Постанова

від 15.10.2019 по справі 260/1130/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/6428/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Попюка М .І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Мукачівського управління Державної казначейської служби України Закарпатської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Державної казначейської служби України, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області, про стягнення коштів, -

суддя (судді) в суді першої інстанції - Гаврилко С.Є.,

час ухвалення рішення: 16:33:53,

місце ухвалення рішення - м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення: 15 травня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мукачівського управління Державної казначейської служби України Закарпатської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Державної казначейської служби України, яким з врахуванням уточнення позовних вимог просив стягнути з Державного бюджету України на його користь 195078,52 грн. (139746,00 грн. заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за червень 2016 року та 55332,52 грн. пені, нарахованої на суми податку, не відшкодовані протягом визначеного строку).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за червень 2016 року у розмірі 139746,00 із нарахуванням пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення заборгованості; у задоволенні позову в частині решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що в ході розгляду справи встановлено та доведено факт протиправної бездіяльності, а саме тривалого безпідставного невиконання державними органами передбаченого нормами Податкового кодексу України обов`язку щодо відшкодування ФОП ОСОБА_1 податку на додану вартість, а тому суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є стягнення з Державного бюджету належної йому до відшкодування суми податку в розмірі 139746,00 грн. Водночас, суд зазначив, що законом визначено, що на суму заборгованості (сума невідшкодованого податку) нараховується пеня, розмір якої пов`язується з моментом виникнення такої заборгованості і нарахування пені закінчується днем погашення такої заборгованості. При цьому, пеня нараховується на суму бюджетної заборгованості в силу закону та не залежить від волевиявлення платника податку на додану вартість. Отже, днем, коли позивачем буде отримана сума заборгованості, то й цим днем закінчується нарахування пені. Суд вважає, що, виконуючи рішення суду щодо стягнення та виплати з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за червень 2016 року у розмірі 139746,00 грн. на суму такого відшкодування в обов`язковому порядку повинна бути нарахована пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення заборгованості. За таких обставин суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є стягнення з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованості із нарахуванням пені у розмірі, встановленому п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України, а тому у задоволенні позову в частині стягнення на користь позивача пені в розмірі 55332,52 грн. необхідно відмовити. Також суд зазначив, що у випадку незгоди позивача із сумую виплаченої пені він має право звернення до суду із відповідним позовом.

Рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що воно є незаконним і необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а також суд неповно з`ясував обставини, що мали значення для вирішення клопотання. Просить рішення в частині задоволення позову змінити, стягнувши з Державного бюджету України на його користь 139746,00 грн. заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за червень 2016 року та 55332,52 грн. пені, а в частині відмови у задоволенні позову скасувати.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскільки судом встановлено протиправність нездійснення йому бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2016 року у розмірі 139746,00 грн., то належним та ефективним способом захисту його порушеного права є не лише стягнення зазначеного відшкодування, а й пені, яка нараховується за порушення встановлених законом строків відшкодування. Також позивач вважає, що факт існування у нього в період з 16.12.2015 року до 16.12.2016 року податкового боргу не є підставою для не нарахування пені за вказаний період, оскільки податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг, були в подальшому скасовані судом і протиправні рішення контролюючого органу не можуть створювати негативних наслідків для платника податків. Крім того, законодавством не передбачено переривання строку нарахування пені на час існування у платника податкового боргу.

У додатковому письмовому поясненні до апеляційної скарги та в судовому засіданні позивач уточнив розмір пені, яка підлягає стягненню на його користь, вказавши її в розмірі 54620,39 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 20.07.2016 року ФОП ОСОБА_1 подав до Мукачівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2016 року, в рядку 20.2 якої вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 139746 грн. Разом із даною декларацією позивач подав заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, в якій просив перерахувати визначені в деклараціях суми бюджетного відшкодування на відповідний банківський рахунок.

Листом від 06.09.2018 року № 2947/3/07-16-13-02-10/ЗПІ Головне управління ДФС України у Закарпатській області повідомило позивача, що Мукачівською ОДПІ ГУ ДФС України у Закарпатській області була проведена камеральна перевірка даних, заявлених в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2016 року, за результатами якої порушень не встановлено, про що складено відповідну довідку.

Однак на день звернення до суду з даним позовом зазначена сума бюджетного відшкодування ФОП ОСОБА_1 перерахована не була.

Відповідно до п. п. 200.7, 200.8, 200.10, 200.12, 200.14, 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування, визначених у пункті 200.11 цієї статті, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Уразі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

У разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.

У разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який протягом п`яти робочих днів з дня отримання такої заяви повинен її задовольнити.

Станом на час виникнення спірних правовідносин механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість був визначений Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року № 39 (далі - Порядок № 39).

Пунктами 6, 7, 9 Порядку № 39 було передбачено, що у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов`язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п`яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п`яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, згідно з наведеними нормами Порядку № 39 у разі підтвердження контролюючим органом достовірності нарахування платником податку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, контролюючий орган зобов`язаний скласти та надіслати органу державної казначейської служби висновок про суму відшкодування податку на додану вартість.

Законами України від 24.12.2015 року № 909-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році , який набув чинності 01.01.2016 року та від 21.12.2016 року № 1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні , який набув чинності 01.01.2017 року, було внесено зміни, зокрема, до статті 200 Податкового кодексу України щодо порядку бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

У зв`язку із внесенням вказаних змін до Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 року № 26 було визнано таким, що втратив чинність Порядок № 39.

При цьому, відповідно до вказаних змін, зокрема, не було передбачено надання контролюючим органом висновку про бюджетне відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Так, згідно з пп. 200.7.2 п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що заява ФОП Запасненка О.О. про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2016 року була внесена до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, однак заявлені до відшкодування суми в розмірі 139746 грн. за червень 2016 року залишалися не відшкодованими.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність тверджень відповідачів, що жодних правових зв`язків між позивачем та органами Державної казначейської служби не виникло, а обов`язок щодо відшкодування сум податку на додану вартість законодавством покладено виключно на відповідний орган Державної фіскальної служби. Однак, незважаючи на встановлений обов`язок відшкодувати суму узгодженого бюджетного відшкодування, така ФОП ОСОБА_1 перерахована за його заявою не була.

Також суд першої інстанції правильно вказав, що з огляду на безпідставне невиконання відповідним державним органом передбаченого нормами Податкового кодексу України обов`язку щодо відшкодування податку на додану вартість суд вважає належним способом захисту порушеного права позивача позовну вимогу щодо стягнення з Державного бюджету належної йому до відшкодування суми.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений, зокрема, у постанові Великої палати Верховного Суду від 12.02.2019 року в адміністративній справі № 826/7380/15.

Крім того, колегія суддів зазначає, що питання наявності правових підстав для відшкодування ФОП ОСОБА_1 податку на додану вартість за червень 2016 року у розмірі 139746,00 грн. та правомірність стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість бюджету з даного відшкодування, апеляційним судом відповідно до положень ст. 308 КАС України не переглядається, оскільки апеляційна скарга Головного управління ДФС у Закарпатській області, якою рішення було оскаржене в частині задоволення позову, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 року повернута апелянту. Інші учасники справи рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 року в частині задоволення позовних вимог не оскаржили.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені в розмірі за несвоєчасне відшкодування суми податку на додану вартість за червень 2016 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже, відповідно до змісту наведеної норми у випадку нездійснення платнику податку бюджетного відшкодування податку на додану вартість протягом визначеного цією статтею строку, на суму заборгованості безумовно нараховується пеня у чітко встановленому розмірі - 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені.

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та отримання пені на суму податку, не відшкодовану протягом визначеного законодавством строку, колегія суддів вважає, що ФОП ОСОБА_1 має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету податку та пені в розмірі, які охоплюються поняттям майно в аспекті ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

При цьому, ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, на переконання колегії суддів, є стягнення з Державного бюджету України на користь позивача не лише заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість, а також пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений, зокрема, у зазначеній вище постанові Великої палати Верховного Суду від 12.02.2019 року в адміністративній справі № 826/7380/15.

Враховуючи, що контролюючий орган після проведення камеральної перевірки податкової декларації позивача за червень 2016 року та не встановлення в ході її проведення порушень законодавства не подав до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, що стало підставою для виникнення заборгованості, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з Державного бюджету на користь ФОП ОСОБА_1 стягнення як самого бюджетного відшкодування в розмірі 139746,00 грн., так і пені, нарахованої на суми податку, не відшкодовані протягом визначеного строку, в розмірі 54620,39 грн.

При цьому, колегія суддів вважає обґрунтованим здійснений позивачем розрахунок пені в сумі 54620,39 грн., оскільки такий проведений відповідно до положень п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме позивачем правильно визначено день виникнення заборгованості 30.08.2016 року та, відповідно, тривалість її існування, а щодо розміру заборгованості та облікової ставки Національного банку України суперечностей немає.

В свою чергу відповідачі та третя особа не надали жодних заперечень щодо правильності та обґрунтованості даної суми.

Висновок суду першої інстанції про те, що належним способом захисту прав позивача є стягнення з Державного бюджету України на його користь заборгованості із нарахуванням пені у розмірі, встановленому п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України (без стягнення пені в конкретному розмірі), а також, що у випадку незгоди із сумую нарахованої і виплаченої пені позивач має право звернення до суду із відповідним позовом, колегія суддів вважає помилковим і необґрунтованим, оскільки таке рішення не призведе до остаточного вирішення спору, а тому не може вважатись ефективним способом захисту порушених прав та законних інтересів позивача.

Висновок суду першої інстанції про те, що оскільки в період з 16.12.2015 року до 16.12.2016 року у ФОП ОСОБА_1 був наявний податковий борг, у контролюючого органу в цей період були відсутні підстави для подання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету та, відповідно, відсутні правові підстави для нарахування пені у порядку, встановленому п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України, за час існування у позивача податкового боргу, колегія суддів також вважає помилковим, зважаючи на таке.

Ні п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України, ні іншими нормами цього кодексу чи інших нормативно правових актів, чинних на час виникнення спірних правовідносин, не було передбачено, що контролюючий орган не подає висновок про бюджетне відшкодування.

Крім того, згідно з п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.

Тобто у випадку наявності у платника податків податкового боргу контролюючий орган все одно зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновки із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а дана сума коригується (зменшується) на суму податкового боргу.

Відповідно, колегія суддів зазначає, що наявність у позивача податкового боргу не впливає також на його право отримати пеню, нараховану на суми податку, не відшкодовані протягом визначеного строку.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню, оскільки суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи і рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 312, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року у справі № 260/1130/18 скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пеню в розмірі 54620 (п`ятдесят чотири тисячі шістсот двадцять) грн. 39 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повне судове рішення складено 22.10.2019 року