Постанова

від 19.02.2024 по справі 447/3144/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 447/3144/22 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П.

Провадження № 22-ц/811/2527/23 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді Мікуш Ю.Р.,

суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

з участю представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Ратич Т.М., представника ГУ ПФУ у Львівській області- Войтусік М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу №447/3144/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Миколаївськогорайонного судуЛьвівської областівід 01серпня 2023року усправі запозовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарськоготовариства зобмеженою відповідальністю«Раделичі»,Головного управлінняПенсійного фондуУкраїни уЛьвівській області,третя особа:Миколаївський відділдержавної виконавчоїслужби уСтрийському районіЛьвівської областіЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції провизнання прававласності нанерухоме майнота зняттяарешту змайна

в с т а н о в и в :

26.12.2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Раделичі» (далі по тексту СГТ «Раделичі», Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі по тексту ГУ ПФУ у Л\О, третя особа: Миколаївський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі по тексту ВДВС у Стрийському районі ЗМУ МЮ у Л\о),-про визнання права власності на нерухоме майно та зняття арешту з майна.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 30.12.2004 йому виділено в рахунок майнового паю будівлі зерноскладу і складу міндобрив вартістю 16 540, 00 грн. Згідно акту прийому передачі 03.01.2005 вказане майно йому передано. Рішенням виконавчого комітету Раделицької сільської ради Миколаївського району Львівської області № 6 від 25.01.2005 вказаним об`єктам нерухомого майна присвоєно адресний номер: вулиця Шевченка 20є. Однак, при зверненні до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області встановлено, що на майно Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Раделичі» (правонаступника реорганізованого КСП «Раделичі») Миколаївським ВДВС у Стрийському районі ЗМУ МЮ (м.Львів) накладено арешт, у зв`язку з чим відмовлено у державній реєстрації права власності.

З Єдиного реєстру боржників вбачається, що арешт накладено в інтересах Миколаївського об`єднаного Управління ПФУ Львівської області. Проте, СГТ «Раделичі» не є власником нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки така передана йому ще 03.01.2005.

На звернення до Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ у Л\о (м. Львів), правонаступника Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області, позивачем отримано відмову у знятті арешту, оскільки він не є (не був) ні боржником, ні стягувачем, а також роз`яснено право звернення до суду, у зв`язку з чим просив визнати за ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на майно - нежитлову будівлю (зерносклад), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є та зняти арешт із вказаного майна.

Рішенням Миколаївськогорайонного судуЛьвівської областівід 01серпня 2023року у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 (двадцять) коп.

Рішення суду оскаржив позивач. В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення незаконним, таким, що ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Ухвалюючи рішення, суд не врахував пояснення його представника про те, що СГТ «Раделичі» існує формально, діяльності не здійснює, а його директор помер, а інший не призначений, тому він не може усунути обставини, що стали підставою для відмови в державній реєстрації. Зазначає, що належність йому спірного майна, підтверджено випискою з протоколу зборів власників майнових паїв членів ЦМК «Раделичі», актом прийому- передачі від 03.01.2005 року, довідкою №50 від 28.01.2020 року, технічним паспортом. Стверджує, що СГТ «Раделичі» вчинило всі дії , необхідні та достатні для передачі йому нерухомого майна будівлі зерноскладу і складу міндобрив, що в свою чергу, свідчить про правомірність набуття ним права власності на такі об`єкти, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції є незаконними. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу суду не надано, що відповідно до частини третьої статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Ратича Т.М. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника ГУ ПФУ у Л\о Войтусік М.М., вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст.5 ЦПК, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи або інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.2 ст.5 ЦПК).

Матеріалами справи та судом встановлено, що рішенням зборів власників майнових паїв членів ЦМК «Раделичі» від 30.12.2004 року позивачу ОСОБА_1 виділено в рахунок майнового паю будівлі зерноскладу і складу міндобрив вартістю 16540,00 грн. (а.с.607).

03.01.2005 року зазначене майно передано ОСОБА_1 на підставі Акта прийому-передачі майна ЦМК «Раделичі» власникові майнового паю (а.с.8).

Рішенням виконавчого комітету Раделицької сільської ради Миколаївського району Львівської області №6 від 25.01.2005 року вказаним об`єктам нерухомого майна, що належать ОСОБА_1 , присвоєно адресний номер: АДРЕСА_1 є (а.с.9).

Факт належності нежитлового приміщення (зерноскладу) ОСОБА_1 підтверджується довідкою №50 від 28.01.2020 року, яка видана Раделицькою сільською радою (а.с.10).

