Рішення

від 05.03.2024 по справі 949/558/23

ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №949/558/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2024 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

при секретарі судових засідань Катюха К.В.,

за участю:

представника позивача - адвоката Лук`янової М.Л.,

представника відповідача ТОВ "Дубровицький агрохім" - адвоката Костюк Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубровицький агрохім", Дубровицької міської ради, співвідповідача Відкритого акціонерного товариства "Дубровицький райагрохім" про усунення перешкод в користуванні об`єктом нерухомого майна, захист права власності,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Лук`янову М.Л. (ордер серії ВК №1075214 від 19 березня 2023 року) звернувся в суд з позовом до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубровицький агрохім", Дубровицької міської ради та просить усунути перешкоди в користуванні майном, належним йому на праві власності, а саме будівлею складу запасних частин літера "Г", загальною площею 827,9 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1 , а саме:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51397010 від 29.02.2020, прийняте державним реєстратором Новаком Русланом Васильовичем, Веснянська сільська рада Корецького району Рівненської області та реєстрацію 29.02.2020 права власності на будівлю складу запчастин, загальною площею 827,9 кв.м. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дубровицький агрохім", код ЄДРПОУ 43482199;

- скасувати рішення Дубровицької міської ради №733 від 20.10.2022 "Про надання дозволу ТОВ "Дубровицький агрохім" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу в АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Дубровицьку міську раду розглянути його заяву від 02.11.2022 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу в АДРЕСА_1 для обслуговування складу запасних частин літера "Г", площею 827,9 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 26 квітня 2005 року через Рівненську міжрегіональну універсальну товарно-майнову біржу "Прайс" придбав об`єкт нерухомого майна, а саме будівлю складу запчастин загального площею 827,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На момент продажу будівля складу належала ВАТ "Дубровицький райагрохім", що підтверджується відомостями про реєстрацію права власності на нерухоме майно, яка була проведена КП "Дубровицьке міське бюро технічної інвентаризації". Право власності у ВАТ "Дубровицький райагрохім"виникло на підставі наказу органу Фонду державного майна №36 від 21 березня 2005 року.

Майно ВАТ "Дубровицький райагрохім" - будівля складу запчастин перебувало у податковій заставі та було продане на погашення податкових боргів, що доводиться Договором купівлі-продажу нерухомості (активів), що перебувають в податковій заставі №119/014н-05 від 26 квітня 2005 року.

Пункт 1.5 Договору встановлює, що право власності на нерухомість, що продається, переходить до покупця з моменту реєстрації Договору в Дубровицькому МБТІ.

У відповідності до умов цього пункту, ОСОБА_1 зареєстрував право власності на будівлю складу запасних частин в КП "Дубровицьке міське бюро технічної інвентаризації", що, у тому числі, доводиться витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно №10574737 від 06 травня 2006 року.

Як вбачається з вказаного витягу, ВАТ "Дубровицький райагрохім" позбавився права власності на 27/100 нерухомого майна, зареєстрованого за ним, яке вибуло з його володіння, а саме проданого за договором відчуження нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі №119/014н-05/26.04.2005 Рівненська міжрегіональна універсальна товарно-майнова біржа "Прайс", яке перейшло на цій підставі у власність позивача.

Представник позивача, посилаючись на ч. 2 ст. 377 ЦК України, в редакції, чинній на час виникнення у позивача права власності на будівлю складу, зазначає, що від набуття права власності на вказану будівлю складу, позивач набув права користування земельною ділянкою, на якій розміщений склад, на умовах, на яких користувався земельною ділянкою попередній власник будівлі без зміни її цільового призначення.

Згодом позивач звернувся до Дубровицької міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та рішенням Дубровицької міської ради від 06 жовтня 2006 року №86 "Про дозвіл на виготовлення проекту щодо відведення земельної ділянки в оренду в АДРЕСА_1 " отримав дозвіл на виготовлення вказаного проекту землеустрою.

13 березня 2012 року ПП "Дубровицьке земельно-кадастрове бюро" було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років ОСОБА_1 для обслуговування існуючого приміщення складу за рахунок земель ВАТ "Дубровицький райагрохім" на території Дубровицької міської ради в АДРЕСА_1 .

Рішенням Дубровицької міської ради №593 від 18 вересня 2012 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для обслуговування існуючого приміщення складу по АДРЕСА_1 . Одночасно, вказаним рішенням встановлено розмір орендної плати для вказаної ділянки в розмірі 12% від нормативно-грошової оцінки.

Проте, вважаючи розмір орендної плати економічно необґрунтованим та дискримінаційним, позивач 18 травня 2015 року звернувся з письмовою заявою до Дубровицької міської ради про встановлення орендної плати в економічно обґрунтованому розмірі та посилався на те, що договірні відносини ґрунтуються на врахуванні інтересів учасників договору за їх взаємною згодою.

Оскільки міська рада не вжила заходів до узгодження умов договору оренди, усунення дискримінаційних умов, запропонованих позивачу до укладення договору оренди земельної ділянки, такий договір укладеним бути не міг, а відтак і не укладався.

24 квітня 2017 року позивач звернувся з письмовою заявою до Дубровицької міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для викупу земельної ділянки для обслуговування належного йому на праві приватної власності складу запасних частин. 15 травня 2017 року надійшла відповідь, однак, заява позивача стосовно саме цього питання залишена без розгляду.

16 серпня 2017 року позивач повторно звернувся із заявою до Дубровицької міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для викупу земельної ділянки в розмірі 0,1449 га для обслуговування існуючого приміщення складу, яке належить йому на праві приватної власності з доданням до заяви кадастрового плану земельної ділянки навколо приміщення складу та підтвердження реєстрації права власності на будівлю. У відповідь на вказану заяву, листом від 15 вересня 2017 року міський голова повідомив про недоцільність розгляду заяви на черговій сесії ради.

06 жовтня 2017 року позивач вкотре звернувся із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для викупу вказаної земельної ділянки та отримав відповідь листом від 20 листопада 2017 року про те, що рішення по суті звернення не прийняте голосуванням більшістю голосів від загального депутатського складу присутніх на засіданні сесії.

Втім, позивач знову, 09 листопада 2018 року, звернувся із заявою про вирішення питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для викупу земельної ділянки на якій розташований належний йому на праві власності об`єкт нерухомого майна. На вказану заяву отримано лист від 03 грудня 2018 року про те, що за клопотанням ВАТ «Дубровицький райагрохім» питання відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу для обслуговування існуючого приміщення складу було знято з порядку денного засідання 31-ї сесії Дубровицької міської ради 30 листопада 2018 року.

31 січня 2019 року позивачу було направлено повідомлення за підписом міського голови, в якому він вказує на те, що ОСОБА_1 є власником будівлі складу запчастин по АДРЕСА_1 і йому необхідно звернутися з клопотанням до Дубровицької міської ради для прийняття рішення щодо права власності користування (оренди) земельної ділянки площею 0,1449 га по АДРЕСА_1 в термін до 01 березня 2019 року.

25 лютого 2019 року позивач подав заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на викуп земельної ділянки та скасування рішень щодо виготовлення та затвердження проекту землеустрою щодо оренди вказаної земельної ділянки.

Листом від 25 березня 2019 року міським головою повідомлено, що прийняття рішення сесією Дубровицької міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо викупу земельної ділянки по АДРЕСА_2 суперечитиме чинному законодавству, на об`єкт нерухомості, а саме будівля складу, площею 827,9 м2, який розташований на земельній ділянці, вказаній у заяві, зареєстровано право власності ще одного власника.

02 листопада 2022 року позивач звернувся із заявою до Дубровицької міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на вказану земельну ділянку та скасування рішень щодо виготовлення та затвердження проекту землеустрою щодо передачі її в оренду.

01 грудня 2022 року міський голова у своєму листі повідомив, що рішенням Дубровицької міської ради від 20 жовтня 2022 року №733 «Про надання дозволу ТОВ «Дубровицький агрохім» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу в м. Дубровиця, вул. Набережна» ТОВ «Дубровицький агрохім» було надано дозвіл на складання проекту землеустрою під об`єктом нерухомості «будівля складу запчастин, загальною площею 827,9 кв.м.». Підставою такого рішення вказано те, що «що один і той же об`єкт фігурує в різних документах із різними адресами» та порекомендував «для встановлення правдивості документів звертатися до правоохоронних органів, а саме до Нацполіції та прокуратури згідно повноважень».

Представник позивача зауважує, що не знаходить жодного юридичного і логічного пояснення той факт, що листом від 25 березня 2019 року міський голова повідомляв позивачу, що надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою для набуття права власності на вказану земельну ділянку шляхом викупу «суперечитиме чинному законодавству» і що до цього позивач багаторазово звертався з письмовими заявами про надання такого ж дозволу до Дубровицької міської ради, у тому числі, з проханням особистої його участі в розгляді його заяв, які не були позитивно вирішені, а вже 20 жовтня 2022 року надання такого дозволу іншій особі стало можливим і не суперечило закону.

Разом з тим вказує, що на її адвокатський запит в інтересах позивача, Дубровицькою міською радою, крім відповіді від 03 лютого 2023 року, надано документи, які, на думку міської ради, були законними для включення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу в м. Дубровиця по вул. Набережна ТОВ «Дубровицький агрохім» до порядку денного сесії міської ради, розгляду питання і наявність «реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, розміщений на вказаній земельній ділянці «одночасно за двома особами» не суперечила закону і не перешкоджала наданню зазначеного дозволу.

Такими документами були: 1) викопіювання місця розташування та орієнтовної площі земельної ділянки; 2) витяг №146519175 від 22 листопада 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на будівлю складу запчастин загальною площею 827,9 кв.м. за ВАТ «Дубровицький райагрохім»; 3) витяг №202412461 від 29 лютого 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на будівлю складу запчастин, загальною площею 827,9 кв.м. за ТОВ «Дубровицький агрохім».

Порівнянням двох вказаних витягів беззаперечно доводиться, що в обох випадках підставою виникнення права власності у ВАТ «Дубровицький райагрохім» був наказ органу Фонду державного майна №36 від 21 березня 2005 року.

У першому випадку рішення про реєстрацію права власності було прийняте 18 квітня 2005 року КП «Дубровицьке МБІ», а в другому 22 листопада 2018 року державним реєстратором Здрок І.О., Сапожинська сільська рада Корецького району Рівненської області.

При цьому, ВАТ «Дубровицький райагрохім» на час другої реєстрації 22 листопада 2018 року права власності на будівлю складу запчастин загальною площею 827,9 кв.м. по АДРЕСА_1 достеменно було відомо про те, що вказана будівля вийшла з його володіння. Тому, станом на 22 листопада 2018 року у ВАТ «Дубровицький райагрохім» право власності на будівлю складу запчастин «Г», площею 827,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , не існувало і, відповідно, було зареєстроване безпідставно та незаконно.

Отже, повторна реєстрація права власності за заявником, який повторно подав на реєстрацію ті ж правовстановлюючі документи, що були підставою для вже здійсненої реєстрації права власності за ним того ж об`єкта нерухомого майна, суперечить нормам закону і є нікчемним правочином з моменту його вчинення та не вимагає визнання його недійсним в судовому порядку.

У зв`язку із зазначеним, представник позивача наголошує на встановленні нікчемності правочинів щодо реєстрації права власності на будівлю складу запчастин загальною площею 827,9 кв.м. за ВАТ «Дубровицький райагрохім», прийнятих/виданих 22 листопада 2018 року державним реєстратором Здрок .О. та акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер 1 від 26 лютого 2020 року від ВАТ «Дубровицький райагрохім» для ТОВ «Дубровицький агрохім».

Оскільки нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, підлягає скасуванню рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51397010 від 29 лютого 2020 року, прийнятого державним реєстратором Новаком Р.В., Веснянська сільська рада Корецького району Рівненської області про реєстрацію та реєстрація 29 лютого 2020 року права власності на будівлю складу запчастин, загальною площею 827,9 кв.м. за ТОВ «Дубровицький агрохім», як похідного від нікчемного правочину.

Представник позивача також вважає, що із вказаних правових підстав (як наслідок нікчемного правочину), підлягає скасуванню рішення Дубровицької міської ради №733 від 20 жовтня 2022 року «Про надання дозволу ТОВ «Дубровицький агрохім» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу в АДРЕСА_1 » в частині, яка співпадає із земельною ділянкою, право користування якою перейшло до ОСОБА_1 у зв`язку з набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу №119/014н-05 від 26 квітня 2005 року, розташованому на ній.

Отже, як вказує представник позивача, з наведеного вбачається, що позивач неодноразово вживав заходів для набуття права власності на земельну ділянку, на якій розташований належний йому на праві власності об`єкт нерухомого майна, однак з різних надуманих причин Дубровицька міська рада перешкоджала реалізації права позивача на мирне володіння своїм майном у спосіб та в порядку, визначеними законом.

У свою чергу відповідачем - Дубровицькою міською радою, в особі міського голови Микульського Б.М., подано відзив на позов, в якому проти позовних вимог стосовно Дубровицької міської ради заперечують в повному обсязі.

У відзиві зауважено, що рішення Дубровицької міської ради №733 від 20 жовтня 2022 року "Про надання дозволу ТОВ "Дубровицький агрохім" на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу в м. Дубровиця, вул. Набережна" було прийнято більшістю голосів депутатів відповідно до вимог статтей 26 та 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та в межах діючого земельного законодавства.

Розглянувши документи ТОВ "Дубровицький агрохім", а саме Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з індексним номером 146519175 від 22 листопада 2018 року та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з індексним номером 202412461 від 29 лютого 2020 року в Дубровицької міської ради відсутні підстави щодо відмови у розгляді питання надання дозволу на розробку проєкту землеустрою.

Проєкт землеустрою був розроблений відповідно до вимог ст. 50 Закону України "Про землеустрій" і керуючись ст. 186 ЗК України затверджений рішенням Дубровицької міської ради №856 від 23 лютого 2023 року "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом викупу ТОВ "Дубровицький агрохім" в м. Дубровиця, вул. Набережна". Відповідно до проєкту землеустрою була сформована та зареєстрована в системі Державного земельного кадастру земельна ділянка, кадастровий номер 5621810100:01:008:0331, площею 0,1449 га в АДРЕСА_1 . Згідно з ч. 2 рішення, вищевказана земельна ділянка зареєстрована комунальною власністю Дубровицької територіальної громади, реєстраційний номер відомостей про речове право 49484734, час і дата реєстрації 06 березня 2023 року 20:24:26.

Звертає увагу суду на те, що заява ОСОБА_1 від 02 листопада 2022 року розглянута відповідно до повноважень та йому була надана відповідь у визначений Законом України "Про звернення громадян", а саме 01 грудня 2022 року.

До того ж, свої заперечення проти позову надано ТОВ "Дубровицький агрохім" в особі директора Супукарьова В.В. у відзиві на позовну заяву, який обґрунтовано наступним.

Позивач вважає, що набув право власності на будівлю складу запчастин, загальною площею 827,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу нерухомості (активів), що перебувають у податковій заставі №119/014н-05 від 26 квітня 2005 року.

Однак вважає, що вказаний договір є нікчемним та, відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, не створює юридичних наслідків, а будівля складу запчастин загальною площею 827,9 кв.м. не зареєстрована за ОСОБА_1 та право власності останнім оформлене не було, тому позивач не являється власником будівлі складу.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №1701619056218, будівля складу запчастин, загальною площею 827,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить ТОВ "Дубровицький агрохім". Право власності на будівлю складу ТОВ "Дубровицький агрохім" було оформлено у відповідності до законодавства та лише ТОВ "Дубровицький агрохім" є єдиним та законним власником будівлі складу. Підставою для внесення запису в державний реєстр було рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51397010 від 29 лютого 2020 року ОСОБА_2 , Веснянська сільська рада Корецького району Рівненської області.

Відтак, ТОВ "Дубровицький агрохім" не було порушено право позивача на майно, а саме вказану будівлю складу запчастин, оскільки така будівля до переходу у власність ТОВ "Дубровицький агрохім" не належала позивачу, а належала ВАТ "Дубровицький райагрохім".

Державним реєстратором здійснено реєстрацію будівлі складу запчастин за ТОВ "Дубровицький агрохім" на законних підставах та у відповідності до належних та достовірних документів.

Оскільки позивач не є власником будівлі складу запчастин, а тому й правові підстави для пред`явлення негаторного позову відсутні. Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Отже, предметом негаторного позову може бути вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Водночас обраний позивачем спосіб захисту не є належним і ефективним з огляду на те, що задоволення позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні майном жодним чином не призведе до реального поновлення прав або інтересів позивача, які він вважає порушеними у зв`язку з реєстрацією спірного майна, так як з 18 квітня 2005 року власником спірного майна було ВАТ "Дубровицький райагрохім", про що останнім 22 листопада 2018 року було перенесено запис у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а з 29 лютого 2020 року спірне майно на підставі акту-приймання передачі нерухомого майна, виданого 26 лютого 2020 року було передано у власність ТОВ "Дубровицький агрохім", про що було внесено запис у Державний реєстр речових на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Зауважує, що позивачу було відомо, що законним власником будівлі складу запчастин є ТОВ "Дубровицький агрохім". Зокрема, 25 лютого 2019 року позивачем подано заяву до Дубровицької міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на викуп земельної ділянки та скасування рішень щодо виготовлення та затвердження проекту землеустрою щодо оренди вказаної земельної ділянки. Листом від 25 березня 2019 року №П-74 міський голова повідомив позивача, що прийняття рішення сесією Дубровицької міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо викупу земельної ділянки по АДРЕСА_2 суперечитиме чинному законодавству, на об`єкт нерухомості, а саме: будівля складу, площею 827,9 м2, який розташований на земельній ділянці, вказаній у заяві, зареєстровано на іншого власника.

Тому вважає, що з моменту отримання відповіді Дубровицької міської ради від 25 березня 2019 року, позивачу було відомо про те, що власником будівлі складу є ТОВ "Дубровицький агрохім" та у випадку, якщо позивач вважав, що його право порушено, міг звернутися до суду у межах трирічного строку для відновлення порушеного права. Відтак, термін позовної давності для звернення до суду у позивача сплив у березні 2022 року.

Однак, позивач не скористався своїм правом звернутися до суду, пропустив строк позовної давності та наразі подав негаторний позов, який є неналежним способом захисту для позивача із заявленими ним вимогами, оскільки він не являється власником спірного майна, тому для звернення до суду позивача з вимогами, викладеними у позовній заяві застосовується загальний строк позовної давності у три роки.

При цьому, разом із відзивом на позовну заяву, ТОВ "Дубровицький агрохім" подано заяву про застосування строку позовної давності.

Проте, на вказану заяву від представника позивача -адвоката Лук`янової М.Л. надійшли заперечення, в яких зазначає, що заява про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог є безпідставною, виходячи з того, що впродовж усього часу існування зазначених вище обставин, позивач не проявляв пасивності/байдужості до своїх прав та вживав послідовних і активних дій до їх реалізації і лише під час цього дізнався про порушення своїх прав (у грудні 2022 року, лютому 2023 року), що стало підставою для звернення до суду з позовом 21 березня 2023 року.

Тому, ураховуючи те, що право власності ВАТ "Дубровицький райагрохім" на будівлю складу запасних частин, літера "Г", площею 827,9 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 було припинене внаслідок продажу за Договором купівлі-продажу нерухомості (активів), що перебувають в податковій заставі №119/014н-05 від 26 квітня 2005 року, а перенесення ВАТ "Дубровицький райагрохім" запису у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на будівлю складу запасних частин, літера "Г", площею 827,9 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 за ВАТ "Дубровицький райагрохім" відбулося 22 листопада 2018 року, що, власне, спричинило порушення прав позивача, про що він не знав і не міг знати, а з 12 березня 2020 року і по 15 листопада 2023 року, строки, встановлені статтями 257-259 ЦК України продовжені на строк дії обставин, на підставі яких їх продовжено, то за будь-яких умов строки позовної давності не є порушеними, а відтак відсутні підстави для їх застосування.

Окрім того, зважаючи на наведені відповідачами обставини, представником позивача - адвокатом Лук`яновою М.Л. 26 червня 2023 року подано до суду клопотання про залучення співвідповідача у справі ВАТ "Дубровицький райагрохім".

Так, ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 27 червня 2023 року ВАТ "Дубровицький райагрохім" залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

Зі свого боку ВАТ "Дубровицький райагрохім", в особі голови правління ВАТ "Дубровицький райагрохім", перебуваючи в статусі співвідповідача, скористалося наданим йому правом та подало до суду відзив на позовну заяву в якому просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ВАТ "Дубровицький райагрохім" в повному обсязі.

У даному відзиві зазначається, що вимоги ОСОБА_1 до ВАТ "Дубровицький райагрохім" є необґрунтованими та безпідставними і такими, що суперечать законодавству, оскільки ще з 2020 року ВАТ "Дубровицький райагрохім" не являється власником будівлі складу запчастин загальною площею 827,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено інформаційною довідкою, а тому на даний час Товариство не може нести будь-яких зобов`язань перед позивачем.

Відтак, вважає, що ВАТ "Дубровицький райагрохім" у даній справі є неналежним відповідачем, оскільки Товариство не є зобов`язаною, за вимогою позивача, особою. предмет та підстава даного позову не стосується та не зачіпає інтересів, прав та обов`язків ВАТ "Дубровицький райагрохім".

У подальшому, 13 липня 2023 року на адресу суду надійшла заява представника позивача - адвоката Лук`янової М.Л. про зміну предмета позову шляхом доповнення позовних вимог.

Вказану заяву представник позивача мотивує тим, що у разі задоволення позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51397010 від 29 лютого 2020 року, прийняте державним реєстратором Новаком Р.В. та реєстрацію 29 лютого 2020 року права власності на будівлю складу запчастин, загальною площею 827,9 кв.м. за ТОВ "Дубровицький агрохім", чинним залишиться запис від 22 листопада 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на будівлю складу запчастин загальною площею 827,9 кв.м. за ВАТ "Дубровицький райагрохім", яке перенесло це запис у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно безпідставно, не будучи власником зазначеного майна та припинивши своє право власності на нього у зв`язку з відчуженням майна.

У зв`язку з цим виникає необхідність у скасуванні вказаного запису, а також в наданні правової оцінки підстав його внесення та наслідків цих підстав у формі акту прийому-передавання майна.

Таким чином, вважає, що виникають підстави в доповненні позовних вимог новими вимогами немайнового характеру, а саме, крім вже заявлених вимог, просить:

- визнати припиненим з 26 квітня 2005 року право власності ВАТ "Дубровицький райагрохім" на будівлю складу запасних частин літера "Г", площею 827,9 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 146519175 від 22 листопада 2018 року, прийняте державним реєстратором Здрок Іриною Олександрівною, Сапожинська сільська рада Корецького району Рівненської області та реєстрацію права власності на будівлю складу запчастин загальною площею 827,9 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 з індексним номером: 146519175 від 22 листопада 2018 року за ВАТ "Дубровицький райагрохім".

У свою чергу, представником відповідача ТОВ "Дубровицький агрохім" - адвокатом Костюк Т.П. подано відзив на заяву про зміну предмета позову в якому просить відмовити в позовних вимогах ОСОБА_1 в повному обсязі виходячи з того, що такі є безпідставними та необґрунтованими.

Так, єдиним власником спірного майна, а саме будівлі складу запчастин загальною площею 827,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 наразі є ТОВ "Дубровицький агрохім".

Заявлена позивачем вимога про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень спірного майна є такою, що порушує право власності на майно ТОВ "Дубровицький агрохім", принцип непорушності якого закріплено у ст. 321 ЦК України та ст. 41 Конституції України.

При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, про що значиться у ст. 328 ЦК України.

Водночас, посилаючись на норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вказує, що під час проведення державної реєстрації права власності на спірну будівлю, державними реєстраторами достеменно були перевірені інформація і документи стосовно спірного майна, які йому подавалися для вчинення реєстраційної дії, та у них були відсутні підстави для відмови в державній реєстрації права власності на спірне майно за ВАТ "Дубровицький райагрохім", так і за ТОВ "Дубровицький агрохім".

Тому, на підставі викладеного слідує, що право власності на спірне майно за ВАТ "Дубровицький райагрохім" та ТОВ "Дубровицький агрохім" було зареєстровано згідно чинного законодавства та не порушувало жодних прав інших осіб.

Крім того, позивачем не наведено правових підстав для скасування рішень державних реєстраторів та припинення права власності з 26 квітня 2005 року на спірну будівлю за ВАТ "Дубровицький райагрохім".

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Лук`янова М.Л. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, вважаючи позов правомірним та обґрунтованим наявними в матеріалах справи доказами. Просить позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача Дубровицької міської ради у судові засідання не з`являвся, хоча про день, час та місце призначених судових засідань відповідач Дубровицька міська рада повідомлялася своєчасно та належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи розписки про отримання судових викликів та довідки про доставку електронних листів.

Представник відповідача ТОВ "Дубровицький агрохім" - адвокат Костюк Т.П. позовні вимоги не визнала у повному обсязі та просила відмовити враховуючи наведені у відзиві обставини та факти.

Представник співвідповідача ВАТ "Дубровицький райагрохім" у судове засідання не з`явився. При цьому, від голови правління ВАТ "Дубровицький райагрохім" Конончук І.П. до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності співвідповідача, зазначивши, що заперечення щодо позову викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, які з`явилися у судове засідання, дослідивши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин набуття відповідачем ТОВ "Дубровицький агрохім" права власності на будівлю складу запчастин "Г", площею 827,9 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , підтвердження права власності позивача на вказану будівлю та наявність/відсутність підстав у позивача для усунення перешкод у користуванні даним нерухомим майном.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі ст. 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України).

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16.

Крім того, в рамках розгляду вказаної справи № 826/4406/16 Верховним Судом було зазначено, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

До того ж, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі №48/340, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18.

Європейський суд з прав людини неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі "Кудла проти Польщі" (заява № 30210/96, § 158), від 16 серпня 2013 року у справі "Гарнага проти України" (заява № 20390/07, § 29)).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. ЄСПЛ у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (заява № 22414/93, § 145) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Засіб захисту, що вимагається законом або договором, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02, § 75)).

Отже, з огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Так, посилаючись на наявність порушеного права у спірних правовідносинах, позивач ОСОБА_1 в обґрунтуванні заявлених позовних вимог посилається на те, що між ним, як власником нерухомого майно, а саме будівлі складу запчастин, літера "Г", загальною площею 827,9 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 та відповідачем ТОВ "Дубровицький агрохім", як юридичною особою, якою також здійснено реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно, існує спір, оскільки зазначена будівля складу запчастин придбана ним на підставі договору купівлі-продажу нерухомості (активів), що перебуває в податковій заставі від 26 квітня 2005 року, який укладений з ВАТ "Дубровицький райагрохім", право власності на яку зареєстроване ним 06 травня 2006 року в КП "Дубровицьке МБТІ", тому вбачається подвійна державна реєстрація права власності на одне і те ж нерухоме майно за різними особами.

Тому вважає, що рішенням державного реєстратора Зброк І.О. від 22 листопада 2018 року про державну реєстрацію права власності на вищевказану будівлю складу запчастин за ВАТ "Дубровицький райагрохім", яке передало дану будівлю ТОВ "Дубровицький агрохім", порушуються його права та законні інтереси, як власника майна, а тому, у відповідності до законодавства, існують правові підстави для усунення перешкод у користуванні майном, належним йому на праві власності.

Отже, як вбачається з Витягу про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно №7030974 від 18 квітня 2005 року (а.с.12) за ВАТ "Дубровицький райагрохім" КП "Дубровицьким міським бюро технічної інвентаризації" на підставі наказу органу Фонду державного майна №36 від 21 березня 2005 року (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області) зареєстровано за право власності на комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 , реєстраційний номер: 10515920, номер запису: 69-35 в книзі: 4.

Так, 26 квітня 2005 року між учасниками торгів нерухомістю, членами біржі: Дубровицькою МДПІ надалі продавець, від імені якої діє Підприємство "Рівнепрофекс" на підставі договору-доручення на реалізацію в особі генерального директора Горбатюк Л.Л., яка діє на підставі Статуту, назване в подальшому "Брокер-Продавець", з однієї сторони та ОСОБА_1 , названий в подальшому "Покупець" ("Брокер-Покупець"), з другої сторони уклали на РМУТМБ "Прайс" Договір купівлі-продажу нерухомості (активів), що перебуває в податковій заставі, згідно з п. 1.1 якого, продавець продав, а покупець купив будівлю складу запчастин - "Г", цегляну, площею 827,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (далі - Договір) (а.с.13).

Вказаний Договір зареєстрований на Рівненській міжрегіональній товарно-майновій біржі "Прайс" 26 квітня 2005 року за реєстраційним №119/014н-05.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що нерухомість, що продається, належить ВАТ "Дубровицький райагрохім", Рівненська область, м. Дубровиця, вул. Набережна, 1, код 05490500 на підставі наказу №36 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 21 березня 2005 року, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за р. №10515920, номер витягу: 7101680, номер запису: 69-35 в книзі: 4, комунальним підприємством "Дубровицьке міське бюро технічної інвентаризації".

Право власності на нерухомість, що продається, переходить до покупця з моменту реєстрації Договору в Дубровицькому МБТІ (п. 1.5 Договору).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі з договорів.

Відповідно до ст.ст. 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до п. 3.2 Договору, передача-приймання нерухомості, що продається, проводиться по Акту передачі-приймання, який підписується уповноваженими особами та підтверджується печаткою ВАТ "Дубровицький райагрохім".

У пунктах 3.3, 3.4 Договору визначено, що з моменту підписання Акту прийому-передачі ВАТ "Дубровицький райагрохім" повинне звільнити нерухомість, що продається, від свого майна протягом 3-х днів та разом з Актом передачі-приймання представити покупцю всю технічну документацію на нерухомість, що продається.

