Ухвала

від 11.03.2024 по справі 755/4429/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

11 березня 2024 року

м. Київ

Справа № 755/4429/22

Провадження № 61-17782ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Антонюк Ігор Володимирович (далі - адвокат),

на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 7 листопада 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивачка) до скаржника про поділ майна подружжя і

в с т а н о в и в:

1. У червні 2022 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила:

визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя житловий будинок АДРЕСА_1 ;

визнати за позивачкою та скаржником право власності на 1/2 частину будинку за кожним;

визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя земельну ділянку № НОМЕР_1 з кадастровим номером 8000000000:66:610:0017 і загальною площею 0,0587 га у АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для ведення садівництва (далі - земельна ділянка);

визнати за позивачкою та скаржником право власності на 1/2 частину земельної ділянки за кожним.

2. 25 липня 2023 року Дніпровський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив частково: визнав садовий будинок об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнав за позивачкою і скаржником право власності на 1/2 частину садового будинку за кожним, а у задоволенні решти вимог відмовив. Мотивував рішення так:

помилковим є висновок позивачки про те, що оскільки право власності на земельну ділянку відповідач зареєстрував під час шлюбу, то ця ділянка є спільною сумісною власністю подружжя. Відповідач набув право власності на земельну ділянку за договором дарування. Тому вона є його особистою власністю та не підлягає поділу;

садовий будинок є спільною сумісною власністю подружжя. Його будівництво подружжя розпочало у липні 2004 року та здійснило під час шлюбу за спільні кошти. Державну реєстрацію будинку скаржник здійснив 24 січня 2007 року - теж під час шлюбу з позивачкою.

3. 7 листопада 2023 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції залишив без змін. Навів аналогічні до останнього мотиви. Зазначив, що скаржник не надав належних і допустимих доказів того, що будинок побудував раніше або за власні кошти, тоді як позивачка надала договір купівлі-продажу від 14 жовтня 2004 року, звертаючи увагу на те, що будівництво будинку розпочали за кошти, отримані від продажу її квартири.

4. 8 грудня 2023 року скаржник через адвоката подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Просить скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову. Обґрунтував скаргу так:

- державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення права власності на нерухоме майно або інших речових прав (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 червня 2020 року у справі № 363/4852/17 (провадження № 61-19831св19));

- земельну ділянку скаржникові подарував його брат вже з побудованим на ній будинком. Факт отримання у дар земельної ділянки підтверджує договір дарування від 5 квітня 2004 року. Цей договір засвідчує, зокрема, факт переходу до скаржника прав на усі розташовані на земельній ділянці об`єкти, зокрема, на будинок;

- 10 липня 2007 року Дніпровський районний суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 2-620/07, згідно з яким визнав за скаржником право власності на садовий будинок, який знаходиться на земельній ділянці. Суд у тій справі встановив, що цей будинок ввели в експлуатацію у 1991 році. Визнав скаржника власником будинку та членом Садового товариства «Сілікатчик» (далі - СТ «Сілікатчик») згідно з рішенням загальних зборів від 5 березня 1989 року № 8. Державну реєстрацію будинку скаржник здійснив 24 січня 2007 року на основі цього судового рішення;

- підтвердженням того, що на подарованій скаржникові земельній ділянці вже був садовий будинок, є довідка СТ «Сілікатчик» від 22 лютого 2005 року № 17;

- покази свідків, яких допитали у суді, були нечіткими та неповними щодо обставин справи, а у довідці СТ «Сілікатчик» від 24 березня 2004 року є закреслення та виправлення. Тому суд не мав брати їх до уваги;

- позивачка не підтвердила, що кошти з продажу квартири вона вклала саме у будинок, а не використала на інші потреби чи не передала третім особам;

- суди першої й апеляційної інстанцій не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах:

(1) Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 червня 2021 року у справі № 711/1550/18 (провадження № 61-17815св20) (сама по собі реєстрація нерухомого майна під час шлюбу не є підставою для визнання цього майна спільним сумісним майном подружжя, оскільки таке майно відповідач набув до реєстрації шлюбу з позивачкою);

(2) Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19, пункт 81), від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19 (провадження № 12-57гс21, пункт 9.58) (щодо необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування);

(3) Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) (вирішуючи спір про поділ майна, необхідно встановити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання);

(4) Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) (щодо презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте у шлюбі). Скаржник у суді першої інстанції надав належні та допустимі докази, необхідні для спростування такої презумпції;

- апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки не перевірив належно обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Не врахував, що спірний будинок не відповідає усім критеріям, необхідним для визнання його спільним сумісним майном подружжя для поділу. Ані час його придбання (задовго до укладення шлюбу з позивачкою), ані мета цього, ані кошти, за які він був придбаний, не дозволяють віднести будинок до спільно нажитого з позивачкою майна.

5. 5 січня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення копії цієї ухвали. Скаржник (особисто або через адвоката) мав надати відомості про наявність або відсутність у нього та адвоката електронного кабінету; для позивачки долучити до копії касаційної скарги всі документи, що зазначені у переліку, крім тих, які він вже долучив; надати відомості про наявність у нього, адвоката чи іншої особи оригіналів довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією та відповідного посвідчення, копії яких додані до вказаної скарги, а також про дату отримання копії оскарженої постанови суду апеляційної інстанції (за наявності - з доказами);обґрунтувати, до якої саме групи осіб, прирівняних до осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, він належить.

6. 17 січня 2024 року адвокат в інтересах скаржника сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків касаційної скарги (вх. № 2044/0/220-24 від 18 січня 2024 року), до якої додав копію касаційної скарги з доданими матеріалами. Повідомив, що оригінали посвідчення та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією є у скаржника. Вказав, що копію оскарженої постанови апеляційного суду скаржник отримав електронною поштою 17 листопада 2023 року, що підтверджує копія супровідного листа Київського апеляційного суду. Вважає, що скаржник звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як прирівняний до осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сімей воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, згідно з пунктом 7 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», бо проходив військову службу у складі миротворчих сил ООН, під час чого отримав інвалідність. На підтвердження цих доводів адвокат надав копію постанови Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року у справі № 755/8833/20 про розірвання шлюбу, згідно з якою суд апеляційної інстанції визнав скаржника звільненим від сплати судового збору.

7. 7 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою продовжив скаржникові на п`ять днів із дня вручення цієї ухвали строк для усунення недоліків касаційної скарги. Скаржник (особисто або через адвоката) мав подати до суду докази надсилання позивачці копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги разом із додатками до цієї заяви.

8. 16 лютого 2024 року адвокат в інтересах скаржника сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків касаційної скарги (вх. № 5696/0/220-24 від 19 лютого 2024 року), до якої додав необхідні докази.

9. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

10. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана у передбачений законом строк (повне судове рішення складене 10 листопада 2023 року) і з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційній скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав для касаційного оскарження.

11. У касаційній скарзі адвокат в інтересах скаржника просить зупинити дію постанови Київського апеляційного суду від 7 листопада 2023 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.

11.1. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії (абзац другий частини восьмої статті 394 ЦПК України).

11.2. Суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала (частини перша та друга статті 436 ЦПК України).

11.3. За змістом наведених приписів у заяві про зупинення виконання або дії оскаржених судових рішень має бути обґрунтування необхідності такого зупинення. Проте скаржник таке обґрунтування не навів. Тому у задоволенні заяви слід відмовити. Ця відмова не позбавляє скаржника можливості ще раз звернутися до суду з відповідною заявою за належного її обґрунтування.

Керуючись статтями 260, 261, 389, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 7 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

2. Витребувати з Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу № 755/4429/22.

3. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 7 листопада 2023 року.

4. Надіслати позивачці копію касаційної скарги та доданих до неї матеріалів; роз`яснити їй право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді: Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук