Постанова

від 14.03.2024 по справі 464/661/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року

м. Київ

справа № 464/661/22

провадження № 61-12423св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивачка (заявниця) - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 серпня 2023 року в складі колегії суддів Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О. у справі за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр» про визнання протиправним та скасування наказу, допуск до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та провадження у справі до ухвалення оскарженого судового рішення

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр» (далі - КНП ЛОР «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр») про визнання протиправним та скасування наказу, допуск до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 11 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року у задоволенні заяви КНП ЛОР «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року залишено без змін.

У травні 2023 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення.

Заява обґрунтована тим, що у постанові Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року судом апеляційної інстанції під час розгляді її апеляційної скарги не вирішено питання щодо стягнутих з неї судом першої інстанції судових витрат на користь відповідача, з якими вона не була згідна.

Короткий зміст оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції та мотиви його ухвалення

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 серпня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно із пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Судом апеляційної інстанції установлено, що під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційним судом у постанові від 29 серпня 2022 року враховано її доводи щодо неправильного, на її думку, вирішення судом першої інстанції питання відшкодування відповідачу витрат на правничу допомогу. У зв`язку з наведеним апеляційний суд вирішив, що у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

11 серпня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 серпня 2023 року в цій справі та, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 серпня 2023 року і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Як на підстави касаційного оскарження судового рішення заявниця у касаційній скарзі посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права під час вирішення питання щодо заяви про ухвалення додаткового рішення

Заявниця указує на те, що у постанові Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року суд апеляційної інстанції під час розгляді її апеляційної скарги не вирішив питання щодо стягнутих з неї судом першої інстанції судових витрат на користь відповідача, з якими вона не була згідна. Заявниця вважає, що слід також врахувати підхід до вирішення питання про відшкодування відповідачу витрат на правничу допомогу, який у цій справі застосовано судами апеляційної та касаційної інстанцій щодо витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем у судах апеляційної та касаційної інстанцій відповідно.

Інші доводи касаційної скарги стосуються виключного пояснень заявниці про те, чому вона вважає неправильним вирішення судом першої інстанції в цій справі питання відшкодування відповідачу витрат на правничу допомогу

Інший учасник справи на скористався правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано справу № 464/661/22 з Сихівського районного суду м. Львова.

У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи щодо заяви про ухвалення додаткового рішення

Суд апеляційної інстанції установив, що у провадженні Львівського апеляційного суду перебувала цивільна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 червня 2022 року у цій справі, яким, зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 червня 2022 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції у постанові дослідив матеріали справи, перевірив рішення суду на предмет його законності та обґрунтованості, виклавши висновок про те, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують.

Суд апеляційної інстанції установив, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 були перевірені, зокрема, і в частині витрат на правову допомогу, які стягнуті на користь відповідача.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Львівського апеляційного суду від 04 серпня 2023 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи заявниці не містять підстав для скасування оскарженого судового рішення.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування (частина п`ята статті 135 ЦПК України).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, ОСОБА_1 заявляла, що у постанові Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року судом апеляційної інстанції під час розгляді її апеляційної скарги не вирішено питання щодо стягнутих з неї судом першої інстанції судових витрат на користь відповідача, з якими вона не була згідна.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Перевіривши викладені в заяві ОСОБА_1 обставини, якими обґрунтовані відповідні вимоги останньої, та установивши, що під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційний суд у постанові від 29 серпня 2022 року врахував її доводи щодо неправильного, на її думку, вирішення судом першої інстанції питання відшкодування відповідачу витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

За вимогами частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної інстанції висновків апеляційного суду не спростовують.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання заявниці, у постанові Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року судом апеляційної інстанції під час розгляді її апеляційної скарги не вирішено питання щодо стягнутих з неї судом першої інстанції судових витрат на користь відповідача.

При цьому описова частина постанови Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року містить узагальнені доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , зокрема про те, що остання також не погоджується з рішенням суду в частині стягнення з неї на користь відповідача витрат на правову допомогу.

Мотивувальна частина указаної постанови апеляційного суду, якою рішення суду першої інстанції залишено без змін, містить вказівку на те, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

У справі, яка переглядається, аналізуючи зміст описової та мотивувальної частин постанови Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками, викладеними в оскарженій постанові про те, що під час перегляду по суті рішення суду першої інстанції апеляційний суд погодився як із висновком про відмову позивачці в задоволенні вимог її позову, так і з позицією про стягнення з неї на користь відповідача витрат на правничу допомогу, що спростовує відповідні доводи касаційної скарги.

Решта доводів касаційної скарги (обґрунтування помилковості вирішення судом першої інстанції в цій справі питання відшкодування відповідачу витрат на правничу допомогу, а також вирішення питання відшкодування наступних указаних витрат судами апеляційної інстанції та касаційної інстанцій) не дає підстав для скасування оскаржених рішень, оскільки стосується вирішення спірних для заявниці питання по суті, що в цьому випадку не є предметом касаційного перегляду та, відповідно, не належить до компетенції Верховного Суду.

Інших доводів, які б указували на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, касаційна скарга не містить.

Верховний Суд звертає увагу на те, що у касаційній скарзі, яка розглядається, доводи заявниці фактично зводяться до бажання повторного перегляду в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині стягнення з неї на користь відповідача витрат на правничу допомогу, що є недопустимим.

Європейський суд з прав людини має сталу та послідовну практику про те, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України» (CASE «PONOMARYOV v. UKRAINE»), рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року).

Враховуючи викладене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування ухвали Львівського апеляційного суду від 04 серпня 2023 року, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги, на думку колегії суддів, слід відмовити, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ. В. Сердюк С. О. Карпенко І. М. Фаловська