За приписами ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Втім, чи виконані належним чином вищевказані пункти Договору його сторонами та чи відбулась передача-приймання нерухомості: будівлі складу запчастин - "Г", площею 827,9 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 від ВАТ "Дубровицький райагрохім" до ОСОБА_1 шляхом підписання Актуприйому-передачі, останнім не підтверджено, оскільки такий у матеріалах справи відсутній.

Відтак, відсутність підписаного сторонами Акту приймання-передачі нерухомого майна у відповідності до Договору купівлі-продажу нерухомості від 26 квітня 2005 року свідчить про недостатність належних, допустимих і достовірних доказів виконання продавцем зобов`язання з передання покупцю нерухомого майна.

Таким чином, відсутність передачі майна за договірними зобов`язаннями спростовує факт набуття позивачем права на таке майно.

Пунктом 7.5 Договору визначено, що у відповідності зі ст. 656 та ст. 334 ЦК України, Договір покупця підлягає реєстрації в Дубровицькому МБТІ після повного розрахунку по ньому.

Так, на виконання умов п. 7.5 Договору, право власності на нерухоме майно: комплекс будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване комунальним підприємством "Дубровицьке міське бюро технічної інвентаризації" за позивачем ОСОБА_1 06 травня 2006 року на підставі договору відчуження нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі (р. №119/014н-05 від 26 квітня 2005 року), що становить 27/100 частки від комплексу будівель та споруд за вказаною адресою, що підтверджується копією витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 10574737 від 06 травня 2006 року, реєстраційний номер: 10515920, номер запису: 69-35 в книзі: 4 (а.с.14).

До того ж, у п. 7.7 Договору зазначено, що земля, на якій знаходиться об`єкт купівлі-продажу, передається покупцю відповідно із Земельним кодексом України.

При цьому, позивач посилається на ч. 2 ст. 377 ЦК України, в редакції, чинній на час виникнення у нього права власності на будівлю складу, в якій встановлено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Тому, як вказує позивач, від набуття права власності на будівлю складу, він набув права користування земельною ділянкою, на якій розміщений склад, на умовах, на яких користувався земельною ділянкою попередній власник будівлі без зміни її цільового призначення.

Проте, посилаючись на вказану норму закону, позивач не зазначає, а матеріали справи не містять відомостей на яких умовах чи/або правових підставах попередній власник будівлі - ВАТ "Дубровицький райагрохім", користувався земельною ділянкою на якій знаходиться вказана будівля.

Разом з тим, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до Дубровицької міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та рішенням Дубровицької міської ради №85 від 06 жовтня 2006 року "Про дозвіл на виготовлення проекту щодо відведення земельної ділянки в оренду в АДРЕСА_1 " отримав дозвіл на виготовлення вказаного проекту землеустрою.

При цьому вказує, що рішенням Дубровицької міської ради №1016 від 21 липня 2010 року у вказане вище рішення внесені зміни в частині уточнення площі земельної ділянки.

Зазначається, що 13 березня 2012 року приватним підприємством "Дубровицьке земельно-кадастрове бюро" було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років ОСОБА_1 для обслуговування існуючого приміщення складу за рахунок земель ВАТ "Дубровицький райагрохім" на території Дубровицької міської ради в м. Дубровиця, вул. Набережна, 1 Дубровицького району Рівненської області.

Втім, перевірити вказані відомості суд не має можливості, оскільки позивачем не додано ні вказаних вище рішень Дубровицької міської ради, ні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Однак, рішенням Дубровицької міської ради №593 від 18 вересня 2012 року (а.с.15) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1449 га в оренду строком на 49 років ОСОБА_1 для обслуговування існуючого приміщення складу по АДРЕСА_1 за рахунок земель ВАТ "Дубровицький райагрохім" на території Дубровицької міської ради в м. Дубровиця, вул. Набережна, 1 Дубровицького району Рівненської області (пункт 1).

Вказаним рішенням Дубровицької міської ради також встановлено орендну плату за земельну ділянку в розмірі 12% від нормативно-грошової оцінки (пункт 2).

Пунктом 3 даного рішення доручено міському голові укласти з ОСОБА_1 договір оренди землі на земельну ділянку, зазначену в пункті 1.

Проте, позивач, вважаючи встановлений розмір орендної плати у вигляді 12% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки на рік неприйнятним, економічно необґрунтованим, таким, що не відповідає реальному стану речей та ставить його в нерівні умови з іншими суб`єктами господарювання в місті, 18 травня 2015 року звернувся до міського голови із заявою про перегляд розміру орендної плати та встановлення її у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки на рік (а.с.16).

У зв`язку з тим, що з приводу вказаного питання умови договору оренди узгоджені не були, тому такий договір не укладався, про що зазначено у позовній заяві.

Отже, пункт 3 рішення Дубровицької міської ради №593 від 18 вересня 2012 року ОСОБА_1 не виконані, договір оренди земельної ділянки площею 0,1449 га для обслуговування існуючого приміщення складу по АДРЕСА_1 не укладено.

Відповідно до ч.2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України "Про оренду землі").

Суд зазначає, що норми законодавства у даному випадку застосовуються у редакції, чинній на час прийняття рішення міської ради №593 від 18 вересня 2012 року, де доручено укласти договір оренди землі.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Зі змісту ст. 124 ЗК України вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, зокрема, громадянам, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частина 4 ст. 334 ЦК України визначає, що права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації виникають з дня такої реєстрації.

Згідно із ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У ст. 126 ЗК України зазначено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 20 Закону України "Про оренду землі").

Отже, проаналізувавши вказані норми законодавства України у відповідних редакціях, суд дійшов висновку, що право особи на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації відповідного права на підставі саме договору оренди землі.

Статтею 17 Закону України "Про оренду землі", передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тому, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Статтею 27 Закону України "Про оренду землі", в редакції, яка діяла на момент звернення до суду, визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами.

Згідно з положеннями статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Також Пленум Верховного Суду України у пункті 7 постанови №7 від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз`яснює, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

З метою захисту своїх прав на земельну ділянку, позивач звернувся до суду із вимогою про усунення перешкод у користуванні майном шляхом, зокрема, скасування рішення Дубровицької міської ради №733 від 20 жовтня 2022 року "Про надання дозволу ТОВ "Дубровицький агрохім" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу в АДРЕСА_1 для обслуговування складу запасних частин, літера "Г", площею 827,9 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 .

Як зазначено вище, частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений ч. 2 ст. 16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Проте, як уже встановлено судом, договір оренди землі позивач не укладав, а тому у нього право оренди на вказану ним земельну ділянку не виникло, що унеможливлює здійснення захисту такого права, оскільки з огляду на системний аналіз вказаних норм законодавства та на переконання суду, захисту, в тому числі судового, підлягає саме діюче речове право.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що з моменту прийняття Дубровицькою міською радою рішення №593 від 18 вересня 2012 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для обслуговування існуючого приміщення складу по АДРЕСА_1 " та зверненням позивача 18 травня 2015 року до Дубровицької міської ради із заявою про перегляд встановленої вказаним рішенням міської ради орендної плати пройшов значний проміжок часу - майже три роки, що, на думку суду, свідчить про незацікавленість та байдужість позивача до виконання рішення органу місцевого самоврядування та небажання його врегулювання у прийнятні строки з метою узаконення користування вказаною земельною ділянкою.

У подальшому, як вказує позивач, ним неодноразово вживалися заходи для набуття права власності на земельну ділянку, на якій розташований належний йому на праві власності об`єкт нерухомого майна, однак з різних причин Дубровицькою міською радою здійснювалося перешкоджання у реалізації його права на мирне володіння своїм майном у спосіб та в порядку, визначеними законом.

На підтвердження вказаного, позивачем подано як доказ, ряд заяв до Дубровицької міської ради та відповідей на них, які, на переконання позивача, свідчать про перешкоджання з боку міської ради мирно володіти належним йому майном.

Так, після прийняття Дубровицькою міською радою рішення №593 від 18 вересня 2012 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду позивачу ОСОБА_1 для обслуговування приміщення складу по АДРЕСА_1 , позивач 24 квітня 2017 року звернувся до міського голови із заявою про винесення на розгляд сесії міської ради питання про відміну рішення міської ради від 21 липня 2010 року №1016 "Про внесення змін до рішення міської ради від 06 жовтня 2006 року №85 "Про дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду в АДРЕСА_1 " та прийняття рішення щодо надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою на викуп земельної ділянки в розмірі 0,1449 га по АДРЕСА_2 для обслуговування існуючого приміщення складу, що належить йому на праві власності (а.с.17).

У відповідь на вказану заяву від 24 квітня 2017 року, позивач отримав лист №П-229 від 15 травня 2017 року (а.с.18), в якій Дубровицькою міською радою в особі міського голови Б.Микульського, роз`яснено, що рішенням Дубровицької міської ради від 18 вересня 2012 року за №593 вже був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,1449 га за рахунок земель ВАТ "Дубровицький райагрохім" в оренду та проінформовано позивача про необхідність виконання вказаного рішення.

У даному випадку, суд вважає за необхідне зауважити, що вказане рішення міської ради від 18 вересня 2012 року за №593 позивачем залишилось невиконаним, про що вище аргументовано судом.

Втім, 16 серпня 2017 року позивач повторно звертається до міського голови з аналогічною заявою (а.с.19).

Дубровицькою міською радою в особі міського голови Б.Микульського у відповідь на вказану заяву від 16 серпня 2017 року, надіслано позивачу лист №П-503 від 15 вересня 2017 року (а.с.20), в якому повідомляється про недоцільність розгляду даної заяви на черговій сесії Дубровицької міської ради, так як вона суперечить прийнятим раніше рішенням міської ради. Зокрема роз`яснено, що при відміні рішення від 21 липня 2010 року №1016 залишається чинним рішення від 06 жовтня 2006 року №85 і водночас є чинним рішення Дубровицької міської ради від 18 вересня 2012 року за №593 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду в АДРЕСА_1 " на площу 0,1449 га.

Крім того, у даному листі зазначається, що до заяви додані документи, які не відповідають чинному законодавству, а саме: графічні матеріали щодо місця розташування земельної ділянки, а в копії технічного паспорта об`єкту нерухомості (склад запчастин) вказаний ВАТ "Дубровицький райагрохім".

Тому позивач, у своїй заяві до міського голови від 06 жовтня 2017 року (а.с.21) крім вимог, які значаться у попередніх заявах, просив відмінити рішення від 18 вересня 2012 року за №593.

З відповіді Дубровицької міської ради №П-607 від 20 листопада 2017 року (а.с.22) вбачається, що питання по вказаних вимогах розглядалося на засіданні 22-ї сесії Дубровицької міської ради 17 листопада 2017 року, однак рішення не прийняте голосуванням більшістю голосів від загального депутатського складу присутніх на засіданні сесії.

09 листопада 2018 року позивач знову звернувся до міського голови із заявою, вимоги якої є ідентичними заяві від 06 жовтня 2017 року (а.с.23).

У листі Дубровицької міської ради №П-452 від 03 грудня 2018 року (а.с.24) позивачу повідомлено, що на підставі клопотання ВАТ "Дубровицький райагрохім" розгляд вказаної заяви про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,1449 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для обслуговування існуючого приміщення - складу) на території Дубровицької міської ради, було знято з порядку денного засідання 31-ї сесії Дубровицької міської ради 30 листопада 2018 року.

Водночас, позивачу роз`яснено право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Проте, як встановлено в ході розгляду справи, таким правом позивач не скористався.

При цьому, Дубровицька міська рада у своєму повідомленні від 31 січня 2019 року №09-134 (а.с.25) зробила посилання на ст. 93 ЗК України, наголосивши на тому, що використання землі в Україні є платним. плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від нормативної грошової оцінки земель.

ОСОБА_1 користується земельною ділянкою, площею 0,1449 га , яка знаходиться в АДРЕСА_1 , тобто на території Дубровицької міської ради, без відповідних правовстановлюючих документів.

При цьому наголошує, що використання землі без відповідних документів є порушення земельного законодавства, навмисним ухилянням від сплати податків за користування землею та заподіяння збитків внаслідок, зокрема, неодержання доходів до міського бюджету за час використання земельної ділянки.

Тому, з метою врегулювання зазначеного питання, позивачу рекомендовано звернутися до Дубровицької міської ради з відповідним клопотанням для прийняття рішення згідно діючого законодавства щодо права власності - користування (оренди) земельною ділянкою площею 0,1449 га по АДРЕСА_1 в термін до 01 березня 2019 року.

У встановлені строки, позивач 25 лютого 2019 року повторно звернувся із заявою до міського голови (а.с.26), зміст якої продублював із попередніх поданих ним заяв.

На вказану заяву Дубровицька міська рада повідомила позивачу, що прийняття рішення сесією Дубровицької міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо викупу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , суперечитиме чинному законодавству, оскільки на об`єкт нерухомості, а саме будівлю складу запчастин, площею 827,9 кв.м., що розташований на вказаній земельній ділянці, зареєстровано право власності на ще одного власника (а.с.27).

Проте, позивач 02 листопада 2022 року знову подав заяву, яка є аналогічною вищевказаним (а.с.28).

На вказану заяву Дубровицькою міською радою, в особі міського голови, позивачу повідомлено, що рішенням Дубровицької міської ради від 20 жовтня 2022 року №733 "Про надання дозволу ТОВ "Дубровицький агрохім" на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. дубровиця, вул. Набережна у власність шляхом викупу" ТОВ "Дубровицький агрохім" було надано дозвіл на складання проєкту землеустрою під об`єкт нерухомості "будівля складу запчастин, загальною площею 827,9 кв.м."

Так, як вбачається з наявного у матеріалах справи витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №146519175 від 22 листопада 2018 року (а.с.32) державним реєстратором Здрок І.О., Сапожинська сільська рада Корецького району Рівненська область, на підставі наказу органу Фонду державного майна, серія та номер: 36, що виданий 21 березня 2005 року, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21 листопада 2018 року внесено відомості про право власності ВАТ "Дубровицький райагрохім" на об`єкт нерухомого майна: будівлю складу запчастин, загальною площею 827,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, ВАТ "Дубровицький райагрохім" ввійшло до складу учасників ТОВ "Дубровицький агрохім" у зв`язку з чим прийнято рішення про збільшення розміру статутного капіталу ТОВ "Дубровицький агрохім", про що значиться у протоколі №1 Загальних зборів учасників ТОВ "Дубровицький агрохім" від 26 лютого 2020 року (а.с.165).

Зважаючи на вказану обставину, ТОВ "Дубровицький агрохім" прийняв до свого статного капіталу майно ВАТ "Дубровицький райагрохім", відповідну документацію та речові права на нього, зокрема, і будівлю складу запчастин за адресою: АДРЕСА_1 , номер ОНМ в ДРРП 1701619056218 та земельну ділянку, кадастровий номер 5621810100:01:008:0298 за адресою: АДРЕСА_1 , номер ОНМ в ДРРП 1183368756218, що стверджується Актом №1 приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Дубровицький агрохім", складеного 26 лютого 2020 року (а.с.164).

На підставі вказаного Акту №1 приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Дубровицький агрохім" від 26 лютого 2020 року, того ж дня державним реєстратором Новаком Р.В., Веснянська сільська рада Корецького району Рівненська область, внесені відомості про право власності ТОВ "Дубровицький агрохім" на об`єкт нерухомого майна: будівлю складу запчастин, загальною площею 827,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №202412461 від 29 лютого 2020 року (а.с.33).

20 жовтня 2022 року Дубровицька міська рада своїм рішенням №733 надала дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу ТОВ "Дубровицький агрохім", орієнтовною площею 0,15 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості (11.02) в м. Дубровиця, вул. Набережна за рахунок земель запасу промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення на території Дубровицької міської ради та зобов`язано ТОВ "Дубровицький агрохім" виготовити проєкт землеустрою відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.35).

За приписами п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції, яка діяла на момент прийняття рішень державними реєстраторами, державний реєстратор:

встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

При цьому, державний реєстратор має право відмовити в державній реєстрації прав, якщо наявні підстави, визначені у ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так, серед таких підстав для відмови у державній реєстрації прав є те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а також заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Верховний Суд України у постанові від 29 вересня 2015 року по справі №21-760а15 акцентував увагу судів, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов`язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Втім, в ході розгляду справи судом не встановлено, а позивачем не доведено, що державними реєстраторами під час внесення відомостей про право власності, були встановлені невідповідності у наданих відповідачами ТОВ "Дубровицький агрохім" та ВАТ "Дубровицький райагрохім" документів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено і в статті 41 Конституції України, в якій гарантовано право кожному володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ст.ст. 319, 322 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У п. 50 рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2010 року справа "Трофимчук проти України" (Заява №4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

За приписами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та безпідставними і задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Щодо поданої відповідачем ТОВ "Дубровицький агрохім" заяви про застосування строку позовної даності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову з інших підстав, заява про застосування строку позовної давності залишається без розгляду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10.02. 2010, заява № 4909/04).

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 265, 352, 354, 355 ЦПК України суд -,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубровицький агрохім", Дубровицької міської ради, співвідповідача Відкритого акціонерного товариства "Дубровицький райагрохім" про усунення перешкод в користуванні об`єктом нерухомого майна, захист права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 15.5) пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне рішення суду складено 15 березня 2024 року.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дубровицький агрохім" (м. Дубровиця, вул. Набережна, 1, Сарненський район Рівненська область, код ЄДРПОУ 43482199).

Відповідач: Дубровицька міська рада Рівненської області (м. Дубровиця, вул. Воробинська, 16, Сарненський район Рівненська область, код ЄДРПОУ 05390997).

Співвідповідач: Відкрите акціонернетовариство "Дубровицькийрайагрохім" (м. Дубровиця, вул. Набережна, 1, Сарненський район Рівненська область, код ЄДРПОУ 05490500).

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду: Отупор К.М.