Постанова

від 07.02.2024 по справі 372/107/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 372/107/20

головуючий у суді І інстанції Зінченко О.М.

провадження № 22-ц/824/2974/2024

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання: Лазоренко Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 грудня 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Обухівська міська рада Київської області (правонаступник Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області), про визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила суд: визнати за ОСОБА_1 право власності на частку земельної ділянки розташованої у с. Григорівка, Обухівського району Київської області площею 0,1557 га, кадастровий номер 3223182001:01:029:0040.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до протоколу № 3 виконавчого комітету Григорівської сільської ради від 12 квітня 1994 року ОСОБА_3 виділено 0,15 га земельної ділянки у с. Григорівка Обухівського району Київської області.

Відповідно до протоколу №9 виконавчого комітету Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області від 02 грудня 1997 року було передано в приватну власність ОСОБА_3 0,15 га земельної ділянки у с. Григорівка Обухівського району Київської області.

Відповідно до архівного витягу протоколу засідання дев`ятої сесії п`ятого скликання Григорівської сільської ради від 08 червня 2007 року у ОСОБА_3 вилучили із користування земельну ділянку розміром 0,10 га у с. Григорівка колишній масив цукрового заводу та наділили та передали у власність земельну ділянку розміром 0,14 га у с. Григорівка колишній масив цукрового заводу для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до виписки із засідання п`ятнадцятої сесії п`ятого скликання Григорівської сільської ради від 03 серпня 2008 року ОСОБА_1 наділено та передано у власність земельну ділянку площею 0,0156 га у с. Григорівка для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до графічних матеріалів та відповідного акта про погодження зовнішніх меж земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків за нею по шнуровій книзі числиться 0,2556 га.

Також відповідно до рішення п`ятнадцятої сесії шостого скликання Григорівської сільської ради від 17 липня 2012 року №394 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою орієнтовною площею 0,24 га у с. Григорівка в межах Григорівської сільської ради.

26 січня 2017 року Григорівською сільською радою на п`ятнадцятої сесії сьомого скликання було винесено рішення №368.15.7, яким було затверджено проект із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у приватну власність відповідачу ОСОБА_2 ,що розташована на території с. Григорівка, площею 0,5 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Відповідач звернулася до Григорівської сільської ради без будь-яких підтверджуючих документів, крім того висновком експертного дослідження встановлено наявне накладання земельних ділянок.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 грудня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не була належним чином повідомлений про розгляд справи, а у попередніх судових засіданнях повідомляла суду, що вона та свідки, яких мали допитати в судовому засіданні, не можуть прибути до Обухівського районного суду Київської області через військовий стан, та просили відкласти розгляд справи на іншу дату. У судовому рішення зазначено що представник ОСОБА_4 20 грудня 2022 року була присутня у судовому засіданні, однак це не відповідає дійсності.

Також судом першої інстанції зазначено, що судом досліджені матеріали справи, однак не зазначено, що у засідання викликано свідків, але допит свідків не проводився.

ОСОБА_2 звернулась з відповідним клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області без надання документів, передбачених абз.2 частини 2 статті 123 ЗК України.

Але, 26 серпня 2015 року Григорівською сільською радою Обухівського району Київської області на сорок першій сесії шостого скликання було постановлено рішення № 1191.41.VI, яким було надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 0,50 га, що розташована за адресою с. Григорівка, масив для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до висновку експертного дослідження від 01 жовтня 2018 року № 12/09/2018 року встановлено, що наявне накладення меж земельної ділянки відповідача на межі земельної ділянки відповідача у розмірі 0,1557 га.

Відповідач, повідомлений належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив.

Представник відповідача - адвокат Кулініченко Г.В. у судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залишити її без задовольнити.

Інші учасники у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про таке.

Згідно з протоколом №3 виконавчого комітету Григорівської сільської ради від 12 квітня 1994 року ОСОБА_3 було виділено 0,15 га рупро земельної ділянки в с. Григорівка Обухівського району Київської області (а.с. 74-82 т. 1).

Згідно з протоколом №9 виконавчого комітету Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області від 02 грудня 1997 року було передано у приватну власність ОСОБА_3 0,15 га рупро земельної ділянки у с. Григорівка Обухівського району Київської області (т.1 а.с. 83-91).

Відповідно до архівного витягу протоколу засідання дев`ятої сесії п`ятого скликання Григорівської сільської ради від 08 червня 2007 року у ОСОБА_3 вилучили із користування земельну ділянку розміром 0,10 га у с. Григорівка колишній масив цукрового заводу та наділили та передали у власність земельну ділянку розміром 0,14 га у с. Григорівка колишній масив цукрового заводу для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до виписки із засідання п`ятнадцятої сесії п`ятого скликання Григорівської сільської ради від 03 серпня 2008 року ОСОБА_1 наділено та передано у власність земельну ділянку площею 0,0156 га у с. Григорівка для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до графічних матеріалів та відповідного акту про погодження зовнішніх меж земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків за нею по шнуровій книзі числиться 0,2556 га.

Згідно з рішенням п`ятнадцятої сесії шостого скликання Григорівської сільської ради від 17 липня 2012 року №394 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою орієнтовною площею 0,24 га у с. Григорівка в межах Григорівської сільської ради.

Згідно з рішенням Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області №1191.41.VI від 26 серпня 2015 року був наданий дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 0,50 га., що розташована за адресою: с.Григорівка, масив (рупро) для ведення особистого селянського господарства із земель Григорівської сільської ради; проект землеустрою погодити в порядку встановленому статтею 86-1 ЗК України та подати на розгляд та затвердження сесії Григорівської сільської ради.

ОСОБА_2 звернулась до ТОВ «Земельний проект» із заявою на виготовлення проекту землеустрою.

08 грудня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до Григорівської сільської ради Обухівського районного Київської області з письмовою заявою, яка була зареєстрована останнім за №228, про затвердження проекту землеустрою, розробленого ТОВ «Земельний проект».

10 лютого 2016 року четвертою сесією сьомого скликання Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області прийняте рішення №77.IV.VII «Про розгляд заяви ОСОБА_2 про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, площею 0,50га», яким вирішено звернутись до Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області та до Обухівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області для вивчення законності надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення у приватну власність позивачу земельної ділянки та законності виготовлення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки у приватну власність ТОВ «Земельний проект». До питання затвердження проекту землеустрою повернутись після отримання висновків відповідних органів.

21 квітня 2016 року рішенням Шостої сесії сьомого скликання Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області №111.6.VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства» відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою визначеної земельної ділянки, у зв`язку із невідповідністю вимогам законів та відсутністю необхідних документів з підстав, передбачених частиною 13 статті 23 ЗК України та статті 50 Закону України «Про землеустрій».

Постановою Обухівського районного суду Київської області у справі №372/619/16-а від 09 серпня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області про зобов`язання вчинити дії було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року скасовано постанову Обухівського районного суду Київської області від 09 серпня 2016 року та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду у строк, визначений статтею 118 ЗК України питання про затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки ОСОБА_2 .

В частині позовних вимог про визнання протиправними і скасування рішень четвертої сесії сьомого скликання Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області №77.IV.VII від 10 лютого 2016 року та шостої сесії сьомого скликання Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області №111.6.VII від 21 квітня 2016 року провадження у справі закрито.

26 січня 2017 року рішенням Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області був затверджений проект землеустрою та передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку.

Підсумовуючи, судом встановлено, що станом на 19 січня 2020 року, на момент звернення ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 :

позивачу ОСОБА_1 відповідно до рішення п`ятнадцятої сесії шостого скликання Григорівської сільської ради від 17 липня 2012 року №394 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою орієнтовною площею 0,24 га у с. Григорівка в межах Григорівської сільської ради, а

відповідачу ОСОБА_2 відповідно до рішення Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області від 26 січня 2017 року був затверджений проект землеустрою та передано у приватну власність земельну ділянку.

Звертаючись до суду позивач ОСОБА_1 просила визнати за ОСОБА_1 право власності на частку земельної ділянки розташованої у с. Григорівка, Обухівського району Київської області площею 0,1557 га, кадастровий номер 3223182001:01:029:0040.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які обґрунтовують позовні вимоги про порушення законних прав та інтересів позивача, а також врахував наявні чинні судові рішення на підставі яких відповідач набув право власності на земельну ділянку.

Колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регулюється статтями 123, 124 ЗК України. Цей порядок полягає в такому:

Зацікавлена особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У клопотанні зазначаються, зокрема, орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення і додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування надає дозвіл (або мотивовану відмову у його наданні).

У дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись).

За замовленням заінтересованої особи виконавець розробляє проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Він погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки у користування, яким затверджує проект землеустрою щодо відведення ділянки.

Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»).

Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

У постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28 цс20) Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від цього висновку.

Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою,наданий позивачу ОСОБА_1 , не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі набуття права власності на земельну ділянку.

Звертаючись до суду позивач ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на частину земельної ділянки.

Позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, - може пред`явити власник майна.

Як було вказано вище, дозвіл на розробку проекту землеустрою, наданий позивачу ОСОБА_1 , не є правовстановлюючим актом .

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно. Позови про визнання права власності спрямовані на усунення перешкод у здійсненні власником (чи титульним власником) свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Зазначений позов може бути заявлений власником індивідуально-визначеної речі, що як володіє, так і не володіє нею (якщо при цьому не ставиться питання про її повернення), права якого оспорюються, заперечуються чи не визнаються третьою особою, що не знаходиться з власником у зобов`язальних чи інших відносних відносинах із приводу спірної речі. Як відповідач виступає третя особа, що як заявляє про свої права на річ, так і не пред`являє таких прав, але не визнає за позивачем речового права на майно.

Як вбачається з матеріалів справ, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження права власності на частину спірної земельної ділянки, - підстави, що надає йому право звернутися з позовом про визнання права власності до відповідача як особи, що оспорює або не визнає це право.

Також, судом встановлено, що рішення на підставі яких відповідач ОСОБА_2 набула уприватну власність спірну земельну ділянку є чинними.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивач не була належним чином повідомлена про розгляд справи, у судових засіданнях повідомляла суду, що вона та свідки, яких мали допитати в судовому засіданні, не можуть прибути до суду через військовий стан, та просили відкласти розгляд справи на іншу дату, то колегія апеляційного суду встановила таке.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 06 березня 2020 року відкрито провадження у цій справі. Призначено підготовче судове засідання на 20 березня 2020 року на 10 год. 00 хв. (а.с. 107 т. 1).

Позивач та її представник ОСОБА_4 були належним чином повідомлені, що підтверджується довідкою про доставку смс та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 108,109 т. 1).

Представник позивача ОСОБА_4 подала клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 20 березня 2020 року, на 12 травня 2020 року, на 11 червня 2020 року, справу було знято з розгляду у зв`язку поширенням короновірусу (а.с. 111-112, 119-120, 124-125 т. 1).

Позивач та її представник ОСОБА_4 були належним чином повідомлені про судове засідання 30 червня 2020 року, що підтверджується довідкою про доставку смс (а.с. 132 т. 1)

Представник позивача ОСОБА_4 подала клопотання про виклик свідків, де зобов`язувалася забезпечити їх явку. Вказане клопотання було задоволене судом першої інстанції та обов`язок щодо виклику свідків покладено на позивача. Розгляд справи було відкладено на 19 серпня 2020 року, про що учасники були повідомленні в судовому засіданні під розписку (а.с. 137, 145-147, 148 т. 1).

В судове засідання 19 серпня 2020 року учасники не з`явилися, подали клопотання про відкладення розгляду справ у зв`язку епідемією короновірусу.

Розгляд справи було відкладено на 18 вересня 2020 року, про що представник позивача ОСОБА_4 була належним чином повідомлена, що підтверджується довідкою про доставку смс (а.с. 171 т. 1).

У судовому засіданні 18 вересня 2020 року розгляд справи було відкладено на 28 вересня 2020 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_4 , про що учасники були повідомленні в судовому засіданні під розписку (а.с. 192,193 т. 1), явка свідків забезпечена не була.

У судове засідання 28 вересня 2020 року позивач та представник позивача ОСОБА_4 не з`явилися, останній подав клопотання про проведення судового засідання без участі представника позивача, явка свідків забезпечена не була (а.с. 214, 215 т. 1).

Розгляд справи було відкладено на 18 листопада 2020 року, про що учасники, в тому числі і позивач, були повідомленні в судовому засіданні під розписку (а.с. 225 т. 1).

У судові засідання 18 листопада 2020 року, 21 січня 2021 року, 15 лютого 2021 року, 22 лютого 2021 року, 18 березня 2021 року, позивач та представник позивача ОСОБА_4 не з`явилися, явка свідків забезпечена не була, подавали клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку епідемією короновірусу, участю представника в іншому судовому засіданні в режимі відеоконференції, хворобою (а.с. 214, 215 т. 1, а.с. 1,2, 10 т. 2).

Розгляд справи було відкладався, про що позивач та її представник були належним чином повідомлені, що підтверджується довідками про доставку смс (а.с.7,8, 24,25, 48, 49,56,58 т. 2).

У судовому засіданні 13 квітня 2021 року повторно розглянуто і задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_4 про виклик свідків, обов`язок щодо виклику свідків покладено на позивача. Розгляд справи було відкладено на 26 травня 2021 року, про що позивач та її представник були належним чином повідомлені, що підтверджується довідками про доставку смс (а.с. 66-70 т. 2)

У судове засідання 26 травня 2021 року позивач та представник позивача ОСОБА_4 не з`явилися, явку свідків не забезпечили, останній подав клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 73 т. 2).

Розгляд справи було відкладено, про що позивач та її представник були належним чином повідомлені, що підтверджується довідками про доставку смс (а.с.104,107,108 т. 2).

У судове засідання 13 липня 2021 року представник позивача ОСОБА_4 явку свідків не забезпечила, розгляд справи було відкладено на 10 серпня 2021 року, про що представник позивача була повідомлена особисто під розписку та шляхом направлення смс (а.с.113,114,117,118 т. 2).

У судові засідання 10 серпня 2021 року, 08 жовтня 2021 року, 22 жовтня 2021 рок, 01 грудня 2021 року, 05 липня 2022 року, 19 липня 2022 року, 12 вересня 2022 року, 17 жовтня 2022 року, 25 листопада 2022 року, 20 грудня 2022 року позивач та представник позивача ОСОБА_4 не з`явилися, явку свідків не забезпечили, подали клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 125,126,149,150, 160-166,198,199, 237 т. 2, а.с. 1,2, 13,14 т. 3).

Розгляд справи було відкладено, про що позивач та її представник були належним чином повідомлені, що підтверджується довідками про доставку смс (а.с.158,159,194-196, 235,236,240,241 т. 2, а.с. 6-9 т. 3).

З огляду на встановлено, доводи апеляційної скарги в цій частині спростовуються матеріалами справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що у судовому рішенні зазначено що представник ОСОБА_4 20 грудня 2022 року була присутня у судовому засіданні, однак це не відповідає дійсності, то колегія апеляційного суду відхиляє їх з огляду на таке.

Зі змісту статті 249 ЦПК України вбачається, що учасники справи мають право ознайомитися із технічним записом судового засідання, протоколом судового засідання та протягом п`яти днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності їх запису. Головуючий розглядає зауваження щодо технічного запису судового засідання та протоколу судового засідання, про що постановляє відповідну ухвалу. У разі пропуску строку подання зауважень і відсутності підстав для його поновлення головуючий залишає їх без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач письмові зауваження щодо неповноти або неправильності протоколу судового засідання не подавав.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що висновком експертного дослідження встановлено наявне накладання земельних ділянок, то колегія апеляційного суду відхиляє їх з огляду на таке.

Висновок експертного дослідження за результатами проведення земельно-технічного експертного дослідження від 01 жовтня 2018 року №12/09/18 є неналежним та недопустимим доказом, оскільки у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду у цій справі (а.с. 7-21 т. 1). Відповідний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року № 522/1029/18.

Таким чином доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржене судове рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 19 березня 2024 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська