Постанова

від 12.03.2024 по справі 524/5818/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/5818/22 Номер провадження 22-ц/814/1047/24Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О.С. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,

при секретарі Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 жовтня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Агро» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «Лан-Агро» (далі ТОВ «Лан-Агро») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про стягнення коштів.

В обґрунтування позову зазначено, що 23 травня 2017 року між ТОВ «Агрофірма «Мічуріна» та ОСОБА_1 укладено договір позики за № 170523/1М, відповідно до якого відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 312000,00 грн до 22 травня 2018 року. За умовами договору, підприємство, починаючи з 24 травня 2017 року по 01 червня 2017 року, виплатило відповідачу кошти через касу підприємства: 24 травня 2017 року - 50000,00 грн, 25 травня 2017 року 50000,00 грн, 26 травня 2017 року 50000,00 грн, 29 травня 2017 року 50000,00 грн, 30 травня 2017 року 50000,00 грн, 31 травня 2017 року 50000,00 грн, 01 червня 2017 року - 12 000,00 грн.

18 травня 2018 року сторонами продовжено строк дії договору до 31 грудня 2021 року.

16 листопада 2021 року ТОВ «Агрофірма «Мічуріна» реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ «Лан-Агро».

12 вересня 2022 року ТОВ «Лан-Агро» направило на адресу боржника вимогу № 306 щодо повернення коштів, яке залишено без відповідного реагування.

У зв`язку з вищевказаним, ТОВ «Лан-Агро» прохає суд стягнути з відповідача на свою користь основну суму боргу у розмірі 312000,00 грн, за період з січня по серпень 2022 року інфляційні втрати в розмірі 60840,00 грн, 3 % річних у розмірі 7128,99 грн.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 жовтня 2023 року позов ТОВ «Лан-Агро» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про стягнення коштів задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Лан-Агро» заборгованість за договором позики у розмірі 312000,00 грн, індекс інфляції боргу в розмірі 9112,90 грн, 3 % річних від суми боргу 1359,00 грн та у повернення сплаченого судового збору у розмірі 4837,07 грн.

В решті позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 жовтня 2023 року не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохає суд рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову ТОВ «Лан-Агро».

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає, що оскаржуване судове рішення було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими.

Місцевим судом не було враховано, що договір позики №170523/1М від 23 травня 2017 року відповідачем виконаний в повному обсязі, боргові зобов`язання перед позивачем виконані, тобто позика повернута, про що до суду першої інстанції була надана розписка.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу позивач прохає суд залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 жовтня 2023 року без змін.

Позивач наголошує, що зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором позики №170523/1М від 23 травня 2017 року ОСОБА_1 не виконано, кошти не повернуто, що не спростовано наданими відповідачем доказами.

Натомість умовами договору позики №170523/1М від 23 травня 2017 року передбачено безумовне та однозначне зобов`язання стосовно повернення грошової суми на користь ТОВ «Лан-Агро» в певний строк та в певному порядку, а саме до 31 грудня 2021 року шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок позикодавця, або шляхом внесення коштів у касу позикодавця.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

Представник ОСОБА_1 - адвокат Лаврик Ю.А., взявши участь у розгляді справи у режимі відеоконференції, вимоги поданої апеляційної скарги підтримав та прохав їх задовольнити з підстав, що у ній наведені.

Представник ТОВ «Лан-Агро» під час судового засідання заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та прохав оскаржуване судове рішення залишити без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першоїінстанції встановленота підтверджуєтьсяматеріалами справи,що 23травня 2017 року між ТОВ «Агрофірма «Мічуріна» (позикодавець), від імені якої діяв директор ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 (позичальник) укладений договір позики за № 170523/1М, відповідно до пункту 1.1 якого позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов`язується надати позичальнику безпроцентну нецільову позику, а останній зобов`язується прийняти позику та повернути названу позику позикодавцеві у визначений цим договором строк.

За пунктами 2.1, 2.2 сума позики за цим договором становить 312000,00 грн та може надаватися позичальнику як частинами, так і в повному обсязі, але загальна сума позики не може перевищувати суму, зазначену в пункті 2.1 договору.

Строк надання позики позичальнику визначений у договорі до 29 травня 2017 року (пункт 3.1).

Пунктом 4.2 передбачено, що позика повертається у безготівковому порядку, шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок позикодавця, або шляхом внесення коштів у касу позикодавця у повному обсязі або частинами в сумі 312000,00 грн до 22 травня 2018 року (а.с. 08).

Визначений пунктом 4.2 вказаного договору строк до 22 травня 2018 року продовжений сторонами додатковою угодою №1 від 18 травня 2018 року до договору позики № 170523/1М до 31 грудня 2021 року (а.с. 09).

Відповідач ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Агрофірма «Мічуріна» грошові кошти в сумі 312 000 грн, починаючи з 24 травня 2017 року по 01 червня 2017 року через касу підприємства: видатковий касовий ордер від 24 травня 2017 року на 50000,00 грн (а.с. 10), видатковий касовий ордер від 25 травня 2017 року на 50000,00 грн (а.с. 11), видатковий касовий ордер від 26 травня 2017 року на 50000,00 грн (а.с. 12), видатковий касовий ордер від 29 травня 2017 року на 50000,00 грн (а.с. 13), видатковий касовий ордер від 30 травня 2017 року на 50000,00 грн (а.с. 14), видатковий касовий ордер від 31 травня 2017 року на 50000,00 грн (а.с. 15), видатковий касовий ордер від 01 червня 2017 року на 12000,00 грн (а.с. 16).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16 листопада 2021 року було внесено запис про припинення ТОВ «Агрофірма «Мічуріна» шляхом його реорганізації із зазначенням правонаступника ТОВ «Лан-Агро» (а.с. 21-27).

14 вересня 2022 року на адресу ОСОБА_1 ТОВ «Лан-Агро» направило засобами поштового зв`язку претензію з вимогою у строк до 20 вересня 2022 року повернути заборгованість у розмірі 312000,00 грн (а.с. 17-18).

Відповідачем до місцевого суду була надана розписка від 07 січня 2022 року, згідно якої ОСОБА_2 , засновник та бенефіціар ТОВ «Агрофірма «Мічуріна», ТОВ «Лан-Агро» склав дану розписку про те, що ОСОБА_1 за договором позики №170523/1М від 23 травня 2017 року передав, а він ОСОБА_2 отримав від нього 312000,00 грн, як погашення боргу за вказаним договором позики. ОСОБА_2 зобов`язувався внести вказані 312000,00 грн в касу ТОВ «Лан-Агро». Вказував, що будь-яких матеріальних претензій з приводу договору позики №170523/1М від 23 травня 2017 року до ОСОБА_1 не має (а.с. 52).

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно з частиною першою статті 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 1046ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Відповідно до частини першої статті 1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із вказаними нормами цивільного закону обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до статті 610 ЦК України.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Так,з матеріалівсправи вбачаєтьсята незаперечується учасникамисправи,що 23травня 2017 року між ТОВ «Агрофірма «Мічуріна» (позикодавець), від імені якої діяв директор Шкірко В.М., правонаступником якого є ТОВ «Лан-Агро», та ОСОБА_1 (позичальник) укладений договір позики за № 170523/1М, відповідно до умов якого відповідач отримав 312000,00 грн, які, згідно додаткової угоди №1 від 18 травня 2018 року, зобов`язувався повернути до 31 грудня 2021 року.

Крім того, сторонами правочину пунктом 4.2 узгоджено, що позика повертається у безготівковому порядку, шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок позикодавця, або шляхом внесення коштів у касу позикодавця у повному обсязі або частинами в сумі 312000,00 грн.

Факт передання коштів ОСОБА_1 у розмірі 312000,00 грн підтверджується видатковими касовими ордерами, а саме: видатковий касовий ордер від 24 травня 2017 року на 50000,00 грн, видатковий касовий ордер від 25 травня 2017 року на 50000,00 грн, видатковий касовий ордер від 26 травня 2017 року на 50000,00 грн, видатковий касовий ордер від 29 травня 2017 року на 50000,00 грн, видатковий касовий ордер від 30 травня 2017 року на 50000,00 грн, видатковий касовий ордер від 31 травня 2017 року на 50000,00 грн, видатковий касовий ордер від 01 червня 2017 року на 12000,00 грн.

Отже, згідно умов укладеного договору позики та додаткової угоди до нього належним його виконанням є повернення позичальником грошових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця, або шляхом внесення коштів у касу позикодавця у повному обсязі або частинами в сумі 312000,00 грн у строк до 31 грудня 2021 року.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, що розписка, датована 07 січня 2022 року не є належним доказом виконання зобов`язань за договором позики № 170523/1М від 23 травня 2017 року, з огляду на порядок повернення позики, передбачений пунктом 4.2 договору.

Крім того, колегія суддів зауважує, що у наданій відповідачем розписці зазначені відомості про передачу коштів у розмірі 312000,00 грн ОСОБА_2 , як погашення боргу за договором позики № 170523/1М від 23 травня 2017 року, які отримувач коштів, зокрема, зобов`язувався внести в касу ТОВ «Лан-Агро».

Водночас, ОСОБА_2 , згідно загальної інформації про юридичну особу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є одним із співзасновників та бенефіціарних власників ТОВ «Лан-Агро», натомість керівником юридичної особи є Середа С.М., який і здійснює управління поточною діяльністю товариства.

З аналізу вище зазначеного, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, що відповідачем не було надано доказів належного виконання зобов`язання, що виникло на підставі договору позики № 170523/1М від 23 травня 2017 року, а відтак є підстави для стягнення коштів у судовому порядку.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 жовтня 2023 року - без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 березня 2024 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко