Ухвала

від 22.05.2024 по справі 916/2831/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 травня 2024 року

м. Київ

Cправа № 916/2831/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Господарник» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 (колегія суддів: Філінюк І. Г., Аленін О. Ю., Богатир К. В.) та рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 (суддя Волков Р. В.) у справі

за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Господарник» про стягнення 707 652,64 грн,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Господарник» (далі - ОСББ) 707 652,64 грн заборгованості за договором на постачання теплової енергії від 01.11.2006 № 1226 за період з листопада 2017 року до квітня 2023 року.

На обґрунтування позову зазначено, що відповідач частково не сплатив вартість поставленої позивачем теплової енергії.

20.12.2023 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024, про задоволення позову.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як такі, що підтверджені наявними у справі доказами.

ОСББ звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове - про відмову у позові.

На обґрунтування касаційної скарги зазначено, що ОСББ обрало модель організації договірних відносин шляхом укладення індивідуальних договорів із виконавцем комунальної послуги, про що було повідомлено позивача, а також про необхідність укладення відповідних індивідуальних договорів. Проте такі неодноразові звернення відповідача були залишені позивачем без реагування. Зазначені обставини не були враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Крім того, за доводами ОСББ, суди не врахували відсутності у матеріалах справи доказів належного виконання позивачем умов спірного договору протягом усього заявленого у позові періоду, а також спливу позовної давності щодо частини позовних вимог.

Підставами касаційного оскарження ОСББ визначило пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Згідно з протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 06.05.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідною з частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 у розмірі 2 684 грн.

Позов у цій справі подано у 2023 році, а його предметом є стягнення 707 652,64 грн, що становило менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023.

Отже, з огляду на наведене оскаржувані судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню як такі, що ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, вказаних у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

ОСББ посилається на наявність випадків, визначених у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України, щодо можливості касаційного оскарження судового рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Проте скаржник лише процитував наведену норму ГПК України, не навівши при цьому жодних обставин на її обґрунтування.

Разом з тим, тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника, оскільки означені випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, адже в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

ОСББ підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі зазначило пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, які без обґрунтувань, визначених пунктом 2 частини третьої цієї ж статті, не можуть вважатися дотриманням приписів статті 290 цього ж Кодексу, оскільки предметом спору у цій справі є стягнення грошових коштів, розмір яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Необхідно враховувати, що передбачені підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки не є тотожними з поняттям підстав касаційного оскарження, які передбачені пунктами 1- 4 частини першої статті 287 ГПК України.

Із доводів касаційної скарги ОСББ по суті також не вбачається наявності підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених частиною третьої статті 287 ГПК України.

Отже, ОСББ не дотрималося умови допуску справи до касаційного оскарження, в якій предметом позову є стягнення грошових коштів, розмір яких не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09.10.2018 про неприйнятність у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Європейський Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункту 3 (а) статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. При цьому в аспекті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також взято до уваги наявність або відсутність питання справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак ЄСПЛ не визнав факту висвітлення заявницею належним чином обставин порушення процесуальних гарантій, наданих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в контексті обов`язку справедливого провадження в судах першої та другої інстанцій.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховним Судом під час вирішення питання щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що не перевіряє викладені доводи скаржника у касаційній скарзі по суті щодо прийняття судами оскаржуваних судових рішень, адже скаржник не вказав та не довів виключних випадків, за наявності яких судове рішення у справі може з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом розгляду Верховним Судом відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Законодавець надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа № 914/1570/20, провадження № 12-90гс20) зазначила, що встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Запровадження процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що запровадження таких процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.

Отже, обставин, з яких би вбачалася необхідність перегляду цієї справи у суді касаційної інстанції, з огляду зазначені мотиви не наведено.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСББ на підставі пункту 1 частини першої статті 293 цього ж Кодексу, оскільки її подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень не розглядається.

Керуючись статтями 12, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/2831/23 за касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Господарник» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач