Постанова

від 06.03.2024 по справі 752/9763/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 березня 2024 року місто Київ

справа № 752/9763/23

провадження №22-ц/824/5926/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Національна Академія Наук України

відповідач - ДП «Науково-виробничий центр Енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» Інституту Електрозварювання ім.Є.О. Патона Національної Академії Наук України

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 7 листопада 2023 року, ухвалене у складі судді Мазур Ю.Ю.,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Президії Національної академії наук України № 202 від 17 квітня 2023 року; поновити ОСОБА_1 на посаді керівника ДП «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» інституту електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України.

Позов обґрунтовано тим, що позивач працював в Інституті електрозварювання ім.Є.О.Патона НАН України з 1978 року. На посаді керівника ДП «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» Інституту електрозварювання ім.Є.О. Патона НАН України працював з 2011 року. Досвід роботи в структурах НАН України та Академії наук Української РСР - 45 років.

17 квітня 2023 року в порушення конституційних прав на працю позивача було звільнено з посади згідно Розпорядження Президії НАН України № 202 від 17 квітня 2023 року у зв`язку з відмовою органу управління майном укласти (переукласти) новий контракт після закінчення строку дії контракту із посиланням на п.1 ст.40 КЗпП України.

Наказ № 202 від 17 квітня 2023 року вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Контракт між позивачем як керівником ДП та Національною академію наук України був укладений 1 жовтня 2011 року на п`ятирічний строк. Вказаний трудовий договір закінчився 1 жовтня 2016 року, після чого позивач продовжував працювати на посаді і ніяких повідомлень від органу управління про наміри припинити з позивачем трудові відносини не отримував. Виходячи з положень ст.39-1 КЗпП України, цей трудовий договір є безстроковим, зокрема станом на 17 квітня 2023 року.

Таким чином, звільнення у зв`язку із відмовою органу управління майном укласти (переукласти) новий контракт після закінчення строку дії контракту не може бути застосовано в даному випадку, оскільки позивач з 2 жовтня 2016 року продовжував працювати на умовах безстрокового трудового договору.

Посилання на п.1 ст.40 в розпорядженні Президії НАН України № 20 від 17 квітня 2023 року, є некоректним, оскільки в Державному підприємстві не відбувалися процедури ліквідації, реорганізації, банкрутства, скорочення чисельності або штату працівників.

В розпорядженні Президії НАН України № 202 від 17 квітня 2023 року відсутнє посилання на норми КЗпП, які стали підставою для припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем.

Жодного повідомлення про майбутнє звільнення у встановленому Законом порядку позивач не отримував.

Державні підприємства, органом управління яких є НАН України, не підпадають під дію Постанови КМ України № 203 від 19 березня 1993 року, на яку є посилання в розпорядженні Президії НАН України № 202 від 17 квітня 2023 року.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 7 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в який просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що ставить під загрозу принцип правової визначеності та законності в Україні.

В апеляційній скарзі, зокрема, зазначав про те, у ДП «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона Національної Академії наук України не відбувається процедура ліквідації, реорганізації, банкрутства, скорочення чисельності або штату працівників, відповідно позивач не міг бути звільнений на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Крім того, зазначає, що суд першої інстанції помилково визначив укладений між позивачем та НАН України контракт таким, що не набув статусу безстрокового після 1 жовтня 2016 року, посилаючись на те, що укладення контракту на певний строк з урахуванням ч.3 ст.21 КЗпП України регулюється ч. 2 ст.23 КЗпП України, що виключає при укладенні контракту чи продовженні строку його дії застосування ч.2 ст.39-1 КЗпП України.

НАН України було порушено положення ч.ч.1,3 ст.49-2 КЗпП України, де зазначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Жодного повідомлення про майбутнє звільнення у встановленому Законом порядку позивач не отримував.

Судом не було враховано факт того, що п.4 Розпорядження Президії НАН України № 202 від 17 квітня 2023 року зобов`язує позивача передати виконуючому обов`язки директора майно ДП, але виконання такого пункту позивачем не є можливим з огляду на факт позбавлення відповідачем НАН України позивача права вчиняти дії від імені підприємства до моменту вчинення дії, яку позивача зобов`язують вчинити.

Також зазначає, що НАН України не є органом виконавчої влади чи органом, що підпорядковується Кабінету Міністрів України, відповідно державні підприємства, органом управління яких є НАН України, не підпадають під дію Постанови Кабінету Міністрів України № 203 від 19 березня 1993 року.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Національної академії наук України просив у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, а рішення Голосіївського районного суду м.Києва як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Представник ДП «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона» у відзиві на апеляційну скаргу також просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін

В судове засідання представник ДП «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона» та представник третьої особи: Інститут електрозварювання імені Є.О.Патона НАН України не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи були повідомлені, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення ДП «Технолуч» та звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду Інституту електрозварювання імені Є.О.Патона НАН ( а.с. 21, 7 т.2), причини своєї неявки суду не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити.

Представник Національної академії наук України Подлящук О.П. проти доводів апеляційної скарги заперечувала і просила рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

Судом установлено, що 1 жовтня 2011 року між Національною академією наук України, іменованої органом управління майном, в особі керівника Президента Національної академії наук України Патона Б.Є., з одного боку, та громадянина України ОСОБА_1 , з другого боку, укладено контракт про таке: ОСОБА_1 наймається на посаду директора ДП «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України на термін з 1 жовтня 2011 року по 1 жовтня 2016 року.

ДП «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» інституту електрозварювання імені Є.О.Патона Національної академії наук України є державним госпрозрахунковим підприємством, заснованим на державній власності, перебуває у віданні Національної академії наук України та входить до складу (є членом) Науково-технічного комплексу «Інститут електрозварювання ім.Є.О.Патона» Національної академії наук України.

Пунктом 6.1 Статуту підприємства визначено, що підприємство очолює директор, який призначається Президією НАН України за поданням директора Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона НАН України і діє згідно до контракту.

Відповідно до п.31 Контракту, укладеного між НАН України і ОСОБА_1 , цей Контракт діє з 1 жовтня 2011 року по 1 жовтня 2016 року.

Відповідно до пп. «а» п.25 Контракту цей Контракт припиняється після закінчення терміну дії контракту.

Згідно із п.29 Контракту за два місяці до закінчення терміну дії контракту він може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший термін.

Листом від 10 квітня 2023 року № 59 Науково-технічний комплекс «Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона» Національної академії наук України, в додатках до якого також містився лист Інституту електрозварювання ім,Є.О.Патона НАН України від 4 квітня 2023 року № К-45_К-48/298, адресованому НАН України, повідомлено, що: строк дії контракту з позивачем завершився 1 жовтня 2016 року; позивач систематично допускав невиконання затвердженого річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства та не надавав пояснень щодо причини їх невиконання; згідно реєстру «Інформація про суб`єктів господарського, які мають податковий борг» підприємство має податкові борги; станом на 8 квітня 2023 року підприємство має заборгованість перед Інститутом електрозварювання ім.Є.О.Патона НАН України за відшкодування земельного податку у розмірі більше ніж 22000 грн; наявні численні виконавчі провадження щодо стягнення боргів з підприємства на користь Інституту електрозварювання ім.Є.О. Патона НАН України; підприємство має заборгованість з відшкодування витрат на утримання та експлуатацію споруд і земельної ділянки перед ДП «Дослідний завод спецелектрометалургії ІЕЗ ім.Є.О.Патона» НАН України в розмірі 289 тис.грн.

На підставі листа та керуючись п.6 Положення про порядок укладення контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203, прийнято Розпорядження від 17 квітня 2023 року № 202, яким звільнено 17 квітня 2023 року директора підприємства ОСОБА_1 у зв`язку з відмовою органу управління майном укласти (переукласти) з ним новий контракт після закінчення строку дії контракту (п.1 ст.40 КЗпП України) та призначено з 18 квітня 2023 року Соснова Р.В. в.о. директора підприємства до призначення директора в установленому порядку.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що строк дії контракту, який був укладений між Національною академією наук України та ОСОБА_1 1 жовтня 2011 року, закінчився 1 жовтня 2016 року. Оскільки сторони не укладали додаткової угоди або іншим чином не домовлялися про продовження дії контракту, а строк його дії закінчився 1 жовтня 2016 року, відповідно з того часу закінчилися офіційні трудові відносини з позивачем. Укладення контракту на певний строк з урахуванням ч.3 ст.21 КЗпП України регулюються ч.2 ст.23 КЗпП України, що виключає при укладенні контракту чи продовженні строку його дії застосування ч.2 ст.39-1 КЗпП України. Врахувавши наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що укладений між позивачем та відповідачем Національною академією наук України контракт не набув статусу безстрокового після 1 жовтня 2016 року, незважаючи на те, що його дія закінчилась, а трудові відносини продовжувались.

Крім того, суд першої інстанції вважав правильним звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з огляду на положення п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203»Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності», яким передбачено, що у разі відмови органу управління майном укласти контракт з керівником підприємства, трудовий договір розривається на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Аналогічні підстави розірвання трудового договору з керівником підприємства закріплені в п.3 Положення про порядок заміщення посад керівників державних підприємств, що віднесені до відання НАН України, затвердженого Постановою Президії НАН України від 14 липня 2004 року № 190, згідно з яким у разі відмови Президії НАН України укласти контракт з керівником підприємства трудовий договір з ним розривається на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач правомірно, з урахуванням листа Науково-технічного комплексу «Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона» Національної академії наук України від 10 квітня 2023 року № 59, прийняв рішення про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з відмовою органу управління укласти новий контракт.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Роботодавець зобов`язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників ля його укладення ( ч.ч.1,2, 3 ст.23 КЗпП України).

У пункті 2 ч.1 ст.36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 ст.23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до ст.39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Установлено, що трудові відносини директора ДП «Науково-виробничого центру енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона Національної академії наук України та Національної академії наук України встановлюються на підставі укладеного контракту ( п. 6.1 Статуту ДП «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» Інстутуту електрозварювання ім.Є.О.Патона Національної академії наук України, затвердженого Віце-президентом НАН України в 2001 році та Голосіївською державною адміністрацією м.Києві від 27 грудня 2001 року).

Також установлено, що Національною академією наук України 1 жовтня 2011 року з ОСОБА_1 як директором ДП «Науково-виробничого центру енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона Національної академії наук України укладено контракт, строком на п`ять років.

1 жовтня 2016 року дія контракту, укладеного між ОСОБА_1 та Національною академією наук України, припинена.

Якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк ( ч.1 ст.39-1 КЗпП України).

Продовження трудових правовідносин, тобто вихід працівника на роботу наступного дня після закінчення строкового трудового договору, допуск його до роботи є юридичним фактом, у силу якого строковий трудовий договір набуває характеру безстрокового, укладеного на невизначений термін. Однак такі наслідки н6е настають, якщо хоча б одна із сторін вимагає припинення трудових правовідносин. Вимога власника оформляється наказом про звільнення, записом у трудовій книжці і пропозицією отримати трудову книжку і розрахунок по заробітній платі. У разі відмови працівника вчинити зустрічні дії необхідно скласти акт, а у разі відсутності на роботі в останній день дії строкового трудового договору - у цей день надіслати працівникові повідомлення телеграмою або рекомендованим листом про необхідність одержати трудову книжку і розрахунок по заробітній платі.

Працівникові також необхідно, якщо він не бажає після закінчення трудового договору продовжувати роботу, вимагати припинення трудових правовідносин в останній день роботи або до цього і в разі спору підготувати докази подання вимоги про звільнення. Таким доказом може бути і відмова приступити до роботи наступного дня після закінчення строку трудового договору.

Установлено, що жодна із сторін трудових відносин не поставила вимогу про їх припинення, ні до закінчення строку дії контракту (до 1 жовтня 2016 року), ні в останній день дії контракту.

Після 1 жовтня 2016 року трудові відносини між ОСОБА_1 да Національною академією наук України не припинилися, трудові відносини тривали, ОСОБА_1 продовжував виконувати повноваження директора Центру (ДП «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч»).

Встановлені обставини дають підстави вважати, що з настанням юридичного факту, який полягає у продовженні трудових правовідносин між ОСОБА_1 та Національною академією наук України, строковий договір набув характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки трудові відносини, укладені на невизначений строк, між ОСОБА_1 та Національною академією наук України тривали, підстави для звільнення позивача з посади директора Державного підприємства «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з відмовою органу управління укласти (переукласти) з ОСОБА_1 контракт, у відповідача були відсутні.

Висновок суду першої інстанції про те, що укладення контракту на певний строк з урахуванням ч.3 ст.21 КЗпП України регулюються ч.2 ст.23 КЗпП України, що виключає при укладенні контракту чи продовженні строку його дії застосування ч.2 ст.39-1 КЗпП України, є необґрунтованим, оскільки укладений між ОСОБА_1 на Національною академією наук України трудовий договір (контракт від 1 жовтня 2011 року) жодного разу не переукладався, а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин ч.2 ст.39-1 КЗпП України.

Встановлені недоліки у роботі державного підприємства «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» та його керівництва, зокрема директора ОСОБА_1 , про що свідчить лист Генерального директора НАН України від 10 квітня 2023 року № 59 та інформація, яка міститься в листі Інституту електрозварювання ім.Є.О. Патона НАН України (від 4 квітня 2023 року №-45-К-48/298), не можуть бути підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади директора на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України( у зв`язку з відмовою органу управління укласти (переукласти) контракт).

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , скасування розпорядження Президії Національної академії наук України від 17 квітня 2023 року № 202 та поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ДП «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч».

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір, сплачений ОСОБА_1 за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги в загальній сумі 2684 грн. (1073,60 грн. + 1610,40 грн.), підлягає стягненню з Національної академії наук України як особи, керівником якої підписано розпорядження.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України,

суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 7 листопада 2023 року скасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Президії Національної академії наук України № 202 від 17 квітня 2023 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді керівника ДП «Науко-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» Інституту Електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної Академії наук України.

Стягнути з Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2684 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова складена 22 березня 2024 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус

-