Постанова

від 14.03.2024 по справі 756/14544/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2024року м. Київ

Справа №756/14544/23

Апеляційне провадження №22-ц/824/4678/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Мережко М.В., Невідомої Т.О.

за участю секретаря Бевзи А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва, постановлену під головуванням судді Ларіонової Н.М. 12 грудня 2023 року у м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В

У грудні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики, в якій просив стягнути солідарно з відповідачів суму основного боргу за договором позики 100000 доларів США, проценти за користування позикою у розмірі 126977,52 доларів США.

Позивачем одночасно з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив накласти арешт на:

- автомобіль марки PEUGEOT 3008, 2019 року випуску, об'єм двигуна 1997 см3 , VIN номер НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_1 ;

- автомобіль PEUGEOT 508, 2016 року випуску, об`єм двигуна 1997 см3, VIN номер НОМЕР_3 , зареєстрований за ОСОБА_1 ;

- MAN 17.200, 1993 року випуску, об`єм двигуна 7000 см3, зареєстрований за ОСОБА_1 .

Заява мотивована тим, що незабезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду в разі задоволення позову, оскільки відповідач у справі може відчужити майно.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики - задоволено.

Накладено арешт на:

- автомобіль марки PEUGEOT 3008, 2019 року випуску, об'єм двигуна 1997 см3 , VIN номер НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_1 ;

- автомобіль PEUGEOT 508, 2016 року випуску, об`єм двигуна 1997 см3, VIN номер НОМЕР_3 , зареєстрований за ОСОБА_1 ;

- MAN 17.200, 1993 року випуску, об`єм двигуна 7000 см3, зареєстрований за ОСОБА_1 .

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з пов`язаності заходів забезпечення позову з його предметом та співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, а також прийняв до уваги, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити виконання рішення суду.

Не погодилась із вказаним судовим рішенням відповідач ОСОБА_1 , нею подано апеляційну скаргу, в якій зазначається, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

ОСОБА_1 , вказує на те, що незважаючи на відсутність доказів у справі, на підтвердження фактів викладених у заяві, суд першої інстанції взагалі не дослідив та не оцінив надані позивачем у справі докази та обставини, що входять до предмету доказування у цьому спорі. Зокрема, розписка не містить доказів того, що позичені кошти надавались ОСОБА_3 для придбання вказаного майна. Відповідно до боргової розписки позичальником є ОСОБА_3 , а вона та її особисте майно відношення до вказаної розписки не мають. Тому, накладення арешту на її особисте майно є неприпустимим.

Також звертає увагу, що автомобіль MAN 17.200, 1993 року випуску, на який накладено арешт, належить не їй, а іншій особі, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , копія якого долучається до апеляційної скарги.

За таких обставин, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити ОСОБА_2 у задоволення заяви про забезпечення позову, здійснити розподіл судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 вказує на те, що в даному випадку існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого виконання рішення суду при задоволенні позову. Вказує, що після відчуження ОСОБА_3 всього його майна на користь дружини ОСОБА_1 , у нього відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором. А тому представник вбачає в укладених між відповідачами договорах ознаки фіктивності. Щодо доводів відповідача ОСОБА_1 про те, що майно, на яке суд наклав арешт є її особистою власністю, то представник позивача звертає увагу, що шлюбний договір був укладений вже після отримання позики і ним не визначено правового режиму та порядку поділу боргового зобов`язання подружжя, хоча гроші отримані у позику є також об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За таких обставин, вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Латіна І.С. підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у них, просила про скасування ухвали суду першої інстанції, ухвалення нового судового рішення про відмову у застосуванні заходів забезпечення позову.

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Зелінська Т.С. заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Тому, керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала, що його неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року задоволена заява ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Накладено арешт на майно, що належать на праві власності ОСОБА_1 , а саме:

1) квартиру, загальною площею 97,7 кв. м., житловою площею 53,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1493433180000, номер відомостей про речове право: 35640464;

2) земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1454 га, кадастровий номер: 3221482202:06:016:0114, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 20511893312214, номер відомостей про речове право: 35881239, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). /виділене провадження 2-з/758/278/23 т/

У грудні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики, в якій просив стягнути солідарно з відповідачів суму основного боргу за договором позики 100000 доларів США, проценти за користування позикою у розмірі 126977,52 доларів США. Ціна позову визначена позивачем у розмірі 226977 (двісті двадцять шість тисяч дев`ятсот сімдесят сім) доларів 52 центи США.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачем ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання за договором позики та розписки від 07 вересня 2015 року не виконані, внаслідок чого має місце заборгованість в розмірі 100000 доларів США, на яку позивачем нарахована пеня в розмірі облікової ставки НБУ за весь час прострочення виконання зобов`язання, що становить 126977,52 доларів США /а.с.1-12/.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики відкрито ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року /а.с.21-22/.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив накласти арешт на:

- автомобіль марки PEUGEOT 3008, 2019 року випуску, об`єм двигуна 1997 см3, VIN номер НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_1 ;

- автомобіль PEUGEOT 508, 2016 року випуску, об`єм двигуна 1997 см3, VIN номер НОМЕР_3 , зареєстрований за ОСОБА_1 ;

- MAN 17.200, 1993 року випуску, об`єм двигуна 7000 см3, зареєстрований за ОСОБА_1 .

Заява мотивована тим, що застосовані заходи забезпечення позову до його подання не є достатніми виходячи із заявлених позовних вимог, тому є необхідність у застосуванні додаткових заходів забезпечення позову, а відсутність забезпечення позову зробить неможливим або утрудненим рішення суду в разі задоволення позову, оскільки відповідач у справі може відчужити це рухоме майно.

За даними наведеними у листі регіонального сервісного центру МВС в м. Києві від 25 липня 2023 року наданого на адвокатський запит, вбачається, що за відповідачем ОСОБА_3 були зареєстровані транспортні засоби: PEUGEOT 3008, 2011 року випуску, об`єм двигуна 1598 см3, VIN номер НОМЕР_7 , перереєстровано на нового власника ОСОБА_5 21 вересня 2019 року; PEUGEOT 3008, 2019 року випуску, об`єм двигуна 1997 см3, VIN номер НОМЕР_2 , перереєстровано на нового власника ОСОБА_1 13 березня 2020 року; за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровані транспортні засоби: PEUGEOT 3008, 2019 року випуску, об`єм двигуна 1997 см3, VIN номер НОМЕР_2 ; PEUGEOT 508, 2016 року випуску, об`єм двигуна 1997 см3, VIN номер НОМЕР_3 ; MAN 17.200, 1993 року випуску, об`єм двигуна 7000 см3, зареєстрований за ОСОБА_1 /а.с.22-25 виділене провадження 2-з/758/278/23/.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики - задоволено.

Накладено арешт на:

- автомобіль марки PEUGEOT 3008, 2019 року випуску, об'єм двигуна 1997 см3 , VIN номер НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_1 ;

- автомобіль PEUGEOT 508, 2016 року випуску, об`єм двигуна 1997 см3, VIN номер НОМЕР_3 , зареєстрований за ОСОБА_1 ;

- MAN 17.200, 1993 року випуску, об`єм двигуна 7000 см3, зареєстрований за ОСОБА_1 . /а.с.23-26/

До апеляційної скарги відповідачем ОСОБА_1 долучена копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 марки MAN 17.200, 1993 року випуску, об`єм двигуна 7000 см3, зареєстрований за ОСОБА_6 , датою реєстрації в Україні визначено 28 лютого 2013 року.

Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надано докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19 березня 1997 року) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Згідно з роз`ясненнями викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року (справа № 753/22860/17). Крім цього, Велика Палата Верховного Суду вказала на наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обрати такий спосіб, який у найбільшій мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 04 травня 2022 року у справі № 175/3514/19.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Така правова позиція висловлена Верховним Судом неодноразово, зокрема, в постанові від 06 липня 2022 року у справі № 354/1616/21.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Відповідність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом також неодноразово, зокрема, в постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 285/4519/21-ц.

З наведених обставин справи вбачається, що предметом позову є вимоги майнового характеру, а саме стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 226977 (двісті двадцять шість тисяч дев`ятсот сімдесят сім) доларів 52 центи США з обох відповідачів солідарно, так як вони є подружжям. Наявність боргового зобов`язання ОСОБА_3 вбачається з розписки, копія якої долучена до заяви про забезпечення позову.

Станом на час звернення до суду зі заявою про забезпечення позову право власності на зазначене позивачем рухоме майно зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 .

Право власності на інші транспортні засоби, а саме марки PEUGEOT 3008, 2019 року випуску, об'єм двигуна 1997 см3 , VIN номер НОМЕР_2 ; PEUGEOT 508, 2016 року випуску, об`єм двигуна 1997 см3, VIN номер НОМЕР_3 , підтверджується також даними регіонального сервісного центру МВС в м. Києві наведеними в листі від 25 липня 2023 року і відповідачем не спростовується.

Також за даними регіонального сервісного центру МВС в м. Києві наведеними в листі від 25 липня 2023 року транспортний засіб MAN 17.200, 1993 року випуску, об`єм двигуна 7000 см3, зареєстрований за ОСОБА_1 . Слід заначити, що вказані дані не є повними, зокрема, відсутній унікальний номер кузова (шасі) та державний номерний знак, такі ж дані визначені і в оскаржуваній ухвалі щодо цього транспортного засобу, що унеможливлює зробити висновок про те, що надане відповідачем свідоцтво на іншого власника стосується того самого транспортного засобу. Проте враховуючи, що судом першої інстанції арешт було накладено на транспортний засіб, який належить саме ОСОБА_1 , то порушення прав іншої особи не вбачається можливим, однак у іншому разі саме така особа може звернутись до суду за захистом своїх прав, а права відповідача ОСОБА_1 наразі не є порушеними.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Відповідач, як власник, може у будь-який час розпорядитися своїм майном та відчужити його іншим особам до вирішення справи по суті, що ускладнить розгляд справи, так як може виникнути необхідність: залучення інших осіб в ході розгляду справи; зміни предмета і підстав позову, та ін.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що при поданні позову з майновими вимогами, без застосування заходів забезпечення позову, можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі №905/448/22).

А отже доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували можливе ускладнення виконання рішення суду або його невиконання, у випадку задоволення позову судом, а сам лише факт того, що майно зареєстровано на відповідача, як єдиного власника, не є достатньою правовою підставою для забезпечення позову та не свідчить про подальше можливе ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду про поділ майна, слід визнати безпідставними.

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

А отже суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно, полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Таким чином, застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, пов`язане із предметом позову, запропоновані позивачем заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом заявленої позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Колегія суддів вважає, що такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на рухоме майно додатково до нерухомого майна, коли предметом спору є стягнення значної суми заборгованості за договором позики, є саме тим заходом забезпечення позову, який, у разі задоволення позову, забезпечить ефективний захист поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду. А отже ухвала суду першої інстанції в частині накладення арешту і на об`єкти рухомого майна відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Також не приймаються до уваги апеляційним судом посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що за умовами шлюбного договору укладеного з ОСОБА_3 , вказане майно є її особистою приватною власністю і вона не має жодного відношення до боргових зобов`язань, оскільки позивачем пред`явлені вимоги до ОСОБА_1 , як співвідповідача, а питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, а тому ці доводи не підлягають оцінці на даній стадії розгляду.

Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що накладення арешту на рухоме майно не обмежує власника у праві володіння та користування майном, а лише тимчасово, на час розгляду справи, обмежує його у праві розпорядження майном.

А отже застосування судом першої інстанції додаткових заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на об'єкти рухомого майна до вирішення справи по суті, обмеження прав власників, які є відповідачами у справі, є співмірним із заявленими позовними вимогами, з урахуванням визначеного позивачем розміру заборгованості.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на майно зазначене позивачем.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

При даному апеляційному перегляді справи судом не вирішується питання компенсації учасникам справи понесених ними витрат на цій стадії, оскільки вирішення цього питання, в силу ст. 141 ЦПК України, залежить від наявності підстав для задоволення позову, а наразі справа ще не розглянута по суті і в подальшому учасники справи матимуть право про включення цих витрат, як сукупних витрат пов`язаних з розглядом справи.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: М.В. Мережко

Т.О. Невідома

Повний текст постанови складений 22 березня 2024 року.