Постанова

від 12.11.2024 по справі 949/558/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2024 року

м. Рівне

Справа № 949/558/23

Провадження № 22-ц/4815/650/24

Головуючий у Дубровицькому районному суді

Рівненської області: суддя Отупор К.М.

Рішення суду першої інстанції

(вступна і резолютивна частини) проголошено:

о 16 год. 58 хв. 05 березня 2024 року

у м. Дубровиця Рівненської області

Повний текст рішення складено: 15 березня 2024 року

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Андрошулік І.А.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дубровицький агрохім";

відповідач2 Дубровицька міська рада Рівненської області;

відповідач3 Відкрите акціонерне товариство "Дубровицький райагрохім";

представники учасників справи:

позивача адвокат Лук`янова Марія Леонідівна;

відповідача1 адвокат Костюк Тетяна Петрівна;

за участі: представників сторін адвокатів Лук`янової Марії Леонідівни та ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лук`янової Марії Леонідівни на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 05 березня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубровицький агрохім", Дубровицької міської ради Рівненської області, Відкритого акціонерного товариства "Дубровицький райагрохім" про усунення перешкод у користуванні об`єктом нерухомого майна і захист права власності,

в с т а н о в и в:

У березні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Лук`янову М.Л. звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубровицький агрохім" (далі ТОВ Дубровицький агрохім"), Дубровицької міської ради про

- усунення перешкод у користуванні будівлею складу запасних частин літера "Г", загальною площею 827,9 м2, що розташований по АДРЕСА_1 ;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51397010 від 29 лютого 2020 року, прийняте державним реєстратором Новаком Р.В., Веснянська сільська рада Корецького району Рівненської області, та реєстрацію 29 лютого 2020 року права власності на будівлю складу запчастин, загальною площею 827,9 м2 за ТОВ "Дубровицький агрохім", код ЄДРПОУ 43482199;

- скасування рішення Дубровицької міської ради №733 від 20 жовтня 2022 року "Про надання дозволу ТОВ "Дубровицький агрохім" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу в АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання Дубровицької міської ради розглянути його заяву від 02 листопада 2022 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу в АДРЕСА_1 для обслуговування складу запасних частин літера "Г", площею 827,9 м2, що розташований в АДРЕСА_1 .

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що 26 квітня 2005 року він через Рівненську міжрегіональну універсальну товарно-майнову біржу "Прайс" придбав об`єкт нерухомого майна - будівлю складу запчастин загального площею 827,9 м2, який знаходиться по АДРЕСА_1 . На момент продажу будівля складу належала Відкритому акціонерному товариству "Дубровицький райагрохім" (далі ВАТ "Дубровицький райагрохім"). Дане майно ВАТ "Дубровицький райагрохім" перебувало у податковій заставі та було продане в рахунок погашення податкових боргів.

ОСОБА_1 06 травня 2006 року зареєстрував своє право власності на будівлю складу запасних частин в Комунальному підприємстві "Дубровицьке міське бюро технічної інвентаризації". Тому вважає, що з часу набуття права власності на вказану будівлю складу позивач набув право користування і земельною ділянкою, на якій розміщений цей склад, на умовах, на яких користувався земельною ділянкою попередній власник будівлі без зміни її цільового призначення.

Згодом ОСОБА_1 звернувся до Дубровицької міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, а рішенням Дубровицької міської ради від 06 жовтня 2006 року №86 "Про дозвіл на виготовлення проекту щодо відведення земельної ділянки в оренду в АДРЕСА_1 " отримав дозвіл на виготовлення проекту землеустрою.

13 березня 2012 року Приватним підприємством "Дубровицьке земельно-кадастрове бюро" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років ОСОБА_1 для обслуговування існуючого приміщення складу за рахунок земель ВАТ "Дубровицький райагрохім" на території Дубровицької міської ради в м. Дубровиця, вул. Набережна, 1, Дубровицького району Рівненської області.

Рішенням Дубровицької міської ради №593 від 18 вересня 2012 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду позивачу для обслуговування існуючого приміщення складу по АДРЕСА_1 . Одночасно цим рішенням визначено розмір орендної плати для цієї ділянки в розмірі 12% від нормативно-грошової оцінки.

Вважаючи орендну плату завищеною, позивач 18 травня 2015 року звернувся з письмовою заявою до Дубровицької міської ради про встановлення орендної плати в економічно обґрунтованому розмірі та посилався на те, що договірні відносини ґрунтуються на необхідності врахування інтересів усіх учасників договору за їх взаємною згодою.

Оскільки міська рада не вжила заходів до узгодження умов договору оренди, усунення дискримінаційних умов, запропонованих позивачу до укладення договору оренди земельної ділянки, такий договір укладеним бути не міг, а, отже, його укладено не було.

24 квітня 2017 року, 16 серпня 2017 року, 06 жовтня 2017 року, 09 листопада 2018 року, 25 листопада 2019 року, 02 листопада 2022 року ОСОБА_1 звертався з письмовою заявою до Дубровицької міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для викупу земельної ділянки для обслуговування належного йому на праві приватної власності складу запасних частин. Між тим, його заяви залишено без відповідного вирішення.

Не погоджувався із відмовою Дубровицької міської ради, вважаючи, що повторна реєстрація права власності за ВАТ "Дубровицький райагрохім", яке повторно подало на реєстрацію ті ж самі правовстановлюючі документи, що були підставою для вже здійсненої реєстрації права власності за ним того ж самого об`єкта нерухомого майна, суперечить нормам закону і є нікчемним правочином з моменту його вчинення та не вимагає визнання його недійсним в судовому порядку. У зв`язку із зазначеним правочини щодо реєстрації права власності на будівлю складу запчастин загальною площею 827,9 м2 за ВАТ «Дубровицький райагрохім», прийнятих/виданих 22 листопада 2018 року державним реєстратором Здрок О., та акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер 1 від 26 лютого 2020 року від ВАТ «Дубровицький райагрохім» для ТОВ «Дубровицький агрохім», є нікчемними.

Тому підлягало до скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51397010 від 29 лютого 2020 року, прийняте державним реєстратором Новаком Р.В., Веснянська сільська рада Корецького району Рівненської області, про реєстрацію та реєстрація 29 лютого 2020 року права власності на будівлю складу запчастин, загальною площею 827,9 м2 за ТОВ «Дубровицький агрохім» як похідні від нікчемного правочину.

Зауважується, що із цих правових підстав підлягає скасуванню рішення Дубровицької міської ради №733 від 20 жовтня 2022 року «Про надання дозволу ТОВ «Дубровицький агрохім» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу в АДРЕСА_1 » в частині, яка збігається із земельною ділянкою, право користування якою перейшло до ОСОБА_1 у зв`язку з набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу №119/014н-05 від 26 квітня 2005 року, розташованому на ній.

Отже, ОСОБА_1 неодноразово вживав заходів для набуття права власності на земельну ділянку, на якій розташований належний йому на праві власності об`єкт нерухомого майна, однак Дубровицька міська рада безпідставно перешкоджала реалізації права позивача на мирне володіння своїм майном у спосіб та в порядку, визначеними законом.

Ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 27 червня 2023 року до участі у справі як співвідповідача залучено ВАТ "Дубровицький райагрохім".

Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 05 березня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено в позові до ТОВ "Дубровицький агрохім", Дубровицької міської ради Рівненської області, ВАТ "Дубровицький райагрохім" про усунення перешкод у користуванні об`єктом нерухомого майна, захист права власності.

У поданій через свого представника адвоката Лук`янову М.С. апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у порушенні норм процесуального права, неповному з`ясування обставин, що мають значення для справи, помилковому визнанні обставин доведеними, які насправді доведеними не були, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати, а позов задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про те, що встановивши обставини, які мають значення при вирішенні спору, і підтверджують виникнення у позивача права приватної власності на будівлю складу запасних частин площею 827, 9 м2 по АДРЕСА_1 , суд не зробив висновку про те, що він як власник має право на захист своєї власності шляхом усунення перешкод у користуванні майном, а саме земельною ділянкою, на якій розміщена ця будівля.

Всупереч вимогам закону про те, що при зверненні до суду за захистом порушеного права особа повинна довести, а суд - встановити наявність такого права в особи, яка звернулася до суду за його захистом, їх дотримано не було. При цьому не звернуто увагу на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №826/4406/16, Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі №48/340, від 22 жовтня 2019 року у справі №923/876/16, від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19, від 16 лютого 2019 року у справі №910/2861/18.

Не погоджується із висновком суду про те, що відсутність факту передачі майна за договірними зобов`язаннями спростовує набуття позивачем права на це майно. Так, наведене не відповідає нормам ст. ст. 328, 334 ЦК України, де передбачено, що право на нерухоме майно, яке підлягає реєстрації, виникає з дня такої реєстрації. При цьому правові підстави припинення права власності ВАТ "Дубровицький райагрохім" мотивовані положенням підпункту 8 п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України, а тому суд хибно відмовив у задоволенні вимоги про визнання припиненим права власності на будівлю складу. Отже, відсутність належного обґрунтування на відмову у позові в цій частині свідчить про порушення норм процесуального права.

Вважає, що судом залишено без уваги і норму ч. 2 ст. 377 ЦК України в редакції, що діяла на час виникнення спору, якою встановлено, що у разі відчуження будівлі (споруди), що розташована земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Отже, суд мав би надати, але не дав, правову оцінку та вирішити питання, чи має власник нерухомого майна право на користування земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, та ділянкою, необхідною для його обслуговування. При цьому в оскаржуваному рішенні зазначається про те, що рішенням Дубровицької міської ради №593 від 18 вересня 2012 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 1449 га в оренду строком на 49 років ОСОБА_1 для обслуговування існуючого приміщення складу по АДРЕСА_2 за рахунок земель ВАТ "Дубровицький райагрохім".

Разом з тим, встановивши обставини з приводу поведінки позивача при реалізації свого права на земельну ділянку, на якій розміщене належне йому нерухоме майно, суд зробив помилкові висновки, які суперечать обставинам справи, та не застосував норми права, які регулюють правовідносини. Такими нормами права вважає ст.ст. 792, 334, 377 ЦК України, ст.ст. 1, 6, 13, 17, 27 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 124-126, 152 ЗК України, ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З неправильним застосуванням норм матеріального права зроблено висновок і щодо того, що якщо позивач не уклав договору оренди земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна, то він не має прав на земельну ділянку, які підлягають до захисту у судовому порядку. Вважає, що неукладення договору оренди жодним чином не позбавляє прав власника нерухомого майна на земельну ділянку, на якій це майно розташоване.

Крім іншого, посилається на упередженість суду при розгляді справи, адже ним висловлено в оскаржуваному рішенні суб`єктивно-емоційні та негативно-упереджені оцінки поведінки позивача. Також вказується і про відсутність мотивів відмови у задоволенні вимоги про зобов`язання Дубровицької міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 листопада 2022 року щодо надання дозволу на розброблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу, чим порушено норми процесуального права. При цьому судом нехтуються встановлені ним же обставини.

Заявник зауважує на помилковості твердження щодо того, що судом не з`ясовано, а позивачем не доведено, що державними реєстраторами під час внесення відомостей про право власності були встановлені невідповідності у наданих відповідачами документів. Тобто є наявними достатні підстави для скасування рішення про державну реєстрацію від 22 листопада 2018 року, індексний номер: 14651915.

Також судом залишено без уваги норми ст.ст. 19, 41 Конституції України, ст.ст. 316, 319, 321, 322 ЦК України, які повинні були бути застосованими при вирішенні спірних правовідносин.

У поданому відзиві представник ТОВ "Дубровицький агрохім" адвокат Костюк Т.П., вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

З витягу про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно №7030974 від 18 квітня 2005 року вбачається, що на підставі наказу органу Фонду державного майна України №36 від 21 березня 2005 року (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області) Комунальним підприємством "Дубровицьке міське бюро технічної інвентаризації" за ВАТ "Дубровицький райагрохім" зареєстровано право власності на комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 , реєстраційний номер: 10515920, номер запису: 69-35 в книзі: 4 (а.с. 12 т. 1).

26 квітня 2005 року між ОСОБА_1 як покупцем та Дубровицькою міжрайонною державною податковою інспекцією (далі Дубровицька МДПІ) як продавцем, від імені якої діяло підприємство "Рівнепрофекіс", укладено договір купівлі-продажу нерухомості (активів), що перебуває у податковій заставі. За його умовами продавець продав, а покупець купив будівлю складу запчастин "Г", цегляну, площею 827, 9 м2, що знаходяться у АДРЕСА_1 . Нерухомість, яка відчужувалася, належала ВАТ "Дубровицький райагрохім" на підставі наказу №36 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 21 березня 2005 року, зареєстрованого у Реєстрі прав власності на нерухоме майно за р. №10515920, номер витягу: 7101680, номер запису: 69-35, в книзі: 4, Комунальним підприємством "Дубровицьке міське бюро технічної інвентаризації". Продаж нерухомості вчинено за 7 014 гривень, в т.ч. і податок на додану вартість, та на підставі ст.ст. 8, 10 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Наказу ДПА України за р. №294 від 26 червня 2002 року "Про затвердження Порядку проведення цільових аукціонів з продажу активів платника податків, які перебувають у податковій заставі", протоколу проведення цільового аукціону на РМУТМБ "Прайс" за р. № 113-н від 26 квітня 2005 року. При цьому визначено, що право власності на нерухомість, яка продається, переходить до покупця з моменту реєстрації договору в Комунальному підприємстві "Дубровицьке міське бюро технічної інвентаризації" (а.с. 13-13, зв. т. 1).

Цей факт також підтверджується витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно №10574737 від 06 травня 2006 року (а.с. 14-14, зв. т. 1).

З витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно №10574737 від 06 травня 2006 року видно, що по АДРЕСА_1 розташовано комплекс будівель та споруд, з яких 27/100 частин перебуває у власності ОСОБА_1 , а 73/100 у власності ВАТ "Дубровицький райагрохім" (а.с. 14-14, зв. т.1).

Після звернення позивача до Дубровицької міської ради Рівненської області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду органом місцевого самоврядування 06 жовтня 2006 року прийнято рішення №85 "Про дозвіл на виготовлення проекту щодо відведення земельної ділянки в оренду в АДРЕСА_1 ", тобто погоджено вимоги ОСОБА_1 .

В подальшому, 21 липня 2010 року, рішенням Дубровицької міської ради Рівненської області №1016 дане рішення змінено в частині уточнення площі земельної ділянки.

13 березня 2012 року Приватним підприємством "Дубровицьке земельно-кадастрове бюро" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років ОСОБА_1 для обслуговування існуючого приміщення складу за рахунок земель ВАТ "Дубровицький райагрохім" на території Дубровицької міської ради по вулиці Набережна, 1, у м. Дубровиця Рівненської області.

18 вересня 2012 року рішенням Дубровицької міської ради №593 затверджено проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки в оренду для обслуговування існуючого приміщення по АДРЕСА_1 , а також визначено розмір орендної плати для цієї ділянки у розмірі 12% від нормативно-грошової оцінки (а.с. 15 т. 1).

Згодом, 18 травня 2015 року, позивач, вважаючи розмір орендної плати економічно необґрунтованим і дискримінаційним, звернувся з письмовою заявою до органу міського самоврядування про встановлення орендної плати в економічно обґрунтованому розмірі, адже договірні відносини ґрунтуються на урахуванні інтересів учасників договору за їх взаємною згодою.

Внаслідок невжиття Дубровицькою міською радою Рівненської області заходів до узгодження умов договору оренди цей правочин укладено не було.

21 квітня 2017 року за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на будівлю складу запасних частин загальною площею 827, 9 м2 у АДРЕСА_1 (державний реєстратор Ющенко І.І., Дубровицька районна державна адміністрація; індексний номер: 34086494 від 01 березня 2017 року). Підставою виникнення і реєстрації права власності зазначено договір відчуження нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі, серія та номер: 119/014н-05, виданий 26 квітня 2005 року, видавник: Рівненська міжрегіональна універсальна товарно-майнова біржа "Прайс" (а.с. 189 т. 1).

24 квітня 2017 року він звернувся до органу міського самоврядування щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для викупу земельної ділянки для обслуговування належного йому на праві приватної власності складу запасних частин. Натомість 15 травня 2017 року Дубровицькою міською радою в особі голови листом №П-229 повідомлено, що відповідно до затвердженого проекту землеустрою земельна ділянка має координати та встановлені розміри, а рішення про затвердження проекту землеустрою слід виконувати (а.с. 18 т. 1).

16 серпня 2017 року позивач знову звернувся до Дубровицької міської ради Рівненської області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для викупу земельної ділянки у розмірі 0, 1449 га для обслуговування існуючого приміщення складу, що належить заявнику на праві приватної власності, з долученням до заяви кадастрового плану земельної ділянки навколо приміщення складу та доказів реєстрації права власності на будівлю.

Своїм листом №П-503 від 15 вересня 2017 року Дубровицький міський голова повідомив про недоцільність розгляду заяви на черговій сесії ради (а.с. 20 т. 1).

06 жовтня 2018 року ОСОБА_1 вчергове звернувся з заявою про вирішення питання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для викупу земельної ділянки, на якій розташований належний йому на праві власності об`єкт нерухомого майна.

03 грудня 2018 року Дубровицький міський голова листом №П-452 повідомив, що за клопотанням ВАТ "Дубровицький райагрохім" питання про відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу для обслуговування існуючого приміщення складу було знято з порядку денного засідання 3-ї сесії Дубровицької міської ради 30 листопада 2018 року (а.с. 24 т. 1).

В подальшому, 31 січня 2019 року, позивача повідомлено листом №09-134 Дубровицького міського голови, де вказується, що ОСОБА_1 є власником будівлі складу запчастин по АДРЕСА_1 і йому необхідно звернутися з відповідним клопотанням до органу міського самоврядування стосовно прийняття рішення про право власності користування (оренди) земельної ділянки площею 0, 1449 га по АДРЕСА_1 у термін до 01 березня 2019 року (а.с. 25 т. 1).

В зв`язку з цим 25 лютого 2019 року позивачем подано заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на викуп земельної ділянки та скасування рішень щодо виготовлення і затвердження проекту землеустрою щодо оренди цієї земельної ділянки.

25 березня 2019 року Дубровицький міський голова своїм листом №П-74 повідомив ОСОБА_1 , що прийняття рішення сесією Дубровицької міської ради Рівненської області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою стосовно викупу земельної ділянки по АДРЕСА_1 суперечитиме вимогам закону, оскільки будівля складу площею 879 м2 розташована на земельній ділянці, на яку зареєстровано право власності на ще одного власника (а.с. 27 т. 1).

Згодом, 02 листопада 2022 року, позивач знову звернувся до Дубровицької міської ради Рівненської області з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку та скасування рішень щодо виготовлення і затвердження проекту землеустрою стосовно передачі її в оренду.

Між тим, листом №П-391 від 01 грудня 2022 року орган місцевого самоврядування в особі міського голови повідомив, що рішенням Дубровицької міської ради Рівненської області від 20 жовтня 2022 року №733 "Про надання дозволу ТОВ "Дубровицький агрохім" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу у АДРЕСА_1 " на користь ТОВ "Дубровицький агрохім" надано дозвіл на складання проекту землеустрою під об`єктом нерухомості "Будівля складу запчастин площею 827, 8 м2". При цьому зауважено, що "один і той же об`єкт фігурує в різних документах і з різними адресами" та рекомендовано для встановлення правдивості документів звернутися до органів Національної поліції і прокуратури (а.с. 29 т. 1).

Крім іншого, раніше, 22 листопада 2018 року, на підставі наказу Фонду державного майна України від 21 травня 2005 року державним реєстратором Здрок І.О. (Сапожинська сільська рада Корецького району Рівненської області; індексний номер 44202922 від 22.11.2018), зареєстровано право власності ВАТ "Дубровицький райагрохім" на будівлю складу запчастин загальною площею 827, 9 м2 по АДРЕСА_1 (а.с. 32 т. 1).

26 лютого 2020 року між відповідачем1 і відповідачем3 складено акт приймання-передачі об`єктів нерухомості по АДРЕСА_1 , за яким будівлю складу запасних частин, земельну ділянку з кадастровим номером 5621810100:01:008:0298, будівлю майстерні, будівлю водонапірної башти та склад паливно-мастильних матеріалів ВАТ "Дубровицький райагрохім" передано, а ТОВ "Дубровицький агрохім" прийнято до статутного капіталу (а.с. 164 т. 1).

29 лютого 2020 року відповідно до цього акту приймання-передачі нерухомого майна право власності на зазначену будівлю зареєстровано державним реєстратором Новаком Р.В. (Веснянська сільська рада Корецького району Рівненської області; індексний номер 51397010) за ТОВ "Дубровицький агрохім" (а.с. 33 т. 1).

Рішенням Дубровицької міської ради Рівненської області від 20 жовтня 2022 року №733 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу ТОВ "Дубровицький агрохім" орієнтовною площею 0, 15 га для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної та іншої промисловості (11.02) у м. Дубровиця, вулиця Набережна, за рахунок земель запасу промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення на території Дубровицької міської ради (а.с. 35 т. 1).

Вважаючи, що його суб`єктивні цивільні права на землю порушено відповідачами, з огляду на що ці права повинні бути відновлені у судовому порядку, у березні 2023 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до ТОВ "Дубровицький агрохім", Дубровицької міської ради Рівненської області, згодом залучивши до участі у справі і ВАТ "Дубровицький райагрохім", про усунення перешкод в користуванні майном, а саме будівлею складу запасних частин літера "Г" загальною площею 827, 9 м2, по АДРЕСА_1 ; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51397010 від 29 лютого 2020 року, прийняте державним реєстратором Новаком Р.В., Веснянська сільська рада Корецького району Рівненської області, та реєстрацію 29 лютого 2020 року права власності на будівлю складу запчастин загальною площею 827, 9 м2 за ТОВ "Дубровицький агрохім"; скасування рішення Дубровицької міської ради №733 від 20 жовтня 2022 року "Про надання дозволу ТОВ "Дубровицький агрохім" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу по АДРЕСА_1 ; зобов`язання Дубровицької міської ради розглянути заяву позивача від 02 листопада 2022 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу по АДРЕСА_1 .

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності правових і фактичних підстав для задоволення вимог позивача, оскільки між ОСОБА_1 та Дубровицькою міською радою договір оренди землі не укладався, а, отже, право оренди позивача на земельну ділянку для обслуговування складу запасних частин, літера "Г", площею 827, 9 м2 у м. Дубровиця Рівненської області, вулиця Набережна, не виникло. Тому ця обставина унеможливлює судовий захист неіснуючого права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку.

Також судом ураховано, що з моменту прийняття органом міського самоврядування 18 вересня 2012 року рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 і до його звернення 18 травня 2018 року до Дубровицької міської ради про перегляд розміру орендної плати минуло близько трьох років, тобто значний проміжок часу, що свідчить про незаінтересованість та байдужість позивача до виконання рішення Дубровицької міської ради і відсутність наміру врегулювати відносини між сторонами у прийнятні строки з метою узаконення права користування земельною ділянкою.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено з міркувань необґрунтованості заявлених вимог, тому заяву ТОВ "Дубровицький агрохім" про застосування наслідків спливу позовної давності залишено без розгляду.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Згідно із ст.ст. 21, 316, 319, 322, 334, 377, 626-627, 629, 655, 664, 792 ЦК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Положення статей 124-126, 152 ЗК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачали, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.ст. 1, 6, 13, 17, 20, 27 Закону України "Про оренду землі" в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України (2768-14), Цивільним кодексом України (1540-06, 435-15), Господарським кодексом України (436-15), цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та оргаізаціями.

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вказує, що державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

За умовами пунктів 1.5, 3.1, 3.4, 7.2, 7.5, 7.7 договору купівлі-продажу нерухомості (активів), що перебуває у податковій заставі, укладеному 26 квітня 2005 року між Дубровицькою МДПІ, в інтересах якої діяло підприємство "Рівнепрофекс", та ОСОБА_1 , право власності на нерухомість, що продається, переходить до покупця з моменту реєстрації договору в Дубровицькому МБТІ.

Передача нерухомості, що продається, здійснюється ВАТ "Дубровицький райагрохім" покупцю протягом 3-х робочих днів після підписання цього договору.

ВАТ "Дубровицький райагрохім" зобов`язане разом із актом приймання-передачі представити покупцю всю технічну документацію на нерухомість, що продається.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", ст. 10.5.2 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" договір реєструється на біржі і нотаріальному посвідченню не підлягає.

У відповідності до ст.ст. 656, 334 ЦК України договір покупця підлягає реєстрації в Дубровицькому МБТІ після повного розрахунку по ньому.

Земля, на якій знаходиться об`єкт купівлі-продажу, передається покупцю відповідно із земельним законодавством України.

Приходячи до переконання про скасування оскаржуваного рішення, апеляційним судом ураховуються правила, які містяться у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у цій статті зазначається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі "Маркс проти Бельгії" ((Marckx v. Belgium), заява №6833/74, рішення від 13 липня 1979 року) визнав, що кожен має право мирно володіти своїм майном, а стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у своїй суті забезпечує право власності.

Окрім іншого, на необхідності додержання засад права власності на нерухоме майно і його захисту від незаконних посягань з боку інших осіб Європейським судом з прав людини зауважено у справах "Гентрих протиФранції"((Hentrichv.France),заява №13616/88,рішення від22вересня 1994року),"Брумарескупроти Румунії"((Brumгrescuv.Romania),рішення від28жовтня 1999року)та "Кривенькийпроти України"((Kryvenkyyv.Ukraine),заява №43768/07,рішення від16лютого 2017року).

Поняття "законне очікування" у контексті ст. 1 Протоколу №1 було вперше розроблене Європейським судом з прав людини у справі Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland, § 51. У цій справі Європейський суд з прав людини вказував, що "законне очікування" виникло тоді, коли був наданий дозвіл на розробку плану, у зв`язку з яким компанії-заявники придбали земельну ділянку з метою її меліорації. Дозвіл на планування, який не міг бути скасований органом влади з питань планування, був "складовою частиною власності компанії-заявника (Ceni v. Italy, § 43; щодо підписаної попередньої угоди про купівлю квартири, виплати повної вартості та вступ заявником у володіння квартирою). Таким чином, у цій категорії справ "законне очікування" засновується на розумно обґрунтованому посиланні на правовий акт, який має належну правову основу і який підтверджує право власності (Kopecky v. Slovakia, § 47).

Отже, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51397010 від 29 лютого 2020 року, прийняте державним реєстратором Новаком Р.В., Веснянська сільська рада Корецького району Рівненської області, та реєстрацію 29 лютого 2020 року права власності на будівлю складу запчастин, загальною площею 827,9 м2 за ТОВ "Дубровицький агрохім", код ЄДРПОУ 43482199, здійснено повторну реєстрацію на один і той самий об`єкт нерухомості за іншою особою, відмінною від законного власника, без будь-яких правових підстав і всупереч обставинам справи

Тому оспорюване рішення державного реєстратора є незаконним і підлягає скасуванню.

Оскільки в зв`язку зі скасуванням рішення про державну реєстрацію зникли і підстави чинності рішення Дубровицької міської ради Рівненської області №733 від 20 жовтня 2022 року "Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю "Дубровицький агрохім" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу в АДРЕСА_1 ", тому позов у цій частині також слід задовольнити, визнавши незаконним і скасувавши зазначене рішення органу міського самоврядування.

З метою судового захисту порушених суб`єктивних прав позивача на землю необхідно зобовязати Дубровицьку міську раду Рівненської області розглянути його заяву від 02 листопада 2022 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу в АДРЕСА_1 для обслуговування складу запасних частин літера "Г", площею 827,9 м2, що розташований в АДРЕСА_1 .

Тобто позов у цій частині також підлягає до задоволення.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу і на правову позицію, що висловлена Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі №580/1300/22 (провадження №К/990/25849/22), де зазначено, що легітимні очікування не можна ототожнювати із сподіваннями, що виникають на підставі особистого сприйняття або помилкової оцінки певних обставин чи норм права (законодавства); не можуть виникати легітимні очікування, якщо існує реальний спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства; обов`язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування є те, що таке очікування (вимога) має належне правове підґрунтя, тобто наявне достатнє джерело для відповідного очікування (вимоги).

Оскільки ОСОБА_1 набуто право власності на спірну будівлю на підставі договору купівлі-продажу, тому у нього виникли правомірні передбачення і на набуття речового права на земельну ділянку, необхідну для обслуговування цієї будівлі.

Щодо доводів ТОВ "Дубровицький агрохім" про те, що договір купівлі-продажу нерухомості (активів), який перебуває у податковій заставі, від 26 квітня 2005 року між Дубровицькою МДПІ та ОСОБА_1 , є нікчемним внаслідок того, що при його укладенні ОСОБА_1 діяв одночасно як покупець та як брокер-покупець, тобто правочин є таким, що порушує публічний порядок, то з ними погодитися не можна.

Так, згідно із ст.ст. 8, 9, 16, 17 Закону України "Про товарну біржу" в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, членами товарної біржі є засновники, а також прийняті до її складу згідно із статутом біржі вітчизняні та іноземні юридичні і фізичні особи. Порядок прийняття у члени біржі та вибуття із складу її членів визначається статутом біржі.

Член товарної біржі має право сам або через свого представника:

здійснювати біржові операції на біржі та одержувати за це винагороду;

брати участь у вирішенні питань діяльності біржі. обирати і бути обраним до її керівних органів;

здійснювати всі управлення, що випливають зі сплати пайового або вступного внеску;

користуватися всіма послугами біржі.

Брокери є фізичними особами, зареєстрованими на біржі відповідно до її статуту, обов`язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і поданні здійснюваних ними операцій для реєстрації на біржі.

Кількість брокерів кожної товарної біржі визначається біржовим комітетом (радою біржі).

Брокери вправі пересвідчитися в наявності та якості запропонованого товару, а також у платоспроможності покупця, пропонувати альтернативні умови контрактів та здійснювати будь-які інші дії, що не суперечать інтересам клієнтів.

Брокерам забороняється розголошувати комерційні таємниці щодо здійснюваних за їх участю біржових операцій клієнтів, одночасно обслуговувати двох або більше клієнтів, інтереси яких суперечать.

На товарній біржі забороняються:

купівля-продаж товарів (контрактів) однією особою безпосередньо або через підставних осіб з метою впливу на динаміку цін;

будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі, які мають своєю метою або можуть призвести до зміни чи фіксації поточних біржових цін;

поширення неправдивих відомостей, що можуть призвести до штучної зміни кон'юктури.

Норма статті 238 ЦК України передбачає, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У статтях 215, 216 ЦК України зазначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Зважаючи на те, що договір купівлі-продажу нерухомості (активів), що перебуває у податковій заставі, є правомірним, колегія суддів бере до уваги те, що виділяючи правочин, який порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

Публічний порядок це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями ст. 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок (постанова Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі №6-1528цс15).

Оскільки ОСОБА_1 при укладенні 26 квітня 2005 року договору купівлі-продажу нерухомості (активів), що перебуває в податковій заставі, формально діяв в одній особі одночасно як покупець і як брокер-покупець у своїх же інтересах, тобто його дії не суперечать закону (ст. 238 ЦК України, ст. 16 Закону України "Про товарну біржу"), не могли вплинути і не вплинули на динаміку цін, не спонукали до зміни чи фіксації поточних біржових цін, внаслідок цього не було поширено неправдиві відомості, що могли призвести до штучної зміни кон'юктури (ст. 17 Закону України "Про товарну біржу"), тому цей правочин не був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ст. 228 ЦК України), а, отже, не порушує публічного порядку.

Поготів, доказом правомірності договору купівлі-продажу нерухомості (активів), що перебуває в податковій заставі, від 26 квітня 2005 року є його реєстрація на Рівненській міжрегіональній товарно-майновій біржі "Прайс" 26 квітня 2005 року за реєстраційним №119/014н-05, а також подальша реєстрація права власності у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, про що свідчить відповідний витяг №10574737 від 06 травня 2006 року, та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджено відповідним витягом №85569766 від 21 квітня 2017 року.

Норми ч.ч. 2, 4 ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачали, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Відповідно до 10.5.2 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, за операції з продажу активів, визначених у цій статті, на біржовому ринку державне мито та місцеві податки (збори) не справляються. Такі операції не підлягають нотаріальному посвідченню.

Тому з наведених міркувань даний правочин не є і не може бути нікчемним.

Крім того, не заслуговують на увагу аргументи ТОВ "Дубровицький агрохім" стосовно нікчемності договору купівлі-продажу нерухомості (активів), що перебуває у податковій заставі, з мотивів ухвалення Конституційним Судом України свого Рішення у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 1.17 статті 1, статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (справа про податкову заставу) №1-9/2005 від 24 березня 2005 року 2-рп/2005.

Так, цим Рішенням визнано такими, що відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є конституційними) положення пункту 1.17 статті 1, пункту 8.1, абзаців першого, третього, четвертого підпункту 8.2.1 пункту 8.2, пункту 8.4, підпунктів 8.6.1, 8.6.2, 8.6.3 пункту 8.6 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Також визнано такими, що не відповідають Контитуції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення абзацу другого підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно з яким право податкової застави виникає у разі неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов`язків платіж) для подання такої податкової декларації, а також підпункту 8.2.2 пунтку 8.2 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми йог оподаткового боргу.

При цьому зазначено, що положення абзацу другого підпункту 8.2.1, підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України (справа про податкову заставу) №1-9/2005 від 24 березня 2005 року 2-рп/2005 норми пункту 1.17 ст. 1, ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зазначені вимоги цього Закону не визначають недійсності договорів купівлі-продажу майна, яке знаходиться у податковій заставі, навіть опосередковано будь-яким чином не пов`язується із спірними правовідносинами. Також Конституційним Судом України визнано, що застосування податкової застави за наявності податкового боргу є конституційним, однак застосовувати податкову заставу без урахування суми такого податкового боргу є неконституційним.

Не погоджується колегія суддів як з необґрунтованими і з висновками суду попередньої інстанції про те, що відсутність підписаного сторонами акту приймання-передачі нерухомого майна свідчить про недостатність належних, допустимих і достовірних доказів виконання продавцем зобов`язання з передання покупцю нерухомого майна, а тому відсутність передачі майна за договірними зобов`язаннями спростовує факт набуття позивачем права на таке майно. Так, сама по собі відсутність у матеріалах справи акту приймання-передачі нерухомого майна не вказує про відсутність факту набуття ОСОБА_1 нерухомого майна за договором купівлі-продажу нерухомості (активів), що перебуває в податковій заставі, адже його право власності зареєстровано 06 травня 2006 року у Реєстрі прав власності на нерухоме майно та 23 лютого 2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ч.ч. 1. 2, 4 ст. 182, ч. 4 ст. 334 ЦК України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто доказом права власності на нерухоме майно є його державна реєстрація, а не складення сторонами договору акту приймання-передачі, що за обставинами справи є формальною ознакою і не впливає на виникнення, зміну чи припинення речових прав.

Не заслуговують на увагу і переконання суду стосовно застосування наслідків спливу позовної давності, відповідну заяву про що було подано ТОВ "Дубровицький агрохім".

Норми статей 256, 257, 260, 261 ЦК України передбачають, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253-255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Оскільки заявлені ОСОБА_1 вимоги носять характер негаторного позову, тобто спрямовані на усунення перешкод у здійсненні речових прав на майно, а правопорушення є таким, що триває у часі, тому на спірні правовідносини правила про позовну давність не поширюються (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц).

Тим більше, Законом України №540-ІХ від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, за яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттями 257,258,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" на усій території України встановлено карантин з 12 березня по 3 квітня 2020 року, який в подальшому Урядом було неодноразово продовжено. Своєю постановою Кабінет Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Установлено, що ОСОБА_1 дізнався про порушення свого речового права 22 листопада 2018 року, коли на підставі наказу Фонду державного майна України від 21 травня 2005 року державним реєстратором Здрок І.О. (Сапожинська сільська рада Корецького району Рівненської області; індексний номер 44202922 від 22.11.2018), зареєстровано право власності ВАТ "Дубровицький райагрохім" на будівлю складу запчастин загальною площею 827, 9 м2 по АДРЕСА_1 , тоді як до суду він звернувся 24 березня 2023 року, тобто позовну давність з цих міркувань ним також пропущено не було.

Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин увагу на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine), рішення від 10 лютого 2010 року).

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для скасування оскаржуваного рішення і задоволення позову ОСОБА_1 відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до незастосування норм матеріального права, які підлягали застосуванню.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лук`янової Марії Леонідівни задовольнити.

Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 05 березня 2024 року скасувати.

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубровицький агрохім", Дубровицької міської ради Рівненської області, Відкритого акціонерного товариства "Дубровицький райагрохім" про усунення перешкод у користуванні об`єктом нерухомого майна і захист права власності.

Усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 будівлею складу запасних частин літера "Г", загальною площею 827,9 м2, що розташований по АДРЕСА_1 .

Визнати незаконним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51397010 від 29 лютого 2020 року, прийняте державним реєстратором Новаком Р.В., Веснянська сільська рада Корецького району Рівненської області, та реєстрацію 29 лютого 2020 року права власності на будівлю складу запчастин, загальною площею 827,9 м2 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дубровицький агрохім", код ЄДРПОУ 43482199.

Визнати незаконним і скасувати рішення Дубровицької міської ради Рівненської області №733 від 20 жовтня 2022 року "Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю "Дубровицький агрохім" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу в АДРЕСА_1 ".

Зобовязати Дубровицьку міську раду Рівненської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 листопада 2022 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу в АДРЕСА_1 для обслуговування складу запасних частин літера "Г", площею 827,9 м2, що розташований в АДРЕСА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 12.11.2024

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В.Боймиструк

Н.М.Ковальчук