Постанова

від 05.03.2024 по справі 367/1449/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 367/1449/15-ц

номер провадження: 22-ц/824/736/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 05 липня 2023 року у складі судді Шестопалової Я.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Бучанської міської ради Київської області, садове товариство «Берізка», Управління Держземагенства у місті Буча Київської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та особистою власністю,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про роз`яснення судового рішення та зміну порядку виконання рішення суду.

Заява мотивована тим, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 07 грудня 2015 року, яке ухвалою апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2016 року залишене без змін, частково задоволено її позов до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Бучанської міської ради Київської області, садове товариство «Берізка», Управління Держземагенства у місті Буча Київської області та зобов`язано ОСОБА_2 перенести паркан, який встановлений між земельними ділянками АДРЕСА_2 в бік своєї земельної ділянки з АДРЕСА_2 на 1,09 м і в тилу земельної ділянки в сторону своєї ділянки на 1,39 м відповідно до меж встановлених державним актом на право власності на земельну ділянку, виданого на ім`я ОСОБА_2 та відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №СЕ-1-1335/15 від 21 серпня 2015 року, звільнивши 0,0032 га земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_1 . Цим же рішенням суду зобов`язано ОСОБА_2 здійснити перебудову зведеної добудови (накриття) до будинку АДРЕСА_2 шляхом зменшення ухилу площини (крутизни) накриття, влаштування на ньому снігоуловлювачів та переобладнання системи організованого водовідведення атмосферних опадів з даного будинку, яка б забезпечувала належне організоване відведення атмосферних опадів з будівлі та унеможливлювала їх стікання на територію сусідньої земельної ділянки АДРЕСА_1 . Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 8 000 грн 00 коп. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2016 року вказане вище судове рішення було залишене без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 - без задоволення.

Вказувала, що на виконання вказаного вище рішення, судом було видано два виконавчі листи, на підставі яких Бучанським відділом ДВС Головного управління юстиції в Київській області (далі - Бучанський ВДВС ГУЮ) були відкриті виконавчі провадження. Зазначала, що вона зверталася до начальника Бучанського ВДВС ГУЮ, прокурора Київської області та до начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області із скаргами на незаконні дії державного виконавця Бучанського ВДВС ГУЮ Говорова П.В. В.о. начальника Бучанського ВДВС ГУЮ скасував незаконні постанови державного виконавця, а виконавчі листи направив для подальшого примусового виконання. Проте рішення суду не було виконане.

Також зазначала, що відповідач ОСОБА_2 створює штучні перешкоди в перенесенні паркану між ділянками АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим рішення суду не виконане, а тому вважає, що в цій частині рішення суду підлягає роз`ясненню судом та змінений порядок його виконання в частині перенесення паркану.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила:

роз`яснити рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 грудня 2015 року в частині перенесення паркану між земельними ділянками АДРЕСА_2 , а саме: роз`яснити перенесення існуючого паркану передбачає лише перенесення нового паркану чи і встановлення нового паркану?;

змінити порядок виконання рішення суду від 07 грудня 2015 року в частині перенесення паркану між земельними ділянками АДРЕСА_2 , поклавши обов`язок перенесення даного паркану на ОСОБА_1 із стягненням витрат за перенесення паркану на ОСОБА_2 .

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 05 липня 2023 року заяву ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 грудня 2015 року залишено без розгляду.

У задоволенні заяви ОСОБА_4 про зміну порядку виконання рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 грудня 2015 року відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції в частині відмови у зміні порядку виконання рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 грудня 2015 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в цій частині і направити справу для розгляду іншим суддею, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки ОСОБА_2 незаконно утримує частину належної ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки, то порядок виконання даного рішення в цій частині доцільно змінити з покладенням на неї обов`язку перенесення існуючого паркану із послідуючим стягненням з ОСОБА_2 витрат за його виконання в цій частині. В іншій частині рішення повинно виконуватися відповідачем відповідно до рішення суду від 07 грудня 2015 року із застосуванням санкцій за невиконання рішення суду.

Вказує, що така зміна порядку виконання рішення суду в частині перенесення паркану не буде суперечити вимогам ст.16 ЦК України, а лише буде сприяти для його реального виконання. Тому вважає, що висновки суду в цій частині про те, що така зміна порядку виконання рішення суду по суті змінює його, не відповідають дійсності, так як захист її права власності полягає у звільненні зайнятої відповідачем земельної ділянки і цим порушуються не лише її право власності на земельну ділянку, але й до цього часу руйнується її будинок, так як вода з даху будинку відповідача до цього часу стікає у її двір і шкодить будинку.

Учасники справи не скористалися своїм правом на подання суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційногo суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 05 липня 2023 року в частині залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 грудня 2015 року не оскаржується, тому в цій частині ухвала суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не переглядається.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала відповідає вказаним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 07 грудня 2015 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Бучанської міської ради Київської області, садове товариство «Берізка», Управління Держземагенства у місті Буча Київської області та зобов`язано ОСОБА_2 перенести паркан, який встановлений між земельними ділянками АДРЕСА_2 в бік своєї земельної ділянки з АДРЕСА_2 на 1,09 м і в тилу земельної ділянки в сторону своєї ділянки на 1,39 м відповідно до меж, встановлених державним актом на право власності на земельну ділянку, виданого на ім`я ОСОБА_2 та відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-1-1335/15 від 21 серпня 2015 року, звільнивши 0,0032 га земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_1 . Зобов`язано ОСОБА_2 здійснити перебудову зведеної добудови (накриття) до будинку АДРЕСА_2 шляхом зменшення ухилу площини (крутизни) накриття, влаштування на ньому снігоуловлювачів та переобладнання системи організованого водовідведення атмосферних опадів з даного будинку, яка б забезпечувала належне організоване відведення атмосферних опадів з будівлі та унеможливлювала їх стікання на територію сусідньої земельної ділянки АДРЕСА_1 . Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 8 000 грн 00 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2016 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 грудня 2015 року залишене без змін.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 04 серпня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відстрочку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Бучанської міської ради Київської області, садове товариство «Берізка», управління Держземагенства у місті Буча Київської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та особистою власністю - відмовлено.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 15 травня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення суду, у зв`язку з нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Бучанської міської ради Київської області, садове товариство «Берізка», управління Держземагенства у місті Буча Київської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та особистою власністю - повернуто заявнику.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 31 травня 2017 року ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 15 травня 2017 року скасовано та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 липня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 грудня 2015 року у справі №367/1449/15-ц.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 09 вересня 2019 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 грудня 2015 року.

Бучанським міським відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області на підставі виконавчого листа, виданого Ірпінським міським судом Київської області 23 березня 2016 року, було відкрито виконавче провадження ВП №50628172.

Постановою головного державного виконавця Бучанського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області від 28 грудня 2016 року (далі - Бучанський МВ ДВС ГТУЮ) виконавчий лист №367/1449/15-ц, виданий Ірпінським міським судом Київської області 23 березня 2016 року, було повернуто стягувачу з тих підстав, що до відділу надійшла ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 06 грудня 2016 року, якою заборонено будь-яким юридичним та фізичним особам незалежно від їх форм власності вчиняти будь-які дії по перенесенню паркану на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , яка межує із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що по теперішній час не виконано рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч.1-3 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст.16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду підлягають з`ясуванню обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. При цьому, у будь-якому випадку при зміні способу і порядку виконання рішення суду суд не може змінювати останнє по суті.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 2-749/11/2229 роз`яснив, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого ст.16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі абсолютної неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. Але під час зміни способу та порядку виконання рішення, суд не може змінювати саме рішення по суті.

На стадії виконання рішення суд не може застосувати інший спосіб правового захисту стягувача ніж той, що передбачений рішенням суду, оскільки в іншому випадку це означало б зміну суті рішення суду та застосування іншого способу правового захисту позивача без дотримання належної судової процедури розгляду відповідних позовних вимог.

У постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі №П/811/269/17 вказано, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

У відповідності до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з заявою про зміну порядку виконання рішення суду, як на підставу для зміни способу, вказувала, що відповідач створює штучні перешкоди в перенесенні паркану відповідно до рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 грудня 2015 року, у зв`язку з чим вказане рішення суду не виконане.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні та заявником не надано доказів на підтвердження наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Посилання заявника на те, що відповідач створює штучні перешкоди в перенесенні паркану, є лише переживаннями стягувача щодо строку виконання судового рішення, а тому не може бути обставиною що істотно ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно зі ст.382 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за невиконання судового рішення. З огляду на зазначене, заявник не позбавлена можливості звернутись до відповідних правоохоронних органів для захисту своїх порушених прав, що спричинені невиконанням рішення суду у справі №367/1449/15-ц.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що задоволення заяви про зміну порядку виконання рішення суду від 07 грудня 2015 року в частині перенесення паркану між земельними ділянками АДРЕСА_2 саме позивачкою із стягненням витрат з відповідача, фактично змінює рішення суду по суті та спосіб захисту, передбачений ст.16 ЦК України.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, не встановлено. А саме ухилення відповідача від виконання судового рішення, не дає підстав вважати, що рішення суду неможливо виконати.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну порядку виконання рішення.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для її скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Апеляційний враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала судді першої інстанції є законною і обґрунтованою, суддею додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу судді Ірпінського міського суду Київської області від 05 липня 2023 року в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо зміни порядку виконання рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 грудня 2015 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: