Ухвала

від 28.02.2024 по справі 143/41/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 143/41/22

провадження № 61-8389св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Петрова Є. В.,

суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Вінницька районна державна адміністрація Вінницької області,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 17 лютого 2023 року і додаткове рішення від 03 березня 2023 року в складі судді Бойка А. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 травня 2023 року в складі колегії суддів: Сала Т. Б., Ковальчука О. В., Якименко М. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області про визнання недійсним розпорядження Погребищенської районної державної адміністрації в частині передачі у власність та затвердження технічної документації ОСОБА_2 , визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування запису про реєстрацію речового права, припинення права власності та витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області від 12 лютого 2004 року № 61 в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 052343800:02:000:0009, площею 3,2950 га, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області (далі - земельна ділянка);

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН № 020952, виданий 24 лютого 2004 року ОСОБА_2 , в частині земельної ділянки з кадастровим номером 052343800:02:000:0009;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 січня 2018 року, індексний номер 39140831, про реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 та припинити його право власності на спірне нерухоме майно;

- витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку у власність ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що договором дарування вона нібито, діючи за дорученням від імені ОСОБА_3 , посвідченим Очеретянською сільською радою Погребищенського району Вінницької області 25 грудня 2000 року за № 135, подарувала ОСОБА_2 належне їй право на земельну частку (пай) розміром 3,36 умовних кадастрових гектарів, що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0165446, виданого Погребищенською районною державною адміністрацією Вінницької області 19 листопада 1996 року.

Зазначала, що вказаний договір дарування є не укладеним, оскільки вона, як представник дарувальника, його ніколи не підписувала, а наявний у ньому від її імені підпис їй не належить, що підтверджується висновком судово-технічної та почеркознавчої експертизи від 09 жовтня 2018 року № 3656/3657/18-21, яка проведена в рамках кримінального провадження.

Також вказувала, що ОСОБА_2 є її братом та займається веденням фермерського господарства, обробляючи земельні ділянки, які йому передали в оренду власники земельних ділянок. На його прохання їхня мати ОСОБА_3 у 1996 році без укладання будь-яких письмових документів передала в користування ОСОБА_2 земельну частку (пай), розміром 3,36 умовних кадастрових гектара, право на який було посвідчене сертифікатом серії ВН № 0165446. ОСОБА_2 щороку виплачував пай зерном, яке позивач, проживаючи разом із матір`ю використовували для ведення спільного господарства.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла і відповідно до закону позивач є такою, що прийняла спадщину після смерті матері, оскільки на день смерті вони проживали однією сім`єю та позивач була зареєстрована разом з нею.

Після смерті матері відповідач продовжував виплачувати позивачу як спадкоємцю померлої пай за користування спірною земельною ділянкою до 2016 року, не претендуючи на спадкування вказаної земельної ділянки після смерті матері.

У кінці 2016 року відповідач не виплатив позивачу пай за користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулася до нього для з`ясування причини його невиплати, на що їй було повідомлено, що пай належить ОСОБА_2 і він не зобов`язаний нічого платити, а пай і далі буде продовжувати обробляти.

У зв`язку із зазначеними обставинами позивач звернулася із відповідною заявою до правоохоронних органів щодо незаконного використання ОСОБА_2 належного їй спадкового майна. Працівниками відділу поліції повідомлено їй, що згідно з наданих ОСОБА_2 пояснень він використовує земельний пай на підставі договору дарування права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом від 09 січня 2001 року.

Дізнавшись про існування договору дарування, якого позивач не підписувала, вона звернулася до правоохоронних органів із заявою про шахрайські дії ОСОБА_2 щодо заволодіння земельним паєм, на підставі якої 01 грудня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення за № 12017020270000324.

Під час досудового розслідування кримінального провадження позивач дізналася, що відповідно до договору дарування від 09 січня 2001 року ОСОБА_1 , діючи за дорученням, посвідченим Очеретянською сільською радою Погребищенського району Вінницької області 25 грудня 2000 року за № 135, від імені ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 належне їй право на земельну частку (пай) розміром 3,36 умовних кадастрових гектарів.

Позивач зазначала, що мати ніколи не доручала їй здійснювати дарування належного земельного паю ОСОБА_2 і відповідної довіреності на вчинення таких дій не надавала. Водночас, вона ніколи не підписувала договору дарування та участі в укладенні вказаного правочину не брала. Підпис від її імені як представника дарувальника їй не належить, що підтверджується висновком експерта у кримінальному провадженні.

Оскільки досудове розслідування тривало більше двох років, у 2019 році вона подала до суду позов про визнання недійсним договору дарування. Проте вже після завершення підготовчого судового засідання у вказаній справі позивачу було повідомлено, що 24 лютого 2004 року на підставі договору дарування ОСОБА_2 , згідно з розпорядженням Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області, був отриманий державний акт про право приватної власності на земельну ділянку та ним було зареєстровано за собою право власності на земельну ділянку. Оскільки позивач не могла змінити предмет і підстави позову та подати іншу позовну заяву для об`єднання справ, то для забезпечення ефективного способу захисту змушена була залишати вказаний позов без розгляду та звернутися до суду з цим позовом.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

Погребищенський районний суд Вінницької області рішенням від 17 лютого 2023 року позов задовольнив частково.

Витребував у ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 0523483800:02:000:0009 у власність ОСОБА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовив.

Додатковим рішенням Погребищенський районний суд Вінницької області від 03 березня 2023 року стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у сумі 2 712,40 грн, що складаються із витрат зі сплати судового збору (992,40 грн) та витрат на професійну правничу допомогу (1 720,00 грн).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що до ОСОБА_1 у порядку спадкування перейшло право власності на спірну земельну ділянку після померлої ОСОБА_3 . З часу видачі ОСОБА_2 державного акта на земельну ділянку, а саме з 24 лютого 2004 року, на підставі виготовленої технічної документації та її затвердження із внесенням земельної ділянки до державного земельного кадастру виник новий об`єкт речових прав, тому, право на належну ОСОБА_3 земельну часку (пай) припинилося. Встановивши, що внаслідок вказаних вище дій ОСОБА_1 не зможе оформити у позасудовому (нотаріальному) порядку свої спадкові права, а також врахувавши неукладеність договору дарування земельної частки (паю) ОСОБА_4 , суд дійшов висновку про наявність підстав для витребування спірного нерухомого майна у відповідача на користь позивача.

Суд відхилив доводи ОСОБА_2 про пропуск позивачем строку позовної давності, зазначивши, що матеріали справи не містять доказів, які б доводили обізнаність позивача про укладання договору дарування права на земельну частку (пай) до дати написання заяви у правоохоронні органи, а саме до 20 листопада 2017 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним розпорядження та державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд виходив із того, що такі вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з тим, що є неефективними, оскільки не призведуть до відновлення порушеного права позивача.

Не погодившись із вказаними рішеннями суду в частині задоволених позовних вимогах, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Вінницький апеляційний суд постановою від 02 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 17 лютого 2023 року та додаткове рішення від 03 березня 2023 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та витребування спірної земельної ділянки у відповідача на користь позивача, а також зазначив, що такі висновки прийнятті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та не спростовані доводами апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

02 червня 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 17 лютого 2023 року, додаткове рішення від 03 березня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 травня 2023 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в справі № 761/27538/17, від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16, постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16, від 04 серпня 2021 року в справі № 444/2295/18, від 15 січня 2020 року в справі № 200/19766/16, від 22 лютого 2023 року в справі № 143/1483/19, від 05 вересня 2022 року в справі № 385/321/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що спірний договір дарування був укладений сторонами 09 січня 2001 року, а тому до спірних правовідносин у цій справі підлягають застосуванню саме норми ЦК УРСР у редакції 1963 року.

Зазначає, що суди безпідставно відмовили у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності. При вирішенні питання щодо позовної давності у цьому спорі необхідно керуватися відповідними нормами ЦК УРСР 1963 року, оскільки саме ОСОБА_3 була наділена правом оспорити угоду, яка не відповідає вимогам закону. Перебіг строку позовної давності для пред`явлення позовів про визнання спірного договору дарування недійсним розпочався для ОСОБА_3 не пізніше 10 січня 2001 року. Позивач не надала доказів того, що її мати зверталася з позовами до суду про визнання недійсним оспорюваного договору дарування.

Заявник, посилаючись на висновки Верховного Суду від 22 лютого 2023 року в справі № 143/1483/19, вважає безпідставними аргументи позивача щодо поважності пропуску нею строку позовної давності з огляду на ту обставину, що вона змогла дізнатися про долю спірної земельної ділянки матері лише після розслідування правоохоронними органами кримінального провадження, оскільки правовідносини, що є предметом спору у цій справі, та питання строку позовної давності за пред`явленими вимогами, пов`язуються передусім із порушенням суб`єктивних прав ОСОБА_3 , яка за життя не скористалися своїм правом на судовий захист та вказує на штучне збільшення строку позовної давності і вказане безумовно не визначає початок перебігу строку позовної давності.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Погребищенського районного суду Вінницької області.

Справа надійшла до Верховного Суду у липні 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Доводи інших учасників справи.

У липні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків судів не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зупинення провадження у справі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

29 березня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу № 204/8017/17 (провадження № 61-2320св22) на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначала, що у касаційних судах у складі Верховного Суду застосовуються як належні (ефективні) три взаємовиключні способи судового захисту при вирішенні справ щодо оспорення нотаріально посвідчених договорів з підстав їх непідписання стороною правочину, а тому потребує врегулюванню питання щодо кваліфікації таких правочинів як нікчемних, неукладених чи оспорюваних.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19 квітня 2023 року справу № 204/8017/17 прийняла до розгляду.

Правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин у справі № 204/8017/17.

Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, Об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу - до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал у порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі, що переглядається, до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 204/8017/17 (провадження № 14-29цс23).

Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області про визнання недійсним розпорядження Погребищенської районної державної адміністрації в частині передачі у власність та затвердження технічної документації ОСОБА_2 , визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування запису про реєстрацію речового права, припинення права власності та витребування земельної ділянки, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 204/8017/17 (провадження № 14-29цс23).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Є. В. Петров

Судді: А. І. Грушицький

В. М. Ігнатенко

І. В. Литвиненко

О. М. Ситнік