Рішення

від 13.03.2024 по справі 947/27734/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/27734/23

Провадження № 2/947/594/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2024 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.В.

представника позивача адвоката Доніної Л.А.

представника відповідача адвоката Клачок Б.О.

представника третій особи ОСББ « Вільямса 59Д» - Варічевої Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_2 , за участі третьої особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вільямса 59 Д» про встановлення юридичних фактів та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси 04.09.2023 надійшов позов , поданий в інтересах позивача ОСОБА_1 представником ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме того що ОСОБА_2 не укладала інвестиційні договори з Молодіжним житлово-будівельним товариством «ДОМ»; інвестиційний договір від 10.03.2004 на участь у будівництві жилого будинку АДРЕСА_1 із наступним отриманням у власність нежитлових приміщень технічного поверху загальною площею 127, 5 кв.м; інвестиційний договір від 04.09.2003 на участь у будівництві жилого будинку АДРЕСА_1 із наступним отриманням у власність нежитлових приміщень загальною площею 18, 2 кв.м; інвестиційний договір від 12.09.2003 на участь у будівництві жилого будинку АДРЕСА_1 із наступним отриманням у власність нежитлових приміщень загальною площею 19, 1 кв.м; також юридичного факту того що ОСОБА_2 не оплачувала Молодіжному житлово-будівельному товариству «ДОМ» вартість нежитлових приміщень в житловому будинку АДРЕСА_1 (багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 ) а саме: приміщень технічного поверху загальною площею 127, 5 кв.м; приміщень загальною площею 18, 2 кв.м; приміщень загальною площею 19, 1 кв.м; крім того встановлення юридичного факту того, що спірні приміщення технічного поверху загальною площею 127, 5 кв.м, приміщення загальною площею 18, 2 кв.м та приміщення загальною площею 19, 1 кв.м, станом на прийняття в експлуатацію багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , належали до складу допоміжних приміщень будинку та усунути порушення права спільної сумісної власності позивача на спільне майно багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 шляхом визнання незаконними та скасування свідоцтва про право власності на нежилі приміщення технічного поверху, видане 10.02.2005 Виконавчим комітетом Одеської міської ради, яким посвідчено право власності ОСОБА_2 на об`єкт в цілому - нежилі приміщення технічного поверху загальною площею 127,5 кв.м відображених в технічному паспорті від 05.01.2005; Свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, видане 18.03.2009 Виконавчим комітетом Одеської міської ради, яким посвідчено право власності ОСОБА_2 на об`єкт в цілому - приміщення загальною площею 18, 2 кв.м відображених в технічному паспорті від 18.02.2009; свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, видане 18.03.2009 Виконавчим комітетом Одеської міської ради, яким посвідчено право власності ОСОБА_2 на об`єкт в цілому - приміщення загальною площею 19, 1 кв.м відображених в технічному паспорті від 18.02.2009.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачка ОСОБА_2 користуючись тим, що разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 , який займав посаду керівника Обслуговуючого кооперативу МЖСТ « ДОМ» сфальсифікували документи у вигляді інвестиційних договорів на будівництво нежитлових приміщень, яки не укладались та не сплачувались, без правових підстав зареєструвала на своє ім`я право власності на допоміжні приміщення будинку ( котельну, колясочна та вестибюлю) , яки є спільною власністю всіх співвласників будинку та як неподільне майно не можуть бути передані у приватну власність, чим порушує права співвласників будинку у тому числі позивачці.

У судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволенні позовних вимог та стверджувала що на думку сторони позивача відповідачка ОСОБА_2 не отримавши правового статусу власника приміщень незаконно здійснили реєстрацію права власності на вказані приміщення а тому фактичні власники вказаних допоміжних приміщень співвласники багатоквартирного будинку мають права захищати свої права володіння та користування шляхом встановленнях фактів які мають юридичне значення для подальшого вирішення спору та подання негаторного позову про скасування незаконних свідоцтв на підставі вимог ст. 391 Цивільного кодексу України.

Представник третій особи ОСББ « Вільямса 59Д» підтримала заявлений позов та наполягала на тому, що обмеження у праві користування та володіння допоміжними приміщеннями порушує право як самого ОСББ так і всіх співвласників.

Представник відповідачки ОСОБА_2 , надала до суду письмовий відзив на позовні вимоги та наполягала у судовому засіданні на тому, що вказані обставини укладення відповідачкою інвестиційних договорів та оплати за ними, статус приміщень яки знаходяться у власності відповідачки як нежитлових а не допоміжних та законність оспорюваних правочинів вже були предметом судових проваджень за позовами інших співвласників та рішеннями у вказаних справах були встановлені обставини, яки мають преюдиціальне значення для розгляд даної справи , а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню. Крім того , представник відповідачки ОСОБА_2 просила суд не приймати в якості доказу висновок будівельно-технічного експертного дослідження №ED-2502-1-1759.21 від 02.06.2021, який не відповідає вимогам допустимості.

Як встановлено судом ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Одеської міськради 08.02.2004 року на підставі інвестиційного договору від 23.04.2003 з додатковою угодою від 11.01.2004 №1 та акту приймання-передання квартири від 27.12.2004.

Співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « Вільямса 59 Д» про що 22.06.2016 в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи зроблено запис №1556102 0000 068806, а 28.08.2016 року загальними зборами співвласників ОСББ «Вільямса 59Д» обрана форма управління будинком.

До моменту створення ОСББ багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_2 належав МЖБТ «ДОМ», на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок серії НОМЕР_1 від 18 листопада 2004 року.

МЖБТ «ДОМ» виступило забудовником вищевказаного багатоквартирного будинку і здало будинок в експлуатацію двома чергами. Перша черга будівництва була введена в експлуатацію відповідно до акту Державної технічної комісії про прийняття закінченого об`єкта в експлуатацію від 24 грудня 2003 року, який затверджений розпорядженням Київської районної адміністрації № 2096 від 25 грудня 2003 року, друга черга будівництва була введена в експлуатацію відповідно до Акту Державної технічної комісії про прийняття закінченого об`єкта в експлуатацію від 18 листопада 2004 року, який затверджений розпорядженням Київської районної адміністрації № 1691 від 18 листопада 2004 року.

За ОСОБА_2 зареєстровано право власності трьох нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_2 : нежитлового приміщення загальною площею 19,1 кв. м на підставі свідоцтва про право власності, виданого 18 березня 2009 року виконавчим комітетом Одеської міськради, нежитлового приміщення загальною площею 127,5 кв. м на підставі свідоцтва про право власності, виданого 10 лютого 2005 року виконавчим комітетом Одеської міськради і нежитлового приміщення загальною площею 18,2 кв. м. на підставі свідоцтва про право власності, виданого 18 березня 2009 року виконавчим комітетом Одеської міськради.

Підставою оформлення і видачі свідоцтв про право власності на нежилі приміщення є укладені ОСОБА_2 з МЖБТ «ДОМ» інвестиційні договори та акти приймання-передачі до них: .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12 листопада 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 березня 2015 року, у справі № 520/10983/14-ц за позовом співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_5 . Та ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , МЖБТ «ДОМ», Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності на нежитлові приміщення встановлено, що спірні приміщення є нежитловими, а, отже, є окремими об`єктами цивільних правовідносин, у зв`язку з чим посилання позивачів на те, що вказані нежитлові приміщення є допоміжними приміщеннями в будинку АДРЕСА_4 і відповідно до ст. 19 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та ст. 382 ЦК України є спільною власністю громадян - власників квартир будинку є безпідставними та не ґрунтуються на законі. Крім того, ОСОБА_2 повністю виконала свої зобов`язання за інвестиційними договорами б/н від 04 вересня 2003 року на будівництво нежитлового приміщення - 18,2 кв. м., за інвестиційним договором б/н від 12 вересня 2003 року на будівництво нежитлового приміщення - 19,1 кв. м., за інвестиційним договором б/н від 10 березня 2004 року на будівництво нежитлового приміщення - 127,5 кв. м., а тому правомірно набула право власності на зазначені нежитлові приміщення за інвестиційним договором б/н від 4 вересня 2003 року, загальною площею 19,1 кв.м. за інвестиційним договором б/н від 12 вересня 2003 року, загальною площею 127,5 кв.м. за інвестиційним договором б/н від 10 березня 2004 року та у повному обсязі виконалазобов`язання по вищевказаних договорах.

Також Київським районним судом м.Одеси 12 лютого 2018 року по справі № 520/5447/17 було винесено рішення , яким було відмовлено у задоволені позовних вимог співвласників будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа без самостійних вимог ОСББ «Вільямса, 59-Д», про усунення порушень права спільної сумісної власності на спільне майно багатоквартирного будинку.

Вказане рішення суду було залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 24 червня 2020 року а також постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року.

У зазначеної справі судами було встановлено, що що спірні приміщення не є об`єктом спільної сумісної власності власників квартир багатоквартирного будинку, тому їх права та інтереси не порушені, а ОСОБА_2 є власником трьох нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_2 : нежитлового приміщення загальною площею 19,1 кв. м, нежитлового приміщення загальною площею 127,5 кв. м і нежитлового приміщення загальною площею 18,2 кв. м. а підставою оформлення і видачі свідоцтв про право власності на нежилі приміщення є укладені ОСОБА_2 з МЖБТ «ДОМ» інвестиційні договори та акти приймання-передачі до них.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема,Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).

На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

У даному випадку сторона позивача наполягала на тому що на її думку саме обраний нею спосіб захисту порушеного права у вигляді встановлення певних юридичних фактів та негаторний позов про визнання недійсними правочинів реєстрації за відповідачкою права власності на спірні приміщення, яки позивач вважає допоміжними, є належним та ефективним способом поновлення порушеного права.

При цьому у підготовчому провадженні і судовому засіданні судом з`ясовувалась правова позиція сторони позивача ( представника ) щодо правовідносин яки є предметом дослідження та представник позивача наполягала на тому що право позивача, як співвласника багатоквартирного будинку в якому співвласники об`єднались у ОСББ, порушується тим що відповідачка ОСОБА_2 без правових підстав здійснила фактичне захоплення допоміжних приміщень із незаконною реєстрацією права власності на вказані приміщення що перешкоджає вільному користуванню та володінню неподільним майном яке належить на праві власності співвласникам будинку, в тому числі ї їй.

У відповідності до загальних положень негаторний позов це це вимога власника, який володіє річчю, про усунення перешкод у здійсненні користування і розпорядження нею, тобто власник, який звертається за захистом, зберігає майно у своєму володінні та вимагає від відповідача припинити протиправні дії щодо свого майна, які не пов`язані із порушенням володіння.

Водночас володіння нерухомим майном може бути підтверджене фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (пункт 43 постанови ВП ВС від 04.07.18 у справі № 653/1096/16-ц, провадження № 14-181цс18).

Суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності). (пункт 62 постанови ВП ВС від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21).

У свою чергу віндикаційний позов це вимога не володіючого власника до незаконного володільця про витребування майна (ст.387ЦК України).

Віндикаційним позовом захищається право власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування і розпорядження одночасно. Однак фактичне право власності за власником зберігається, тому що в нього є право приналежності, що може бути підтверджено законом, правовстановлюючими документами, а також показаннями свідків і інших письмових доказів.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю) (пункт 114 постанови ВП ВС від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, провадження 14-208 цс18).

Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав (постанова ВП ВС від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19, провадження № 14- 212цс21).

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав. (пункти 10.7-10.10 постанови ВП ВС від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, провадження № 12- 158гс19).

Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України). (пункт 38 постанови ВП ВС, 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, провадження №12-25гс21).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги особи як вважає себе власником та заявляє про порушення її права саме фактом реєстрації права власності за відповідачем ( це стосується водночас і вимог пов`язаних із неможливістю власником вільно користуватись власністю) у вигляді негаторного позову в якому позовними вимогами зазначаються визнання незаконними та скасування правочинів (свідоцтв про право власності) є неефективним способом захисту порушеного права, так як у такому випадку особа яка вважає себе власником має право звертатись до суду саме із віндикаційним позовом про витребування нерухомого майна, оскільки саме його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, буде підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав що і буде належними поновленням права.

Водночас суд розглядаючи вимоги про встановлення юридичних фактів, які на думку сторони позивача необхідні для вирішення основних позовних вимог приймає до уваги наступне.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 вересня 2021 року у справі №531/2004/18 визначив, що позивач який звернувся до суду з вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення того, що не були укладені договори, обрав неналежний (неефективний ) спосіб захисту свого права, враховуючи що у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від30 липня 2019 року у справі № 907/804/17 вже було викладено правовий висновок про те, що по суті вимога про визнання договору неукладеним є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення. Встановлення судом відсутності факту укладення договору може мати місце лише під час розгляду іншого спору.

Таким чином вимоги про встановлення факту того що договори не були укладені або не були оплачені не є ефективним способом захисту права і у даному випадку. Питання не укладення договору може бути предметом дослідження під час самого розгляду справи про витребування майна, право власності на яке було зареєстровано на підставі договорів, які позивач вважає неукладеними, і не потребує окремого вирішення так як охоплюється остаточним вирішенням спору по суті.

Так само, на думку суду, неефективним способом захисту права у даному випадку є і вимога про встановлення факту статусу спірних приміщень допоміжні або нежитлові, так як встановлення вказаних обставин, та надання правової оцінки з цього приводу, повинно бути вирішено судом під час розгляду спору щодо витребування їх власником.

Відповідно до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (провадження № 14-626цс18), від 12 травня 2020 року у справі № 761/44056/17 (провадження № 14-571цс19), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19(провадження № 12-52гс20), обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Приймаючи до уваги що суд при розгляді справи, після підтвердження представником позивача позовних вимог у існуючої редакції , прийшов до висновку що позивачем було обрано неналежний спосіб захисту права який полягає у вимогах особи, яки вважає себе належним співвласником до особи право власності на спірне майно, на думку позивача, було зареєстроване незаконно , суд, за для процесуальної економії, не досліджував у судовому засіданні ти докази, якими обґрунтовувались зазначені неналежні вимоги позивача , так як саме суд, згідно вимог ч.2 ст. 80 ЦПК України, відповідно до внутрішнього переконання визначається із питанням достатності доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Крім того, судом, при визначеності неналежності обраного позивачем способу захисту порушеного права, та роз`яснення що в даному випадку саме віндикаційний позов є ефективним способом поновлення права власника спірних приміщень , вважає за необхідне визначити, що у багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 , всі співвласники об`єднались у ОСББ «Вільямса 59 Д» .

Згідно вимог ст.1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі Закон) об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Таким чином вимоги про витребування майна, яке є спільною неподільною власністю всіх співвласників, на думку суду, повинні бути заявлені не одним з співвласників а саме ОСББ яке представляє інтереси всіх співвласників.

Так згідно ст. 4 Закону об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. А основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) НОМЕР_2 ) до Виконавчого комітету Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 04056919, місцезнаходження: м. Одеса, площа Думська, 1), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_6 ) за участі третьої особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вільямса 59 Д» (код ЄДРПОУ 40587458, місцезнаходження: 65096, м. Одеса, вул Ак. Вільямса, 59Д ) про встановлення факту, що має юридичне значення, того, що ОСОБА_2 не укладала інвестиційні договори з Молодіжним житлово-будівельним товариством «ДОМ»; інвестиційний договір від 10.03.2004 на участь у будівництві жилого будинку АДРЕСА_1 із наступним отриманням у власність нежитлових приміщень технічного поверху загальною площею 127,5 кв.м; інвестиційний договір від 04.09.2003 на участь у будівництві жилого будинку АДРЕСА_1 із наступним отриманням у власність нежитлових приміщень загальною площею 18,2 кв.м; інвестиційний договір від 12.09.2003 на участь у будівництві жилого будинку АДРЕСА_1 із наступним отриманням у власність нежитлових приміщень загальною площею 19,1 кв.м; також юридичного факту того що ОСОБА_2 не оплачувала Молодіжному житлово-будівельному товариству «ДОМ» вартість нежитлових приміщень в житловому будинку АДРЕСА_1 (багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 ) а саме: приміщень технічного поверху загальною площею 127,5 кв.м; приміщень загальною площею 18,2 кв.м; приміщень загальною площею 19,1 кв.м; крім того встановлення юридичного факту того, що спірні приміщення технічного поверху загальною площею 127,5 кв.м, приміщення загальною площею 18,2 кв.м та приміщення загальною площею 19,1 кв.м, станом на прийняття в експлуатацію багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , належали до складу допоміжних приміщень будинку та усунути порушення права спільної сумісної власності позивача на спільне майно багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 шляхом визнання незаконними та скасування свідоцтва про право власності на нежилі приміщення технічного поверху, видане 10.02.2005 Виконавчим комітетом Одеської міської ради, яким посвідчено право власності ОСОБА_2 на об`єкт в цілому - нежилі приміщення технічного поверху загальною площею 127,5 кв.м відображених в технічному паспорті від 05.01.2005; Свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, видане 18.03.2009 Виконавчим комітетом Одеської міської ради, яким посвідчено право власності ОСОБА_2 на об`єкт в цілому - приміщення загальною площею 18,2 кв.м відображених в технічному паспорті від 18.02.2009; свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, видане 18.03.2009 Виконавчим комітетом Одеської міської ради, яким посвідчено право власності ОСОБА_2 на об`єкт в цілому - приміщення загальною площею 19,1 кв.м відображених в технічному паспорті від 18.02.2009.

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 19.03.2024.

Суддя Луняченко В. О.