Ухвала

від 18.03.2024 по справі 936/71/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 936/71/24

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.2024 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали контрольного провадження 11-кп/4806/60/24 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Воловецького районного суду Закарпатської області від 23.01.2024.

Цією ухвалоюзадоволено клопотанняпрокурора йпродовжено строктримання підвартою,до 23.03.2024без визначеннярозміру застави,щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новиця Калуського району Івано-Франківської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, водія міжнародних перевезень ТЗОВ «ГЕОСАН», несудимого,обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

З матеріалів клопотання вбачається, що у провадженні Воловецького районного суду Закарпатської області знаходиться судове провадження за обвинувальним актом у кримінальному провадженні внесеному 27.10.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023070000000323 відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Прокурор подав до суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_5 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.10.2023.

Клопотання мотивовано наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати, тому застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченим ОСОБА_5 .

Задовольняючи клопотання прокурора й продовжуючи дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції вказав на те, що 30.10.2023 слідчим суддею відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб, а саме до 25.12.2023 включно, який ухвалою слідчого судді від 21.12.2023 продовжено до 27.01.2024. Враховуючи те, що прокурором доведено, а суд переконався в тому, що з часу обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обставини у кримінальному провадженні не змінилися, ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися, не відпали, обрання більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним у клопотанні ризикам. Крім того, судом

взято до уваги і те, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

-2-

В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 вказується на те, що оскаржувана ухвала суду є необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що судом першої інстанції проігноровано клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу. Крім того, прокурором не доведено існування жодного ризику, визначеного у ст. 177 КПК України. Запобіжний захід у виді тримання під вартою вважає занадто суворим та просить врахувати наявність у обвинуваченого, на утриманні матері похилого віку, яка хворіє та потребує сторонньої допомоги, позитивну характеристику, бездоганну репутацію, відсутність судимості, а також те, що останній співпрацює зі слідством, вину визнає, шкоду потерпілим відшкодував. Окрім того, клопотання прокурора не відповідає вимогам ст. 184, 199 КПК України, оскільки виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, не узгоджується з обвинувальним актом, крім того, в клопотанні відсутнє обґрунтування неможливості запобігання ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. Просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою щодо ОСОБА_5 обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Апеляційна скарга розглядається у відсутності прокурора, обвинуваченого та його захисника, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів контрольного провадження вбачається, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. Разом з тим, береться до уваги і те, що прокурор, обвинувачений та захисник не заявляли клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх участю і апеляційним судом не визнавалась обов`язковість явки вказаних осіб в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали суду, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, перевіривши матеріали контрольного провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_6 з таких підстав.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення відхиляються з огляду на таке.

Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст. 176 цього Кодексу.

-3-

За приписами до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно ст.331КПК Українипід чассудовогорозгляду судзаклопотанням сторониобвинуваченняабо захисту,маєправо своєюухвалою змінити,скасувати,продовжити абообратизапобіжнийзахід щодообвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цьогоКодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану, продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленомустаттею 615цього Кодексу.

Ухваласуду прообраннязапобіжногозаходу увидітримання підвартою,прозмінуіншого запобіжногозаходуназапобіжний західувидітримання підвартоюабопро продовженнястрокутриманняпід вартою,постановленапідчас судовогопровадженнявсуді першоїінстанції доухваленнясудовогорішення посуті,можебутиоскаржена вапеляційномупорядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення (від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років), дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та необхідність проведення судом необхідних процесуальних дій.

Тому, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про доведення прокурором передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків переховування ОСОБА_5 від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, незаконний вплив на свідків з метою зміни ними показань на його користь, які на даний час не відпали та не зменшилися.

-4-

Наведені вище обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать і про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що інші, більш м`які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 під час розгляду судового провадження та запобігання встановлених ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стороною захисту не спростовані у суді першої інстанції. При цьому, стороною захисту не надано таких доказів, зокрема й про особу обвинуваченого, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, не буде ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків і що до нього може бути застосовано більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

Колегія суддів також вважає, що продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 з урахуванням тяжкості, характеру та конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, у тому числі його поведінки під час досудового розслідування, є необхідним з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у тому числі й запобігання настанню встановлених ризиків.

З огляду на наведене вище, доводи апеляційної скарги про те, що прокурором не доведено існування жодного ризику, визначеного у ст. 177 КПК України, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеним вище.

Доводи про відсутність намірів порушувати процесуальні обов`язки, колегія суддів відхиляє, оскільки ці обставини не можуть слугувати стримуючим фактором та не спростовують заявлених ризиків та свідчить про неможливість їх уникнення при застосуванні більш м`яких запобіжних заходів.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, сім`ю, утриманців, позитивно характеризується, апеляційний суд з урахуванням наведеного вище відхиляє як такі, що не спростовують наявність вищеописаних ризиків і не дають підстав для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

Разом з тим, колегія суддів бере до уваги і те, що доказів, які б підтверджували факт наявності в обвинуваченого таких захворювань, що виключають тримання його під вартою, у тому числі й відповідних висновків компетентних посадових осіб, у ході апеляційного розгляду не встановлено й таких стороною захисту не надано.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, впливати на свідків чи інших учасників кримінального правопорушення, вчиняти інші кримінальні правопорушення, або порушувати процесуальні обов`язки, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу обвинуваченого, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.

При цьому, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають та не спростовують наявність ризиків, описаних в оскаржуваній ухвалі, не свідчать про те, що такі перестали існувати, що в свою чергу унеможливлює зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з ізоляцією від суспільства.

Щодо обґрунтованості обвинувачення, то зазначені обставини підлягають дослідженню під час судового розгляду та оцінці під час ухвалення остаточного рішення у кримінальному провадженні.

-5-

Всупереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 дотримався вимог кримінального процесуального закону, розглянув питання доцільності продовження строку тримання під вартою та постановив ухвалу у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі повної і об`єктивної оцінки наявних у суду матеріалів.

Тому, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора.

Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, немає, а ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без зміни.

Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги, що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Воловецького районного суду Закарпатської області від 23.01.2024 щодо ОСОБА_7 ,-без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді