Рішення

від 20.03.2024 по справі 910/18419/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2024Справа № 910/18419/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-бурове обладнання (Україна)" (Львівська обл., м. Стрий)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДХЛ Логістика (Україна)" (м. Київ)

про стягнення 832 405,56 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діскавері-бурове обладнання (Україна)" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДХЛ Логістика (Україна)" про стягнення 832 405,56 грн, з яких: 656 918,33 грн - вартість частини втраченого відповідачем вантажу при перевезенні згідно з укладеним з позивачем договором транспортного експедирування №Т-092734/230621 від 23.06.2021, 175 487,23 грн - пеня за порушення строків доставки вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

27.12.2023 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 відмовлено в задоволенні означеного клопотання позивача.

15.01.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позовних вимог, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість.

22.01.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (перекладу на українську мову доданих до позовної заяви документів), яке судом задоволено, та заява про продовження строку для подання відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-бурове обладнання (Україна)" задоволено та продовжено позивачу процесуальний строк для подання відповіді на відзив у справі №910/18419/23 до 29.01.2024.

29.01.2024 до суду надійшла відповідь позивача на відзив.

12.02.2024 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

16.02.2024 позивачем подано письмові пояснення по справі.

27.02.2024 відповідачем подано додаткові пояснення по справі.

Оскільки з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2021 між позивачем (Клієнт) та відповідачем (Експедитор) було укладено Договір транспортного експедирування №Т-092734/230621 (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого він регулює взаємовідносини Сторін при наданні транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів, митного оформлення, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Пунктами 1.2., 1.3. Договору передбачено, що у відповідності до цієї угоди та узгоджених Сторонами Заявок до нього, які є його невід`ємними частинами, Клієнт доручає Експедитору, а Експедитор за дорученням від імені та за рахунок Клієнта забезпечує надання (в інтересах останнього) послуг транспортно- експедиторського обслуговування (ТЕО) його вантажів, що перевозяться комбінованим способом, включаючи авіа, морський, залізничний і автомобільний транспорт на будь-якій території, а також надання інших послуг Клієнту за погодженням Сторін. Клієнт, в свою чергу, зобов`язується оплатити послуги Експедитора, у розмірі погодженому Сторонами у відповідній Заявці та компенсувати додаткові витрати в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 1.4. Договору передбачено, що щодо кожної партії вантажу, запланованої до перевезення, Сторони підписують Заявку. У Заявці Сторони фіксують основні умови перевезення. У разі виявлення відмінності реальних параметрів і характеристик вантажу від раніше погоджених Сторонами, Заявка на перевезення підлягає автоматичному коригуванню з врахуванням реальних параметрів вантажу та погоджених сторонами у першочерговій Заявці тарифів.

Відповідно до п.п. 2.1.1. - 2.1.3. Договору відповідач зобов`язався за плату і за рахунок Клієнта забезпечувати якісне і коректне ТЕО, організацію перевезення вантажів Клієнта різними видами транспорту на території України та за її межами, а також надавати інші послуги Клієнту за погодженням Сторін; представляти та захищати інтереси Клієнта, діяти як його представник від свого імені та і або від імені та за дорученням Клієнта, за рахунок останнього в аеропортах, морських і річкових портах, на залізницях, та інших підприємства, установах, організаціях, . а також державних органах та органах місцевого самоврядування з питань, транспортно-експедиторської діяльності, митного оформлення вантажів згідно цього Договору та від повідних Заявок до нього; обирати оптимальний з точки зору якості, надійності та економічної доцільності маршрут і спосіб перевезення вантажів та здійснювати контроль за перевезенням.

У пункті 2.1.4. Договору відповідач зобов`язався інформувати Клієнта, на його запит, про всі обставини, які мають важливе значення для виконання Експедитором свої зобов`язань за даним Договором та відповідною Заявкою.

Відповідно до пунктів 2.1.5., 2.1.6. Договору Експедитор зобов`язаний вживати усіх залежних від нього розумних заходів для доставки вантажу у відповідності з даними термінами (строками). Будь-які терміни (строки) доставки вантажів, погоджені Сторонами письмово, є орієнтовним транзитним часом доставки; забезпечити своєчасну подачу транспортного засобу під завантаження, у термін (строк) погоджений у відповідній Заявці. У разі настання дорожньо-транспортної пригоди або поломки транспортного засобу, Експедитор забезпечує оперативну його заміну з метою недопущення затримки/ доставки вантажу з повідомленням Клієнта; При цьому Експедитору надається додатково 1 доба для подачі транспортного засобу Клієнту.

Пунктом 2.2.3. Договору передбачено право Експедитора самостійно вибирати субпідрядників, засоби транспорту і маршрут, вступати у договірні відносини, а також здійснювати розрахунки як від свого імені, так і від імені Клієнта, для виконання своїх зобов`язань за цим Договором.

За умовами пунктів 3.1.1., 3.1.2. Договору позивач зобов`язався своєчасно надати Експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його особливості та властивості, умови його обробки, перевалки, зберігання і перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання Експедитором своїх обов`язків за Договором. Клієнт зобов`язаний своєчасно надати письмові чіткі, достатні, здійснимі доручення та інструкції і гарантувати, що зазначені особливості вантажів і опис є повними та правильними, а також те, що ці дані, так само як і будь-які інші дані, надані Клієнтом або від його імені, відповідають дійсності; погодити з Експедитором Заявку на надання транспортно-експедиційних послуг з точним зазначенням всіх умов перевезення. Заявка повинна містити такі дані: маршрут перевезення; опис вантажу (найменування, код УКТЗЕД, загальна вага нетто, загальна вага брутто; вид і спосіб упаковки; кількість вантажних місць, розміри і вага кожного вантажного місця; найменування вантажовідправника, вантажоодержувача та їх адреси; прізвище, ім`я, по батькові відповідального за відвантаження / приймання вантажу представника вантажовідправника; вантажоодержувача і засоби зв`язку з ним; місце, дату і час завантаження / доставки вантажу, інструкції з оформлення товаросупровідної документації, особливі умови перевезення кожної партії вантажу. Перелік наданої Інформації, який повинен міститися в заявці, не є вичерпним і може бути доповнений або скорочений Клієнтом і Експедитором на їх розсуд.

Згідно з п. 3.1.3. Договору Заявка може бути надана Експедитору з використанням факсимільного та електронного зв`язку, при цьому вона має силу оригіналу. При цьому Клієнт зобов`язаний протягом 5 (п`яти) днів надати Експедитору оригінал даної Заявки. У разі не передання Клієнтом підписаного оригіналу Заявки Експедитору, останній має право не приступати до виконання своїх обов`язків або припинити виконання власних зобов`язань до моменту втримання оригіналу відповідної Заявки.

Клієнт повинен передати Експедитору всі необхідні оригінали супровідних документів на вантаж, документи для належного здійснення митного, екологічного, санітарно-епідеміологічного та інших видів державного контролю та нагляду, документи для забезпечення безпечних умов перевезення вантажу, оригінали Довіреностей, необхідних для представлення інтересів Клієнта при виконанні цього Договору тощо. Документи, що не мають всіх необхідних даних, реквізитів і додатків вважаються ненаданими. Експедитор має право відкласти виконання своїх обов`язків за Договором до надання документів та інформації в повному обсязі (п. 3.1.4. Договору).

У пункті 3.1.5. Договору сторони погодили обов`язок позивача надавати вантаж до перевезення у належній упаковці, що забезпечує збереження вантажу під час перевезення, і гарантувати, що вантажі правильно упаковані та марковані, що відповідає стандартам для транспортування авто / авіа морським / залізничним транспортом. Клієнт або його відправник здійснює завантаження та кріплення вантажу на відповідному транспортному засобі відповідно до рекомендацій Експедитора чи зазначеного їм перевізника. Клієнт зобов`язується відшкодувати Експедитору збитки, будь-яку заподіяну шкоду або витрати, понесені Експедитором, якщо такі збитки, шкода або витрати були наслідком неналежного пакування, маркування, завантаження, кріплення вантажу або були викликані властивостями вантажу.

Відповідно до п. 5.2. Договору відповідальність Експедитора наступає в разі його прямої вини в порушенні умов Договору, що може виявлятися в невиконанні або неналежному виконанні ним своїх обов`язків за Договором, нездійсненні необхідних заходів, що стало причиною матеріального збитку Клієнта. В цьому випадку Експедитор зобов`язаний компенсувати Клієнтові прямі збитки, які виникли в результаті порушення Експедитором своїх обов`язків по організації перевезення вантажів.

Пунктом 5.3. Договору сторони встановили, що відповідальність за вантаж під час його морського, авіа, авто або залізничного перевезення несе відповідно морський, авіа, авто або залізничний перевізник, згідно правил, умов та лімітів відшкодування збитків їдкого перевізника, викладених у його коносаменті чи інших його правилах / умовах. Відповідальність Експедитора, за наявності його вини, визначається в межах положень коносаментів, правил / умов перевізника, на підставі яких перевозиться вантаж. Відповідальність Експедитора обмежується положеннями діючих міжнародних конвенцій, які регулюють та стосуються відповідного виду перевезення.

Експедитор не несе відповідальності за кількість та/або якість вантажу та/або його упаковку, якщо вантаж доставленого в місце доставки вантажу при наявності непошкоджених пломб, якими був опломбований контейнер або транспортний засіб на місці завантаження/митного оформлення вантажу. Сторони в Заявках до Договору можуть погоджувати умови щодо страхування вантажу або додаткові умови відповідальності. (п.п. 5.4., 5.5. Договору).

У пункті 5.6. Договору сторони домовились, що Експедитор, за наявності його вини у простроченні строків доставки вантажу, зобов`язаний сплатити на користь Клієнта пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Сума пені не може перевищу вати розмірів провізних платежів, отриманих Експедитором щодо цих вантажів.

Пунктами 5.7.1. - 5.7.9. Договору встановлено, що Експедитор не несе відповідальності:

- за затримку доставки вантажу при виконанні Договору, якщо така затримка пов`язана з обмеженою пропускною здатністю портів, аеропортів, залізниць, об`єктів інфраструктури та / або інших структурних підрозділів;

- за дії/бездіяльність державних контролюючих органів (прикордонних, митних, ветеринарних, фітосанітарних, екологічних, карантинних тощо) в тому випадку, якщо Експедитором були витребувані, а Клієнтом були надані всі необхідні і достатні документи для здійснення цими органами своїх функцій;

- за помилки, упущення або неналежне виконання Клієнтом вказівок Експедитора по конкретному перевезенню або зобов`язань за даним Договором;

- за обробку вантажу, завантажувальні / розвантажувальні, стивідорні та інші роботи або послуги, виконані самим Клієнтом або особою, що діє від його імені та в його інтересах;

- за відсутність або невідповідність стандартам тари та/або упаковки, якщо цей обов`язок не покладений на Експедитора відповідною Заявкою;

- за цінності або небезпечні вантажі, якщо Експедитор не повідомлений про них на момент укладення Договору та відповідної Заявки;

- за підвищену уразливість вантажу і його схильність до погіршення, а саме: гниття, випаровування, підвищеної чутливості до холоду, тепла, вологи тощо, якщо Клієнт не узгодив такі обставини з Експедитором у відповідній Заявці;

- за обставини, яких Експедитор не міг уникнути і наслідків, яких не міг передбачати (форс-мажорні обставини);

- за непрямі втрати, такі як упущена вигода, втрата ринку збуту тощо.

Згідно з п.п. 9.1., 9.2. Договору він набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2021 року. При відсутності пропозицій про припинення дії цього Договору до 1 грудня поточного року, Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах. Договір може бути змінений або доповнений за згодою обох Сторін, Розірвання Договору можливе з ініціативи однієї зі Сторін в односторонньому порядку за умови попереднього письмового повідомлення про це іншої Сторони за 60 днів і виконання всіх раніше прийнятих зобов`язань в рамках цього Договору.

Пунктом 9.3. Договору встановлено, що усі платежі, зазначені в рахунках, Заявках та інших документах, складених на виконання даного Договору в іноземних валютах, сплачуються в гривнях за офіційним курсом НБУ на дату складання відповідного документу, якщо у самому документі не зазначено іншого.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення визначає Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

У статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що:

транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об`єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, внутрішнього водного та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного. Положення цього Закону поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником (стаття 2 цього Закону).

Відповідно до ст. 4 означеного Закону транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб`єкти господарювання.

Статтею 14 цього ж Закону встановлено, що експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування. За невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до наведених положень чинного законодавства для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди, необхідною є наявність елементів складу цивільного правопорушення, а саме: неправомірні дії або бездіяльність особи; завдання шкоди та її розмір; безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою; вина завдавача шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У той же час саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2022 між ТОВ "Діскавері - бурове обладнання (Україна)" (Покупець) та Kelbro Inc dba Process Solutions International (Продавець), було укладено Договір № 2609-2022 за умовами п. 1.1. якого Продавець зобов`язується виготовити і передати у власність Покупцеві обладнання та комплектуючі в кількості, вказаній в Додатках до цього Договору (Специфікаціях), що становлять його невід`ємну частину.

Відповідно до Комерційного інвойсу № 36237 від 01.11.2022 продавець - Kelbro Inc dba Process Solutions International відвантажив покупцю відповідну партію товару товар на загальну суму 94 680,00 доларів США.

ТОВ "Діскавері - бурове обладнання (Україна)" оплатило відвантажений за вказаним Комерційним інвойсом товар платіжною інструкцією в іноземній валюті від 07.10.2022 на суму 61 038,00 доларів США та платіжною інструкцією в іноземній валюті від 12.12.2022 на суму 33 642,00 долари США, на загальну суму 94 680,00 доларів США

25.11.2022 між позивачем та відповідачем було узгоджено Заявку (Доповнення) № 1 до Договору транспортного експедирування, за умовами якої Експедитор повинен був доставити ТОВ "Діскавері - бурове обладнання (Україна)", відвантажений за Комерційним інвойсом № 6237 від 01.11.2022 товар.

На виконання зазначеної Заявки (Доповнення) № 1 від 25.11.2022 відповідач забезпечив доставку (експедирування) придбаного позивачем товару у Kelbro Inc dba Process Solutions International.

Доставка товару здійснювалася відповідачем з міста Х`юстон (штат Техас, Сполучені Штати) до міста Стрий (Львівська область, Україна).

Так, з умовами Заявки (Доповнення) № 1 від 25.11.2022 року до Договору транспортного експедирування його сторони погодили, що: товар, який повинен бути доставлений в Україну з США, займає 9 вантажних місць та важить 5 197 кг.; загальний строк поставки товару не буде перевищувати 49 днів.

Натомість товар за вказаною Заявки (Доповнення) № 1 від 25.11.2022 до Договору транспортного експедирування, був доставлений відповідачем лише 20.02.2023, тобто із запізненням на 37 днів, та з частковою втратою - замість 9 вантажних місць (загальною вагою 5 197 кг) доставлено було 8 вантажних місць (загальною вагою 4 993,60 кг).

Факт часткової втрати товару визнається відповідачем та підтверджується Актом прийому - передачі товару, який 20.02.2023 підписаний уповноваженими представниками як обох сторін.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо компенсації вартості товару, сплати пені за порушення строків доставки товару та інших витрат, проте відповідачем такі претензії залишені без задоволення, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Судом встановлено, що вимогу про компенсацію вартості частини втраченого вантажу (товару) на загальну суму 17 964,00 доларів США позивач висунув відповідачу у Претензії від 15.02.2023 за вих. № 96. Станом на 15.02.2023 року офіційний курс долара США по відношенню до гривні було встановлено в такому розмірі: 1 долар США = 36,5686 грн. Вимогу про сплату пені за порушення строків доставки вантажу на загальну суму 4 798,85 доларів США позивач висунув відповідачу у Претензії № 3 від 25.05.2023. Станом на 25.05.2023 офіційний курс долара США по відношенню до гривні було встановлено у такому розмірі: 1 долар США = 36,5686 грн.

Відтак позивач просить стягнути з відповідача 656 918,33 грн вартості частини втраченого вантажу (товару) та 175 487,23 грн пені за порушення строків доставки вантажу.

Судом встановлено, що у Заявці (Доповненні) № 1 від 25.11.2022 року до Договору транспортного експедирування сторони погодили наступні строки доставки вантажу:

- 5 - 7 днів - забір вантажу (автомобільне перевезення вантажу).

- 35 днів - порт - порт (морське перевезення вантажу).

- 5 - 7 днів - авто (автомобільне перевезення вантажу).

Доказів того, що ці строки є орієнтовними та не обов`язковими для дотримання, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим суд відхиляє відповідні заперечення відповідача у цій частині як необґрунтовані.

За таких обставин, доводи позивача про порушення відповідачем строків доставки вантажу на 37 днів підтверджуються матеріалами справи.

Так само, із наданих до матеріалів справи доказів вбачається втрата вантажу - замість 9 вантажних місць (загальною вагою 5 197 кг) доставлено було 8 вантажних місць (загальною вагою 4 993,60 кг), що відповідачем визнається.

У той же час, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що вантаж було втрачено морським перевізником, тож відповідальність експедитора обмежена умовами відповідного коносамента.

Проте такі доводи не відповідають матеріалам справи, за якими морському перевізнику було передано вантаж, який займав 8 вантажних місць, загальною вагою 4 993,60 кг, замість вантажних місць загальною вагою 5 197 кг.

Відтак суд відхиляє наведені твердження відповідача як недоведені та такі, що не відповідають фактичним обставинам даної справи.

При цьому сторони у своїх поясненнях посилаються, зокрема, на здійснення автомобільного перевезення вантажу та його втрату при такому перевезенні. Водночас матеріали справи не містять відповідних доказів, тож такі твердження не приймаються судом до уваги.

Так, частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За результатом розгляду даної справи судом встановлено наявність підстав для компенсації відповідачем вартості частини втраченого вантажу (товару) на загальну суму 17 964,00 доларів США, що становить 656 918,33 грн, у зв`язку із неналежним виконанням умов Договору зі сторони відповідача та ненадання ним жодних доказів, які б свідчили про наявність вини будь-якої іншої особи за втрату цього вантажу.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості втраченого вантажу в сумі 656 918,33 грн підлягають задоволенню судом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за порушення строків доставки вантажу, погоджених обома сторонами у Заявці, суд встановив їх правильність, арифметичну вірність, відповідність умовам Договору та вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим такі позовні вимоги також задовольняються судом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.10. у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Інші доводи і твердження учасників справи судом відхилено як такі, що не спростовують встановлених судом обставин та не можуть вплинути на результат вирішення даного спору.

З огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДХЛ Логістика (Україна)" (03151, місто Київ, вулиця Волинська, будинок 34; ідентифікаційний код 22945557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-бурове обладнання (Україна)" (82400, Львівська область, Стрийський район, місто Стрий, вулиця Яворницького Д., будинок 41; ідентифікаційний код 33797665) 656 918 (шістсот п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот вісімнадцять) грн 33 коп. вартості втраченого вантажу, 175 487 (сто сімдесят п`ять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн 23 коп. пені та 12 486 (дванадцять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн 08 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко