Вирок

від 27.02.2024 по справі 490/8364/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

490/8364/20

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/8364/20

1 - кп/490/219/2021

В И Р О К

Іменем України

27 лютого 2024 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020150000000290 від 02.10.2020р., за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Ватутіно Черкаської області, громадянин України, з неповною середньою освітою, не працюючий, пенсіонер, раніше не судимий; одружений, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

02.10.2020 року близько 15 год. 30 хв., у денний (світлий) час доби, за відсутності опадів, водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем марки «DAF 95 XF 430», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у з`єднанні з напівпричепом марки «Maisonneuve Original», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по сухій чистій проїжджій частині вул. Веселинівської в м. Миколаєві, яка має три смуги, призначені для руху в одному напрямку, розділені лінією дорожньої розмітки 1.5. Розділу 34 Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, із відповідними змінами та доповненнями (далі - ПДР України), в напрямку від вул. Очаківська до вул. Урожайної, в межах крайньої правої смуги руху, зі швидкістю близько 60 км/год.

В цей час, в районі буд. 53 АДРЕСА_2 , зліва направо, відносно напрямку руху вищевказаного вантажного автомобіля, почав перетинати пішохід - ОСОБА_6 .

При наближенні до буд. АДРЕСА_3 , водій ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.3 ПДР України, а саме: будучи зобов`язаним знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, при виникненні небезпеки у вигляді появи на проїжджій частині пішохода ОСОБА_6 , якого він об`єктивно спроможний був виявити та мав таку можливість, не вжив негайно заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив наїзд керованим ним автомобілем марки «DAF 95 XF 430», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у з`єднанні з напівпричепом марки «Maisonneuve Original», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на пішохода ОСОБА_6 , який перетинав проїжджу частину вул. Веселинівської, зліва направо, відносно напрямку руху даного транспортного засобу.

Внаслідок вказаної дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці події.

Дана дорожньо - транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.3 ПДР України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, винним себе визнав повністю та підтвердив факт вчиненням ним вказаного злочину при викладених вище обставинах. Так, обвинувачений зазначив, що 02.10.2020 року близько 15 год. 30 хв., він керуючи автомобілем марки «DAF 95 XF 430», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у з`єднанні з напівпричепом марки «Maisonneuve Original», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по проїжджій частині вул. Веселинівської в м. Миколаєві. Попереду нього рухався легковий автомобіль. Він бачив, що біля проїзної частини знаходиться чоловік, в руках якого була ні то вудка ні то якась палка, і він якось дивно поводився. Чоловік ні то намагався зупинити автомобілі ні то просто показував щось проїжджаючим автомобілям. Будь яких дій, щодо перетину проїжджої частини чоловік не приймав, тому він не очікував, що пішохід почне рух саме перед його автомобілем і враховуючи загрузку автомобіля не зміг вчасно загальмувати та здійснив наїзд на пішохода. У вчиненому щиро кається, просив суд строго його не карати.

Крім повного визнання своєї провини обвинуваченим, його винуватість в інкримінованому йому злочині повністю підтверджується наступними доказами, які суд безпосередньо дослідив під час судового розгляду. а саме:

- протоколом огляду місці дорожньо-транспортної пригоди зі схемою та фото таблицею від 02.10.2020 року, згідно якого дорожньо-транспортна пригода відбулась в денний час доби у м. Миколаєві від вул. Очаківська по вул. Веселинівська в напрямку до вул. Врожайна. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди відбувся наїзд автомобіля марки «DAF 95 XF 430», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у з`єднанні з напівпричепом марки «Maisonneuve Original», реєстраційний номер НОМЕР_2 на пішохода. На автомобілі було виявлено механічні пошкодження у вигляді: - деформації нижньої частини пластику під лівою передньою фарою головного світла (на кабіні); - сліди тертя біля лівого переднього габаритного вогню; - нашарування речовини біологічного походження (крові, м`яких тканин) на задньому лівому крилі ТЗ, запасному колесі ТЗ, на лівих шинах коліс напівпричепу та на внутрішній поверхні їх крил. Тіло загиблого було розташовано між 1 та 2 колесом з множинним тілесними ушкодженнями.;

- протоколом огляду предмету з фото таблицею від 03.10.2020 року в ході якого було оглянуто відео файл, що знаходиться на лазерному диску CD-R 700, який було добровільно надано АЗС " Глуско ". В ході проведеного огляду було встановлено, що 02.10.2020 року о 15:28 по проїжджій частині вул. Веселинівська, чоловік починає здійснювати перехід проїжджої частини, рухаючись зліва направо відносно напрямку руху транспорту.;

- протоколом проведення слідчого експерименту із схемою та фото таблицею від 12.11.2020 року за участю ОСОБА_3 , в ході проведення якого було встановлено фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 02.10.2020 року.;

- протоколом пред`явлення трупа для впізнання від 04.10.2020 року, згідно якого свідок ОСОБА_8 впізнав покійного як свого тестя - ОСОБА_6 ;

- висновком експерта № 20-1089 від 13.10.2020 року з Ілюстративною таблицею, згідно якого ходова частина автомобіля марки «DAF 95 XF 430», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у з`єднанні з напівпричепом марки «Maisonneuve Original», реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент огляду перебувала в працездатному стані, дозволяла водію рухатись в обраному ним напрямку, а в працездатному стані, дозволяла водію рухатися в обраному ним напрямку, не мала несправностей, які могли б несподівано для водія привести до відведення автопотягу в сторону від обраного водієм напрямку руху.

Робоча гальмова система автомобіля «DAF 95XF430», д.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом «Maisonneuve Original», д.н. НОМЕР_2 , на момент огляду перебувала в працездатному стані, дозволяла водію знижувати швидкість автопотягу з відомою водію ефективністю і не мала несправностей, які б призводили до раптового відведення автопотягу убік від обраного водієм напрямку руху або до раптової відмови системи.

Рульове керування автомобіля «DAF 95XF430», д.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом «Maisonneuve Original», д.н. НОМЕР_2 , на момент огляду перебувало в працездатному стані, що дозволяло водію рухатися в обраному ним напрямку, не мало несправностей, які могли б несподівано для водія привести до відведення автопотягу в сторону від обраного водієм напрямку руху.

Висновки про технічний стан систем керування автомобіля «DAF 95XF430», д.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом «Maisonneuve Original», д.н. НОМЕР_2 , будуть справедливі для моменту ДТП за умов незмінності технічного стану автомобіля та напівпричепу з моменту ДТП до моменту огляду.

В силу відсутності встановлених в рамках даного висновку несправностей в системах керування автомобіля «DAF 95XF430», д.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом «Maisonneuve Original», д.н. НОМЕР_2 , які виникли до моменту ДТП (за умов незмінності технічного стану автомобіля та напівпричепу з моменту ДНІ до моменту огляду), розгляд питання про можливість виявлення несправностей в процесі експлуатації транспортного засобу не має логічного сенсу і в рамках даного висновку не проводився.;

- висновком експерта № 20-1090 від 15.10.2020 року згідно якого, в ході проведення судової транспортно - трасологічної експертизи за фактом наїзду автомобіля «DAF 95XF430», д.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом «Maisonneuve Original», д.н. НОМЕР_2 , на пішохода встановлено, що місце наїзду на пішохода автомобілем «DAF 95XF430», д.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом «Maisonneuve Original», д.н. НОМЕР_2 , розташовувалося на проїжджій частині в межах правої смуги руху, перед початком розташування вудки трупу та слідів подряпин на асфальтовому покритті при розташуванні автомобіля з напівпричепом правими колесами на траєкторії, обумовленій слідом нашарування гуми на бордюрному камені, а також враховуючи, що контакт стався передньою лівою частиною. Беручи до уваги результати дослідження слідів і пошкоджень на автомобілі DAF 95XF430», д.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом «Maisonneuve Original», д.н. НОМЕР_3 , послідовне утворення слідів на передньому бампері автомобіля, лівій підніжці кабіни, бачку глушника, запасному колесі, на шинах та брудозахисних щитках лівих коліс автомобіля і напівпричепу можливо віднести до процесу контактування з пішоходом.;

- протоколом додаткового огляду місця події від 10.10.2020 року, згідно якого було встановлено, що місце події знаходиться в зоні дії дорожнього знаку "Пішохідний перехід".;

- висновком експерта № 2807 від 20.11.2020 року згідно якого, в ході проведення судово-медичної експертизи було встановлено, що: - смерть гр. ОСОБА_6 настала внаслідок тупої поєднаної травми тіла з множинними поширеними ранами шиї, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, множинних переломів правого плеча, правого стегна, гомілки, правої стопи, множинних переломів кісток тазу, хребта з пошкодженням спинного мозку, множинних переломів ребер по декільком анатомічним лініям, переломів ключиць та лопаток, множинними переломами грудини, множинними пошкодженнями з розчавленням внутрішніх органів, крововиливом в м`які тканини голови, лінійним переломом кісток склепіння та основи черепу, епідуральним та субарахноїдальним крововиливом (крововиливи під оболонки головного мозку), крововиливом в шлуночки мозку. При судово-медичному дослідженні трупа виявлено тілесні ушкодження: - поширена рана на передній поверхні шиї з розчавленими м`якими тканинами та пошкодженням органів шиї (стравохід, трахея, судини); - поширена рана в ділянці лівого плечового суглобу, з переходом на грудну клітину в глибині рани маються множинні розчавлені м`які тканини м`язи та підшкірно-жирова клітковина; - поверхнева рана на внутрішній поверхні лівого передпліччя в нижній третині, на зовнішній поверхні 2-5 пальців лівої кисті; - скальпована рана з відшаруванням шкіри та підшкірно-жирової клітковини майже циркулярно на зовнішній поверхні правої кисті, правого передпліччя, з переходом на внутрішню поверхню правого плеча в нижній третині; - поширена рана на зовнішній поверхні правого плеча в середній третині з розчавленням м`язів лівого плеча з множинними переломами кісток лівого плеча, лівого плечового суглобу до рівня середньої третини плеча, розрив правого ліктьового суглобу з розривом суглобової сумки та зв`язочного апарату; - поширена скальпована рана в ділянці тазу справа яка поширюється на праве стегно та праву гомілку до межі середньої та нижньої третини, з відшаруванням шкіри з підшкірно-жировою клітковиною тканини циркулярно майже на всьому протязі з розтрощенням кісток правого стегна, гомілки та правого колінного суглобу на протязі 33 см, з розчавленням м`язів, м`яких тканин гомілки та стегна; - поширені рани (2) в ділянці правого гомілково-ступневого суглобу з відшаруванням шкіри з підшкірно-жировою клітковиною майже на всьому протязі стопи, з розчавленими м`якими тканинами та м`язами тазу та також багато-уламкові перелами здухвинної кістки; - поширена рана в ділянці лівої здухвинної області, з переходом на лобок з розчавленням м`яких тканин та м`язів тазу, а також багато-уламкові перелами здухвинної кістки; - смугасті садна в області спини та поперековій ділянки справа та зліва; - рана в області куприка, з переходом на сідничну складку, мається; - множинні переломи ребер по декільком анатомічним лініям з пошкодженням міжреберних м`язів і пристінкової плеври; - переломи грудини; - переломи лівої ключиці і лівої лопатки; - повний поперечний перелом хребта з розривом зчленування та розривом спинного мозку між 10-м та 11-м грудними хребцями та розрив з переломом між 1-м та 2-м шийними хребцями, з розривом зчленування та спинного мозку; - множинні розриви з розчавленням органів грудної клітини (серце, легені) і органів певної порожнини (печінка, нирки, селезінка, кішківник, шлунок, сечовий міхур); - множинні переломи кісток тазу, верхніх та нижніх кінцівок; - крововилив в м`які тканини голови в правій потиличній ділянці; - епідуральна гематома в потиличній ділянці майже по серединній лінії; - лінійний перелом склепіння та основи черепу, який йде від великого потиличного отвору по середній лінії доверху, на рівні хрестоподібного підвищення злегка повертає вправо, на відстані 3,5см від хрестоподібного підвищення роздвоюється на дві короткі гілки, довжиною 1,5см та 2см; - субарахноїдальний крововилив на базальній поверхні мозку в ділянці лівої лобної та лівої скроневої долей; - крововилив в шлуночки мозку. Всі вищевказані тілесні ушкодження могли утворитися при життєво, від дії тупих твердих предметів, при травматичній дії у вигляді удару та стискання в момент ДТП яке мало місце 02.10.20р., носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які не сумісні з життям і знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. Вищевказані тілесні ушкодження могли утворитися в момент перекочування колеса (коліс) у тому числі вантажного транспорту, через грудну клітку, таз і кінцівки. Ступінь наявності трупних явищ свідчить про те, що з моменту смерті і до моменту дослідження трупа пройшло не менш ніж 2-2,5 діб. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_6 виявлений етиловий спирт у концентрації 1,51 проміллє, що стосовно до живих осіб може відповідати середньому ступеню алкогольного сп`яніння.;

- висновком експерта № 20-1242 від 18.11.2020 року згідно якого під час проведення судової автотехнічної експертизи по дослідженню механізму та обставин ДТП встановлено, що за умов, приведених в постанові про призначення експертизи, водію автомобіля «DAF 95XF430», д.н. НОМЕР_4 , з напівпричепом «Maisonneuve Original», д.н. НОМЕР_5 , ОСОБА_3 , при виборі швидкості руху при русі в населеному пункті в своїх діях необхідно було керуватися вимогами п. 12.4 ПДР, згідно з якими: «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год», з моменту виявлення пішохода на проїжджій частині, водію автомобіля «DAF 95XF430», д.н. НОМЕР_4 , з напівпричепом «Maisonneuve Original», д.н. НОМЕР_5 , у своїх діях необхідно було керуватися вимогами п. 12.3 ПДР, а саме: «При виникненні перешкоди або небезпеки для руху, які водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди». Дії водія автомобіля «DAF 95XF430», д.н. НОМЕР_4 , з напівпричепом «Maisonneuve Original», д.н. НОМЕР_5 , що передували ДТП, не відповідали вимогам п.п. 12.4, 12.3 ПДР. Належним та своєчасним виконанням вимог п. 12.3 ПДР водій автомобіля «DAF 95XF430», д.н. НОМЕР_4 , з напівпричепом «Maisonneuve Original», д.н. НОМЕР_5 , мав технічну можливість запобігти ДТП. Невідповідність дій водія автомобіля «DAF 95XF430», д.н. НОМЕР_4 , з напівпричепом «Maisonneuve Original», д.н. НОМЕР_5 , вимогам п. 12.3 ПДР з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням ДТП.;

Суд по закінченню з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами поставив на обговорення питання чи бажають сторони доповнити судовий розгляд та чим саме. Будь-яких клопотань щодо доповнення судового розгляду від учасників судового провадження не надійшло.

Таким чином, слід зазначити, що судом в межах повноважень, визначених ч. 3 ст. 26 КПК України, були створені всі необхідні умови та вжиті всі можливі заходи для реалізації стороною обвинувачення та захисту своїх процесуальних прав, в тому числі права відстоювати свою правову позицію і надавати докази на її обґрунтування та для повного і об`єктивного з`ясування обставин на підстав наданих сторонами доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Статтею 9 КПК України, на слідчого, прокурора покладений обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. ч. 2, 6 ст. 22 КПК України).

Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

За змістом ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Склад злочину - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин. Обов`язковими елементами складу злочину є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.

Керуючись вимогами ст. 94 КПК України, суд, оцінюючи докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, встановлених судом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України - як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та визнає його винним у вчиненні даного кримінального правопорушення.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання суд визнає повне визнання своєї провини, щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_3 , раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вперше вчинив не умисний злочин, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, пенсіонер, за місцем роботи характеризувався позитивно, критично ставиться до вчиненого кримінального правопорушення.

Враховуючи викладене, пом`якшувальні та обтяжуючі покарання обставини, особу обвинуваченого, суд, приймає до уваги положення ст. 65 КК України, про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення ним нових злочинів, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства і вважає за необхідне призначити основне покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням вимог ст. ст. 75, 76 КК України.

Представником потерпілої ОСОБА_9 , адвокатом ОСОБА_10 до початку судового розгляду було заявлено цивільний позов до ТОВ «НІКОІЛТРАНС»про стягнення моральної шкоди в розмірі 500000 грн. та до ПрАТ СК "ВУСО" про стягнення майнової шкоди в розмірі 12 750 грн. на користь потерпілої.

В обґрунтування позову представник потерпілої зазначив, що 02.10.2020 року, близько 15 год. 30 хв., водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки " DAF 95 XF 430", реєстраційний номер НОМЕР_1 , у з`єднанні з напівпричепом марки "Maisonneuve Original", реєстраційний номер НОМЕР_2 , та рухаючись в м. Миколаїв по вулиці Веселинівська, в напрямку від АДРЕСА_3 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який перетинав проїжджу частину вулиці Веселинівська зліва направо, за напрямком руху даного транспортного засобу. Внаслідок вказаної ДТП пішохід ОСОБА_6 загинув на місці події.

Автомобіль марки "DAF 95 XF 430", реєстраційний номер НОМЕР_1 , у з`єднанні з напівпричепом марки "Maisonneuve Original', реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить Товариству з обмеженою відповідальністю «НІКОІЛТРАНС», зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_4 , на якому в момент ДТП працював водієм ОСОБА_3 .

Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК України).

Відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов`язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров`ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв`язку із цим при пред`явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 53 ЦГЖ України, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред`явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Оскільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону №1961-IV обов`язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках. Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов`язку з`ясовується судом першої інстанції, у зв`язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Автомобіль "DAF 95 XF 430", реєстраційний номер НОМЕР_4 , у з`єднанні з напівпричепом марки "Maisonneuve Original', реєстраційний номер НОМЕР_5 , був застрахований в ПрАТ СК «ВУСО» поліс № 201019989.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди загинув пішохід ОСОБА_6 , а його доньку ОСОБА_9 в кримінальному провадженні визнано потерпілою.

Потерпіла ОСОБА_9 понесла витрати на поховання батька у розмірі 12750 грн. З огляду на зазначене вважають, що з ПрАТ СК «ВУСО» на користь ОСОБА_9 необхідно стягнути матеріальну шкоду в розмірі 12750 грн.

Даним злочином ОСОБА_9 завдано великої моральної шкоди, а саме коли її повідомили про смерть батька вона перенесла емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, страху.

Наслідки перенесеної моральної травми призвели до появи негативних психоматичних та психоемоційних змін, нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, тривога з приводу майбутнього.

З погляду на вищезазначене, ОСОБА_9 вважає, що особа, яка завдала смерті її батьку повинна відшкодувати моральну шкоду у розмірі 500000 гривень (п`ятсот тисяч гривень).

Цивільний відповідач по справі ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" направив до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог ОСОБА_9 заперечували та вказали, що спірні правовідносини про відшкодуванні шкоди у деліктних правовідносинах, при настанні страхового випадку під час ДТП, регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі Закон № 1961-IV) та главою 82 підрозділу 2 розділу III ПК України.

Закон № 1961-ІV є спеціальним, регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).|

Дійсно, між ОСОБА_11 власником та ПрАТ «СК «ВУСО» було укладено договір страхування Поліс № 201019989 від 22.08.2020р. обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу автомобіля DAF 95 ХF 430, VIN код НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі страховою сумою відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров`ю - 260 000 грн. та шкоди майну 130 000 грн., без урахування франшизи.

Але, станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яrа сталася 02.10.2020 року ПрАТ «СК «ВУСО» вперше дізнався про чинний діючий договір страхування (поліс) № ЕР200681456 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу автомобіля DAF 95 ХF 430, VIN код НОМЕР_6 , зі страховою сумою відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров`ю - 260 000 грн. та шкоди майну 130 000 грн., з франшизою 2 600 грн., який видано ПрАТ «СК «Євроінс Україна».

Крім того, на момент укладання договору страхування (Поліс) № 201019989 від 22.08.2020р. ОСОБА_11 не повідомив ПрАТ «СК «ВУСО» про чинний договір страхування (поліс) № ЕР200681456 між ПрАТ «СК «Євроінс Україна» за тим самим об`єктом страхування.

Тому, враховуючи чинне законодавство України та судову практику в подібних правовідносинах, зокрема, правових висновків Верховного Суду, викладеному у Постанові від 15 липня 2020 року справа № 309/2088/16-ц (http://reyestr.court.gov.ua/Review/90498034) у цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», відсутні правові підстави для здійснення виплати страхового відшкодування потерпілій доньки ОСОБА_9 , за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 02.10.2020 року о 15 год. 30 хв. за участю ТЗ, під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався в напрямку м. Миколаїв по вул. Веселинівська та пішохіда ОСОБА_6 , який перетинав проїжджу частину вул. Веселинівська.

Цивільний відповідач по справі ТОВ "НІКОІЛТРАНС" направив до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_9 , в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, та в обґрунтування своєї правової позиції вказав, що як роз`яснено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4 у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Із матеріалів справи видно, що саме ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення.

Як було зазначено вище, між ТОВ «НІКОІЛТРАНС» в особі директора ОСОБА_11 та ПрАТ СК «ВУСО» укладено 28.08.2020р. поліс № 201019989 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Також між ТОВ «ДОНХІМТРАНС» та ПрАТ СК «ВУСО» укладено 06.05.2020р. поліс № 103934105 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних-транспортних засобів.

Більш, того, страховик (у випадках, передбачених Законом - МТСВУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим-особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Тому, за таких обставин, неможливо погодитись із доводами позивача щодо стягнення з ТОВ «НІКОІЛТРАНС» моральної шкоди у зазначеному, завищеному в десятки разів, розмірі. Вважають позов в частині стягнення моральної шкоди з ТОВ "НІКОІЛТРАНС" необґрунтованим.

За наслідками розгляду цивільного позову, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_9 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Страхове відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, здійснюється в порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України (ст. 1200 ЦК України) та розділом ІІІ Закону України від 1 липня 2004 р. № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно із ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайнових прав фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, з огляду на положення ст. 1166 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: «При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю майну третьої особи».

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. . Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Також відповідно до п. 27.3 цієї норми Закону, страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Згідно п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Як викладено у правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 14 грудня 2021 року (справа № 147/66/17, провадження № 14-95цс20), Велика Палата Верховного Суду вважає, що стаття 1194 ЦК України застосовується до будь-яких правовідносин, в яких бере участь особа, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон № 1961-IV.

Згідно зі ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон № 1961-IV.

Законом № 1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно з статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України, передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Доводи ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" про наявність іншого договору страхування (поліс) № ЕР2006681456 транспортного засобу автомобіля DAF 95 ХF 430, VIN код НОМЕР_6 , зі страховою сумою відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров`ю - 260 000 грн. та шкоди майну 130 000 грн., з франшизою 2 600 грн., який видано ПрАТ «СК «Євроінс Україна» не знайшли свого підтвердження. Так, зазначений поліс ПрАТ «СК «Євроінс Україна» є договором страхування за іншим забезпеченим транспортним засобом, а саме автомобіль марки DAF 95 ХF 430, д/н НОМЕР_7 . За такого, наявність у страхувальника іншого договору старахування на інший транспортний засіб не впливає на визнання відповідачем страховим випадком обставин вказаної ДТП за участю застрахованого в ПрАТ СК "ВУСО" автомобіля марки DAF 95 ХF 430, д/н НОМЕР_1 .

Щодо сум страхового відшкодування судом встановлено.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, з огляду на положення ст. 1166 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Згідно ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Відповідно до п. 27.1 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно приписів п. п. 27.4, 27.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Поховання свого батька здійснила потерпіла ОСОБА_9 , витративши на поховання 12 750 грн рн, що підтверджується договором - замовлення та квитанцією до прибуткового касового ордера від 07.10.2020 року. Таким чином, витрати позивача на поховання загиблого є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню в межах граничного розміру, визначеного п.27.4 ст. 27 вищевказаного закону у сумі 12 750 грн. за рахунок страховика - ПрАТ СК "ВУСО".

Судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховані також правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 р. у справі № 345/3335/17, у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 р. у справі № 445/370/19.

Щодо суми стягнення моральної шкоди.

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

Відповідно до статті 23 Закону № 1961-IVшкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та пунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону № 1961-IV, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (пункт 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону.

Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-IV.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю ( т. 1168 ЦК).

За змістом ч. 1,2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Позивачка постійно перебуває у напруженому стані, адже думки про смерть чоловіка не залишають її навіть до теперішнього часу, вона переносить моральні страждання пов`язані з вимушеними змінами у її житті, внаслідок чого позивачка втратила нормальний, спокійний сон, погіршився стан її здоров`я.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно роз`яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами) шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в Україні, у тому числі частиною другою статті 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпції моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Згідно ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує глибину душевних страждань, завданих позивачці смертю батька, наявність перешкод у реалізації своїх життєвих планів, негативні наслідки, які полягають в тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, зусиллях, необхідних для відновлення попереднього стану, а також вимоги розумності, виваженості та справедливості й дійшов висновку про компенсацію моральної шкоди у розмірі 300 000, 00 грн.

З аналізу наведених норм права слідує, що відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яка підлягала визначенню відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, тобто розміром оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, а не визначеної за домовленістю між потерпілим та страховиком.

Отже, граничний розмір моральної шкоди, яку повинен сплатити страховик на користь потрепілої особи, становить 60 000 грн. Так, загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) позивачці стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку (пункт 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV), тобто 5000 грн. (встановлений розмір мінімальної зарплати ЗУ "Про державний бюджет України 2 станом 2020 рік) х 12.

Проте, позовних вимог до відповідача ПрАТ СК "ВУСО" про стягнення моральної шкоди позивач не заявляла.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що заподіяна моральна шкода у вигляді різниці суми відшкодування моральної шкоди (60 000 грн, яку належить до сплати страховиком, та визначеного судом розміру заподіяної моральної шкоди 300 000 грн ) підлягає стягненню з відповідача ТОВ "НІКОІЛТРАНС" у розмірі 240 000 грн. на користь позивача ОСОБА_9 .

Вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України, встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів. Так, стягненню з обвинуваченого підлягають витрати на проведення: - судової автотехнічної експертизи № 20-1089 від 13.10.2020 року у сумі 1634,40 грн.; - судової транспортно-трасологічної експертизи № 20-1090 від 15.10.2020 року в сумі 1961,28 грн.; - судової автотехнічної експертизи № 20-1242 від 18.11.2020 року в сумі 1470,96 грн.

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України, після набрання вироком законної сили слід наступним чином вирішити долю речових доказів, а саме: - автомобіль "DAF 95 XF 430", реєстраційний номер НОМЕР_4 - повернути власнику ОСОБА_11 ; напівпричіп марки "Maisonneuve Original', реєстраційний номер НОМЕР_5 слід повернути власнику - ТОВ "ДОНХІМТРАНС"; - оптичний диск CD-R - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Заходи забезпечення по кримінальному провадженню підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367-368, 370, 371, 373, 374 КПК України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 /два/ роки.

На підставі ст.76 КК України, зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ПрАТ Страхова Компанія "ВУСО" на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 12750 грн. (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят гривень).

Стягнути з ТОВ "НІКОІЛТРАНС" на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди -240000 грн. (двісті сорок тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_3 витрати на проведення:

- судової автотехнічної експертизи № 20-1089 від 13.10.2020 року у сумі 1634,40 грн.;

- судової транспортно-трасологічної експертизи № 20-1090 від 15.10.2020 року в сумі 1961,28 грн.;

- судової автотехнічної експертизи № 20-1242 від 18.11.2020 року в сумі 1470,96 грн.

Скасувати арешт автомобіля марки "DAF 95 XF 430", реєстраційний номер НОМЕР_4 , накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 08.10.2020 року.

Скасувати арешт автомобіля напівпричепа марки "Maisonneuve Original', реєстраційний номер НОМЕР_5 , накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 08.10.2020 року.

Речові докази по справі, а саме: - автомобіль марки "DAF 95 XF 430", реєстраційний номер НОМЕР_4 - повернути власнику ОСОБА_11 ; напівпричіп марки "Maisonneuve Original', реєстраційний номер НОМЕР_5 слід повернути власнику - ТОВ "ДОНХІМТРАНС"; - оптичний диск CD-R - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

Головуючий ОСОБА_1