Рішення

від 11.03.2024 по справі 686/12224/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/12224/22

Провадження № 2/686/869/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Чевилюк З.А.,

з участю: секретаря судового засіданняКозубович А.Т.,

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Романа Михайловича, Приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Кушал Діани Володимирівни, Державного підприємства «СЕТАМ» про поділ майна подружжя, визнання недійсними документів, скасування свідоцтв та записів про реєстрацію права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про поділ майна подружжя, визнання недійсними документів, скасування свідоцтв та записів про реєстрацію права власності, в якому просив визнати неправомірними та скасувати постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 25 травня 2020 року та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 25 травня 2020 року, винесені приватним виконавцем Лабчуком Романом Михайловичем у виконавчому провадженні №59433450 по примусовому виконанню виконавчого листа №686/6330/18 виданого 19 червня 2019 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області; визнати недійсними та скасувати свідоцтво від 02 листопада 2021 року, видане приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Кушал Діаною Володимирівною, зареєстроване в реєстрі за №1545, яким посвідчено, що ОСОБА_7 належить на праві власності земельна ділянка кадастровий номер 6810100000:11:001:0048 площею 0,10 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та свідоцтво про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 25 березня 2021 року, видане приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Кушал Діаною Володимирівною, зареєстроване в реєстрі за №295, яким посвідчено, що ОСОБА_7 належить на праві власності житловий будинок загальною площею 245,5 кв.м., житловою площею 77,3 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна запис про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 02 листопада 2021 року, номер запису про право власності 44796548, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2494541168040, яким за ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстроване право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6810100000:11:001:0048 площею 0,10 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та запис про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 25 березня 2021 року, номер запису про право власності 41178439, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2321691768101, яким за ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстроване право власності на житловий будинок загальною площею 245,5 кв.м., житловою площею 77,3 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , припинивши право власності ОСОБА_7 на ці об`єкти нерухомого майна; здійснити поділ спільного майна подружжя, виділивши у особисту приватну власність ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) частину земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:11:001:0048 площею 0,10 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та частину житлового будинку загальною площею 245,5 кв.м., житлового площею 77,3 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

З 04 серпня 1995 року по 17 червня 2020 року позивач та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням суду.

За період шлюбу сторони набули у спільному сумісну власність майно, що підтверджується доданими до позовної заяви документами, яке є об`єктом поділу, а саме:

земельна ділянка кадастровий номер 6810100000:11:001:0048 площею 0,10 та, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

житловий будинок загальною площею 245,5 кв.м., житловою площею 77,3 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Зазначене майно було придбане під час шлюбу за спільні кошти сторін.

ОСОБА_8 , та ОСОБА_6 укладено 08 травня 2020 року шлюбний договір, відповідно до умов якого, сторонами договору визнано, що земельна ділянка кадастровинй номер 6810100000:11:001:0048 площею 0,10 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та житловий будинок загальною площею 245,5 кв.м., житловою площею 77,3 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя.

Однак, вищезазначене майно зареєстроване за відповідачем, який добровільно дане

майно розділити відмовляється.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 09 липня 2018 року по справі №686/6330/18 було задоволено позов ОСОБА_9 про стягнення боргу за договором позики. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року було визначено остаточну суму стягнення в розмірі 30830 доларів США на 16880 євро.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2019 року замінено сторону виконавчого провадження стягувача ОСОБА_9 його правонаступником ОСОБА_7 у виконавчому провадженні за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики.

19 червня 2019 року видано виконавчі листи із виконання вказаного судового рішення.

На підставі заяв ОСОБА_7 про відкриття виконавчого провадження та поданих виконавчих листів №686/6330/18, 03 липня 2019 року приватним виконавцем Лабчуком Романом Михайловичем відкрито виконавчі провадження №59433450 та №59433280 із примусового виконання вищезазначеного рішення суду.

В ході примусового виконання виконавчого провадження №59433450, приватним виконавцем 25 липня 2019 року винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника та постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на рухоме та нерухоме майно та зокрема на житловий будинок загальною площею 245,5 кв.м., житловою площею 77,3 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

18 вересня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до якої проведено опис житлового будинку загальною площею 245,5 кв.м., житловою площею 77,3 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

07 листопада 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою призначено ОСОБА_10 для надання висновку щодо вартості житлового будинку загальною площею 245,5 кв.м., житловою площею 77,3 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Згідно наданого звіту №432/19 вартість зазначеного будинку становить 1578559 грн.

22 січня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до якої проведено опис земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:11:001:0048 площею 0,10 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

23 січня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою призначено Приватне підприємство «Консалтингова група «Агро експерт» для надання висновку щодо вартості земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:11:001:0048 площею 0,10 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

В подальшому зазначений житловий будинок та земельну ділянку передано на реалізацію. За результатами проведених ДП «СЕТАМ» 10.03.2020, 10.04.2020 та 14.05.2020 електронних торгів майно реалізовано не було через відсутність допущених учасників торгів. А тому приватним виконавцем було запропоновано ОСОБА_7 вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна.

18 травня 2020 року від ОСОБА_7 надійшла заява про згоду залишення за собою нереалізованого майна.

Постановою приватного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 25 травня 2020 року та Актом приватного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 25 травня 2020 року, передано стягувачу ОСОБА_7 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом №686/6330/18-ц від 19.06.2019, що видав Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області наступне майно Житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 245,5 кв.м, житловою площею 77,3 кв.м на загальну суму 1104991,30 грн. та земельна ділянка площею 0,1 га розташована за адресою АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6810100000:11:001:0048 на загальну суму 120400 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_6 купив земельну ділянку. Підписання та виконання даного договору здійснено за письмовою згодою дружини ОСОБА_5 . На зазначеній земельній ділянці за спільні кошти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 побудовано та здано в експлуатацію житловий будинок.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 09 липня 2018 року по справі №686/6330/18 та постанови Хмельницького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року були прийняті на підставі розписки від 20 грудня 2017 року написаної ОСОБА_6 , однак позивачці не було відомо про отримання її колишнім чоловіком позики, згода ОСОБА_6 на отримання позики не надавалась.

Хоча вищезазначену земельну ділянку та житловий будинок було зареєстровано лише на ОСОБА_6 , однак факт реєстрації спірного нерухомого майна на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі. Майно в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту його придбання. За таких обставин, відчуження належної позивачці частки в земельній ділянці та житловому будинку без її згоди порушує її право як співвласника цього майна на вільне користування і розпорядження ним.

Виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника повинен з`ясувати питання, чи не володіє він даним нерухомим майном спільно з іншими особами, після чого вирішувати питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Приватний виконавець Лабчук Р.М. тільки пересвідчився в тому, що земельна ділянка та житловий будинок зареєстровані на боржника і не з`ясував його сімейний стан та не встановив, чи придбана земельна ділянка та житловий будинок в період шлюбу, незважаючи на те, що в матеріалах справи був наявний договір купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_6 , в якому зазначено, що підписання та виконання даного договору здійснено за письмовою згодою дружини ОСОБА_5 .

Приватний виконавець Лабчук Р.М., маючи необхідний доступ до Реєстру речових прав на нерухоме майно в силу своїх службових повноважень, мав можливість встановити наявність відповідних обтяження в Реєстрі речових прав нерухомого майна під час складання постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 25 травня 2020 року та акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.

Крім того, приватний нотаріус Кушал Л.Д. в силу вимог статті 46-1 Закону України «Про нотаріат» була зобов`язана перевірити наявність обтяжень на нерухоме майно при видачі відповідного свідоцтва стосовно такого нерухомого майна. Однак, вищезазначені приписи законодавства не були дотримані , що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та наполягав на його задоволені. Представник ОСОБА_6 не заперечував шодо статусу заявленого до розподілу майна як спільної сумісної власності, проте не погодився з порядком розподілу, вважаючи частку довірителя більшою. Представники ОСОБА_7 заперечили заявлений позов та просили відмовити у його задоволені. Представник ОСОБА_3 подав клопотання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_5 в частині вимог до ОСОБА_6 про поділ майна та визнанні за ОСОБА_5 права власності на частки в спірному майні; зауважив, що обраний спосіб захисту є неефективним, та фактично є спробою уникнення виконання підтверджених боргових зобов`язань ОСОБА_6 , що фактично перебуває у шлюбних відносинах з позивачем та проживає за адресою спірного об`єкта нерухомості. Приватний виконавець Лабчук Р.М. зауважив, що позивач не може бути суб`єктом оскарження дій виконавця в силу вимог З.У. «Про виконавче провадження». ОСОБА_4 підтвердив законність та правомірність вчинюваних ним дій в процесі реалізації судового рішення; зауважив про наявність непогашеного боргового зобов`язання ОСОБА_6 . Інші учасники повідомлялись про час та дату судового засідання в установленому порядку, проте не з`явилися та не забезпечили явки уповноважених представників. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили.

Опитаний в судовому засіданні експерт дав пояснення по виконаній експертизі, готовий висновок по якій долучено до матеріалів справи за клопотанням представника ОСОБА_6 . Підтвердив, що огляд об`єктів нерухомого майна, що порівнювалися, в натурі не проводився; ним здійснювався лише аналіз представленої інформації без здійснення додаткової перевірки.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню.

04 серпня 1995 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 був укладений шлюб, який 17 червня 2020 року розірваний за рішенням суду.

ОСОБА_8 та ОСОБА_6 укладено 08 травня 2020 року шлюбний договір, відповідно до умов якого, сторонами договору визнано, що земельна ділянка кадастровинй номер 6810100000:11:001:0048 площею 0,10 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та житловий будинок загальною площею 245,5 кв.м., житловою площею 77,3 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 09 липня 2018 року по справі №686/6330/18 було задоволено позов ОСОБА_9 про стягнення боргу за договором позики. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року було визначено остаточну суму стягнення в розмірі 30830 доларів США на 16880 євро.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2019 року замінено сторону виконавчого провадження стягувача ОСОБА_9 його правонаступником ОСОБА_7 у виконавчому провадженні за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики.

19 червня 2019 року видано виконавчі листи із виконання вказаного судового рішення.

На підставі заяв ОСОБА_7 про відкриття виконавчого провадження та поданих виконавчих листів №686/6330/18, 03 липня 2019 року приватним виконавцем Лабчуком Романом Михайловичем відкрито виконавчі провадження №59433450 та №59433280 із примусового виконання вищезазначеного рішення суду. Позивач по справі не є стороною/учасником виконавчого провадження.

В ході примусового виконання виконавчого провадження №59433450, приватним виконавцем 25 липня 2019 року винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника та постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на рухоме та нерухоме майно та зокрема на житловий будинок загальною площею 245,5 кв.м., житловою площею 77,3 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

18 вересня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до якої проведено опис житлового будинку загальною площею 245,5 кв.м., житловою площею 77,3 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

07 листопада 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою призначено ОСОБА_10 для надання висновку щодо вартості житлового будинку загальною площею 245,5 кв.м., житловою площею 77,3 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Згідно наданого звіту №432/19 вартість зазначеного будинку становить 1578559 грн.

22 січня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до якої проведено опис земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:11:001:0048 площею 0,10 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

23 січня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою призначено Приватне підприємство «Консалтингова група «Агро експерт» для надання висновку щодо вартості земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:11:001:0048 площею 0,10 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

В подальшому зазначений житловий будинок та земельну ділянку передано на реалізацію. За результатами проведених ДП «СЕТАМ» 10.03.2020, 10.04.2020 та 14.05.2020 електронних торгів майно реалізовано не було через відсутність допущених учасників торгів. А тому приватним виконавцем було запропоновано ОСОБА_7 вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна.

18 травня 2020 року від ОСОБА_7 надійшла заява про згоду залишення за собою нереалізованого майна.

Постановою приватного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 25 травня 2020 року та Актом приватного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 25 травня 2020 року, передано стягувачу ОСОБА_7 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом №686/6330/18-ц від 19.06.2019, що видав Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області наступне майно: житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 245,5 кв.м, житловою площею 77,3 кв.м на загальну суму 1104991,30 грн. та земельна ділянка площею 0,1 га розташована за адресою АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6810100000:11:001:0048 на загальну суму 120400 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_6 купив земельну ділянку. Підписання та виконання даного договору здійснено за письмовою згодою дружини ОСОБА_5 . На зазначеній земельній ділянці побудовано та здано в експлуатацію житловий будинок.

Питання поділу вищезазначеного будинку та земельної ділянки в АДРЕСА_1 було предметом розгляду у справі № 686/4808/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 ,треті особи безсамостійних вимог настороні відповідача ОСОБА_9 , ОСОБА_7 про поділмайна подружжя,в якійрішенням суду від30.10.2019рокув задоволені позову відмовленоз мотивів наявностіознак уникнення відповідачем виконання боргових зобов`язаньвстановлених рішеннямсуду, шляхомподачі даного позову.Рішення набуло законноїсили.Обставини встановлені рішенням суду,що набрало законноїсили,не доказуються при розглядііншої справи,у якій беруть участь тісамі особиабо особа, щодо якоївстановлено ці обставини,якщо інше невстановлено законом(ст.82ЦПК).Суду непредставлено доказів погашення боргових зобов`язань ОСОБА_6 по відкритомувиконавчому провадженню.Рішення Хмельницького міськрайонногосуду усправі №686/6330/18від 9.07.2018року залишається невиконанимпонад п`ять років.В провадженні Хмельницькогоміськрайонного суду Хмельницької областіперебуває справа№686/14374/22за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 проусунення перешкод вкористуванні будинком, шляхомвиселення.Провадження посправі зупинено до вирішення даноїсправи. Представник відповідача вказав, що в є спір щодо правомірності права власності ОСОБА_7 на житловий будинок та оскарження документів на підставі яких ним набуто таке право власності. А тому підстави позову по справі № 686/14374/22 не є безумовними, та ставляться під сумнів стороною відповідача. У разі задоволення позову по справі №686/12224/22 за позовом ОСОБА_5 буде підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_7 , а тому просив зупинити провадження у справі.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до статті 1 якого передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які на її думку необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу, мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним легітимній меті.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.

Ефективним способом захисту права неволодіючого власника майна до володіючого, на його думку, невласника є звернення з віндикаційним позовом, тобто з позовом про витребування майна (пункт 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19)).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 .

Право власника витребувати своє майно у всіх випадках і без будь-яких обмежень при володінні цим майном набувачем без правових підстав, тобто недобросовісним набувачем, передбачено статтею 387 ЦК України, а право власника витребувати своє майно від добросовісного набувача передбачено у статті 388 ЦК України і є обмеженим.

Такий правовий висновок неодноразово висловлений Верховним Судом України в постановах від 06 грудня 2010 року у справі № 3-13г10, від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15, від 21 грудня 2016 року у справі № 1522/25684/12 та інших.).

У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, щометою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV). Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

Відповідно до статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 317/3272/16-ц від 6 березня 2019 року).

Виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності, передбачено у статті 364, а поділ майна, що є у спільній частковій власності, урегульовано у статті 367 ЦК України. Вказане уможливлюється після витребування 1/2 спірного нерухомого майна на користь позивачки.(Постанова Великої Палати Верховного Суду, справа № 362/2707/19 від 20.06.2023 року).

Згідно ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою , якщо вважають , що рішенням , дією або бездіяльністю приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,-за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом(ст.18 ЦПК).

Враховуючи викладене,суд приходитьдо висновкупро підставністьвідмови у задоволені позову.Наявність непогашеного боргу,характер правовідносинщодо нерухомості,наявні судовісправи,свідчать, щоподаний позов є способомуникнення взятихборгових зобов`язань;обраний спосіб захисту єне ефективним.Заявлення віндикаційного позову провитребування належної спірного майназ наступнимвиділом частки, могло б вирішити ситуацію, що склалась. Позивач не є суб`єктом оскарження дій виконавця у виконавчому провадженні. Відтак, підстав для визнання неправомірними та скасування постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 25 травня 2020 року та акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 25 травня 2020 року, винесені приватним виконавцем Лабчуком Романом Михайловичем у виконавчому провадженні №59433450 по примусовому виконанню виконавчого листа №686/6330/18 виданого 19 червня 2019 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області, а відповідно визнання недійсними та скасування свідоцтва від 02 листопада 2021 року, видане приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Кушал Діаною Володимирівною, №1545-немає. Заявлений позов, є таким, що не підлягає задоволенню, вимоги є необґрунтованими та недоведеними, обраний спосіб захисту є неналежним.

Керуючись ст.ст. 6, 12, 13, 81, 137,141,263 265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Відмовити у задоволеніпозову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Романа Михайловича, Приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Кушал Діани Володимирівни, Державного підприємства «СЕТАМ» про поділ майна подружжя, визнання недійсними документів, скасування свідоцтв та записів про реєстрацію права власності щодо нерухомості за адресою АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дати проголошення до Хмельницького апеляційного суду Хмельницької області.

Повний текст рішення виготовлено 20 березня 2024 року.

Суддя З.А.Чевилюк