Ухвала

від 19.03.2024 по справі 187/107/24

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/107/24

№ провадження 1-кп/196/35/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року смт. Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді: ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання: ОСОБА_2

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши увідкритому підготовчомусудовому засіданнів залісуду усмт.Царичанка кримінальнепровадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023041520000384, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який народивсяв м.ДніпродзержинськДніпропетровської області,РНОКПП НОМЕР_1 ,громадянина України,з вищоюосвітою,військовозобов`язаного,не одруженого,який працюєна посадізварювальника ТОВ"ДСМ",раніше несудимого,який зареєстрованийпо АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , -

за ч.2 ст.28, ч.4 ст.197-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 обвинувачується у самовільному будівництві будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці, яка розташована в зоні особливого режиму використання земель, вчинене за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставин:

ОСОБА_4 не пізніше червня 2017 року, більш точного часу слідством не встановлено, за попередньою змовою з невстановленими під час досудового розслідування особами, маючи умисел на зайняття земельної ділянки, яку у власність чи користування не надано, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , здійснив капітальне будівництво двоповерхової будівлі площею забудови першого поверху близько 80 кв.м., чим самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0063 га, яка знаходиться в межах прибрежної захисної смуги вздовж річки Дніпро, тобто в зоні режиму особливого використання земель.

Статтею 14 Конституції України проголошено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Частиною 1 статті 60 Земельного кодексу України передбачено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено підстави набуття права на землю із державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, статтею 88 Водного кодексу України визначено ширину прибережних захисних смуг по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 1223756800:01:001:0051, на території якої здійснено самовільне будівництво, у повному обсязі перебуває в межах прибережної захисної смуги вздовж річки. При цьому, на момент здійснення будівництва об`єкту нерухомості, кадастрового номеру на земельну ділянку присвоєно не було.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, ОСОБА_4 , усвідомлюючи відсутність у нього правовстановлюючих документів на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , діючи з умислом, спрямованим на самовільне будівництво будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці, яка розташована в зоні особливого режиму використання земель, незаконно, порушуючи встановлений порядок набуття права власності та користування землею, порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, самовільно, за попередньою змовою з невстановленими під час досудового розслідування особами, здійснив на вказаній вище земельній ділянці капітальне будівництво двоповерхової будівлі площею забудови першого поверху близько 80 м2 на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 0,0063 га, яка перебуває в межах яке використовувалось та використовується дотепер з метою обслуговування бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

19 березня 2024 року у підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за ч.2 ст.28, ч.4 ст.197-1 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України.Також пояснив, що йому зрозуміло суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності, яка є нереабілітуючою. Згоден на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 вважала клопотання таким, що підлягає задоволенню, зазначила, що наявні підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, судові витрати по даній справі відсутні.

Представник потерпілого Петриківської селищної ради - ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання обвинуваченого.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.2 ст.28, ч.4 ст.197-1 КК України, як самовільне будівництво будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці, яка розташована в зоні особливого режиму використання земель, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Пункт 2 ч.3 ст. 314 КПК України визначає, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадках встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Статтею 44КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Відповідно до ч.4 ст.286 КПК України,якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно п.3 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

У пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» роз`яснено, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Таке звільнення є обов`язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч.4 ст. 49 КК України.

У постанові Верховного Суду від 19.11.2019 року (справа №345/2618/16-к) зазначено, що звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1 ст.49 КК України, за наявності згоди обвинуваченого на звільнення на підставі спливу строків давності. Суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.28, ч.4 ст.197-1 КК України, за вчинення якого передбачено основне покарання у виді позбавленням волі на строк від одного до трьох років, та яке згідно ч.2 ст. 12 КК України відносяться до нетяжких злочинів.

Кримінальне правопорушення за ч.2 ст.28, ч.4 ст.197-1 КК України, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 вчинено не пізніше червня 2017 року.

Враховуючи, що з дня вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.2 ст.28, ч.4 ст.197-1 КК України минуло понад п`ять років, до закінчення строку давності нових кримінальних правопорушень ОСОБА_4 не вчинив, від досудового розслідування та суду не ухилявся, перебіг строків давності у справі не переривався та не зупинявся, а тому у відповідності до ст. 49 КК України обвинувачений підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.

Суд переконався, що ОСОБА_4 правильно розуміє підставу звільнення від кримінальної відповідальності і правові наслідки такого звільнення з вказаної підстави та надав суду згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності і закриття кримінального провадження з цієї підстави.

При закритті провадження по справі з вказаної підстави, питання щодо встановлення вини особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, судом не вирішується. Така правова позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема сформульованою у рішенні по справі «Грабчук проти України» від 26 вересня 2006 року, відповідно до змісту якого у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України та закриття відносно нього кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України у зв`язку із звільненням його від кримінальної відповідальності.

За таких обставин суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Речові докази та судові витрати по справі відсутні.

Виходячи з вищевикладеного,

керуючись ст.49 КК України, п.1 ч.2 ст. 284, ст.285, ч.4 ст. 286, 314, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.28, ч.4 ст.197-1 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041520000384, за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.2 ст.28, ч.4 ст.197-1 КК України, - закрити у зв`язку із звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Царичанський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_1