Ухвала

від 22.03.2024 по справі 286/4321/23

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

286/4321/23

1-кс/279/377/24

У Х В А Л А

22 березня 2024 року

Слідчий суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 , з секретарем ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , яка приймає участь дистанційно, розглянувши в приміщенні суду в м.Коростень скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора щодо не внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся зі скаргою на бездіяльність прокурора Коростенської окружної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 15.10.2023 року (вх.9792 від 16.10.2023) про вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.190, ч.3 ст.358 КК України .

Зазначив, що 18.10.2023 року отримав на електронну адресу лист - відповідь Коростенської окружної прокуратури від 17.10.2023 року №52-9635 ВИХ-23 за підписом заступника керівника вказаної прокуратури ОСОБА_5 з якої слідує, що відомості не внесено, а заява перенаправлена на адресу в.о.начальника ВП №1 Коростенського РУП в Житомирській області ОСОБА_6 . З такою відповіддю не погоджується, оскільки такі дії прокурора не відповідають вимогам ст.214 КПК України, тому просить зобов`язати заступника керівника Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_5 відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.190, ч.3 ст.358 КК України за його заявою від 15.10.2023 року (вх.9792 від 16.10.2023 року) внести до ЄРДР та розпочати досудове розслідування.

В судове засіданні скаржник не прибув, подавши клопотання в якому зазначив про підтримання вимог за поданою скаргою та її розгляд у його відсутності.

Прокурор ОСОБА_3 проти задоволення скарги заперечила, зазначивши, що ОСОБА_4 з аналогічним зверненням одночасно звертався до іншого відділу прокуратури та оскаржував бездіяльність по невнесенню відомостей до ЄРДР, що було предметом розгляду слідчим суддею у справі №286/4869/23. За результатами розгляду скарги в її задоволенні було відмовлено. Дане рішення переглядалось судом апеляційної інстанції і було залишено без змін. Одночасно зазначила. що у провадженні органу дізнання перебувало кримінальне провадження № 12017060250000368 від 12.05.2017 року за фактом підробки документів під час зміни нумерації квартир у будинку АДРЕСА_1 , а також вчинення шахрайських дій щодо майна ОСОБА_4 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358 та ч.1 ст.190 КК України.

В ході проведення дізнання вказаного провадження було перевірено факти, на які посилається скаржник у даній справі, які свого підтвердження не знайшли, у зв`язку з чим кримінальне провадження № 12017060250000368 було закрито. Не погоджуючись з прийнятим рішенням ОСОБА_4 оскаржував його до суду, який залишив постанову дізнавача в силі. Вказала. що між ОСОБА_4 та громадянами, зазначеними у зверненні, були судові спори у цивільних справах, і подачею заяв про вчинення кримінального правопорушення та скарг, ОСОБА_4 намагається вплинути на рішення суду.

Вислухавши позицію прокурора, дослідивши матеріали скарги, встановлено наступне:

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не

винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Порядок внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань визначений у статті 214 КПК України.

Так, статтею 214 КПК України закріплено обов`язок слідчого, дізнавача, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.

Реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, оскільки ч.1 ст.214 КПК України передбачає надходження заяви (повідомлення) саме про кримінальне правопорушення.

Враховуючи, що до внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування не передбачено можливості збору даних, що можуть підтвердити факт вчинення кримінального правопорушення (окрім проведення огляду місця події у невідкладених випадках), то подана заява, повідомлення мають містити достатні відомості про вчинення конкретного кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.214 ч.4 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

В той же час, вказана норма не містить заборони невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, якщо зроблені заява, повідомлення не містять достатніх відомостей, що можуть свідчити про вчинення певного кримінального правопорушення.

Підтвердженням вказаного висновку є сам факт існування інституту оскарження такої бездіяльності як невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення в порядку глави 26 КПК України, норми якого не передбачають прийняття слідчим суддею безальтернативного рішення щодо задоволення скарги такого виду, а відповідно до положень ст.307 КПК України передбачають можливість прийняття рішення, серед інших, і про відмову у задоволенні скарги.

Обов`язку слідчого, дізнавача або прокурора щодо внесення заяви (повідомлення) до ЄРДР кореспондується обов`язок суб`єкта звернення викласти обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з п.1.2 розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 06.04.2016року №139, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п.4 ч.5 ст.214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз положень ст.214 ч.5 КПК України, яка зазначає зміст відомостей, що вносяться до ЄРДР, дає можливість дійти висновку про те, що особа, яка звернулась з відповідною заявою, зобов`язана викласти в ній обставини таким чином, щоб орган, до якого надійшла така заява, мав можливість переконатись в тому, що кримінальне правопорушення дійсно було вчинено і вчинено саме кримінальне правопорушення, а не лише таке існує в уяві особи, яка звернулась з повідомленням, або його вчинення нею лише припускається, або таке звернення переслідує певну мету, не пов`язану безпосередньо з порушенням прав особи.

Наказом Генерального прокурора України від 3 грудня 2012 року № 125 затверджено Інструкцію про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення.

Згідно з Розділом 3 Інструкції заяви, повідомлення про вчиненні кримінальні правопорушення, за винятком усних заяв, прийнятих на особистому прийомі, реєструються у книзі вхідної кореспонденції відповідно до вимог Інструкції з діловодства в органах прокуратури та цієї Інструкції, з присвоєнням індексу «ЗП». Зареєстровані у книзі вхідної кореспонденції заяви, повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення негайно передаються керівнику органу прокуратури районного рівня або його заступнику, керівнику структурного підрозділу прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур на правах обласних або Генеральної прокуратури згідно із встановленим розподілом обов`язків для визначення порядку розгляду.

Пунктом 3.7 цієї ж Інструкції передбачено, що за заявами, повідомленнями про вчинені кримінальні правопорушення, що не підслідні органам прокуратури, але надійшли на розгляд

прокуратур обласного рівня чи Генеральної прокуратури України керівники структурних підрозділів апаратів організовують роботу щодо скерування їх відповідно до міських, районних, міжрайонних, районних у містах та прирівняних до них прокуратур, прокуратур обласного рівня за територіальною юрисдикцією.

Згідно розділу 2 Інструкції, затвердженої наказом Генерального прокурора №363 від 06.08.2020 року «Про організацію роботи органів прокуратури з особистого прийому, розгляду звернень і запитів та забезпечення доступу до публічної інформації» прокурор наділений повноваженнями щодо направлення звернення за територіальністю або належністю.

Статтею 36 КПК України передбачено, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Прокурор, здійснюючи наглядза додержаннямзаконів підчас проведеннядосудового розслідуванняу форміпроцесуального керівництвадосудовим розслідуванням,уповноважений, середіншого, починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

Отже, вказані повноваження, - починати досудове розслідування, початковою дією якого є внесення відомостей до ЄРДР, за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, прокурор маєлише увипадку здійснення наглядуза додержаннямзаконів підчас проведеннядосудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

Тобто, такими повноваженнями прокурор наділяється лише в разі визначення його процесуальним керівником досудового розслідування, що виникає не раніше початку такого досудового розслідування, початковим етапом якого є внесення відомостей до ЄРДР.

Вказане дає право стверджувати про те, що самостійними повноваженнями щодо внесення відомостей про кримінальні правопорушення за межами вже розпочатого досудового кримінального провадження прокурор не має. Отже, не несе і такого обов`язку.

Безпосередньо повноваження керівника прокуратури на внесення відомостей до ЄРДР взагалі не передбачені.

Згідно вказаної норми закону керівники прокуратури місцевого рівня - керівники окружної прокуратури, їх перші заступники та заступники уповноважені, при здійсненнінагляду задодержанням законівпід часпроведення досудовогорозслідування, уповноважені скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбаченихстаттею 219 цього Кодексу.

Положеннями ст.37 ч.1 КПК України визначено, що керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування визначається прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні.

Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України.

Вищевказаний закон не передбачає обов`язку прокурорів різного рівня здійснювати внесення до ЄРДР усіх та будь-яких повідомлень про кримінальні правопорушення, які надходять від фізичних та юридичних осіб, оскільки прокурор не є реєстратором кримінальних правопорушень в загальному розумінні, безпосередньо орган досудового розслідування у прокуратурі відсутній, тому повноваження по внесенню відомостей до ЄРДР у нього виникають лише в разі виявлення ознак кримінального правопорушення під час здійснення повноважень процесуального керівника в конкретному кримінальному провадженні.

З аналізу наведених норм слідує, що зазначений у ст.214 КПК України обов`язок слідчого, дізнавача, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування, не може застосовуватись без врахування та дотримання вимог законів, якими визначаються повноваження конкретного органу досудового розслідування (перелік наведено у ст.38 КПК України) щодо предметної юрисдикції, які визначені ст.216 КПК України, та без дотримання положень ст.218 КПК України, якими визначається територіальна юрисдикція органу досудового розслідування.

Відповідно до висновку, зробленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 (п. 36 цієї постанови) у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР,

та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Подана скаржником заява не була проігнорована чи іншим чином залишена без відповідного реагування, оскільки прокурор, в межах наданих йому повноважень, прийняв рішення про направлення звернення для перевірки до іншого органу досудового розслідування з дотриманням правил підслідності, що відповідає вимогам чинного законодавства і спростовує доводи ОСОБА_4 про бездіяльність прокурора. Одночасно прокурор направив ОСОБА_4 відповідь від 18.10.2023 року, про що особисто зазначає скаржник у скарзі.

Згідно ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Склад кримінального правопорушення являє собою абстрактну теоретичну конструкцію і включає чотири елементи: два об`єктивних (об`єкт, об`єктивну сторону) і два суб`єктивних (суб`єкт, суб`єктивну сторону). Кожен елемент включає певний набір ознак: обов`язкових і факультативних для кваліфікації діяння як кримінального правопорушення.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення (ст.2 КК України.)

З аналізу вказаної норми закону слідує, що діяння, яке містить всі ознаки складу кримінального правопорушення, є єдиною юридичною підставою кримінальної відповідальності.

Ознайомившись зі змістом заяви, датованої 15.10.2023 року, а також доданим до скарги додатком встановлено, що між скаржником та особами, зазначеними у заяві про вчинення кримінального правопорушення, існують цивільно-правові відносини, які є предметом розгляду у цивільних справах щодо поділу об`єкта нерухомого майна, при цьому в змісті вказаної заяви скаржник не наводив жодних відомостей щодо фактичних обставинвчинення конкретного суспільно небезпечного винного діяння, вчиненого суб`єктом злочину, передбаченого КК України.

Отже, дане звернення не містить необхідних обставин, передбачених ст.214 КПК України, які б достовірно свідчили про наявність ознак кримінально караного протиправного діяння, що об`єктивно не може бути приводом для внесення заяви про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.

Не будь-яка заява про вчинене кримінальне правопорушення, виключно з огляду на її назву, набуває статусу цього документа і її подання до правоохоронного органу не тягне за собою процесуальні наслідки у виді внесення відомостей до ЄРДР, оскільки до ЄРДР вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення саме кримінального правопорушення, яких у заяві ОСОБА_4 наведено не було, а відтак, не було і бездіяльності по невнесенню відомостей до ЄРДР.

Самих лише припущень заявника недостатньо для висновку про наявність кримінальних правопорушень, тим більше, такі припущення не можуть бути підставою для початку досудового розслідування.

Оскльки при розгляді скарги встановлено, що права та законні інтереси скаржника жодним чином не були порушені зазначеним у скарзі суб`єктом оскарження, тому підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст.303, 306, 307 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора щодо не внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 5 днів.

Слідчий суддя : ОСОБА_1