Постанова

від 04.10.2010 по справі 6/613

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2010 р. № 6/613

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів:

Головуючого Кота О.В.

суддів Шевчук С.Р. (доповідач)

Демидової А.М.

розглянувши касаційну ск аргу Єврейської релігійної гро мади міста Києва

на постанову Київського апеляційного г осподарського суду від 02.07.2010р.

у справі №6/613

за позовом Єврейської релігійної гро мади міста Києва

до 1.Державного комітету архі вів України,

2.Центрального державного і сторичного архіву України

третя особа Кабінет Міністрів Україн и

про про визнання права власно сті на Сувої Тори

В судовому засідан ні взяли участь представники :

- позивача:Коломієць Є.І.; Кальніченко Н.І.;

- відповідача-1: Швец ь О.І.;

- відповідача-2: Кісіл ь І.М;

- третьої особи: не з'яв ились;

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року Єврейсь ка релігійна громада міста К иєва звернулася до господарс ького суду міста Києва з позо вом до Державного комітету а рхівів України, Центрального державного історичного архі ву України про визнання прав а власності на Сувої Тори (ура хуванням зміни предмету позо вних вимог).

Рішенням господарського с уду міста Києва від 11.03.2010 р. у спр аві №6/613 (головуючий Ковтун С.А. , судді Чеберяк П.П., Головатюк Л.Д.) у задоволенні позову від мовлено повністю.

Постановою Київського апе ляційного господарського су ду від 02.07.2010р. (у складі головуюч ого Корсака В.А., суддів Авдеєв а П.В., Коршун Н.М.) у справі №6/613 в казане рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийняти ми у справі судовими рішення ми, позивач звернувся до Вищо го господарського суду Украї ни з касаційною скаргою, в які й, посилаючись на неправильн е застосування норм матеріал ьного та процесуального прав а, просить їх скасувати і напр авити справу на новий розгля д до суду першої інстанції в і ншому складі суду.

Третя особа не скористалас ь правом, наданим ст. 1112 Господа рського процесуального коде ксу України (далі - ГПК Украї ни) не надіслав відзив на каса ційну скаргу, що в силу положе нь статті 1112 ГПК України не пер ешкоджає перегляду судового акту, який оскаржується.

Третя особа не реалізувала процесуальне право на участ ь у судовому засіданні суду к асаційної інстанції, хоча пр о час та місце його проведенн я була повідомлена належним чином.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарськог о суду України від 01.10.2010р. зміне но склад колегії суддів та пр изначено колегію суддів у ск ладі: головуючого Кота О.В., су ддів Шевчук С.Р., Демидової А.М . для розгляду касаційної ска рги у справі №6/613 господарсько го суду міста Києва.

Перевіривши доводи касаці йної скарги з урахуванням до повнень до неї, юридичну оцін ку встановлених фактичних об ставин, проаналізувавши прав ильність застосування госпо дарськими судами норм матері ального та процесуального пр ава, колегія суддів Вищого го сподарського суду України вв ажає, що касаційна скарга під лягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 316 Цивільно го кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є п раво особи на річ (майно), яке в она здійснює відповідно до з акону за своєю волею, незалеж но від волі інших осіб.

Здійснення права власност і полягає в володінні, корист уванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд (ч. 1 с т. 319 ЦК України). Отже, повнота п анування власника над річчю означає можливість здійснен ня з цією річчю будь-яких дій н е заборонених законом.

Виходячи з вагомості прав а власності поряд з іншими ци вільним правами зако ном встановлена його непоруш ність (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Вихо дячи із змісту даної норми, ні хто не може бути протиправно позбавлений цього права чи

обмежений у його здійсненн і.

Згідно з ч. 2 ст. 321 ЦК України о соба може бути позбавлена пр ава власності або обмежена у його здійсненні лише у випад ках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, позитивний асп ект права власності означає можливість реалізації прав н а річ (майно) без участі всіх і нших осіб, а негативний - усуне ння всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.

Одним із способів захисту права власності є визнання й ого в судовому порядку.

Зокрема, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна мож е пред'явити позов про визнан ня його права власності, якщо це право оспорюється або не в изнається іншою особою, а так ож у разі втрати ним документ а, який засвідчує його право в ласності.

Вказаний спосіб захисту п рава власності пов'язаний з т им, що право власності має спи ратись на певний титул, щоб бу ти доведеним перед іншими ос обами. Саме, суд в разі виникне ння спору здійснює це доведе ння.

Отже, рішення суду про визна ння права власності, яке прий нято за результатами розгляд у позову, поданого в порядку с т. 392 ЦК України, є правозахисни м актом і спрямоване на захис т наявного позивача права вл асності.

У зв'язку із цим, момент вини кнення права не залежить від набрання рішенням законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наяв ність у позивача до зверненн я до суду тих матеріально-пра вових фактів, з якими закон по в'язує виникнення права влас ності.

Тобто, підставою для зверн ення до суду з позовом про виз нання права власності, згідн о зі ст. 392 ЦК України, є оспорен ня або не визнання існуючого права, а не намір набути вказа не право за рішенням суду.

Місцевим господарським су дом встановлено, що Централь ний державний історичний арх ів організований на Україні у зв'язку з прийняттям наказу Народного комісара внутрішн іх справ УРСР від 01.12.1943 р. № 021. Дани м наказом було ліквідовано Ц ентральний архів древніх акт ів в м. Києві, включено його до кументальні матеріали в скла д Центрального державного іс торичного архіву.

Також, господарським судо м встановлено, що Колекція То р, що відносились до фонду 1269, н адійшла в Центральний держав ний історичний архів УРСР в 194 4 році з бувшого Центрального архіву древніх актів в м. Києв і, що підтверджується довідк ою старшого наукового праців ника, складеною 18.01.1969 р..

Законом України «Про Націо нальний архівний фонд і архі вні установи»регулюються ві дносини, пов'язані із формува нням, обліком, зберіганням і в икористанням Національного архівного фонду, та інші осно вні питання архівної справи. Даний закон введено в дію 29.01.19 94 р.

Відповідно до Закону Украї ни «Про Національний архівни й фонд і архівні установи»На ціональний архівний фонд, ви значено, як сукупність архів них документів, що відобража ють історію духовного і мате ріального життя Українськог о народу та інших народів, маю ть культурну цінність і є над банням української нації.

Документи, які на час введ ення в дію Закону України «Пр о Національний архівний фонд і архівні установи»знаходил ись на державному обліку. Пос тановою Верховної Ради Украї ни від 24.12.1993 № 3815-ХІІ «Про порядок введення в дію Закону Україн и «Про Національний архівний фонд і архівні установи»»ві днесені до складу Національн ого архівного фонду.

Частиною З статті 8 Закону У країни «Про Національний арх івний фонд і архівні установ и»передбачено, що архівні до кументи, що нагромадилися за час діяльності органів держ авної влади, державних підпр иємств, установ та організац ій, а також документи, що перед ані державним архівним устан овам іншими юридичними і фіз ичними особами без збереженн я за собою права власності, є в ласністю держави.

Відтак, місцевий господар ський суд з урахуванням наве дених нормативних положень, дійшов висновку про те, що кол екція Тор, що відносились до ф онду 1269, у тому числі і спірні Т ори, є державною власністю.

Відповідно до частини 1 ста тті 10 Закону України «Про Наці ональний архівний фонд і арх івні установи»документи Нац іонального архівного фонду, що належать державі, територ іальним громадам, не можуть б ути об'єктом приватизації, ку півлі-продажу, застави або ін ших угод, пов'язаних з передач ею права власності, і надають ся лише в тимчасове користув ання. Право власності на зазн ачені документи може бути пе редане лише згідно з міжнаро дними договорами, згода на об ов'язковість яких надана Вер ховною Радою України, і закон ами України.

Рішення суду є правозахи сним актом, однак способи за хисту повинні кореспондуват ись з повноваженнями суду, ос кільки, відповідно до ч. 2 ст.19 К онституції України, органи д ержавної влади та органи міс цевого самоврядування, їх по садові особи зобов'язані дія ти лише на підставі, в межах по вноважень та у спосіб, що пере дбачені Конституцією та зако нами України.

Як зазначив суд першої інс танції і як зазначалось рані ше, підставою винесення ріше ння суду про визнання права в ласності є захист наявного, і снуючого права, і до компетен ції суду не віднесені повнов аження щодо прийняття рішень про набуття права власності , тобто передачі права власно сті на документи Національно го архівного фонду. У той же ча с, вимога позивача про визнан ня права власності за сувоям и Тори пов'язана зі зміною пра ва власності на останні за рі шенням суду. Оскільки, дані по вноваження, відповідно до за кону, належать до компетенці ї інших органів, і суд, як орга н державної влади, зобов'язан ий діяти у спосіб, що передбач ений Конституцією та законам и України, правові підстави д ля задоволення позову відсут ні.

Місцевим господарським су дом визнано необґрунтованим посилання позивача на ст. 17 За кону України «Про свободу со вісті та релігій організації », яка передбачає передачу ку льтових будівель та майна, що становлять державну власніс ть, у безоплатне користуванн я або повернення у власність релігійних організацій безо платно за рішеннями обласних Київської та Севастопольськ ої міських державних адмініс трацій, а також Указ Прези дента України від 22.06.1994 р. № 53/94-рп «Про повернення релігійним о рганізаціям культового майн а»та Указ Президента Укр аїни від 21.03.2002 р. № 279/2002 «Про невідк ладні заходи щодо остаточног о подолання негативних наслі дків тоталітарної політики к олишнього Союзу РСР стосовно релігій та відновлення пору шених прав церков та релігій них організацій».

Зокрема, вказані правові ак ти не регулюють відносини, по в'язані з формуванням, обліко м, зберіганням і використанн ям Національного архівного ф онду. Крім того, вони також не наділяють суд повноваженням и прийняття рішень про перед ачу права державної власност і у власність релігійних гро мад.

Як зазначив господарський суд, не є підставою для набутт я права власності, захист яко го може бути здійснено за ріш енням суду, Указ Президен та України від 24.10.2007, № 1004/2007 «Про пе редачу іудейським релігійни м громадам України сувоїв То ри». Даним Указом доручен о Кабінету Міністрів України опрацювати у місячний строк питання щодо передачі в уста новленому порядку іудейськи м релігійним громадам Україн и сувоїв Тори, що перебувають у Національному архівному ф онді України.

При цьому, Указ Президе нта України від 24.10.2007, № 1004/2007 не змі нює правовий статус сувоїв Т ори, а тільки містить доручен ня опрацювати питання щодо п ередачі в установленому поря дку іудейським релігійним гр омадам України сувоїв Тори, щ о перебувають у Національном у архівному фонді України.

Статтею 8 Конституції Украї ни в Україні визнано та запро ваджено принцип верховенств а права, згідно з яким закони м ають вищу юридичну силу і нор мативно-правові акти повинні відповідати законодавству У країни.

Нормативно-правові акти, як і не відповідають законодавс тву України, не застосовують ся господарським судом (ч. 2 ст . 4 ГПК України).

З огляду на ч. 1 ст. 10 Закону Ук раїни «Про Національний архі вний фонд і архівні установи », якою визначено Порядок пер едачі права власності на док ументи Національного архівн ого фонду, що належать держав і, місцевий господарський су д дійшов висновку, що Указ Президента України не є тим н ормативно-правовим актом, на підставі якого, може бути пер едано право власності на док ументи Національного архівн ого фонду.

За таких обставин і врахову ючи вищенаведене, місцевий г осподарський суд, з яким пого дився і суд апеляційної інст анції, дійшов висновку про ві дсутність підстав для задово лення позову про визнання права власності на Сувої.

Між тим, колегія суддів Ви щого господарського суду Укр аїни не може погодитись з при йнятими судовими рішеннями, оскільки згідно ст.ст. 84, 105 ГПК У країни обґрунтованим визнає ться рішення, в якому повно ві дображені обставини, які маю ть значення для даної справи , висновки суду про встановле ні обставини і правові наслі дки є вичерпними, відповідаю ть дійсності і підтверджують ся достовірними доказами, до слідженими в судовому засіда нні.

При цьому, відповідно до вим ог ст. 43 Господарського процес уального кодексу України гос подарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім перекон анням, що ґрунтується на всеб ічному, повному і об' єктивн ому розгляді в судовому проц есі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись закон ом.

Прийняті у даній справі суд ові рішення вказаним вимогам не відповідають, так як госпо дарські суди першої та апеля ційної інстанцій під час роз гляду справи і вирішення спо ру по суті не з' ясували до кі нця дійсні права та обов' яз ки сторін, а тому ухвалені у с праві судові рішення не міст ять повного юридичного аналі зу обставин справи, а правові висновки, що містяться в них, не ґрунтуються на конкретних матеріально-правових нормах .

Як стверджує скаржник у кас аційній скарзі, суду були над ані належні докази, які дають можливість ідентифікувати д окументи з фонду №1269 "Колекція тор староєврейською мовою", т обто 18 сувоїв Тори (18 справ, заг альною кількістю 1100 фрагменті в), як культове майно бувшої єв рейської громади 1-ї рабинськ ої дільниці м.Києва, правонас тупницею якої є Єврейська ре лігійна громада є міста Києв а.

Доказами належності культ ового майна або будівель тій чи іншій релігійній організ ації можуть бути довідки дер жавних архівних установ, Дер жавного комітету України у с правах релігій, архівні доку менти церковних організацій (шематизми), рішення місцевих органів влади та інші письмо ві докази. Тому господарські суди повинні витребувати ві д державного органу України у справах релігій або архівн их установ документи, відомо сті, висновки, необхідні для в ирішення спору або викликати посадових осіб зазначеного органу для дачі пояснень по с уті справи в порядку, передба ченому статтями 30 і 65 ГПК Украї ни (пункт 9.4 Роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання, що виникаю ть при застосуванні Закону У країни "Про свободу совісті т а релігійні організації" № 02-5/109 від 29.02.1996р.)

Попередні судові інстанці ї не з'ясували питання у зв'язк у із чим та на якій підставі надійшла в Центральний держ авний історичний архів (Цент ральний архів древніх актів в м. Києві) відповідна Колекці я Тор.

Господарським судам слід було встановити чи була євре йська громада 1-ї рабинської д ільниці м. Києва власником сп ірного майна. Разом з цим, слід було також з'ясувати чи дійсн о Єврейська релігійна громад а міста Києва, як позивач у дан ій справі, є правонаступнико м прав та обов'язків єврейськ ої громади 1-ї рабинської діль ниці м. Києва.

Вищевикладене свідчить пр о неповний та необ'єктивний р озгляд справи, як в суді першо ї, так і в суді апеляційної інс танції оскільки, в порушення вимог ст.ст. 32-34, 43 ГПК України, су ди не з'ясували належним чино м дійсні обставини справи та наявності всіх умов необхід них для застосування наведен их вище норм права, що вплинул о на їх юридичну оцінку, а відп овідно і правильність застос ування норм матеріального пр ава.

З огляду на викладене та вра ховуючи, що в силу вимог ст.1117 Г ПК України, касаційна інстан ція не має права встановлюва ти або вважати доведеними об ставини, що не були встановле ні у рішенні або постанові го сподарського суду чи відхиле ні ним, вирішувати питання пр о достовірність того чи іншо го доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати н ові докази або додатково пер евіряти їх, Вищий господарсь кий суд України вважає з а необхідне скасувати прийня ті у справі рішення в повному обсязі, з направленням справ и на новий розгляд до місцево го господарського суду.

Під час нового розгляду міс цевому господарському суду н еобхідно врахувати викладен е, всебічно з'ясувати всі факт ичні обставини справи, об'єкт ивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх роз гляду і вирішення спору по су ті, і в залежності від цього пр ийняти основане на законі рі шення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 Госп одарського процесуального к одексу України, Вищий господ арський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Єврей ської релігійної громади міс та Києва задовольнити.

Постанову Київського апел яційного господарського суд у від 02.07.2010р. та рішення господа рського суду міста Києва від 11.03.2010 р. у справі №6/613 скасуват и, а справу передати на новий р озгляд до господарського суд у міста Києва в іншому скла ді суду.

Головуючий Кот О.В.

С у д д я Шевчук С.Р.

С у д д я Демидова А.М.