Постанова

від 13.03.2024 по справі 377/49/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року

м. Київ

справа № 377/49/23

провадження № 61-10373св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Славутицького міського суду Київської області від 23 січня 2023 року у складі судді Малишенко Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Писаної Т. О., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст подання

У січні 2023 року ОСОБА_1 , заінтересована особа - Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області, звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заява мотивована тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Біла Церква та проживав разом з батьками по АДРЕСА_1 до переїзду 29 серпня 1990 року в м. Славутич Київської області, де наразі зареєстрований і проживає. Але з побутових причин та необізнаності батьків він не був зареєстрований за місцем фактичного проживання в м. Біла Церква після народження, хоча це місто було віднесено до зони посиленого радіологічного контролю. Встановлення факту проживання в цій зоні у певний період часу необхідно йому для того, щоб отримати посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, а саме надати документи для підтвердження свого проживання у зоні радіоактивного забруднення станом на 01 січня 1993 року не менше чотирьох років. Іншої можливості, окрім як у судовому порядку встановити факт проживання на території зони посиленого радіологічного контролю у вказаний період, у нього немає.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

- встановити факт його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 24 листопада 1987 року до 29 серпня 1990 року, яка входила до зони посиленого радіологічного контролю (4 зона).

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 23 січня 2023 року у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України.

Відмовляючи у відкритті провадження в справі, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку вбачається спір про право на отримання пільгової пенсії, а це є адміністративним спором. Крім того норми законодавчих актів передбачають позасудовий порядок встановлення таких фактів і лише відмова відповідного органу в установленні факту, видачі посвідчення, довідки та інше може бути розглянута в судовому порядку з дотриманням юрисдикції спору.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Славутицького міського суду Київської області від 23 січня 2023 року змінено, виклавши її мотивувальну частину щодо підстав для відмови у відкритті провадження у редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що законом передбачено позасудовий порядок встановлення юридичного факту, про який просить заявник. Відповідно, ОСОБА_1 має можливість одержати документ, що засвідчує факт проживання у місцевості, яка згідно з переліком населених пунктів, відноситься до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, звернувшись до органів державної влади та органів місцевого самоврядування саме в позасудовому порядку.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги заявника про встановлення факту проживання в певний час на території, яка згідно з переліком населених пунктів відноситься до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства, оскільки для встановлення таких фактів передбачений інший позасудовий порядок.

Між тим, із заявлених вимог не вбачається, що між заявником і заінтересованою особою як суб`єктом владних повноважень виник спір з приводу призначення заявнику пенсії, в тому числі на пільгових умовах, що передбачено статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження з підстав наявності спору про право, помилково застосував приписи частини четвертої статті 315 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у відкритті провадження у даній справі про встановлення факту, що має юридичне значення, проте помилився з мотивами такої відмови, у зв`язку із чим мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції змінив у редакції своєї постанови.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить ухвалу Славутицького міського суду Київської області від 23 січня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року скасувати та направити справу до районного суду для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2023 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що при дослідженні питання про встановлення факту, що має юридичне значення, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що він іншої можливості отримати чи відновити документ не має. При цьому законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичного факту.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неповне з`ясування судами фактичних обставин справи, неповне дослідження та надання правової оцінки наявним у справі доказам, а також те, що висновки судів не відповідають обставинам справи. Зазначає, що просив встановити факт його місця проживання у певному місці та в певний час, що відповідає вимогам статті 315 ЦПК України. При цьому у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2020 року у справі № 320/1150/22 судом йому роз`яснено, що місцевими загальними судами розглядаються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку статті 315 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засади судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Україною 17 липня 1997 (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» (Hoffmann v. Germany) від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Частиною сьомою статті 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до положень статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 24 листопада 1987 року по 29 серпня 1990 року, яка входила до зони посиленого радіологічного контролю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі суди попередніх інстанцій зазначили, що встановлення вказаного факту необхідно ОСОБА_1 для того, щоб отримати посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії. При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що на підставі положень частини першої статті 186 ЦПК України відсутні підстави для відкриття провадження у справі у зв`язку з тим, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З такими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

У пунктах 112-117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) зазначено:

«Разом з тим 30.01.2020 Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 287/167/18-ц за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Ємільчинське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якій заявник просив суд установити факт, що у списку евакуйованих громадян Чорнобильського району Київської області було допущено описку щодо дати народження ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_2 , який під порядковим № 69 значиться як ОСОБА_2 , 1952 року народження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц виснувала, що встановлення юридичного факту, який пов`язаний із вирішенням спору із суб`єктом владних повноважень щодо права на отримання пенсії, відповідно до частини другої, пункту 3 частини шостої статті 12, пункту 2 частини першої статті 263 КАС України має розглядатися в спрощеному позовному провадженні як справа незначної складності за правилами адміністративного судочинства.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 22.03.2023, від висновку якого просить відступити Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, застосувавши наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, виснував про те, що оскільки вимоги заявниці пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, то відповідно за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими такі висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вказаний підхід до визначення юрисдикції справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, не узгоджується із завданням і метою адміністративного судочинства, визначеними статтею 2 КАС України.

Також неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України».

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для відкриття провадження у справі є помилковими. Справа про встановлення факту належить до цивільної юрисдикції.

Висновки суду апеляційної інстанції про те, що законом передбачено позасудовий порядок встановлення юридичного факту, про який просить заявник, тобто, що ОСОБА_1 має можливість одержати документ, що засвідчує факт проживання у місцевості, яка згідно з переліком населених пунктів, відноситься до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, звернувшись до вищевказаних органів державної влади та органів місцевого самоврядування саме в позасудовому порядку, як підстава для відмови у відкритті провадження у справі, є помилковими, оскільки ОСОБА_1 звертався до органів державної влади та місцевого самоврядування з метою отримання документів, які підтверджують його проживання у м. Біла Церква в період з 24 листопада 1987 року до 29 серпня 1990 року, проте, відповідних документів не отримав. На звернення від 01 листопада 2021 року ОСОБА_1 отримав від Білоцерківської міської ради Київської області відповідь № 15.1-11/3574 від 04 листопада 2021 року про неможливість видати довідки на підтвердження факту проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю визначених законодавством повноважень на видачу такого змісту довідки, що встановлено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року у справі № 320/1150/22.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій, з передачею справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Славутицького міського суду Київської області від 23 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець