Постанова

від 19.03.2024 по справі 592/3225/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року м.Суми

Справа №592/3225/22

Номер провадження 22-ц/816/454/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач ОСОБА_3 ,

третя особа Управління державного архітектурно-будівельного контролю,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Яковенка Євгена Миколайовича

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 жовтня 2023 року

у складі судді Князєва В.Б., ухвалене в м. Суми, повний текст якого складено 27 жовтня 2023 року,

в с т а н о в и в :

31 травня 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа Управління державного архітектурно-будівельного контролю, про знесення самочинно збудованого будинку, стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Свої вимоги мотивували тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 є власником та проживає в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , суміжною з цими земельними ділянками є належні відповідачці земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , з кадастровим номером 5910136600:17:032:0092, площею 0,0633 га та з кадастровим номером 5910136600:17:032:0055, площею 0,05 га. ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 та користується належним йому домоволодінням.

Відповідачка в 2021 році розпочала самочинне будівництво житлового будинку на вказаних земельних ділянках. Згідно Єдиного реєстру документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що знаходяться у відкритому доступі на офіційному Порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, відсутні будь які документи: повідомлення, декларації щодо початку/виконання/закінчення підготовчих/будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідачкою проводяться будівельні роботи з будівництва житлового будинку на земельних ділянках к.н 5910136600:17:032:0092, та к.н. 5910136600:17:032:0055, за адресою: АДРЕСА_3 , без наявності будівельного паспорта та без повідомлення про початок будівельних робіт, що дає підстави вважати дані роботи самочинним будівництвом. Будівництво відбувається з порушеннями будівельних норм, а саме порушені протипожежні відстані до будинку на суміжній земельній ділянці по АДРЕСА_2 , власником якого є позивач 2. Отже, при самочинному будівництві житлового будинку на земельних ділянках к.н 5910136600:17:032:0092, та к.н. 5910136600:17:032:0055, за адресою: АДРЕСА_3 , відповідачкою порушені права позивачів, а саме: порушені протипожежні відстані; порушені норми інсоляції, оскільки двоповерховий будинок з мансардою не дає попаданню світла на сад, огород та житловий будинок позивачів; порушені норми стікання води, а саме під час самочинної забудови відповідачка підняла приблизно на пів метра рівень земельної ділянки по відношенню до рівня земельних ділянок позивачів, за рахунок чого всі стічні (вуличні) води (після дощу, таїння снігу, тощо) стікають на земельні ділянки позивачів та під будинок позивача 2, що призводить до затоплення та руйнування фундаменту. Окрім цього, відповідачка розпочала будівництво огорожі (паркану), який планується вище ніж 2 метри зі сторони сусідньої межі, що унеможливлює забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій. Окрім вищевикладених порушень, підповідачка під час виконання будівельних робіт по замощенню відмостки навколо самочинно збудованого будинку, впритул до забору позивачів здійснила засипання піском та будівельними матеріалами, що призвело до руйнування бетонного паркану позивачів. Після трамбування піску та будівельних матеріалів по бетонному паркану пішли тріщини. Своїми незаконними діями відповідачка нанесла матеріальної шкоди возивачам в сумі 4802,47 грн.

Позивачка 1 для відновлення своїх порушених прав звернулась до Управління державного архітектурно-будівельного контролю СМР, які здійснили перевірку за результатами якої притягнули відповідачку до адміністративної відповідальності та винесли припис № 31 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 28 грудня 2021 року, яким вимагали: усунути порушення містобудівного законодавства, зазначені в п.1 розділу VIІІ акту перевірки № 31 від 28 грудня 2021 року, а саме: узаконити об`єкт нерухомості, який збудований 6ез відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, є самочинно збудованим; у разі неможливості виконати п.1 привести об`єкт будівництва попереднього стану. Станом на дату подачі позовної заяви вимоги припису № 31 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 28 грудня 2021 року відповідачем не виконані. Крім цього, будівельні роботи продовжуються, що призводить до руйнування майна позивачів.

Оскільки відповідач побудував будинок з порушеннями відстані між існуючим будинком, це призвело до того, що позивач не може здійснити реконструкцію свого будинку або перебудувати його, що призводить до неможливості розпоряджатися своїм майном. Одночасно слід зазначити, що самочинно збудований двоповерховий будинок з мансардою, мають численні віконні отвори, які виходять в бік суміжної земельної ділянки АДРЕСА_2 , що в свою чергу порушує приватний характер життєдіяльності позивачів.

