Постанова

від 02.07.2024 по справі 910/18419/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2024 р. Справа№ 910/18419/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

секретар судового засідання Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Нестеришин Т.С. (в залі суду);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024

у справі № 910/18419/23 (суддя Ващенко Т.М.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-бурове обладнання (Україна)»

про розподіл судових витрат у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-бурове обладнання (Україна)»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)»

про стягнення 832 405,56 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діскавері-бурове обладнання (Україна)» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» про стягнення 832 405,56 грн, з яких: 656 918,33 грн - вартість частини втраченого відповідачем вантажу при перевезенні згідно з укладеним з позивачем договором транспортного експедирування №Т-092734/230621 від 23.06.2021, 175 487,23 грн - пеня за порушення строків доставки вантажу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-бурове обладнання (Україна)» 656 918,33 грн вартості втраченого вантажу, 175 487,23 грн пені та 12 486,08 грн судового збору.

26.03.2024 до суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/18419/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-бурове обладнання (Україна)» 60 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення мотивоване тим, що враховуючи фактичні обставини даної справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, умови договору № AL - 16/10/2023 про надання правничої допомоги від 16.10.2023 та доручення № 2 від 16.10.2023, які передбачають фіксований розмір гонорару за надання даних послуг в розмірі 60 000,00 грн, суд вважає розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу в даній сумі підтвердженим, співмірним зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/18419/23, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти цю апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Скасувати додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2024 у справі № 910/18419/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Діскавері-бурове обладнання (Україна)» у задоволенні його заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що додаткове рішення було ухвалене без повідомлення відповідача про розгляд заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу та без надання відповідачу права подати заперечення на заяву позивача. Судом при ухваленні Додаткового рішення будь-який процесуальний документ (ухвала) про прийняття заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу не приймався, відповідач судом жодним чином про розгляд судом такої заяви позивача не повідомлявся.

На думку скаржника, результатом порушення судом норм процесуального права стало грубе порушення прав відповідача, недотримання принципів рівності та змагальності, позбавлення відповідача права на захист, оскільки відповідач проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу та її заявленого позивачем розміру заперечує та має обґрунтовані доводи таких своїх заперечень.

На переконання скаржника така сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката є значно завищеною, нерозумною, необґрунтованою, неспівмірною зі складністю справи, не носить компенсаційного характеру, а є намаганням безпідставно збагатитися за рахунок відповідача, а саме:

- даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, спір відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку зі стягненням заборгованості і спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Міжнародною конвенцією про уніфікацію деяких правил про коносамент, а тому великої кількості законів і підзаконних нормативно правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають;

- матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив би значний час для підготування процесуальних документів;

- ця справа не пов`язана зі збиранням та дослідженням значного обсягу доказів;

- ця справа була фактично визначена судом як справа незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, що не потребувало участі адвоката в судових засіданнях;

- вартість наданих послуг адвокатським об`єднанням є неспівмірною зі складністю даної справи.

Скаржник зазначає про те, що за розгляд однієї нескладної справи про стягнення заборгованості, яка не містить значної кількості доказів та процесуальних документів, позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 4 місячних середніх заробітних плат, і в умовах війни, надзвичайно складного економічного стану в Україні, стягнення витрат на професійну правничу допомогу одного адвоката у нескладній судовій справі в суді першої інстанції у розмірі 4 середніх місячних заробітних плат очевидно виходить за межі розумного, необхідного, адекватного та неминучого розміру адвокатських послуг.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивачем не надано відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, водночас, позивачем надано до суду письмові судові дебати, у яких зазначено про те, що на виконання вимог процесуального закону позивач, перед направлянням до Господарського суду міста Києва свого клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у господарській справі № 910/18419/23, попередньо направив вказане клопотання з долученими до нього додатками відповідачу - ТОВ «ДХЛ Логістика (Україна)». У свою чергу, відповідно до відомостей Квитанції № 788253 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС вищевказане клопотання позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у день його подання - 25.03.2024 було доставлене відповідачу. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва у даній справі № 910/18419/23 було прийняте 10.04.2024, тобто у відповідача було достатньо часу (15 днів) для реалізації свого права на подання суду першої інстанції відповідних заперечень проти клопотання позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у господарській справі № 910/18419/23. Проте відповідач своє право не реалізував, при тому, що він завчасно (а точніше - у день подання) отримав вказане клопотання позивача, був з ним ознайомлений та усвідомлював те, що підстави для його неприйняття до розгляду були відсутні.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України). Тобто процесуальний закон передбачає право суду, за наявності відповідних для того підстав, лише зменшити заявлені до стягнення судові витрати, а не відмовити у їх стягненні повністю, як таких. У даному випадку виходить, що відповідач повністю заперечує саме право позивача на компенсацію його витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у суді першої інстанції. Проте підстави для відмови позивачу у задоволенні його клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у даному випадку відсутні, оскільки відповідні витрати були понесені ТОВ «Діскавері-бурове обладнання (Україна)», а докази їх понесення у встановлений процесуальним законом строк були подані до Господарського суду міста Києва.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу передачі судової справи № 910/18419/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/18419/23. Призначено справу № 910/18419/23 до розгляду у судовому засіданні 04.06.2024.

На підставі ст. 202, 216 ГПК України, у судових засіданнях 04.06.2024 та 25.06.2024 оголошувались перерви до 25.06.2024 та 02.07.2024, відповідно.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Позивачем до стягнення з відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 60 000,00 грн на підставі: Договору № AL - 16/10/2023 про надання правничої допомоги від 16.10.2023, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Мистецтво права», доручення № 2 від 16.10.2023, акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 22.03.2024 на суму 60 000,00 грн.

Відповідно до п. 5.3. Договору про надання правової допомоги розмір гонорару визначається сторонами окремо у кожному дорученні до цього Договору, яке є його невід`ємною частиною.

У дорученні № 2 від 16.10.2023 визначено, що вартість правової допомоги (гонорар Адвокатського об`єднання) становить 60 000,00 грн, яка сплачується Клієнтом протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня ухвалення судом першої інстанції рішення про задоволення позову (повністю або частково) у справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Як вже зазначалось, на підтвердження витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги позивачем надано: Договор № AL - 16/10/2023 про надання правничої допомоги від 16.10.2023, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Мистецтво права», доручення № 2 від 16.10.2023, акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 22.03.2024 на суму 60 000,00 грн.

Згідно із актом приймання-передачі наданих послуг № 1 від 22.03.2024 адвокатським об`єднанням надано, а позивачем прийнято послуги:

- підготовка та направлення адвокатського запиту вих. № 2410/23-1 від 24.10.2023 на ім`я керівника ТОВ «ДХЛ Логістика (Україна);

- підготовка та подача до Господарського суду міста Києва позовної заяви від 30.11.2023 про стягнення з ТОВ «ДХЛ Логістика (Україна) на користь Клієнта коштів за договором в розмірі 832 405,56 грн, з яких 656 918,33 грн вартість частини втраченого вантажу (товару) та 175 487,23 грн пеня за порушення строків доставки вантажу, з додатками;

- підготовка та подача до Господарського суду міста Києва відповіді на відзив у справі № 910/18419/23;

- підготовка інших процесуальних документів у справі № 910/18419/23.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що вказані докази є достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в Господарському суді міста Києва у даній справі.

Так, за приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Так, у апеляційній скарзі відповідач, зокрема, вказує на те, що за розгляд однієї нескладної справи про стягнення заборгованості, яка не містить значної кількості доказів та процесуальних документів, позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 4 місячних середніх заробітних плат, і в умовах війни, надзвичайно складного економічного стану в Україні, стягнення витрат на професійну правничу допомогу одного адвоката у нескладній судовій справі в суді першої інстанції у розмірі 4 середніх місячних заробітних плат очевидно виходить за межі розумного, необхідного, адекватного та неминучого розміру адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вказує на те, що наведена позивачем сума адвокатських послуг є завищеною та нерозумною, оскільки на переконання колегії суддів даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, спір відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку зі стягненням заборгованості і спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Міжнародною конвенцією про уніфікацію деяких правил про коносамент, а тому великої кількості законів і підзаконних нормативно правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, крім того, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив би значний час для підготування процесуальних документів, тому визначення оплати на суму у розмірі 60 000,00 грн є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю та об`ємом справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, враховуючи наявність заперечення щодо задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача витрат, що понесені позивачем під час розгляду справи № 910/18419/23 та беручи до уваги розмір мінімальної заробітної плати та об`єм наданих правових послуг, дійшла висновку про те, що клопотання представника позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, натомість в іншій частині заява задоволенню не підлягає.

Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною адвокатом роботою.

Також колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3, 4 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У процедурі розгляду такої заяви суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони.

Отже, положення ст. 244 ЦПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим).

Подібний правовий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21, провадження № 12-43гс22, в якій на розгляд Великої Палати Верховного Суду було передано правове питання про порядок і процедуру ухвалення додаткового судового рішення.

У порушення наведеного суд першої інстанції розглянув клопотання представника позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу без повідомлення учасників справи про прийняття клопотання (заяви) до розгляду.

Зазначене унеможливило іншій стороні надати відповідні заперечення проти таких вимог та доводити неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, що є порушенням права на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до ч. 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, зокрема, якщо: справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Враховуючи викладене, відсутність у матеріалах справи доказів про повідомлення учасників справи про прийняття клопотання представника позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу до розгляду, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/18419/23 із прийняттям нового додаткового рішення про часткове задоволення клопотання представника позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів апеляційного господарського суду, при перегляді додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/18419/23, дійшла висновку, що місцевим господарським судом прийнято додаткове рішення без повідомлення учасників справи про прийняття клопотання представника позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу до розгляду, що унеможливило іншій стороні надати відповідні заперечення проти таких вимог та довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, у зв`язку із чим, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/18419/23 підлягає скасуванню із прийняттям нового додаткового рішення про часткове задоволення клопотання представника позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 244, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/18419/23 скасувати і прийняти нове додаткове рішення.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-бурове обладнання (Україна)» про розподіл судових витрат задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» (03151, місто Київ, вулиця Волинська, будинок 34; ідентифікаційний код 22945557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-бурове обладнання (Україна)» (82400, Львівська область, Стрийський район, місто Стрий, вулиця Яворницького Д., будинок 41; ідентифікаційний код 33797665) 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу повернути місцевому господарському суду.

Постанова суду може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова підписана 02.08.2024, у зв`язку із перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич