Ухвала

від 21.03.2024 по справі 910/5096/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

21.03.2024Справа № 910/5096/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на бездіяльність відділу державної виконавчої служби та зобов`язання вчинити дії

у справі № 910/5096/19

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "НІККЕН-2015"

2) ОСОБА_1

про стягнення 323 183,83 грн

представники сторін:

від стягувача: не з`явився

від боржника 1: не з`явився

від боржника 2 (скаржника): Фідірко Я.С.

від органу виконавчої служби: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІККЕН-2015" та ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за договором від 15.02.2016 за послугою "Гарантований платіж" у розмірі 323183,83 грн., з яких: 65000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 130693,34 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 127 490,49 грн. - пеня.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "НІККЕН-2015" (відповідач 1) умов договору банківського обслуговування №б/н від 11.02.2016 в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків. Оскільки виконання зобов`язання за вказаним договором забезпечено порукою за договором поруки №POR1455264460322 від 12.02.2016, позивач просить стягнути суму заборгованості з позичальника та поручителя солідарно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 позов задоволено повністю.

16.08.2019 Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

15.01.2024 через засоби поштового зв`язку від відповідача 2 надійшла скарга на бездіяльність Білопільського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 вказану скаргу залишено без руху.

12.02.2024 від адвоката Фідірко Я.С. (представника ОСОБА_1 ) на електронну пошту суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 заяву адвоката Фідірко Я.С. про усунення недоліків повернуто заявнику без розгляду.

21.02.2024 через систему "Електронний суд" від адвоката Фідірко Я.С. (представника ОСОБА_1 ) повторно надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 розгляд скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Білопільського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити дії призначено на 21.03.2024.

12.03.2024 на електронну пошту суду від Білопільського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли: заперечення на скаргу, клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

18.03.2024 через відділ діловодства суду від Білопільського ВДВС у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли: заперечення на скаргу та документи на підтвердження направлення зазначених заперечень скаржнику.

Ухвалою від 19.03.2024 Господарський суд міста Києва задовольнив заяви ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 19.03.2024 Господарський суд міста Києва повернув без розгляду клопотання Білопільського ВДВС у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення Білопільського районного суду Сумської області № б/н від 12.03.2024, яке надійшло на електронну пошту суду 12.03.2024 та відмовив у задоволенні клопотання відділу державної виконавчої служби про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення Білопільського районного суду Сумської області № 8651 від 12.03.2024, яке надійшло до суду через засоби поштового зв`язку 18.03.2024.

Ухвалою від 20.03.2024 Господарський суд міста Києва повернув без розгляду: заперечення Білопільського ВДВС у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на скаргу з доданими до них документами, які надійшли на електронну пошту суду 12.03.2024 та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи з доданими до нього документами, яке надійшло на електронну пошту суду 12.03.2024.

Присутній у судовому засіданні 21.03.2024 представник скаржника (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду) надав пояснення щодо скарги, просив суд її задовольнити.

У судове засідання 21.03.2024 представники позивача, відповідача-1 та органу державної виконавчої служби не прибули.

У відповідності до ч.2 ст.342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши в судовому засіданні 21.03.2024 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність відділу державної виконавчої служби та зобов`язання вчинити дії, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що однією з засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Отже, одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень, який передбачає, зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби щодо примусового виконання судових рішень.

У скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на звернення зі скаргою на бездіяльність відділу державної виконавчої служби та зобов`язання вчинити дії, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій (частина перша статті 341 ГПК України).

Положення наведених статей дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність, яка на відміну від дій, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності.

У постанові від 16 жовтня 2023 року у справі №910/1432/21 Верховний Суд зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням, обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Тобто, оскільки триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу, ухвала про залишення скарги на бездіяльність державного виконавця, яка триває, без розгляду з мотивів пропуску процесуального строку подання скарги є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відтак, оскільки предметом скарги позивача є бездіяльність Білопільського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що полягає у не знятті арешту з коштів боржника, накладеного постановою про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_5 відносно ОСОБА_1 , суд зазначає, що відповідна скарга подана до суду у межах встановленого пунктом а) частини першої статті 341 ГПК строку.

За таких обставин, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення зі скаргою на бездіяльність відділу державної виконавчої служби та зобов`язання вчинити дії належить відмовити.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Вказаним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних виконавців.

Згідно із ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із матеріалів скарги, на виконанні у Білопільському відділі ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження НОМЕР_5 з примусового виконання наказу № 910/5096/19 від 16.08.2019 про стягнення коштів з ОСОБА_1 , виданого Господарським судом міста Києва.

Під час примусового виконання рішення суду було винесено постанови про арешт коштів боржника, що розміщені на банківському рахунку ОСОБА_1 в АТ "Ощадбанк".

Відповідно до довідки № 116.147-839 від 21.03.2023 Філії Сумського обласного управління АТ "Ощадбанк" у ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок "Зарплатний" (для виплати заробітної плати).

Арешт було накладено на банківський рахунок ОСОБА_1 в АТ "Ощадбанк", який відкрито для виплати заробітної плати, що підтверджується банківською випискою за період з 01.01.2023 по 27.07.2023 по картковому рахунку ОСОБА_1 , яка додана до скарги.

Виконавче провадження НОМЕР_5 було завершено у порядку п.2 ч. 1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", що підтверджується довідками Білопільського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 19.07.2023 №8824, №11949. Вказаними довідками також підтверджується накладення арешту на рахунок боржника.

Згідно з п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

У статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до ч.1,2 ст.68 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (ч.3 ст.68 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч.1 ст.70 Закону України "Про виконавче провадження" розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості, зокрема, за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків (ч.2 ст.70 Закону України "Про виконавче провадження").

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами (ч.2 ст.70 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до абз.1, 2 ч.2 ст.48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Таким чином, обмеження звернення стягнення на кошти заробітної плати, які знаходяться на рахунку боржника, підпадають під випадки "кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом" (абз.2 ч.2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження").

З наведених норм вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

За змістом пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (пункти 7.14, 7.15), а також підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20.

Крім того, у пунктах 74-77 постанови від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Проте, виконавець в порушення пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" арешту з грошових коштів не зняв.

З матеріалів скарги вбачається, що скаржник звертався до Начальника Білопільського відділу ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про скасування арешту з банківського рахунку № НОМЕР_1 , до якої було додано виписку від 27.07.2027 по картковому рахунку та довідку банку від 21.03.2023 на підтвердження того, що такий банківський рахунок використовується для отримання заробітної плати.

Білопільським ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України видано довідки від 19.07.2023 згідно з якими зняття арешту з грошових коштів особи допускається за заявою боржника у разі наявності відповідних підстав.

На адвокатські запити від 09.10.2023, від 28.11.2023 представника ОСОБА_1 листами від 17.10.2023 та від 04.01.2024 Білопільським відділом державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомлено, що в ході виконавчого провадження НОМЕР_5 винесена постанова про арешт коштів боржника; державним виконавцем в порядку ч.2 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Також у відповідях на адвокатські запити органом ДВС повідомлено, що арешт може бути знятий за рішенням суду.

Постанови Білопільського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття чи скасування арешту, накладеного в межах виконавчого провадження НОМЕР_5, матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що відкритий в АТ "Ощадбанк" картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , на грошові кошти на якому виконавцем накладено арешт, використовується ним для отримання заробітної плати та інших соціальних виплат. Згідно із довідки Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України від 07.02.2023 №158, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 . На вказаний рахунок ОСОБА_1 отримує грошове забезпечення (заробітну плату) від Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Водночас, накладення арешту на рахунок боржника, який призначений для зарахування заробітної плати унеможливлює отримання належної частини заробітної плати та інших виплат згідно діючого законодавства.

Доводи органу державної виконавчої служби викладені у запереченнях на скаргу щодо відсутності підстав для зняття арешту з огляду на норми ч.3 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження", суд відхиляє, оскільки виконання постанови про стягнення виконавчого збору не нівелює обов`язку державного виконавця зняти арешт за наявності документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання. Факт обізнаності Білопільського відділу ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що рахунок скаржника використовується для отримання заробітної плати та повідомлення боржником про зазначені обставини орган ДВС у запереченнях не заперечує.

Крім того, за відсутності на таких рахунках коштів, які підлягають примусовому зверненню стягнення, збереження арешту на рахунках в цілому є недоцільним та порушує права боржника на отримання винагороди за працю.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності та взаємного зв`язку, враховуючи те, що Білопільським відділом державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не було знято арешт з коштів боржника ОСОБА_3 за його заявою, суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги щодо визнання неправомірною бездіяльності Білопільського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що полягає у не знятті арешту з коштів боржника, накладеного постановою у виконавчому проваджені НОМЕР_5, та зобов`язання відділ ДВС зняти арешт з коштів боржника накладений постановою про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_5.

У відповідності із ч.2 ст.343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З урахуванням наведеного, оскільки за результатами розгляду скарги встановлено обґрунтованість доводів скаржника, суд дійшов висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність відділу державної виконавчої служби та зобов`язання вчинити дії.

Керуючись ст.233-235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення зі скаргою на бездіяльність відділу державної виконавчої служби та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

2. Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність відділу державної виконавчої служби та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

3. Визнати неправомірною бездіяльність Білопільського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що полягає у не знятті арешту з коштів боржника, накладеного постановою про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_5 відносно ОСОБА_1 .

4. Зобов`язати Білопільський відділ державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції зняти арешт з коштів боржника, накладений постановою про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_5, що містяться на відкритому рахунку № НОМЕР_1 , МФО банка 337568, Код ОКПО НОМЕР_3 в АТ "Ощадбанк", як "Зарплатний", на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

5. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення - 21.03.2024 та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 22.03.2024.

Суддя С.О. Турчин