Постанова

від 20.03.2024 по справі 260/1130/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року

м. Київ

справа №260/1130/18

адміністративне провадження № К/9901/31338/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В. від 15 жовтня 2019 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Мукачівського управління Державної казначейської служби України Закарпатської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління ДФС у Закарпатській області, про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП) про стягнення з Державного бюджету України на його користь 195078,52 грн. (139746,00 грн. - заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) за червень 2016 року та 55332,52 грн. пені, нарахованої на суму невідшкодованого протягом визначеного строку податку).

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначав, що у відповідності до положень Податкового кодексу України (далі - ПК України) подав до Мукачівської ОДПІ Головного управління ДФС у Закарпатській області заяву про повернення бюджетного відшкодування суми ПДВ у розмірі, відображеному у податковій декларації за червень 2016 року, за результатами камеральної перевірки контролюючий орган визнав право на отримання такого відшкодування й відповідна заява була внесена до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, однак заявлена сума податку в розмірі 139746,00 грн. так і не повернена ФОП, чим порушено право на його своєчасне отримання. На суму такої заборгованості бюджету до моменту її погашення в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України. Вважав, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через відповідний орган Державної казначейської служби України на користь ФОП заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року позов задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП заборгованість бюджету із відшкодування ПДВ за червень 2016 року у розмірі 139746,00 грн. із нарахуванням пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення заборгованості; у задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із наявності підстав для стягнення з Державного бюджету України через відповідний орган Державної казначейської служби України на користь ФОП заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ за червень 2016 року у розмірі 139746,00 грн. Водночас зазначив, що на суму такої бюджетної заборгованості в обов`язковому порядку повинна бути нарахована пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення заборгованості, відтак належним способом захисту прав позивача буде стягнення нарахованої пені у розмірі, встановленому пунктом 200.23 статті 200 ПК України.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 жовтня 2019 року скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та ухвалив в цій частині нове рішення - про задоволення позову; стягнув з Державного бюджету України на користь ФОП пеню в розмірі 54620,39 грн.; в іншій частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року залишив без змін.

Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що несвоєчасно отримане бюджетне відшкодування ПДВ підлягає стягненню як заборгованість бюджету з нарахуванням на неї пені відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України, розрахунок якої здійснений позивачем належним чином, з врахуванням дня виникнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, її розміру, тривалості існування та облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, тому вимога про стягнення пені у розмірі 55332,52 грн., нарахованої на суму невідшкодованого протягом визначеного строку податку, підлягає задоволенню. При цьому вказав, що наявність у платника податку податкового боргу із інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, не впливає на його право отримання бюджетного відшкодування та нарахованої на несвоєчасно отримані суми податку пені.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДФС у Закарпатській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Тобто, як вбачається із змісту касаційної скарги, скаржник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуальних норм, не погоджується із постановою апеляційного суду у частині вирішення позовної вимоги щодо стягнення пені, нарахованої на суму невідшкодованого протягом визначеного строку ПДВ.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилається на неврахування судом апеляційної інстанції при вирішенні спору обставин обліку за позивачем у період з 16 грудня 2015 року по 16 грудня 2016 року податкового боргу зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1368857,47 грн., що значно перевищував заявлену у податковій декларації за червень 2016 року суму бюджетного відшкодування ПДВ, що, як вважає скаржник, свідчить про відсутність у вказаний період згідно із пунктом 200.12 статті 200 ПК України бюджетної заборгованості, на яку б в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховувалася пеня.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними.

Інші учасники справи правом на подання заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з такого.

Так, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин у цій справі) бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 статті 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин у цій справі) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.

У відповідності до пункту 200.11 статті 200 ПК України контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року.

За правилами пункту 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Згідно пункту 200.13 стаття 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Зміст наведених законодавчих положень, які були чинними на момент виникнення спірних відносин, дає підстави для висновку, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган зобов`язаний провести камеральну перевірку заявлених у ній даних і у разі якщо за результатами такої перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку, то сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення тридцятиденного терміну проведення камеральної перевірки.

У відповідності до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Тобто держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику ПДВ суму бюджетного відшкодування протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.

Іншими словами пеня за пунктом 200.23 статті 200 ПК України починає нараховуватися за фактом виникнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ. Заборгованість з відшкодування ПДВ у свою чергу виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням державними органами комплексу дій, необхідних для повернення платнику узгодженої суми бюджетного відшкодування.

У зв`язку із наведеним слід зазначити, що Законами України від 24 грудня 2015 року №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21 грудня 2016 року №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України (в редакції, чинній на момент розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій) на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті Кодексу заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплений в пункті 200.12 статті 200 ПК України.

Так, відповідно до підпункту «а» пункту 200.12 статті 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зокрема з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки.

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Також вказаною нормою визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Як установлено пунктом 200.13 статті 200 ПК України, на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Норми статті 200 ПК України узгоджуються з Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26.

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.

У постанові від 12 лютого 2019 року по справі №826/7380/15 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання щодо належного способу захисту права платника ПДВ на отримання сум бюджетного відшкодування з ПДВ, зазначила, що, враховуючи відсутність механізму реального відшкодування платнику ПДВ узгодженої суми бюджетного відшкодування цього податку, такі способи захисту порушеного права, як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування або внести заяву платника податку до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, не призведуть до ефективного відновлення права платника податку. Ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права платника податку, є стягнення з Державного бюджету України через відповідний орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на користь платника податку заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

У справі, що розглядається, суди встановили, що контролюючий орган за результатами камеральної перевірки визнав право ФОП на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2016 року в загальному розмірі 139746,00 грн. і підтвердив достовірність розрахунку заявленої до відшкодування суми, відповідна заява була внесена до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, однак згадана сума податку так і не повернена ФОП на його рахунок.

Відтак, оскільки протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою ПДВ статусу узгодженої необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодована сума перетворилася на бюджетну заборгованість з відшкодування ПДВ, на яку в силу вимог пункту 200.23 статті 200 ПК України почала нараховуватися пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені.

Наявність же у платника ПДВ податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, не змінює порядку узгодження задекларованих сум податку та їх бюджетного відшкодування. Платник ПДВ має право вибору напряму узгодженого бюджетного відшкодування - на свій поточний рахунок та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Обставин зменшення заявленої позивачем у червні 2016 року суми бюджетного відшкодування на суму податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету (зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування), суди не встановили і контролюючий орган у ході розгляду справи на такі не посилався. Відтак, з огляду на це та наведене вище правове регулювання, доводи, якими скаржник обґрунтовує вимоги касаційної скарги, не заслуговують на увагу.

За наведеного та неспростування контролюючим органом правильності розрахунку пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ за червень 2016 року, кількості днів прострочення та застосованої при розрахунку облікової ставки Національного банку України, касаційний суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для стягнення з Державного бюджету України через відповідний орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на користь ФОП пені за невчасне відшкодування від`ємного значення суми ПДВ.

Ураховуючи зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, висновок апеляційного суду щодо окреслених питань ґрунтується на правильному застосуванні згаданих вище норм матеріального права й доводи касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судом в основу оскаржуваного рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки обставини неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, підстави для задоволення касаційної скарги контролюючого органу відсутні.

Щодо вирішення позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь ФОП заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ за червень 2016 року у розмірі 139746,00 грн., в частині вирішення якої апеляційний суд погодився із рішенням суду першої інстанції, то в цій частині судові рішення, враховуючи положення статті 341 КАС України, касаційним судом не переглядаються, адже не оскаржуються скаржником.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.А. Васильєва