Постанова

від 16.05.2024 по справі 910/19071/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2024 р. Справа№ 910/19071/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 16.05.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства молоді та спорту України

на рішення Господарського суду міста Києва

від 20.03.2024

у справі №910/19071/23 (суддя О.В. Гумега)

за позовом Міністерства молоді та спорту України

до Приватного акціонерного товариства "Київстар"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача -Регіональне відділенням Фонду державного майна України по місту Києву

про стягнення 398 863,73 грн

ВСТАНОВИВ:

Міністерство молоді та спорту України (далі - позивач, Мінмолодьспорт) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київстар" (далі - відповідач, ПРАТ "Київстар") про стягнення з відповідача штрафних санкцій за оренду державного нерухомого майна в загальному розмірі 398 863,73 грн, що складається з 270 727,88 грн неустойки, 5 518,40 грн 3% річних, 4 060,92 грн штрафу, 40 156,70 грн інфляційних втрат та 78 399,83 грн пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки позивач не є стороною Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4819 від 28.12.2009, позов задоволенню не підлягає.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство молоді та спорту України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі №910/19071/23 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник стверджував, що він одночасно наділений функціями уповноваженого органу управління та балансоутримувача майна за договором, та є власником спірного майна, що свідчить про вірно обраний спосіб захисту порушеного права; у відповідача виник обов`язок сплатити не тільки орендну плату за період з 01.02.2022 по 11.06.2023, а й штрафні санкції пропорційно у співвідношенні вказаному в п. 3.6. договору оренди.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2024 апеляційну скаргу у справі №910/19071/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Палій В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

04.04.2024 матеріали справи №910/19071/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024, у зв`язку з перебуванням судді Палія В.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/ 19071/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2024, справу №910/19071/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства молоді та спорту України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі №910/19071/23 та призначено судове засідання на 16.05.2024.

08.05.2024 через підсистему Електронний суд від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

У судове засідання 16.05.2024 з`явились представники позивача та відповідача та наддали пояснення по справі. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідкою, наявною в матеріалах справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення третьої особи про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 28.12.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ по м. Києву, орендодавець) та ЗАТ Київстар Дж.Ес.Ем., правонаступником якого є ПРАТ Київстар (далі - орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4819 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частина технічного поверху площею 10,00 кв.м. та частина даху будівлі площею 3,00 кв.м. (далі - майно) загальною площею 13,00 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 42, що перебуває на балансі Національного спортивного комплексу Олімпійський (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31 травня 2009 р. і становить 217788,00 грн без ПДВ.

На виконання умов Договору, 28.12.2009 між РВ ФДМУ по м. Києву та ЗАТ Київстар Дж.Ес.Ем. підписано Акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 42.

Згідно з п. 3.6 Договору, Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 10 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Умовами пункту 3.7. Договору, сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості (п.3.8. Договору).

Відповідно до п. 3.11. Договору, у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Згідно з п. 10.1 Договору, цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 28 грудня 2009 р. до 28 листопада 2012 р. включно.

Умовами пункту 10.11. Договору, сторони погодили, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі 10 % за користування майном за час прострочення.

15.11.2010 між РВ ФДМУ по м. Києву та ЗАТ Київстар Дж.Ес.Ем. укладено Договір № 4819/01 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009 (далі - Договір № 4819/01).

29.12.2011 між РВ ФДМУ по м. Києву та ПРАТ Київстар укладено Договір № 4819/02 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009 (далі - Договір № 4819/02).

Відповідно до п. 3 Договору № 4819/02, сторони погодили замінити в п. 3.11 Договору У разі припинення (розірвання) Договору на У разі розірвання за згодою сторін Договору.

Зокрема, згідно з п. 4 Договору № 4819/02, сторони узгодили викласти п. 10.11. Договору у наступній редакції: За відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної помісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

22.08.2012 між РВ ФДМУ по м. Києву та ПРАТ Київстар укладено Договір № 4819/03 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009 (далі - Договір № 4819/03).

Відповідно до п. 1 Договору № 4819/03, сторони узгодили викласти п. 1.1. Договору у наступній редакції: 1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частина технічного поверху площею 10,00 кв.м. та частина даху будівлі площею 3,0 кв.м. (далі - майно) загальною площею 13.00 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 42, що перебуває на балансі Державного підприємства Об?єднання спортивно-господарських споруд, код ЄДРПОУ 37102382 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31 травня 2009 р. і становить 217 788.00 грн без урахування ПДВ..

18.03.2013 між РВ ФДМУ по м. Києву та ПРАТ Київстар укладено Договір № 4819/04 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009 (далі - Договір № 4819/04).

Відповідно до п. 1 Договору № 4819/04, сторони узгодили викласти п. 1.1. Договору у наступній редакції: 1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - майно) загальною площею 13.00 кв.м. (частина технічного поверху площею 10,00 кв.м. та частина даху будівлі площею 3,0 кв.м.), яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 42, що перебуває на балансі Державного підприємства Об?єднання спортивно-господарських споруд, код ЄДРПОУ 37102382 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31 жовтня 2012 р. і становить 352626,00 грн без урахування ПДВ..

Пунктом 3 Договору № 4819/04, сторони встановили, що Договір оренди №4819 від 28.12.2009 р. продовжено на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє до 28 жовтня 2015 р. включно.

20.10.2015 між РВ ФДМУ по м. Києву та ПРАТ Київстар укладено Договір № 4819/05 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009 (далі - Договір № 4819/05).

Згідно з п. 1 Договору № 4819/05, сторони домовилися, що в пункті 1.1 розділу 1 Предмет договору Договору оренди № 4819 від 28.12.2009 р. слова Державного підприємства Об`єднання спортивно-господарських споруд, код ЄДРПОУ 37102382 читати як Державного підприємства Національний спортивний комплекс Олімпійський, код ЄДРПОУ 14297707.

16.03.2017 між РВ ФДМУ по м. Києву та ПРАТ Київстар укладено Договір № 4819/06 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009 (далі - Договір № 4819/06).

27.11.2018 між РВ ФДМУ по м. Києву та ПРАТ Київстар укладено Договір № 4819/07 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009 (далі - Договір № 4819/07).

Відповідно до п. 4 Договору № 4819/07, сторони домовилися продовжити Договір оренди №4819 від 28.12.2009 р. на 2 роки 11 місяців, що діє до 28 серпня 2021 року включно.

Листом ПРАТ Київстар від 27.05.2021 №13679/05 звернулось до РВ ФДМУ по м. Києву щодо продовження дії Договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009 на наступний термін.

Листом РВ ФДМУ по м. Києву від 30.08.2021 № 30-06/6860 було повідомлено ПРАТ Київстар, що у зв`язку із закінченням 28.08.2021 строку дії Договору, а також невиконанням орендарем вимог абзацу 1 пункту 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 03.06.2020 № 483 та пункту 8 статті 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна, на підставі частин 3 та 5, пункту 1 статті 19 та частини першої статті 24 Закону України Про оренду державного та комунального майна, пункту 10.4. та підпункту 10.6.1 пункту 10.6. розділу 10. Строк чинності, умови зміни та припинення Договору, РВ ФДМУ по м. Києву, як орендодавець по Договору оренди, відмовило ПРАТ Київстар у продовженні дії Договору, оскільки Договір припинив свою дію у зв`язку із закінченням його строку. Отже Договір оренди припинено з 29.08.2021 що не заперечується сторонами цього договору , а також позивачем.

Також РВ ФДМУ по м. Києву повідомило ПРАТ Київстар про необхідність звільнення орендованого приміщення, підписання акта приймання-передачі (повернення) орендарем орендованого державного майна у визначений законом термін.

Відповідно до Наказу Мінмолодьспорту №334 та Акту приймання-передачі від 01.02.2022, постановлено майно, яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 42, що перебуває на балансі Державного підприємства Національний спортивний комплекс Олімпійський передати на баланс Мінмолодьспорту.

11.06.2023 між Мінмолодьспорт та ПРАТ Київстар підписано Акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до пункту 4 якого, орендар передає, а балансоутримувач з відома орендодавця приймає із строкового платного користування нерухоме майно, що належить до державної власності. Зокрема, у пункті 2 даного Акту сторони погодили, що датою припинення Договору оренди є 11 06 2023 року.

12.06.2023 між РВ ФДМУ по м. Києву, як орендодавцем, та ПРАТ Київстар, як орендарем, та Мінмолодьспорт, як балансоутримувачем, було укладено новий Договір №9335 нерухомого майна, що належить до державної власності за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 42 та підписано між ПРАТ Київстар та Мінмолодьспорт акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності.

Згідно з Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №131 ПРАТ Київстар та Мінмолодьспорт узгодили, що Мінмолодьспорту, як виконавцем, були виконані наступні роботи (надані такі послуги) щодо оренди нежитлового приміщення за лютий - грудень 2022 року, січень - 11 червня 2023 року на загальну суму 135 363,94 грн.

Відповідно до наявної в матеріалах справи виписки з рахунка № UA978201720313281001203086633 від 11.09.2023 ПРАТ Київстар було перераховано Мінмолодьспорту грошові кошти у розмірі 135 363,94 грн орендної плати за період з 01.02.2022 по 11.06.2023 за Договором. Вказане, зокрема, підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями від 11.09.2023 (додатки №16-32 до позовної заяви в редакції від 22.12.2023).

При цьому, як правомірно вказав місцевий суд, перерахування зазначених грошових коштів на рахунок позивача відповідачем не може бути розцінено як виконання умов Договору оренди, оскільки, як було встановлено, Договір оренди припинив свою дію з 29.08.2021; матеріали справи не містять жодних доказів того що цей Договір було поновлено на наступний термін; матеріали справи не містять жодних доказів того що станом на момент припинення Договору у відповідача була наявна заборгованість за цим Договором.

13.10.2023 позивач звернулося до відповідача з вимогою №9095/8.3 щодо сплати штрафних санкцій за Договором №4819 від 28.12.2009 за період з 01.02.2022 по 11.06.2023.

03.11.2023 відповідач листом №31342/05 повідомив позивача про те, що відхиляє усі вимоги позивача про сплату штрафних санкцій за Договором №4819 від 28.12.2009, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, з чим колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у сторін договору взаємних цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами спірного Договору від 28.12.2009 №4819 є РВ ФДМУ по м. Києву, як орендодавець, та ЗАТ Київстар Дж.Ес.Ем., правонаступником якого є ПРАТ Київстар, як орендар.

Тобто, саме у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та відповідача на підставі Договору №4819 від 28.12.2009 виникли права і обов`язки.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

У відповідності до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Орендні відносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, а щодо оренди державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються також Законом України Про оренду державного та комунального майна.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

У відповідності до статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України регламентовано, що у разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, нормами законодавства передбачено, що договір оренди продовжується на той самий термін, на який його було укладено, у разі відсутності заяви однієї із сторін про його припинення, поданої протягом визначеного законом строку. В силу приписів ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 24 Закону України Про оренду державного та комунального майна договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінченням строку, на який його було укладено.

Між тим, 01.02.2020р. набрав чинності Закон України Про оренду державного та комунального майна від 3 жовтня 2019р. №157-IX.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про оренду державного та комунального майна Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди. Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором. Закінчення строку Договору оренди, на який його було укладено, в силу прямої норми ч.1 статті 24 Закону України Про оренду державного та комунального майна, ч.2 статті 291 ГК України, є підставою для його припинення.

Аналогічні положення містяться в п. 10.6.1. Договору оренди, відповідно до якого чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Судом встановлено, що дія Договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009 припинилася з 29.08.2021 (Договір був чинним до 28.08.2021 включно).

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Зі змісту всіх вищенаведених норм вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору, а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Таким чином, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Подібний правовий висновок викладений в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19, Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №904/342/19, від 08.07.2021 у справі №904/6063/19, від 23.06.2021 у справі №908/3593/19, від 27.10.2021 у справі №910/8531/20.

Згідно з ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Тобто, у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять усі права та обов`язки орендодавця. Таким чином, законодавство України гарантує незмінність прав орендаря у разі зміни власника орендованого майна, а відповідно зміна власника речі (майна) не є підставою для зміни або припинення договору найму (оренди).

Чинне законодавство надає наймачу додатковий захист шляхом встановлення правила про те, що перехід права власності на річ, передану у найм, не є підставою для зміни або припинення договору найму. При цьому новий власник речі автоматично набуває прав та обов`язків наймодавця за договором найму та повинен їх виконувати до закінчення строку дії договору або до моменту його припинення з будь-яких інших підстав. Тобто в результаті переходу права власності на найману річ має місце заміна наймодавця в договорі найму (подібні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5429/18, від 12.03.2019 у справі №909/367/18, від 05.06.2018 у справі №922/2318/17, від 17.07.2018 у справі №923/70/18).

Судом враховано, що згідно п. 10.5 Договору, реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього Договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників).

Однак, зміна балансоутримувача майна за Договором не є зміною власника майна, а тому положення пункту 10.5 Договору не можуть бути застосовані. Крім того, зміна балансоутримувача відбулася після закінчення строку дії Договору.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з п. 10.9 Договору, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.

Майно вважається повернутим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.10 Договору).

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Отже, невиконання наймачем передбаченого ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Водночас неустойка за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Отже, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.

Як вбачається з матеріалів справи, об`єкт оренди було повернуто балансоутримувачу (Мінмолодьспорту) 11.06.2023, що підтверджується Актом повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Наведене свідчить, що ПРАТ "Київстар" користувалося державним нерухомим майном, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 42, після закінчення строку дії Договору від 28.12.2009 №4819.

До того ж, частина 2 ст. 785 ЦК України наділяє правом вимоги неустойки саме наймодавця (орендодавця), а не будь-яку іншу особу. Аналогічні положення закріплені у п.10.11. Договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з місцевим судом, що право нарахування та стягнення з відповідача неустойки відповідно до Договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009 виникає виключно у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, на що також звернула увагу дана третя особа у, поданих до суду першої інстанції, поясненнях.

Окрім того, судом враховано висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені в постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, згідно яких, після припинення дії договору оренди у випадку неповернення майна орендарем нарахування за відповідний період суми заборгованості з орендної плати, а також нарахування на цю плату суми пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, не відповідають наведеній позиції та правовому регулюванню, встановленому частиною другою статті 785 ЦК України.

Сплата ж відповідачем позивачу 135 363,94 грн орендної плати за період з 01.02.2022 по 11.06.2023 не свідчить про виникнення у позивача прав та обов`язків орендодавця за Договором оренди від 28.12.2009 № 4819 зі змінами та доповненнями.

За наведених обставин, з огляду на те, що позивач, в межах спірних правовідносин не наділений правом нарахування та стягнення з відповідача неустойки відповідно до Договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009, а таке право виникає виключно у орендодавця (Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву), враховуючи, що позивач безпідставно визначив в якості орендної плати сплачені відповідачем 135 363,94 грн в рахунок періоду з 01.02.2022 по 11.06.2023 за користування спірним об`єктом оренди, а також безпідставно нарахував на них: 4 060,92 грн штрафу у розмірі 3 % від суми заборгованості; 78 399,83 грн пені; 5 518,40 грн 3% річних; 40 156,70 грн інфляційних нарахувань, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що нарахування вказаних сум не відповідає вищенаведеній позиції та правовому регулюванню, встановленому частиною другою статті 785 ЦК України, у зв`язку із чим відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.

Наведеним вище спростовуються доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі про те, що у відповідача виник обов`язок сплатити не тільки орендну плату за період з 01.02.2022 по 11.06.2023, а й штрафні санкції пропорційно у співвідношенні вказаному в п. 3.6. договору оренди.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо тверджень скаржника, викладений в апеляційній скарзі про те, що останній одночасно наділений функціями уповноваженого органу управління та балансоутримувача майна за договором, та є власником спірного майна, що свідчить про вірно обраний спосіб захисту порушеного права, то вони є безпідставними, оскільки, в даному випадку, позивач помилково ототожнює права власника майна та права орендодавця, яким в межах спірних правовідносин позивач не являється.

Окрім того, видається незрозумілим, яким чином зміна власника спірного майна, в даному випадку, призвела до зміни орендодавця за спірним договором, який імперативно визначається відповідно до положень ч. 2 ст. 4 ЗУ Про оренду державного та коммунального майна.

До того ж, судом встановлено, що позивачем не заперечується встановлена обставина того, що договір оренди від 28.12.2009 №4819 був чинним до 28.08.2021 включно, відтак, позивач, який до 28.08.2021 не набув статусу орендодавця за спірним договором не набув права вимоги за ч. 2 ст. 758 ЦК України, а також не міг набути будь яких інших прав за договором, з огляду на дату набуття позивачем статусу балансоутримувача спірного майна 01.02.2022, тобто після припинення дії договору від 28.12.2009 та за відсутності заміни будь якої сторони договору на позивача до 28.08.2021 включно.

Решта викладених в апеляційній скарзі аргументів не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до надання скаржником власної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, однак не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Міністерства молоді та спорту України.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 20.03.2024 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства молоді та спорту України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі №910/19071/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Міністерство молоді та спорту України.

Матеріали справи №910/19071/23 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 10.06.2024 після виходу з відпустки головуючого судді Коробенка Г.П. та судді Кравчука Г.А.

Головуючий суддяГ.П. Коробенко

СуддіГ.А. Кравчук

Т.П. Козир