Рішення

від 06.07.2021 по справі 368/112/19

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 368/112/19

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2021 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Жванко О.Є., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача 2 ОСОБА_3 , розглянувши відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Новосервіс», ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватне акціонерне товариства «Страхова компанія «Уніка», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Новосервіс» (надалі за текстом - відповідач 1), ОСОБА_3 (надалі за текстом - відповідач 2), третя особа - приватне акціонерне товариства «Страхова компанія «Уніка» (надалі за текстом - третя особа), про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (надалі за текстом - ДТП).

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що 06 жовтня 2018 року о 19 годині 20 хв. відповідач 2, керуючи автомобілем «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись на перехресті вул. Столичне шосе та вулиці Цілинної в місті Києві, на пішохідному переході, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Touareg» д.н.з. НОМЕР_2 , після чого виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги, і здійснив лобове зіткнення з автомобілем «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_3 .

За наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного за фактом даної ДТП, суддею Голосіївського районного суду міста Києва Єсауленко М.В. у адміністративній справі № 752/21745/18 19.11.2018 року було винесено Постанову, якою відповідача 2 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу розміром 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень. 30.11.2018 року. Дана Постанова набрала законної сили.

В результаті ДТП автомобілю «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_3 . яким керував позивач, і який є власником даного автомобіля, завдано значних механічних пошкоджень. Загальна вартість відновлювальною ремонту, згідно звіту про оцінку майна, який було виконано на замовлення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» становить 136 000 гривень.

Згідно Акту узгодження розміру страхового відшкодування (угоди про відшкодування матеріальної шкоди) № 00274961 від 20.11.2018 року, укладеної між третьою особою та позивачем, ДТП, яка мала місце 06.10.2018 року в місті Київ за участю автомобілів «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_3 визнано страховим випадком за Полісом № АК/ 9057210, та узгоджено до виплати і виплачено позивачу страхове відшкодування, яке склало 85 000 гривень.

Таким чином, страхова виплата здійснена на користь позивача є недостатньою для повного відшкодування завданої йому матеріальної шкоди внаслідок пошкодження під час ДТП автомобіля, і різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) становить 50 000 гривень.

Оскільки власником автомобіля «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_1 і особою яка застрахувала свою цивільну відповідальність за Полісом № АК/ 9057210 є відповідач 1, то відповідач 1 зобов`язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка становить 50 000 гривень.

З моменту, коли сталася ДТП у позивача виникло право вимоги до безпосереднього заподіювача шкоди, тобто, до відповідача 2.

Окрім цього, позивач зазначає, що ним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди були понесені інші матеріальні витрати, а саме:

1) після ДТП, що сталася, автомобіль позивача був схожий на купу металобрухту, і оскільки транспортувати його було неможливо, позивач був змушений залишити автомобіль на відповідальне зберігання неподалік від місця події до вирішення питання буксирування автомобіля. Згідно Акту приймання-передачі від 13.10.2018 року до договору зберігання від 06.10.2018 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_4 , автомобіль «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_3 , в період з 06.10.2018 року по 13.10.2018 року перебував на відповідальному зберіганні за адресою: місто Київ, вулиця Фестивальна 17, при цьому, вартість зберігання майна склала 1200 грн.; 2) 13.10.2018 року згідно Акту приймання-передачі від 13.10.2018 року до Договору від 13.10.2018 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_5 , останнім було надано послуги з буксирування автомобіля «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_3 з адреси м. Київ, вул. Фрунзе. 17 до адреси: АДРЕСА_1 . Відстань буксирування склала 77 км, вартість буксирування - 1500 гривень.; 3) для вирішення питань, пов`язаних із отриманням документів, необхідних для отримання страхової виплати, позивач був змушений нести транспортні витрати, які складаються із витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів, та які відповідно до отриманих чеків становлять суму 4 575 гривень.

Пошкоджений внаслідок ДТП транспортний засіб, окрім засобу перевезення був для позивача і засобом за допомогою якого позивач працював та отримував кошти для свого існування та існування своєї сім`ї. Так. відповідно до умов Договору про надання транспортних послуг фізичною особою від 01.10.2018 року, укладеного між ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . ОСОБА_1 зобов`язувався транспортним засобом «Fiat Doblo» д.н.з. НОМЕР_3 , надати послуги з перевезення торгового обладнання. Згідно п. 2.2 даного .Договору послуги мали бути надані в період з 01.10.2018 року по 01.11.2018 року. Вартість наданих послуг згідно п. 2.1 даного договору мали скласти не менше 15 000 гривень.

Таким чином, окрім перерахованих матеріальних збитків позивач внаслідок винних дій відповідача 2 зазнав також і збитків, які полягають в тих доходах, які позивач недоотримав внаслідок порушення свого цивільного права, і які складають 15 000 гривень.

Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди, який спричинено позивачу внаслідок винних дій відповідача 2 під час ДТП, і які варто стягнути з відповідача 2 на користь позивача, становить 22 275 гривень.

Розмір заподіяної позивачу моральної шкоди визначити та оцінити важко, але він має хоча компенсувати ті емоційні страждання, які довелося перенести позивачу та його родині. Розмір перенесених моральних страждань позивач оцінює в 30 000 гривень.

04 квітня 2019 року Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

04 червня 2019 року Ухвалою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу задоволено частково, Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області скасовано, справу направлено на розгляд до Подільського районного суду міста Києва.

09 серпня 2019 року на підставі автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Гребенюку В.В.

09 серпня 2019 року Ухвалою Подільського районного суду міста Києва позов залишений без руху.

11 жовтня 2019 року Ухвалою Подільського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі.

04 лютого 2020 року від відповідача 1 надійшов відзив на позов у якому останній просив відмовити у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості.

05 лютого 2020 року від відповідача 2 надійшов відзив на позов у якому останній просив відмовити у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали позов, просили його задовольнити з підстав у ньому наведених.

Відповідач 2 у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, просив відмовити у його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

06 жовтня 2018 року о 19 годині 20 хв. відповідач 2, керуючи автомобілем «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись на перехресті вул. Столичне шосе та вулиці Цілинної в місті Києві, на пішохідному переході, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Touareg» д.н.з. НОМЕР_2 , після чого виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги, і здійснив лобове зіткнення з автомобілем «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_3 (а.с. 13).

За наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного за фактом даної ДТП, суддею Голосіївського районного суду міста Києва Єсауленко М.В. у адміністративній справі № 752/21745/18 19.11.2018 року було винесено Постанову, якою відповідача 2 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу розміром 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень. 30.11.2018 року. Дана Постанова набрала законної сили (а.с. 14).

Загальна вартість відновлювальною ремонту, згідно звіту про оцінку майна, який було виконано на замовлення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» становить 136 000 гривень.

Згідно Акту узгодження розміру страхового відшкодування (угоди про відшкодування матеріальної шкоди) № 00274961 від 20.11.2018 року, укладеної між третьою особою та позивачем, ДТП, яка мала місце 06.10.2018 року в місті Київ за участю автомобілів «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_3 визнано страховим випадком за Полісом № АК/ 9057210, та узгоджено до виплати і виплачено позивачу розмір страхового відшкодування, який склав 85 000 гривень (а.с. 18).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV зі змінами (надалі за текстом - Закон) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У відповідності до ст. 22.1. Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом ї у оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо- транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як передбачено ст. 1194 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України), у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП є підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч. 2 ст.14 ЦК).

Відповідно до висновків експерта - СПД Куліша Олександра Васильовича, викладених у «Отчет об оценке КТС» № 02-06/11 від 06.11.2018 року відновлювальна вартість ремонту КТС ПАТ БОВШ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , на дату оцінки, складає 764416,73 грн. Ринкова вартість транспортного засобу ПАТ ООВЬО, реєстраційний номер НОМЕР_3 , на дату оцінки, складає 134237 (сто тридцять чотири тисячі двісті тридцять сім) грн. 88 коп.

Відповідно до ст. 30 Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або , експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Такі правові висновки висловлені в Постановах КЦС у складі Верховного Суду від 18 грудня 2018 року справа № 524/561/16-ц, від 30 січня 2019 року справа № 753/21303/16-ц.

З метою визначення вартості пошкодженого ТЗ ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» виставила ТЗ на онлайн аукціон. За результатами пропозицій ринкова вартість ТЗ (найвища ставка) склала 45000 грн.

Таким чином, різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП становить 89237,88 грн.

Судом встановлено, що 20.11.2018 року позивач уклав з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» Акт узгодження розміру страхового відшкодування (угода про відшкодування матеріальної шкоди) № 00274961 (надалі за текстом - Акт). В цьому Акті позивач погодився з сумою страхового відшкодування у розмірі 85 000 гривень.

У пункті 4 Акту зазначено про визнання позивачем того, що сума страхового відшкодування є остаточною та у позивача на момент підписання Акту та у подальшому не буде будь-яких майнових чи немайнових вимог до особи винної у вчиненні ДТП.

У пункті 5 Акту зазначено - заявник, тобто позивач, до підписання Акту попередньо ознайомлений з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності правочинів, є дієздатною особою, перебуває при здоровому умі, ясній пам`яті та діє добровільно без будь- якого примусу, як фізичного так і морального, а також розуміє значення своїх дій та їх правові наслідки.

Пунктом 6 Акту позивач підтвердив факт інформування власника транспортного засобу про факт та обставини ДТП, а також про узгоджену суму страхового відшкодування.

З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку про те, що у позивача відсутні правові підстави вимоги до відповідачів стосовно стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Стаття 55 Конституції України встановлює, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі № 9-зп щодо офіційного тлумачення ч. 1 ст. 55, ст. ст. 64, 124 Конституції України, кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У Постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено правовий висновок, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Тобто, суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

При цьому, причинний зв`язок між протиправними діяннями заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як із поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди: протиправну поведінку заподіювана шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; вину.

Лише наявність усіх чотирьох умов є підставою для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди. Відсутність хоча б однієї з зазначених умов свідчить про необґрунтованість та недоведеність відповідних позовних вимог.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 12 липня 2007 року у справі «Станков проти Болгарії» зазначив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.

Так, в Постанові Верховного Суду у справі № 750/6330/17 зроблено висновок, що не всі негативні емоції досягають рівня страждання або ж приниження, які завдають моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, зокрема, інтенсивність, повторюваність протиправних дій, фізичні або психологічні наслідки, стан здоров`я. Верховним Судом зауважено, що саме позивач повинен довести, які саме дії спричинили страждання, яку саме шкоду вони заподіяли та в якому розмірі.

Отже, не кожне переживання, хвилювання є стражданням. Страждання - це відчуття сильного фізичного болю, глибоких душевних мук, а не будь-яка негативна емоція. Саме через страждання фізичної особи визначається поняття моральної шкоди, його характер та глибину потрібно доводити, щоб довести моральну шкоду.

За положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У пункті 5 своєї Постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні та з чого позивач при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для справи.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що спори про відшкодування фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: - коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад ст. 49 Закону «Про інформацію», ст. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»); при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до змісту позовної заяви, позивач стверджує, що діями відповідача йому було завдано моральної шкоди у зв`язку із порушенням його права, що спричинило йому душевні страждання, психологічне напруження, переживання, порушення нормальних життєвих зв`язків.

При цьому, позивачем не надано будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів як на підтвердження зазначених обставин, так і на підтвердження моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, що знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з діями відповідачів. Також, позивач не зазначає, чим він керувався під час розрахунку розміру моральної шкоди.

З врахуванням вищевикладеного, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру внаслідок дій співвідповідачів, а відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено і відповідачем не заявлено клопотань про відшкодування будь-яких судових витрат, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу

Керуючись ст. ст. 19, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Новосервіс», ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватне акціонерне товариства «Страхова компанія «Уніка», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишити без задоволення;

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 );

відповідач 1 - товариство з обмеженою відповідальністю «Новосервіс» (адреса: 04071, м. Київ, вул. Хорива, 41 Б, код ЄДРПОУ 40065428);

відповідач 2 - ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 );

третя особа - приватне акціонерне товариства «Страхова компанія «Уніка» (адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70 А, код ЄДРПОУ 20033533);

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду у письмовій формі з дотриманням вимог ст. 356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано;

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;

Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя В. В. Гребенюк