Рішення

від 23.02.2024 по справі 911/2506/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2024 р.

м. Київ

Справа № 911/2506/23

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Репікової З.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватно-орендної агрофірми "Україна"

до (1) Переяславської міської ради,

(2) Комунального підприємства "Переяславське виробниче управління комунального господарства Переяславської міської ради",

(3) Державного реєстратора Канівець Ніни Вікторівни Виконавчого комітету Переяславської міської ради Київської області

про визнання права постійного користування, визнання протиправним та скасування рішення, а також про скасування рішень про державну реєстрацію права постійного користування,

за участю представників:

позивача: Бордаченко О.В.;

відповідачів: не з`явились,

в с т а н о в и в:

Історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватно-орендної агрофірми "Україна" до Переяславської міської ради, Комунального підприємства "Переяславське виробниче управління комунального господарства Переяславської міської ради", Державного реєстратора Канівець Ніни Вікторівни Виконавчого комітету Переяславської міської ради Київської області про визнання права постійного користування, визнання протиправним та скасування рішення, а також скасування рішень про державну реєстрацію права постійного користування.

Ухвалою від 21.08.2023 Господарського суду Київської області вказану позовну заяву залишено без руху. Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Господарський суд ухвалою від 06.09.2023 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання у справі на 16.10.2023 на 14:30. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження.

До суду надійшли відзиви на позовну заяву, які прийняті судом та долучені до матеріалів справи. Враховуючи надходження до суду заяви Переяславської міської ради про відкладення розгляду справи та продовження строку для відзиву, суд встановив раді додатковий строк для подання відзиву - до 31.10.2023. Також суд встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив Переяславської міської ради - до наступного судового засідання. У зв`язку з цим розгляд справи відкладено на 06.11.2023 на 14:30.

У судовому засіданні 06.11.2023 судом прийнято до матеріалів справи відзив Переяславської міської ради на позовну заяву. Враховуючи твердження представника позивача про намір подавати відповідь на відзив, суд відклав підготовче судове засідання на 01.12.2023 на 14:00.

У судовому засіданні 01.12.2023 судом прийнято до матеріалів справи відповідь на відзив Приватно-орендної агрофірми "Україна". Суд встановив строк для подання заперечень до 18.12.2023. У зв`язку з цим підготовче судове засідання відкладено на 20.12.2023 на 14:00.

У судовому засіданні 20.12.2023 судом прийнято до матеріалів справи заперечення. Враховуючи закінчення строку підготовчого провадження, суд призначає справу до розгляду по суті на 09.01.2024 на 16:00.

У судове засідання з розгляду справи по суті 09.01.2024 з`явився представник позивача. Представник позивача розпочав виступ зі вступним словом. У судовому засіданні судом запропоновано позивачу надати суду докази сплати земельного податку за спірні земельні ділянки та відомості щодо правонаступництва позивача, з підстав суперечливості відомостей наданих до позову, у зв`язку з чим суд оголосив перерву на стадії вступного слова позивача до 30.01.2024 до 15:00 год.

У судове засідання 30.01.2024 з`явились представники позивача та відповідача-1. Суд долучив до матеріалів справи пояснення позивача. У зв`язку з тим, що позивачем надано пояснення 29.01.2024 та з огляду на клопотання представника відповідача-1 про ознайомлення з поданими поясненнями, суд відклав розгляд справи по суті на 06.02.2024 на 16:00.

У судове засідання 06.02.2024 з`явився представник позивача. Ініші особи не з`явились, належним чином повідомлені. Від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом задоволено.

Від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів у вигляді експертного дослідження, в задоволенні якого судом відмовлено з огляду на те, що дане клопотання разом з доказами подано на стадії розгляду справи по суті, проте, докази або повідомлення про неможливість їх подання з проханням про встановлення додаткового строку мають подаватись учасниками справи на стадії підготовчого провадження разом з заявами по суті. Суд констатує, що бажання і необхідність подати такий доказ позивач ініціював лише на стадії розгляду справи по суті за наслідками стадіїї дослідження доказів.

Враховуючи необхідність перевірити обставини правонаступництва позивача, з огляду на відсутність в матеріалах справи статуту КСП "Україна" в редакції станом на дату протоколу зборів КСП "Україна" від 16.12.1999, а також необхідність встановити кількість дійсних членів КСП "Україна", які мали право на участь у цих зборах, позаяк в матеріалах справи відсутні такі відомості, а також відомості про те, коли засновник (власник) позивача ОСОБА_1 отримав у власність земельний та майновий пай за рахунок майна КСП, які визначені у статуті позивача, як майно, на основі якого створено позивача, суд, керуючись положеннями ч. 4 ст. 74 ГПК України, зобов`язав позивача надати належним чином завірену копію статуту КСП "Україна", список членів КСП "Україна", що мали право брати участь в зборах 16.12.1999 та відомості щодо дати отримання у власність засновником позивача земельного та майнового паю, про які йде мова у п. 1.2 статуту позивача в редакції 2000 року, оскільки відсутність вказаних доказів перешкоджає суду достеменно встановити наявність чи відсутність обставин правонаступництва позивача, якими обгрунтовуються позовні вимоги і які є наріжними в межах розгляду даної справи.

У зв`язку з цим та клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи, суд відклав розгляд справи по суті на 09.02.2024 на 15:00.

У судове засідання 09.02.2024 з`явились представники позивача. Ініші особи не з`явились, належним чином повідомлені. Від представника відповідача-1 надійшло заперечення на пояснення позивача, які судом прийняті до матеріалів справи.

Судом задоволено клопотання представника про долучення витребуваних ухвалою суду від 06.02.2024 документів.

Враховуючи подання представником позивача витребуваних судом письмових доказів та необхідність їх додаткового вивчення судом та іншими учасниками процесу, суд оголосив перерву в розгляді справи по суті до 23.02.2024 до 14:00.

У судовому засіданні 23.02.2024 суд прийняв рішення.

Зміст та підстави позовних вимог

Позивач звернувся до суду з наступними вимогами:

(1) визнати за ПОА "Україна" право постійного користування на земельні ділянки для іншого лісогосподарського призначення розташованих на території Переяславської міської територіальної громади Бориспільського району Київської області (КВЦПЗ-09.09.02) з кадастровими номерами:

3223380400:04:006:0030 площею 34,1587 га;

3223380400:04:004:0014 площею 27,8154 га;

3223380400:04:001:0080 площею 32,6492 га;

3223380400:04:006:0031 площею 20,3118 га;

3223380400:04:015:0008 площею 43,1618 га;

3223380400:04:015:0011 площею 39,6566 га;

3223380400:04:015:0010 площею 41,5434 га;

3223380400:04:015:0009 площею 12,5033 га;

3223380400:04:013:0060 площею 65,0363 га;

3223380400:04:015:0007 площею 48,3284 га;

(2) визнати недійсним рішення Переяславської міської ради VIII скликання № 32-21-VIII від 23.12.2021 "Про передачу земельних ділянок в постійне користування комунальному підприємству Переяславському виробничому управлінню комунального господарства Переяславської міської ради" в частині передачі комунальному підприємству Переяславському виробничому управлінню комунального господарства Переяславської міської ради в постійне користування земельні ділянки для іншого лісогосподарського призначення, розташованих на території Переяславської міської територіальної громади Бориспільського району Київської області (КВЦПЗ-09.09.02) з тими кадастровими номерами, що наведені вище;

(3) скасувати рішення державного реєстратора Канівець Ніни Вікторівни , Виконавчий комітет Переяславської міської ради. Київська обл., про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме:

індексний номер: 62933050 від 19.01.2022, номер запису про інше речове право: 46237217;

індексний номер: 62934093 від 19.01.2022, номер запису про інше речове право: 46238164;

індексний номер: 62938931 від 19.01.2022, номер запису про інше речове право: 46242517;

індексний номер: 62947061 від 20.01.2022, номер запису про інше речове право: 46249851;

індексний номер: 62945850 від 20.01.2022, номер запису про інше речове право: 46248777;

індексний номер: 62948285 від 20.01.2022, номер запису про інше речове право: 46250886;

індексний номер: 62947595 від 20.01.2022, номер запису про інше речове право: 46250300;

індексний номер: 62947317 від 20.01.2022, номер запису про інше речове право: 46250050;

індексний номер: 62934691 від 19.01.2022, номер запису про інше речове право: 46238674;

індексний номер: 62934422 від 19.01.2022, номер запису про інше речове право: 46238427.

Позивач акцентував увагу суду на тому, що рішенням № 01-18-VIII від 26.11.2021. "Про реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки" Переяславська міська ради VIII скликання вирішила: зареєструвати у Державному реєстрі речових прав речове право (право комунальної власності) Переяславської міської ради на земельні ділянки лісогосподарського призначення (КВЦПЗ 09.09.02 - Для іншого лісогосподарського призначення) з кадастровими номерами, зокрема: 3223380400:04:006:0030, 3223380400:04:004:0014, 3223380400:04:001:0080, 3223380400:04:006:0031, 3223380400:04:015:0008, 3223380400:04:015:0011, 3223380400:04:015:0010, 3223380400:04:015:0009, 3223380400:04:013:0060, 3223380400:04:015:0007, а також вирішено провести державну реєстрацію права комунальної власності земельних ділянок, які зазначено вище відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Разом з тим, рішенням № 06-19-VIII від 01.12.2021 "Про реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки" Переяславська міська ради VIII скликання вирішила зареєструвати у Державному реєстрі речових прав речове право (право комунальної власності) Переяславської міської ради на земельні ділянки лісогосподарського призначення (КВЦПЗ 09.09.02 - Для іншого лісогосподарського призначення) з кадастровими номерами, зокрема, 3223380400:04:015:0008, а також вирішено провести державну реєстрацію права комунальної власності земельних ділянок, які зазначено вище відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Рішенням № 01-22-VIII від 13.12.2021 "Про реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки" Переяславська міська ради VIII скликання вирішила: зареєструвати у Державному реєстрі речових прав речове право (право комунальної власності) Переяславської міської ради на земельні ділянки лісогосподарського призначення (КВЦПЗ 09.09.02 - Для іншого лісогосподарського призначення) з кадастровими номерами, зокрема: 3223380400:04:015:0010 площею 41,5434 га, а також вирішено провести державну реєстрацію права комунальної власності земельних ділянок, які зазначено вище відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Рішенням № 01-20-VIII від 09.12.2021 "Про реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки" Переяславська міська ради VIII скликання вирішила: зареєструвати у Державному реєстрі речових прав речове право (право комунальної власності) Переяславської міської ради на земельні ділянки лісогосподарського призначення (КВЦПЗ 09.09.02 - Для іншого лісогосподарського призначення) з кадастровими номерами, а саме, зокрема: 3223380400:04:006:0031, 3223380400:04:015:0009, а також вирішено провести державну реєстрацію права комунальної власності земельних ділянок, які зазначено вище відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Рішенням № 01-23-VIII від 17.12.2021 "Про реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки" Переяславська міська ради VIII скликання вирішила: зареєструвати у Державному реєстрі речових прав речове право (право комунальної власності) Переяславської міської ради на земельні ділянки лісогосподарського призначення (КВЦПЗ 09.09.02 - Для іншого лісогосподарського призначення) з кадастровими номерами, а саме, зокрема: 3223380400:04:015:0011, а також вирішено провести державну реєстрацію права комунальної власності земельних ділянок, які зазначено вище відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Рішенням № 32-21-VIII від 23.12.2021 "Про передачу земельних ділянок в постійне користування комунальному підприємству Переяславському виробничому управлінню комунального господарства Переяславської міської ради" Переяславська міська ради VIII скликання вирішила: передати Комунальному підприємству Переяславському виробничому управлінню комунального господарства Переяславської міської ради в постійне користування земельні ділянки для іншого лісогосподарського призначення загальною площею 1 003,3289 га, розташованих на території Переяславської міської територіальної громади Бориспільського району Київської області (КВЦПЗ-09.09.02) з кадастровими номерами, а саме, зокрема: 3223380400:04:006:0030, 3223380400:04:004:0014, 3223380400:04:001:0080, 3223380400:04:006:0031, 3223380400:04:015:0008, 3223380400:04:015:0011, 3223380400:04:015:0010, 3223380400:04:015:0009, 3223380400:04:013:0060, 3223380400:04:015:0007, а також вирішено доручити Комунальному підприємству Переяславському виробничому управлінню комунального господарства Переяславської міської ради зареєструвати право постійного користування на земельні ділянки, які зазначено вище у відповідності з чинним законодавством.

На підставі вищевказаного Рішення Переяславської міської ради VIII скликання № 32- 21-VIII від 23.12.2021 "Про передачу земельних ділянок в постійне користування комунальному підприємству Переяславському виробничому управлінню комунального господарства Переяславської міської ради" державним реєстратором Канівець Ніна Вікторівна, Виконавчий комітет Переяславської міської ради, Київська обл. проведена державна реєстрація іншого речового права, а саме "право постійного користування земельною ділянкою" за правокористувачем Комунальним підприємством "Переяславське виробниче управління комунального господарства Переяславської міської ради" (код ЄДРПОУ 05473594).

Позивач вважає, що Рішення Переяславської міської ради VIII скликання № 32-21-VIII від 23.12.2021 "Про передачу земельних ділянок в постійне користування комунальному підприємству Переяславському виробничому управлінню комунального господарства Переяславської міської ради" є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки вищевказані земельні ділянки лісового масиву, які знаходяться в районі с. Велика Каратуль перебувають у користуванні підприємства на праві постійного користування з 1996 року.

Позивач відзначав, що лісовий масив довкола с. Велика Каратуль був колгоспним лісом колгоспу "Радянська Україна", який здійснював його насадження на піщаних грунтах, здійснював лісорозведення, самостійно охороняв від пожеж, незаконних порубок, від шкідників і хвороб, і т.д. В штаті колгоспу "Україна", а в подальшому і КСП "Україна"/ПОА "Україна" були відповідні спеціалізовані підрозділи/спеціалісти (лісники і т.д.).

Позивач звертав увагу, що розпорядженням представника президента України "Про перереєстрацію колгоспу "Радянська Україна", с. Велика Каратуль" № 330 від 22.11.1993 постановлено провести державну перереєстрацію колгоспу "Радянська Україна" у Колективне сільськогосподарське підприємство "Україна".

Державна реєстрація була проведена 22.11.1993 та зареєстрований Статут КСП "Україна" (код ЄДРПОУ 03756327). На підставі Рішення Великокаратульської сільської ради народних депутатів 4 сесії 22 скликання "Про передачу у колективну власність і постійне користування земельних ділянок. КСП "Україна" від 11.10.1995 отримано Державний акт на право постійного користування землею серії І КВ № 000176 від 11.03.1996, яким надано у постійне користування 905 га земель в складі, зокрема, лісового фонду 764,1 га.

Позивач наголосив, що на підставі протоколу № 2 "загальних зборів працівників" Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна" від 16.12.1999 Колективне сільськогосподарське підприємство "Україна" реорганізовано в Приватно-орендну агрофірму "Україна" (код ЄДРПОУ 03756327).

В свою чергу, відповідно до п. 1.4. Статуту ПОА "Україна" від 2000 року Агрофірма є юридичною особою з моменту її державної реєстрації і являється правонаступником КСП "Україна".

Позивач у своїх доводах посилався на те, що відповідно до довідки Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (м. Київ) вих. № 27-0.11-203/2-23 від 24.07.2023 у результаті опрацювання та співставлення даних головним інженером проекту виготовлено ситуаційну схему, на якій відображено межі земельних ділянок відповідно до науковотехнічної документації по виготовленню державних актів на право колективної власності на постійне користування землею колективного сільськогосподарського підприємства "Україна" та даних про межі земельних ділянок з кадастровими номерами 3223380400:04:006:0030, площею 34,1587 га; 3223380400:04:004:0014 площею 27,8154 га; 3223380400:04:001:0080 площею 32,6492 га; 3223380400:04:006:0031 площею 20,3118 га; 3223380400:04:015:0008 площею 43,1618 га; 3223380400:04:015:0011 площею 39,6566 га; 3223380400:04:015:0010 площею 41,5434 га; 3223380400:04:015:0009 площею 12,5033 га; 3223380400:04:013:0060 площею 65,0363 га та 3223380400:04:015:0007 площею 48,3284 га встановлено, що всі вищевказані земельні ділянки знаходяться в межах ділянок, що відповідають державному акту на право постійного користування землею серії І КВ № 000176 від 11.03.1996.

Позивач наголосив на тому, що ПОА "Україна" не лише добровільно не відмовлялась від права постійного користування земельними ділянками лісового фонду отриманим згідно Державного акту на право постійного користування землею серії І КВ № 000176 від 11.03.1996, а окрім цього й відсутні будь-які судові рішенні та/або визначені законодавством підстави для примусового припинення такого права постійного користування землею.

Листом вих. № 07-16/2273/2-22 від 02.12.2022 Виконавчий комітет Переяславської міської ради розглянувши лист Приватно-орендної агрофірми "Україна" від 05.11.2022 № 119 щодо скасування рішення Переяславської міської ради № 32-241-УПІ від 23.12.2021 в частині передачі в постійне користування КП Переяславському ВУКГ зазначених в листі земельних ділянок для іншого лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ПОА "Україна" вказав: "враховуючи роз`яснення Державного комітету України по земельних ресурсах України від 02.08.2004 № 14-22-6/6835, переоформлення правовстановлюючих документів на землю при реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) підприємства має здійснюватися одночасно з реорганізацією. Таким чином, реорганізація, ліквідація юридичної особи є юридичним фактом для припинення права постійного користування землею. Земельне законодавство не передбачає автоматичного переходу права постійного користування землею до юридичної особи, яка утворилась в процесі реорганізації. Відповідно до діючого земельного законодавства, передача в постійне користування земельних ділянок лісогосподарського призначення підприємствам приватної форми власності не передбачена".

Позивач з такими твердженнями Переяславської міської ради категорично не погодився, оскільки згідно положень ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

За словами позивача таке правонаступництво називають універсальним, оскільки правонаступник(и) повністю замінює(ють) собою попередника у всьому обсязі прав і обов`язків останнього. Право постійного користування земельною ділянкою є речовим правом на нерухоме майно. Воно належало реорганізованій юридичній особі, а тому, за загальним правилом, має включатися до обсягу прав, яких набуває правонаступник(и) в процесі реорганізації. Тому у процесі реорганізації право постійного користування земельною ділянкою переходить до правонаступника(ів) юридичної особи.

ПОА "Україна" переконана, що є повним правонаступником КСП "Україна", що підтверджується в тому числі одним і тим ж кодом ЄДРПОУ, та відповідними записами в установчих документах та державних реєстрах.

При цьому позивач послався на те, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 вказав, що ст. 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Відповідно до п. 6, п. 7 Перехідних положень ЗК України в редакції від 25.10.2001 громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, зберігають права на ці ділянки у відповідному розмірі, але повинні їх переоформити у встановленому порядку на право власності або право оренди на них (доки порядок не розроблено, обов`язок є декларативним).

Таким чином відповідач вважає, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Заперечення КП "Переяславське виробниче управління комунального господарства Переяславської міської ради"

У своєму відзиві підприємство повідомило, що створене за рішенням його засновника - Переяславської міської ради, підпорядковане, підзвітне і підконтрольне засновнику та уповноваженому органу виконавчому комітету Переяславської міської ради. Відповідач зазначив, що у своїй діяльності підприємство керується рішеннями Переяславської міської ради, його виконавчих органів, розпорядженнями міського голови.

На підставі Рішення Переяславської міської ради від 23.12.2021 № 32-21-VIII підприємство звернулося до Державного реєстратора Канівець Ніни Вікторівни Виконавчого комітету Переяславської міської ради Київської області із заявою та документами, необхідними для проведення державної реєстрації права постійного користування на земельні ділянки для іншого лісогосподарського призначення, розташовані на території Переяславської міської територіальної громади за наступними кадастровими номерами: 3223380400:04:006:0030, площею 34.1587 га; 3223380400:04:004:0014, площею 27.8154 га; 3223380400:04:015:0007, площею 48.3284 га; 3223380400:04:013:0060, площею 65.0363 га; 3223380400:04:001:0080, площею 32.6492 га; 3223380400:04:015:0008, площею 43.1618 га; 3223380400:04:006:0031, площею 20.3118 га; 3223380400:04:015:0009, площею 12.5033 га; 3223380400:04:015:0010, площею 41.5434 га; 3223380400:04:015:0011, площею 39.6566 га.

Відповідач вказав, що за результатами роздгляду поданих документів державним реєстратором було видано витяги з реєстру речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права постійного користування на зазначені земельні ділянки.

Вимоги позивача, викладені в позовній заяві відповідачем не визнаються повністю, оскільки комунальне підприємство діяло керуючись рішенням Переяславської міської ради від 23.12.2021 № 32-21 та у встановленому порядку зареєструвало право постійного користування на земельні ділянки, які зазначені в позовній заяві.

Заперечення Канівець Ніни Вікторівни Державного реєстратора Виконавчого комітету Переяславської міської ради Київської області

Канівець Ніна Вікторівна просила суд врахувати те, що вона є посадовою особою виконавчого комітету Переяславської міської ради, підстав позиватися до неї, як до юридичної особи не вбачає, а код ЄДРПОУ є кодом органу місцевого самоврядування ради, працівником якої відповідач навіть не є.

Відповідач Канівець Ніна Вікторівна переконана, що вона не є належним відповідачем у справі, посилаючись на практику Верховного Суду, згідно якої належним відповідачем у справах про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Відзначено, що у державного реєстратора немає повноважень визначати правомірність прийняття рішення органом місцевого самоврядування. Тому діючи в межах своїх повноважень, на підставі поданих документів, керуючись чинним законодавством відповідач не вбачала підстав для відмови в реєстрації права постійного користування за КП "Переяславське виробниче управління комунального господарства Переяславської міської ради".

Щодо акту постійного користування землею, відповідач відзначила, що реєстатор не знав і не міг знати про наявність такого документа, оскільки у відомостях Державного земельного кадастру, отриманих у порядку електронної взаємодії, на момент розгляду заяви були відсутні відомості про наявність права постійного користування за іншою особою.

Відповідач окрім іншого відзначила, що на офіційному сайті Переяславської міської ради наявні поіменні результати голосування на сесіях міської ради, відповідно до яких за рішення від 23.12.2021 №32-21-VIII "Про передачу земельних ділянок в постійне користування комунальному підприємству Переяславському виробничому управлінню комунального господарства Переяславської міської ради" на черговій сесії міської ради від 23.12.2021 проголосував "ЗА" (тобто підтримав), депутат Переяславської міської ради ОСОБА_1 , який є керівником позивача, ПОА "Україна".

Заперечення Переяславської міської ради

Рада заперечила щодо позову вказуючи на те, що позивач ПОА "Україна" юридична особа приватного права, не відноситься до визначеного у частині 2 статті 92 ЗК України переліку осіб, які можуть набувати землю за правом постійного користування, а тому до неї не може переходити прав постійного користування земельною ділянкою в процесі реорганізації.

При цьому відповідач послався на постанову Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 918/194/19, де вказано, що приписи підпункту "в" ч. 1 ст. 141 ЗК України слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво, є правильним за умови, що правонаступник може набувати відповідне таке право згідно з чинним на час правонаступництва законодавством, тобто у даному випадку, згідно зі ст. 92 ЗКУ, яка чітко визначає суб`єктів права постійного користування.

У випадку ж, коли внаслідок реорганізації суб`єкт перестає відповідати встановленим ст. 92 ЗК України вимогам, набуття ним права постійного користування земельною ділянкою є неможливим в силу прямої вказівки закону.

Позивач в силу статті 125 ЗК України та ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право постійного користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації цього права. Отже, правонаступник (ПОА "Україна") міг би стати землекористувачем лише з моменту державної реєстрації за ним такого права.

Однак позивач не здійснив з 1998 року ніяких дій щодо оформлення прав на земельну ділянку. Більше того, з моменту реєстрації ПОА "Україна" і до сьогодні, керівником юридичної особи є ОСОБА_1 , який обраний депутатом Переяславської міської ради VIII скликання та приймав участь у голосуванні за оскаржуване рішення, про що свідчать результати поіменного голосування від 23.12.2021, копія яких долучена до справи.

Отже, керівник підприємства позивача замовчав факт, на його думку, наявності права користування землями лісогосподарського призначення, не повідомив, як депутат міської ради, про конфлікт інтересів при розгляді та голосуванні цього питання. Тому, підтримання Поралом Г.С. такого рішення викликає сумніви щодо відповідності оскаржуваних земельних ділянок землям зазначеним у акті, виданому КСП "Україна", адже він не містить кадастрових номерів та відомостей які саме із позначених на ньому земельних ділянок належать до земель лісогосподарського призначення, а вказані площі не співпадають із площами вказаними у рішенні міської ради від 23.12.2021р. №32-21-VIII "Про передачу земельних ділянок в постійне користування Комунальному підприємству "Переяславське виробниче управління комунального господарства" Переяславської міської ради".

Звертаємо увагу суду на те, що наданий позивачем Державний акт на право постійного користування землею (І-КВ № 000176), який нібито є підставою для визнання права за правонаступником, взагалі не містить відомостей про цільове призначення земельної ділянки. У ньому навпаки, вказано, що земельна ділянка надана в постійне користування для сільськогосподарського виробництва, а не лісогосподарського.

Жодних відомостей про право ПОА "Україна" на користування земельними ділянками лісогосподарського призначення нi у Переяславської міської ради, ні у КП "Переяславське виробниче управління комунального господарства", ні у державного реєстратора не було, оскільки оскаржувані ділянки були вперше сформовані у 2021 році при реєстрації права комунальної власності Переяславської міської територіальної громади.

Частиною ст. 57 ЗК України визначено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам і організаціям у яких створено спеціалізовані підрозділи для ведення лісогосподарства.

Тож відповідач звертав увагу, що ПОА "Україна" є юридичною особою яка не належить до підприємств, установ та організацій державної чи комунальної форми власності.

Висновки господарського суду

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.

За змістом частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач звернувся до господарського суду з вимогами визнати за ним право постійного користування земельними ділянками, при цьому скасувавши рішення органу місцевого самоврядування про передачу спірних ділянок іншій особі та записи про реєстрацію таких ділянок за іншою особою, з метою поновлення його права, що було набуте позивачем як правонаступником особи, що отримала акт на право постійного користування землею.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частина 1 статті 83 ЗК України визначає, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.

В силу статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами.

Розглядаючи дану справу, суд, передусім, повинен з`ясувати наявність у позивача права, яке він вважає порушеним та за захистом якого звернувся до суду.

Судом досліджено надану позивачем копію державного акту на право постійного користування землею І-КВ № 000176 від 11.03.1996. Зі змісту акту вбачається, що його видано на право постійного користування землею Колективному сільськогосподарському підприємству "Україна" (с. Велика Каратуль) Великокаратульською сільською радою народних депутатів.

Землекористувачу надано у постійне користування 905,0 гектарів землі в межах згідно плану землекористування. До справи долучено копію Плану зовнішніх меж землекористування Колективного сільськогосподарського підриемства "Україна".

В акті зазначено, що землю надано у постійне користування для сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення 4 сесії 22 скликання Великокаратульської сільської ради народних депутатів від 11.10.1995. Копію рішення від 11.10.1995 також долучено до матеріалів справи. У ньому зазначено що підприемству у колективну власність надано 2395,6 га землі, а у постійне користування 905,0 га в складі резервного фонду, водного фонду, лісового фонду, історико-культурного призначення.

Акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 24.

Відтак, суд констатує, що право постійного користування земельними ділянками площею 905,0 гектарів на підставі зазначеного акту належало саме Колективному сільськогосподарському підприємству "Україна" (с. Велика Каратуль).

Досліджуючи обставини заснування вказаної юридичної особи, судом, на підставі наданих позивачем доказів, встановлено наступне. Розпорядженням представника президента України Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області № 330 від 22.11.1993 (Про перереєстрацію колгоспу "Радянська Україна") постановлено провести державну перереєстрацію колгоспу "Радянська Україна" у колективне сільськогосподарське підприємство "Україна" та видати підприємству свідоцтво про державну реєстрацію.

До справи долучено копію свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи колективного сільськогосподарського підприємства "Україна", з вказаною датою видачі 19.06.1998. При цьому на свідоцтві міститься запис, що воно видано взамін свідоцтва № 108 від 22.11.1993.

У свідоцтві зафіксовано, що ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності в ЄДРПОУ - 03756327, а дата внесення запису до реєстру - 11.08.1998.

Позивачем з клопотанням про приєднання письмових доказів на виконання вимог ухвали суду від 06.02.2024 надано копію статуту КСП "Україна", що зареєстрований у Переяслав-Хмельницькій РДА 22.11.1993 за номером 330. В цьому статуті закріплено зокрема, таке:

пункт 1.1 - колективне сільськогосподарське підприємство "Україна" є добровільним об`єднанням громадян для спільного виробництва сільськогосподарської та іншої продукції і діє на засадах підприємництва і самоврядування;

пункт 3.1 - членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-ти річного віку, визнають Статут і виявили бажання брати участь у здійсненні цілей підприємства;

пункт 4.1 - земля, все майно підприємства, громадські будівлі, споруди. трактори, комбайни та інші машини, устаткування, транспортні засоби, житлові будинки, продуктивна та робоча худоба, посіви, багаторічні насадження, вироблена продукція, кошти, цінні папери та інше майно належить на праві спільної часткової власності його членам, а підприємству - на праві повного господарського відання;

пункт 6.1 - землі підприємству належать на праві колективної власності, що підтверджується державним актом. Це право зберігаються при входженні його до складу об`єднань та інших формувань;

пункт 10.1 - управління підприємством здійснюється на основі самоврядування, широкої демократії і гласності, активної участі членів підприємства у розв`язанні всіх питань його діяльності;

пункт 10.2 - вищим органом управління підприємства є збори уповноважених членів підприємства.

З протоколу № 2 загальних зборів працівників КСП "Україна" від 16.12.1999 вбачається, що до порядку денного зборів було включено (1) звіт голови правління ОСОБА_1 , (2) питання про реорганізацію КСП "Україна" згідно указу президента "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" (доповідає ОСОБА_1 ), (3) різні питання. У цьому протоколі зазначено, що зборах були присутні 376 чоловік.

Цим протоколом, зокрема, було вирішено провести реорганізацію КСП "Україна" в приватно-орендне підприємство "Україна" з правами і обов`язками правонаступника, а директором підприємства затвердити ОСОБА_1 .

На виконання ухвали суду від 06.02.2024 позивач з клопотанням від 21.02.2024 надав до суду довідку, в якій наведено список постійних працівників КСП "Україна" станом на 16.12.1999, які згідно Статуту КСП "Україна", зареєстрованого у Переяслав-Хмельницькій районній державній адміністрації 22.11.1993 за № 330, були членами зазначеного КСП "Україна". Такий список включає 382 осіб. Водночас, вбачається, що надана довідка складена директором ПАО "Україна" 20.02.2024 та не є архівним документом КСП "Україна".

Позивачем до пояснень від 29.01.2024 долучено копію розпорядження Переяслав-Хмельництвої районної державної адміністрації від 14.03.2000 № 152 "Про державну перереєстрацію КСП "Україна" у ПОА "Україна" яким вирішено провести державну перереєстрацію приватно-орендної агрофірми "Україна" та видати свідоцтва про державну перереєстрацію.

До позову долучено свідоцтво серії НОМЕР_1 від 26.02.2009 про державну реєстрацію юридичної особи - приватно-орендне підприємство "Україна", ідентифікаційний код 037756327. Вказано, що державна реєстрація була проведена 14.03.2000.

До справи позивач долучив копію статуту агрофірми від 2000 року, який затверджено засновником ОСОБА_1 та зареєстровано Переяслав-Хмельницькою райдержадміністрацією 14.03.2000 за реєстраційним номером 100010060. В статуті містяться, зокрема, наступні положення:

пункт 1.2 - агрофірма заснована громадянином України ОСОБА_1 на основі його приватної власності - земельного і майнового паїв, отриманих відповідно до Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" від 03.12.1999 при виході з колективного сільськогосподарського підприємства "Україна";

пункт 1.4 - агрофірма є юридичною особою з моменту її державної реєстрації і являється правонаступником КСП "Україна";

пункт 3.1 - агрофірма здійснює свою діяльність на землях, які належать їй на праві власності або за договором оренди, а також ті, які їй перейшли в результаті правонаступництва від КСП "України";

пункт 7.1 - агрофірма є власником: майна переданого їй власником, продукції виробленої внаслідок її господарської діяльності, отриманих доходів, а також іншого майна, придбаного на підставах не заборонених законом.

Звертаючись до суду позивач стверджував, що він є правонаступником КСП "Україна", а тому до нього перейшло право постійного користування землею, що отримане ним згідно акту І-КВ № 000176 від 11.03.1996, що виданий на підставі рішення 4 сесії 22 скликання Великокаратульської сільської ради народних депутатів від 11.10.1995.

Відповідно до статті 37 ЦК Української РСР у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Згідно з положеннями Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносини) колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні; ліквідація та реорганізація яких, відповідно до статті 34 (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Статтею 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (в редакції, що діяла на момент проведення КСП "Україна" загальних зборів працівників) визначено, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства проводяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду. У разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов`язки кожного з них переходять до новоствореного підприємства. У разі поділу підприємства до новостворених підприємств переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. При перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Таким чином, за приписами наведених нормативно-правових актів, що діяли в час припинення КСП "Україна" та створення ПОА "Україна" при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передаточним балансом його зобов`язання та майно.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об`єктами власності. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

Статтею 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" визначалося, що майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Як вже зазначалося вище, у "протоколі загальних зборів працівників" № 2 від 16.12.1999 зазначено про те, що ним вирішено провести реорганізацію КСП в приватно-орендну агрофірму з обов`язками і правами правонаступника. Директором правонаступника призначено ОСОБА_1 . Однак на згаданих зборах не вирішувалося питання про перехід усіх учасників підприємства у реорганізовану юридичну особу, про передачу будь-ким з членів підприємства частини свого майна, що належало йому на праві спільної часткової власності, а відтак, відсутні підстави стверджувати, що відбулось універсальне правонаступництво прав колективного сільськогосподарського підприємства, коли всі учасники стали учасниками юридичної особи з іншою організаційно-правовою формою.

З приводу цього, суд також звертає увагу на те, що у пункті 1.2 статуту позивача від 2000 року вказано, що агрофірма заснована ОСОБА_1 на основі його приватної власності - земельного і майнового паїв, отриманих ОСОБА_1 при виході з колективного сільськогосподарського підприємства "Україна".

Тобто статутом позивача також не зафіксовано, що агрофірма створена учасниками КСП, що добровільно вирішили перейти у новостворену (реорганізовану) юридичну особу. Навпаки, вбачається, що фактично статутом зафіксовано, що позивач створений ОСОБА_1 , як колишнім членом КСП на основі власності, яку він отримав при виході з КСП.

У статуті зазначено лише одного засновника, незважаючи на те, що самим позивачем надавалися докази того, що відповідно до "рішення зборів працівників КСП" станом на 16.12.1999 працівниками КСП "Україна" які зазначені як учасники зборів вказано 376 особи, а згідно довідки складеної самим позивачем - 382 особи.

Суд врахував, що у статуті позивача від 2000 року було вказано, що агрофірма є правонаступником КСП "Україна". Однак, одночасно з цим суд констатує, що статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

На підтвердження наявності та обсягів правонаступництва позивачем не надано доказів прийняття "зборами уповноважених членів КСП "Україна" рішення щодо передачі залишку майна КСП та земель, що не підлягали розпаюванню і не були розпайовані, агрофірмі, як правонаступнику на підставі норм Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство".

Суд також вважає за необхідне акцентувати особливу увагу на тому, що рішенням "загальних зборів працівників" КСП "Україна" від 16.12.1999, ксерокопію якого надано позивачем до суду, як рішення вищого органу управління КСП, не вирішувалось питання про вихід всіх членів КСП окрім ОСОБА_1 з даної юридичної особи. Суду також не надано будь-якого іншого доказу виходу всіх учасників з КСП та залишення там єдиного учасника - ОСОБА_1 . Відтак, суд не може констатувати, що членом КСП на момент реорганізації, про яку говорить позивач, залишався виключно ОСОБА_1 . Відтак, можливість існування даних обставин є недоведеною та не узгоджується з відомостями викладеними в статуті позивача станом на 2000 рік, оскільки з п.1.2 даного статуту можна дійти висновку, що ОСОБА_1 заснував ПОА "Україна" виключно на основі майна, що отримане ним при виході з КСП "Україна", а отже зі змісту даного пункту статуту вбачається, що на момент створення ПОА його застовник не був вже членом КСП.

Крім того, суд вказує, що він не може брати до уваги подане позивачем рішення "загальних зборів працівників" КСП "Україна" оформлене протоколом №2 від 16.12.1999 як рішення вищого органу управління КСП "Україна", оскільки вищим органом управління в КСП "Україна" згідно копії статуту наданого позивачем (т.2 а.с 46) є збори уповноважених членів підприємства, як то визначено п. 10.2 статуту.

Пунктом 10.3 статуту саме до повноважень зборів уповноважених членів підприємства віднесено повноваження вирішувати питання щодо прийняття рішень про ліквідацію і реорганізацію (злиття, поділ, приєднання, виділення, перетворення) підприємства.

Пунктом 10.5 статуту КСП "Україна" визначено порядок обрання уповноважених. Так, даним пунктом статуту КСП визначено, що уповноважені обираються на зборах у бригадах та інших підрозділах підприємства з числа працюючих його членів на строк, який визначають збори уповноважених.

Додатково суд звертає увагу на положення розділу 7 статуту КСП, відповідно до положень якого працівниками КСП визнавалися не лише його члени, але й громадяни, які прийняті на роботу за трудовим договором, які не мали статусу члена, позаяк надання їм такого статусу не передбачалося п. 3.2 статуту.

З огляду на викладене, суд констатує, що надане позивачем рішення "загальних зборів працівників" КСП "Україна" оформлене протоколом №2 від 16.12.1999 не може бути визнане судом рішенням вищого органу управління в КСП "Україна", позаяк органом управління, який був уповноважений вирішувати питання пов`язані, зокрема з реорганізацією КСП були збори уповноважених членів підприємства, як то визначено п. 10.2, 10.3 статуту, з спеціальним порядком обрання таких уповноважених саме з членів КСП а не з усіх його працівників.

Відтак суд констатує, що "загальні збори працівників" КСП "Україна", на які покликається позивач, не є статутним органом КСП "Україна" рішення якого може породжувати права та обов`язки як для самого КСП так і для третіх осіб.

З приводу обставини присвоєння позивачу такого ж коду юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України, слід вказати, що ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.

З огляду на викладене під час реєстрації позивача фактично відбулася реєстрація нового підприємства на основі власності єдиного засновника громадянина ОСОБА_1 - ПОА "Україна", а не перетворення КСП "Україна".

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу учасників процесу на те, що згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, необхідно виходити з того, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

Натомість суд знову наголошує на тому, що згідно зі статутом ПОА "Україна", єдиним засновником останнього є ОСОБА_1 , а відтак перетворення з КСП "Україна" у ПОА "Україна" не відбулося, оскільки склад засновників (учасників) КСП та ПОА не співпадають, так само як і відсутнє рішення вищого статутного органу управління - "зборів уповноважених членів КСП" про таке перетворення.

За таких обставин суд констатує, що ПОА "Україна" не набуло статусу землекористувача спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення, що надавались в постійне користування КСП "Україна", а відтак констатує відсутність права яке підлягає захисту.

Викладені у рішенні висновки про правонаступництво узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.

Під час вирішення господарського спору суд з`ясовує передусім чи існує у позивача право або законний інтерес. Судом встановлено, що на момент прийняття оспорюваного рішення Переяславської міської ради VIII скликання № 32-21-VIII від 23.12.2021 позивач не був ані власником зазначених земельних ділянок, ані землекористувачем на законних підставах. Суд позбавлений можливості захистити право, яке не було набуте позивачем, визнати за ним право постійного користування, а відтак і скасовувати рішення ради у частині, що стосується земельних ділянок, які входять до предмету спору, оскільки ним не було порушено права позивача. Те ж саме стосується і позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора Канівець Ніна Вікторівни, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо спірних земельних ділянок.

Позивач не довів наявності у нього власного суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу щодо спірних земельних ділянок, як обов`язкової передумови реалізації права на судовий захист, права позивача не вважаються порушеним відповідачами, а тому суд повністю відмовляє у задоволенні позову.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі - витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.03.2024.

Суддя А.Ф. Черногуз