Рішення

від 18.03.2024 по справі 638/10158/20

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/10158/20

Провадження № 2/638/491/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Цвіри Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бикової Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Обслуговуючий кооператив "Житлово - будівельний кооператив "Ковчег" про витребування майна із незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Обслуговуючий кооператив "Житлово - будівельний кооператив "Ковчег" про витребування майна із незаконного володіння.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 28 вересня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Обслуговуючий кооператив «Житлово- будівельний кооператив «Ковчег», ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

09 березня 2021 року позивачем подано до суду уточнюючу позовну заяву, в якій просить витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь співвласників багатоквартирного будинку нежитлові приміщення підвалу №1-7 літ. "А-9-10", загальною площею 253,2 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 02 серпня 2023 року прийнято до провадження уточнену позовну заяву про зміну предмету позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , Обслуговуючий кооператив «Житлово - будівельний кооператив «Ковчег», ОСОБА_3 , про витребування майна із незаконного володіння.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 06 листопада 2023 року підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Обслуговуючий кооператив «Житлово - будівельний кооператив «Ковчег», ОСОБА_3 , про витребування майна із незаконного володіння- закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні

В судове засідання позивач не з`явилась. Представником позивача за допомогою системи «Електронний суд» подано заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник ОК «Житлово - будівельний кооператив «Ковчег» в судове засідання не з`явився, 26.11.2020 директором подано через канцелярію суду клопотання, яким просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідачі та третя особа ОСОБА_5 будучи неодноразово належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з`явились, про причини неявки та їх поважність суду не повідомили.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалась згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим виконавчим комітетом Дзержинської районної в м. Харкові ради V скликання 18 серпня 2007 року.

Окрім того, ОСОБА_1 надано право діяти в якості уповноважених представників з питань захисту прав та інтересів мешканців будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , щодо спільної сумісної власності на допоміжні приміщення підвалу та технічного поверху.

Так відповідно до Протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного житлового будинку №21/09/17 від 21.09.2017 фізичним особам: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надано право діяти в якості уповноважених представників з питань захисту прав та інтересів мешканців будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , щодо спільної сумісної власності на допоміжні приміщення підвалу та технічного поверху .

Згідно відповіді Департаменту житлового господарства Харківської міської ради від 23 листопада 2017 року, житловий будинок по АДРЕСА_1 не є об`єктом комунальної власності територіальної громади та на балансі КП «Жилкомсервіс» не обліковується.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12 липня 2007 року у справі № 40/356-07 (суддя Хотенець П.В.) позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визнання права власності задоволено. Визнано право власності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на нежитлові приміщення підвалу в літ. "А-9-10" (нежитлові приміщення підвалу: №1-№29) загальною площею 814,8 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" у п`ятиденний строк після набрання рішенням законної сили здійснити державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення підвалу в літ. "А-9-10" (нежитлові приміщення підвалу: №1 - №29) загальною площею 814,8 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

Визнано право власності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на нежитлові приміщення технічного поверху в літ. "А-9-10" (нежитлові приміщення технічного поверху: №23, №24, №29 - №43) загальною площею 265,8 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" у п`ятиденний строк після набрання рішенням законної сили здійснити державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення технічного поверху в літ. "А-9-10" (нежитлові приміщення технічного поверху: №23, №24, №29 - №43) загальною площею 265,8 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

20 травня 2013 року ОСОБА_4 продав нежитлові приміщення підвалу №1-7 літ. "А-9-10", загальною площею 253,2 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , що підтверджується Договором купівлі-продажу, засвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А.

05 грудня 2017 року Харківським апеляційним господарським судом було винесено Постанову по справі № 40/356-07, якою Рішення господарського суду Харківської області від 12.07.2007 у справі № 40/356-07 скасовано та прийнято по справі №40/356-07 нове Рішення, яким у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , м. Харків відмовлено.

За змістом ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Таким чином, питання правомірності використання, у тому числі набуття у власність, спільного майна в багатоквартирному будинку особою може бути оспорено будь-яким співвласником багатоквартирного будинку (співвласниками).

Судом встановлено, що спірні приміщення підвалу є складовими частинами житлового будинку та за функціональним призначенням є допоміжними приміщеннями.

Перебування вказаних приміщень підвалу у власності ОСОБА_2 перешкоджає співвласникам житлового будинку належним чином володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Крім того, на даний час будинок знаходиться на балансі Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Ковчег», який відповідно до Статуту, здійснює управління та обслуговування будинком.

Перебування допоміжних приміщень будинку у власності інших осіб значною мірою ускладнює процес здійснення управління та обслуговування будинком.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена (частина друга статті 369 ЦК України).

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. (частина друга статті 382 ЦК України).

Європейський суд з прав людини зауважив, що рішення місцевого органу влади щодо укладення контракту на реконструкцію горища третьою особою становило втручання у право заявників володіти своїм майном. Вирішуючи спір між заявниками (іншими співвласниками) і місцевим органом, національні судові органи чітко зазначили, що згідно з чинними на той час положеннями Цивільного кодексу для укладення інвестиційного контракту потрібна згода заявників, а в разі її відсутності органи влади могли звернутись до суду, щоб отримати дозвіл на проведення відповідних робіт. Втім, районна адміністрація не виконала цих вимог, уклавши контракт без згоди заявників чи судової санкції. Таким чином, як випливає з обґрунтування національних судів, органи влади не дотримались умов, передбачених законом для укладення інвестиційного контракту. В кінцевому підсумку після виконання контракту національні суди визнали його дійсним, встановивши, що він вигідний для всіх співвласників будинку. Отже, Суд вважає, що немає потреби оцінювати, чи було забезпечено цим рішенням національних судів справедливий баланс інтересів. З цього приводу Суд зауважує, що для цілей статті 1 Першого протоколу здійснювати оцінку справедливості доцільно лише тоді, коли відповідне втручання відповідає нормам застосовного законодавства. Ані з матеріалів справи, ані із зауважень Уряду не видно, що перед укладенням інвестиційного контракту існували якісь обставини, які перешкоджали місцевому органу отримати дозвіл на реконструкцію або безпосередньо від співвласників горища, або в судовому порядку. Крім того, з наявних матеріалів не вбачається, що те чи інше положення національного законодавства дозволяло місцевому органу укласти контракт без такої згоди або у випадку спору - без його судового вирішення. Отже, укладення інвестиційного контракту становило втручання, яке не відповідало закону. У зв`язку з цим було порушено статтю 1 Першого протоколу (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 41 - 45, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 вказано, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 квітня 2020 року у справі № 915/1096/18 зроблено висновок, що «допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. Верховний Суд звертається до власних правових позицій у постановах від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, від 06.08.2019 у справі № 914/843/17.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 грудня 2020 року у справі № 914/554/19 вказано, що «допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими, а тому відсутні підстави стверджувати, що у різних випадках одне і те ж приміщення може одночасно відноситися до допоміжного та бути нежитловим. У даній справі при визначенні статусу спірних приміщень суди попередніх інстанцій керувалися преюдиційними обставинами, встановленими судовим рішенням у справі №461/4181/18, у якій брали участь Львівська міська рада, ОК "Площа Ринок, 43" та ОСББ "Площа Ринок, 43". Так, рішенням Галицького районного суду міста Львова від 02.04.2019 у справі №461/4181/18, яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, було встановлено, що спірні приміщення є саме допоміжними та належать на праві спільної сумісної власності співвласникам квартир у багатоквартирному будинку».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 521/6366/14-ц (провадження № 61-7607св20) зазначено, що «власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

З зазначеного вище вбачається, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення) та знаходяться у спільній сумісній власності мешканців будинку.

В житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 технічний поверх та приміщення підвалу є допоміжними приміщеннями житлового будинку і вони належать на праві власності усім співвласникам житлових та нежитлових приміщень у цьому будинку.

Факт належності технічного поверху та підвалу до допоміжних приміщень будинку прямо випливає з нормативного визначення технічного поверху.

Належність ОСОБА_2 права власності на нежитлові приміщення підвалу, які належать власникам квартир на праві спільної сумісної власності, свідчать про порушення прав власності осіб, котрі є власниками квартир та співвласниками нежитлових приміщень загального користування в будинку.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. п. 21, 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», у разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387,388 ЦК України.

Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей387,388 ЦК України.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті387,388 ЦК України).

Якщо в такій ситуації пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями387,388 ЦК України. У зв`язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Відповідно до ст.387 ЦК України, власник може витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до частини 3 вказаної статті якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно з положеннями ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 16 року у справі 6-1203цс15,право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України, наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

За змістом ч.1 ст. 388 ЦК України, майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24.06.2015 у справі №907/544/14, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Зазначене узгоджується з постановою ВСУ №6-146цс13 від 16.04.2014 року.

Добросовісність набуття в розумінні ст. 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Після реєстрації за ФОП ОСОБА_3 права власності на підставі Рішення Господарського суду Харківської області від 12 липня 2007 року у справі № 40/356-07 (суддя Хотенець П.В.) на нежитлові приміщення підвалу в літ. "А-9-10" (нежитлові приміщення підвалу: №1 - №29) загальною площею 814,8 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та на нежитлові приміщення технічного поверху в літ. "А-9-10" (нежитлові приміщення технічного поверху: №23, №24, №29 - №43) загальною площею 265,8 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яке в подальшому було скасовано, остання продала окремі приміщенні підвалу та технічного поверху, по часткам, а не в цілому.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими вимоги щодо застосування такого способу захисту прав позивача, як витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь співвласників багатоквартирного будинку нежитлові приміщення підвалу №1-7 літ. "А-9-10", загальною площею 253,2 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору за поданням позовної заяви у розмірі- 840 грн. 00 коп.

Керуючись статтями10,12, 13, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Обслуговуючий кооператив "Житлово - будівельний кооператив "Ковчег" про витребування майна із незаконного чужого володіння - задовольнити в повному обсязі.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь співвласників багатоквартирного будинку нежитлові приміщення підвалу №1-7 літ. "А-9-10", загальною площею 253,2 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісім сорок) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з моменту проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua).

Інформація щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_5 );

Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Ковчег» (адреса місцезнаходження: вул. Клочківська, 191А, м. Харків);

ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_6 ).

Суддя Д.М. Цвіра