Згідно рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №65220772 від 24.10.2022, ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації права власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , оскільки не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а саме, на свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченого підписом керівника такого підприємства та печаткою, що не відповідає п.51 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 №1127. (а.с.17).

Враховуючи рішення державного реєстратора прав нерухомості від 24 жовтня 2022 року, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог.

Судом першої інстанції також встановлено, що СГТ «Раделичі» є платником внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та знаходиться на обліку у ГУ ПФУ у Л\о з 03.01.1997 року. КСП «Раделичі» створене у результаті роз`єднання ВСГК «Горуцький» та згідно рішення зборів уповноважених «Про реформування с/г підприємств» на засадах приватної власності КСП «Раделичі» реорганізовано у СГ ТзОВ «Раделичі». СГТ «Раделичі» має заборгованість перед ГУ ПФУ у Л/о по відрахуванню фактичних витрат з виплати та доставки пенсій на пільгових умовах призначених відповідно до п.»а», «б»-«з» ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини другої ст..114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 320456,32 грн. Зазначене підтвердила представник відповідача ОСОБА_2 та уточнила на запитання суду, що заборгованість СГТ «Раделичі» утворилася з 2011 року.

З висновками суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується.

Із матеріалів справи встановлено, що рішення про виділення майнового паю позивачу ОСОБА_1 прийнято власниками майнових паїв членів ЦМК «Раделичі», які проголосували одноголосно на зборах 30.12.2004 року.

Згідно з ст.9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» до пайового фонду майна членів підприємства входить вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі, реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується КМУ.

Отже, право членів підприємств на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Питання щодо виділення майнового паю в натурі, способу такого виділення, визначення конкретного майна, яке передається власнику майнового паю, відноситься до виключної компетенції зборів співвласників.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 675/2134/18-ц, у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 133/2267/18.

У постанові Верховного Суду від 17 листопада 2022 року у справі № 916/546/21 з посиланням на правові позиції Великої Палати Верховного Суду від 11 серпня 2022 року прописано, що «залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як «акт приймання-передачі» може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Встановлення правової природи акта приймання-передачі-це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок з цього приводу, у разі необхідності, повинен робити суд у межах кожної окремої справи.

Таким чином, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.

Згідно досліджених матеріалів справи, акт приймання-передачі від 03.01.2005 року є доказом передачі ОСОБА_1 нерухомого майна від СГТ «Раделичі», інших доказів передачі спірного майна іншим особам матеріали справи не містять та інших доказів учасники справи не надавали, відтак суд приходить до висновку, що інші правочини відсутні, крім акта-приймання передачі майна від 03.01.2005 року.

Враховуючи встановлені обставини справи, правові позиції Верховного Суду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що акт приймання-передачі майна від 03.01.2005 року є правочином відповідно до якого позивач ОСОБА_3 набув у власність майно, а саме: будівлю зерноскладу вартістю 14563,00 грн. та будівлю складу міндобрив вартістю 1977,00 грн.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам ( п.57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Відповідно до частини другої статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст.328 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

СГТ «Раделичі» вчинило всі дії, необхідні та достатні для передачі позивачу ОСОБА_1 нерухомого майна-будівлі зерноскладу і складу міндобрив, що свідчить про правомірність набуття ним права власності на такі об`єкти.

З приводу доводів представника ГУ ПФУ у Л\о про те, що СГТ «Раделичі є боржником перед Пенсійним фондом з оплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та знаходиться на обліку в ГУ ПФУ у Л\о з 03.01.1997 року, реєстраційний номер 17100711, колегія суддів зазначає, що згідно платіжних відомостей, така заборгованість виникла з 2011 року, в той час, коли позивач ОСОБА_1 став власником переданого йому майна з 2005 року, а відтак накладення арештів та заборон на майно, що належить позивачу є неправомірним та підлягає скасуванню.

Враховуючи те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки питанню набуття права власності на передане майно, не врахував, що іншого ефективного способу захисту порушеного права у позивача немає, не застосував правові позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ прописав, що «ефективний засіб» передбачає запобіганню порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб-це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які не суперечать Конвенції або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Відповідно до ч.1 п.п.3,4 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: п.3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;п.4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п. 2; 376 ч.1 п.п.3,4; 383; 384; 389-391 ЦППК України,-суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Миколаївськогорайонного судуЛьвівської областівід 01серпня 2023року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на нежитлову будівлю (зерносклад) та будівлю складу міндобрив, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 із зняттям арешту із зазначеного майна.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк