцям майна ОСОБА_4 , було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності закритого акціонерного товариства «МАКИ» ім. О.П. Сем`янівського» Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, розміром 3,16 в умовних кадастрових гектарах, яка належала померлій ОСОБА_4 (т.1 а.с. 224).

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 07.12.2022 року №CE-19/111-22/45672-ЗТ, проведеної у Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України, який складено судовим експертом Тетяною Пилютою (т.12 а.с.10, зворот):

земельна ділянка з кадастровим номером 3220482900:03:008:0012, яка належить ОСОБА_2 на підставі «Державного акту на право власності на земельну ділянку» від 30.11.2009 року серія ЯИ № 407732, по всій площі накладається на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 на підставі «Державного акту на право приватної власності на землю» від 27.03.2001 року серія IV - КВ № 003971, та займає площу 1,4999 га;

земельна ділянка з кадастровим номером 3220482900:03:008:0013, яка належить ОСОБА_3 на підставі «Державного акту на право власності на земельну ділянку» від 30.11.2009 року серія ЯИ № 407733, по всій площі накладається на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 на підставі «Державного акту на право приватної власності на землю» від 27.03.2001 року серія IV - КВ № 003971, та займає площу 1,4999 га.

2. Мотивувальна частина.

Вирішуючи дану справу суд керується наступними нормами процесуального та матеріального права України.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У той же час, у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Згідно з п. 1 Указу Президента України від 08.08.1995 року за № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (п. 2 Указу № 720/95).

Положеннями статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до абз. 2 частини другої статті 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 391 ЦК України).

Відповідно до п. 2 Розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникли до 2004 і вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Правові підстави набуття права власності на земельну ділянку до 01 січня 2002 року визначалися ним кодексом України від 18.12.1990 року № 561-ХІІ, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, що виникли в березні 2001 року.

Правові підстави набуття права власності на земельну ділянку після 01.01.2002 року визначені положеннями ЗК України.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 2 ЗК України 1990 року відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

За змістом статті 6 названого кодифікованого законодавчого акту вбачається, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, серед усіх інших, для ведення селянського (фермерського) господарства.

Положеннями статті 9 ЗК України 1990 року передбачається, що до відання сільських, селищних і районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу, реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі. Передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів на території яких розташовані земельні ділянки (абз. 1 ст. 17 ЗК України 1990 року).

Статтею 22 ЗК України 1990 року передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ч. 1 ст .23 України 1990 року).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток рішення відповідної сільської, селищної, міської ради (ч. 1 ст. З ЗУ «Про порядок виділення в ІЗ місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв»).

Сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема, але не виключно, приймають рішення щодо виділення земельних часток натурі (на місцевості) (абз. З ст. 5 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних власникам земельних часток (паїв»).

За положеннями частини другої статті 152 Земельного кодексу України вбачається, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною третьою названої статті передбачається захист прав громадян та юридичних осіб на ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав б) відновлення стану земельної ділянки, який до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, в) визнання угоди недійсною, г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади днів місцевого самоврядування, г) відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими України.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною такий акт визнається недійсним (ч. 1 ст. 155 ЗК України).

Висновки суду.

Судовою земельно-технічною експертизою по справі встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220482900:03:008:0012, яка належить ОСОБА_2 та земельна ділянка з кадастровим номером 3220482900:03:008:0013, яка належить ОСОБА_3 по всій площі накладаються на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що у Позивача ОСОБА_1 наявний державний акт на право приватної власності на землю серії IV - КВ № 003971, який, як у ньому зазначено, виданий на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Макіївської сільської ради депутатів за № 98 від 21 лютого 2001 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 486 на земельну ділянку розміром 2,900 га, за № 435, в межах адміністративних одиниць Макіївської сільської ради, Білоцерківського району Київської області, що засвідчується. Відповідно до наявного у акті запису, землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як стверджує сам позивач ОСОБА_1 , державний акт на право власності він особисто не отримував, про його існування не здогадувався, оскільки у цей час постійно проживав та працював на території м. Біла Церква, і дізнався про існування такого акту випадково в 2018 році, розбираючи особисті речі свого покійного батька. Утім, такі доводи Позивача суд оцінює критично, оскільки відповідно до встановленої законом процедури отримання державних актів на право приватної власності на землю, як по діючим на той час, так і по діючим на цей час правилам, особа мала самостійно або через свого належним чином уповноваженого представника вчинити низку юридичних значимих дій (від подання відповідної заяви до отримання акту на руки).

Згідно з Указами Президента України від 10.11.1994 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» та від 08.08.1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», земельна частка (пай) - умовна частка землі, визначена у результаті поділу земель, переданих у колективну власність, серед членів сільськогосподарського підприємства. Право на одержання земельної частки (паю) мали лише особи, як входили до складу КСП на момент паювання землі і яких було внесено до списку, що додавався до Державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року (із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінпраці №29 від 26.03.96) №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Таким чином, суд відхиляє посилання Позивача на трудову книжку, як на документ, що підтверджує факт його членство у відповідному КСП - як на недопустимий доказ. Наданою ним копією двох аркушів із трудової книжки може бути підтверджено лише факт трудових відносин. Крім того, Позивачем не надано суду будь-яких доказів того що, ЗАТ «МАКИ» імені О.П. Сем`янівського» мало правовий статус колективного сільськогосподарського підприємства або було його правонаступником.

Також, як убачається з архівної довідки від 27.06.2022 року № 07-01-45/112, по документах архівного фонду № 455 «Макіївська сільська рада та її виконавчий комітет с. Макіївка» в протоколі 14 сесії 23 скликання в рішенні від 21.02.2001 року № 14-98 «Про надання дозволу на відведення земельних ділянок в приватну власність власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) ЗАТ «Маки», інформація щодо передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 2,9 га не значиться.

Як зазначалося, Позивачем не надано суду доказів подання ним заяв про виділення, надання йому у власність земельної ділянки та видачу йому державного акту на право власності, а також вчинення будь-яких інших дій, направлених на набуття ним у власність земельної ділянки. Більш того, він повідомив суду про те, що до 2018 року не знав про існування цього акту.

Також суд ураховує, що докази наявності відповідного рішення про передачу Позивачу у приватну власність земельної ділянки площею 2,9 га у матеріалах справи відсутні.

Судом встановлено, що Позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 407732 від 30.11.2009 року, належить земельна ділянка площею 1,4499 га, кадастровий номер 3220482900:03:008:0012, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_3 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 407733 від 30.11.2009 року, належить земельна ділянка площею 1,4500 га, кадастровий номер 3220482900:03:008:0013, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Вищевказані державні акти видані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складення державних актів на право власності на земельні ділянки 43-м громадянам, власникам земельних часток (паїв) в адміністративних межах Макіївської сільської ради, Білоцерківського району Київської області від 28.01.2009 року за №62», з відповідним додатком списку громадян, яким надається у власність земельні ділянки (паї) в межах Макіївської сільської ради Білоцерківського району. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в цих списках зазначені.

Вказані земельні ділянки, до видачі позивачам за зустрічним позовом державних актів на право власності на земельну ділянку, складались з однієї земельної ділянки (земельної частки (паю) площею 3,16 га в умовних кадастрових гектарах, яка належала їхній матері ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0067356, виданого Білоцерківською районною державною адміністрацією 1997 року та зареєстрованого 20.03.1997 в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за № 352.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, а після її смерті відкрилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності закритого акціонерного товариства «Маки» ім. Сем`янівського Макіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, розміром 3,16 в умовних кадастрових гектарах.

19.08.2000 року державним нотаріусом Узинської державної нотаріальної контори Пашкевич Л.Г., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як спадкоємця майна ОСОБА_4 , було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай) у землі.

Сумніву щодо законності видачі державних актів та набуття права власності на земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у суду не має.

З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги зустрічного позову є законними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених сторонами позовних вимог, з ураху-ванням обраного ними способу захисту права, на підставі наданих сторонами та витребуваних судом доказів.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачами за зустрічним позовом при його подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 496,20 гривень кожною, а позовні вимоги задоволено, то вказана сума підлягає стягненню з Відповідача за зустрічним позовом на користь Позивачів, по 496,20 гривень відповідно (т.1 а.с. 149).

Окрім того із Відповідача за зустрічним позовом підлягають стягненню витрати на проведення судової експертизи в розмірі 4530,80 гривень на користь кожного з Позивачів (т.3 а.с. 17).

Загалом з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати у сумі 5027,00 гривень на кожну (496,20 гривень + 4530,80 гривень).

У матеріалах справи міститься заява представника Позивача щодо судових витрат, у якій, поряд із іншим, зазначено, що докази понесених витрат, пов`язаних з наданням правової допо-моги, буде надано відповідно до вимог чинного законодавства протягом п`яти днів з моменту винесення рішення (т.3 а.с. 16).

Відтак, питання про судові витрати на професійну правничу допомогу має бути вирішено додатково у встановлений законом спосіб.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКИ» імені О.П. Сем`янівського», про визнання недійсними державних актів про право приватної власності на земельну ділянку, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Узинської міської ради, про визнання недійсним державного акта про право власності на землю - задовольнити.

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії IV-КВ №003971 від 27.03.2001 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Макіївської сільської ради народних депутатів №98 від 21.02.2001 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №486.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 5027,00 (п`ять тисяч двадцять сім гривень 00 копійок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 5027,00 (п`ять тисяч двадцять сім гривень 00 копійок) гривень.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Білоцерківська районна державна адміністрації Київської області, місцезнаходження: вулиця Ярослава Мудрого, будинок 2, місто Біла Церква, Київська область, 09117, ЄДРПОУ 19425498.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКИ» імені О.П. Сем`янівського», місцезнаходження: вулиця Гагаріна, будинок 1, село Макіївка, Білоцерківський район, Київська область, 09140, ЄДРПОУ 03728475.

Узинська міська рада, місцезнаходження: вулиця Незалежності, будинок 16/1, місто Узин, Білоцерківський район, Київська область, 09161, ЄДРПОУ 04054990.

Повне судове рішення складено 11.03.2024 року.

Суддя Білоцерківського міськрайонного

суду Київської області Владислав ЦУКУРОВ

Суддя В. П. Цукуров