Рішення

від 15.03.2024 по справі 635/7741/23

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/7741/23

Провадження по справі № 2/635/732/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2024 року смт Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Березовської І.В.,

секретар судового засідання Панас О.С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Харківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги,

представники відповідача Куцеконь Микола Олександрович,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про зміну формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги, внесення змін до трудової книжки,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про зміну формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги, внесення змін до трудової книжки.

Позов обґрунтовано тим, що16 квітня 2019 року позивач був призначений на посаду заступника начальника відділу «Мереф`янське бюро правової допомоги» Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, 04 січня 2022 року позивач був переведений на посаду головного юриста сектору «Мереф`янське бюро правової допомоги» Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Позивач зазначає,що підчас перебуванняйого на посаді відповідачне забезпечивйому належніумови праці,під часвиконання дистанційноїроботи вперіод з24лютого 2022року по02грудня 2023року не забезпечивнеобхідним длявиконання нимсвоїх обов`язківобладнанням.

Зважаючи на вказані обставини, 17 липня 2023 року позивач подав відповідачу заяву про його звільнення на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України.

28 липня 2023 року позивач отримав з Харківського місцевого центру надання безоплатної вторинної правової допомоги листа від 25 липня 2023 року про те, що відповідач не згоден з формулюванням причин звільнення,оскільки позивач не зазначив у своїй заяві які саме порушення законодавства були допущені.

28 липня 2023 року позивач письмово повідомив відповідача,що одним із порушень трудового законодавства є невиконання останнім вимог ч.1 ст.21 КЗпП України,а саме: обов`язку забезпечувати умови праці,необхідні для виконання роботи. Одним з таких порушень є відсутність модернізації комп`ютерної техніки,яка в секторі «Мереф`янське бюро правової допомоги» експлуатується вісім років, незабезпечення ліцензійними програмами, відсутність забезпечення засобами по догляду за комп`ютерною технікою.

31 липня 2023 року позивач направив відповідачу заяву, в якій просив змінити підставу припинення трудового договору та звільнити його з посади головного юриста сектору «Мереф`янське бюро правової допомоги» Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або на підставі п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін або за ч.1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. В подальшому на прохання директора Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 позивач подав заяву про його звільнення на підставі п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Припинення трудового договору на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України було вимушеним кроком з боку позивача, оскільки 31 липня 2023 року спливав двотижневий строк на попередження роботодавця про звільнення і це був його останній робочий день. Якби відповідач не звільнив його 31 липня 2023 року, він змушений був би продовжити трудову діяльність в секторі «Мереф`янське бюро правової допомоги» Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги і знову розпочинати процедуру звільнення.

Крім того, позивач прагнув звільнитися якомога швидше, щоб уникнути внутрішнього навчання у Харківському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке на його думку є принизливим засобом покарання.

Причиною звільнення позивача окрім наведеного стали погрози директора Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 про скасування наказу про його відпустку та відстежування результатів судового розгляду справ,процесуальні документи по яким складалися позивачем.

Саме ці обставини змусили позивача написати заяву про звільнення з роботи на підставі п.1 ч.1 ст. 36 КЗпПП України, а не наявність наміру та волевиявлення звільнитися саме за угодою сторін.

Крім того позивач зазначив, що з боку директора Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 щодо нього вчинявся мобінг з метою припинення трудових відносин.

Відповідачем також було допущено порушення вимог ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Проявами дискримінації у сфері праці щодо позивача та групи працівників Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги були: покладання на останніх обов`язку під час дистанційної роботи щоденного заповнення погодинного звіту у вигляді таблиці про виконану роботу в межах робочого графіку, встановленого для роботи бюро,що є також порушенням ч.5 ст. 60-2 КЗпП України,оскільки фактично примушувало працівників дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; покладання на працівників Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги,починаючи з 05 травня 2021 року, обов`язку надання клієнтам консультацій в письмовій формі, зокрема для «Мереф`янського бюро правової допомоги» встановлене відсоткове співвідношення консультацій у письмовій формі до загальної кількості наданих консультацій 50%, що суперечить п.п. 6 п.2 «Порядку надання безоплатної правової допомоги працівниками місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги»; запроваджено оцінювання наданих працівниками Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги письмових консультацій з питань, врегульованих земельним правом.

Відносно позивача також вчинялися утиски, які полягали в тому,що позивачу не надали можливості прийняти участь у загальних зборах при обговоренні Правил трудового розпорядку,які відбулися 19 січня 2023 року.

Окрім наведеного, позивач також вказав, що при заповненні його трудової книжки директором Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 були порушені вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зокрема, відповідач необґрунтовано розпочав заповнювати другий розділ трудової книжки з запису № 37 від15 квітня 2019 року, в той час як відповідно до вимог п. 2.1 Інструкції записи у відповідних розділах українською і російською мовами повинні бути тотожними за змістом і нумерацією, тільки виконуватися різними мовами. Зазвичай на підприємствах,установах та організаціях записи в трудовій книжці заповнюються тільки в одному розділі,інший розділ залишається незаповненим. Порушення порядку внесення записів про роботу викликає у позивача складності при пред`явленні трудової книжки в центрі зайнятості та у потенційних роботодавців, оскільки останні записи про роботу позивача внесені у другий розділ трудової книжки. Окрім того, записи в трудовій книжці позивача №№ НОМЕР_1 , 41 не посвідчені підписом директора.

За наведених обставин позивач просив суд зобов`язати відповідача внести зміни в трудову книжку в запис № 40 від 31 липня 2023 року про причину звільнення наступного змісту: «Звільнений з посади на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю»; зобов`язати відповідача виплатити позивачу вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку; зобов`язати відповідача внести в його трудову книжку записи в порядку нумерації: після запису № 36 внести запис № 37 і так далі по порядку нумерації до останнього запису.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05 вересня 2023 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

29 вересня 2023 року від Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, просив позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

При цьому відповідач зазначив, що позивачу були створенні належні умови праці, робоче місце позивача було забезпечено необхідними технічними засобами, в тому числі був наявний доступ до мережі Інтернет. Позивач не звертався до відповідача зі скаргами на роботу комп`ютерної техніки, незабезпечення ліцензійними програмами, відсутність засобів по догляду за комп`ютерною технікою. Вказане свідчить про відсутність з боку відповідача порушень законодавства про працю.

В матеріалах справи також відсутні докази, що заяву про розірвання трудового договору на підставі п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України позивачем було складено під тиском відповідача. Так,позивачу відповідно до його заяви наказом від 02 червня 2023 року № 28-02 з 20 липня 2023 року була надана частина щорічної основної відпустки за період роботи з 16 квітня 2023 року по 15 квітня 2024 року. Проведення внутрішнього навчання будь-яких працівників, у тому числі позивача,які працюють поза межами м. Харкова в умовах воєнного стану взагалі не планувалось. Щодо тверджень позивача про погрози директора Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 про відстежування результатів судового розгляду справ,процесуальні документи по яким складалися позивачем, то вони не відповідають дійсності,оскільки з метою підвищення якості правових послуг такий моніторинг регулярно здійснюється начальником відділу безоплатної правової допомоги Центру стосовно справ усіх працівників,які надають безоплатну вторинну правничу допомогу. Отже, вище зазначене свідчить про відсутність збоку відповідача примушення до звільнення позивача на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Також позивачем не надано суду доказів вчинення по відношенню до нього з боку директора Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 мобінгу.

Щодо тверджень позивача про те, що під час виконання дистанційної роботи відповідач не забезпечив його необхідним для виконання ним своїх обов`язків обладнанням,то вони також не заслуговують на увагу,оскільки позивач під час дистанційної роботи жодного разу не звертався до відповідача з вимогою забезпечити його комп`ютерною технікою або компенсувати витрати на оплату доступу до мережі Інтернет.

Посилання позивача про дискримінацію групи працівників Харківського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги,які працювали дистанційно у порівнянні з іншими працівниками системи безоплатної правової допомоги,яка на думку позивача полягала у щоденному наданні звіту про виконану протягом робочого дня роботу, не є дискримінацією та порушенням права на розподілення робочого часу працівником на власний розсуд, оскільки кожен із працівників, що працював дистанційно на власний розсуд розподіляв свій робочий час тривалістю 8 годин щоденно без урахування внутрішнього трудового розпорядку і самостійно вибирав час для звітування за виконану роботу.

Твердження позивачапро те,що оцінювання письмовихконсультацій зпитань,які регулюютьсяземельним правомє такожпрямою дискримінацієюгрупи працівниківХарківського місцевогоцентру знадання безоплатноївторинної правовоїдопомоги,також єбезпідставними,оскількибудь-якогооцінювання письмовихроз`яснень позивачаз бокувідповідача непроводилось,з оглядуна те,що такафункція щодоконтролю заякістю підготовленихправових роз`ясненьз земельнихпитань виконуваласьспеціалістами Регіональнихцентрів знадання безоплатноївторинної правовоїдопомоги іншихобластей,щопідтверджується розпорядженнямКоординаційного центруз наданняправової допомогивід 27грудня 2019року №2906-19-9.Розпорядженням Регіональногоцентру знадання безоплатноївторинної правовоїдопомоги уЛуганській таХарківській областях(листвід 23квітня 2021року №011/08-36/в/406)встановлено,що відділМереф`янське бюроправової допомогиХарківського центруз наданнябезоплатної вторинноїправової допомогимає здійснюватинадання 50%письмових консультаційвід загальноїкількості консультацій.У випадку,якщо позивачвважає такедоручення прямою дискримінацією групипрацівників,то вінмав оскаржитизаконність зазначеногодоручення увстановленому трудовимзаконодавством порядку.Однак такоюможливістю позивачне скориставсяі дотепер.

Також відповідач заперечує,що позивач не був запрошений до участі в загальних зборах при обговоренні Правил трудового розпорядку, які відбулися 19 січня 2023 року,оскільки такі збори проводились онлайн і позивач приймав у них участь.

10 березня 2023 року позивач подав відповідь на відзив, в якому заперечував проти доводів відповідача,викладених у відзиві на позовну заяву,вважаючи їх необґрунтованими.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07 грудня 2023 року,постановленої без виходу суду до нарадчої кімнати, відмовлено позивачу ОСОБА_1 в допиті свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Ухвалою Харківськогорайонного судуХарківської областівід 07грудня 2023року клопотанняпозивача ОСОБА_1 про витребуваннядоказів задоволеночастково.Витребувано з Харківськогомісцевого центруз наданнябезоплатної вторинноїправової допомоги табель обліку робочого часу ОСОБА_1 за січень 2023 року, графіки внутрішнього навчання працівників Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за 2023 рік та документи на підтвердження проходження внутрішнього навчання працівниками центру відповідно до графіків за 2023 рік.

23 січня 2024 року на виконання ухвали Харківського районного суду Харківської області від 07 грудня 2023 року про витребування доказів відповідачем надано копію табелю обліку робочого часу ОСОБА_1 за січень 2023 року та повідомлено суд, що графік внутрішнього навчання працівників Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за 2023 рік не складався за відсутністю потреби.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в позові, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_5 ,який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні просив в позові відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що з 04 січня 2022 року позивач ОСОБА_1 працював на посаді головного юриста сектору «Мереф`янське бюро правової допомоги» Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

17 липня 2023 року позивач подав на ім`я директора Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 заяву про звільнення його з посади головного юриста сектору «Мереф`янське бюро правової допомоги» Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з невиконання роботодавцем законодавства про працю з

01 серпня 2023 року.

25 липня 2023 року Харківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги листом за вих. №303/01-29, який отримав позивач,повідомив останнього про відмову у його звільненні за ч.3 ст. 38 КЗпП України згідно з поданою заявою у зв`язку з недоведеністю фактів будь-яких порушень чи невиконання роботодавцем законодавства про працю.

28 липня 2023 року позивач повідомив листом Харківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що порушенням трудового законодавства роботодавцем є невиконання останнім вимог ч.1 ст.21 КЗпП України,а саме: обов`язку забезпечувати умови праці,необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю. Одним з таких порушень є відсутність модернізації комп`ютерної техніки,яка в секторі «Мереф`янське бюро правової допомоги» експлуатується вісім років, незабезпечення ліцензійними програмами, відсутність забезпечення засобами по догляду за комп`ютерною технікою.

31 липня 2023 року позивач подав на ім`я директора Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 заяву, в якій просив змінити підставу припинення трудового договору та звільнити його з посади головного юриста сектору «Мереф`янське бюро правової допомоги» Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або на підставі п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін або за ч.1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Того ж дня позивач подав на ім`я директора Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 заяву,в якій просив розірвати трудовий договір з 01 серпня 2023 року на підставі п. 1 ч.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

Згідно з наказом Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги № 58-к від 31липня 2023 року ОСОБА_1 звільнено із посади головного юриста сектору «Мереф`янське бюро правової допомоги» Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за згодою сторін відповідно до п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Статтею 36 КЗпП України визначені підстави припинення трудового договору.

У п. 4 ч.1 ст. 36 КЗпП Українипередбачено, що підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до ч.ч.1, 3ст. 38 КЗпП Українипрацівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

У постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 199/8766/18 (провадження № 61-797св20), від23 листопада 2023 року у справі № 207/828/22 (провадження № 61-4090св23) зазначено, що за змістомст. 38 КЗпП Українирозірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (ч.3 ст. 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених ч.3ст. 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 754/1936/16-ц (провадження № 61 -28466св18). Обов`язковою умовою для звільнення за власним бажанням згідно з ч.3ст. 38 КЗпП Україниє порушення власником трудового законодавства або умов трудового договору. При цьому для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Розірвання трудового договору за ч.3ст. 38 КЗпП Україниє різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою має значення, чи мали місце порушення з боку роботодавця законодавства про працю чи умов колективного чи трудового договору, а також письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Отже, при вирішенні трудового спору щодо припинення трудового договору на підставі ч.3ст. 38 КЗпП Українивизначальним є те, чи мали місце порушення трудового законодавства зі сторони роботодавця стосовно працівника на момент подання таким працівником заяви про звільнення на підставі ч.3ст. 38 КЗпП України. Особливістю розірвання трудового договору на підставі ч.3ст. 38 КЗпП Україниє те, що працівник має право самостійно визначити строк розірвання трудового договору. Роботодавець може не погоджуватись з тим, що мають місце порушення, які відповідно до ч.3ст. 38 КЗпП Україниє підставами для розірвання трудового договору за ініціативою працівника у визначені ним строки, що, у свою чергу, свідчить про виникнення трудового спору (див. постанову Верховного Суду від 16 червня 2022 року в справі № 211/5625/19 (провадження № 61-5942св21)).

Отже, для висновку про наявність підстав для звільнення працівника відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП Українидоказуванню підлягає факт існування порушень роботодавцем трудового законодавства стосовно працівника на момент подання ним такої заяви про звільнення. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 182/1207/21 (провадження № 61 -2375св23)).

Відповідно до ч.3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Згідно з ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч.1ст. 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині зміни формулювання причин звільнення, оскільки позивач не довів та матеріали справи не містять підтвердження про порушення роботодавцем трудового законодавства на момент подання позивачем заяви про звільнення на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Як на підставу зміни формулювання причин звільнення позивач посилається на порушення відповідачем вимог ч.1 ст. 21 КЗпП України,а саме: обов`язку забезпечувати умови праці необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю. Такими порушеннями на думку позивача є відсутність модернізації комп`ютерної техніки,незабезпечення ліцензійними програмами, відсутність засобів по догляду за комп`ютерної технікою.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, останній під час перебування на посаді головного юристасектору «Мереф`янськебюро правовоїдопомоги» Харківськогомісцевого центруз наданнябезоплатної вторинної правовоїдопомоги був забезпечений відповідачем комп`ютерною технікою та мав доступ до мережі Інтернет. При цьому належних,допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що основні технічні характеристики комп`ютера, яким був забезпечений позивач, не надавали йому змогу виконувати покладені на нього посадовою інструкцією обов`язки та завдання, зокрема, надання правової інформації,консультацій та роз`яснень, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, складання документів процесуального характеру та інших документів, необхідних для здійснення представництва суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах,інших державних органах, органах міського самоврядування позивачем не надано.

Відтак, стверджувати,що відповідачем позивачу не забезпечені умови праці, необхідні для виконання роботи, підстав немає.

Аналіз встановлених обставин справи, на думку суду, дають підстави вважати,що оскільки зазначена позивачем підстава звільнення відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України, тобто порушення роботодавцем трудового законодавства не підтверджена останнім на момент подання заяви про звільнення, відповідач цілком законно і обґрунтовано відмовив у звільненні ОСОБА_1 на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Позивач у разі незгоди з відмовою відповідача розірвати договір на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, не був позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом про визнання трудового договору розірваним на підставі ч.3 ст.38КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з невиконання роботодавцем законодавства про працю, проте таким правом не скористався. Натомість фактично відкликав свою первісну заяву та подав заяву про припинення трудового договору на підставі п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

При цьому суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності волевиявлення на написання заяви про звільнення за угодою сторін, оскільки позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження здійснення з боку відповідача примусу з метою схиляння позивача до написання заяви про звільнення на підставі п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України. Таке твердження позивача суд вважає власною суб`єктивною оцінкою позивачем обставин, викликаною негативним ставленням до свого звільнення.

Посилання позивача на те, що подача заяви про звільнення на підставі п.1.ч.1 ст. 36 КЗпП України була вимушеним кроком, з метою уникнення внутрішнього навчання, яке є принизливим засобом покарання не може бути прийняте судом з огляду на мету вказаного заходу підвищення кваліфікації працівників Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Твердження позивача про застосування щодо нього з боку відповідача усілякого роду психологічного тиску та створення нестерпного робочого середовища (мобінгу) можуть бути, за умови їх підтвердження, підставою для притягнення осіб, винних у порушенні вимог законодавства про запобігання та протидію дискримінації, до цивільної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно ізЗаконом України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», проте не впливають на висновки суду щодо суті спору.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплатити йому вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку, суд зазначає наступне.

Оскільки позовна вимога щодо виплати вихідної допомоги є похідною і залежить від визначення підстави звільнення, тому вона не підлягає задоволенню,оскільки суд відмовляє в задоволенні вимоги щодо зміни формулювання причин звільнення позивача.

Також не підлягає задоволенню вимога позивача щодо внесення змін до трудової книжки з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеномуЗаконом України"Прозбір таоблік єдиноговнеску назагальнообов`язкове державнесоціальне страхування". Навимогу працівника,який впершеприймається нароботу,трудова книжкаоформляється роботодавцемв обов`язковомупорядку непізніше п`ятиднів післяприйняття нароботу. Роботодавецьна вимогупрацівника зобов`язанийвносити дотрудової книжки,що зберігаєтьсяу працівника,записи проприйняття нароботу,переведення тазвільнення,заохочення танагороди зауспіхи вроботі. Порядок ведення трудових книжоквизначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас,позивач не надав суду доказів щодо звернення до відповідача з метою приведення трудової книжки у відповідність до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та відмови відповідача у внесенні виправлень до трудової книжки,а тому такі вимоги суд вважає передчасними.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про змінуформулювання причинзвільнення,стягнення вихідноїдопомоги,внесення зміндо трудовоїкнижки відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач Харківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, код ЄДРПОУ 397865228, місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, під`їзд 6, ліве крило, 3-й поверх.

Повний текс рішення складений та підписаний 20 березня 2024 року.

Суддя І.В. Березовська