Внаслідок протиправних дій відповідача позивачами понесені значні моральні втрати, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які вони могли б реалізувати не витрачаючи часу на відвідування установ органів державної влади, щоб добитися належного захисту порушених прав. Враховуючи присутність психологічно травмуючого фактору (неправомірних дій відповідача), користуючись принципами розумності та справедливості, вважають загальний розмір моральної шкоди дорівнює 100000 грн, ця сума є мінімальною компенсацією за перенесені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 душевні страждання.

Посилаючись на викладені обставини, просили суд:

- зобов`язати ОСОБА_3 знести самочинно збудований будинок на земельних ділянках кадастровий номер 5910136600:17:032:0092, та кадастровий номер 5910136600:17:032:0055, за адресою: АДРЕСА_3 , - протягом шести місяців з дня набрання рішенням законної сили;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 4802,47 грн;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 50000 грн та на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 50000 грн;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Управління державного архітектурно-будівельного контролю про знесення самочинно збудованого будинку, стягнення моральної та матеріальної шкоди задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_3 знести самочинно збудований будинок на земельних ділянках кадастровий номер 5910136600:17:032:0092, та кадастровий номер 5910136600:17:032:0055, за адресою: АДРЕСА_3 , протягом шести місяців з дня набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1488 грн 60 коп. та витрати за проведення експертизи у розмірі 11326 грн 20 коп.

Додатковим рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 жовтня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Брайко Ю.В. про стягнення судових витрат у цивільній справі задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати за правову допомогу у розмірі 15000 грн.

В іншій частині відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 адвокат Яковенко Є.М., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, а також стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що встановлені висновками експертиз обставини щодо здійснення відповідачем будівництва з порушенням вимог законодавства не є підставою для задоволення вимог позивача про знесення такого будівництва, оскільки цьому крайньому заходу передує виконання ч. 7 ст. 376 ЦК України, що передбачає можливість постановлення рішення про проведення перебудови, об`єкта будівництва, здійсненого з істотним відхиленням від проекту, з істотним порушенням будівельних норм і правил. Таке втручання в право власності є недопустимим.

Вказує, що суду буди надані докази на підтвердження можливості перебудови житлового будинку відповідача для усунення порушень норм, передбачених ДБН Б.2.2.-12:2019 «планування та забудова територій» для дотримання протипожежної відстані між будинками, зокрема, був одержаний висновок про можливість улаштування протипожежної стінки у будинку літ. «Т-ІІ» зі сторони притинаючої ділянки АДРЕСА_2 , та замовлений робочий проект, яким розроблено спосіб усунення порушень ДБН.

Зазначає, що за результатами проведення вимірювання природного освітлення в кімнатах житлового будинку АДРЕСА_2 , було встановлено, що на момент такого вимірювання фактичні значення КПО для DНmin відповідають вимогам ДБН В2.5-28-2018 «Природне і штучне освітлення».

Вважає, що судом проігноровані докази, надані відповідачем, і безпідставно надана перевага висновку експерта № 1620 від 25 травня 2022 року, який містить очевидні недоліки.

Судом не враховано, що приписом №31 від 28 грудня 2021 року про усунення порушення містобудівного законодавства, встановлено вимогу про узаконення об`єкта нерухомості, який збудовано самочинно, без відповідного документ на право виконання будівельних робіт, і ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 .

Також звертає увагу, що згідно правовстановлюючих документів будинок по АДРЕСА_2 , має площу 44,1 кв.м., при цьому за даними технічного паспорта будинок позивачів має площу 108,9 кв.м.

Від представника позивачів адвоката Брайко Ю.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Вказує, що відповідач та його представник погодилися з тим, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , є самочинно збудованим, без відповідних дозвільних документів. Саме для з`ясування питання міри впливу та можливості перебудови самочинно збудованого будинку було призначено будівельно-технічну експертизу. Висновком експерта спростовуються твердження відповідача про можливість перебудови самочинно збудованого будинку і чітко зазначено про неможливість усунення порушень без знесення самочинного будівництва. Тобто, відновлення прав позивачів можливе виключно шляхом знесення самочинно збудованого будинку.

Заперечуючи проти доводів про можливість усунення порушення шляхом улаштування протипожежної стінки в будинку, вказує що такий висновок експерта не є належним та допустимим доказом, оскільки зроблений не в рамках цієї справи, без дослідження матеріалів справи, тільки на підставі доводів сторони відповідача. Зазначає, що навіть за умови побудови протипожежної стінки, порушення прав позивачів не буде усунуто, оскільки при висот будинку 7.8 м., висота такої стінки становить 8,778 м., що призведе до ще більших порушень, оскільки така глуха стіна буде затіняти.

Доводить, що поняття «освітлення» та «інсоляція» є різними поняттями, тому твердження апелянта про відповідність вимогам ДБН освітлення у будинку відповідачів, не відповідає реальним обставинам, оскільки експертом вимірювалося і досліджувалося не освітлення, а інсоляція, що підтверджено ним при допиті у суді.

Вважає, що державна реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила самочинне будівництво, не виключає можливості знесення такого об`єкта нерухомості в порядку, встановленому для самочинно побудованих об`єктів.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 адвоката Яковенка Є.М., який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення представника позивачів адвоката Брайко Ю.В., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 8-9).

Її батько ОСОБА_2 є власником в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 11-13, 14, ).

Відповідач ОСОБА_3 є власником будинку та сусідніх земельних ділянок з кадастровим номером 5910136600:17:032:0092, площею 0,0633 га та з кадастровим номером 5910136600:17:032:0055, площею 0,05 га, за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1, а.с. 135-154).

ОСОБА_1 зверталася до Управління державного архітектурно-будівельного контролю про перевірку норм ДБН АДРЕСА_3 , на законність будівельних робіт, пожежної безпеки та затоплення сусідньої ділянки стічними водами (т. 1, а.с. 15, 81).

На підставі звернення ОСОБА_1 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю було винесено наказ та направлення про проведення позапланового заходу (т. 1, а.с. 17-18, 83-84).

28 грудня 2021 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю було складено Акт № 31 за результатами проведення позапланового заходу (т. 1, а.с. 19-26, 85-91).

Головним спеціалістом Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю складено протокол № 31/1 про адміністративне правопорушення від 28 грудня 2021 року відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 96 КУпАП (т. 1, а.с. 27-28, 94-95).

10 січня 2022 року відносно ОСОБА_3 було винесено постанову № 1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 96 КУпАП (т. 1, а.с. 29-31, 101-103).

12 січня 2022 року ОСОБА_3 сплатила штраф у сумі 5950 грн (т. 1, а.с. 104).

Головним спеціалістом Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю складено протокол № 31 про адміністративне правопорушення від 28 грудня 2021 року відносно ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 96 КУпАП (т. 1, а.с. 32-33, 92-93).

Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю було винесено припис № 31 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил відносно ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 34-35, 96-97).

ОСОБА_1 зверталася до Сумського РУП ГУ НП в Сумській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме продовження будівельних робіт без відповідного документа (т. 1, а.с. 38).

Згідно висновку експерта № 1620 від 25 травня 2022 року, приміщення не зданого в експлуатацію: житлового будинку літ. "Т-ІІ", розташований за адресою: АДРЕСА_3 , відповідають державним будівельним, поженим нормам та придатні до подальшої експлуатації (докладно див. дослідницьку частину) (т. 1, а.с. 155-159).

Листом судового експерта ОСОБА_4 було повідомлено суддю про те, що під час виконання будівельно-технічного дослідження № 1620 (25.05.2022), відповідно до заяви від 24 травня 2022 року допущена технічна помилка (арк. № 4, замість 30,2 м. від будинку № 10 - 3,02 м. (найменша відстань 2,75 м.) (т. 1, а.с. 181-184).

Із висновку експерта № 3791/4255/4256 від 05 січня 2023 року вбачається, що при будівництві будинку на земельних ділянках за кадастровим номером 5910136600:17:032:0092 та за кадастровим номером 5910136600:17:032:0055, за адресою: АДРЕСА_3 , порушені наступні ДБН, законодавчі акти та норми України:

- будівництво здійснювалось на земельній ділянці без відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи, що суперечить ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

- частково порушені вимоги норм, передбачених у ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», а саме не витримано протипожежні відстані між будинками, оскільки найменша відстань до житлового будинку АДРЕСА_2 складає 2,75 (див. додаток 3 до висновку експерта);

- порушено вимоги «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» щодо тривалості інсоляції для житлових приміщень та прирівняних до них будівель та дворових територій. Нормативна тривалість інсоляції житлових приміщень будинку АДРЕСА_2 не забезпечена (див. додаток 2 до висновку експерта).

Більш докладно викладено у частині «дослідження» даного висновку. Виявлені порушення державних будівельних норм і правил при будівництві житлового будинку літ. «Т-ІІ» по АДРЕСА_3 , вважаються істотними порушеннями будівельних норм і правил. Більш докладно викладено у частині «дослідження» даного висновку. Перебудова об`єкту будинку, який самочинно побудований на земельних ділянках кадастровим номером 5910136600:17:032:0092, та за кадастровим номером 5910136600:17:032:0055, за адресою: АДРЕСА_3 , без його знесення приведення до відповідних норм ДБН та інших законодавчих актів та норм України неможливий (т. 1, а.с. 198-211).

Вказані факти правильно встановлено судом першої інстанції на підставі належним чином зібраних, досліджених та оцінених доказів, на які суд послався у рішенні.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що самочинно збудований відповідачем будинок за адресою: АДРЕСА_3 , розташований вздовж прилеглого житлового будинку позивачів АДРЕСА_2 з порушенням державних та протипожежних норм, що чинить перешкоду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у здійсненні ними права користування та розпоряджання своїм майном, а тому права позивачів, як власників сусіднього домоволодіння, підлягають захисту шляхом знесення самочинно збудованого будинку. Судом не було встановлено підстав для задоволення вимоги про відшкодування майнової шкоди. За не доведеності причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправними діяннями відповідача, суд відмовив і в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

У п. 4 постанови «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» № 6 від 30 березня 2012 року Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ роз`яснив, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві.

Відповідно до п. 24 Постанови знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (в тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Якщо технічна можливість перебудови об`єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна.

Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов`язання здійснити перебудову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18) зазначила, що юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил з огляду на положення Законів України «Про основи містобудування»; «Про архітектурну діяльність»; «Про регулювання містобудівної діяльності»; постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 13 квітня 2011 року № 466 необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини тощо.

Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

В силу положень ст. 376 ЦК України знесення самочинного об`єкта нерухомості є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

При проведенні будівельних робіт ОСОБА_3 повинна була діяти з дотриманням положень ст. 375 ЦК України, вимог законодавства, що регулює проведення будівельних робіт, не допускати при цьому порушення прав власника сусідньої земельної ділянки.

Відповідно до п. 3.25* Державних будівельних норм України 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Згідно з п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019. «Планування і забудова територій» при розміщенні будинків в кварталах, забудова яких історично склалася, для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1,0 м. При цьому, має бути забезпечене виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок, або взаємоузгоджене водовідведення згідно з вимогами [ДБН. 1.1-25].

При розташуванні житлових будинків та громадських будівель на земельних ділянках необхідно забезпечувати вимоги санітарних норм та пожежних вимог ДСП 173-96, ДБН В.1.1-7, у тому для житлових та громадських будинків на суміжних земельних ділянках.

Згідно п. 15.2.2. Протипожежна відстань мі житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами приймається згідно з таблицею 6.7, але не менше протипожежних вимог даних норм.

При І та ІІ ступенях вогнестійкості будинків відстань між житловими будинками повинна бути не менше 6м.

Примітка 6. Відстані між будинками І і ІІ ступенів вогнестійкості допускається передбачати менше ніж 6 м за умови, що стіна вищого будинку, розміщеного навпроти іншого будинку, є протипожежною.

Позивачі, обґрунтовуючи свої вимоги, посилалися на те, що внаслідок самочинно збудованого відповідачем будинку не було забезпечено відступ від межі земельних ділянок вглиб власної території, таким будівництвом:

- порушено протипожежні відстані до будинку на суміжній земельній ділянці по АДРЕСА_2 ;

- порушено норми інсоляції, оскільки двоповерховий будинок з мансардою перешкоджає потраплянню світла на сад, город та житловий будинок позивачів;

- порушено норми стікання води, оскільки при самочинному будівництві відповідач приблизно на пів метра підняла рівень земельної ділянки відносно рівня земельних ділянок позивачів, що спричинило стікання всіх стічних вод на їх земельні ділянки, призводить до затоплення та руйнування фундаменту.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, судом першої інстанції встановлено, не спростовано матеріалами справи та відповідачем, що побудований нею будинок по АДРЕСА_3 , порушує ДБН та права позивачів у справі власників суміжної земельної ділянки

Із висновку судової будівельно-технічної експертизи № № 3791/4255/4256 від 05 січня 2023 року вбачається, що при будівництві будинку на земельних ділянках за кадастровим номером 5910136600:17:032:0092 та за кадастровим номером 5910136600:17:032:0055, за адресою: АДРЕСА_3 , порушені наступні ДБН, законодавчі акти та норми України(т. 1, а.с. 198-211):

- будівництво здійснювалось на земельній ділянці без відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи, що суперечить ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

- частково порушені вимоги норм, передбачених у ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», а саме не витримано протипожежні відстані між будинками, оскільки найменша відстань до житлового будинку АДРЕСА_2 складає 2,75 (див. додаток 3 до висновку експерта);

- порушено вимоги «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» щодо тривалості інсоляції для житлових приміщень та прирівняних до них будівель та дворових територій. Нормативна тривалість інсоляції житлових приміщень будинку АДРЕСА_2 не забезпечена (див. додаток 2 до висновку експерта).

Виявлені порушення державних будівельних норм і правил при будівництві житлового будинку літ. «Т-ІІ» по АДРЕСА_3 , вважаються істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Перебудова об`єкту будинку, який самочинно побудований на земельних ділянках кадастровим номером 5910136600:17:032:0092, та за кадастровим номером 5910136600:17:032:0055, за адресою: АДРЕСА_3 , без його знесення приведення до відповідних норм ДБН та інших законодавчих актів та норм України неможливий.

Отже, факт порушення відповідачем діючих державних норм та правил підтверджується вказаним висновком експертизи, який суд першої інстанції правильно взяв до уваги під час ухвалення рішення суду.

Колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги доводи касаційної скарги щодо необґрунтованого неприйняття судом першої інстанції Експертного висновку архітектора від 12 квітня 2023 року (т. 2, а.с. 82), яким встановлена можливість улаштування протипожежної стіни в житловому будинку літера «Т-ІІ», розташованому по АДРЕСА_3 , зі сторони притинаючої ділянки № НОМЕР_1 , що не буде порушувати вимоги ДБН, з огляду на таке.

Так, ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Разом з тим, у Експертному висновку архітектора від 12 квітня 2023 року не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду, а тому не може бути визнаний належним та допустимим доказом, в розумінні статті 106 ЦПК України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 20 грудня 2023 року, у справі № 172/313/21.

Таким чином, суд першої інстанції дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Висновок суду першої інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечить висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в апеляційній скарзі.

На спростування висновків суду, відповідач не надала доказів того, що усунення порушення прав відповідачів через здійснене нею будівництво можливе без застосування крайнього заходу знесення спірного будинку, а можливе шляхом проведення перебудови і така перебудова можлива, відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами.

Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про те, що знесення спірної споруди є крайньою мірою, оскільки відповідачем не надано доказів того, що усунення порушення прав позивачів через здійснене відповідачем будівництво можливе без застосування крайнього заходу знесення спірної споруди, а можливе шляхом проведення перебудови і така перебудова можлива.

Крім того колегія суддів зауважує, що справа перебуває на розгляді суду майже два років і відповідач не була позбавлена можливості усунути порушення, допущені при будівництві будинку, однак нею не вжито ніяких дій щодо приведення будівництва у відповідність до норм і правил, визначених державними правилами та протипожежними нормами, не проведено жодних перебудов, не встановлено протипожежну стіну.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про порушення відповідачем права позивачів на користування домоволодіння та наявність підстав для усунення створених відповідачем перешкод шляхом знесення самовільно побудованого будинку.

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Яковенка Євгена Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. І. Собина

В. Ю. Рунов