Ухвала

від 22.03.2024 по справі 910/10043/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/10043/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023

та на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2023

у справі № 910/10043/22

за позовом Обслуговуючого кооперативу дачно-будівельного кооперативу "Берег"

до Міністерства юстиції України

за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Курортний";

2. Державний реєстратор селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Єрошенко Олександр Борисович

про визнання протиправним та скасування наказу, відновлення становища, яке існувало до порушення,

В С Т А Н О В И В:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.02.2024 надійшла повторно подана касаційна скарга Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 (повний текст складено 06.10.2023) та на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 у справі № 910/10043/22, направлена до Суду засобами поштового зв`язку 14.02.2024.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 16.02.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2024 касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без руху на підставі ч. 3 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України (далі ? ГПК України). Надано скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме вказано скаржнику на необхідність навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.

З автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що документ в електронному вигляді: (ЄДРСР) ст. 292 ГПК (3 ЕЦП суддів) Ухвала ВС про залишення касаційної скарги без руху від 22.02.2024 у справі № 910/10043/22 (суддя Могил С.К.) надіслано в електронний кабінет Міністерства юстиції України і доставлено одержувачу 23.02.2024 01:42, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду.

На виконання вимог вказаної ухвали 04.03.2024 скаржником засобами поштового зв`язку подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про усунення недоліків, до якої додано касаційну скаргу у новій редакції із викладеним у ній клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Розглянувши це клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд зазначає таке.

Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Право на звернення до суду не є абсолютним, оскільки воно реалізується тільки в порядку і спосіб, встановлених законом (у цьому разі ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Клопотання про поновлення процесуального строку має містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається із змісту заявленого скаржником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в ньому фактично не наведено нових аргументів щодо поновлення цього строку, а повторно викладені доводи, які вже були визнані Судом неповажними в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху від 22.02.2024, постановленій у цій справі.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

З огляду на викладене, Суд повторно звертає увагу скаржника на те, що наведені ним обґрунтування щодо причин пропуску строку на касаційне оскарження (надмірне навантаження, плинність кадрів, недостатня кількість працівників, а також виконанням роботи в умовах збройної агресії, при оголошенні повітряних тривог) свідчать про недотримання однаково обов`язкових для всіх учасників справи вимог процесуального законодавства та жодним чином не обґрунтовують того, що відповідні обставини якимось чином підтверджують наявність поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження. Зазначені скаржником причини є суб`єктивними, залежали від організації його роботи, та не є об`єктивно непереборними обставинами, які перешкоджали вчасному зверненню із касаційною скаргою на судове рішення. Тож скаржником не наведено існування обставин, що унеможливили оскарження судових рішень попередніх інстанцій у цій справі у встановлений строк, а також не надано жодних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.

Суд також вбачає за необхідне зазначити, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні та вказівка на нього, без належного обґрунтування, мотивування та аргументування впливу на неможливість своєчасного звернення до суду та без подання відповідних підтверджуючих доказів, що унеможливили вчинення процесуальної дії у відповідний строк, не є підставою для поновлення такого процесуального строку.

Крім того, Суд зауважує, що посилаючись на повернення поданої вперше касаційної скарги ухвалою від 11.12.2023, постановленою у цій справі, скаржник жодним чином не обґрунтовує та не доводить існування об`єктивних причин, які зумовили його повторне звернення до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою лише 14.02.2024.

За приписами абз. 2 ч. 3 ст. 292 ГПК України якщо заяву (про поновлення пропущеного строку) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 293 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись статтями 119, 234, 235, 292, 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 та на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 у справі № 910/10043/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.