Рішення

від 20.03.2024 по справі 910/19071/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2024Справа № 910/19071/23

За позовом Міністерства молоді та спорту України

до Приватного акціонерного товариства "Київстар"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділенням Фонду державного майна України по місту Києву

про стягнення 398 863,73 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Патрікеєва Т.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство молоді та спорту України (далі - позивач, Мінмолодьспорт) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київстар" (далі - відповідач, ПРАТ "Київстар") про стягнення з відповідача штрафних санкцій за оренду державного нерухомого майна в загальному розмірі 398 863,73 грн, що складається з 270 727,88 грн неустойки, 5 518,40 грн 3% річних, 4 060,92 грн штрафу, 40 156,70 грн інфляційних втрат та 78 399,83 грн пені.

Позовна заява сформована в системі "Електронний суд" та зареєстрована в КП "Діловодство спеціалізованого суду" 14.12.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 позовну заяву Мінмолодьспорту залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

Заява про усунення недоліків сформована позивачем в системі "Електронний суд" 22.12.2023 та зареєстрована в КП "Діловодство спеціалізованого суду" 25.12.2023. У якості додатку до наведеної заяви додано позовну заяву № 11395/8.3 від 22.12.2023 з урахуванням та усуненням недоліків, вказаних в ухвалі суду від 19.12.2023.

26.12.2023 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" заяву про внесення РНОКПП до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи. Заява судом задоволена.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2023 постановлено прийняти позовну заяву Мінмолодьспорт до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/19071/23, розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (Україна, місто Київ, 01032, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 50-Г; ідентифікаційний код 19030825).

09.01.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнає, свою позицію обґрунтовує наступним.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивач набув прав балансоутримувача за Договором оренди №4819 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.12.2009, вже після припинення дії вказаного Договору, а тому у позивача не може виникати жодних прав із Договору оренди №4819 нерухомого майна від 28.12.2009, зокрема таких, що виникають внаслідок неналежного виконання Договору.

Позивач не наділений правом вимоги неустойки у розмірі подвійної орендної плати відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за Договором оренди №4819 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.12.2009, з огляду на те, що позивач набув прав саме балансоутримувача за вказаним Договором, а наймодавцем (орендодавцем) за вказаним Договором є третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Крім того, відповідач звертає увагу суду, що позивач, окрім неустойки, безпідставно нарахував пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати на суму заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2022 по 11.06.2023.

11.01.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" відповідь на відзив, відповідно до якої позивач повністю заперечив доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву та просив суд задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

У вказаній відповіді на відзив позивач звертає увагу на те, що відповідачем 11.09.2023 було перераховано на рахунок позивача суму заборгованості в розмірі 135 363,94 грн по орендній платі за період з 01.02.2022 по 11.06.2023 за Договором, що свідчить про факт визнання відповідачем позивача як балансоутримувача майна за Договором оренди.

Зокрема, позивач посилається на пункт 3.11. Договору, а саме на те, що закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

15.01.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" заперечення на відповідь на відзив.

16.01.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 постановлено виправити описки, допущені в ухвалі Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 910/19071/23 від 29.12.2023, відмовити у задоволенні клопотання Міністерства молоді та спорту України про здійснення розгляду справи № 910/19071/23 за правилами загального позовного провадження.

20.02.2024 через відділ діловодства суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, надійшли пояснення.

Відповідно до поданих пояснень, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, наголошує на тому, що право нарахування та стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення майна виникає тільки у орендодавця, а не у балансоутримувача, відповідно до законодавства та умов Договору. Зокрема, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, повідомила, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 відкрито провадження у справі № 910/18643/23 за позовом Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про стягнення неустойки за договором оренди № 4819 від 28.12.2009.

21.02.2024 представником позивача сформовані в системі "Електронний суд" та 22.02.2024 зареєстровані в КП "Діловодство спеціалізованого суду" заперечення на пояснення Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті справи та додані до них докази, а також заяви з процесуальних питань.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, заперечення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у сторін договору взаємних цивільних прав та обов`язків.

28.12.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ по м. Києву, орендодавець) та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», правонаступником якого є ПРАТ «Київстар» (далі - орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4819 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частина технічного поверху площею 10,00 кв.м. та частина даху будівлі площею 3,00 кв.м. (далі - майно) загальною площею 13,00 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 42, що перебуває на балансі Національного спортивного комплексу Олімпійський» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31 травня 2009 р. і становить 217788,00 грн без ПДВ.

На виконання умов Договору, 28.12.2009 між РВ ФДМУ по м. Києву та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» підписано Акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 42.

Згідно з п. 3.6 Договору, Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 10 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Умовами пункту 3.7. Договору, сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості (п.3.8. Договору).

Відповідно до п. 3.11. Договору, у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов?язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Згідно з п. 10.1 Договору, цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з « 28» грудня 2009 р. до « 28» листопада 2012 р. включно.

Умовами пункту 10.11. Договору, сторони погодили, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі 10 % за користування майном за час прострочення.

15.11.2010 між РВ ФДМУ по м. Києву та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» укладено Договір № 4819/01 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009 (далі - Договір № 4819/01).

29.12.2011 між РВ ФДМУ по м. Києву та ПРАТ «Київстар» укладено Договір № 4819/02 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009 (далі - Договір № 4819/02).

Відповідно до п. 3 Договору № 4819/02, сторони погодили замінити в п. 3.11 Договору «У разі припинення (розірвання) Договору» на «У разі розірвання за згодою сторін Договору».

Зокрема, згідно з п. 4 Договору № 4819/02, сторони узгодили викласти п. 10.11. Договору у наступній редакції: «За відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної помісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.»

22.08.2012 між РВ ФДМУ по м. Києву та ПРАТ «Київстар» укладено Договір № 4819/03 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009 (далі - Договір № 4819/03).

Відповідно до п. 1 Договору № 4819/03, сторони узгодили викласти п. 1.1. Договору у наступній редакції: «1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частина технічного поверху площею 10,00 кв.м. та частина даху будівлі площею 3,0 кв.м. (далі - майно) загальною площею 13.00 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 42, що перебуває на балансі Державного підприємства «Об?єднання спортивно-господарських споруд», код ЄДРПОУ 37102382 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на « 31» травня 2009 р. і становить 217 788.00 грн без урахування ПДВ.».

18.03.2013 між РВ ФДМУ по м. Києву та ПРАТ «Київстар» укладено Договір № 4819/04 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009 (далі - Договір № 4819/04).

Відповідно до п. 1 Договору № 4819/04, сторони узгодили викласти п. 1.1. Договору у наступній редакції: «1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - майно) загальною площею 13.00 кв.м. (частина технічного поверху площею 10,00 кв.м. та частина даху будівлі площею 3,0 кв.м.), яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 42, що перебуває на балансі Державного підприємства «Об?єднання спортивно-господарських споруд», код ЄДРПОУ 37102382 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31 жовтня 2012 р. і становить 352626,00 грн без урахування ПДВ.».

Пунктом 3 Договору № 4819/04, сторони встановили, що Договір оренди №4819 від 28.12.2009 р. продовжено на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє до « 28» жовтня 2015 р. включно.

20.10.2015 між РВ ФДМУ по м. Києву та ПРАТ «Київстар» укладено Договір № 4819/05 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009 (далі - Договір № 4819/05).

Згідно з п. 1 Договору № 4819/05, сторони домовилися, що в пункті 1.1 розділу 1 «Предмет договору» Договору оренди № 4819 від 28.12.2009 р. слова «Державного підприємства «Об?єднання спортивно-господарських споруд», код ЄДРПОУ 37102382» читати як «Державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський», код ЄДРПОУ 14297707».

16.03.2017 між РВ ФДМУ по м. Києву та ПРАТ «Київстар» укладено Договір № 4819/06 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009 (далі - Договір № 4819/06).

27.11.2018 між РВ ФДМУ по м. Києву та ПРАТ «Київстар» укладено Договір № 4819/07 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009 (далі - Договір № 4819/07).

Відповідно до п. 4 Договору № 4819/07, сторони домовилися продовжити Договір оренди №4819 від 28.12.2009 р. на 2 роки 11 місяців, що діє до « 28» серпня 2021 року включно.

Листом ПРАТ «Київстар» від 27.05.2021 №13679/05 звернулось до РВ ФДМУ по м. Києву щодо продовження дії Договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009 на наступний термін.

Листом РВ ФДМУ по м. Києву від 30.08.2021 № 30-06/6860 було повідомлено ПРАТ «Київстар», що у зв?язку із закінченням 28.08.2021 строку дії Договору, а також невиконанням орендарем вимог абзацу 1 пункту 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 03.06.2020 № 483 та пункту 8 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», на підставі частин 3 та 5, пункту 1 статті 19 та частини першої статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», пункту 10.4. та підпункту 10.6.1 пункту 10.6. розділу 10. «Строк чинності, умови зміни та припинення Договору», РВ ФДМУ по м. Києву, як орендодавець по Договору оренди, відмовило ПРАТ «Київстар» у продовженні дії Договору, оскільки Договір припинив свою дію у зв?язку із закінченням його строку. Отже Договір оренди припинено з 29.08.2021 що не заперечується сторонами цього договору , а також позивачем.

Також РВ ФДМУ по м. Києву повідомило ПРАТ «Київстар» про необхідність звільнення орендованого приміщення, підписання акта приймання-передачі (повернення) орендарем орендованого державного майна у визначений законом термін.

Відповідно до Наказу Мінмолодьспорту №334 та Акту приймання-передачі від 01.02.2022, постановлено майно, яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 42, що перебуває на балансі Державного підприємства «Національний спортивний комплекс Олімпійський» передати на баланс Мінмолодьспорту.

11.06.2023 між Мінмолодьспорт та ПРАТ «Київстар» підписано Акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до пункту 4 якого, орендар передає, а балансоутримувач з відома орендодавця приймає із строкового платного користування нерухоме майно, що належить до державної власності. Зокрема, у пункті 2 даного Акту сторони погодили, що датою припинення Договору оренди є « 11» 06 2023 року.

12.06.2023 між РВ ФДМУ по м. Києву, як орендодавцем, та ПРАТ «Київстар», як орендарем, та Мінмолодьспорт, як балансоутримувачем, було укладено новий Договір №9335 нерухомого майна, що належить до державної власності за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 42 та підписано між ПРАТ «Київстар» та Мінмолодьспорт акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності.

Згідно з Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №131 ПРАТ «Київстар» та Мінмолодьспорт узгодили, що Мінмолодьспорту, як виконавцем, були виконані наступні роботи (надані такі послуги) щодо оренди нежитлового приміщення за лютий - грудень 2022 року, січень - 11 червня 2023 року на загальну суму 135 363,94 грн.

Відповідно до наявної в матеріалах справи виписки з рахунка № НОМЕР_1 від 11.09.2023 ПРАТ «Київстар» було перераховано Мінмолодьспорту грошові кошти у розмірі 135 363,94 грн орендної плати за період з 01.02.2022 по 11.06.2023 за Договором. Вказане, зокрема, підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями від 11.09.2023 (додатки №16-32 до позовної заяви в редакції від 22.12.2023).

Суд зазначає що перерахування зазначених грошових коштів на рахунок позивача відповідачем не може бути розцінено як виконання умов Договору оренди, оскільки, як було встановлено, Договір оренди припинив свою дію з 29.08.2021; матеріали справи не містять жодних доказів того що цей Договір було поновлено на наступний термін; матеріали справи не містять жодних доказів того що станом на момент припинення Договору у відповідача була наявна заборгованість за цим Договором.

13.10.2023 позивач звернулося до відповідача з вимогою №9095/8.3 щодо сплати штрафних санкцій за Договором №4819 від 28.12.2009 за період з 01.02.2022 по 11.06.2023.

03.11.2023 відповідач листом №31342/05 повідомив позивача про те, що відхиляє усі вимоги позивача про сплату штрафних санкцій за Договором №4819 від 28.12.2009, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, судом встановлено наступне.

Дослідивши зміст спірного Договору №4819 від 28.12.2009, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами вказаного Договору є РВ ФДМУ по м. Києву, як орендодавець, та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», правонаступником якого є ПРАТ «Київстар», як орендар.

Суд зазначає, що саме у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та відповідача на підставі Договору №4819 від 28.12.2009 виникли права і обов`язки.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

У відповідності до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Орендні відносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, а щодо оренди державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

У відповідності до статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України регламентовано, що у разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, нормами законодавства передбачено, що договір оренди продовжується на той самий термін, на який його було укладено, у разі відсутності заяви однієї із сторін про його припинення, поданої протягом визначеного законом строку. В силу приписів ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінченням строку, на який його було укладено.

Між тим, 01.02.2020р. набрав чинності Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 3 жовтня 2019р. №157-IX.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди. Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором. Закінчення строку Договору оренди, на який його було укладено, в силу прямої норми ч.1 статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч.2 статті 291 ГК України, є підставою для його припинення.

Аналогічні положення містяться в п. 10.6.1. Договору оренди, відповідно до якого чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Судом встановлено, що дія Договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009 припинилася з 29.08.2021 (Договір був чинним до 28.08.2021 включно) .

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Зі змісту всіх вищенаведених норм вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору, а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Таким чином, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Подібний правовий висновок викладений в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 904/342/19, від 08.07.2021 у справі № 904/6063/19, від 23.06.2021 у справі № 908/3593/19, від 27.10.2021 у справі № 910/8531/20.

Згідно з ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Тобто, у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять усі права та обов`язки орендодавця. Таким чином, законодавство України гарантує незмінність прав орендаря у разі зміни власника орендованого майна, а відповідно зміна власника речі (майна) не є підставою для зміни або припинення договору найму (оренди).

Чинне законодавство надає наймачу додатковий захист шляхом встановлення правила про те, що перехід права власності на річ, передану у найм, не є підставою для зміни або припинення договору найму. При цьому новий власник речі автоматично набуває прав та обов`язків наймодавця за договором найму та повинен їх виконувати до закінчення строку дії договору або до моменту його припинення з будь-яких інших підстав. Тобто в результаті переходу права власності на найману річ має місце заміна наймодавця в договорі найму (подібні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5429/18, від 12.03.2019 у справі №909/367/18, від 05.06.2018 у справі №922/2318/17, від 17.07.2018 у справі №923/70/18).

Судом враховано, що згідно п. 10.5 Договору, реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього Договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників).

Однак, зміна балансоутримувача майна за Договором не є зміною власника майна, а тому положення пункту 10.5 Договору не можуть бути застосовані. Крім того, зміна балансоутримувача відбулася після закінчення строку дії Договору.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з п. 10.9 Договору, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.

Майно вважається повернутим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.10 Договору).

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Отже, невиконання наймачем передбаченого ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Водночас неустойка за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Отже, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначене вище майно було повернуто балансоутримувачу (Мінмолодьспорту) 11.06.2023, що підтверджується Актом повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується користування ПРАТ "Київстар" державним нерухомим майном, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 42 після закінчення строку дії Договору.

Окремо суд звертає увагу, що частина 2 ст. 785 ЦК України наділяє правом вимоги неустойки саме наймодавця (орендодавця), а не будь-яку іншу особу. Аналогічні положення закріплені у п.10.11. Договору.

Таким чином, право нарахування та стягнення з відповідача неустойки відповідно до Договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009 виникає виключно у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Додатково суд зазначає, в період з 01.02.2022 по 11.06.2023 орендна плата за Договором оренди №4819 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.12.2009 не нараховувалась через припинення дії Договору, а тому відповідно у відповідача не виникало обов?язку щодо сплати саме орендної плати за вказаним Договором у зазначений період.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, після припинення дії договору оренди у випадку неповернення майна орендарем нарахування за відповідний період суми заборгованості з орендної плати, а також нарахування на цю плату суми пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, не відповідають наведеній позиції та правовому регулюванню, встановленому частиною другою статті 785 ЦК України.

Сплата відповідачем позивачу 135 363,94 грн орендної плати за період з 01.02.2022 по 11.06.2023 не свідчить про виникнення у позивача прав та обов`язків орендодавця за Договором оренди від 28.12.2009 № 4819 зі змінами та доповненнями.

Відповідно до зазначеного вище, позивач безпідставно визначив в якості орендної плати сплачені відповідачем 135 363,94 грн в рахунок періоду з 01.02.2022 по 11.06.2023 за користування спірним об?єктом оренди, а також безпідставно нарахував на них: 4 060,92 грн штрафу у розмірі 3 % від суми заборгованості; 78 399,83 грн пені; 5 518,40 грн 3% річних; 40 156,70 грн інфляційних нарахувань.

Нарахування вказаних сум не відповідає наведеній позиції та правовому регулюванню, встановленому частиною другою статті 785 ЦК України, у зв?язку із чим відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, оскільки позивач не є стороною Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4819 від 28.12.2009, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 5 982,96 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та відмову у задоволенні позову, судовий збір у сумі 5 982,96 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 124, 129, 236 - 238, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 20.03.2024.

Суддя Оксана ГУМЕГА