Постанова

від 19.03.2024 по справі 916/2831/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2831/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюк І.Г.

суддів: Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю:

від КП «Теплопостачання міста Одеси» - Дусь Ю.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГОСПОДАРНИК»

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2023

по справі №916/2831/23

за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси»

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГОСПОДАРНИК»

про стягнення 707 652,64 грн.

суддя суду першої інстанції Волков Р.В.

місце винесення рішення: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.

Повний текст рішення складено та підписано: 29.12.2023 року.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГОСПОДАРНИК» про стягнення 707 652,64 грн. заборгованості за Договором на постачання теплової енергії № 1226 від 01.11.2006 за період з листопада 2017 року по квітень 2023 року.

В обґрунтування позову Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» посилається на те, що КП «Теплопостачання міста Одеси» на виконання договірних зобов`язань відпускало відповідачу теплову енергію, в той час як останній в порушення своїх зобов`язань, визначених у п. п. 3.2.2., 6.2., 6.3., 6.4. Договору, частково не сплачував за спожиту теплову енергію, внаслідок чого у нього за спірний період виникла заборгованість, заявлена до стягнення у даній справі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 позов Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГОСПОДАРНИК» про стягнення 707 652,64 грн. задоволено.

Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГОСПОДАРНИК» на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» 707 652,64 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 10 614,79 грн. витрат по сплаті судового збору.

Обґрунтування судового рішення.

В мотивах прийнятого рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 707 652,64 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд першої інстанції зазначив, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію. Розрахунковим періодом відповідно до укладеного між сторонами Договору є календарний місяць (п. 6.2. Договору). Тобто заявлена до стягнення заборгованість складається із нарахованих періодичних платежів, а отже позовна давність має розраховуватись окремо щодо кожного періоду (місяця), за який виникла заборгованість.

Разом з тим, судом зазначено, що відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Водночас п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, враховуючи обставини введення в Україні карантину та запровадження правового режиму воєнного стану, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовна давність за вимогами про стягнення спірної заборгованості за період з листопада 2017 р. по квітень 2023 р. не сплинула.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГОСПОДАРНИК» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2023у справві №916/2831/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГОСПОДАРНИК» про стягнення 707 652,64 грн. заборгованості за Договором на постачання теплової енергії № 1226 від 01.11.2006 за період з листопада 2017 року по квітень 2023 року відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає заявлені вимоги позивачем є незаконними та необгрунтованними та вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Однак, на думку скаржника, суд першої інстанції не з`ясував обставини справи, що мають значення для справи, а визнав встановленими обставини, які не доведені позивачем, чим і порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення у справі.

Зокрема, за відсутності факту та доказів надання відповідних послуг надавач послуг позбавлений права та підстав вимагати їх оплати від отримувача послуг.

Отже, на думку скаржника в матеріалах справи відсутні докази належного виконання позивачем Договору протягом всього заявленого періоду, поряд з тим, як з листопада 2022 року особисто відповідач не отримував послуги позивача.

При цьому, скаржник зазначає, що строк позовної давності звернення до суду з вимогою про стягнення 707 652, 64 грн. заборгованості за Договором на постачання теплової енергії №1226 від 01.11.2006 за період з листопада 2017 року по липень 2020 року сплинув.

Також, скаржником в апеляційній скарзі зазначається про те, що місцевий господарський суд в оскаржуваному судовому рішенні також встановив, що факт заборгованості підтверджується актами надання послуг та актами звірки взаємних розрахунків, які підписані сторонами.

При цьому, на думку скаржника, господарський суд не врахував висновків, що містяться у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 04.11.2019 у справі №905/49/15.

Отже, скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази виконання договору позивачем, які підтверджують факт реальності послуг.

У зв`язку з чим скаржник вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 у справі №916/2831/23 слід скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Доводи інших учасників провадження у справі.

22.02.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній посилається на те, що рішення суду було ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

18.01.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГОСПОДАРНИК» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 по справі №916/2831/23.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Богатир К.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2024.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/2831/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГОСПОДАРНИК» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 по справі №916/2831/23 - залишено без руху.

02.02.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГОСПОДАРНИК» надійшла заява про усунення недоліків. До вказаної заяви було додано платіжну інструкцію №185 від 31.01.2024 про сплату судового збору у розмірі 12 731, 00 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГОСПОДАРНИК» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 по справі №916/2831/23.

Призначено апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГОСПОДАРНИК» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 по справі №916/2831/23 до розгляду на 19.03.2024 о 14:00 год.

В судове засідання 30.05.2023 з`явився представник КП «Теплопостачання міста Одеси», представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГОСПОДАРНИК» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце засідання суду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 19.03.2024 представник КП «Теплопостачання міста Одеси» заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив судове рішення залишити без змін.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

19.03.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.

01.11.2006 між Комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси» як теплопостачальною організацією та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ГОСПОДАРНИК» як споживачем було укладено Договір на постачання теплової енергії № 1226 (далі Договір; а.с. 10-11), згідно з яким теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов`язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором.

Теплова енергія постачається споживачу на опалювання об`єкта по вул. Ген.Бочарова, 49-А згідно Додатку 1 до цього Договору (п. 2.1. Договору).

Пунктом 3.2.2. Договору передбачено обов`язок відповідача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим Договором.

Згідно з п. п. 5.1., 5.3. Договору облік споживання теплової енергії на опалення визначається розрахунковим способом.

Кількість спожитої теплової енергії визначається розрахунковим способом: на опалення згідно теплового навантаження будівлі з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел теплопостачальної організації та кількості діб роботи теплоспоживчого обладнання споживача в розрахунковий період.

Порядок розрахунків визначено п. п. 6.1.-6.4. Договору.

Так, розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації по тарифу 179,12 грн за 1 Гкал., діючому на момент укладання Договору.

Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в Договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 10.1. Договору визначено, що він набуває чинності з дні його підписання та діє до 01.11.2007.

Водночас згідно з п. 10.4. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін.

Відповідно до п. 10.1. Договору, останній припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення господарським судом; ліквідації будь-якої зі сторін.

Додатками до Договору є: 1) Обсяги постачання теплової енергії споживачу; 2) умови припинення подачі теплової енергії (а.с. 12-13).

Позивач звернув увагу, що дію Договору було продовжено у відповідності з п. 10.4. Договору.

Договір, який неодноразово продовжував строк дії згідно з п.10.4, додатки №№ 1, 2 підписано позивачем та відповідачем, скріплено печатками контрагентів, вказаний Договір є правомірним у розумінні ст. 204 ЦК України та передбачені у ньому договірні зобов`язання мають виконуватися сторонами належним чином.

Як вказав позивач, зверненню з позовом до суду передувало направлення відповідачу у травні 2023 р. претензії № 50 від 17.05.2023 на суму 707 652,64 грн з двома екземплярами акту звіряння розрахунків, а також рахунків-фактур за постачання теплової енергії у період з листопада 2017 р. по березень 2023 р.

Так, позивачем було виставлено відповідачу рахунки фактури № 1226 за постачання теплової енергії з листопада 2017 р. по березень 2023 р., копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 56-88).

Відповідно до ст. 20 3акону України «Про теплопостачання», законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про Державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про житлово-комунальні послуги», тарифи на послуги з постачання теплової енергії не є предметом узгодження між Теплопостачальною організацією та Споживачем, нарахування із застосуванням нових тарифів проводяться з дати їх встановлення, зазначеної у відповідній Постанові уповноваженого органу - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг України (НКРЕКП) про встановлення відповідного тарифу. Тариф на теплову енергію для Споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Нарахування у спірний період здійснювались позивачем згідно тарифів, затверджених постановами Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП):

- згідно Постанови НКРЕКП № 1943 від 07.11.2016 тариф на теплову енергію для потреб населення з 01.12.2016 складав 1 223,424 грн з ПДВ за 1 Гкал;

- у зв`язку із внесенням змін до Постанови НКРЕКП № 1943 від 07.11.2016 Постановою № 1390 від 09.11.2017 з 09.11.2017 тариф на теплову енергію для потреб населення з 01.12.2016 складав 1 211,268 грн з ПДВ за 1 Гкал;

- з 18.03.2020 відповідно до Постанови НКРЕКП від 17.03.2020 № 633 «Про внесення змін до постанови національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.01.2020 № 91» з 18.03.2020 при нарахуванні за реалізовану теплову енергію споживачам застосовувався тариф у розмірі 1 474,69 грн за 1 Гкал з ПДВ;

- Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.11.2020 № 2258 «Про внесення змін до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.01.2020 за № 91» «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання комунальному підприємству «Теплопостачання міста Одеси» були запроваджені нові тарифи: з 01.12.2020 вони склали 1 813,944 грн за 1 Гкал (з ПДВ) - для потреб населення.

Відповідно до п. 5.1. Договору облік споживання теплової енергії на опалення споживача визначався розрахунковим способом. Згідно з Актом прийому в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 19.08.2016 облік споживання теплової енергії на опалення споживача визначався за приладом обліку (а.с. 19).

Таким чином, у спірний період з листопада 2017 р. по квітень 2023 р. облік споживання відповідачем теплової енергії на опалення визначався за приладом обліку.

На виконання Договору теплопостачальна організація в період з листопада 2017 р. по березень 2023 р. поставляла відповідачу теплову енергію, а саме: у листопаді 2017 р. 55,297110 Гкал; у грудні 2017 р. 53,982570 Гкал; у січні 2018 р. 75,281535 Гкал; у лютому 2018 р. 40,927620 Гкал; у березні 2018 р. 96,404625 Гкал; у квітні 2018 р. 20,191455 Гкал; у листопаді 2018 р. 34,614210 Гкал; у грудні 2018 р. 60,950235 Гкал; у січні 2019 р. 77,402085 Гкал; у лютому 2019 р. 60,411555 Гкал; у березні 2019 р. 41,768805 Гкал; у листопаді 2019 р. 12,298185 Гкал; у грудні 2019 р. 42,997920 Гкал; у січні 2020 р. 72,299700 Гкал; у лютому 2020 р. 60,785415 Гкал; у березні 2020 р. 17,545290 Гкал; у квітні 2020 р. 30,403200 Гкал; у листопаді 2020 р. 50,581650 Гкал; у грудні 2020 р. 55,175505 Гкал; у січні 2021 р. 64,670745 Гкал; у лютому 2021 р. 81,035160 Гкал; у березні 2021 р. 58,916115 Гкал; у квітні 2021 р. 10,884150 Гкал; у листопаді 2021 р. 29,490720 Гкал; у грудні 2021 р. 64,565220 Гкал; у січні 2022 р. 64,732050 Гкал; у лютому 2022 р. 57,616650 Гкал; у березні 2022 р. 49,952520 Гкал; у листопаді 2022 р. 22,222560 Гкал; у грудні 2022 р. 44,526525 Гкал; у січні 2023 р. 51,980610 Гкал; у лютому 2023 р. 55,499115 Гкал; у березні 2023 р. 48,271155 Гкал.

Факт поставки теплової енергії у названих обсягах позивачем та її споживання відповідачем вбачається зі звітів за спожиту теплову енергію та актів зняття показань із засобів вимірювальної техніки, наявних у матеріалах справи (а.с. 20-52).

Вказуючи, що оплату вартості спожитої за спірний період теплової енергії відповідачем здійснено лише частково на загальну суму 1 799 082,73 грн, в той час як нараховано за спожиту теплову енергію 2 506 741,32 грн, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Водночас, при розрахунку заборгованості позивачем враховано, що станом на кінець листопада 2017 р. у відповідача була наявна переплата на суму 5,95 грн.

Позиція Південно західного апеляційного господарського суду.

Відповідно статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до п. 1. ст. 627 ГПК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Частиною першою статті 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем як постачальником виконано належним чином взяті на себе обов`язки та поставлено відповідачу теплову енергію в період з листопада 2017 по березень 2023 р. на загальну суму 2 506 741,32 грн, що, зокрема, звітами за спожиту теплову енергію та актами зняття показань із засобів вимірювальної техніки та періодичного огляду.

В свою чергу відповідач в порушення приписів ст.ст. 525, 526, 610, 629, 692, 714 ЦК України, ст.193 ГК України та умов Договору вартість спожитої теплової енергії в розмірі 707 652,64 грн не оплатив, не дивлячись на те, що згідно ч.1 ст.530 ЦК України та п.6.4 Договору строк виконання відповідного грошового зобов`язання настав.

Відхилення аргументів апеляційної скарги.

Щодо доводу скаржника, що позивач звернувся із позовом до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у позові, колегія суддів зазначає наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, Договір на постачання теплової енергії від 01.11.2006 № 1226 був діючим в спірний період, що обумовлює проведення розрахунків у відповідності до його умов.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №911/2768/20 та від 30.06.2021 у справі №910/3140/19.

У матеріалах справи відсутні відомості про те, що сторонами цього договору заявлялася вимога про припинення дії цього правочину і саме на підставі нього здійснюється постачання теплової енергії до об`єкту Відповідача .

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа № 522/6341/22 за позовом власників квартир будинку по вул. Ген. Бочарова, 49-А у м. Одесі до відповідача Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про визнання укладеними договорів на постачання теплової енергії за кожним з індивідуальних споживачів та про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а саме видати індивідуальним споживачам власникам квартир та нежитлових приміщень у будинку підписаний уповноваженою особою виконавця примірник Договору про надання послуг з постачання теплової енергії.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22.02.2023 у справі № 522/6341/22 позивачам було відмовлено у задоволенні позову. Суд обґрунтував відмову тим, що не вбачає підстав для визнання укладеним Договору про надання послуг окремо з кожним споживачем, оскільки не надано належних документів, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню, а також не підлягає задоволенню і інша вимога, яка є похідною вимогою. Суд погодився з доводами КП Теплопостачання міста Одеси щодо необхідності мати згоду позивачів, як володільців персональних даних, на право обробляти ці дані від імені володільця як розпорядника таких даних на виконання функцій виконавця послуг з метою регулювання відносин у сфері комунальних послуг. Судом встановлено, що таких заяв власниками вказаного будинку не надавались підприємству.

Постановою Одеського апеляційного суду від 22.08.2023 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.02.2023 залишено без змін.

Як встановлено Приморським районним судом м. Одеси під час розгляду справи № 522/6341/22, Комунальне підприємство Теплопостачання міста Одеси, як виконавець послуг теплопостачання надає відповідні послуги з постачання енергії на опалювання зазначеного будинку згідно Договору № 1226 на постачання теплової енергії, укладеного 01.11.2006. Зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні відомості про те, що сторонами цього договору заявлялася вимога про припинення дії цього правочину, відтак суд дійшов висновку, що цей договір є чинним і саме на підставі нього здійснюється надання послуг з постачання теплової енергії до будинку. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що позивачами не надано достатнього обсягу документів, які є необхідними при укладенні договору з надання послуг з постачання теплової енергії.

Таким чином, доводи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГОСПОДАРНИК» про те, що він є неналежним відповідачем у справі № 916/2831/23 спростовуються як наявними матеріалами справи, так і встановленими Приморським районним судом м. Одеси обставинами під час розгляду справи № 522/6341/22, які є преюдиційними по відношенню до справи, що розглядається.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання позивачем Договору протягом всього заявленого періоду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1. Договору, облік споживання теплової енергії на опалення Споживача визначався розрахунковим способом. Згідно до Акту прийому в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 18.10.2016 (копія Акту додана до позовної заяви) облік споживання теплової енергії на опалення Споживача став визначався за приладом обліку. Таким чином, у спірний період з листопада 2017р. по квітень 2023р. облік споживання теплової енергії на опалення визначається за приладом обліку.

На підтвердження спожитих відповідачем по справі обсягів теплової енергії, позивачем разом з позовною заявою до матеріалів справи надано копії звітів за спожиту теплову енергію за спірний період на підставі яких здійснювались нарахування.

Надані звіти містять назву Споживача, номер Договору за яким постачається теплова енергія, адресу об`єкту, назву та номер приладу обліку, показники за приладом обліку та звітний період за який здійснено загальне споживання теплової енергії.

Колегія суддів зауважує, що надані звіти підписані представниками сторін та завірені печаткою відповідача, що свідчить про згоду показників приладу обліку, зазначених в наданих до суду звітах, як доказах.

Таким чином, факт поставки теплової енергії у названих обсягах позивачем та її споживання відповідачем вбачається зі звітів за спожиту теплову енергію та актів зняття показань із засобів вимірювальної техніки, наявних у матеріалах справи.

Щодо застосування строку позовної давності, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію. Розрахунковим періодом відповідно до укладеного між сторонами Договору є календарний місяць (п. 6.2. Договору). Тобто заявлена до стягнення заборгованість складається із нарахованих періодичних платежів, а отже позовна давність має розраховуватись окремо щодо кожного періоду (місяця), за який виникла заборгованість.

Разом з тим, відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Водночас п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який в свою чергу постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався та тривав до 30.06.2023.

Крім того, 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому указами Президента України неодноразово продовжувався та триває станом на даний час.

Таким чином, враховуючи обставини введення в Україні карантину та запровадження правового режиму воєнного стану, позовна давність за вимогами про стягнення спірної заборгованості за період з листопада 2017 р. по квітень 2023 р. не сплинула.

Крім того, у спірний період перебіг позовної давності неодноразово переривався діями відповідача, що свідчили про визнання ним свого боргу, а саме регулярними оплатами за поставлену йому теплову енергію, що зазначено у розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви.

Інші доводи апеляційної скарги не приймаються колегією судів до уваги, оскільки вони жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, та не доводять неправильність чи незаконність прийнятого судового рішення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 707 652,64 грн заборгованості за спожиту теплову енергію підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги залишенню без задоволення із віднесенням судових витрат на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГОСПОДАРНИК» - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 у справі № 916/2831/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГОСПОДАРНИК».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.03.2024.

Головуючий суддяІ.Г. Філінюк

СуддяО.Ю. Аленін

СуддяК.В. Богатир