Ухвала

від 20.03.2024 по справі 912/2391/16

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

20.03.2024 м.Дніпро Справа № 912/2391/16 (912/1571/22)

Суддя Центрального апеляційного господарського суду Верхогляд Т.А., розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.02.2023 року у справі № 912/2391/16 (912/1571/22)

за позовом ДП ДГ "ЧЕРВОНИЙ ЗЕМЛЕРОБ" КДСГДС НААН, с.Чарівне, Бобринецький район, Кіровоградська область

до відповідача Головного управління ДПС у Кіровоградській області, м. Кропивницький

про визнання неправомірним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.02.2023 року у даній справі позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано неправомірним та скасовано рішення ГУ ДФС у Кіровоградській області №0073505106 від 19.12.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Кіровоградській області на користь державного підприємства "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України судовий збір у сумі 52 419,35 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Кіровоградській області (вчетверте) оскаржило його в апеляційному порядку.

Просить:

- визнати поважними причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження та поновити цей строк;

- скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.02.2023 року у справі № 912/2391/16 (912/1571/22), відмовити в задоволенні позовних вимог;

- розглядати справу за участю апелянта.

В обгрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначив, що вперше з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.02.2023 року (повний текст якого складено 24.02.2023 року) звернувся 06.03.2023 року в строк, передбачений ст. 256 ГПК України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2023 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано час для усунення недоліку скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023 року апеляційну скаргу було повернуто, оскільки апелянтом не було усунуто недолік скарги.

В подальшому, при зверненні ГУ ДПС у Кіровоградській області з апеляційними скаргами на вказане рішення, ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 28.08.2023 року та 20.12.2023 року їх було залишено без руху у зв`язку із необхідністю здійснення сплати судового збору в сумі 78629,03 грн.

Апеляційним судом встановлювався строк для усунення недоліків апеляційних скарг.

Головне управління ДПС у Кіровоградській області повідомляло суд апеляційної інстанції про те, що фінансування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, надходить до контролюючого органу періодично, у відповідних розмірах.

Проте, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 року суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.02.2023 року по справі №912/2391/16 (№912/1571/22).

Тобто, апелянт вважає, що ним апеляційні скарги подавались вчасно, з додержанням вимог чинного законодавства, причини, вказані для продовження строку на усунення недоліків, скаржник вважає поважними.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2023 року, від 28.08.2023 року, від 20.12.2023 року апеляційні скарги були залишені без руху з підстав несплати судового збору у розмірі 78 629,03 грн. Апеляційним судом надавався час для усунення недоліків апеляційних скарг.

Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023 року, від 20.12.2023 року, від 29.01.2024 року апеляційні скарги повертались скаржнику з підстав не усунення недоліків.

Також, в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 року судом було зазначено: "...Звертаючись з апеляційною скаргою втретє, апелянт порушує приписи ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, в якій зазначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається...".

06.02.2024 року через підсистему "Елктронний суд" ГУ ДПС у Кіровоградській області (вчетверте) подало апеляційну скаргу.

Дослідивши (вчетверте) апеляційну скаргу та додані до неї документи на відповідність вимогам господарського процесуального законодавства, суд вважає за необхідне залишити її без руху зважаючи на наступне.

Апеляційна скарга за формою та змістом повинна відповідати положенням статті 258 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до пункту 2 частини 3 цієї статті до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 цього Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Спір за позовом боржника про визнання неправомірним та скасування рішення податкового органу про застосування штрафних санкцій є майновим за своєю правовою природою, оскільки за наслідком його розгляду у податкового органу може виникнути право на стягнення з боржника певної грошової суми (майнове право), яка в розумінні ст.190 Цивільного кодексу України є майном боржника.

Приписами підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 зазначеного Закону унормовано, що за подання апеляційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви скарги.

Отже, за подання даної апеляційної скарги заявник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 78 629,03 грн (52 419,35 грн х 150%).

Скаржником не надано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі.

Щодо зазначених апелянтом причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК України. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Слід зазначити, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Суд апеляційної інстанції вважає, що скаржником не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998р., Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010р.).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004р.).

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 року у справі №5/452/06).

Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).

Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.

Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.

За приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції не вважає поважними. Апелянту слід надати інші поважні докази для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Керуючись статтями 174, 234-235, 258,260 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.02.2023 року у справі № 912/2391/16 (912/1571/22) залишити без руху.

Надати скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги тривалістю 10 днів з дня отримання цієї ухвали в електронному кабінеті.

Ухвалу надіслати апелянту в електронний кабінет.

Інформацію по справі учасники справи можуть отримати на сторінці Центрального апеляційного господарського суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою https://cag.court.gov.ua/sud4876.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку окремо від рішення суду не підлягає, набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя Т.А. Верхогляд