Постанова

від 13.03.2024 по справі 910/6943/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2024 р. Справа№ 910/6943/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Прокопенко О.В.

учасники справи:

від позивача АТ "Аграрний фонд": Каленська М.А.

від позивача Міністерство економіки України: Івах Г.В.

відповідач: ОСОБА_1

від відповідача: Мельников Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства економіки України, яке діє в інтересах Акціонерного товариства "Аграрний фонд"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 13.10.2021

у справі №910/6943/21 (суддя - Ягічева Н.І.)

за позовом Акціонерного товариства "Аграрний фонд" в інтересах

якого діє Міністерство розвитку економіки, торгівлі

та сільського господарства України

до ОСОБА_1

про відшкодування збитків 286 860, 27 грн

УСТАНОВИВ:

Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (заявник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах Акціонерного товариства "Аграрний фонд" (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач) про відшкодування збитків 286 860, 27 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 у справі №910/6943/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення обґрунтовано тим, що нарахування відповідачу заробітної плати у квітні 2020 року та грошової компенсації у травні 2020 року у розмірі більшому, ніж встановлений частиною 12 ст. 32 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"" щодо внесення змін до п. 10. Розділу II. Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" не суперечить чинному законодавству, оскільки зворотне було б порушенням трудових прав відповідача. Тобто, в даному випадку відсутня протиправна поведінка відповідача як посадової особи юридичної особи позивача.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Міністерство економіки України, яке діє в інтересах Акціонерного товариства "Аграрний фонд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив скасувавши рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2021, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 286 860,27 грн та витрати по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга зокрема обґрунтована тим, що на думку позивача місцевим господарським судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог. Зокрема апелянт стверджує, що відповідач, перебуваючи на посаді в.о. голови правління Акціонерного товариства "Аграрний фонд", в порушення п.10 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" видав наказ №526-к від 27.11.2020, чим не привів у відповідність розмір своєї заробітної плати та завдав шкоди підприємству позивача, у зв`язку з чим заявник, як особа, уповноважена на управління корпоративними правами щодо товариства, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 286 860,27 грн збитків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 прийнято апеляційну скаргу Міністерства економіки України, яке діє в інтересах Акціонерного товариства "Аграрний фонд", на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 у справі № 910/6943/21 до провадження у складі суддів головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Шапран В.В., Буравльов С.І. Розгляд справи № 910/6943/21 призначено на 14.02.2024.

У судовому засіданні 14.02.2024 було оголошено перерву до 13.03.2024.

24.01.2024 через систему Електронний суд відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження у справі до набуття законної сили рішенням у кримінальній справі № 760/2084/22.

Розглянувши вказану заяву, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, а отже для задоволення заяви відповідача. При цьому судом враховується наступне.

Згідно з пунктом 5 частини першої ст. 227 ГПК суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Нормами пункту 4 частини першої статті 229 ГПК установлено, що провадження у справі зупиняється у випадку, установленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта та шоста статті 75 ГПК) (постанова Верховного Суду від 06.09.2022 у справі №904/4393/21).

За змістом пункту 5 частини першої ст. 227 ГПК обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду справи варто розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

У разі зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої ст. 227 ГПК за вимогами статей 238 та 282 цього Кодексу у мотивувальній частині судового рішення повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків суду при ухваленні такого судового рішення (подібний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у cправі №908/2287/17 та постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі №904/4233/18).

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду потрібно у кожному випадку з`ясовувати: 1) як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом; 2) чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ (подібний правовий висновок викладено у постановах від 25.02.2019 у справі №910/15364/17, від 15.03.2019 у справі №910/17243/17, від 27.03.2019 у справі №910/15707/17, від 04.08.2021 у справі №903/636/20).

Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 10.06.2019 у справі №914/1983/17 та від 16.01.2020 у справі №908/1188/19).

Таким чином, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду вказаної справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, підставами позову.

Колегія суддів, зважаючи на предмет позову у цій справі, виходить з того, що предметом дослідження є встановлення обставин і підстав для стягнення з відповідача 286 860,27 грн збитків. Отже, встановленню судом підлягають саме вищевказані обставини, які апеляційний суд в силу приписів статті 269 ГПК може встановити на підставі наявних у справі доказів, адже він наділений повноваженнями щодо оцінки доказів у справі та встановлення відповідних обставин/фактів, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, що надає йому можливість самостійно встановити всі обставини справи та ухвалити рішення по суті.

На переконання колегії суддів, перегляд рішення у кримінальній справі № 760/2084/22 не свідчить про об`єктивну неможливість здійснення розгляду даної справи господарським судом апеляційної інстанції, відповідно не може бути підставою для зупинення провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини першої ст. 227 ГПК, який, зокрема, містить виключення щодо обов`язку суду зупиняти провадження у справі, у зв`язку з об`єктивною неможливістю розгляду справи, а саме у випадку коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що відповідач в період з 27.11.2019 по 13.05.2020 на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 №1060-р та наказу Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" від 26.11.2019 №523-к перебував на посаді виконувача обов`язків голови правління Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (нова назва - Акціонерне товариство "Аграрний фонд").

Відповідно до положень п. п. 7, 8 п. 48 статуту Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №698, положення якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин, голова правління видає відповідно до своїх повноважень накази та дає розпорядження, обов`язкові для виконання працівниками товариства; затверджує штатний розпис товариства та штатний розпис відокремлених структурних підрозділів, а також розміри посадових окладів працівників товариства.

27.11.2020 відповідач видав наказ №526-к, згідно якого встановив розмір свого посадового окладу в сумі 253 527, 00 грн.

На підставі вказаного наказу, відповідач отримав заробітну плату за квітень місяць у розмірі 184 652, 17 (за вирахуванням ПДВ та військового збору), що підтверджується платіжними дорученнями №1565 від 15.04.2020 на суму 106 903, 89 грн, №1772 від 30.04.2020 на суму 77 748, 28 грн, розрахунковим листком за квітень 2020, відомостями щодо перерахування грошей на карткові рахунки №117 за 15.04.2020, №130 від 30.04.2020 та банківською випискою по картковому рахунку відповідача за відповідний період.

13.05.2020 Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження №514-р від 13.05.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови правління публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"".

Наказом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" від 14.05.2020 №169-к звільнено відповідача , виконуючого обов`язки голови правління публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд", відповідно до вищевказаного розпорядження в порядку пункту 5 статті 41 КЗпП України, яким також вирішено питання про виплату відповідачу грошової компенсації за 11 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період з 27 листопада 2019 року по 13 травня 2020 року; 3 календарних дні щорічної додаткової відпустки за особовий характер праці за період роботи з 27 листопада 2019 року по 13 травня 2020 року; вихідну допомогу у розмірі шестимісячної допомоги у розмірі шестимісячної середньої заробітної плати.

Наказом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" від 18.05.2020 №183-к внесено зміни до наказу від 14.05.2020 №169-к та викладено такий у наступній редакції: " 1. ЗВІЛЬНИТИ ОСОБА_1 , виконуючого обов`язки голови правління публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд", 13 травня 2020 року в порядку 2 частини 1 статті 36 КЗпП України. 2. ВИПЛАТИТИ ОСОБА_1 грошову компенсацію за: - 11 календарних днів невиконаної щорічної основної відпустки за період роботи 27 листопада 2019 року по 13 травня 2020 року; - 3 календарних дні щорічної додаткової відпустки за особовий характер праці за період роботи з 27 листопада 2019 року по 13 травня 2020 року".

На підставі виданих наказів, відповідачу перераховано 158 071, 06 грн розрахункових при звільненні а 19.05.2020 - 13 813, 37 грн компенсації додаткової відпустки, що, в свою чергу, підтверджується платіжними дорученнями №1993 від 18.05.2020 та №2074 від 19.05.2020 на відповідні суми, розрахунковим листком за травень 2020, відомостями щодо перерахування грошей на карткові рахунки №139 за 14.05.2020 та №151 за 19.05.2020 та банківською випискою з рахунку відповідача.

Відповідно до п. 8.9. Плану проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на IV квартал 2020 та на підставі направлень від 30.10.2020 №№ 1104-1106, виданих Головою Держаудитслужби та від 25.11.2020 №№1202-1203, виданих заступником начальника відділу головними державними аудиторами Державної аудиторської служби України була проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Акціонерного товариства "Аграрний фонд" за період з 01.07.2018 по 31.12.2020, про що складено акт №07-21/1 від 04.02.2021.

За результатами вказаної ревізії державними аудиторами було зафіксовано, що на порушення п. 10 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 в.о. правління ОСОБА_1 зайво нараховано та виплачено грошові кошти на загальну суму 280 675, 39 грн, та як наслідок, зайво сплачено нарахування на заробітну плату (ЄСВ) на суму 6 184, 88 грн, в результаті чого Товариству нанесено матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 286 860, 27 грн.

Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 03.06.2020 №1042 затверджено статут АТ "Аграрний фонд", згідно п. 9.1. якого засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 9.2. статуту єдиним акціонером товариства є держава в особі Мінекономіки. Повноваження з управління корпоративними правами держави щодо Товариства здійснює Мінекономіки.

Спір у даній справі виник у зв`язку із тим, що за твердженням заявника, в порушення п. 10 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" виданням наказу №526-к від 27.11.2020 відповідач вчинив цивільне правопорушення та завдав шкоди Акціонерному товариству "Аграрний фонд" у розмірі 286 860, 27 грн відповідно до 1166 Цивільного кодексу України, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України звернулось до суду з даним позовом в інтересах Акціонерного товариства "Аграрний фонд".

В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Тобто, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Колегія суддів відзначає, що правовідносини, які виникли між Акціонерним товариством "Аграрний фонд" та відповідачем щодо відшкодування шкоди, завданої надлишковою сплатою відповідачу грошових коштів, стосуються дій або бездіяльності відповідача під час здійснення своїх повноважень як посадової особи. Вказані правовідносини за своєю суттю є господарськими, хоч і виявлені після звільнення відповідача з посади виконувача обов`язків голови правління Акціонерного товариства "Аграрний фонд".

Згідно з положеннями ч. 2, 3 ст. 63 Закону України "Про акціонерні товариства" посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом.

У частині другій статті 89 Господарського кодексу України визначено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, установленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, установленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

В обґрунтування вчинення відповідачем цивільного правопорушення, яке завдало збитків товариству позивача, позивач стверджує про те, що відповідач не привів у відповідність розмір своєї заробітної нормам Закону України № 553-IX ст. 32 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".

18.04.2020 набрав чинності Закон України № 553-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"".

Частиною 12 ст. 32 указаного Закону, зокрема, внесено зміни до п. 10. Розділу II. Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", а саме установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, місячна винагорода і заробітна плата керівникам, членам виконавчих органів та наглядових рад суб`єктів господарювання державного сектору економіки (включаючи державні банки), управління якими здійснюється відповідно до законодавства про управління об`єктами державної власності (включаючи Закон України "Про банки і банківську діяльність"), визначається у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплата щорічної відпустки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" (з урахуванням внесених змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №500 від 17.06.2020), з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено карантин з 22.05.2020 по 31.07.2020, із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні, продовжено на всій території України дію карантину.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня становить 4723 гривні.

Таким чином, за змістом положень Закону України № 553-IX місячна винагорода і заробітна плата відповідача у квітні 2020 року мали становити не більше 47 230, 00 грн.

В той же час, ураховуючи, що збитки, нараховані та заявлені до стягнення Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, по суті є заробітною платою відповідача, суд досліджує правовідносини, які склалися між сторонами, згідно норм трудового законодавства.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом ст. 32. Кодексу законів про працю України про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 29 Закону України "Про оплату праці" при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007).

При цьому, основоположним принципом здійснення судочинства є верховенство права, одним із елементів якого в свою чергу є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлювальних такими обмеженнями, тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

Конституційний Суд України зазначав, що юридичну визначеність слід розуміти через такі її складові елементи: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування) (абзац п`ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020).

Отже, установлення граничного розміру заробітної плати, грошового забезпечення керівникам, членам виконавчих органів та наглядових рад суб`єктів господарювання державного сектору економіки (включаючи державні банки), управління якими здійснюється відповідно до законодавства про управління об`єктами державної власності (включаючи Закон України "Про банки і банківську діяльність"), передбачене у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України (частини перша, третя статті 29 Закону № 294), є невизначеним щодо дії в часі та не забезпечує передбачуваності застосування цих норм права.

До того ж, згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" установлено, що суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011, набуло статусу остаточного 20.01.2012) Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 08.04.2008, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Отже, приступаючи до виконання обов`язків голови правління Акціонерного товариства "Аграрний фонд", відповідач , користуючись своїм правом на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, з урахуванням створення умов для повного здійснення громадянами права на працю та неухильного дотримання державою принципу правової визначеності як складової належного урядування при виконанні своїх обов`язків, був впевнений щодо можливості завчасного повідомлення роботодавцем про зміну істотних умов праці.

Таким чином, примусове зменшення відповідачу розміру заробітної плати у строк менший, ніж за 2 місяці без згоди останнього суперечитиме його правам, передбаченим ст. 29 Закону України "Про оплату праці" та ст. 32. Кодексу законів про працю України.

Відтак, враховуючи дату опублікування Закону України № 553-IX в газеті "Голос України" - 17.04.2020, зміна роботодавцем істотних умов оплати праці без згоди відповідача можлива лише з 18.06.2020.

Однак, заробітна плата та грошова компенсація, що входять до складу заявлених збитків, розраховані за період квітень - травень 2020 року.

При цьому, за приписами ст. 32 Кодексу законів про працю України у разі неможливості збереження колишніх істотних умов праці та незгодою працівника на продовження роботи в нових умовах, трудовий договір мав бути припинений за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

В той же час, трудові відносини відповідача з роботодавцем були припинені на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України та лише після 13.05.2020 відповідно до виданого Кабінетом Міністрів України розпорядження від 13.05.2020 №514-р.

Отже, в даному випадку, нарахування відповідачу заробітної плати у квітні 2020 року та грошової компенсації у травні 2020 року у розмірі більшому, ніж встановлений частиною 12 ст. 32 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"" щодо внесення змін до п. 10. Розділу II. Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" не суперечить чинному законодавству, оскільки зворотне було б порушенням трудових прав відповідача.

Отже, в даному випадку відсутня протиправна поведінка відповідача як посадової особи юридичної особи позивача.

Виплата відповідачу грошової компенсації за 11 календарних днів невиконаної щорічної основної відпустки та 3 календарних дні щорічної додаткової відпустки за особовий характер праці здійснювалася відповідно до наказу від 18.05.2020 №183-к за підписом в.о. голови правління Банчука Б.М., а не ОСОБА_1.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Аграрний фонд", в інтересах якого діє Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів установила, що обставини, на які посилається скаржник - Міністерство економіки України, яке діє в інтересах Акціонерного товариства "Аграрний фонд", у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 у справі №910/6943/21, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 у справі №910/6943/21 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства економіки України, яке діє в інтересах Акціонерного товариства "Аграрний фонд" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 у справі №910/6943/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 у справі №910/6943/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги Міністерства економіки України, яке діє в інтересах Акціонерного товариства "Аграрний фонд" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 у справі №910/6943/21 покласти на позивача.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.03.2024.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов